§ 29. СХІДНА АЗІЯ. ЯПОНІЯ

1. Скільки країн за класифікацією ООН зараховано до Східної Азії?

2. Які країни за типом економічної системи та провідним напрямом спеціалізації представлені в Східній Азії?

3. Яке відношення до КНР мають Сянган і Макао і який вони мають статус?

4. За якими критеріями до Східної, а не Центральної Азії включена Монголія?

• Економіко-географічна характеристика субрегіону. До складу субрегіону входять 5 незалежних країн і Тайвань (мал. 98, табл. 1). До основних рис сучасного ЕГП субрегіону належить те, що через територію Китаю й Монголії проходять найкоротші наземні шляхи від берегів Тихого океану до країн Європи, країни субрегіону мають надзвичайно вигідне приморське положення, їх омивають три практично незамерзаючі моря – Жовте, Східно-китайське й Південнокитайське, що має винятково велике значення для участі в МПП.

Таблиця 1. Порівняння загальних рис країн Східної Азії

Ознаки

Японія

Китай

Монголія

Республіка Корея

КНДР

Тайвань

Кількісні характеристики складу

Тип за ВВП на душу населення

нижчі за середні

Якісні характеристики складу

Країни Східної Азії найбільш неоднорідні у соціально-економічному аспекті. Японія, Південна Корея і Тайвань належать до країн із розвинутою багатоукладною економікою; Китай іде своїм особливим шляхом економічного розвитку, поєднуючи принципи планового і ринкового господарювання. Північна Корея є унікальною державою, у якій і досі намагаються будувати комунізм на основі командно-адміністративної системи в економіці й тоталітарного режиму в політиці.

Мал. 98. Країни Східної Азії

У міжнародному поділі праці (МПП) країни субрегіону дуже відрізняються за спеціалізацією: Японія виділяється насамперед високотехнологічними виробництвами; держави НІК – наукоємними напрямами машинобудування; Китай не лише відомий як значний виробник сільськогосподарської сировини та текстилю, металу, продукції харчової та легкої промисловості, а й демонструє претензії на абсолютне лідерство в більшості сфер світової економіки.

• Загальні відомості та ЕГП Японії. Японія – держава-архіпелаг у північно-західній частині Тихого океану, яка розміщується на чотирьох великих Японських островах – Хонсю, Хоккайдо, Кюсю і Сікоку і понад 6,8 тис. дрібних островах. Найбільші острови з’єднані між собою підводними тунелями або мостами (один із найбільших у світі підводних тунелів Сейкан – 53,85 км, що сполучає Хоккайдо й Хонсю). Самі японці називають свою країну «Ніппон», що перекладається як «Країна Вранішнього Сонця».

Японія – конституційна монархія. Глава держави – імператор, який згідно з конституцією є «символом держави та єдності нації» і здійснює певні церемоніальні повноваження.

• Природно-ресурсний потенціал. Японія – переважно гірська країна з домінуванням низьких і середньовисотних гір, на які припадає % її території. Рівнини розташовані переважно на периферії островів і охоплюють 15 % території. Це найважливіші в господарському відношенні райони. Визначною особливістю Японських островів є численні вулкани (найвищий із них – Фудзіяма, висотою 3776 м, мал. 99), також часті тут і землетруси, постійна загроза цунамі (висотою до 10 м, що обрушуються на східне узбережжя країни), які спричиняють великі матеріальні збитки. У зоні вулканів розташовано чимало гарячих джерел (гейзерів).

Територією країни течуть багато річок, але вони переважно несудноплавні. Вода в них, як правило, чиста й прозора. Японські озера в основному гірські, поруч із ними розташовані популярні курорти.

Мал. 99. Символ країни – священна гора Фудзіяма

• Офіційна назва – Японія

• Площа – 377,9 тис. км 2

• Населення – 126,5 млн осіб (на 2017 р.)

• Форма державного правління – конституційна монархія

• Форма державного устрою – унітарна держава

• Адміністративний поділ – 47 префектур

• Найбільші міста – Токіо, Йокогама, Осака, Нагоя, Кіото

• ВВП на душу населення – 38 917 дол. (2017 р.)

Японія бідна на мінеральні ресурси. Практичне значення мають лише невеликі запаси кам’яного вугілля на о. Хоккайдо, що мають невисоку якість. У незначній кількості в надрах країни залягають марганцеві, титанові, мідні й уранові руди. Однак широко в Японії використовують ресурси Світового океану (в межах морської економічної зони, площею понад 4,5 млн км 2 ), зокрема, видобувають марганцеві конкреції з океанського дна й уран із морської води.

