§ 14. Історичні джерела про повсякденне життя українських селян. Практичне заняття № 3

Німець Йоган Генріх Блазіус, автор книжки «Подорож Україною» (1844), яку написав після відвідин Російської імперії, зазначав, що українські села є незвичайно великі і розлогі, «хати стоять по можливості вільно і не дуже правильно, кожна хата має свій садок з численними яблунями, грушками, сливками та черешнями. Великий контраст для порівняння з тульськими (московськими) селами, у яких всі хати села стоять в один ряд на одному боці вулиці під одним дахом і де село ділиться взагалі тільки в два ряди. Хат під двома схилами даху годі знайти. Відколи ми залишили Північну Росію, ми ніде не бачили так чистенько утримуваних хат, як у козаків. Стіни з дерев’яних брусів у всіх українських мешканнях обліплені знадвору і всередині глиною і чисто побілені. На тих білих глиняних стінах не терплять жодного найменшого сліду бруду. У крою та способі шиття свого одягу українці значно більше зближаються із західними слов’янами, ніж з великоросами. Великорос багато уваги приділяє тому, щоб бути пишно та коштовно одягненим – але зовсім не переймається прогріхами проти чистоти; українець в кожнім разі держиться чисто, а одяг його, зате, скромний та невибагливий».

Сергій Васильківський. Сільська вулиця. 1880-1890

Домінік П’ер де ла Фліз, француз за походженням, який від 20-х років 19 ст. був лікарем на Київщині, так розповідав про побут українських селян: «Селянські житла в Київській губернії скрізь збудовані з дерева, вони здебільшого теплі взимку. їх зовнішнє і внутрішнє планування всюди майже однакове. У Київському повіті майже всі хати вкриті соломою, і якщо покрівля не стара, вона не протікає, краще захищає від холоду і спекотного сонця, ніж покрівлі з дощок, черепиці чи металевих листів.

У деяких місцевостях, де бракує лісу, стіни будинку виплітають з лози або соломи, обмазують глиною і білять. Загалом у селах будинки невеликі, у них рідко буває більше однієї кімнати, перед якою є сіни, з другого боку від сіней роблять комору без вікон. У кімнаті завжди є піч, димар якої рідко роблять із цегли, звичайно його плетуть із лози й обмазують глиною зсередини і зовні. Цей димар виводить дим на дах. Піч топиться весь час, бо вона слугує не лише для випікання хліба, а й для щоденного приготування їжі. Хати заможніших селян часом просторіші, кімнати не такі тісні, у них більше порядку і чистоти, досить часто вони побілені всередині і зовні.

Микола Рачков Українець. Друга половина 19 ст.

Костянтин Маковський. Українська дівчина. 1879

Внутрішнє впорядкування кожної хати майже скрізь однакове. В усіх помешканнях завжди можна бачити в кутку кімнати напроти дверей грубо намальовані образи святих (ікони. – Авт.) у більшій чи меншій кількості, прикрашені натуральними висушеними квітами та білими рушниками, вишитими червоними узорами. Селяни моляться перед ними, особливо після їди; перед іконами стоїть обідній стіл, роль якого подекуди виконує скриня, де зберігаються їхні речі, оточена лавами. Вона накрита грубою, але чистою скатертиною, на ній лежать ніж, хліб і сіль, які щиро пропонують кожному чужинцю, бо жителі цих місць дуже гостинні.

У їхніх помешканнях зовсім немає меблів, хіба що іноді шафа і декілька простих стільців. Для їжі вони користуються простим мальованим глиняним посудом.

Селяни Київського і Васильківського повітів носять досить високі шапки круглої форми з чорного або сірого смушку. Всі вони одягають свитки, які пошиті з грубого темно-коричневого, іноді сірого чи білого сукна, виготовленого ними самими з вовни своїх овець. Свитки досить добре захищають від дощу, вони широкі, звичайно довгі. Взимку вони одягають під цю свиту кожух з цегейки, потрібний у цьому кліматі. Селяни Київської губернії майже всі носять чоботи, рідко і лише в період польових робіт вони взувають сандалі, зроблені з лубу або шматочків шкіри, які називаються личаками або постолами.

