Скільки років Будьонівськ

0 Comments

Як зменшити свій біологічний вік і омолодити організм

Йдеться про “тривалість здоров’я” – кількість здорових років нашого життя.

За останні 150 років тривалість людського життя подвоїлася, однак якість цього життя з віком дуже часто суттєво погіршується.

Щоб допомогти нам уникнути такої долі, з’являється нова галузь, яка обіцяє революцію довголіття – не просто довше, але й здоровіше життя.

Один з її представників – підприємець Браян Джонсон з Каліфорнії. Він витрачає мільйони на рік, намагаючись зменшити свій біологічний вік – те, на скільки років виглядає його тіло – на противагу фактичному хронологічному віку, який становить 45 років.

І в нього, як і в кожного з нас, є вагома причина це робити. Вік є головним фактором ризику захворювань, як-от раку, діабету 2 типу, серцевих захворювань або деменції. Тож якщо старіння в цілому можна відтермінувати, то те саме стосуватиметься і ризику появи цих захворювань.

Тож як він це робить?

Джонсон прокидається о 5 ранку, через годину їсть перший раз за день, а другий і останній раз – об 11 ранку. Окрім цього він споживає ретельно підібрані на основі показань цілого переліку аналізів 54 пігулки.

Протягом дня він робить багато фізичних вправ та численних процедур.

Кореспондентка ВВС Лара Льюїнгтон відвідала лабораторії та компанії в Каліфорнії, які спеціалізуються на довголітті

За його словами, лазерне лікування всієї шкіри зменшило вік його шкіри на 22 роки – це найкращий результат “омолодження” з усіх частин його організму.

І хоча такий розпорядок життя багатьом може видатися екстремальним, більшість експертів сходяться на тому, що у прагненні до здоров’я та довголіття стиль життя відіграє ключову роль.

“Спосіб життя відповідає приблизно на 93% вашого довголіття, і лише близько 7% – це генетика”, – каже Ерік Вердін, виконавчий директор Інституту дослідження старіння Бака.

“Ґрунтуючись на даних, якщо ми дотримуватимемося здорового способу життя, я вважаю, що більшість людей можуть дожити до 95 років у доброму здоров’ї. Тож 15-17 додаткових років здорового життя доступні для всіх нас”, – каже він.

Головне питання, яке досліджують Вердін та інші, полягає в тому, що означає здоровий спосіб життя? Візьмемо, наприклад, фізичні вправи – це має бути щоденна прогулянка чи інтенсивні тренування?

Старіння безпосередньо пов’язане зі способом життя, каже Ерік Вердін

Те саме стосується здорового харчування та сну – яким саме має бути ідеал?

Деякі з тих, з ким поспілкувалася ВВС, встановлювали будильники не для того, щоб прокинутися вранці, а щоб нагадувати про необхідність вчасно лягти, щоб спати протягом повних восьми годин.

Режим Вердіна, за його словами, складається з “великої кількості вправ, трохи голодування, хорошого сну, спілкування з людьми та мінімізації алкоголю”.

Що ж він радить іншим? “Спробуйте принаймні 14 годин із 24 не споживати калорій, оскільки це сильно впливає на ваш метаболізм”. Хоча така порада може підійти не всім жінкам.

Важливо також стежити за своїм тілом і тим, як воно змінюється з віком. Тоді легше заздалегідь помітити ймовірні ризики для здоров’я та своєчасно застосувати необхідні ліки.

Головне – працювати на випередження, а не усунення наслідків.

Практично всі ті, хто займається наукою про довголіття, використовують різноманітні трекери – не лише розумні годинники, а й, наприклад, розумні каблучки – з ними набагато зручніше спати.

Вчені розраховують, що зможуть досягти прогресу в довголітті – хоча, можливо, не такого сенсаційного, ніж дехто може сподіватися.

Експерти припускають, що може з’явитися препарат, який спочатку зможе “додати” нам рік чи два, в наступному поколінні – ще кілька років, і так далі.

Але разом із таким прогресом виникнуть практичні та етичні дилеми.

Одне з фундаментальних питань полягає в тому, чи можна визначати старіння як хворобу. Це може спростити схвалення нових ліків регуляторними органами, але водночас існує ризик ставлення до людей старше певного віку як до “хворих”.

Вартість такого лікування також може виявитися занадто високою для широкого загалу – хоча це залежатиме від того, які саме ліки винайдуть.

Здоровіше життя, швидше за все, призведе до того, що людям доведеться довше працювати та пізніше йти на пенсію.

