Хто позбавив голосу Бамблбі

0 Comments

Рецензія на фільм «Бамблбі»
Перша пригода улюбленого автобота

Франшиза «Трансформери» в останні роки пішла на спад, оскільки фільми Майкла Бея стали повторюватися, а сюжетні повороти за участю короля Артура і нацистів у п’ятій главі «Трансформери: Останній лицар» і зовсім розчарували навіть самих затятих шанувальників тривалого протистояння автоботів і десептиконів. «Трансформерам» терміново потрібен був перезапуск, і Бей знайшов вихід – сольний фільм про найулюбленішого автобота глядачів – «Бамблбі».

Щоб вдихнути у франшизу нове життя, фільм про Бамблбі вирішили зробити окремим від основної історії, тобто не продовжувати її в нашому часу, а навпаки, заповнити прогалини глядача в знайомстві з жовтим автоботом і показати його першу подорож на Землю та першу дружбу з людиною. Бей залишився продюсером спін-оффу, вдало поступившись режисерським кріслом талановитому Тревісу Найту, який хоча і працював раніше виключно з мультфільмами, зате вже отримав за свою роботу 2 номінації на «Оскар». У його арсеналі опинився чудовий сценарій Кристини Годсон, яка також написала наступний фільм про Харлі Квінн «Хижі пташки», і разом їм вдалося створити унікальне кіно про світ трансформерів, яке чіпляє за душу.

«Бамблбі» починається з епічної битви автоботів і десептиконів за Кібертрон, і цей відкриваючий епізод, який показує ретро-трансформерів, включаючи Оптимуса Прайма та Бамблбі, є одним з найяскравіших моментів усієї франшизи. Навіть вибухи Бея не вражають так, як це повне занурення в рідний світ трансформерів, який розриває війна. І коли Бамблбі летить звідти на Землю, щоб врятувати повстання, в його прекрасних блакитних очах відбивається стільки болю, що складно не перейнятися до нього співчуттям. У цьому епізоді він ніби знову викрадає наше серце, і після вже неможливо відірватися від розповіді. Адже це майже двогодинний фільм, знятий про нашого улюбленого трансформера.

Після охопленого вогнем Кібертрона сюжет відправляє глядача в невелике каліфорнійське містечко Брайтон Фоллз, де в 1987 році живе юна бунтарка Чарлі Вотсон, яка дуже сумує за своїм покійним батьком. Вона працює в ремонті автомобілів і намагається полагодити стару тачку, над якою вони працювали разом з татом. І в цей важкий для дівчини час доля зводить її зі стареньким Фольксвагеном Жуком, під чиїм капотом б’ється серце іншопланетного трансформера. Чарлі та Бі обидва потребують одне одного, і їхня дружба стає серцем цієї історії, яка також не обходиться без підступних десептиконів і спасіння світу.

Чарлі втілює актриса Гейлі Стайнфелд, яка в 14 років отримала номінацію на «Оскар» за фільм «Залізна хватка», і якщо раптом ви ще не бачили її в кіно, то вона швидко підкорить вас своєю безпосередністю і бойовим духом у «Бамблбі». Її Чарлі є в рівній мірі відважною і вразливою; після смерті батька вона замкнулася в собі, але відкривається Бамблбі, який втратив свою пам’ять і теж відчуває себе розгубленим і самотнім на чужій планеті. Вони розуміють одне одного без слів і готові боротися одне за одного і зі спецзагонами секретної організації «Сектор 7», на яку тут працює Джон Сіна, і з безжальними десептиконами, які прибули на Землю слідом за Бамблбі, щоб знищувати всіх і вся.

