§ 14. Структура та розміщення тваринництва. Зональна спеціалізація сільського господарства України

Географія тваринництва, як і географія рослинництва, залежить від природних умов. Однак на розвиток окремих видів і напрямів тваринництва також помітно впливають рівень розвитку економіки, купівельна спроможність та вподобання населення, кормова база, а в окремих країнах — релігійні вірування.

1. Тваринництво, його структура та кормова база.

Тваринництво — це вид сільськогосподарської діяльності, що забезпечує населення продуктами харчування, харчову й легку промисловість — сировиною, а також дає органічні добрива. Основним показником, що характеризує його розвиток, є продуктивність сільськогосподарських тварин — кількість і якість продукції, яку отримують від тварини за визначений період (доба, місяць, рік). Наприклад, кількість молока, яке отримують від однієї корови; кількість яєць від однієї курки-несучки; настриг вовни з однієї вівці тощо.

В Україні в останні 20 років обсяги виробництва продукції тваринництва знизилися. Це забезпечило перевагу рослинництва в загальному обсязі виробленої сільським господарством продукції.

У складі тваринництва найбільше значення мають скотарство, свинарство, вівчарство та птахівництво (мал. 1). Уявлення про структуру виробництва переробленого м’яса за видами дає діаграма (мал. 2).

На структуру, розміщення та спеціалізацію тваринництва впливає кормова база. Під нею розуміють обсяги та види кормів, їх виробництво та використання. Від кормової бази залежать продуктивність тварин та можливості збільшення їх поголів’я.

За походженням розрізняють рослинні, тваринні та мінеральні корми. Найбільше значення мають корми рослинного походження. Природних пасовищ в Україні мало, тому тваринництво здебільшого спирається на кормові культури. До найважливіших із них належать: кукурудза на силос і зелені корми, фуражне зерно, кормові коренеплоди (вирощують переважно в степу), зелені корми (вирощують у всіх природних зонах), багаторічні трави — люпин, люцерна, конюшина (вирощують переважно в Поліссі й лісостепу). Частину рослинних кормів дає промисловість (наприклад комбікорми, висівки, макуха, шроти). Так, комбікорм є науково обґрунтованою і спеціально підготовленою сумішшю очищених і подрібнених кормових засобів і мікродобавок. Він забезпечує повноцінну годівлю тварин і таким чином підвищує їх продуктивність (додаткове виробництво молока, м’яса, яєць).

Мал. 1. Структура тваринництва.

Мал. 2. Структура виробництва м’яса за видами.

До кормів тваринного походження здебільшого належать відходи від переробки сільськогосподарської продукції (наприклад сироватка, м’ясо-кісткове борошно). Вони характеризуються високим вмістом повноцінного білка та мінеральних речовин.

Як добавка до кормів для збагачення їх мікроелементами також використовуються мінеральні корми (наприклад кухонна сіль, крейда).

2. Розміщення тваринництва.

Основна мета скотарства — розведення великої рогатої худоби для отримання молока, м’яса та шкір. Виробництво поширене по всій території країни (мал. 3). На 2020 р. в Україні налічувалося 3,3 млн голів великої рогатої худоби, у тому числі 2,1 млн корів. За поголів’ям худоби лідерами є Вінницька, Хмельницька, Полтавська, Харківська області.

За співвідношенням виробленої продукції розрізняють кілька напрямів скотарства. Залежно від природних умов, споживача й особливостей кормової бази різні райони України мають відмінності в спеціалізації, тобто обирають свої напрями скотарства. У Поліссі, лісостепу та приміських зонах переважає молочне й молочно-м’ясне скотарство; у степовій зоні розвивається м’ясне та м’ясо-молочне скотарство. У виробництві молока перше місце належить господарствам лісостепу. Потужні комплекси з відгодівлі великої рогатої худоби й виробництва молока розташовані поблизу споживача (великих міст). Однак більшу частину молока дають фермерські та інші господарства населення.

