Як зробити ревізію в магазині

Ревізія в магазині проводиться з метою визначення залишків товару та виявлення грошових недоліків. Залежно від напрямку діяльності магазину, товар може враховуватися в штуках, кілограмах, метрах. При ревізії товару в магазині розрахунки необхідно робити за ціною закупівлі, тобто за вхідною ціною. У разі ревізії грошових коштів розрахунки ведуться за ціною продажу товару.

Вам знадобиться

• Товар, виручка, члени ревізії, персонал магазину, попередні акти ревізії, накладні з переліком привезеного товару.

Інструкція

1. Щоб бути впевненим у збереженні матеріальних цінностей, власнику потрібно проводити ревізію в своєму магазині. За правилами ревізію проводять двічі на рік, при цьому потрібно зробити наказ на проведення ревізії, у складі комісії має бути щонайменше 3 особи. Якщо з продавцями полягав відповідальність, у разі зміни матеріально відповідальної особи проводиться додаткова ревізія.договірна матеріальну

2. В ході проведення ревізії грошових коштів спочатку потрібно взяти залишок з попередньої інвентаризації товару, зупинивши при цьому реалізацію продукції, додати новий товар, який надійшов після останньої інвентаризації в грошовому еквіваленті. Для підвищення ефективності підрахунок товару повинні робити дві людини, одна вважає, друга перевіряє. Після чого додається виручка і віднімається списання. Якщо було повернення товару – ця сума теж віднімається. У підсумку недостача не повинна перевищувати 2%.

3. На жаль, уникнути розбіжностей вдається рідко. Виникають вони зазвичай через крадіжки персоналу, або крадіжки покупців і пересортиці товару. Для інвентаризації продуктів харчування потрібно враховувати усушку і утряску товару. Якщо під час ревізії виявлено недостачу певної групи товару, бажано перевірити ще раз. Перевірте, чи не забули ви перерахувати товар, що лежить у підсобці або на складі. Якщо при ревізіях постійно виявляється недостача не більше 2% від виручки, то це вважається нормою. Коли показник збільшується до 5%, слід замінити персонал або посилити охоронну систему. Після проведення ревізії складається акт у 2-х примірниках, який підписують співробітники і комісія.

Що таке інформаційна ревізія і як її провести

На тлі можливого воєнного загострення перед кожним українцем постала низка запитань: Що робити, якщо Росія нападе на моє місто? Що таке тривожна валіза? Як спілкуватися без інтернету? Ще з десяток таких питань чи не щоденно крутиться у нашій голові.

Відповіді на них ми шукаємо в новинах, відеороликах президента, розмовах із друзями та у фейсбук-групах. Проте знайти відповіді доволі складно, адже інформаційний простір навіть у мирний час переповнений інформацією. Ба більше, Кремль роками засмічує українське інфополе вигадками та маніпуляціями, щоб дестабілізувати наше суспільство.

Звідки брати інформацію про стан справ в Україні у разі надзвичайної ситуації або війни

Кількість інформації, яка щоденно спадає на людину, надзвичайно велика. Наш мозок майже не здатен її якісно опрацювати. Тому якщо не розчищати свого інформаційного поля, то знайти там цінну та важливу інформацію дуже важко. Що, з одного боку, ускладнює наше життя і відверто дратує. А з іншого – створює ідеальні умови для агресора, щоб заплутати нас та ввести в оману для своїх цілей. Тож якщо не фільтрувати свого інфополя, воно виглядатиме ось так:

Тобто ми бачимо, по-перше, що цінної інформації в рази менше. По-друге, знайти її доволі складно. Тепер додаймо до цього кремлівські маніпуляції, які скеровані на те, щоб ще більше дезорієнтувати українців.

Видно, що знайти цінну інформацію стає ще складніше. У разі надзвичайної ситуації або війни такий хаос в інфополі може призвести до втрати людських життів. Тож дуже важливо очистити своє інфополе настільки, наскільки це можливо.

Ідеальний інформаційний простір повинен мати такий вигляд, як на наступному зображенні: це той інфопростір, до якого кожен має прагнути, щоб почуватись поінформованим, але не перевантаженим, особливо в умовах надзвичайної ситуації чи війни.

Як підготувати свій інформаційний простір до надзвичайної ситуації чи війни

Перший крок – зробити ревізію джерел, з яких ви отримуєте інформацію. Це забере лише декілька хвилин. Для цього необхідно записати ваші основні джерела інформації. Виписати всі телеканали, сайти, фейсбук-групи та телеграм-канали, з яких ви отримуєте інформацію про стан справ в Україні та світі.

Відтак вичистити їх і лише після того додавати нові джерела інформації, які надзвичайно важливі в разі надзвичайної ситуації чи війни. Такий порядок є дуже важливим, адже кремлівська дезінформація доволі підступна. Вона може непомітно підкрастися у медіа, яке ви читаєте роками, чи прозвучати з вуст політика на центральному телеканалі. Тому якщо не прибрати таких джерел і не додати необхідних для розуміння ситуації, є велика ймовірність, що вся інформація знову перемішається, і ми повернемось до інфополя на другому зображенні.

Отже, спершу – ревізія, а потім – нові джерела.

Пропонуємо докладніше розглянути основні правила інформаційної ревізії.

1. Оптимальна кількість джерел інформації.

