Чого бояться бобри

0 Comments

Бобри-герої. Як вони рятують цілі екосистеми і чому це важливо

Водно-болотні екосистеми зберігають воду, поглинають вуглець та є джерелом їжі. Згідно з Рамсарською конвенцією про водно-болотні угіддя, вони приносять людству більше користі, ніж усі інші наземні екосистеми. Водночас конвенція попереджає, що за останні 50 років ми втратили третину водно-болотних угідь світу, і навіть зараз щороку втрачаємо втричі більше боліт, ніж лісів.

Основними проблемами є розширення сільського господарства та міст, а також посухи та високі температури, спричинені зміною клімату.

На цьому похмурому тлі є один герой, який має дивовижну силу відроджувати та захищати болотні екосистеми – бобер.

Ці пухнасті гострозубі гризуни будують греблі на водних шляхах, щоб створити ставок, усередині якого будують собі “хатинку”, де можуть захиститися від хижаків.

Бобри гризуть стовбури дерев, поки ті не впадуть, а потім використовують стовбур і гілки як будівельний матеріал для греблі – разом з камінням, мулом і рослинами для її ущільнення.

Гребля спричиняє повінь, уповільнює потік води й довше утримує її у ландшафті.

“Це перетворює прості струмки на квітучі водно-болотні екосистеми”, – каже Емілі Фейрфакс, екогідрологиня з Каліфорнійського державного університету.

“Кількість їжі та води у цих болотах робить їх ідеальним середовищем існування для багатьох різних видів. Зокрема тому бобрів вважають ключовим видом”, – додає вона.

Автор фото, Getty Images

Бобри гризуть дерева, доки ті не впадуть

Протягом останніх 50 років Канада та кілька штатів США почали заселювати на свої території бобрів. Спочатку це робили для відновлення чисельності бобрів після того, як у 19 столітті на них полювали майже до повного винищення заради хутра та м’яса.

Але відновлення водно-болотних екосистем також значно посилило біорізноманіття, включно з поверненням багатьох видів жаб, риб і безхребетних.

Дослідження фінських науковців у 2018 році показало, що у ставках, створених бобрами, живе майже вдвічі більше видів ссавців, ніж в інших водоймах. У цих екосистемах були більш поширені ласки, видри і навіть лосі.

“Створені бобрами болотяні екосистеми є досить унікальними”, – каже Найджел Вілбі, професор в Університеті Стерлінга, що спеціалізується на прісноводних екосистемах.

“Будь-хто може зробити ставок, але бобри створюють надзвичайно гарні для біорізноманіття ставки – частково тому, що вони містять мертву деревину й заселені бобрами, які харчуються рослинами, риють канали, ремонтують греблі, будують хатинки тощо”, – додає він.

“По суті, бобри чудово створюють складні водно-болотні екосистеми, і ми ніколи не зрівняємося з ними у цій майстерності”, – вважає науковець.

Завзяті бобри

  • Дамби, побудовані бобрами, можуть сягати 5 м у висоту, а найбільша з зареєстрованих на сьогодні – в Альберті, Канада – має довжину 850 м.
  • Коли бобри гризуть дерева, пні часто пускають нові пагони, а не відмирають – фактично бобри допомагають відновленню лісів.
  • У 1970-х роках підтвердили, що північноамериканський бобер і євразійський бобер – два окремих види

Здорова водно-болотна екосистема також поглинає велику кількість вуглецю, а також, діючи як губка та вбираючи паводкові води, вона може пом’якшити наслідки зміни клімату, кажуть вчені.

Болота зберігають воду під час дощових сезонів і повільно вивільняють її під час посухи.

“Коли починається період посухи, усі рослини, що живуть у заплаві, покладаються на запаси води в ґрунті, щоб вижити. Якщо у них не буде достатньо води, вони почнуть в’янути та висихати”, – каже докторка Фейрфакс.

