Роботизація тваринництва доповідь

0 Comments

Перспективні аспекти в розвитку роботизації процесів тваринництва

Роботизація охоплює практично всі основні, трудомісткі і одноманітні технологічні процеси тваринництва – підготовка і роздача кормів, доїння, прибирання гною, стрижка вовни, контроль, рахунок і упаковка яєць і т.п. кожен з цих процесів до теперішнього часу знаходиться в різному ступені роботизації. Наприклад, всі основні технологічні етапи отримання молока вже роботизовані настільки повно, що далі можливе лише вдосконалення розроблених автоматичних доїльних комплексів. Мабуть, аналогічна ситуація повинна скластися з часом і в інших трудомістких, але значно менш або зовсім не роботизованих галузях тваринництва. З іншого боку, процеси, що вимагають творчого, інтелектуального підходу до вирішення технологічних завдань тваринництва, поки випадають з поля зору розробників робототехнічних систем. Серед таких ще не роботизованих рутинних процесів можна відзначити масову вакцинацію тварин або ветеринарний контроль поголів’я, лікування та біотехнологічні процедури.

Біотехнологія тваринництва – це перспективний і пріоритетний напрямок розвитку галузі, спрямований на прискорене вдосконалення існуючих і створення нових порід, видів тварин з метою отримання максимуму продукції. В даний час частково автоматизовані лише деякі з процесів біотехнології тварин – процеси ДНК-технологій і тільки окремі операції клітинної і генної інженерії, наприклад, сортування клітин, окремі мікро – і електроманіпуляції з клітинами.

У статті запропонована умовна схема перспектив розвитку традиційних та інноваційних процесів тваринництва. Перші є основними (доїння, годування, прибирання гною), до теперішнього часу в різному ступені роботизовані і мають перспективи до вдосконалення до повної роботизації. Другі є допоміжними (ветеринарні, біотехнологічні, селекційні та ін.), поки ще не роботизовані, але мають значні перспективи роботизації в найближчі 5 – 15 років завдяки впровадженню окремих автоматизованих пристроїв і приладів.

Доповідь на тему «Тваринництво»

Тваринництво – це одна з ключових галузей сільського господарства. Його народногосподарське значення важко переоцінити. Чим цінне тваринництво? Що воно дає людині?

Тваринництво є другою за значимістю (після рослинництва) галуззю сільського господарства у нас в країні. Без продукції тваринництва важко уявити життя людини.

Що дає нам тваринництво?

– високоякісні, висококалорійні продукти харчування (м’ясо, молоко, сир, сметану, масло, вершки);
– сировина для промисловості (шерсть, шкіру, хутро, овчину, волосся, щетину);
– постійно використовувані органічні добрива – гній, пташиний послід;
– тяглову робочу силу (коні, робочі воли, яки, олені, осли). Тяглову силу використовують на сільськогосподарських і транспортних роботах.
Тваринництво – напрямок дуже давнє, воно з’явилося одночасно із землеробством.

А з чого все починалося? Найстаршим способом видобутку людиною їжі було полювання. Людина, що жив в кам’яному столітті, цілком залежав від мисливської здобичі. Особливе значення надавалося полюванні на великого звіра. Це було не тільки готове м’ясо, а й шкури, які рятували від холоду.

Одомашнення тварин

У стародавні часи відбувалися процеси одомашнення тварин. Першим одомашненим тваринам, як припускають, була собака, а наступними – кози та вівці. Приблизно 9000 років тому в Китаї та Південно-Східної Азії були одомашнені свині, розводять заради м’яса і шкур. Без малого 8,5 тисячі років тому була одомашнена корова. Сталося це, імовірно, на території сучасної Туреччини, в Іспанії, Південній Азії.

З тих пір кози, вівці, корови, свині, інші великі тварини – поруч з нами. Вони дають людині їжу, одяг, взуття, органічне добриво, допомагають в побуті.