Так, залишати лише одне джерело, на жаль, – не вихід. Навіть якщо це медіа з бездоганною репутацією. 5–6 основних джерел інформації про стан справ в Україні та світі – оптимально. До прикладу, я щоденно читаю «Детектор медіа», «Українську правду», «НВ» та фейсбук-сторінки Президента України, Міністерства оборони та Міністерства закордонних справ. Звісно, я можу отримувати інформацію з інших джерел, але це перелік, з якого я дізнаюсь інформацію насамперед. Там я перевіряю ту інформацію, яка могла надійти до мене від знайомих чи колег.

1. Офіційні джерела мають мати верифіковані сторінки.

Якщо у вашому списку є, до прикладу, фейсбук-сторінка Операції об’єднаних сил чи якогось військового підрозділу, то обов’язково зайдіть і перевірте її. Вона має мати «синю пташку» біля своєї назви.

Це універсальна позначка в соцмережах, яка підтверджує, що саме цю сторінку веде конкретна державна структура. Це дуже важливо, оскільки неодноразово ми фіксували випадки, коли в соцмережах розповсюджували фейки зі сторінок, які нібито належать якійсь військовій частині. Такі сторінки мали тисячі, а то й десятки тисяч підписників, проте не було «синьої пташки». Під час перевірки виявлялось, що таких військових частин чи батальйонів у ЗСУ не існує, і, ймовірно, їх створили, щоб поширювати неправдиву інформацію та дестабілізувати ситуацію у країні.

1. Соціальні мережі не є джерелом інформації.

Часто чую від своїх близьких: «Я прочитав це у фейсбуці». Важливо розуміти, що фейсбук, телеграм чи вайбер – лише майданчики для розміщення інформації. Тобто розмістити інформацію там може якісне медіа чи державна інституція, але так само це може зробити будь-хто, зокрема кремлівський троль чи проросійське медіа, як-от Страна.ua. Особливо не варто довіряти дописам у групах та каналах, адже їх може писати хто завгодно. Я досліджую кремлівські інформаційні операції у соцмережах вже понад 5 років і впевнено можу сказати, що це одна з їхніх основних тактик. Вони маскуються під звичайних українських користувачів, які «щиро» хочуть поділитися інформацією. На них можна натрапити і в проукраїнських групах. Треба постійно себе подумки запитувати: Хто це? Що я знаю про цю сторінку, групу чи людину? Що ця інформація мені дає?

1. Рідні, друзі та колеги теж є джерелами інформації, які потрібно фільтрувати.

Ми схильні довіряти людям навколо нас. Це абсолютно природно. Проте в часи надзвичайної ситуації та війни шириться багато пліток, що також нормально. Коли маємо недостатньо інформації, мозок намагається її звідкись отримати, тому може вхопитися за уривок почутої інформації, «розмалювати її фарбами» й передати далі. Тобто кожен із нас несвідомо може поширювати неперевірену інформацію. Коли така інформація приходить нам в батьківському чаті у вайбері чи від продавчині у крамниці, куди ми ходимо чи не щодня, то очевидно, що ми повіримо такій інформації значно швидше.

Але реальність така, що малоймовірно, що хтось на фейсбуці, родичі з Італії чи сусіди можуть знати дати наступу Росії. Тому завжди, коли чуєте таку інформацію, перепитуйте, звідки така новина, з якого джерела та коли її поширили. У часи надзвичайної ситуації або війни неперевіреної інформації не може бути, навіть якщо вона із благими намірами надходить від наших рідних та близьких.

Ви прочитали статтю чи новину, і вона видається вам правдивою, проте ви не знаєте, що це за сайт. Тож його потрібно перевірити і зробити це можна доволі легко. Перевірте, чи писали про це незалежні медіа. Просто введіть у пошуковик ключові слова з новини. Якщо ні, то сумнівно, що таку інформацію прогледіли б найбільші українські медіа. Тож є велика імовірність, що новина – фейк. Якщо ж цікавить сам сайт, то введіть його назву в пошуковик і додайте «Детектор медіа» чи «Інститут масової інформації». Це дві незалежні громадські організації, які регулярно оцінюють дотримання журналістських стандартів у медіа та досліджують дезінформацію. Тож якщо джерело сумнівне, ви побачите цю інформацію на сайтах організацій.

Які джерела варто додати до свого «інформаційного раціону» в часи надзвичайної ситуації та війни

Офіційні джерела профільних державних установ.

Держава та державні джерела інформації є головними. Саме державні органи будуть першими, хто повідомлятиме про перебіг наступу чи необхідність евакуації. Попри недовіру до державних органів в Україні, ми повинні розуміти, що саме профільні установи мають доступ до даних розвідки та інформування з передової. Вони – першоджерело такої інформації, тому не може бути тут ніяких «інсайтів» чи повідомлень із «таємних джерел», якими так часто хизуються анонімні телеграм-канали.

Варто стежити за інформацією від:

• Збройних сил України (сайт чи соціальні мережі: фейсбук та ютуб).
• Державної служби з надзвичайних ситуацій (сайт чи соціальні мережі: фейсбук та телеграм).
• Штабу Операції об’єднаних сил (фейсбук).
• Президента України (сайт чи соціальні мережі: фейсбук та телеграм).
• Центру стратегічних комунікацій та інформаційної безпеки (сайт чи соціальні мережі: фейсбук та телеграм).