Автор фото, Getty Images

A beaver dam in Wyoming, USA

Вони разом із командою дослідили 10 різних лісових пожеж у п’яти штатах США в період з 2000 по 2021 рік і виявили, що під час кожної з них бобри з їхніми інженерними навичками створили та зберегли водно-болотні екосистеми навіть під час мегапожеж.

“У бобрових болотах є багато запасів води, тому рослини в них не відчувають посухи, вони залишаються зеленими та квітучими”, – каже вона.

Головні болотні екосистеми

Водно-болотні екосистеми включають озера, річки, болота та торфовища, а також прибережні морські зони, зокрема мангрові ліси та коралові рифи.

П’ять найбільших природоохоронних територій:

  • Водно-болотна екосистема Ріо-Негро в Бразилії, вздовж однієї з головних приток Амазонки
  • Нгірі-Тумба-Майндомбе, величезна територія біля озера Тумба в ДР Конго
  • Затока Королеви Мод у Нунавуті, північна Канада
  • Район Гранд-Афлюентс на річці Конго в Конго
  • Судд – болото, утворене водами Білого Нілу в Південному Судані

Але експерти кажуть, що бобри – це лише один з елементів вирішення проблеми відновлення водно-болотних угідь. Інші необхідні заходи включають посадку лісів уздовж берегів озер і річок, а також відновлення торфовищ і солончаків, каже професор Вілбі.

Також важливо пам’ятати, що у природі бобри зустрічаються лише в Північній Америці та Євразії.

Завезення їх до невідповідних місць може бути контрпродуктивним – так сталося в Аргентині та Чилі, де бобри, завезені з Північної Америки в 1940-х роках, експоненціально розмножувалися за відсутності хижаків, що призвело до значної втрати лісів.

Доповідь Global Wetlands Outlook, опублікована в 2021 році Конвенцією про водно-болотні угіддя, виявила найбільше погіршення стану водно-болотних угідь в Африці, Латинській Америці та Карибському басейні.

Автор фото, Getty Images

Озеро Чад зараз – лише тінь свого минулого

Одним із найяскравіших прикладів різке скорочення площі озера Чад біля кордонів Чаду, Камеруну та Нігерії в Західній Африці.

З 1960-х років воно зменшилося на 90%, головним чином через різке зростання попиту на воду з боку населення, яке швидко зростає, незапланованого зрошення, а тепер і посухи, спричиненої зміною клімату.

“Конфлікти, переважно між фермерами та тваринниками, через обмежені залишки води в озері були й раніше, а тепер посуха ще більше його висушує, а боротьба за воду стає ще запеклішою”, – каже Аденіке Оладосу, активістка зі збереження водно-болотних угідь у Нігерії.

Автор фото, Getty Images

Ріо-Негро – найбільша водно-болотна екосистема, яку охороняє Рамсарська конвенція про водно-болотні угіддя 1971 року

Беррон Джозеф Орр, провідний науковий співробітник Конвенції ООН по боротьбі з опустелюванням, каже, що водно-болотні угіддя часто є стійкими екосистемами, але тривалі посухи зараз становлять дедалі більшу загрозу.

“Прогнози зміни клімату свідчать про посилення посух у посушливих районах, що може поставити під загрозу стійкість водно-болотних угідь”, – каже він.

В інших регіонах посуха також може завдати шкоди болотам, але бобри можуть допомогти їх захистити.

І завдяки понад 100 успішним проєктам реінтродукції в Північній Америці та Північній Європі, деякі водно-болотні екосистеми вже продемонстрували приклади відновлення, які дійсно вражають.

Хочете отримувати головні новини в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram або Viber!

Як позбутися бобра на дачі: корисні поради

Ще нещодавно бобри були занесені до Червоної книги, а сьогодні їм надано статус мінімального ризику. Припинивши бути об’єктом промислу, ці водоплавні гризуни поширилися скрізь. І тепер їх часто можна зустріти поруч із житлом людини, інформує Ukr.Media.

