Що за пігулки диміа

0 Comments

“Протизаплідні пігулки перетворили моє життя на жахіття”

Вікі Спратт, заступниця редактора інтернет-видання The Debrief, розповідає, як вона роками боролася з депресією, тривожністю та панікою, намагаючись підібрати собі пігулки.

Як усе почалося

Я прийшла до свого дільничного лікаря разом з мамою, щоб поскаржитись, що в мене вже три тижні не припиняються місячні. Вона порекомендувала мені протизаплідні пігулки – звісно, з деякими застереженнями. Пігулки не захищають від венеричних захворювань, наголосила вона, і якщо я матиму незахищений секс, то можу захворіти на рак шийки матки. Вона мусила все це сказати, хоча мені було лише 14 років і про секс я думала в останню чергу.

Автор фото, VICKY SPRATT

Медсестра оформила рецепт, і так я стала власницею тримісячного запасу комбінованих оральних контрацептивів. Похід в аптеку за зеленими блістерами з щільними рядами крихітних жовтих пігулок я сприйняла як своєрідну ініціацію – я стала жінкою. Це були не просто пігулки, а підсолоджений концентрат фемінізму, боротьби за права жінок, прогресу медицини.

Так усе почалося. Це було 14 років тому, і відтоді я понад десять років “грала в пігулкову рулетку”, випробовуючи різні препарати з перемінним успіхом. Разом з тим я почала відчувати тривожність, депресію та різкі зміни настрою, які з незначними перервами переслідували мене все доросле життя.

У мене було кілька невдалих стосунків, і я мусила пропустити рік навчання в університеті. Все це я пояснювала недоліками власної особистості. Мовляв, така я людина, непристосована до життя, невпевнена у собі, нещасна. Лише після 20 років, коли я вже закінчила університет і мої психічні та поведінкові проблеми більше не можна було списувати на “складний підлітковий період”, я вперше серйозно замислилась над побічними ефектами пігулок.

Автор фото, BSIP/Getty

Види протизаплідних пігулок

· Є два основні види пігулок: комбіновані – вони містять естроген і прогестин (синтетичну форму прогестерону) – та виключно прогестинові, або “мініпігулки”.

· Комбіновані пігулки випускають під багатьма різними назвами – вони відрізняються дозами та співвідношенням естрогену і прогестину.

· Прогестинові пігулки теж бувають різними, залежно від речовин у складі, таких як норетистерон або дезогестрел.

· Жінкам може не підходити один контрацептивний препарат, але підійти інший.

Одного разу рано-вранці я сіла за комп’ютер – невиспана, бо вночі мене мучив напад паніки – і почала шукати інформацію у Google. Перед тим я перейшла на нові виключно прогестинові пігулки, які мені прописали через мігрень. Як виявилось, комбіновані пігулки протипоказані тим, хто страждає на мігрень з аурою.

Я ввела у пошук назву свого препарату і слова “депресія” та “тривожність”. Інтернет одразу показав мені теми на форумах і дописи блогерів, які потерпали від таких самих симптомів, що і я.

На той час я вже кілька разів зверталась до свого дільничного лікаря зі скаргами на несподівані й потужні панічні атаки – раніше такого ніколи не було. У розмові жодного разу не сплила тема контрацептивів, попри те, що атаки відбувались одночасно з переходом на нові пігулки. Натомість мені прописали значну дозу бета-блокаторів – препаратів, якими лікують тривожність – і порадили пройти когнітивно-поведінкову психотерапію.

Так я прожила десь шість-вісім місяців. Не можу сказати точніше, бо цей період у моїй пам’яті дуже розмитий і пришвидшений, адже відчуття тривоги й небезпеки постійно пульсувало в моїх венах.