Головний убір жінок дуже різний. У святкові дні та коли йдуть до церкви, у багатьох місцевостях майже всі пов’язують голову довгим шматком простого мусліну (бавовняна або шовкова тканина. – Авт.), зав’язують його ззаду великими вузлами, кінці яких спадають аж до середини литки. В інших громадах вони зав’язують по-різному ситцеві квітчасті хустки; так само роблять і дівчата, хоча й зав’язують трохи інакше, але майже скрізь вони ходять з непокритими головами, волосся заплітають у коси й укладають довкола голови з довгими шовковими стрічками різних яскравих кольорів, кінці яких спадають. Обов’язковою прикрасою для цих дівчат є квіти, особливо у святкові дні, а якщо, залежно від пори року, їх ніде взяти, то їх замінюють гілочками завжди зеленого барвінку та червоними ягодами калини, спеціально залишеними з осені, або штучними квітами, які вони самі роблять із пофарбованого пір’я та кольорового й золотистого паперу. Дівчата, як і жінки, носять на шиї багато разків намиста, найбагатші мають червоне коралове намисто.

їжа селян майже однакова як улітку, так і взимку. Вони харчуються такими стравами: хліб житній, гречаний або ячмінний, зрідка пшеничний, за винятком свят та місцевостей, де пшениця родить. Борщ готують із салом або зі свининою, капустою, буряками, щавлем влітку та з іншими овочами. Зрідка селяни їдять яловичину, частіше свинину, баранину або птицю, але лише на свято або в неділю. Взагалі вони споживають багато картоплі, яку вирощують усюди, особливо на піщаних ґрунтах, а також ячмінну, гречану, пшоняну кашу та галушки, які готують із житнього, пшеничного або іншого борошна, яйця, молоко і сир».

Микола Пимоненко. Побачення. 1908

1. Про які явища повсякденного життя українських селян свідчать джерела? На які риси національного характеру українців вони вказують? 2. Які прояви повсякденного життя збереглися донині?

Роздивіться наведені твори живопису. 1. Чи можна твердити, що художники з етнографічною точністю відобразили реалії українського побуту? Свою думку доведіть, використавши цитати з писемних джерел. 2. У чому історична та мистецька цінність живописних пам’яток? Що вразило в них найбільше?

ПРАЦЮЙМО САМОСТІЙНО. Виконайте завдання 1.

Скориставшись фрагментами наведених джерел, підготуйте стислі підписи-коментарі до ілюстрацій – творів живопису 19 ст.

2. Що відомо з джерел про традиційну весільну обрядовість українців

Сучасний дослідник-етнограф Степан Макарчук пише: «Незважаючи на локальні відмінності традиційної весільної обрядовості українців, все-таки вона має спільну основу на всіх теренах України. Умовно обряд можна поділити на три етапи: передвесільний, власне весільний і післявесільний. Передвесільний поділяється на кілька традиційних елементів: сватання, оглядини, заручини. Весільне дійство складалося з низки обрядових актів, що відбувалися послідовно і в супроводі відповідних обрядових пісень, ритуалів: випікання короваю, сплітання вінка, запрошення на весілля, благословення, вінчання, пов’язування молодої, переїзд молодої в дім чоловіка.

Частиною весільного дійства, яка в різних місцевостях України більш чи менш виразно визначалася як обрядове прощання молодих з дівуванням і парубоцтвом, з неодруженими товаришами і безпосередня підготовка до переходу в новий статус, є дівич-вечір. Дівич-вечір відбувався водночас у молодого і молодої або лише в молодої, але з обов’язковою участю молодого з боярами. Він охоплював обрядове розплітання коси молодої на хлібній діжі, на подушці чи на стільці, покритому кожухом вовною догори, одягання вінка на голову молодої, частування за столом дружок і бояр, обмін подарунками між молодими, а молода обдаровувала його шлюбною сорочкою (вишиваною) або весільною хустиною.

Володимир Маковський. Дівич-вечір. 1860

Подекуди обмін подарунками виконувався через “післанців”, “послів”» (С.А. Макарчук. «Етнографія України»).