Якщо ваша ділянка знаходиться неподалік від водойми — річки або меліоративного каналу — будьте готові рано чи пізно зустріти там бобрів. За наявності корму вони можуть влаштуватися надовго. І таке сусідство навряд чи вас потішить.

Вони миттєво зведуть греблі, побудують свої хатки, зроблять загати і почнуть гризти усі дерева, що ростуть поряд. Причому гризуни не оминають навіть сосен, що вже говорити про такі “смаколики”, як плодові дерева і чагарники на вашій ділянці.

Звичайний бобер

Жодна тварина, напевне, не залишає стільки слідів свого перебування, як бобер. Навіть якщо з’явився лише один звір, його присутність відразу можна виявити за знаками гострих зубів на пошкоджених деревах.

Особливо охоче оселяються бобри у заплавах нешироких річок зі слабкою течією або вздовж берегів озер, що оточені багатою рослинністю. На високому березі вони риють нори і живуть у них, а на заболоченій місцевості змушені будувати свої житла, які називають хатками.

У них бобри живуть як родинами, так і поодинці, позначаючи територію проживання секретом мускусних залоз. Це своєрідний комунікатор, який повідомляє усе про його власника: вік, стать, готовність до спаровування, характер харчування і хвороби. Такі мітки бобри залишають на особливих пагорбках з гілок, бруду та мулу.

Якщо хтось зазіхає на цю територію, починається битва господаря з чужинцем. Мисливці, знаючи про таку поведінку тварини, витягують її з укриття, готуючи пахучі принади. Але вполювати бобра не так вже й легко, тому що більшу частину життя він проводить у воді.

Якщо тварина оселилася неподалік від вас, будьте готові, що прогнати її з вподобаного місця буде нелегко.

Користь і шкода від бобрів

Поява бобрів на річках і водоймах з екологічної точки зору приносить користь природі. Вони сприятливо впливають на стан живих організмів, що мешкають там. У створених бобрами затоках оселяються численні молюски і комахи, які служать їжею для птахів та риб.

Загати також сприяють очищенню води. Кору з повалених бобрами дерев із задоволенням поїдають зайці і копитні тварини. А хохулі і ондатри користуються захистом цих водоплавних гризунів і нерідко оселяються поряд із ними.

Але людині від бобрів більше шкоди, ніж користі. Раніше вони були об’єктом промислу і високо цінувалися за своє хутро, м’ясо і бобровий струмінь. Тому ледь не були знищені. Але зараз ці тварини майже не цікаві для мисливців.

За природних умов у бобрів ворогів дуже мало: на них полюють здебільшого вовки та іноді рисі. Ось гризуни і розмножилися. І тепер знищують не лише прибережні дерева, але і зелені насадження на присадибних ділянках.

Іноді бобри вночі, а трапляється і вдень, навідуються на городи і не відмовляють собі у задоволенні поласувати свіжими овочами та коренеплодами. Крім того, що вони гризуть усе, що завгодно, так ще й роблять підкопи, причому навіть під споруди.

Боброві ж загати затоплюють великі території. Від розливу води страждають не лише городи та споруди, але і вулиці з дорогами.

Нерідко трапляються випадки, коли на ділянці був ставок, але після того, як бобри прорили канал, з’єднавши його з річкою, вода пішла у неї. І перелік негараздів, спричинених бобрами, можна продовжувати нескінченно. А враховуючи, що останнім часом почастішали випадки їх агресивної поведінки, то можна зрозуміти прагнення господарів ділянок позбутися такого неспокійного сусідства.

Як позбутися бобрів на ділянці

Позбутися бобрів, що оселилися поруч із вашою ділянкою, буде зовсім нелегко. Враховуйте, що вони прийшли сюди з наміром залишитися надовго і будують свої хатки та греблі капітально. Доведеться докласти зусиль, коли ви будете виганяти їх із насидженого місця.