Ліси вкривають понад 68 % території країни. Японці чудово володіють мистецтвом вирощування для парків і садиб карликових сосен, слив тощо («бансай»), коли висота дерев не перевищує 30 см. Національними квітучими деревами Японії вважаються сакура і слива.

• Населення. За кількістю населення (126,5 млн осіб) Японія входить до десятки найбільших країн світу. За останні 100 років її населення збільшилося майже в 4 рази. Однак починаючи з 2010 р. населення стало поступово зменшуватися через від’ємний природний приріст (-0,21 %). Останніми роками процес «старіння» населення, як результат зниження народжуваності та збільшення тривалості життя, стає гострою проблемою в країні. Тривалість життя в Японії є однією з найвищих у світі (82 роки для чоловіків і 89 років для жінок).

Японія залишається практично мононаціональною країною: японці становлять 99 % населення. Близько 2 млн японців мешкають за кордоном, переважно в США та країнах Латинської Америки. Більшість мешканців Японії (84 %) сповідують синтоїзм, який вважається національною японською релігією. В основі цієї віри – шанування предків і культ природи, японці шанують також душі померлих і різні божества.

Японія належить до країн із високою густотою населення – 336 осіб/км 2 . Найбільша його густота спостерігається у прибережних районах, річкових долинах і на рівнинах, що примикають до озер, де вона сягає понад 600 осіб/км 2 . Порівняно невисока густота – на півночі, особливо на о. Хоккайдо (до 70 осіб/км 2 ) й у деяких гірських областях (мал. 100). Для країни характерний високий рівень урбанізації, майже 94 % населення мешкають у містах, і кількість міського населення швидко зростає. Переважають невеликі та середні міста, але є кілька міст-гігантів, багатомільйонних міських агломерацій, на частку яких припадає більша частина міського населення. Зокрема, це: Токіо (13,7 млн осіб), Йокогама (3,7 млн), Осака (2,6 млн), Нагоя (2,2 млн), Саппоро (1,9 млн) й ін. Міста, за невеликим винятком, сконцентровані на морському узбережжі й на рівнинах. Тут сформувалася одна з найбільших у світі урбанізованих систем – мегалополіс Токайдо, який простягнувся на 600 км між Токіо й Осакою і в якому зосереджено майже 60 % населення країни і близько 2/3 її промислового виробництва.

Мал. 100. Густота населення Японії (осіб/км 2 )

Мал. 101. Структура ВВП Японії (на 2016 р.)

• Сучасний стан господарства. Японія є високорозвиненою країною світу, це один із найважливіших економічних центрів світу. На країну припадає близько 8,5 % промислової продукції світу. Японія вступила в постіндустріальну стадію розвитку економіки, і в структурі її ВВП домінує сфера послуг (мал. 101).

Особливістю японської економіки є об’єднання приватних підприємств у різні асоціації, кооперативи, союзи. Деякі з них перетворилися на великі концерни світового значення (табл. 2).

Таблиця 2. Найбільші японські ТНК (на 2017 р.)

Компанія

Сфера діяльності

Прибуток, млн дол.

Штаб-квартира

Japan Post Holdings

Nippon Telegraph and Telephone Corporation

Японія однією з перших у світі зробила крок у постіндустріальну епоху, ставши стрімко розвивати третинний сектор економіки. Особливо у світі визнані успіхи Японії у банківській сфері, торгівлі, наданні ділових послуг, транспорті, туризмі, освіті й охороні здоров’я. Японія – один із лідерів кіно- і телеіндустрії, видавничої справи. Сучасна банківська система Японії є однією з найпотужніших і найрозвинутіших у світі.

На весь світ відомі досягнення японської науки, яка займає передові позиції у сфері нових технологій. В країні створена ціла система «технополісів» з метою виробництва конкурентоздатної наукоємної продукції для світового ринку і поширення нових технологій серед місцевих фірм. Найбільший такий технопарк «Цукуба» розташований біля Токіо та об’єднує 47 науково-дослідних організацій, у яких працює 40 % усіх учених, зосереджених у державному секторі Японії.

ДІЗНАЙТЕСЯ БІЛЬШЕ

Японська модель економіки будується на таких засадах, як жорстке державне регулювання економіки, експортна орієнтація, залучення іноземних інвестицій, створення потужних ТНК і кейрецу (мережі великих промислово-фінансових груп, які поділяють між собою капітал, науково-дослідні розробки, клієнтів, продавців і дистриб’юторів).