Тваринництво. Структура, особливості

До складу галузі тваринництво входить кілька підгалузей:
– скотарство (вирощування м’ясного і молочного великої рогатої худоби);
– птахівництво;
– свинарство;
– вівчарство;
– конярство;
– засоби захисту рослин (в тому числі кролівництво);
– бджільництво;
– оленярство і верблюдоводство.

Для українського споживача найважливіше напрям – це скотарство, що дає великий обсяг тваринницької продукції (40 відсотків усього виробленого м’яса).

Ця галузь (скотарство), в свою чергу, ділиться на три підгалузі: м’ясне скотарство, молочне скотарство і комбіноване (м’ясо-молочне) скотарство.

Молочне скотарство – важливе, популярний напрям тваринницької галузі поширене майже по всій території України. Молоко, як продукт молочного скотарства, грає ключову роль в раціоні українського споживача.

Підприємства з виробництва та переробки молока зазвичай примикають до великих міст, там, де є активний споживач продукції.

У ряді випадків молочні комплекси можуть розташовуватися і далеко від промислових центрів, але в райнах, де є надійна кормова база.

Молочне скотарство служить джерелом сировини для виробництва кисломолочних продуктів, йогуртів, сирів, вершкового масла, дитячого харчування, сиру, сухого молока і багато чого іншого.

М’ясне скотарство розвивається на територіях, де дозволяє клімат і є необхідна кормова база. Ця галузь скотарства є джерелом такого незамінного продукту, як м’ясо (яловичина і телятина) і м’ясопродуктів. М’ясо – один з основних продуктів харчування населення. Воно необхідне для підтримки життя, зростання, розвитку і високої працездатності людини.

Тваринництво виступає в якості активного постачальника сировини для легкої промисловості. Шкури та шкіри повсюдно використовують для виробництва одягу, взуття та інших товарів повсякденного попиту.

Будь-який напрямок скотарства – джерело сировини для виробництва органічних добрив (гною).

Птахівництво в усі часи було досить розвинене, але в даний час воно займає друге місце по валовому виробництву м’яса (після скотарства).

Роботизація в тваринництві: чи потрібна вона білорусам?

«Роботизація на нашому підприємстві заключається в тому, що доїння здійснюється за допомогою роботів» — зазначив директор білоруського сільгосппідприємства «Косино» Дмитро Полещук в інтерв’ю для Latifundist.com.

При цьому Дмитро зазначає, що такий процес є для них недоцільним. Адже кількість тварин велика, а роботу не можна давати більше навантаження, хоча й процес доїння відбувається цілодобово.

«Технологія прийшла до нас з Голландії, де багато дрібних виробників молока. У них вважається, що 60-70 голів дійного стада — це вже великий фермер. Відповідно, на одного робота навантаження може бути до 70 голів. А у нас, тільки на нашому підприємстві, кількість дійного стада — 1700 голів. Уявіть, скільки потрібно роботів, щоб їх подоїти. Тому не для наших умов ця технологія», — пояснив Дмитро Полещук.

Також на одному з комплексів підприємства працює самохідний кормораздавач з самозавантаженням і дозуванням, який забезпечує кормом все дійне поголів’я. Але, за словами директора, на всіх комплексах таку схему можна зробити, оскільки там інші умови по годівлі та утримання.

«Корови можуть доїтися 5-6 разів на добу. Якщо ми збільшимо навантаження, не встигнемо доїти то поголів’я, яке можна доїти 5-6 разів на день. Робот буде затримуватися на іншій кількості поголів’я, його продуктивності не вистачить, щоб усіх повноцінно подоїти. Його можливості обмежені нормальними технічними процесами. Особливо довго процес доїння відбувається, коли на нього навантажуєш високопродуктивне поголів’я, корів, які дають 30-35 літрів молока на добу», — додав Дмитро Полещук.

Не пропусти останні новини! Підписуйся на наші соціальні мережі.