Якою мовою розмовляли слов’яни в 9 столітті

0 Comments

Стабільну версію було перевірено 14 січня 2024. Церковнослов'я́нська мо́ва, або новоцерковнослов'я́нська мова — слов'янська літургійна мова, яку використовують православні церкви в слов'янських країнах, зокрема в Україні.

мова слов'ян — старослов'янська, в основу якої, вважають, ліг південномакед. (солунський) діалект.

Античні письменники називали слов'ян венедами. Складовою частиною Великого переселення народів стало Велике розселення слов'ян V—VII ст. Слов'яни вели осілий спосіб життя.

Традиційно на підставі географічного критерію слов'ян поділяють на західних (поляки, чехи, словаки, лужицькі серби, сілезці, кашуби), східних (українці, білоруси, росіяни, русини), південних (болгари, серби, хорвати, словенці, македонці, боснійці, чорногорці, горанці).

Завойовники з Києва не просто йшли знімати дань із нових підданих, а несли також віру, нерозривно пов'язану з її мовою. Початок формування російського етносу й мови припадає на ХII–XV століття, коли на основі східнослов'янських говірок та церковнослов'янської лексики починає формуватися російська мова.





Ця точка зору, популярна в xix столітті, нині фактично не має прихильників; спільнослов’янським є саме оголосовування з -о-, у той час як оголосовування з -а- є наслідком вторинного зближення …