Незважаючи на те, що події Бамблбі відбуваються до подій перших «Трансформерів», даний фільм показує величезний прогрес для франшизи. Він концентрується на історії дружби Бі та Чарлі й не намагається вразити глядача великою кількістю вибухів і спецефектів, тому кожен екшен-епізод виглядає цікаво і неперевантажено. Найт і Годсон прекрасно розуміють, що бездушною комп’ютерною графікою глядача не візьмеш, і з усіх сил намагаються зробити цю історію якомога більш людяною, веселою і зворушливою, щоб глядач не був стороннім спостерігачем, а співпереживав героям і вболівав за них усі ці дві години, і щоб після йому не захотілося б з ними розлучатися.

Крім заповнення деталей біографії жовтого автобота, наприклад, як він втратив свій голос, «Бамблбі» розкриває важливий момент міфології даного всесвіту – виявляється, що трансформери жіночої статі все-таки існують! На Бі полюють десептикони Дропкік (Джастін Теру) і Шаттер (Анджела Бассетт), і остання з них безумовно є жіночої статі. У п’ятих «Трансформерах» Бей спробував урізноманітнити цей всесвіт, показавши Квінтесу, але через жахливий сюжет вона насилу запам’ятовується разом з усім фільмом, а ось Шаттер – поза сумнівами крута лиходійка, яка вміє і битися, і хитро маніпулювати ворогом. Тепер хотілося б побачити жіночого автобота, так що цій франшизі ще є куди розвиватися і чим дивувати.

На додаток «Бамблбі» радує відмінним саундтреком із хітів 80-х та відсиланнями до стрічок легендарного режисера Джона Г’юза – зокрема головному герою припадає до душі його «Клуб „Сніданок“». Так, Найт прекрасно знає, чим підкупити глядача, який ностальгує за тими часами й любить кіно та музику 80-х, і за цю атмосферу в дусі ретро йому окреме спасибі.

«Бамблбі» – безумовно один з найкращих фільмів про трансформерів і один з найдобріших фільмів цього року, який можна сміливо дивитися всією сім’єю. Нехай він і показує сонячне літо, але відмінно підійде для перегляду в цю новорічну пору, оскільки тут же підніме ваш настрій і зігріє серце своїм теплом.

Фильм

До того как познакомиться с Сэмом Уитвики, автобот Бамблби успел покуролесить на Земле. В 80-е ему даже пришлось скрываться на свалке, где он и познакомился с бездомной девушкой по имени Чарли (Хейли Стайнфелд), которой скоро исполнится восемнадцать. На пороге совершеннолетия для нее нет ничего важнее, чем обзавестись машиной — тем более такой боевой. После того как Майкл Бэй покинул франшизу «Трансформеры», студия не растерялась и даже задумала сделать целую вселенную про исполинские машинки. Первой ласточкой этого нового мира станет «Бамблби», снятый Трэвисом Найтом («Кубо. Легенда о самурае») в уже набившем оскомину сеттинге 80-х. Многого ждать не приходится, но желтый «Фольксваген-жук» способен оказаться темной лошадкой.

Боевик, Приключение, Фантастика
6+
Трэвис Найт
3 декабря 2018
13 декабря 2018
1 час 54 минуты
facebook.com