Мал. 3. Поголів’я тварин в Україні, тис. голів (2020 р.).*

Скорочення поголів’я великої рогатої худоби, яке спостерігається в країні, частково компенсується зростанням продуктивності. Так, в останні роки в Україні збільшуються середньорічні удої молока від однієї корови та середньодобовий приріст ваги великої рогатої худоби на вирощуванні. У 2010 р. середньорічне виробництво молока від однієї корови становило 2359 кг, у 2015 р. — 4644 кг, у 2020 р. — 4982 кг.

Важливе місце у тваринництві посідає свинарство, яке забезпечує споживачів м’ясом, салом, шкірою. У 2020 р. поголів’я свиней становило близько 6 млн. Найбільш інтенсивно це виробництво розвивається поблизу великих міст і центрів харчової промисловості, орієнтуючись на використання харчових відходів, а також у районах розвиненого картоплярства та фуражного зернового господарства. На Поліссі та в лісостепу переважає м’ясо-сальна спеціалізація свинарства, у степу — сальна.

У степових районах півдня України та Карпатах поширене вівчарство. Крім м’яса, воно забезпечує промисловість вовною. У степових областях вівчарство має тонкорунну і напівтонкорунну спеціалізацію, а в лісостепових, поліських і гірських — м’ясо-вовняну. Воно використовує переважно пасовища і грубі корми, тому продукція вівчарства дешевша, ніж скотарства та свинарства.

* За даними: «Агробізнес», довідник 2019—2020, Держстат, USDA.

Мал. 4. Бджільництво в Україні.*

Останніми роками зростає значення птахівництва (розведення курей, качок, гусей, індиків). Крім поживного м’яса, воно дає яйця, а також перо й пух. Найбільше валове виробництво цієї продукції припадає на господарства Київської, Вінницької, Черкаської та Дніпропетровської областей. Зараз поблизу великих міст створюються бройлерні господарства.

По всій території України розвинене бджільництво, що дає цінну продукцію (мед, віск, прополіс, пилок, маточне молочко), а також сприяє підвищенню врожайності багатьох культур, оскільки бджоли є добрими запильниками. За обсягом виробництва меду Україна посідає перше місце в Європі й третє у світі (у виробництві на одну особу — перше).

У південних районах країни культивується шовківництво. Проте його продукції не вистачає для задоволення потреб шовкової промисловості.

Перспективним напрямом господарської діяльності є рибництво. В Україні воно розвивається на основі природних (озера, лимани, річки) та штучних (водосховища, ставки) водойм.

3. Зональна спеціалізація сільського господарства.

Не всі райони країни мають однакові земельні, агрокліматичні й водні ресурси. Тому одні райони спеціалізуються на вирощуванні картоплі, інші — соняшнику, треті — винограду тощо. На спеціалізацію також впливають економічні й соціальні чинники, зокрема потреби місцевого населення та промисловості, забезпеченість трудовими ресурсами, рівень розвитку транспортної мережі.

* За даними: «Агробізнес», довідник 2019—2020, Держстат, USDA.

Відмінності в спеціалізації сільського господарства дозволяють виділити три сільськогосподарські зони. Вони становлять території, на яких переважають ті або інші напрями рослинництва й тваринництва. Межі сільськогосподарських зон близькі до меж природних зон (див. таблицю).

СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКІ ЗОНИ УКРАЇНИ

Критерії характеристики

Сільськогосподарські зони

Поліська

Лісостепова

Степова

Найменша за територією. Більша частина Полісся й прилеглі райони лісостепу

Більша частина лісостепу й прилеглі райони

Найбільша за територією. Основна частина степу

Річна кількість опадів — 550—700 мм. Період (дні) із температурами повітря, вищими за +10°С, — 150—160.

Коефіцієнт зволоження — більше за 1. Переважають дерново-підзолисті ґрунти

Річна кількість опадів — 500—600 мм. Період (дні) із температурами повітря, вищими за +10°С, — 155—170.

Коефіцієнт зволоження — 1 і менше. Чорноземні ґрунти

Річна кількість опадів — 300—475 мм. Період (дні) із температурами повітря, вищими за +10°С, — 160—195.