Ці економічні засади ґрунтуються на стійких морально-етичних нормах трудової поведінки населення (працелюбність, охайність, дисциплінованість, наполегливість, сприйняття інновацій).

Мал. 102. Міжнародний аеропорт Ханеда у Токіо

Японія має сучасну, розвинену транспортну мережу. Практично всі внутрішні перевезення забезпечуються автомобільним, залізничним і морським каботажним транспортом, а зовнішні вантажні – винятково морським, пасажирські – повітряним транспортом. Трубопровідний і річковий транспорт відсутній. Японія дуже залежить від залізниць, якими перевозиться більшість пасажирів і вантажів. Є мережа високошвидкісних залізниць «Сінкансен» («лінія нової колії»). Ця лінія з’єднала між собою «велику трійку» міських агломерацій Японії (Токіо, Нагою і Осаку), що утворюють разом мегалополіс Токайдо (швидкість руху потягів 250-300 км/год.). Діють і швидкісні автомагістралі. Для острівної Японії першорядне значення має морський транспорт; за технічним оснащенням японський флот – найсучасніший у світі й забезпечує зовнішньоторговельні зв’язки країни. Порти Тіба, Нагоя, Йокогама, Осака, Кітакюсю та ін. входять до числа найбільших у світі. Повітряний транспорт використовується не тільки для подорожей за кордон, а й для сполучення всередині країни. Головні «повітряні ворота» країни – Токійський аеропорт (мал. 102), який за пасажирообігом став третім аеропортом Азії (79 млн пасажирів).

Туризм в Японії став загальнонаціональною справою. До країни 2016 р. приїхало 24 млн туристів – представників ділового й інженерного світу, любителів природної та історико-культурної екзотики. Вони ознайомлюються з новітніми технологіями, різноманітними виробництвами у різних галузях промисловості. Проте більшість туристів Японія приваблює своєю неповторною природою, етноконфесійною своєрідністю, історико-культурними пам’ятками.

Уряд країни прагне розвивати переважно нові та найновіші промислові виробництва, що спираються на передові технології: виробництво засобів зв’язку й інформатики, нових матеріалів, біотехнологія. Стрімке збільшення виробництва електроенергії пов’язане з нарощуванням потужностей за рахунок будівництва ТЕС, які дають нині основну частину електроенергії (61 %). У країні широко розвинута атомна енергетика. До аварії на АЕС «Фукусіма-1» у країні працювали 54 реактори. Японія була третьою у світі за кількістю реакторів, а 30 % усього енергобалансу припадало саме на АЕС. Катастрофа сприяла відмові Японії від ядерної енергетики. Зараз 17 АЕС виробляють усього 2 % електроенергії в країні. Металургійні підприємства в Токіо, Йокогамі, Кавасакі, Осаці представлені надсучасними комбінатами, що оснащені новітньою технікою та орієнтуються на імпортну сировину. Найбільший у світі металургійний комбінат у Фукуямі має потужність на 16 млн т сталі на рік.

Машинобудування – провідна галузь промисловості, де особливе значення має транспортне машинобудування. Японські судноверфі будують судна різного типу, зокрема й найбільші у світі супертанкери і сухогрузи. За виробництвом автомобілів (9,2 млн) Японія в 2016 р. посіла III місце у світі після Китаю та США. Японські автомобілі – найекономічніші та «найеколоичніші», пропонують ідеальне співвідношення ціни і якості. Найбільшими компаніями є Toyota Motor, Nissan Motor, Mitsubishi Motors, Honda Motor, Mazda Motor, Suzuki Motor. Автозаводи працюють переважно у багатолюдних центрах – у Токіо, Нагої, Осаці.

Мал. 103. Японські роботи вміють навіть і грати на музичних інструментах і готувати їжу

Випереджальними темпами розвивається електрона промисловість, на частку Японії припадає понад 60 % виробництва промислових роботів, 1/2 верстатів із ЧПУ, країна зберігає лідируючі позиції у виробництві побутової електроніки й електронної апаратури (Canon, Casio,Fujitsu, JVC, Hitachi, Konica, Mitsubishi, Nikon,

Olympus, Panasonic, Sharp, Sony, Yamaha). Японія посідає перше місце у світі за виробництвом та експортом промислових роботів (мал. 103), щороку виробляючи понад 60 тис. роботів (1/2 з них іде на експорт). Підприємства хімічної промисловості виробляють синтетичні смоли, пластмаси, хімічні волокна, синтетичний каучук. Велике значення мають текстильне, трикотажне, швейне, шкіряно-взуттєве виробництво та випуск різноманітних традиційних японських товарів: національного вбрання, віял, домашнього посуду, іграшок, порцелянового посуду тощо.