Видатний етнолог, історик, археолог Федір Вовк (1847-1918) за результатами багаторічних досліджень з етнографії українців так описав весільні обряди українців у 19 ст.: «Сватання. Скоро питання про шлюб між молодими людьми вирішене, наречений звертається до своїх батьків з проханням послати сватів до батьків нареченої. У свати запрошують двох досить літніх та поважаних господарів. У призначений час, майже завше ввечері, свати, чи старости, вирушають до хати нареченої. Дуже часто разом із ними йде і наречений зі своїм дружком. Жених з дружком зостаються завше в сінях та починають розшукувати наречену, що її мати обачно вже вислала з хати, а старости входять до хати та, після звичайного привітання, виймають з мішка хліб, цілують його та віддають господареві. Той також цілує хліб та кладе його на стіл і питається старостів, хто вони такі та куди йдуть. Свати звертаються до матері нареченої з прямою пропозицією віддати дочку за їхнього парубка. Жених тим часом стоїть біля входу до хати, а наречена, засоромившись, має відійти до печі – домашнього вогнища – та колупати її нігтем. Вислухавши пропозицію, мати звертається до батька, а потім вони обоє разом питаються у дочки: чи піде вона за пропонованого жениха? Після посилання на волю батьків та умовлянь з їхнього боку, щоб вона сама висловилась, дочка нарешті дає згоду. Потім наречена приносить рушники, пов’язує ними старостів через плече, а женихові затикає вишивану хустку за пояс. Цим кінчається перший акт весільних обрядів; другий – заручини, це вже трохи урочистіше повторення тої самої церемонії сватання. Знову з’являються старости, знову їх в’яжуть рушниками. Потім йде благословення молодих хлібом. » (Ф. Вовк. «Студії з української етнографії та антропології»).

Євдоким Мінюра. Батьківське благословення. 1916

Микола Пимоненко. Свати. 1882

1. Про які особливості весільних обрядів 19 ст. ви дізналися? 2. Чи доводилося вам бувати на сучасному весіллі? Що збереглося у святкуванні донині?

Роздивіться твори живопису. Чи відповідає зображене на картинах інформації джерел?

ПРАЦЮЙМО САМОСТІЙНО. Виконайте завдання 2. Узагальнивши інформацію джерел, сформулюйте кілька тверджень, які пояснювали б зображені на картинах елементи весільних обрядів.

3. Яку роль у буденному житті українців відігравали ярмарки

Цитований вище С. Макарчук зауважує, що «колоритом громадського побуту стали ярмарки. Вони відбувалися у відповідні пори року. Сюди з’їжджалися купці, продавці й покупці з великої округи. Були ярмарки повітових містечок і нерідко – окремих сіл. Вони відбувалися у визначений день тижня – від понеділка до суботи. Найчастіше збиралися на ярмарок до найближчого містечка або до повітового центру. Однак при потребі селянин їхав на ярмарок у найвіддаленіше містечко. За підрахунками, на межі 19-20 ст. лише на території західноукраїнських земель діяло понад 1 тис. ярмарків і близько 9 тис. торгів. Тут збували продукти землеробства, тваринництва, а місцеві ремісники – різні вироби з дерева, металу, шкіри, вовни та ін. Крім цього, можна було збувати сільськогосподарську продукцію, купувати крам, одяг, взуття, забавки, дрібний сільськогосподарський інвентар, окремі товари. Взагалі ярмарок у селянському побуті сприймався як невід’ємний атрибут життя та виробництва. Без постійного зв’язку з ярмарком не могло функціонувати жодне господарство. Ярмарки стали місцем укладання різних торговельних угод. Водночас вони слугували постійним засобом обміну різноманітною інформацією й знаннями, були великою виставкою товарів, місцем контактування між селянами та міщанами, селянами віддалених сіл» (С. А. Макарчук. «Етнографія України»).