Коефіцієнт зволоження — менше за 1. Чорноземні та каштанові ґрунти

Серед зернових культур найбільше значення мають пшениця, озиме жито, овес і гречка. Вирощування льону-довгунцю, картоплі, окремих видів овочів (капуста, буряк, морква, огірки)

Головні зернові культури — озима пшениця, кукурудза на зерно та зелений корм. Основний район вирощування сої та цукрових буряків. Вирощування овочів і фруктів

Основні зернові культури — озима пшениця, кукурудза на зерно та зелені корми. Основний район вирощування соняшнику. Вирощування окремих видів овочів (томати, солодкий перець, баклажани), баштанних культур, фруктів, винограду

Молочне та молочно-м’ясне скотарство, м’ясо-сальне свинарство

Молочно-м’ясне та м’ясо-молочне скотарство, м’ясо-сальне свинарство, птахівництво

М’ясо-молочне та м’ясне скотарство, свинарство, сальне свинарство, на півдні розвинене вівчарство. Зростає значення птахівництва

Крім рівнинних сільськогосподарських зон, в Україні виділяють гірські райони Криму та Карпат. Завдяки пасовищам у цих районах велике значення має скотарство, насамперед розведення овець та великої рогатої худоби.

У Прикарпатті вирощують пшеницю, картоплю, хміль, овочі, розводять велику рогату худобу й свиней. На Південному узбережжі Криму розвинені виноградарство та вирощування субтропічних культур, наприклад персиків.

Навколо великих міст сформувалися приміські сільськогосподарські райони. Вони спеціалізуються на виробництві продукції, що швидко псується та погано транспортується: овочі, фрукти, молоко, м’ясо, яйця.

Головне

• Тваринництво — це вид сільськогосподарської діяльності, що забезпечує населення продуктами харчування, харчову й легку промисловість — сировиною, а також дає органічні добрива.
• На структуру, розміщення й спеціалізацію тваринництва впливає кормова база. Під нею розуміють обсяги та види кормів, їх виробництво та використання.
• За походженням розрізняють рослинні, тваринні й мінеральні корми. Найбільше значення у тваринництві мають скотарство, свинарство та птахівництво.
• Відмінності в спеціалізації сільського господарства дозволяють виділити три сільськогосподарські зони: поліську, лісостепову та степову.

Запитання для самоперевірки та колективного обговорення

1. Розкажіть про основні завдання тваринництва та його структуру. 2. Охарактеризуйте кормову базу тваринництва. 3. Якою продукцією забезпечує скотарство? 4. Розкажіть про особливості географії свинарства і вівчарства. 5. Охарактеризуйте спеціалізацію сільськогосподарської зони, у якій розташована ваша область.

Поміркуйте

Наведіть приклади змін, що відбуваються у тваринництві за останні роки. Дайте їм оцінку, поясніть причини цих змін.

Практичне завдання

За текстом підручника та картами атласу дослідіть географію основних напрямів тваринництва в Україні. Заповніть таблицю.

Вид діяльності

Райони поширення

Набуваємо практичних навичок

За допомогою додаткових джерел інформації та мережі Інтернет зберіть дані про продукцію бджільництва, її якість та можливості використання людиною.