Роль сільського господарства в економіці країни постійно знижується. У його секторальній структурі різко переважає рослинництво, у якому визначається вирощування рису по всій території країни, а також пшениці, ячменю, кукурудзи, овочів і технічних культур (цукрового буряку, чаю, тютюну, сої). Тваринництво не повністю подолало своє відставання, хоча м’ясна і молочна продукція посідають дедалі вагоміше місце в харчовому раціоні населення. Велике значення в економіці Японії традиційно відіграє рибальство. Риба та морепродукти займають важливе місце у харчовому раціоні японців. Тому в прибережних водах активно розвивають аквакультуру (вирощують устриць, перли, морську рибу, водорості).

• Зовнішньоекономічні зв’язки. Відносини з Україною. Японія – одна з найбільших торговельних держав світу. Із країни вивозять автомобілі, залізо й сталь, судна, електротехнічні й радіоелектронні товари, машинне устаткування, фото- і кінокамери. Імпортує ж Японія майже всю промислову сировину і напівфабрикати, паливо та продовольство. Найбільший торговельний партнер Японії – США, потім країни ЄС і Китай.

Пріоритетним у загальному спектрі відносин між Україною та Японією є торговельно-економічне співробітництво. У Києві функціонують представництва найбільших торговельних домів і відомих японських компаній. Зовнішньоторговельний обіг між двома країнами протягом останніх років демонструє сталу тенденцію до збільшення своїх обсягів. Перспективними напрямами співпраці з японськими компаніями залишаються впровадження в Україні сучасних енергоощадних технологій у різних секторах економіки – енергетиці, промисловому, муніципальному секторі. Залучення японських інвестицій у розвиток транспортної та енергетичної інфраструктури України, а також аграрного сектору, зокрема його матеріально-технічної бази, є перспективними напрямами співпраці з Японією. В Японії наявна нечисленна українська діаспора, хоча наразі спостерігається тенденція до зростання кількості громадян України, які тимчасово перебувають у цій країні з метою роботи, навчання та у приватних справах.

Запитання і завдання для самоконтролю

1. Які чинники, крім вигідного ЕГП, вплинули на місце Японії в МПП? Як ви розумієте такий фундаментальний принцип економіки Японії, як кейрецу?

2. Будучи високоглобалізованою державою, Японія змогла зберегти самобутність своєї культури. Назвіть ці неповторні риси самобутності.

3. З яких ядер-агломерацій утворився найбільший мегалополіс світу Токайдо?

У чому особливість транспортної інфраструктури цього мегалополіса?

4. Дайте характеристику Тихоокеанського промислового поясу як найвищої одиниці територіальної організації господарства Японії.

5. Як поєднуються багатовікові традиції та сучасні технології в сільському господарстві країни?

ПРАКТИЧНА РОБОТА № 10

Тема: Порівняльна оцінка забезпеченості земельними ресурсами окремих країн Азії.

Мета: закріпити поняття «ресурсозабезпеченість», «земельні ресурси» та їхня структура; розвивати вміння знаходити і систематизувати інформацію для характеристики земельних ресурсів, здійснювати необхідні обчислення для оцінювання забезпеченості окремих країн Азії земельними ресурсами, обґрунтовувати їхню структуру та раціональне використання.

ПРАКТИЧНА РОБОТА № 11

Тема: Аналіз статево-вікових пірамід різних за рівнем економічного розвитку країн Азії.

Мета: узагальнити знання про статево-вікову структуру населення, принципи побудови і види статево-вікових пірамід, типологію країн Азії за рівнем економічного розвитку; розвивати вміння аналізувати статево-вікові піраміди, обґрунтовувати їхню структуру демографічними процесами, що є відображенням соціально-економічного становища та рівня життя в країнах Азії.

ПРАКТИЧНА РОБОТА № 12

Тема: Позначення на карті та обґрунтування схеми високошвидкісного транспорту Японії.

Мета: закріпити поняття «транспортна система» та «високошвидкісний транспорт»; визначити структуру і географію основних видів транспорту Японії; нанести на контурну карту найбільші лінії мережі високошвидкісного транспорту Японії (швидкісних автомагістралей, залізниці Сінкансен, що з’єднує великі міста від Токіо до Кіото); обґрунтовувати напрямки основних транспортних магістралей у межах країни.