Г. Квітка-Основ’яненко в оповіданні «Салдацький патрет» (1833) так змальовує ярмарок в Україні на початку 19 ст.: «А тим часом позісходилося народу вже чимало! Таки куди оком не глянеш, то усе люди, усе люди. І чого то туди не понаносили або не понавозили! Таки такий ярмарок, що неначе у Харкові об пречистій: усякого товару, якого тільки подумаєш, усе є. Чи груш? Та і на возах груші, і в мішках груші, і купами груші. А там Москва з лаптями та з ликами; були в них і миски, ложки і тарілки розмальовані; були й решета, і ночовки, діжі, лопати, сівці, черевики, чоботи з підковами й німецькі, тільки гвіздочками попідбивані. Тут же. продавалася терта кабака і тютюн у папушах; а там – залізний товар: підкови, гвіздочки, сокири, підіски, ухналі й усе, чого треба. А тут вже – лавки з красним товаром для панів; струковатий перець на нитках, родзинки, хвиги, цибуля, усякії сливи, горіхи, мило, медянички, свічки, тараня, ще по весні з Дону навезеная, і суха, і солона; кав’яр, оселедці, яловичина, ніжки, шпильки, голки, гаплики і для нашого брата свинина. Дьоготь і в шерітвасах, і в мазницях; продавались і самі квачі; а побіля їх стояли бублики, буханці, горохвяники, гречаники; носили у ночовочках печеню, шматками покраяну: на скільки тобі треба, на стільки й бери. А там купами капуста, буряки, морква огородня.

Володимир Маковський. Ярмарок в Україні. 1885

Тут же був хрін, ріпа, картохлі, що вже швидко хліб святий з світу божого зженуть. А тут з Водолаги горшки, кахлі, миски, покришки, глечики, кухлики. Були й свити; були кожухи, усякі пояси, шапки, і козацькі, і каплоухі. Був і дівчачий товар: стрічки, скиндячки, серги, баєві юпки, плахти, шиті рукава і хустки; жіноцькі очіпки, серпанки, запаски, кораблики, рушники, і шиті, і з мережками, щітки, гребні, днища, веретена, сіль товчена, глина жовта, запанки голов’яні; персні, черевики. аж утомишся, розказуючи. Чого-то там не було!

А промеж такої пропасті товару що то народу було! Той купує, той торгує, той божиться, той прицінюється, той спорить, той товариство склика; той на жінку гука, ті лаються, ті йдуть могоричі запивати; жіноцтво щебече, усі разом розказують і ні одна не слуха, старці співають Лазаря, кобили ржуть, колеса скриплять; діти, погубивши матерів, пищать; там скавучить собака, там придушили порося: вижчить на весь базар, а свиня, хрюкаючи, пробирається промеж народом. »

1. Чим, на думку сучасного дослідника, зумовлений особливий статус ярмарків в Україні? 2. Як цю особливість утілено у фрагменті літературного твору та на картині? 3. Зробіть висновок про роль ярмарків у повсякденному житті українців 19 ст. 4. Що вас вразило в переліку товарів, якими торгували на ярмарках? Як цей перелік свідчить про побут і традиційну кухню?

Чи доповнюють наукові, літературно-художні тексти один одного? Чим збагачує наше уявлення живописний твір?

ПРАЦЮЙМО САМОСТІЙНО. Виконайте завдання 3. Підготуйте й запишіть діалог українських селян (або представників інших верств населення) про побачене чи почуте на ярмарку, про крам, який продали/купували тощо.

ОЦІНІТЬ СЕБЕ. Поставте собі оцінку за урок, зарахувавши за різні етапи роботи відповідні бали: за кожне із завдань (завдання 1-3) – від 1 до 3 балів; так само від 1 до 3 балів оцініть свою участь в обговоренні в парах (максимальна оцінка за урок – 12 балів).

Перевірте, чого навчилися з теми «Культура України кінця 18 – першої половини 19 ст.»

І. ВИКОНАЙТЕ ЗАВДАННЯ.

1. Прокоментуйте події (або явища), про які йдеться у фрагментах джерел. У чому їхнє історичне значення?