Також стане в пригоді брошура «У разі надзвичайної ситуації або війни», яку розробив Центр стратегічних комунікацій та інформаційної безпеки. Брошура докладно пояснює, що і кому потрібно робити на різних етапах надзвичайної ситуації чи війни.

Незалежні українські медіа: національні та локальні.

Це ті медіа, що мають прозору редакційну політику та фінансування, а також дотримуються журналістських стандартів. Профільні медійні організації, серед яких і «Детектор медіа» та «Інститут масової інформації», регулярно за цим стежать. До прикладу, на сайті «Детектор медіа» можна подивитися, як дотримуються журналістських стандартів та скільки матеріалів з ознаками замовності в національних телеканалів. «Інститут масової інформації» публікує списки білих медіа.

Загалом щоб орієнтуватись в інфопросторі в часи надзвичайної ситуації чи війни, варто регулярно нагадувати собі про те, що Україна роками страждає від російської інформаційної агресії. Пам’ятати, що є ворог, який інвестує величезні ресурси в те, щоб щодня українці захлинались у брехні, маніпуляціях, напівправді та недовірі одне до одного. Чатує цей ворог на кожному кроці: прокремлівські медіа та канали, проплачені блогери та коментатори в соціальних мережах. Розуміння цього допоможе випрацювати звичку критично осмислювати те, що ми читаємо в новинах чи дивимось по телевізору. Адже саме холодний розум і критичне мислення – запорука перемоги в інформаційній війні.

Цей матеріал виготовлено в межах проєкту “Західноукраїнська медіамережа протидії дезіформації” за підтримки Львівського медіафоруму та Центру комунікаційних досліджень і аналітики Networks

Varosh

Ревізія та контроль: сутність, методи та види. Реферат

Метою контролю та ревізії доходів і результатів діяльності є перевірка повноти, правдивості та неупередженості інформації про доходи і результати діяльності. Основним завданням контролю та ревізії доходів і результатів є перевірка достовірності даних обліку і звітності про фінансові результати, виявлення факторів, які впливають на їх формування, що залежать або не залежать від організації роботи підприємства.

Виходячи із програми ревізії і способів перевірки інформації про доходи і результати діяльності, визначають об’єкти, джерела інформації, методичні прийоми (методи дослідження облікової інформації) та узагальнення результатів контролю і ревізії (рис. 18/19). Залежно від джерел одержання доходів визначають об’єкти контролю. Потім при виконанні процедур контролю визначають інформацію, яку потрібно використовувати під час ревізії. У першу чергу проводять нормативно-правове обґрунтування операцій, пов’язаних із доходами і результатами діяльності.

Для цього використовуються законодавчі акти, що регулюють фінансово-господарську діяльність підприємства й особливо нові напрями реформування бухгалтерського обліку в Україні. Реалізація цих напрямів знайшла відображення в Плані рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов’язань і господарських операцій підприємств і організацій та викладена в Положенні (стандарті) бухгалтерського обліку (ПБО).

Для перевірки повноти, правдивості і неупередженості доходів і результатів діяльності підприємства важливе значення має обґрунтованість цих показників, що потребує їх дослідження по суті і змісту та погляду нормативно-правового регулювання первинних документів, правильності відображення доходів і результатів в облікових реєстрах і звітності. Перевірка доходів і результатів діяльності підприємства потребує застосування певних методичних прийомів контролю та методів дослідження облікової інформації.

Методичні прийоми контролю доходів і результатів діяльності потребують застосування методів обстеження діяльності об’єктів підприємства, визначення доходів і результатів, їх зіставлення з витратами та обґрунтування доходів на підставі розрахунково-економічних розрахунків. Важливе значення під час ревізії доходів і результатів діяльності підприємства також мають методи дослідження облікової інформації з цих операцій, що визначено на рис. 20. Узагальнення результатів контролю і ревізії потребують систематизації, ґрунтування виявлених порушень та недоліків, складання часткового і проміжного актів контролю та відображення цих порушень і недоліків у відповідному розділу акта ревізії.

Рис. 1. Модель контролю і ревізії доходів і результатів діяльності.

Методи контролю і ревізії доходів і фінансових результатів

У системі фінансового обліку важливе місце займає облік доходів і фінансових результатів, що визначені на рахунках класу 7 “Доходи і результати діяльності”. На рахунках цього класу накопичуються доходи протягом звітного періоду (року) в розрізі їх видів: доходи від реалізації, інші операційні доходи, доходи від участі в капіталі, інші доходи, надзвичайні доходи. У кінці звітного періоду (року) співставленням доходів із втратами визначаються фінансові результати (рахунок 79 “Фінансові результати”), куди переносяться всі доходи і витрати за рік.

У першу чергу необхідно під час ревізії вивчити об’єкти діяльності, які формують доходи від операційної, інвестиційної і фінансової діяльності та надзвичайні доходи. Контролю підлягають: доходи від реалізації, інші операційні доходи, доходи від участі в капіталі, інші доходи, надзвичайні доходи та фінансові результати. Під час ревізії спочатку перевіряють правильність визначення прибутку (збитку) за даними “Звіту про фінансові результати”.