ДОСЛІДЖЕННЯ

Острови Кюсю і Хоккайдо: контрасти Японії.

§ 20. Японія у другій половині ХХ — на початку ХХІ ст.

Японія після закінчення Другої світової війни була зруйнована, а виробництво становило лише 14 % довоєнного рівня. Роботи бракувало для 10 млн осіб. У м. Токіо майже не залишилося вцілілих будівель. Транспорт не ходив. Електрику відключали. Імпорт ресурсів, від якого залежала країна, майже призупинили. Люди почувались пригніченими через атомні бомбардування Хіросіми й Нагасакі.

Верховна влада в країні перейшла до рук американської окупаційної адміністрації, яка здійснила демократичні перетворення. Збройні сили Японії підлягали демобілізації, військові установи і таємну поліцію ліквідували. Звільняли політв’язнів, було ухвалено закон про профспілки. У країні вводилося загальне виборче право.

Над головними військовими злочинцями відбувся судовий процес у м. Токіо. Розпускалися промислово-фінансові концерни, що несли відповідальність за розв’язання японської агресії. У ході аграрної реформи було ліквідовано поміщицьке землеволодіння. В умовах демократизації пожвавилася політична діяльність у країні.

У листопаді 1946 р. парламент Японії утвердив нову конституцію країни, що набула чинності 3 травня 1947 р. (діє і сьогодні). Імператор (з 1926 р. — Хірохіто) перетворився на «символ єдності нації» і позбавлявся реальної політичної влади.

Відтоді за формою державного правління Японія є парламентською монархією. Важливими особливостями конституції є закріплення в ній відмови «від воєн як суверенного права нації» і заборона на створення сухопутних, військово-морських і військово-повітряних сил.

2. ЯПОНСЬКЕ «ЕКОНОМІЧНЕ ДИВО»

З 1950-х і до 1960—1980-х років відбувалось стрімке зростання економіки, яке дістало назву японського «економічного дива».

2.1. Передумови японського «економічного дива»:

• фінансова допомога США; американські кредити, великі замовлення під час воєн США в Кореї і В’єтнамі;
• закупівля ліцензій, патентів, використання нових технологій;
• реформа податкової системи, запропонована американцем Доджем;
• відсутність значних військових витрат (не більш як 1 % ВНП);
• зниження цін на сировину і паливо на світових ринках;
• відносна дешевизна японської робочої сили;
• японський менталітет, вроджена працьовитість японців, що мають високу довіру до уряду, який забезпечує відносно високі пенсії та соціальний захист; ця працьовитість дає змогу швидко впроваджувати нові технології та виробляти нові види продукції.

Особа в історії

Хірохіто, Імператор Сьова (1901-1989 рр.) народився в сім’ї спадкоємних принца Йосіхіто (згодом імператора) і принцеси Садако. Хірохіто здобув блискучу освіту в школі для дітей вищої аристократії (кідзоку) та в спеціальному Інституті для спадкоємних принців. 25 грудня 1926 р., після смерті батька, Хірохіто успадкував трон імператора і дав періоду свого правління девіз «Сьова» («епоха освіченого світу»). Він наполягав на необхідності мирного розв’язання міжнародних проблем, проте після початку війни прагнув воєнних перемог Японії. 15 серпня 1945 р., після атомного бомбардування міст Хіросіми й Нагасакі та оголошення Радянським Союзом війни Японії, Хірохіто виступив з радіозверненням про беззастережну капітуляцію японських збройних сил. Після закінчення Другої світової війни багато хто вважав Хірохіто особисто відповідальним за її розв’язання, у той час як інші, включаючи американську окупаційну адміністрацію, наполягали на тому, що імператор був тільки формальним главою держави, а фактично вся влада перебувала у військових. Хірохіто уникнув суду і залишився на троні, але його змусили відмовитися від традиційних тверджень про «божественну природу японських імператорів». Хірохіто був активною фігурою в житті Японії до самої своєї смерті в 1989 р.

2.2. Зміст реформ

Господарями в країні були американці, яких представляв головнокомандувач окупаційних військ союзників Дуглас Макартур. Його радником був призначений банкір із м. Детройта Джозеф Додж. У 1949—1950 рр. він розробив план стабілізації японської економіки за допомогою «шокової терапії». Ці реформи й забезпечили японське «економічне диво».

«Антимонопольна» реформа

Було розформовано «дзабайцу» — монополії, замкнені сімейні концерни (у руках тільки чотирьох найбільших з них перебувало 40 % національного багатства). Відтворені потім корпорації вже не мали колишньої влади.