Наразі ж подовження тривалості здоров’я вимагає важкої праці. Як сказав журналіст із Кремнієвої долини Денні Фортсон: “Вправи – це важко, чарівні таблетки – легко, тому всі такі охочі до таблеток”.

Але поки такі таблетки не винайшли, найкраща порада – жити максимально здоровим життям: краще спати, займатися спортом, добре харчуватися та цінувати спілкування з іншими людьми (так, це також є в рецепті довголіття).

І якщо трохи пощастить, це допоможе вам дожити до наукових відкриттів, які полегшать шлях до довголіття.

Ясла та дитсадки: ціна і доступність в Україні

Дослідниця, викладачка, консультантка. Докторка наук з економіки. Фахово займається питаннями сталого розвитку, що охоплює баланс екологічного, економічного і соціального складників суспільного життя. Гендерні питання — невилучна частина такого розвитку — належать до кола інтересів авторки, яка розглядає їх економічний зріз. Офіційний вебсайт і сторінка у фб.

Для більшості з нас дошкільна освіта — це дитячий садочок і ясла, тим часом законодавство передбачає широкий спектр дошкільних навчальних закладів[1] і насправді більшість із названого можна знайти, просто ми не звикли звертати на них увагу.

  • Ясла — для дітей віком від 2-х місяців до 3-х років, де їм забезпечують догляд, розвиток і виховання.
  • Дитячий садок — для дітей віком від 3-х до 6 (7) років, де їм забезпечують догляд, розвиток, виховання і навчання.
  • Ясла-садок — для дітей віком від 2-х місяців до 6 (7) років, де їм забезпечують догляд, розвиток, виховання і навчання.
  • Ясла-садок компенсаторного типу (спеціальні й санаторні) — для дітей віком від 2-х до 6 (7) років, які потребують корекції фізичного та/або розумового розвитку, тривалого лікування і реабілітації відповідно до їхніх особистих можливостей.
  • Ясла-садок комбінованого типу — для дітей віком від 2 місяців до 6 (7) років, до складу якого можуть входити групи загального розвитку, спеціальні, інклюзивні, санаторні, сімейні, прогулянкові, короткотривалого перебування в різних поєднаннях.
  • Центр розвитку дитини — для дітей віком від 2-х до 6 (7) років, які виховуються вдома чи відвідують інші заклади, де їм забезпечують фізичний, розумовий і психологічний розвиток та оздоровлення, а в разі потреби — корекцію фізичного (або) розумового розвитку.
  • Ясла-садок сімейного типу — для дітей віком від 2-х місяців до 6 (7) років, які перебувають у родинних стосунках, де їм забезпечують догляд, розвиток, виховання і навчання в умовах сім’ї.

На це варто звертати увагу, адже якщо заклад позиціонує себе як центр розвитку дитини, то це сигнал, що функції догляду, виховання і навчання — ключові для дитячого садка і ясел — для нього не обов’язкові. Такий заклад зосереджується винятково на фізичному, розумовому і психологічному розвитку (а не на навчанні згідно з розробленим планом чи програмою) та оздоровленні.

Дошкільний навчальний заклад приватної форми власності повинен мати ліцензію на право надавати освітні послуги у сфері дошкільної освіти, видану у встановленому законодавством України порядку[2]. Наявність такої ліцензії слід перевіряти, бо її наявність свідчить ще й про те, що заклад функціонує згідно з установленими нормами й вимогами (принаймні ви маєте право наполягати на їх дотриманні).

Нині в Україні, за даними МОН України, діє 14,9 тис. закладів дошкільної освіти, що їх відвідує 1,3 млн дітей. За кількістю закладів попереду сільська місцевість, а за кількістю місць — міські поселення (іл. 4). Останні сім років охоплення дітей коливається від 64–66 % від усіх дітей відповідного віку (53–57 % — у містах, 41 % — у сільській місцевості)[3].

Дошкільні навчальні заклади[4]: (а) кількість, тис. одиниць; (б) місць у них, тис.

Останні роки зберігається тенденція до перевантаженості дошкільних навчальних закладів: у середньому по Україні на 100 місць у ДНЗ претендує 112 осіб, найбільше перевантаження спостерігається у Львівській, Волинській, Івано-Франківській і Чернівецькій областях (іл. 5). Витоки ситуації криються і в занепаді інфраструктури у 1990-х роках, і в частковому виведенні будівель з експлуатації при потуранні чи бездіяльності місцевих адміністрацій. Економічне зростання і підвищення рівня народжуваності, якими позначено 2000-ні роки, не супроводжувалися розбудовою інфраструктури через недосконалі плани містобудівництва та регулювання питання, хто відповідає і в який спосіб це можна проконтролювати.