1.1. «Ми певні, що в українській літературі з’явиться ще багато діячів, рівних Шевченкові талантом, але не буде вже ні одного, рівного йому своїм значенням у справі нашого національного відродження: будуть великі письменники, але не буде вже пророків. » (Б. Грінченко)

1.2. «. Знаменитий Щепкін оповідав, що головно дякуючи пораді Квітки в Харкові виставлена була вперше Котляревського “Наталка Полтавка”, раніше іще цензура одобрила її для театральних вистав. “Наталка” перший раз дана була в Полтаві за спеціальним дозволом генерал-губернатора Рєпніна. Щепкін, родовитий українець, хотів дати її на свій бенефіс. Квітка дав йому ось яку раду: “Оголосіть яку-небудь стародавню п’єсу, а перед самим днем бенефіса зішліться на нездоровля якого-небудь актора і просіть, щоб для поспіху дозволили виставити “Наталку Полтавку”, твір уже дозволений для постави”. І дійсно, сим способом харківці перший раз побачили на сцені п’єсу Котляревського» (І. Франка).

1.3. «. Я намалював Катерину в той час, як вона попрощалася з своїм москаликом і вертається в село; у царині під куренем дідусь сидить, ложечки собі струже і сумно дивиться на Катерину, а вона, сердешна, тіль не плаче та підіймає передню червону запащину, бо вже, знаєте, трош ки теє. а москаль дере собі за своїми, тілько курява ляга; собачка ще поганенька доганя його та нібито гавкає. По однім боці могила, на могилі вітряк, а там уже степ тільки мріє. Отака моя картина» (З листа Т. Шевченка до Г. Тарновського).

2. Складіть і заповніть таблицю «Досягнення культури України в першій половині 19 ст.».

3. Складіть кросворд «Культура України першої половини 19 ст.».

II. ВИБЕРІТЬ ПРАВИЛЬНІ ВІДПОВІДІ.

1. Коли відбулася подія, про яку йдеться у фрагменті джерела?

«. У Львові як столиці Галичини вже існуючі і ті, що будуть відкриті в майбутньому, наукові інститути творитимуть разом університет з такими факультетами: богословським, правничим, філософським і медицини» (з диплома Йосифа II Габсбурга). а) 1773 р.; б) 1774 р.; в) 1784 р.; г) 1793 р.

2. Де було відкрито перший в підросійській Україні університет європейського зразка?

а) у Києві; б) у Харкові; в) в Одесі; г) у Чернівцях.

3. Як називалася перша узагальнювальна праця з історії України від найдавніших часів і до кінця 18 ст. у чотирьох томах Дмитра Бантиша-Каменського?

а) «Історія України-Русі»; б) «Історія русів»; в) «Історія Малої Росії»; г) «Книга буття українського народу».

4. Хто був упорядником збірки «Досвід збирання старовинних малоросійських пісень», що започаткувала українську фольклористику (опублікована 1819 р. в Петербурзі)?

а) Михайло Максимович; б) Микола Цертелєв; в) Пантелеймон Куліш; г) Микола Костомаров.

5. Оберіть дати відкриття університетів у Харкові та Києві.

а) 1661 р., 1805 р.; б) 1812 р., 1861 р.; в) 1805 р., 1834 р.; г) 1834 р., 1840 р.

6. Завершіть речення.

Першим ректором університету Св. Володимира в Києві був. а) Михайло Максимович; б) Микола Костомаров; в) Василь Каразін; г) Петро Гулак-Артемовський.

7. Які міста були центрами театрального життя в першій половині 19 ст., звідки бере початок національний український професійний театр?

а) Київ та Одеса; б) Харків і Київ; в) Одеса та Львів; г) Полтава і Харків.

8. Розвиткові якої науки сприяла діяльність Михайла Остроградського?

а) математики; б) історії; в) біології; г) хімії.

9. Хто був автором драматичних творів «Наталка Полтавка» та «Москаль-чарівник», які започаткували нову українську драматургію?

а) Григорій Квітка-Основ’яненко; б) Іван Котляревський;

в) Петро Гулак-Артемовський; г) Михайло Щепкін.

10. У якому з варіантів названо діячів культури першої половини 19 ст., що творили в царині живопису?