Автор фото, BSIP/Getty

Дізнайтесь більше

Вебсайт The Debrief провів опитування, в якому брали участь 1022 читачки віком 18-30 років:

· 93% з них приймали протизаплідні пігулки на час опитування чи колись раніше;

· З них 45% потерпали від тривожності та 45% – від депресії;

· 46% стверджують, що пігулки зменшували їхній статевий потяг;

· 58% вважають, що пігулки негативно позначились на їхньому психічному здоров’ї;

· 4% говорять про позитивний вплив пігулок.

Мені хотілося би посміятися, згадуючи про це. Адже так мають закінчуватися усі хороші історії, правда? Але в тому, що я пройшла, не було і немає нічого смішного. Це було жахіття. Я весь час боялася. Я себе не впізнавала, не любила і не могла спокійно жити. Я не знала, що робити, до кого звертатись, чи прийде цьому кінець. Крім тривоги, мене охопила апатія. Я почувалася повною нездарою і звинувачувала лише себе.

Думаючи, що я з’їхала з глузду і вже майже залишила оболонку власного тіла, я розповіла своїй лікарці, що “почуваюся не собою, а кимось іншим”, так нібито мій мозок запліснявів і всох.

“А ви не вважаєте, що це якось пов’язано з моїми пігулками?” – спитала я. Пам’ятаю вираз її обличчя: вона намагалася зберегти нейтральний вигляд, але ледь стримувала сарказм. Я пояснила, що шість з семи видів пігулок, які я перепробувала до того часу, жахливо впливали на моє самопочуття. Єдиним винятком були пігулки з високим вмістом естрогену – завдяки ним я цілий рік почувалася як супержінка, аж поки їх у мене не забрали (частково через мігрені, а частково через те, що тривалий прийом цього препарату підвищує ризик тромбозу).

Опанувавши себе, лікарка вимовила категоричне “ні”: мої проблеми не пов’язані з пігулками.

Проте я не послухала ані її, ані мого психотерапевта й припинила приймати прогестинові пігулки.

Те, що сталося далі, я можу назвати лише поступовим і обережним поверненням мого “я” до моєї зовнішньої оболонки. Через три-чотири тижні я перестала приймати бета-блокатори. До цього дня я постійно ношу їх з собою у сумочці як страховку – на випадок, якщо я знову зірвуся з височенної скелі моєї свідомості. Втім, за три з половиною роки в них жодного разу не виникло потреби.

Звісно, мої проблеми не щезли за один день, але панічні атаки припинились. За ці роки не сталося жодної. Час від часу я відчуваю пригніченість, тривогу та стрес, але навіть близько не тих масштабів, як раніше, коли приймала прогестинові пігулки. Я згадала, що таке радість. До мене повернувся статевий потяг. Я перестала боятися всіх і кожного.

Через рік після припинення панічних атак я вирушила в одиночну подорож на інший кінець світу. На рік раніше це було би немислимо. Сидячи на далекому тропічному пляжі під теплою зливою з грозою, я раптом заплакала від радості. Яке ж це було полегшення, що я знову стала собою, що я можу керувати своїми думками, що я не помилилася – я справді знаю себе краще, ніж запевняли мене лікарі.

Нині мені 28 років, і я більше не приймаю гормональні контрацептиви. За винятком помірних перепадів настрою протягом двох діб перед місячними, я – постукаємо по дереву! – повністю вільна від тривожності, депресії та панічних атак.

Автор фото, VICKY SPRATT

Відколи я загубила себе на прогестинових пігулках і знову знайшла на пляжі Південної Азії, моя проблема поступово почала привертати більше уваги. У 2013 році вийшла друком книжка Голлі Ґріґґ Сполл “Підсолоджуємо пігулку” (Sweetening The Pill), яка авторитетно заявила про вплив гормональної контрацепції на жіноче психічне здоров’я.

Далі було проведене важливе дослідження: професор Ойвінд Лідеґаард з Університету Копенгагена виявив, що жінкам, які приймають протизаплідні пігулки (як комбіновані, так і прогестинові), частіше прописують антидепресанти. Ця різниця була особливо помітна серед молодих жінок 15-19 років, які приймали комбіновані пігулки.