Кількість претендентів до дошкільних навчальних закладах у розрахунку на 100 місць, осіб (без урахування дітей у групах короткотривалого перебування), за даними 2017 року[5]

Законом України «Про дошкільну освіту» встановлено таку наповнюваність груп:

  • для дітей віком до 1 року — до 10 осіб;
  • для дітей віком від 1-го до 3-х років — до 15 осіб;
  • для дітей віком від 3-х до 6 (7) років — до 20 осіб;
  • різновікові — до 15 осіб;
  • з короткотривалим і цілодобовим перебуванням дітей — до 10 осіб;
  • в оздоровчий період — до 15 осіб;
  • в інклюзивних групах — до 15 осіб (із них не більше трьох дітей з особливими освітніми потребами).

Тому всі прохання директорів ДНЗ зазначити в заяві про вступ до закладу про відсутність претензій до кількості дітей у групі та умов перебування не мають законної сили і ні до чого не зобов’язують підписанта.

Наприклад, ситуація з наповнюваністю комунальних дошкільних навчальних закладів у Києві наглядно ілюструє недорозвиненість інфраструктури та її невідповідність сучасним вимогам містян. Аналіз карти дозволяє виділити райони, де послуги приватних ДНЗ найзатребуваніші. Скажімо, в районі Позняки—Осокорки—Харківська й Академмістечко проблемно влаштувати дитину і в приватний дитячий садок через їх переповненість.

Наповнюваність дошкільних навчальних закладів (виділено райони Академмістечко та Позняки—Осокорки—Харківська)

Забудовники, пояснюючи нерівномірне розростання районів міста, покликаються на ст. 40 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», якою заборонено органам місцевого самоврядування вимагати від замовників будівництва надавати будь-які послуги, зокрема будувати об’єкти і передавати матеріальні або нематеріальні активи (серед них житлові і нежитлові приміщення, зокрема шляхом їх викупу), крім пайової участі в розвитку інфраструктури населеного пункту, підкреслюючи, що вони внесли свої паї на розвиток. Наразі представник КМДА анонсував підготовку законопроекту, який пропонує внести зміни до згаданого закону і передбачити, що містобудівні умови і обмеження повинні містити вимоги до черговості будівництва: при будівництві комплексу — в частині обов’язкового спорудження будівель навчальних закладів у складі першої черги будівництва. У разі невиконання таких вимог замовникові буде відмовлено у видачі сертифіката на збудований об’єкт[6].

Для покращення ситуації 14 квітня 2016 року було затверджено новий санітарний регламент для дитсадків[7], який дозволив організовувати невеликі приватні дитсадки (зокрема організовувати дитсадки в житлових приміщеннях), а також доставку їжі і двоярусні ліжка, зняв вимогу медичних довідок для дітей, якщо дитина не хворіла, пропустила кілька днів і не має ознак захворювання. На 2017 рік в Україні працювало 189 приватних дошкільних навчальних закладів[8] (це лише 1,3 % від усієї кількості ДНЗ), які створили 12 836 нових місць. МОН України підпорядковано 98 % ДНЗ. У Волинській, Донецькій і Рівненській областях не зареєстровано жодного приватного дошкільного закладу (іл. 7), а найбільша їх кількість (40 %) припадає на Київ і Київську область. На три області — Волинську, Львівську й Івано-Франківську, де найбільше навантаження на ДНЗ, припадає лише 8 % приватних закладів. Це може опосередковано свідчити про невисоку платоспроможність сімей із дітьми, що робить приватні ДНЗ економічно недоцільними.

Кількість дошкільних навчальних закладів приватної форми власності за регіонами на кінець 2017 року

Ясла і групи раннього розвитку

Законодавство передбачає ясельні групи чи ясла-садки для дітей від 2-х місяців до 3-х років, але таких закладів небагато — як державної, так і приватної форми власності (останні орієнтуються переважно на дітей від 2–3-х років, за якими організаційно простіше доглядати), тому найчастіше батьки вдаються до послуг няні.

Промовистий факт: у 2017 році лише 19 дітей віком до року (з усієї України, див. табл.) перебували в ясельних групах комунальних ДНЗ (у Запорізькій, Сумській, Хмельницькій і Черкаській областях), а частка дітей від 1 до 2 років у яслях склала лише 0,79 %. Отже, ті, кому не виповнилося 3-х років, становлять лише 14 % від загальної кількості дітей у ДНЗ.

Кількість дітей у дошкільних навчальних закладах на кінець 2017 року, осіб[9]

Кількість дітей

Зокрема у віці