У зв’язку з цим обґрунтовують достовірність статті “Дохід (виручка) від реалізації продукції (робіт, послуг)”, де відображається загальний дохід (виручка) від її реалізації (без врахування наданих знижок, повернення проданих товарів та податків з їх продажу). Потім перевіряють достовірність визначення чистого доходу (виручки) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), що визначається шляхом вирахування з доходу (виручки) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) відповідних податків, зборів, знижок тощо.

Важливе значення також має перевірка визначення валового прибутку (збитку), який розраховується як різниця між чистим доходом від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) і її собівартістю.

У складі доходів від операційної діяльності знаходяться також доходи від оперативної оренди активів, операційних курсових різниць, відшкодування раніше списаних активів (крім фінансових інвестицій). У зв’язку з цим ревізор перевіряє правильність визначення цих доходів, що потребує застосування розрахунково-аналітичних прийомів контролю. На підставі перевірки даних визначення доходу від операційної діяльності перевіряють правильність визначення прибутку (збитку) від цієї діяльності, що являє собою алгебраїчну суму валового прибутку (збитку), іншого операційного доходу, адміністративних витрат, витрат на збут та інших операційних витрат.

Поряд із перевіркою прибутку (збитку) від операційної діяльності перевіряють достовірність визначення доходу від участі в капіталі (отриманого від інвестицій), інших фінансових доходів, що отримані від дивідендів, відсотків та доходів, що одержані від фінансових інвестицій, а також інших доходів від реалізації фінансових інвестицій необоротних активів і майнових комплексів, від неопераційних курсових різниць та інші доходи, які виникають у процесі звичайної діяльності, але не пов’язані з операційною діяльністю підприємства. Отже, прибуток (збиток) від звичайної діяльності до оподаткування визначається як алгебраїчна сума прибутку (збитку) від основної діяльності фінансових та інших доходів, фінансових та інших витрат (збитків).

Особливу увагу під час ревізії звертають на правильність визначення статей надзвичайних доходів і надзвичайних витрат (невідшкодованих збитків від стихійного лиха, пожеж, техногенних аварій тощо), включаючи затрати цих витрат (за винятком сум страхового відшкодування та покриття витрат за рахунок інших джерел), прибутки і збитки від інших подій і операцій, які відповідають визначенню цих надзвичайних подій. Зміст і вартісна оцінка доходів або витрат від кожної надзвичайної події розкриваються на підставі додатків до фінансових звітів. Перевірка достовірності визначення прибутку від усіх видів діяльності підприємства обґрунтовується перевіркою алгебраїчної суми прибутку (збитку) від звичайної діяльності та надзвичайного прибутку, податку з нього та надзвичайного збитку.

Потім дані “Звіту про фінансові результати” співставляють із даними відповідних рахунків. Зокрема, сальдо, що визначено в кінці року за такими рахунками: 70 “Доходи від реалізації”, 71 “Інші операційні доходи”, 90 “Собівартість реалізації”, 92 “Адміністративні витрати”, 93 “Витрати на збут”, 94 “Інші витрати операційної діяльності”, переносять на рахунок 79 “Фінансові результати” (субрахунок 791 “Результати основної діяльності”).

Процедури перевірки показників доходу від реалізації готової продукції розглядають у зв’язку з її собівартістю. Зокрема, необхідно дослідити правильність розрахунку фактичної собівартості реалізованої продукції, а також перевірити правильність списання витрат (особливо непродуктивних) на дебет рахунка 901 “Собівартість реалізованої готової продукції”. Виявлені незаконні списання на цей рахунок різних витрат, нестач, дебіторської заборгованості повинні під час ревізії корегуватися з метою правильного відображення доходу від реалізації.

На фактичний розмір доходу від реалізації продукції значною мірою впливають її обсяг, собівартість, система ціноутворення, ставки податку на додану вартість, якість і структура реалізованої продукції. В зв’язку з цим під час ревізії потрібно перевірити, як вплинув кожен фактор на розмір доходу від реалізації, що потребує використання розрахунково-аналітичних методичних прийомів контролю.

Операції, що пов’язані з вирахуванням доходу від реалізації продукції, перевіряють за даними рахунка 704 “Вирахування з доходу”. Зокрема, за дебетом цього рахунка перевіряють правильність визначення і відображення сум, пов’язаних з наданням знижок покупцям після дати реалізації продукції, або вартість поверненої покупцями продукції, що підлягають вирахуванню з доходу, а за кредитом – операції, пов’язані із списанням дебетових оборотів на рахунок 79 “Фінансові результати”.

Значну увагу під час ревізії необхідно приділити перевірці обґрунтованості іншого операційного доходу, пов’язаного з реалізацією іноземної валюти та інших оборотних активів, операційної оренди активів, доходів від операційної курсової різниці за операціями в іноземній валюті, суми одержаних штрафів, пені неустойки та інших санкцій за порушення господарських договорів, які або безпосередньо визначені боржником, або за якими є рішення суду чи арбітражу, доходи від списання кредиторської заборгованості з простроченим строком позивної давності, відшкодування раніше списаних активів (зокрема боргів, списаних як безнадійні, суми одержаних гарантів та субсидій), інші доходи від операційної діяльності.