Панові Лідеґаарду вдалося провести це дослідження, бо йому надали доступ до медичних карток більш ніж мільйона данських жінок від 15 до 34 років.

Прочитавши про це дослідження, я надіслала інформаційний запит у Національну службу охорони здоров’я. Як журналістка видання The Debrief, я знала, що величезна кількість британських жінок теж потерпає від подібного впливу пігулок – наші читачки мало не щодня скаржилися нам на це. Я спитала, скільки жінок приймають протизаплідні пігулки одночасно з антидепресантами чи бета-блокаторами. Мені відповіли, що їхня система наразі не дозволяє зробити вибірку цих даних.

Пігулки та депресія

Ось що каже професор Гелен Стоукс-Лампард, голова Королівського коледжу лікарів загальної практики:

“Доведено, що гормони впливають на настрій – як позитивно, так і негативно. Для більшості жінок надійна контрацепція та регулювання менструального циклу – беззаперечні плюси, які переважують побічні ефекти, якщо такі й проявляються. До того ж, багато жінок стверджують, що гормональні препарати покращують їхній настрій.

Якщо жінка вважає, що контрацептивні засоби негативно позначаються на її настрої, їй слід обговорити це з медпрацівником на наступній поточній консультації”.

Наразі депресія вважається можливим, але рідкісним побічним ефектом гормональних контрацептивів. Так сказано в компактній інструкції, що додається до пігулок. Вебсайт Національної служби охорони здоров’я згадує про “перепади настрою”, але не називає прямо депресію, тривожність чи панічні атаки.

Не обов’язково викидати пігулки у смітник, але не треба й покірно приймати негативні побічні ефекти, які заважають нам жити. Для вибору нам необхідна інформація. Потрібні ретельніші дослідження впливу гормональних контрацептивів на жіночу психіку, кращі спостереження за реакцією пацієнток, більше підтримки на адресу тих, хто страждає від серйозних побічних ефектів. Жінки не повинні відчувати, що їх ігнорують або не сприймають всерйоз.

Вікі Спратт – заступниця редактора The Debrief, вебсайту для жінок від 20 до 30 років. Наразі цей сайт публікує цикл матеріалів “Без тями від пігулок” (Mad About The Pill).

Що ми прийняли: як на організм діють ліки проти головного болю

Що трапляється з пігулкою, коли вона потрапляє в наш організм?

Існує чотири стадії життя ліків у нашому тілі: всмоктування, розповсюдження, метаболізм та виведення.

Якщо ліки приймають у вигляді пігулки, вона кровоносними судинами доставляється зі шлунково-кишкового тракту до печінки.

Далі – стадія розповсюдження: кров розносить ліки по організму. Тут можуть виникати побічні ефекти.

Потім настає черга процесу розпаду ліків або метаболізму. Всім, що потрапляє в наш організм, неважливо, це була пігулка, ін’єкція чи інгаляція, на стадії метаболізму займається печінка.

Тут, у печінці, завдяки травним ферментам хімічні речовини змінюються, або біодеформуються.

І нарешті, виводяться з організму разом з сечею та/або фекаліями.

Це загальна модель. Звичайно, кожні ліки мають свої особливості.

Деякі необхідно розсмоктувати під язиком. Для деяких важлива оболонка, яка зможе витримати соляну кислоту шлунку.

Візьмемо принцип роботи ібупрофену, препарату, що часто використовують проти головного болю.

Це інгібітор, тобто препарат, що стримує або пригнічує певні фізіологічні процеси.

Ібупрофен стримує виробку простагландинів – фізично активних речовин, що підвищують чутливість до больових подразників.

Цей препарат добре всмоктується шлунково-кишковим трактом, переробляється печінкою та виводиться нирками.

ЩО У ВАС Є, ОКРІМ ГІЛЬЙОТИНИ?