ПРОДУКТИВНІСТЬ КОРІВ ЗАЛЕЖНО ВІД УМОВ ДОВКІЛЛЯ, ГЕНОТИПУ ТА ЛІНІЙНОЇ НАЛЕЖНОСТІ

Викладені результати досліджень щодо сучасного стану та продуктивності худоби українсь-кої чорно-рябої молочної породи в природно-кліматичних зонах Лісостепу, Полісся і Степу України, належності худоби до відповідних генеалогічних формувань та продуктивності корів одних і тих само ліній, але в різних умовах довкілля, а також впливу умовної кровності голштинської породи на прояв молочної продуктивності корів різних зон їх експлуатації. Дослідження стану та продуктивності проведені на племінних тваринах в 141 підконтрольних стадах трьох природно-кліматичних зон з урахуванням географічного поділу території України. Для вивчення молочної продуктивності корів залежно від їх спадковості за голштинською породою тва-рин розділили на 6 генотипових груп за кожною природно-кліматичною зоною. З’ясована істотна диференціація худоби української чорно-рябої молочної породи за ареалом, чистопородністю, госпо-дарсько-корисними ознаками залежно від умов довкілля. Основне поголів’я породи зосереджено в зоні Лісостепу, найвищим надоєм характеризуються корови в зоні Лісостепу і Степу. Серед розмаїття худоби різної лінійної належності та ареалу спільними для усіх природно-кліматичних зон є лінії Белла 1667366, Валіанта 1650414, Дж. Бесна 5694028588, Елевейшна 1491007, Маршала 2290977, Старбака 352790 і Чіфа 1427381, але спільне походження корів за родо-начальником генеалогічного формування не сприяло одержанню однакової молочної продуктивності в різних умовах їх утримання. Не встановлено чіткого збільшення чи зменшення молочної продукти-вності корів залежно від величини умовної кровності голштинської породи в їх генотипі з певними відмінностями в кожній природно-кліматичній зоні експлуатації тварин. Величина надою за І-ІІІ лактації на 2,7; 2,4 і 2,2 %, а кількість молочного жиру на 1,6; 1,6 і 1,9 %, відповідно, залежали від спадковості голштинської породи. Вплив чинника природно-кліматичної зони утримання корів за надоєм першої – третьої лактації склав 0,01 – 0,05% , а за кількістю моло-чного жиру 0,3 – 0,5%

Тема 6. Тваринний світ України

• уміти оцінювати роль тваринних ресурсів у господарській діяльності, наслідки їх використання в різних регіонах України.

§ 34. РІЗНОМАНІТНІСТЬ ТВАРИННОГО СВІТУ УКРАЇНИ, ЗАКОНОМІРНОСТІ ЙОГО ПОШИРЕННЯ

ПЕРШ НІЖ ЧИТАТИ, ПРИГАДАЙТЕ!

• Яка роль тварин у природі?

• Які види тварин ви знаєте?

• Які тварини мешкають у вашій місцевості?

• Різноманітність тваринного світу. Тваринний світ – це сукупність особин усіх тварин різних видів у межах будь-якої території або акваторії. Тваринний світ України сформувався в результаті дії різноманітних природних умов і тому відрізняється багатством видів (понад 44 тис.). На території країни поширені ссавці, птахи, різноманітні риби, значна кількість комах та інших безхребетних.

ГЕОГРАФІЧНИЙ ІНТЕРАКТИВ

За картою атласу або Інтернет-ресурсу https://www.google.com/search?q=%D0%BA%D0%B0%D1%80%D1%82%D0%B0%2B%D1%82%D0%B2%D0%B0%D1%80%D0%B8%D0%BD%D0%BD%D0%BE%D0%B3%D0%BE%2B%D1%81%D0%B2%D1%96%D1%82%D1%83%2B%D1%83%D0%BA%D1%80%D0%B0%D1%97%D0%BD%D0%B8&rlz=1C1NHXL_ruUA806UA806&oq=%D0%BA%D0%B0%D1%80%D1%82%D0%B0%2B%D1%82%D0%B2%D0%B0%D1%80%D0%B8%D0%BD%D0%BD%D0%BE%D0%B3%D0%BE%2B%D1%81%D0%B2%D1%96%D1%82%D1%83%2B%D1%83%D0%BA%D1%80%D0%B0%D1%97%D0%BD%D0%B8&aqs=chrome..69i57j0.407j0j7&sourceid=chrome&ie=UTF-8 (у режимі доступу) визначте райони поширення основних класів тварин на території України. Поясніть особливості їхнього поширення.

