У якому році народився Роуен Аткінсон

0 Comments

Роуен Аткінсон

Англійський актор, режисер, сценарист і продюсер. Роуен Себастіян Актінсон народився 6 січня 1955 року в Консетті, графство Дарем, Англія, Великобританія, у родині підприємців Еріка й Елли Мей Аткінсон. У нього було троє старших братів: Пол, Родрі та Руперт. Майбутній актор навчався в Підготовчій школі Хорістер при Даремському соборі, після чого його перевели до школи Сент-Біс, графство Камбрія. Пізніше Роуен здобував вищу освіту в Університеті Ньюкасла за фахом “інженер-електрик”. Потім Актінсону скорилася ступінь магістра електротехніки в Коледжі Квінса Оксфордського університету, Оксфорд (у 2006 році актор став почесним членом коледжу). Дебют Роуена в кінематографі відбувся в 1979 році з серіалу “Не дев’ятигодинні новини” (28 епізодів до 1982 року). Через рік після закінчення зйомок у цьому шоу Аткінсон зіграв у хорошому фільмі “Ніколи не говори “ніколи” (1983). Перша популярність до актора прийшла в період із 1990 по 1995 роки. Тоді він узяв участь у створенні таких проектів, як “Чотири весілля й одні похорони”, “Гарячі голови 2” (обидва 1993), “Король Лев” (1994), а також знімався у відмінному британському серіалі “Містер Бін” (15 епізодів + сценарій до кожного). За 1997-2002 роки фільмографію Роуена поповнили різні за якістю картини “Містер Бін” (1997 + сценарій), “Щурячі перегони” (2001), “Скубі-Ду” (2002). Протягом 2003-2011 років Аткінсон працював над кількома цікавими стрічками, серед яких можна відзначити “Агент Джонні Інгліш”, “Реальна любов” (обидві 2003), “Мовчи в ганчірочку” (2005), “Містер Бін на відпочинку” (2007 + сценарій), “Агент Джонні Інгліш: Перезавантаження” (2011). Роуен Аткінсон був одружений на гримерці Санетрі Састрі. Від цього шлюбу є двоє дітей: син Бен і дочка Лілі.

Англійський актор, режисер, сценарист і продюсер. Роуен Себастіян Актінсон народився 6 січня 1955 року в Консетті, графство Дарем, Англія, Великобританія, у родині підприємців Еріка й Елли Мей Аткінсон. У нього було троє старших братів: Пол, Родрі та Руперт. Майбутній актор навчався в Підготовчій школі Хорістер при Даремському соборі, після чого його перевели до школи Сент-Біс, графство Камбрія. Пізніше Роуен здобував вищу освіту в Університеті Ньюкасла за фахом “інженер-електрик”. Потім Актінсону скорилася ступінь магістра електротехніки в Коледжі Квінса Оксфордського університету, Оксфорд (у 2006 році актор став почесним членом коледжу). Дебют Роуена в кінематографі відбувся в 1979 році з серіалу “Не дев’ятигодинні новини” (28 епізодів до 1982 року). Через рік після закінчення зйомок у ц

Ровен Аткінсон

Рід занять: Актор, сценарист, продюсер, режисер
Ім’я (лат.): Rowan Atkinson
Зріст: 1.80 м
Дата народження: 6 січня 1955 | козеріг
Місце народження: Консетт, Дарем, Англія, Велика Британія
Жанри: Комедія
Дружина: Санетра Састре (розлучення) . двоє дітей

Ровен Аткінсон (Rowan Sebastian Atkinson) народився 6 січня 1955 року в місті Консетт, в англійському графстві Дарем. Ровен був молодшим із трьох дітей фермера Еріка Аткінсона-старшого і його дружини домогосподарки Елли Бейнбрідж. Незважаючи на скромне походження, Ровен Аткінсон не єдиний видатний представник свого сімейства. Його рідний брат Родні є відомим англійським політиком і експертом в галузі економіки. Дітей батьки виховували у християнських англіканських традиціях. З дитинства Ровен захоплювався театром, спочатку він грав у постановах театру початкової школи «Користер скул», пізніше у середній школі «Сент-Бі скул», куди Аткінсона перевели у віці 11 років. Після закінчення школи Ровен вступив до Університету Ньюкасла на електроінженерний факультет. Свою освіту він продовжив в Оксфорді, де отримав ступінь магістра.