Що важливо знати про пігулки від головного болю? Їх багато.

“Але найбільш поширених типів первинного головного болю лише два, – стверджує лікар-невролог Сергій Фернандес Де Рівес. – Це мігрень та головний біль напруження.

Будь-який головний біль лікується анальгетиками. Як правило, призначають так звані нестероїдні протизапальні препарати (НПЗП), це всім відомий аспірин, ібупрофен, парацетамол тощо.

У цих препаратів є три основних ефекти: вони знеболюють, знімають запалення та знижують температуру тіла“, – розповідає лікар.

Нестероїдні протизапальні анальгетики за словами невролога – перша лінія лікування головного болю.

На порталі для пацієнтів WebMed застерігають : зловживання цими пігулками може спричинити медикаментозний головний біль, який важко лікувати. Також підвищується ризик побічних ефектів.

Тож якщо ви мусите приймати анальгетики більше 2 разів на тиждень – це привід звернутись до лікаря.

“Чому це трапляється – невідомо, – розповідає Сергій, – це досить часте явище, але щоб уникнути медикаментозного головного болю дуже важлива профілактика.

При головному болі напруження – це спосіб життя: сон, свіже повітря, фізична активність, стресостійкість та збалансований емоційний стан.

Для профілактики хронічної мігрені використовують деякі гіпотензивні засоби (що знижують артеріальний тиск – УП), антидепресанти, протиепілептичні препарати та навіть ін’єкції ботоксу”.

Як це працює з ботоксом: приступ мігрені супроводжує сильна чутливість, в тому числі й до світла та звуків.

Ін’єкції ботоксу вводять в точки максимально насичені больовими рецепторами і так блокують їх.

Через це больові подразники не можуть досягти критичної інтенсивності для запуску патологічного процесу мігрені, пояснює лікар.

При мігренях часто призначають високі дози нестероїдних анальгетиків, але коли й цього недостатньо, використовують препарати іншої групи – триптани.

Згідно з національною асоціацією головного болю, триптани – група препаратів, які використовують для мігрені, яку можна схарактеризувати як ускладнену.

Але неврологи застерігають, що ці препарати не можна використовувати без стовідсоткової впевненості, що у хворого саме мігрень.

“Призначення триптанів має сенс тільки, якщо НПЗП не допомагають, – наголошує Фернандес де Рівес.

ЧОМУ МЕНІ ЦЕ ПРИЗНАЧИЛИ?

Ви жалієтесь лікарю на головний біль, з яким не допомагають впоратись анальгетики, а він прописує вам. антидепресанти.

Або бета-блокатори, які зазвичай приймають від тахікардії. Це нормально? Насправді, так. Багато препаратів, які спочатку розробляли для одних хвороб, згодом схвалили для лікування інших.

Сергій Фернандес Де Рівес наводить приклад з протиепілептичними засобами:

“Візьмемо прегабалін чи габапентин: їх вже давно майже не використовують при лікуванні епілепсії – не найкращий вибір. Але вони ефективні як знеболювальні та протитривожні ліки. Механізм дії пов’язаний зі зниженням порогу чутливості. І немає значення, чи йдеться про епілептичний імпульс, чи про больовий подразник.”

Але іноді препарати можуть порадити використовувати не за інструкцією.

На заході таку практику називають ” off – label “, тобто ліки виписують не за інс т рукцією, зважуючи всі переваги та ризики.

Згідно WebMed, один рецепт з п’яти в США виписується за практикою Off-label.

ПОБІЧНІ ДІЇ ТА ДІЮЧА РЕЧОВИНА

Анальгетики різняться за профілем безпеки, – пояснює Сергій, аспірин може викликати виразку шлунка, ібупрофен за тривалого приймання не щадить нирки, а парацетамол, хоч і вважається найбільш безпечним з анальгетиків, при передозуванні вражає печінку.

Будь-який препарат може викликати побічні дії, якщо він працює.