Отступая с захваченной десептиконами планеты Кибертрон, лидер автоботов Оптимус Прайм просит желтого робота B-127 лететь на Землю и не высовываться. Тот приземляется в калифорнийском лесу 1987 года как раз на той поляне, где проводит учения отряд под руководством лейтенанта Бернса (Джон Сина). От надоедливых людишек трансформер прячется в облике старенького «Фольксвагена-жука», потому что данная модель первой попадается на глаза. Но именно в виде этой желтой колымаги робот становится идеальным подарком на 18-летие для ничего не подозревающей пацанки Чарли (Хейли Стайнфелд).
Для падкой на запчасти Чарли внезапно разумная машина с самыми милыми из всех автоботов хлопающими глазами становится одновременно средством передвижения, домашним питомцем и заменой погибшего отца. Девочка дает трансформеру кличку Бамблби, потому что тот похож на жужжащую пчелку. В действительности же он, растеряв вместе с клетками памяти навыки боевого робота, стал больше напоминать смышленого пса, который постепенно учится общаться с хозяйкой при помощи радиохитов 80-х. Настоящая собака в фильме тоже есть, но на нее уже никто не обращает внимания.
Надежды на то, что киношные «Трансформеры» закончатся, конечно же, оказались ложными — запуск спин-оффа был заявлен еще до того, как Майкл Бэй попрощался с режиссурой франшизы после «Последнего рыцаря». Из названия нового фильма вычеркнули упоминание трансформеров, а на должность постановщика позвали режиссера кукольного мультфильма про смерть «Кубо. Легенда о самурае» Трэвиса Найта, который даже смог получить номинацию на «Оскар» за визуальные эффекты в анимации. Это, безусловно, правильная, хоть и запоздалая затея дать снять кино про «Трансформеров» человеку, которому по душе что-то камерное, аналоговое и ручное; который в механическом видит прежде всего живое, а не заводится от механизмов, как Бэй.
Поэтому фильм быстро открещивается от очередной мясорубки с роботами в пользу более детской и по-старому простодушной истории про дружбу с пришельцем, посматривая в сторону «Инопланетянина», «Стального гиганта» и даже «Альфа», к которому тут есть прямая отсылка. «Бамблби» запоминается вовсе не сценами битв, которые тут сняты фактически на автопилоте (это худшее, что есть в фильме), а добрым юмором, разлитой теплотой школьных каникул и щенячьей грустью почти как в советской ленте «Белый Бим Черное ухо». Режиссер «Кубо» хоть и затрагивает излюбленную тему утраты, но все-таки без какого-то надрывного финала, а так, скорее с легким дуновением печали, что, мол, детство подошло к концу, пора бы и пересесть в «Шевроле-Корвет».
Все это чудесно отыгрывает повзрослевшая Хейли Стайнфелд, которую вы, возможно, успели потерять после ее дебюта в «Железной хватке» братьев Коэн, но вообще-то она отлично справляется с историями взросления — обязательно стоит увидеть с ней coming-of-age-фильм «Почти семнадцать», который потеснит «Леди Берд» в вашем сердце за счет дуэта с Вуди Харрельсоном. Собственно, Стайнфелд — лучшее, что есть в «Бамблби». Здесь ей иногда приходится вступать в картонные перепалки с матерью в исполнении Памелы Эдлон из «Блудливой Калифорнии». Но Хейли живо справляется со всеми неловкими моментами, банальными фразами и игрой в паре с железякой с глазками.
Но все-таки Трэвис Найт — кукольник, поэтому есть ощущение, что перед ним стояла задача от студии взять в руки все обязательные современные тренды и дергать за необходимые ниточки. Вот есть давно исхоженная и понятная сюжетная тропинка про дружбу подростка и чужака, которым противостоят твердолобые военные. Вот есть нынешние пляски вокруг 1980-х, которые сейчас востребованы в кино. Получите плейлист с ретропеснями и шутки про The Smiths. Вот главная героиня-девочка, которая сама может постоять за себя и сама решит, когда ей стоит подпустить к себе парня, мнущегося в сторонке. Даже среди десептиконов появилась героиня-злодейка. Все как заказывали.
В итоге «Бамблби» — лучшие «Трансформеры» на данный момент, но достаточно ли этого в 2018 году? Это вполне себе милый сборный конструктор из всего того, что мы могли уже видеть и даже полюбить раньше. Спин-офф можно смотреть в отрыве от всех остальных «Трансформеров», даже если вы не знаете, кто такой Оптимус Прайм и чем он отличается от Amazon Prime. Но если отбросить все привязки к войне автоботов с десептиконами, то в сухом остатке останется среднестатистическое детское кино, допустим, похожее на прошлогодние «Монстр-траки» или «Пита и его дракона». Да, возможно, эта часть выгодно выделяется на общем фоне всей франшизы. Но выглядеть нормальным фильмом на фоне остальных «Трансформеров» — согласитесь, такое себе достижение.