Перше, що потрібно зробити після виявлення зубастих “сусідів”, — це убезпечити свої посадки. Найкраще рішення — обнести ділянку парканом із сітки-рабиці, причому бажано частину її закопати у землю. Якщо такої можливості немає, хоча б захистіть дерева, обгорнувши їх стовбури металевою сіткою.

Часто бобри позначають своїми зубами зелені насадження, які планують повалити. Деякі дачники радять змастити це місце відпрацьованим машинним мастилом, і тоді звір дерево не чіпатиме.

Якщо ви помітили лише одного бобра, спробуйте його упіймати. Бобри — нічні тварини, які займаються облаштуванням житла і заготівлею гілок найчастіше саме у темний час доби. Тому вистежте його у цей час, накиньте на гризуна покривало, спанбонд чи інший матеріал, а потім відвезіть тварину на іншу водойму, бажано подалі від населених пунктів.

Будьте обережні і уважні, намагаючись зловити бобра. Відчувши небезпеку, звір може захищатися і бути агресивним. Були випадки його нападу на людей.

Бобрам не подобається шум, але щоб вони пішли, доведеться докласти чимало зусиль. У одному дачному кооперативі господар ділянки повісив на дерева неподалік від хаток колонки і крутив гучну музику протягом 10 днів. Бобри пішли, а от стосунки із сусідами були вкрай зіпсовані.

Бояться тварини і собак, які нагадують їм найлютіших ворогів — вовків. Але врахуйте, що один маленький собака їх не злякає. Має бути щонайменше 2-3 великих пса, яких слід часто вигулювати без прив’язі на території, де мешкають бобри.

Боротися з бобрами найлегше саме влітку. До настання зими вони почнуть посилено робити запаси, і їх греблі буде складно розібрати, тим більше у холодній воді. Щоб тварини покинули свої житла, необхідно оголити вхід у хатинку, який знаходиться під водою. Можна вирити поруч із нею канаву, щоб відвести воду або використати водяний насос.

У Канаді у низ греблі вставляють трубу, і вода йде через неї, а не через верхівку бобрової споруди. Деякі люди роблять обвідні канали навколо хаток і гребель, залишаючи необхідний для життя гризунів простір. Так вода не піде на ділянку, і тварини не будуть турбувати. Але це дуже витратна справа.

Як і у випадках із кротами, чия присутність на ділянці обумовлена гарною харчовою базою, можна спробувати позбавити бобрів її, обгорнувши усі дерева захисним матеріалом. Також можна спробувати використати ультразвукові відлякувачі гризунів. Комусь вони допомогли, а комусь — ні, оскільки бобри до них звикли і припинили відчувати у них загрозу. Тут як пощастить.

Якщо жодні гуманні методи не допомогли, доведеться покликати на допомогу мисливців. Іноді досить усунути ватажка, і тварини покинуть насиджене місце.

Полювання на бобрів можливе лише за спеціальними разовими дозволами з використанням “гуманних” капканів прохідного типу.

Поки немає універсального засобу, щоб позбутися бобрів на ділянці. Тож будьте готові застосувати різні способи, бажано, не завдаючи шкоди тваринам.

Як “пєтушки” врятували українських бобрів від знищення

У Національному парку “Пирятинський” на Полтавщині бобри частково повернули річку Руду в старе русло. Науковці, які вивчають цих великих гризунів, стверджують, що після людини бобри — найзавзятіші будівельники.

— Природному відновленню популяції бобрів посприяла… мода, — каже доцент кафедри екології та зоології Навчально-наукового центру “Інститут біології та медицини” Київського національного університету ім. Т. Г.Шевченка і за сумісництвом науковий співробітник Національного природного парку “Пирятинський” Анатолій Подобайло. — Якщо пригадуєте, наприкінці 80-х — на початку 90-х років у моду ввійшли шапочки, які називали “пєтушками”. Цінність хутра після цього різко впала.