Усі ліки складаються з двох основних компонентів: діючої речовини, яка і дає свій лікувальний ефект, та супутньої речовини, яка допомагає організму засвоїти ліки.

Супутня речовина не має хімічної активності. Це може бути лактоза або мінеральна олія.

Якщо взяти ліки проти головного болю, то в аспірині ацетилсаліцилова кислота – це діюча речовина. А крохмаль кукурудзяний – супутня.

Багато різних препаратів мають схожий механізм дії й тоді ліки об’єднують в групу, – пояснює невролог. – Нестероїдні протизапальні препарати діють на фермент – циклооксигеназу (ЦОГ), яка має два види: ЦОГ1 та ЦОГ2.

Аспірин діє переважно на ЦОГ1, яка пов’язана зі слизовою шлунку та агрегацією тромбоцитів. Саме тому він часто викликає виразку шлунку. А от на ЦОГ2, яка пов’язана з запаленням та болем він впливає в меншій мірі. Тому аспірин не найкращий анальгетик.

Але його доречно використовувати для профілактики інфарктів та інсультів, адже він перешкоджає тромбоутворенню”.

А от нові анальгетики – коксіби – впливають найбільше на ЦОГ2, пояснює лікар.

Тому виразку викликають рідко, але підвищують ризик інфарктів та інсультів.

Шкідливий вплив на нирки чи печінку залежить не завжди від дії препарату, а часто від того, чи організм перетравлює його за допомогою печінки, чи виводить нирками.

Важливо розуміти, що всі ліки, які діють мають свої побічні ефекти, часто індивідуальні.

Малий перелік ліків можна призначати собі самостійно. Завжди консультуйтесь з лікарем.

Наталя Бушковська, журналістка, для УП.Життя

Передрук редакційних матеріалів “Української правди. Життя” без дозволу редакції заборонений.

Щоб отримати дозвіл, напишіть нам на [email protected]

Пігулки – самозаспокоєння, замість пульcоксиметра – рахуємо вдохи/видохи

Укрінформ розповідає про практичний досвід, що накопичився за час боротьби з ковідом. Що треба знати про цю хворобу восени 2021 року?

Статистику нових захворювань на ковід, ви, мабуть, відслідковуєте самі. Але, як пояснили спеціалісти, ця кількість занижена – лабораторії не встигають обробляти всі результати. Хоча, на щастя, багато хто хворіє легко. Водночас фейсбук рясніє такими записами у профілях лікарів-клініцистів:

«Температура не дуже висока, а ураження легень вже 70% і більше! Порівняно з попереднім роком, відмінність у тому, що сидячи вдома і поїдаючи «вітамінки», до реанімації народ доходить дуже швидко, і, що найгірше, до останнього непомітно – для себе самих та оточуючих».

Спробуємо в цьому ще раз розібратися, бо звучить загрозливо, а тривожність та стрес – не найкращі помічники.

Аналітики прогнозують пік поточної хвилі ковіду в Україні десь на середину листопада. Лікарі кажуть, що ситуація залишатиметься напруженою до середини грудня. Дуже хочеться хоч якоїсь визначеності. Знати, що робити, на що звертати увагу, сприйняти досвід, який накопичився за цей час.

Хто знає про це краще за сімейного лікаря, який/яка – постійно «на передку» війни з ковідом. Тож ми звернулися до Марини Краснікової, чия дільниця – в одному зі спальних районів столиці.

Ковід – це поки що лотерея, і крім вакцинації – гарантій немає

– Осінній ковід-2021 підступніший, – коментує лікарка. – Штам це «Дельта», чи ні, уточнювати не будемо, тому що наші лабораторії все одно не ідентифікують різновиди коронавірусу. А підступність в тому, що починатися хвороба може з незначних проявів – нежить, першіння у горлі, субфебрільна температура, людина просто не звертає на це уваги. Але за кілька днів ситуація може стрімко змінитися – з’явитися задишка, знизитися сатурація, і це означає, що потрібна термінова госпіталізація.