Для цього документи щодо цих доходів перевіряють за суттю і змістом або співставляють дані документів із даними субрахунків рахунка 71 “Інший операційний дохід”. При цьому одержані доходи, що відображені за кредитом відповідних субрахунків цього рахунка, за кожним їх джерелом співставляють з дебетовими залишками рахунків, що кореспондують із рахунком 71 “Інший операційний дохід”. Разом з цим перевіряють обґрунтованість записів за дебетом цього рахунка, що стосується сум непрямих податків (податку на додану вартість, акцизного збору та інших зборів (обов’язкових платежів), списання сум у порядку закриття цього рахунка на рахунок 79 “Фінансові результати”.

На рахунках класу 7 “Доходи і результати діяльності” відображають також доходи від участі в капіталі (рахунок 72 “Дохід від участі в капіталі”), де за відповідними субрахунками зосереджується інформація про доходи від інвестицій, які здійснені в асоційовані дочірні або спільні підприємства. Під час ревізії кредитові записи відповідних субрахунків зазначеного рахунка співставляють з дебетом рахунка 79 “Фінансові результати”, а дебітові записи субрахунків рахунка 72 “Доходи від участі в капіталі” співставляють з кредитом рахунка 14 “Довгострокові фінансові інвестиції”. Дані субрахунків рахунка 72 “Доходи від участі в капіталі” під час ревізії співставляють з даними аналітичного обліку доходів від участі в капіталі, який ведеться за кожним об’єктом інвестування та іншими ознаками, визначеними підприємством.

Поряд з цим визначається доля доходу від участі в капіталі у загальній масі чистого прибутку. Для цього важливо перевірити правильність відображення доходу від участі в капіталі, що потребує перевірки достовірності записів за дебетом рахунка 14 “Довгострокові фінансові інвестиції” і за кредитом рахунка 72 “Дохід від участі в капіталі”, дані якого також переносяться на рахунок 79 “Фінансові результати” (субрахунок 792 “Результати фінансових операцій”).

Суми інших фінансових доходів та інших фінансових витрат у кінці звітного періоду (року) переносяться на рахунок 79 “Фінансові результати” (субрахунок 792 “Результати фінансових операцій”). Це потребує перевірки операцій, пов’язаних із перенесенням на цей рахунок сальдо з рахунків 72 “Доходи від участі в капіталі”, 73 “Інші фінансові доходи”, 95 “Фінансові витрати” та 96 “Витрати від участі в капіталі”.

На підприємстві в ході фінансової діяльності виникають і інші доходи, що відображаються в обліку за рахунком 73 “Інші фінансові доходи”. До цих доходів відносять суму одержаних дивідендів від інших підприємств, що не є асоційованими, дочірніми або спільними, суми одержаних відсотків за облігаціями чи іншими цінними паперами, за якими ведеться облік винагороди за здані в фінансову оренду необоротні активи та інші доходи, що не знайшли відображення на інших субрахунках рахунка 73 “Інші фінансові доходи”. Під час ревізії перевіряють достовірність записів за дебетом і кредитом відповідних субрахунків зазначеного рахунка та зіставляють ці дані з даними аналітичного обліку, який ведеться за об’єктами інвестування.

Перевірка інших доходів (доходів від реалізації фінансових інвестицій, доходів від реалізації необоротних активів, доходів від неопераційної курсової різниці, доходів від безкоштовно одержаних активів і інших доходів від звичайної діяльності) та інших витрат, що обліковуються на рахунку 97 “Інші витрати”, здійснюється шляхом правильності перенесення сальдо рахунків 74 “Інші доходи” (відповідних субрахунків) та 97 “Інші витрати” (відповідних субрахунків) на рахунок 79 “Фінансові результати” (субрахунок 793 “Результати іншої звичайної діяльності”.

Особливу увагу необхідно приділити також перевірці надзвичайних доходів і витрат. Для цього потрібно перевірити правильність визначення сальдо за рахунком 75 “Надзвичайні доходи” (відповідний субрахунок) та сальдо за рахунком 99 “Надзвичайні витрати” (відповідний субрахунок) і перенесення сальдо цих рахунків на рахунок 79 “Фінансові результати” (субрахунок 794 “Результати надзвичайних подій”).

При перевірці цих сум фінансових результатів необхідно врахувати відповідну суму податків від прибутків. Для цього ревізор з’ясовує, чи дотримується нормативна база, що регламентує відрахування податку на прибуток, чи правильно визначається його сума і чи правильно вона відображена в обліку. При цьому суми витрат, які віднесені на фінансові результати, зменшуються на суму податку на прибуток. Після перевірки правильності відображених операцій на відповідних субрахунках рахунка 79 “Фінансові результати” в кінці року перевіряють також правильність перенесення на цей рахунок сальдо субрахунків рахунка 98 “Податки на прибуток”. Після цього на рахунку 79 “Фінансові результати” визначається чистий прибуток, який переносять на субрахунок 441 “Прибуток нерозподілений”. Для цього записи за дебетом рахунка 79 “Фінансові результати” (відповідний субрахунок) зіставляється із записами за кредитом субрахунка 441 “Прибуток нерозподілений”. Якщо ж на підприємстві допущені збитки, вони відносяться на дебет субрахунка 442 “Непокриті збитки” і кредит рахунка 79 “Фінансові результати” (відповідний субрахунок).