До того в СРСР довгий час були надзвичайно популярними шапки з ондатри, норки, “пижика” (шкурки теляти північного оленя), бобра… В Україні, за винятком невеликих ареалів на Поліссі, ці тварини не водилися, бо їх знищували браконьєри. Я вперше побачив сліди зубів бобра на дереві в заказнику під Каневом, бувши студентом. А зараз, через десятиліття, займаюся дослідженням ролі бобрів у формуванні й реставрації екосередовища.

Екосистемні інженери

— Пане Анатолію, стривайте! Яке формування екосередовища? Знищені дерева по берегах річок і загати, які уповільнюють течію чи перекривають плин води? Хіба не цим “славляться” бобри? Хіба це не суперечить збереженню природи і не викликає конфлікти людей з великими гризунами?

— Стереотипи мислення дуже живучі. Бобри, на відміну від людей, не знищують дерева. Вони ними харчуються! Причому їдять лише кору і камбій — м’який шар деревини, який знаходиться одразу під корою, завдяки якому рослина потовщується. Вибирають м’які породи: осику, вербу, березу. Причому дуже рідко сточують стовбури, більші у діаметрі, аніж 20 сантиметрів. Переважно вибирають молоді, по 10-15 сантиметрів, на які потрібно витрачати менше зусиль. З цієї ж причини бобри не будуть тягнути дерево далі, як за триста метрів від свого житла. До речі, ми спостерігаємо, що деякі з надгризених ними дерев ростуть роками, і до них тварини більше не підходять. Одне слово, жоден бобер не може обезлісити такі площі, як це роблять люди… А дерева в природі самі висіваються.

Стебла кущів стають кормом бобрів на зиму

До того ж, насадження у рекреаційних зонах, парках дуже легко вберегти від пошкоджень чи згризань, обмотавши їх сіткою, що використовується при штукатурці. Сітка бобрам не по зубах, і вони відійдуть в інше, безлюдне місце, збудують там нори. Поляки, наприклад, у місцях, де бобри риють нори чи вибудували загату, кладуть трубу, а на вході води ставлять решітку, щоб вони не забивали її гіллям.

Від загат, щоб ви розуміли, користі більше, аніж проблем. Власне, наші наукові дослідження стосуються вивчення саме цієї “діяльності” великих гризунів.

— Користі? В чому ж вона виявляється?

— Бобри — ключовий вид дикої природи, який формує екосередовище не лише для себе, а й для сусідів. Не дивно, що їх називають екосистемними інженерами. Ці тварини заселяють малі непромерзаючі річки, озера, ставки, болота та меліоративні канали із широколистяними деревами та кущами на берегах. Живуть там сім’ями по 2-10 особин. Щороку в травні-червні у сім’ї народжується 2-4 малят. Бобри будують хатки з підводними входами та нори. Якщо водойма недостатньо глибока, будують загату із завалених дерев. Їхня система ходів та каналів захищає малят від хижаків і полегшує доступ до рослинності, якою бобри харчуються. Літом вони їдять зелень, коріння рогози, осоки, латаття, інших водних рослин, молоду кору. На зиму заготовлюють гілки та стовбури дерев, затоплюючи їх водою, проріджуючи таким чином прибережні чагарники та ліси. Найчастіше ці тварини “вирубують” осику та вербу, а хвойні дерева через підтоплення гинуть. Іноді це суттєво змінює вигляд навколишнього ландшафту.

Анатолій Подобайло зі студенткою Дариною Терех, яка збирала матеріал для курсової роботи про бобрів. Гризуни створили перепади на річці Рудій

Ще більше змінюють середовище боброві загати, які піднімають рівень води. Натомість розвиваються водні та навколоводні рослини. Таким чином, бобер створює водно-болотні угіддя, які забезпечують місця проживання та харчування водяних полівок, зайців, копитних, земноводних, водоплавних, різноманітних комах та комахоїдних птахів. Якщо на цьому плесі з’являється перната дичина, то вона переносить ікринки риб, і таким чином водойма зариблюється. До того ж, коренева система дерев, що ростуть довкола, отримує достатнє живлення. Покинуті нори бобрів використовують видри, норки та ондатри.