А у інших пацієнтів, навпаки, може довго триматися висока температура, яку дуже важко збити. Людина потерпає від різноманітних інтоксикацій, «ломоти в тілі», а кашель у неї – з болісними відчуттями за грудиною… Інколи може пропасти нюх, хоча на початку пандемії саме пропалий нюх слугував таким собі маркером, що це саме ковід.

– А зараз люди думають, що підхопили звичайну застуду або грип, – продовжує Марина Краснікова. – Ковід – це така лотерея, ти ніколи не знаєш, що вона тобі принесе. Звісно, люди з супутніми патологіями, літні важче переносять будь-який штам. Але статистика каже, що цього разу все більше молодих і відносно здорових людей серйозно хворіють, помолодшав і середній вік летальних випадків. Якщо на початку пандемії ми втрачали людей плюс 70 – плюс 80, тепер все частіше трапляються 35-40-річні. За моїми спостереженнями, побільшало пневмоній, тобто важких ускладнень у дітей.

Втім, питання залишаються. У автора цього тексту є сімдесятирічна знайома – невакцинована лише тому, що все літо вона весь час «температурила»: то вірус, то отруєння, то запалення ясен. А ковідом – у неї підтверджений тест – перехворіла з температурою 37,2 і легким кашлем. Як таке пояснити?

– Пояснення існує, на жаль, воно не остаточне, але цілком логічне. Є люди, які толерантні до якихось захворювань – говорить пані Краснікова. – скажімо, хтось – до малярії, а хтось – до ковіду. Так генетично склалося. Є навіть люди, які й перехворіли, й вакцинацію отримали, але можуть захворіти знову і знову – їх організм не видає достатню імунну реакцію, це все індивідуально.

І все ж таки, як зрозуміти, що людина захворіла саме на ковід? У лабораторіях зараз черги, результату чекати кілька днів, а людям потрібно розуміти, що лікувати. По симптомах? Чи купити тест в аптеці?

По самих симптомах зробити висновок важко. Наприклад, якщо людина вакцинована, у неї взагалі може бути зовсім інша картина захворювання. Але ковід це або щось інше – тактика лікування не змінюється. Воно все одно буде симптоматичним. Змінюватися має лише епідеміологічна поведінка. Тобто, потрібно людині йти на самоізоляцію чи ні.

– Антиген-тести, які продаються в аптеках, – підкреслює лікарка – так само правдиві, як і ПЛР-тести в лабараторії. Різниця – якщо тест зроблений у домашніх умовах, довідку захворіли ви чи ні, ви не отримаєте.

Тож ключове питання для людини «з симптомами» – як не «дохворітися» до госпіталізації? Оце уже точно основне в сфері компетенції сімейного лікаря.

– По-перше, – наполягає Марина Краснікова – не треба займатися самолікуванням, приймати непотрібні ліки, які ще й побічні ефекти можуть мати. У жодному разі не призначати собі самостійно антибіотики або антикоагулянти. Якщо людина до ковіду отримувала антикоагулянти, вона має їх і далі приймати, якщо не отримувала – все вирішує лише лікар. З вітамінами теж потрібно бути обережними, тому що у великих дозах це токсично для нирок. Лікар має визначати, кому вітаміни можна, а кому – ні. Взагалі вітаміни потрібно приймати до захворювання – як профілактику, а не як лікування. Вітаміни Д, С, той же цинк – не вилікують ковід. Так, лікарі їх призначають – кому можна – і гірше від того не буде. Адже людині це дуже важливо – усвідомлювати, що вона щось робить для свого одужання. А що означає для більшості лікуватися? Так, хоча б раз на день проковтнути якусь таблетку. Але основне лікування при легкій або середньої важкості формі ковіду – пити якомога більше рідини. Якщо тримається температура вище 38 – жарознижувальні. Слідкувати за своїм самопочуттям, сатурацією. Не всі вміють правильно користуватися пульсоксиметрами, вони часто виходять з ладу, а людям з порушеннями серцевого ритму, аритмією ці прилади взагалі не видають адекватних показників. Перевірити свій стан можна за допомогою такого простого показника, як частота дихання – вона має бути 20 вдихів/видохів на хвилину, а частота дихання більш ніж 30 вдихів/видохів на хвилину у дорослої людини – це привід звернутися за негайною медичною допомогою.