Тваринний світ змінюється залежно від характеру навколишнього середовища. Оскільки тварини здатні мігрувати, то зональність тваринного світу проявляється менше, ніж у рослинності. Так, на півночі країни поширені тварини, життя яких пов’язане з лісами, луками і болотами (мал. 79, 80, 81). Тут мешкають лось, кабан, лісова куниця, борсук, трапляються й бурий ведмідь та рись, а в заплавах річок – бобер. Досить багато є хижаків – лисиць і вовків. Серед птахів, на які так багаті північні ліси України, – тетерук, рябчик, глухар, шпаки, синиця, дрізд, чорний дятел, кулики, журавель сірий та ін. З плазунів можна натрапити на гадюку звичайну, вужа звичайного, ящірку, болотяну черепаху. Є земноводні, зокрема тритони і жаби. На заболочених місцях багато комах.

Мал. 79. Тваринний світ України

Південніше, у центральних областях країни, поряд оселяються різноманітні лісові й степові види. У лісах живуть білка, борсук, козуля, кабан, а на відкритих просторах – ховрахи, хом’яки, полівки.

У тваринному світі південної частини України переважають степові види: сірий ховрах, степовий тхір, кам’яна куниця. На південному сході подекуди трапляються бабаки, їжак вухатий. Типовими степовими плазунами є жовточеревий полоз і степова гадюка. На узбережжях морів, де безліч піщаних кос, лиманів, заплавних лісів, лук і боліт, особливо багатий світ птахів. Серед них перепілка, жайворонок, сіра куріпка, очеретяна вівсянка, пелікани, качки, чаплі, чайки, баклани та ін.

Своєрідністю тваринного світу виділяються й гірські території України. У Карпатах мешкають козуля, лось, олень благородний, ведмідь, рись, дикий кіт, борсук, снігова полівка. З птахів тут гніздяться глухар, тетерук, рябчик, дятел, беркут, сова сіра, сапсан, плиска гірська тощо. Характерними плазунами є полоз лісовий, гадюка звичайна, мідянка, вуж звичайний. Із земноводних звичними для Карпат є тритон карпатський, саламандра плямиста (мал. 80), жерелянка гірська.

У лісах Криму живуть олень благородний, козуля, куниця кам’яна, борсук, кажани, лісова миша, кабан європейський. З птахів характерні чорний гриф і сип білоголовий, мухоловки, синиці, а з плазунів – кримський гекон, леопардовий полоз, ящірки. Земноводні в Криму представлені квакшею звичайною та гребінчастим тритоном.

Мал. 80. Саламандра плямиста

Історія географії

Тварини на карті України. Придивіться до назв річок, озер, сіл, селищ, міст і містечок і ви побачите безліч географічних назв, які належать різним тваринам. Наприклад, у Харківській області є місто Вовчанськ, яке як слободу в 1674 р. заснували українські козаки на річці Вовчі Води (нині річка Вовча). Пізніше слобода перетворилася на місто Вовчий, яке з 1780 р. стало повітовим центром Харківського намісництва і дістало назву Вовчанськ. Чимало й інших населених пунктів та природних об’єктів України мають назву Вовки, Вовчик, Вовчий Яр, Вовча Балка, Вовча Гора, яка прямо вказує на райони поширення тварини-хижака вовка.

Тваринний світ України значно змінений через антропогенний вплив, спричинений як прямими діями людини (полювання, риболовля, браконьєрство), так і змінами природних умов і навколишнього середовища.

Мал. 81. Тварини, життя яких пов’язане з водоймами

З метою розширення видового складу тварин на певній території здійснюють їх акліматизацію. Акліматизація – процес пристосування організму тварин до нових умов навколишнього середовища, насамперед кліматичних. В Україні, наприклад, були акліматизовані олень плямистий, муфлон, ондатра, а серед риб – білий амур, піленгас. Проте процес акліматизації є дуже складним для тварин. Важливо, щоб тварини не тільки пристосувалися до нових умов існування, а й почали в цих умовах розмножуватися. Тому в Україні Закон «Про тваринний світ» (2001 р.) забороняє самовільне переселення тварин на незвичні місця проживання та акліматизацію нових видів.