Отож, середовище, давно заселене бобрами, є стійким, там мешкає чимало видів рослин та тварин, і така екосистема тривалий час підтримує баланс.

І ще дуже важливо: бобер європейський, або ж річковий, здатний повертати річки у їхні старі русла. Це довели польські вчені. Під Варшавою таким чином удалося відновити старе русло однієї з річок. Річ у тім, що коли з’являється загата, то вода розливається, і при цьому потік шукає м’якший грунт. А м’якший він на старому річищі.

Недарма ці тварини перебувають під захистом Бернської конвенції про охорону дикої флори та фауни і природних середовищ існування в Європі, прийнятої 1979 року й ратифікованої Україною. Вони охороняються також Оселищною директивою ЄС, прийнятою 1992 року в Брюсселі, метою якої є збереження та покращення стану біорізноманіття за рахунок збереження природних оселищ та видів природної фауни і флори на території ЄС.

Війна з бобрами

— Та люди вперто воюють із бобрами, руйнуючи їхні хатки й гатки. Бо в одних випадках розливи, які вони спричиняють, затоплюють городи і поля, містки і броди, а в інших, коли потоки змінюють русло, господарям стає далеко гнати гусей на воду…

— Бобри своєю життєдіяльністю підтримують рівень води у водоймах, і в цьому одна з найважливіших ролей цього виду. На жаль, люди бачать лише те, що на поверхні. Самі ж тим часом перестали дотримуватися дуже важливої норми — не розорювати землі, що лежать ближче, аніж 25 метрів до річок. Тому до них потрапляє гумус, вони замулюються, міліють. Треба єдине зрозуміти: гатити греблю — це природний інстинкт бобрів. Вони будують їх навіть на невеликих струмочках. Просто чують дзюрчання води, і в них включається цей інстинкт. Але є дуже простий метод запобігти цьому. Не треба втручатися в природу, не треба руйнувати греблю. Досить просто вмонтувати в греблю водостічну трубу, щоб тварини не чули дзюрчання води.

— Які позитивні зміни відбулися в екосистемі Національному парку?

— У межах Прилуцького району Чернігівської області та колишнього Пирятинського Полтавської протікає невеличка річка Руда. Її загальна довжина всього 40 кілометрів, десять з яких пролягає через наш парк. Так от, у районі села Давидівка живе сильна сім’я бобрів, яка контролює третину 10-кілометрового відрізку річки. Тут найвищі греблі (перепад висот сумарно сягає трьох метрів), і Руда почала меандрувати, тобто петляти, робити вигини, й поновила таким чином природне русло. Родина бобрів завдяки цьому отримала додаткове харчування: ліщину, крушину, вільху, в’язи, осику (загалом до десятка компонентів), до яких підійшла річка. А в Сасинівці, де сім’я бобрів не щороку розмножується, а отже, заготовляє менше їжі, залишки якої тварини використовують для будівництва будиночків і загат, Руда продовжує текти, як і текла, через що тварини мають бідний раціон. Він на 90 відсотків складається з верби.

Бобри дуже рідко сточують стовбури, більші у діаметрі, ніж 20 сантиметрів

Менеджмент-планом Національного парку “Пирятинський” передбачено якраз сприяння бобрам у відновленні старого річища. Їм це вже частково вдалося, а за кілька десятиліть, переконаний, вони повністю відновлять старе русло.

Чому браконьєри знищують бобрів

— Популяція цих гризунів за час ваших спостережень збільшилась?

— Ні, на десяти кілометрах річки живуть від 12 до 29 особин. Коли їхня щільність починає зростати, в популяції починають швидко розповсюджуватися хвороби, виникає брак їжі, конкуренція, і включається природний добір. Частина ж тварин змушена переміщуватися в інші місця.