Аткінсон почав виступати з гумористичними скетчами на сцені Драматичного товариства Оксфорда, де він познайомився зі своїм співавтором, майбутнім сценаристом і режисером Річардом Кертісом. Привернути увагу широкої публіки Аткінсону вперше вдалося, виступаючи на Единбурзькому фестивалі у 1976 році. Через два роки Аткінсон і Кертіс запустили гумористичне шоу «Люди Аткінсона» на радіо BBC 3.

Після закінчення університету Ровен Аткінсон разом з колегою-коміком Ангусом Дейтоном відправився в турне по країні, їх номери були записані і пізніше стали основою телешоу. Успіх гастролей привів Аткінсона до контракту з телекомпанією ITV, в ефірі якої у 1979 році вийшло шоу «Бляшаний сміх». Наступним проектом Аткінсона на телебаченні стала гумористична програма «Not the Nine O’Clock News», в якій Ровен був одним з основних сценаристів.

У 1983-му році талановитий англієць вперше знявся в кіно – у шпигунському бойовику «Ніколи не говори« ніколи» з неофіційної серії про Джеймса Бонда. У цьому фільмі його екранним партнером став Шон Коннері. Згодом відомий шотландець став одним з головних прихильників творчості Ровена Аткінсона. Варто відзначити, що 1983-й рік став абсолютно особливим для Аткінсона. У цей період він зіграв у своїй першій кінокомедії – «Вчасно померлий», а також запустив культовий проект «Чорна гадюка», який відразу після виходу на екрани отримав величезний успіх. Над створенням телесеріалу Ровен Аткінсон працював разом з Річардом Кертісом, який виступив як автор сценарію всіх серій комедії.

Найбільш успішним проектом актора на початку дев’яностих років стала 14-серійна комедія «Містер Бін», яка згодом стала культовим твором для всієї британської культури. Серіал мав великий успіх, а тому з часом зумів затьмарити навіть славу «Чорної гадюки». У 1997 році був створений перший повнометражний фільм – «Містер Бін в Америці». Другий фільм, «Містер Бін на відпочинку», вийшов в прокат у 2007 році.

У 1993 році він знявся разом з Чарлі Шином, Валері Голіно, Ллойдом Бріджесом у пародії на фільми про Рембо «Гарячі голови 2».

У 1994 році Аткінсон зіграв епізодичну роль вікарія в касовому хіті «Чотири весілля і одні похорони» та озвучив одного з персонажів у популярному мультфільмі «Король лев». Ще однією помітною роллю Ровена Аткінсона стала роль інспектора Реймонда Фаулера в серіалі «Тонка блакитна лінія». У великому кінематографі на рахунку Ровена ролі в комедіях «Щурячі перегони», «Скубі-Ду», «Реальна любов».

У 2003 році Аткінсон зіграв головну роль у пародії на бондіану – «Агент Джонні Інгліш».

У 2005 році він виконав одну з головних ролей у кримінальній комедії «Тримай язика за зубами».

У 2012 році Ровен Аткінсон брав участь у відкритті Олімпійських ігор в Лондоні в ролі Містера Біна, який грав на роялі в оркестрі, виконуючи саундтрек з фільму «Вогненні колісниці»

Зі своєю дружиною Санетрою Састре Ровен познайомився наприкінці 80-х, коли Санетра працювала візажистом на BBC. У лютому 1990 року в Нью-Йорку відбулася церемонія одруження. Однак, після 24 років спільного життя у листопаді цього року шлюб Ровена Аткінсона розпався, через його роман з молоденькою актрисою Луїзою Форд. У колишнього подружжя двоє дітей: син Бен і дочка Лілі, яка пішла по стопах батька і також стала актрисою.

Ровен Аткінсон володіє величезним статком в 100 мільйонів фунтів стерлінгів. Головною пристрастю Аткінсона є колекціонування дорогих автомобілів.