Прибуток, який використаний у звітному році, відображається за дебетом субрахунка 443 “Прибуток використаний у звітному періоді” і кредитом відповідних рахунків, а саме: 67 “Розрахунки з учасниками”, 40 “Статутний капітал”, 43 “Резервний капітал”.

Якщо на підприємстві є інші доходи від безкоштовно одержаних активів, ревізор повинен перевірити законність і правильність відображення цих операцій у бухгалтерському обліку.

В акціонерних товариствах, крім зазначених показників доходів і фінансових результатів, перевіряють показники прибутковості акцій відповідно до Положення (стандарту) бухгалтерського обліку № 2–4.

Контроль і ревізія фінансового стану підприємства на базі фінансової звітності

Фінансовий стан підприємства характеризується розміщенням і використанням коштів (активів) і джерел їх формування (статутного, додаткового, резервного, неоплаченого, вилученого капіталів) та зобов’язань, тобто пасивів. Згідно з Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 1 “Загальні вимоги до фінансової звітності” активи являють собою ресурси, контрольовані підприємством у результаті минулих подій, використання яких, як очікується, призведе до отримання економічних вигод у майбутньому.

Під час ревізії фінансового стану підприємства у першу чергу необхідно застосовувати розрахунково-аналітичні методи контролю, які ґрунтуються на застосуванні прийомів і способів аналізу фінансового стану підприємства. Застосування цих методів під час контролю дає можливість виявити фактори, які визначають фінансовий стан підприємства. Зокрема, такими факторами можуть бути: виконання фінансового плану і поповнення при потребі власного обігового капіталу за рахунок доходів; швидкість обертання активів. Основним сигнальним показником фінансового стану підприємства виступає його платоспроможність, що являє собою спроможність своєчасно задовольнити платіжні вимоги постачальників відповідно до господарських договорів, інших кредиторів та банків щодо повернення кредитів і зобов’язань та своєчасного розрахування з бюджетом за податками і платежами.

Показник платоспроможності може бути визначений відношенням поточних (оборотних) активів до поточних (короткострокових) пасивів. У системі дії цього показника велике значення має визначення показника швидкої платоспроможності, що являє собою відношення більш швидких активів (грошових коштів і дебіторської заборгованості), що реалізуються, до поточних пасивів (поточних активів). Поряд з цим визначають показник абсолютної платоспроможності, що являє собою відношення грошових коштів до поточних активів. Так можна визначити ту частку, яку може підприємство заплатити в даний час.

Показник платоспроможності суттєво впливає на стан ділової активності підприємства та її ефективність. Показник ділової активності дає можливість ревізору визначити оборотність запасів, обіговість дебіторської заборгованості, основних засобів та оборотність всіх активів. Оборотність запасів визначається відношенням собівартості суми реалізованої продукції до суми запасів щодо балансу (або до її середньої суми за звітний період) та тривалістю одного обороту, що являє собою відношення кількості днів року до кількості оборотів запасів. Для здійснення висновків за цими показниками доцільно застосовувати методи їх порівняння в динаміці.

Оборотність дебіторської заборгованості являє собою відношення обсягу продаж до суми дебіторської заборгованості щодо балансу (або до її середньої суми за звітний період).

Оборотність її характеризується середнім періодом повернення заборгованості, що визначається відношенням кількості днів звітного періоду до кількості оборотів цієї заборгованості за звітний період.

Ділова активність підприємства залежить від оборотності основних засобів та всіх активів, що також повинно аналізуватись у динаміці. Оборотність основних засобів визначається відношенням обсягу продажу до суми основних запасів щодо балансу (або до середньої суми за звітний період). Це дозволяє встановити фондовіддачу. Оборотність всіх активів являє собою відношення суми продажу до суми активів щодо балансу (або до середньої їх суми за звітний період).

Велике значення для перевірки й оцінки фінансового стану підприємства має вертикальний, структурний аналіз активу і пасиву балансу. Наприклад, на підставі співвідношення власного і залученого капіталів ревізор може зробити висновки про автономність підприємства в умовах ринкової економіки. При цьому особливе значення має трендовий аналіз окремих статей балансу за більш тривалий період із використанням, як правило, економіко-математичних методів (середній приріст, визначення функцій), що дає можливість з’ясувати поведінку даної статті балансу та інші.

Для визначення змін фінансового стану за певний період (рік) ревізор може скласти порівняльну таблицю аналітичного балансу (аналітичне групування) статей активу і пасиву балансу, що дає можливість дослідити динаміку і структуру стану тих або інших статей балансу. Для одержання загальної оцінки динаміки фінансового стану за певний період під час ревізії здійснюється порівняння підсумків балансу зі зміною фінансових результатів за цей період.

Наприклад, із зміною виторгу від реалізації продукції, інформація про що знаходиться у формі № 3 “Звіт про рух грошових коштів”, порівняння здійснюється шляхом зіставлення коефіцієнтів К (б) (коефіцієнт балансу) і К (в) (коефіцієнт виторгу), які показують приріст відповідно до виторгу від реалізації продукції і середнього значення підсумку балансу за звітний період. Якщо К (б) > К (в), то це означає, що у звітному періоді використання фінансових результатів підприємства було більш ефективним, ніж у минулому році і навпаки – К (б) < К (в) – менш ефективним. Аналогічні порівняння здійснюються і за іншими статтями балансу.