У результаті реформи відбувся перерозподіл капіталів, розпочався процес утворення сучасних фінансових груп, які вступили в суперництво одна з одною. Жорстка конкурентна боротьба позитивно вплинула на накопичення капіталу і зростання продуктивності праці.

Сільськогосподарська реформа

Завдяки новим законам (кінець 1946 р.) держава викупила у поміщиків землі понад встановленого розміру і розпродала їх дешево селянам. Було встановлено низьку орендну плату — 1—4 % вартості врожаю (до війни — 60 %), введено податкові пільги. Таким чином, у селян виникла зацікавленість інвестувати в новітні технічні удосконалення.

Подробиці

Автором земельної реформи в Японії був американський радник Вольф Лодиженський, уродженець України, який у 1920-ті роки втік з радянської Росії до США.

Земельна реформа сприяла розширенню внутрішнього ринку завдяки зростанню споживання, а також розв’язанню проблеми робочої сили для промисловості та сфери послуг, що швидко розвивалися.

Реформи у сфері праці та соціального забезпечення

Відповідно до ухвалених у 1946—1947 рр. законів уперше було встановлено 8-годинний робочий день і 6-денна оплачувана відпустка та ін. Реалізація цих законів створювала основу для поліпшення умов праці і відпочинку працівників, підвищення їхніх доходів. Це позитивно позначилося на зростанні продуктивності праці, збільшенні власних заощаджень, що сприяло удосконаленню й розвитку виробництва.

Реформа освіти

Згідно із законом 1947 р. термін обов’язкового і безкоштовного навчання збільшили з шести до дев’яти років, існувало спільне навчання хлопців і дівчат. Управління середньою освітою децентралізували, що сприяло створенню широкої мережі коледжів та інститутів для підготовки кадрів середньої ланки і підвищення кваліфікації робітників. Уже в 1950-1960-ті роки за рівнем освіти осіб 25—34 років Японія випередила всі розвинені країни Європи і відставала лише від США. Сьогодні майже вся молодь закінчує 12-річку, більш як третина її продовжує навчання у вишах.

Фінансова реформа

У 1949-1950 рр. було здійснено комплекс заходів, відомих як програма економічної стабілізації. Економічне відродження відбувалося в умовах жорсткого державного контролю (системи державних ліцензій, фіксування цін і заробітної платні, раціонування торгівлі тощо).

Було впроваджено цілковитий валютний контроль з боку держави.

Подробиці

Засновник тепер всесвітньо відомої Sony Акіо Моріта пригадував, як півроку намагався вибити в Міністерства зовнішньої торгівлі і промисловості валюту на придбання в Америці патенту на транзистор. Чиновники відмовлялися вірити як у потенціал новинки, так і в здатність крихітної на ті часи фірми створити щось на її основі.

Зрештою Моріта зміг переконати чиновників. Якби він тоді відмовився від своїх намірів, Sony і Японія не стали б піонерами в застосуванні транзисторів у радіоелектроніці. І не створили б революційне транзисторне радіо — продукт, що став першим у довгому ланцюзі інновацій компанії, за 13 років пройшов шлях від дерев’яної рисоварки до тунельного діода, за який інженер Sony Лео Есакі удостоєний у 1973 р. Нобелівської премії з фізики.

Засновник Sony Акіо Моріта на презентації портативного кольорового телевізора компанії в м. Нью-Йорку влітку 1967 р.

У наступних роках здійснювалось ще багато перетворень, які разом із післявоєнними реформами підняли Японію на рівень країн з високим розвитком економіки.

2.3. Результати японського «економічного дива»

У результаті реформ 1950—1973 рр. середньорічні темпи зростання економіки Японії становили близько 10—11 %. Це був найвищий показник серед розвинених країн. Японія наприкінці 1960-х років змогла посісти друге місце в західному світі за обсягом промислового виробництва, а на початку 1970-х і за обсягом ВНП.

Обсяг японського експорту в 1957—1973 рр. зріс майже в 10 разів. Японія буквально засипала світ автомобілями, суднами, оптикою, електроустаткуванням, швейними машинами, радіоприймачами, фотоапаратами й телевізорами. За виробництвом важливих видів продукції Японія вийшла на друге місце після США. До того залежна від експорту сировини і палива Японія ввозила необроблену сировину і здійснювала в себе повний цикл її переробки.