Фільмографія:

2016 Мрець детектива Мегре / Maigret Dead Man (ТБ) . Jules Maigret
2016 Мегре розставляє пастки / Maigret Sets a Trap (ТБ) . Jules Maigret
2011 Агент Джоні Інгліш: Перезапуск / Johnny English Reborn . Johnny English
2007 – . Так і чарівна сила Жужу / Tak & the Power of Juju (серіал) . Lok
2007 Містер Бін на відпочинку / Mr. Bean’s Holiday . Mr. Bean
2007 Розрядка сміхом 2007: Великий випуск / Comic Relief 2007: The Big One (ТБ) . Mr. Bean
2006 Keeping Mum: Funnies (відео, короткометражний) . Walter Goodfellow
2006 Keeping Mum: Deleted Scenes (відео, короткометражний) . Walter Goodfellow
2005 Тримай язика за зубами / Keeping Mum . Walter Goodfellow
2005 80-і / 80s (серіал) . Blackadder
2005 Людина-павук / Spider-Plant Man (ТБ, короткометражний) . Peter Piper, Spider-Plant Man
2003 Реальна любов / Love Actually . Rufus – Jewellery Salesman
2003 Агент Джонні Інгліш / Johnny English . Johnny English
2003 Розрядка сміхом 2003: Велика зачіска / Comic Relief 2003: The Big Hair Do (ТБ) . Martin Bashir
2002 – . Містер Бін / Mr. Bean: The Animated Series (серіал) . Mr. Bean
2002 Скубі-Ду / Scooby-Doo . Mondavarious
2001 Щурячі перегони / Rat Race . Enrico Pollini
2001 Розрядка сміхом: Короткі штани / Comic Relief Short Pants (ТБ, короткометражний) . Neville
2000 Виступ Королівського вар’єте 2000 / The Royal Variety Performance 2000 (ТБ) . Performer
2000 Все можливо, бебі! / Maybe Baby . Mr. James
1999 Чорна Гадюка туди-сюди / Blackadder Back & Forth (короткометражний) . Lord Edmund Blackadder, King Edmund III, Blackaddercus (All Blackadders)
1999 Доктор Хто і Прокляття неминучої смерті / Comic Relief: Doctor Who – The Curse of Fatal Death (ТБ, короткометражний) . The Doctor
1997 Історія містера Біна / The Story of Bean (ТБ) . Mr. Bean
1997 Містер Бін в Америці / Bean . Mr. Bean
1997 Comic Relief (ТБ)
1995 Unseen Bean (відео) . Mr. Bean
1995 – 1996 Тонка блакитна лінія / The Thin Blue Line (серіал) . Inspector Fowler
1995 Full Throttle (ТБ) . Sir Henry ‘Tim’ Birkin
1994 Король Лев / The Lion King . Zazu, озвучення
1994 Чотири весілля і одні похорони / Four Weddings and a Funeral . Father Gerald – Wedding Two
1993 Гарячі голови 2 / Hot Shots! Part Deux . Dexter Hayman
1992 Шоу Ровена Аткінсона / Rowan Atkinson Live (ТБ) . Various Roles
1991 Бернард і джин / Bernard and the Genie (ТБ) . Charles Pinkworth
1991 Comic Relief (ТБ) . Mr. Bean
1990 The Exciting Escapades of Mr. Bean (відео, короткометражний) . Mr. Bean
1990 Відьми / The Witches . Mr. Stringer
1990 – 1995 Містер Бін / Mr. Bean (серіал) . Mr. Bean
1989 Істерія 2! / Hysteria 2! (ТБ) . Shakespeare’s Manager
1989 The Amazing Adventures of Mr. Bean (відео) . Mr. Bean
1989 Чорна гадюка 4 / Blackadder Goes Forth (серіал) . Captain Edmund Blackadder
1989 Бурмило / The Tall Guy . Ron Anderson
1989 Вечір «розрядки сміхом» 2 / A Night of Comic Relief 2 (ТБ)
1988 Різдвяні піснеспіви Чорної Гадюки / Blackadder’s Christmas Carol (ТБ) . Ebenezer Blackadder, Lord Edmund Blackadder, Edmund Blackadder, Esq., Cmdr. Edmund Blackadder
1988 Побачення Денніса Дженнінгса / The Appointments of Dennis Jennings (короткометражний) . Dr. Schooner
1988 Чорна гадюка: Роки роялістів / Blackadder: The Cavalier Years (ТБ, короткометражний) . Sir Edmund Blackadder
1988 Розрядка сміхом / Comic Relief (ТБ) . Edmund Blackadder
1987 – 1995 Шоу Фрая та Лорі / A Bit of Fry and Laurie (серіал) . Nigel Havers
1987 Чорна гадюка 3 / Black Adder the Third (серіал) . Edmund Blackadder, butler to the Prince
1986 Чорна гадюка 2 / Black-Adder II (міні-серіал) . Edmund Blackadder
1983 Вчасно померлий / Dead on Time (короткометражний) . Bernard Fripp
1983 Ніколи не говори «ніколи» / Never Say Never Again . Small-Fawcett
1983 Чорна гадюка / The Black Adder (міні-серіал) . Edmund, Duke of Edinburgh
1980 Peter Cook & Co. (ТБ) . Various Characters
1979 Бал таємної поліції / The Secret Policeman’s Ball (ТБ) . Various Roles
1979 – 1982 Чи не дев’ятигодинні новини / Not the Nine O’Clock News (серіал) . Various Roles
1979 Canned Laughter (ТБ, короткометражний) . Robert Box, Dave Perry, Mr. Marshall
1967 – 2003 Омнібус / Omnibus (серіал)