— У них є вороги?

— Вовки у нас не водяться.

— А браконьєри не влаштовують полювання на бобрів?

— Браконьєри не перевелись, на жаль. Ми виявляли на території Нацпарку і розставлені петлі, й черепи тварин. Хоча зараз, згідно з діючим законодавством, на бобрів, як і на інших хутряних звірів, можна полювати з жовтня по лютий — вони занесені в список мисливських тварин.

— Невже в моду знову повертаються хутряні шапки?

— Заради хутра чи м’яса бобрів уже давно не вбивають: хутро не затребуване, а м’ясо, яке за смаком нагадує м’ясо нутрії, надто важко й нераціонально добувати. Браконьєри полюють на бобровий струмінь, інакше кажучи, на мускусні залози тварин, що знаходяться в основі хвоста. Завдяки цим залозам бобри, як і всі ссавці, мітять краї своєї території. Запах призначається для особин їхнього виду. За ним молодняк, наприклад, шукає собі пару при розселенні, а людині він практично невідчутний. Але ж спритники почали розкручувати міф про чудодійні властивості “бобрового струменя” і добре на цьому заробляють. Настоянку й бальзами з нього рекомендують вживати при чоловічих і жіночих проблемах, при захворюваннях нервової системи, органів дихання, очей, серцево-судинної системи, при лікуванні онкології… Свого часу такі ж чудодійні властивості приписували рогу африканського носорога, пахучим залозам далекосхідного оленя кабарги. В результаті вони опинилися в Червоній книзі.

— Заради м’яса, кажете, на бобрів колись полювали?

— Радше заради хутра. Для багатьох країн, зокрема, Київської Русі, Литовського князівства бобри були цінним ресурсом. Зі шкурок шили шуби, коміри, муфти, ними торгували з Європою та Візантією. А м’ясо вживали в їжу. Причому його, оскільки тварини водоплавні, прирівнювали до риби, тож не заборонялося їсти навіть у піст. Так тривало з VII до початку ХІХ століття, аж поки бобрів практично не вибили. А ось за часів великого князя Київського Ярослава Мудрого (986-1054 рр.) вони перебували під охороною, за їхнє вбивство накладали величезні штрафи — аж три гривні. За ці гроші тоді можна було хату побудувати.

Гризунів рахують по пеньках

— Яким чином ви спостерігаєте за життям диких тварин? Може, так само, як і за лелеками, встановлюєте відеокамери?

— Намагаємося їх не турбувати. Є опосередковані методи спостереження. Наприклад, обліковуючи запаси деревини, які вони роблять на зиму (бобри у сплячку не впадають, і в холоди сидять у хатках та норах, живучи на запасах), ми можемо дізнатися про кількість особин на певній території. Пізньої осені у межах проживання родин — у радіусі 300 метрів від берегів річки — рахуємо всі пеньки кущів і дерев. На зиму одному боброві потрібно 70 кормових одиниць. Так довідуємось, чи повноцінна родина, тобто, чи з дітьми, чи вона в цьому сезоні живе сама. По слідах різців на пеньках можна судити, старим чи молодим бобрам вони належать. До речі, долотоподібні різці у бобрів, які ростуть усе життя, мають тверду емаль спереду і м’якшу ззаду, тому добре заточуються.

По пеньках студенти підраховують кількість великих гризунів

— Цікаво, де бобри зберігають запаси корму?

— Притоплюють у воді, а взимку пірнають по них під кригу. До речі, великі легені й печінка забезпечують їм такі запаси повітря та артеріальної крові, що під водою вони можуть перебувати 10-15 хвилин, пропливаючи за цей час до 750 метрів. Обгризені гілки потім складають на хатку чи на гатку. Потім ще й мулом обмазують. Набирають у лапки і носять такими маленькими порціями.

Таким чином, вони постійно щось будують. Загалом, після людини бобри — найзавзятіші будівельники.

Фото надані Анатолієм Подобайлом