Водночас активно розвивався автомобільний і морський транспорт. На кожний з них припало до 40 % перевезень внутрішніх вантажів. На 1971 р. Японія перетворилася на одну з найбільших автомобільних країн світу, у якій налічувалося понад 12 млн автомобілів, а загальний тоннаж морського флоту (зокрема й гігантські танкери) перевищив 30 млн тонн. В обох видах діяльності це був другий показник у світі після США.

Інемурі (з япон. — бути і спати) — денний сон на роботі, у громадському транспорті й інших публічних місцях не лише не забороняється, а й заохочується супільством, адже інемурі демонструє сумлінне ставлення до роботи

Японія своїм післявоєнним підйомом витягнула на авансцену світової економіки всю Південно-Східну Азію. Цей феномен пізніше назвали «журавлиним клином»: у міру піднесення власної економіки і подорожчання робочої сили Японія почала переносити свої виробництва спочатку в країни четвірки «азійських тигрів», згодом у Малайзію, Таїланд і Філіппіни, потім у Китай, В’єтнам і Бірму. Саме це дало поштовх розвиткові всього регіону, який економісти сьогодні називають майбутнім економічним центром світу XXI ст.

Японське «економічне диво» зробили можливим самі японці. Дисциплінованість, працьовитість і ретельність завжди були найважливішими рисами японського національного характеру. Протягом післявоєнних років японці працювали значно більше й інтенсивніше, ніж робітники в інших країнах світу, і за досить скромну винагороду. Японська мова збагатилася неологізмом «каросі» — «смерть від перевтоми на роботі».

3. ЯПОНІЯ наприкінці ХХ — на початку ХХІ ст.

У 1955 р. відбулося об’єднання Демократичної та Ліберальної партій. Нова партія дістала назву Ліберально-демократична партія (ЛДП). ЛДП перебувала при владі без перерви протягом 38 років (до 1993 р.). За ці роки змінилося 15 прем’єр-міністрів. Усі вони велику увагу приділяли збільшенню японського експорту, підвищенню конкурентоспроможності японських товарів на світових ринках. Для реалізації цих цілей знижували податки з корпорацій, що виробляли експортну продукцію; зменшували митні тарифи на імпорт сировини і напівфабрикатів, які використовували для виробництва експортних товарів; надавали пільгові державні кредити для експортерів.

Японія пройшла випробування нафтовою кризою 1973 р., коли ціна на «чорне золото» значно зросла. Але ця проблема сприяла перебудові економіки, яка стала ще ефективнішою.

У 1991 р. японська економіка зазнала наймасштабнішої кризи — лопнула величезна фінансова «мильна бульбашка» на ринку нерухомості. Це призвело країну до найтривалішої в її історії рецесії, яка дістала назву «втрачене десятиліття». У країні різко знизився попит на споживчі товари, скоротився потік інвестицій, зменшився обсяг зовнішньої торгівлі. Уряд Японії вжив заходів щодо зміцнення національної валюти, стабілізації економіки в цілому, посилення позицій держави на міжнародних ринках.

З 2003 р. економіка країни знову почала зростати. Незважаючи на зменшення темпів економічного розвитку та кризу 2008 р., Японія лишається одним з лідерів світової економіки, за обсягом промислового виробництва посідає третє місце у світі після США та Китаю.

Великим випробуванням для Японії була катастрофа на атомній електростанції «Фукусіма — 1», що сталася 12 березня 2011 р. У той день внаслідок найсильнішого в історії Японії землетрусу і викликаного ним цунамі на першому блоці атомної електростанції стався вибух, що призвів до руйнування залізобетонної оболонки реактора й викиду в атмосферу радіоактивних речовин; пізніше 10 000 тонн радіоактивно зараженої води було скинуто в море. Виникла загроза «нового Чорнобиля». Запобігти катастрофі вдалося лише завдяки професіоналізму й самовідданості інженерів, а також вогнеборців, солдатів і поліцейських.

Аварія на «Фукусімі».

24 канал, 01.08.2013 р.

Бурхливий розвиток інфраструктури, надзвичайно широке використання електроніки й новітніх інформаційних технологій за умови сталої демократії були підґрунтям для формування в Японії постіндустріального суспільства. Попри шалений темп сучасного життя, для жителів країни дедалі важливішими стають традиційна для японців гармонія з природою, відчуття краси навколишнього світу, а не новітня техніка.

4. ЗОВНІШНЯ ПОЛІТИКА ЯПОНІЇ. ПРОБЛЕМА «ПІВНІЧНИХ ТЕРИТОРІЙ»

Зовнішньополітичний курс Японії в другій половині XX ст. визначався стратегічним співробітництвом із США. США одержали право не тільки розміщувати в країні війська, а й мати військові бази, а Японія — нарощувати військовий потенціал. США вбачають у Японії свого головного союзника в Азіатсько-Тихоокеанському регіоні.