Нагороди та премії:

Європейська кіноакадемія, 2003
Номінації: Приз глядацьких симпатій за кращу чоловічу роль («Агент Джонні Інгліш»)

Біографія Ровена Еткінсона

«Ми з тобою серйозно розмовляємо! Негайно припини валяти дурня! Що за покарання ця дитина!» — ці слова син англійського фермера Роуен Аткінсон постійно чув із самого раннього дитинства. А тим часом він ніколи й не думав валяти дурня, а зовсім навпаки, був хлопчиком серйозним, тільки трохи занадто замисленим. Але коштувало Роуену про що-небудь задуматися, як на його обличчі сама собою виникала найбезглуздіша гримаса. Такий уж він уродився. Вічно пропускаючи мимо вух догани батьків і двох старших братів, хлопчик то грізно супився, то широко посміхався одному йому веденим думкам. І обличчя при цьому мав найдурніше. Сидячи за партою в ньюкаслській школі, він часто мріяв, не зауважуючи, що вчитель уже кілька хвилин звертається безпосередньо до нього, Аткінсону. При цьому він, зрозуміло, посміхався. Однокласники називали його «косміт – рот до вух» (це прізвисько запам’яталося Роуену настільки, що через багато років він взяв заставку до «Містера Біна» з космічної увертюри фільму «Термінатор»). При тім, що вчився Роуен непогано, у школі його вважали заплішеним дурнем. Він був жахливо наївний: скажи йому хто-небудь, приміром, що в нього вся спина біла – він покірно брав платтяну щітку і йшов до дзеркала – і так хоч десять разів за день. Єдиний у класі, хто не глузував з нього, був серйозний хлопчик по імені Тоні Блер (майбутній прем’єр-міністр Великобританії був захоплений навчанням, а не гримасами дивака Аткінсона). Найбільше на світі Роуен хотів стати таким, як всі, але в нього нічого не виходило. Добре ще, що вчителя швидко звикли до його мимовільних гримас і на атестаційних оцінках чудності Аткінсона не відбилися. Більше того, за успіхи в області фізики й математики він одержав напрямок в Оксфорд на інженерний факультет. Незабаром з’ясувалося, що в Оксфорді телепнів, що обожнюють познущатися над дивовижним хлопцем, не менше, ніж у ньюкаслській школі. І в лекційній аудиторії Роуен теж почував себе чужинцем. Зате там він познайомився з якимсь Ричардом Кертісом, активістом студентського театру. Ричард надоуміл Роуена спробувати свої сили в комічній пантомімі – і не прогадав: з тих пір він став беззмінним співавтором всіх скетчів, пантомім і сценаріїв Аткінсона й заробив на цьому куди більше, ніж хто-небудь із оксфордських насмішників. Один раз, готуючись до студентського капусника, Аткінсон битих годину будував забавні пики своєму відбиттю в дзеркалі. Кертіс, що заглянув провідати друга, запитав: «А в чим ти збираєшся виступати?» Роуен переміряв купу клоунських костюмів, узятих у костюмерній театру, але Кертісу нічого не подобалося. «Знаєш, було набагато смішніше, коли ти кривлявся у своєму звичайному одязі», — розсудив він. І Аткінсон вирішив виступати у власному твідовому піджаці із замшевими заплатками на ліктях – точнісінько такому ж, у яких ходять на роботу мільйони простих лондонців. Цей капусник вирішив долю Роуена Аткінсона. По-перше, оглушливий успіх змусив його залишити Оксфорд і податися в комедіанти. А по-друге, це було народження містера Біна: адже твідовий піджак із заплатками став незамінною уніформою містера Біна й. таким же незамінним талісманом містера Аткінсона. Акторській майстерності Аткінсон ніде й ніколи не вчився. Для успіху на сцені цілком досить виявилося його від природи рухливої особи й. рад друга Кертіса, що пішов за Аткінсоном у Лондон. Особливо Роуену вдавалася ексцентрична пантоміма, і моноспектакль, присвячений все тому ж персонажеві зі студентського капусника, збирав аншлаги. Правда, професійні успіхи ніяк не впливали на вміння Роуена знаходити загальну мову з людьми у звичайному житті. Талант до твору скетчів як і раніше