Діти стали хворіти частіше і важче – має зрости відповідальність батьків

А як у дітей? Адже тривога осінньої хвилі-2021 багато в чому через дітей: вони стали хворіти набагато частіше, причому – тяжко. Навіть летальний випадок був у Києві з восьмирічним хлопчиком …

Про ковід у дітей ми запитали у Катерини Савінової, генерального директора Київської обласної дитячої лікарні:

– У нас розгорнуто 130 ліжок для ковідних хворих, на сьогоднішній день там лікуються близько 50 дітей. Якщо порівнювати з попередніми хвилями, набагато побільшало дітей з тяжкими респіраторними порушеннями, тих, хто потребує кисневої підтримки – і добре, що з киснем у нас проблем не виникає. Тільки за жовтень цього року ми пролікували 82 діток – і це саме з підтвердженим діагнозом ковіду. За останні два тижні побільшало захворілих діточок першого року життя.

Спеціаліст радить всім дітям з 12 років вакцинуватися, як роблять у багатьох країнах світу. Є розпорядження МОЗу, і сімейний лікар, якщо є відповідні показання, може рекомендувати це зробити.

Коли у дитини ковід, це зовсім не означає, що вона обов’язково потребуватиме госпіталізації. Рекомендації з лікування тут практично не відрізняються: треба пити достатньо рідини, жарознижувальні, коли уже треба при високій температурі, слідкувати за сатурацією, і якщо вона нижче 95 – це вже привід звертатися до стаціонару.

З сатурацією, як і у дорослих, окрім пульоксиметра, можна порахувати кількість вдихів/видохів за хвилину. У дітей норми дещо інші. Частота дихання понад 60 за хвилину для дітей молодшого віку, 40 – для дітей середнього і старшого віку є тривожною ознако. Треба також звертати увагу на участь в диханні допоміжної мускулатури, а саме – на напругу міжреберних м’язів. Це вказує на дихальну недостатність, яка потребує лікування. Якщо дитина відмовляється їсти, пити – це теж привід терміново звертатися до лікаря, особливо для дітей першого року життя.

Підсумок: стежте за сатурацією, не забувайте про воду

Повторимо, що, на наш погляд, варте особливої уваги.

  1. Навіть за легкого перебігу хвороби на 3-4 день стежте за сатурацією або скористайтеся простим методом підрахунку кількості вдихів на хвилину – у дорослих це 20 вдихів/видохів, у дітей трохи більше.
  2. Під час хвороби, крім пігулок (тільки тих, які призначить лікар!), треба пити достатню кількість рідини. Це – ключова умова.

Ну і вакцинація – наше все. Коли ми подзвонили відомому інфекціоністу, голові Національно-технічної групи експертів з питань імунопрофілактики Федору Лапію, він так і сказав, що займаюся зараз лише вакцинацією й тільки питання, пов’язані з нею, буде коментувати:

– Незважаючи на те, що вірус постійно мутує і з’являються нові штами, вакцина залишається єдиним ефективним засобом проти тяжкого перебігу COVID-19 і попередження госпіталізацій. Це видно по тих країнах, які мають набагато більші успіхи в цьому, ніж ми. Статистика по Україні говорить про те саме: невакциновані дають набагато більші цифри щодо потрапляння в реанімацію і набагато меншу ймовірність звідти вийти. Які ще докази потрібні?

Лариса Гаврилова, Київ