Важливим напрямом зовнішньої політики Японії є боротьба за повернення «північних територій — островів Ітуруп, Кунашир, Шикотан і Хабомай, якими володіє Росія. Незгода між Японією і Росією щодо приналежності цих південних островів Курильської гряди виникла в результаті їх окупації радянськими військами в 1945 р. під час Другої світової війни. Японія не визнає російського суверенітету над островами і вважає їх своїми. Зокрема, під час підписання Сан-Франциського мирного договору 1951 р. із союзниками Японія відмовилася від Курил і Південного Сахаліну, однак не визнала радянського суверенітету над чотирма островами південних Курил. СРСР, правонаступником якого є Росія, Сан-Франциський договір не підписав, вважаючи Курили своїми на підставі домовленостей союзників у ході Другої світової війни. У 1956 р. СРСР і Японія підписали декларацію про завершення воєнних дій, однак мирний договір так і не було підписано.

Карта спірних територій

«Проблема північних територій» є головною перепоною для укладення мирного договору між Японією і Росією після Другої світової війни, котрий, нехай як парадоксально це звучить, не підписаний і досі. Формально дві країни перебувають у стані війни одна з одною.

Питання про острови є дуже важливим для національної свідомості японців. Нинішній прем’єр-міністр Японії Сіндзо Абе на могилі свого батька поклявся, що докладе всіх зусиль для вирішення питання належності островів Курильської гряди.

На початку 2019 р. японське керівництво повідомило про можливість укладення мирного договору з Росією, якщо вона передасть Японії два з чотирьох спірних Курильських островів — Шикотан і Хабомай. Проте це територіальне питання досі не вирішено.

Українсько-японські відносини розвиваються у сферах міжнародної безпеки, ядерного роззброєння, ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи. З Японії імпортують автомобілі, промислову й побутову електротехніку, продукцію електронної промисловості. В українському експорті домінує необроблений алюміній, феросплави, прокат заліза й нелегованої сталі.

Сьогодні обсяг допомоги Україні від Японії перевищив 2 млрд дол. США і є одним із найбільших серед усіх країн-спонсорів нашої держави. Значна частина цієї суми спрямована на зміцнення обороноздатності Збройних сил України. Крім цього, Японія надала для української поліції 1500 автомобілів «Тойота Пріус», з 2019 р. розпочалися поставки новітніх «гібридних» позашляховиків «Міцубіші Аутлендер».

Країна вранішнього сонця підтримує Україну на міжнародній арені. Від початку російської агресії Японія була єдиною країною в Азії, яка ввела санкції проти Росії.

2017 р. був проголошений Роком Японії в Україні. Окрім багатьох концертів і виставок, було висаджено близько 1800 дерев сакури по всій Україні. Співпраця між двома країнами поглиблюється.

ЗАПИТАННЯ Й ЗАВДАННЯ

I. Систематизуємо нову інформацію

• 1. Визначте основні передумови японського «економічного дива».
• 2. Схарактеризуйте реформи в Японії в середині 1950-х – 1960-ті роки.
• 3. Назвіть результати та наслідки японського «економічного дива».
• 4. Які японські товари мають попит у світі?
• 5. Схарактеризуйте розвиток Японії наприкінці ХХ — на початку ХХІ ст.
• 6. Розкрийте зміст територіальних суперечок Японії з Росією.
• 7. Схарактеризуйте напрями співробітництва між Японією та Україною.
• 8. Поясніть поняття: японське «економічне диво», проблема «північних територій».
• 9. Покажіть на карті південні острови Курильської гряди.

II. Обговорюємо в групі

• 1. Що Ви вважаєте повчальним у японському «економічному диві» для досвіду інших країн?
• 2. Схарактеризуйте перспективи розвитку українсько-японських відносин.

III. Мислимо творчо й самостійно

• 1. Розглянувши приклад післявоєнної історії Японії, подумайте, за яких умов сучасна країна може відмовитись від витрат на розвиток збройних сил і покластися на міжнародні гарантії національної безпеки.
• 2. Використовуючи матеріал підручника та додаткову інформацію, підготуйте повідомлення про збереження природи і національно-культурних пам’яток у сучасній Японії.

ВАЖЛИВІ ДАТИ

1947 р. — набуття чинності Конституції Японії

середина 1950-х – 1973 рр. — японське «економічне диво»