уживався в ньому з. повною відсутністю почуття гумору, коли справа стосувалася чужих жартів. А як і раніше обличчя що не бажало ставати солідним сильно заважало Роуену з дівчинами. Коштувало якій-небудь красуні поговорити з ним кілька хвилин, як її починали дратувати зовсім що не йдуть до справи гримаси Аткінсона. Напевно, ці дівчата кусали лікті від досади, коли в 1990 році до відкинутого залицяльника прийшла справжня слава: з’явилася телеверсія спектаклю – саме в ній улюблений персонаж Аткінсона одержав ім’я містер Бін (по-англійському це значить «фасолинка», тобто щось маленьке, безпомічне, що можна покатати по столі або з’їсти). Світ захлиснула дійсна хвиля біноманії. Серіал зібрав за рік 123 мільйона фунтів стерлінгів – більше, ніж, скажемо, Пол Маккартні разом з іншими екс-бітлами й удовою Леннона – Йоко Оно. Чималу частину армії шанувальників Аткінсона становлять діти. Вони вважають, що Бін поводиться саме так, як хотілося б їм самим, але тільки їм не дозволяють батьки. Англійські жінки обожнюють його в якості «найзабавнішого секс-символу». А чоловіки люблять Біна за те, що його витівки зовсім не схожі на їхнє власне поводження. «Бувають же на світі дурні! Слава Богові, я сам не такий!» — приблизно так потай міркують рядові англійці. Зате представники британського істеблішменту не відносяться до числа шанувальників містера Біна. Зокрема, Тоні Блер як і раніше не знаходить колишнього однокласника смішним. Справа в тому, що англійці, освоюючи й скоряючи континенти, століттями плекали свій образ породистих, самовпевнених, вихованих і непогрішних людей – бездоганних джентльменів. А отут раптом увесь світ побачив, як смішний лондонець-«фасолинка» вічно попадає впросак, спізнюється на роботу, набридає всім своєю дріб’язковістю й безглуздістю. Від цього «одкровення», так ще вбраного у форму чарівного маразму, закордонна аудиторія прийшла в захват. А японська академія по підготовці керівників кадрових служб з’ясувала, що більшість японців, що утомилися від непроніцаємо-чиновних обличь своїх начальників, мріють бачити містера Біна як свого боса. Звичайно, Аткінсон грав не тільки Біна. Він багато знімався в епізодах – зокрема, у ролі начальника Джеймса Бонда – Коннері у фільмі «Ніколи не говори «ніколи», або священика в картині «Чотири весілля й одні похорони». А на сцені він переграв безліч ролей, включаючи ролі в постановках по Чехову. Але все це для Аткінсона щось начебто хоббі. Його дійсна професія – бути містером Біном. Він уважає себе актором однієї ролі й навіть пишається цим. Адже саме ця роль зробила його одним із найвисокооплачуваніших акторів Англії. «Десь у задній кімнаті мого будинку тихо гуде машина, що друкує гроші. Ця машина називається «підприємство містера Біна». Втім, машина вже переробила й мене самого», — розповідає Аткінсон. Словом, з деяких пір бути містером Біном стало не просто його професією, але і його долею. Приватне життя Аткінсона покрите такою непроникною завісою таємниці, що багато хто сумніваються – а чи залишилося в цій людині що-небудь, крім його персонажа. Звичайно, у Роуена є родина: дружина Сунетра Састрі (художник по гриму) і двоє дітей – шестирічний Бенджамін і чотирирічна Лілі. Всі вони живуть дуже усамітнено в розкішному замку XVIII століття в Оксфордшірі. За дев’ять років шлюбу він виводив свою дружину у світло не більше десятка разів. Справа в тому, що він. ревнує Сунетру до Біну. «Іноді мені здається, що це не я, а він одружений на ній. Та й із чого їй було виходити заміж за мене? Всім відомо, що я зануда. Словом, мені не хочеться водити дружину туди, де її можуть помилково назвати міссіс Бін», — зізнався один раз актор. Вся справа в тому, що Сунетра й Роуен познайомилися на крокетному полі в той момент, коли актор відпрацьовував один з комічних трюків для фільму