Поряд із визначенням загальної характеристики фінансового стану і його зміни за звітний період важливе значення під час ревізії має дослідження абсолютних показників фінансової стабільності підприємства. Для визначення цих показників вирішальне значення має складання балансової моделі, яка орієнтовано має такий вигляд:

F + E3 + Ep = Кв + Дп + Кп + Рк,

де F – основні засоби й інвестиції;

Е3 – запаси і затрати;

Ер – грошові кошти, короткострокові фінансові інвестиції, розрахунки (дебеторська заборгованість) та інші активи;

Кв – капітал власний;

Дп – довгострокові позички;

Кп – короткострокові позички;

Рк – розрахунки (кредиторська заборгованість).

Враховуючи, що довгострокові показники направляються переважно на придбання основних засобів і на капітальні інвестиції, перебудуємо вихідну балансову формулу:

Е3 + Ер = [ (Кв + Дп) + F] + [Кп + Рк].

Звідси можна зробити висновок, що при обмеженні

буде виконана умова платоспроможності підприємства, тобто грошові кошти, короткострокові фінансові зобов’язання й авансові розрахунки перекриють короткотермінову заборгованість підприємства (Кп + Рк):

Отже, співвідношенням вартості матеріальних обігових активів і величини власного та залученого капіталів, що формують ці активи, можна визначити стійкість фінансового стану.

При контролі фінансового стану потрібно також визначити показник чистого робочого капіталу, що являє собою різницю між поточними активами і поточними пасивами.

Не менш важливим є визначення показників заборгованості (структури капіталу), що включають у себе показники загальної та довгострокової заборгованості. Перший показник являє собою відношення всієї суми заборгованості до суми всіх активів. Оптимальне значення цього показника становитиме тенденція, де показник загальної заборгованості < 50% (більш оптимальним і менш ризиковим буде показник загальної заборгованості в розмірі 25–30%).

Другий показник полягає в визначенні довгострокової заборгованості, що являє собою відношення довгострокової заборгованості до власного капіталу.

Під час контролю важливе значення має визначення показників рентабельності, що може здійснюватись різними методами (за валовим доходом, операційним прибутком та за чистим прибутком). У всіх випадках рентабельність являє собою відношення певних показників до обсягу реалізації.

Суть першого методу (за валовими доходами) являє собою відношення валового доходу до обсягу реалізації; другого (операційного) – відношення операційного прибутку (прибутку від операційної діяльності) до обсягу реалізації; третього (за чистим прибутком) – відношення чистого прибутку до обсягу реалізації. В умовах ринкової економіки підприємство або підприємець більше зацікавлений у чистому прибутку (після сплати всіх платежів до бюджету), і тому в цих умовах доцільно брати обсяг реалізації продукції без податку на додану вартість.

При ревізії фінансового стану підприємства потрібно звертати увагу не тільки на рентабельність від операційної діяльності, але й на рентабельність інвестицій. Для цього визначають, яка їх рентабельність (відношення чистого прибутку до суми активів), строк окупності інвестицій (що являє собою відношення 100% окупності інвестицій до їх рентабельності у відсотках).

Крім цього, визначають, яка рентабельність власного капіталу у процентному відношенні чистого прибутку до власного капіталу і його окупність (відношення 100% до його рентабельності у відсотках).

Певний вплив на фінансовий стан підприємства справляє також дохід на акції. Тому під час ревізії перевіряють правильність визначення цього показника як відношення чистого прибутку (без суми дивідендів за привілейовані акції) до кількості звичайних акцій.

Контроль і ревізія капіталу, резервів та коштів цільового призначення

Під час ревізії контролю підлягає вся інформація про стан і рух коштів за різновидами кожного капіталу – статутного, пайового, додаткового, резервного, вилученого, неоплаченого, а також інформація про нерозподілені прибутки (непокриті збитки та кошти цільових формувань і витрат, забезпечень майбутніх витрат і платежів, страхових резервів.

Завдання ревізії полягає в тому, щоб забезпечити контроль формування і цільового використання капіталу та коштів цільового фінансування і цільових надходжень. Відповідно до завдань ревізії визначаються об’єкти, джерела інформації та методичні прийоми контролю і ревізії капіталу, резервів, коштів цільового фінансування та цільових надходжень (рис. 2).

Рис. 2. Модель стандарту контролю і ревізії коштів, резервів та коштів цільового фінансування і цільових надходжень.

Важливе місце в системі ревізії займають процедури контролю статутного капіталу, інформація якого зосереджена на рахунку 40 “Статутний капітал”. За даними цього рахунка перевіряють достовірність інформації про рух статутного капіталу підприємства. При ревізії встановлюють правильність записів за кредитом і дебетом цього рахунка та реальність виведеного в ньому сальдо.

За даними кредиту рахунка 40 “Статутний капітал” перевіряють законність джерела його поповнення за рахунок додаткового, пайового, резервного, неоплаченого капіталу, коштів нерозподіленого прибутку, вкладень засновників (учасників).

За дебетом цього рахунка перевіряють вилучення статутного капіталу для поповнення відповідних видів капіталу. Всі записи за дебетом і кредитом рахунка 40 “Статутний капітал” обґрунтовуються нормативно-законодавчими і первинними документами. Крім цього, за даними журналу 7 перевіряють правильність і законність формування і використання пайового додаткового капіталу.