а) Антон Лянге, Іван Мартос, Тимофій Осиповський; б) Дмитро Левицький, Михайло Остроградський, Іван Сошенко; в) Володимир Боровиковський, Микола Маркевич, Євген Гребінка; г) Тарас Шевченко, Василь Тропінін, Василь Штернберг.

11. У якому місті збудовано зображену пам’ятку класицизму в архітектурі?

а) у Харкові; б) у Києві; в) у Львові; г) в Одесі.

12. Яка з пам’яток свідчить про появу в Україні в першій половині 19 ст. нового жанру образотворчого мистецтва?

13. Хто автор зображеного офорту?

а) Тарас Шевченко;

б) Василь Тропінін;

в) Василь Штернберг;

14. Яка з пам’яток є зразком класицистичного стилю монументальної скульптури в Україні?

15. Установіть відповідність між творами живопису та їхніми авторами.

А Василь Тропінін

Б Тарас Шевченко

В Василь Штернберг

Д Володимир Боровиковський

16. Установіть відповідність між стислими характеристиками та іменами діячів культури першої половини 19 ст.

1 основоположник художньої прози в новій українській літературі, один із засновників жанру соціально-побутової комедії; прозові твори склали дві збірки «Малоросійських повістей»

2 учений, громадський діяч, з ініціативи якого було засновано Харківський університет; автор наукових праць з агрономії, метеорології

3 учений-енциклопедист, визнаний фахівець у царині історії, філології, етнографії, ботаніки; впорядкував і видав три збірки народних пісень (1827, 1834, 1849)

4 український поет, автор перших віршованих байок у новій українській літературі, творець перших в Україні романтичних балад

А Григорій Квітка-Основ’яненко

Б Михайло Максимович

В Дмитро Бантиш-Каменський

Г Василь Каразін

Д Петро Гулак-Артемовський

17. Які поняття характеризують розвиток української культури в першій половині 19 ст.?

а) класицизм; б) модерн; в) шкільна драма; г) романтизм; д) нова українська література; е) полемічна література.

18. Укажіть упорядників найвідоміших збірок українського фольклору.

а) Михайло Максимович; б) Микола Цертелев; в) Тарас Шевченко; г) Маркіян Шашкевич; д) Іван Котляревський; е) Микола Гулак.

19. Установіть хронологічну послідовність виходу друком зображених книжок.

20. Які з тверджень стосуються «Історії русів» – пам’ятки кінця 18 ст.?

а) перший історичний роман в українській літературі; б) авторство точно не встановлене; в) твір поширювався в списках; г) надруковано Пантелеймоном Кулішем 1846 р.; д) розповідає про події в Україні від становлення Київської Русі до виникнення козацтва; е) обґрунтовано думку, що саме Україна, а не Росія є прямою наступницею Київської Русі.

21. У яких твердженнях ідеться про Тараса Шевченка?

а) діяч, якому судилося стати символом українського національного руху; б) основоположник художньої прози в українській літературі; в) першу збірку його поезій було надруковано в Петербурзі в 1840 р.; г) автор програмових документів Кирило-Мефодіївського товариства; д) творець «Енеїди» – першого твору нової української літератури; е) автор понад тисячі творів образотворчого мистецтва.

Синоніми до слова Фахівець

— Емілю, я ж не фахівець, і взагалі … мені все це не личить !

— Чи в тебе склалося враження, що капітан — теж фахівець?

— у дверях стояв фахівець із персональної мокрухи, сумнозвісний генерал Павло Судоплатов.

Це — фахівець, який відслідковує появу нових тенденцій у середовищі споживачів.

Як фахівець реклами, я мушу визнати, що тут католицизм набагато перевершив Лютера.

Ми досягли своєї мети дорогою ціною але обидва лікарі – і фахівець з нервових хвороб і лікар Мортимер — запевняють мене, що сер Генрі незабаром одужає …

Ти фахівець по роботах, і я хочу, щоб ти мене перевірив.

Фахівець, який займається аналізом, має сам підібрати або розробити нормативи, в яких відображено умови їх впливу на виробництво.

Жоден фахівець і подивитись не захотів на настінні малюнки Альтамірського грота.

— Адже це ви тепер у нас фахівець із надвеликих тварин.