про Біна. Як на зло, на Аткінсоні в той день був той самий знаменитий твідовий піджак, надягши який, він уже й сам не розуміє, хто він – актор або персонаж. Де б не з’являвся Аткінсон, його привітають лементами: «Дивиться, містер Бін!» Згодом він і сам звик дивитися на себе тільки як на двійника свого персонажа. «Мені здається, що ми близнюки. Нас розлучили, коли нам було по дев’ятьох років, з тих пор я встиг подорослішати, а він так і залишився великою дитиною. Дев’ятирічним. Але коли я зустрічаюся з ним, я й сам стаю таким же», — зізнався актор. До речі, датою свого народження сорокачотирерічний Роуен уважає 1 січня 1990 року – день офіційної появи на світло телевізійного містера Біна. Навіть інтерв’ю він воліє давати від імені свого персонажа. «Так я почуваю себе набагато спокійніше. Адже навряд чи кому-небудь прийде в голову кривдити симпатягу Біна або задавати йому безтактні питання». На жаль, подібна «система безпеки» аж ніяк не бездоганна, адже вона не може захистити від. шаленої любові шанувальників. Три роки тому в Торонто, куди актор прибув для реклами свого серіалу, Аткінсона ледве було не розтерзали. Ще за три години до призначеного для зустрічі із глядачами часу в найбільшому торговому центрі міста зібралася юрба щонайменше в чотири тисячі чоловік. Поліція жахнулася, адже ситуація стала некерованою. Аткінсону рекомендували трохи остудити захват глядачів, вийшовши не в уніформі Біна, а в якому-небудь іншому костюмі, але актор рішуче відмовився. Він сам не потрібний цим людям, їм потрібний тільки містер Бін, розсудив Аткінсон. Отже, він вийшов до своїх шанувальників і вимовив: «Дозвольте представитися. Мене кличуть містер Бін» – і відразу. був вознесенний на повітря сотнями рук. Звільнитися він не міг, лементів про допомогу за ревінням юрби ніхто не чув. Тільки чудом поліції вдалося відбити блідого й переляканого актора. Знаменитий твідовий піджак із заплатками був розірваний у жмути. Але й ця історія не відучила Аткінсона від звички представлятися людям містером Біном і жити в його обличчя. І уж чого-чого, а твідових піджаків із заплатками в нього предосить. У серіалі містер Бін – як і треба «маленькій людині» – вічно роз’їжджає на машині «міні». Ця малолітражка зараз красується в спеціальному автомузеї зірок поруч із колосальним «бетмобілем» з голлівудського серіалу про Бетмена. Зате Аткінсон – власник цілої колекції надзвичайно дорогих спортивних машин марки «Астон Мартін». Пристрасть до гарних автомобілів – єдине, що безроздільно належить йому самому, а не Біну, уважає актор. А недавно він виклав кілька сотень тисяч фунтів за чудом уцілілий екземпляр найпершої моделі англійської гоночної машини – у подарунок лондонському музею автомобілів. Але Роуен не просто аматор-колекціонер. Час від часу він пише серйозні статті в професійний автомобільний журнал «Кар» (інженерні знання все-таки догодилися). До того ж Аткінсон ще й досвідчений автогонщик. Торік він навіть зайняв почесне для непрофесіонала восьме місце в національних перегонах Великобританії. Але останнім часом й у цей заповідний куточок життя актора проникнув невгамовний Бін. Один раз, помітивши, що стадіон уж занадто дружно хворіє за один з його суперників, Аткінсон у перерві між заїздами. надяг знаменитий твідовий піджак і розіграв коротеньку пантоміму. Публіка прийшла в захват і стала боліти вже за нього. «Містер Аткінсон досить нудний суб’єкт і тому нікому не потрібний. Зате Бін цікавий всім», — з відтінком легкої заздрості в голосі говорить актор.

Родина Ровена Еткінсона

Батько Ерік Аткінсон – Брат Родні Аткінсон – старший Брат Руперт Аткінсон – старший Дочка Лілі Аткінсон – мати – Санетра Састре Син Бенжамін Аткінсон – мати – Санетра Састре Дружина Санетра Састре – познайомилися на зйомках фільму “Blackadder”; одружилися в 1990