Особливу увагу приділяють перевірці капіталу та операцій, пов’язаних з нерозподіленими прибутками (непокритими збитками). Законність створення резервного капіталу підприємства перевіряють відповідно до чинного законодавства та установчих документів. Так, поповнення цього капіталу здійснюється за рахунок нерозподіленого прибутку і, як правило, використовується на додаткові заходи для поповнення статутного капіталу або для покриття нерозподілених збитків. Джерела утворення та використання резервного капіталу перевіряють за їх видами та напрямами використання, що відображаються в аналітичному обліку.

Для перевірки достовірності операцій, пов’язаних із нерозподіленими прибутками (непокритими збитками), використовується облікова інформація, що відображається на відповідних субрахунках рахунка 44 “Нерозподілені прибутки (непокриті збитки)”. Перевірці підлягають всі суми нерозподілених прибутків та непокритих збитків поточного та минулого років, а також використання прибутку в поточному році. За даними субрахунка 442 “Непокриті збитки” перевіряють обґрунтованість утворення цих збитків та законність їх списання за рахунок нерозподіленого прибутку або резервного, пайового чи додаткового капіталу.

Перевіряють також правильність розподілу прибутку між власниками (нарахування дивідендів), виплат за облігаціями, відрахувань у резервний капітал та інше використання прибутку в поточному році. Для цього використовується інформація субрахунка 443 “Прибуток, використаний у звітному періоді”. Особливу увагу потрібно звернути на можливі випадки виправлення помилок за минулий період, що виявлені в поточному році згідно з Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку № 6 “Виправлення помилок і змін у фінансових звітах”.

Відповідно до Положення (стандарту) бухгалтерського обліку № 10 “Дебіторська заборгованість” на підприємстві створюють резерв сумнівних боргів, інформація якого ведеться на рахунку 38 “Резерв сумнівних боргів”. Цей резерв використовується для списання можливих витрат при виникненні безнадійної заборгованості. Якщо безнадійною дебіторською заборгованістю є та, відносно якої існує впевненість в її неповерненні (або позовний термін якої минув), то сумнівною дебіторською заборгованістю є та, відносно якої у підприємства існує невпевненість у її погашенні.

Відповідно до зазначеного положення (стандарту) бухгалтерського обліку № 10 передбачені два варіанти визначення величини сумнівних боргів: виходячи з платоспроможності окремих дебіторів (але цей варіант може визначити цю величину сумнівних боргів приблизно) або на підставі класифікації дебіторської заборгованості.

Під час ревізії за даними кредиту рахунка 38 “Резерв сумнівних боргів” перевіряється інформація щодо законності і реальності створення цього резерву. Записи за кредитом даного рахунка порівнюють із даними рахунків обліку витрат. Списання сумнівної заборгованості перевіряється з погляду відповідності його Положенню (стандарту) бухгалтерського обліку № 10 “Дебіторська заборгованість”. При цьому перевіряють правильність відображення цих операцій за дебетом рахунка 38 “Резерв сумнівних боргів” і за кредитом рахунків, де обліковується дебіторська заборгованість. Невикористані суми цих резервів повинні відноситись на відповідні рахунки обліку доходів.

Для перевірки коштів цільового фінансування і цільових надходжень використовується інформація рахунка 48 “Цільове фінансування і цільове надходження”, де ведеться облік про наявність та рух коштів, отриманих для здійснення заходів цільового призначення. Такі кошти можуть надходити в порядку субсидій, асигнувань із бюджету та позабюджетних фондів, цільових внесків фізичних та юридичних осіб.

При ревізії в першу чергу перевіряють законність операцій та повноту відображення в бухгалтерському обліку операцій, пов’язаних із надходженням цих коштів спеціального призначення та їх витрачання за окремими їх видами.

Для перевірки використовують дані синтетичного й аналітичного обліку за рахунком 48 “Цільове фінансування і цільові надходження” та аналітичні розрахунки і первинні документи, які підтверджують надходження та витрачання цих коштів, здійснення витрат за рахунок коштів цільового призначення. Зокрема, за кредитом цього рахунка перевіряють формування коштів цільового призначення, що отримані на здійснення певних заходів, а за дебетом перевіряють правильність і цільове призначення використання коштів цільового призначення.

Література

1. Атанасян Г. А., Голубятников С. П. Судебная бухгалтерия: Учебник. – М.: Юрид. лит., 1989. – 352 с.
2. Білуха М. Т. Теорія фінансово-господарського контролю: Підручник. – К.: Вища школа, 1994.
3. Белуха Н. Т. Контроль и ревизия в отраслях народного хозяйства. – М.: Финансы и статистика, 1992.
4. Белуха Н. Т. Ревизия и контроль в торговле. – М.: Экономика, 1998.
5. Бутинець Ф. Ф. Контроль і ревізія. – Житомир, 2000.
6. Вітвіцька М. О. Контроль і ревізія. – К., 1999.
7. Егорова С. К. Контроль и ревизия в бытовом обслуживании. – М.: Финансы и статистика, 1990.
8. Завгородній В. П., Савченко В. Я. Бухгалтерський облік, контроль і аудит в умовах ринку. – К.: БМУ Інформ, 1995.