• Тваринні ресурси. Це частина біологічних ресурсів певної території, представлена різними видами диких тварин, які використовуються або можуть бути використані для задоволення різноманітних потреб людини. Тваринні ресурси добувають на території мисливських господарств, де мешкають так звані мисливсько-промислові тварини, які є практично в усіх областях України, у внутрішніх і прибережних водах. Тваринні ресурси використовують для задоволення пізнавальних і духовних потреб у зоопарках, акваріумах, океанаріумах та під час відвідування інших природоохоронних територій.

Зростання в нашій країні популярності мисливства та рибальства як видів відпочинку сприяє розширенню заповідно-мисливських угідь. Нині вони як належать Державному лісовому господарству, так і перебувають у віданні Українського товариства мисливців та рибалок, інших громадських організацій.

Найбільшою різноманітністю тваринних ресурсів характеризуються Закарпатська, Чернівецька, Черкаська, Івано-Франківська, Харківська області.

Одними з найбільших державних лісомисливських господарств є Дніпровсько-Тетерівське та Заліське, що в Київській та Чернігівській областях, «Майдан» у Львівській області, «Осмолода» і «Карпати» у Закарпатській області, «Буковинське» в Чернівецькій області та ін. Основними мисливськими видами тварин є дикий кабан, лось, лисиця, заєць-русак, бобер, білка звичайна, козуля та ін. Значна кількість (понад 50) мисливських видів припадає на птахів. Серед них – гуска, кулик, курочка водяна, бекас, куріпка сіра, шилохвіст та ін.

Неконтрольований відстріл основних видів тварин мисливського промислу став причиною зменшення ареалів поширення їх. Суттєво зменшилася кількість таких тварин, як олень благородний, козуля, лось, ведмідь, різні види куниці. На деякі види нині полювання заборонено з метою їх відтворення, а окремі види занесені до національної Червоної книги. Серед них: зубр, бурий ведмідь, рись, тхір степовий, горностай, глухар, тетерук, рябчик, дрохва, огар, видра річкова, гадюка степова та ін.

З метою відновлення видів тварин на певній території відбувається їх реакліматизація. Відновленими, наприклад, у Карпатах є зубри, а на Вінниччині – бабаки. Серед реакліматизованих тварин в Україні це ще й такі як лось, дикий кабан, бобер.

У річках, озерах, ставках і морях налічується близько 270 промислових видів риби. Найпопулярніші з них такі прісноводні види, як короп, сазан, лящ, карась, судак, щука, товстолобик, які виловлюють по всій території України; форель, харіус – переважно в Карпатах, карликовий сомик – у Шацьких озерах, дунайський оселедець і лосось. У прибережній смузі морів виловлюють білугу, скумбрію, кефаль, камбалу, бички тощо. Останніми роками швидко скорочується продуктивність водойм: за останні 20 років вилов риби скоротився в Україні у 2,5 разу.

Зоопарки є важливими центрами ознайомлення населення з тваринним світом. Вони не тільки виконують важливу роль збереження генофонду рідкісних і зникаючих видів тварин, а й задовольняють пізнавальні потреби людини.

ГОЛОВНЕ

• Тваринний світ України надзвичайно багатий, що пов’язано з різноманітними природними умовами.

• Тваринні ресурси використовують з різною метою на території мисливських господарств, у внутрішніх і прибережних водах, у зоопарках і під час відвідування інших природоохоронних територій.

• Тваринний світ України значно змінений унаслідок антропогенного впливу; окремі види тварин занесені до Червоної книги.

ПЕРЕВІРИМО СВОЇ ЗНАННЯ І ВМІННЯ

1. Які заходи слід використовувати для збереження тваринного світу України?

2. Чому тваринний світ лісів і степів України відрізняється суттєво?

3. Чи відрізняється тваринний світ Карпат і Кримських гір?

4. Поясніть закономірності поширення тваринного світу на території України.

5. Складіть список видів тварин, які охороняються у вашій місцевості, використавши додаток підручника та карту тваринного світу. Чи є серед них акліматизовані і реакліматизовані види?