Кущ з білими ягодами восени

0 Comments

Зміст:

Бересклет Форчуна — один з найкращих декоративних невибагливих кущів

Якщо ви шукаєте невибагливу і дуже декоративну рослину для саду, до того ж – декоративну цілий рік, раджу звернути увагу на бересклет Форчуна. Це низькорослий вічнозелений чагарник, який, як правило, стелиться по землі, піднімаючись у висоту до 40 см. Росте в дикій природі в Китаї, але культивується і використовується в ландшафтному дизайні по всьому світі. Цей бересклет носить ім’я англо-шотландського ботаніка ХІХ століття Роберта Форчуна, саме він «відкрив» і привіз цю рослину до Європи.

Бересклет Форчуна —один з найкращих декоративних невибагливих кущів

Зміст:

  • Оптимальні умови для вирощування бересклету Форчуна
  • Посадка бересклету Форчуна
  • Догляд за бересклетом Форчуна
  • Хвороби і шкідники бересклету Форчуна
  • Розмноження бересклету Форчуна
  • Використання в ландшафтному дизайні
  • Відео про вирощування бересклету Форчуна

Оптимальні умови для вирощування бересклету Форчуна

Сьогодні існує кілька сортів цієї рослини: «Blondy», «Emerald Gaiety», «Emerald Gold», «Sunspot» та інші. Як правило, бересклет Форчуна – це кущ з безліччю зеленувато-коричневих пагонів, унизаних невеликими (близько 2 см) овальними листочками з жовтим або білим обрамленням. Зазвичай, листя змінює своє забарвлення в залежності від сезону: з настанням холодів воно стає рожевим і всю зиму радує око, виглядаючи з-під снігу.

Бересклет Форчуна цвіте дрібними, непоказними квітами, зібраними по кілька штук в квітконоси, але в наших краях це явище досить рідкісне.

Ці вічнозелені сорти воліють рости в півтіні або в такому місці, де сонце буде освітлювати їх тільки вранці і ввечері. Полуденне сонце їм протипоказане. Мало того, є у них цікава особливість, якщо їм забезпечити комфортне освітлення, то вони, з тих, що стеляться по землі, перетворюються на ліани, що піднімаються на опорах. Скажімо, якщо висадити бересклет під кроною дерева, то він зможе піднятися по стовбуру на висоту 1 м і більше. При цьому, на відміну від багатьох ряболистих і кольорових рослин, які при недостатньому освітленні стають нудно зеленими, бересклет Форчуна не втрачає своєї контрастної облямівки листя.

При виборі місця варто звернути увагу на грунтові води на вашій ділянці. Ось чого він не любить, так це постійного замокання коренів. Більше того, бересклет Форчуна досить-таки посухостійка рослина. Тому, якщо ваша ділянка періодично підтоплюється, можете влаштувати невеликий горбок, куди і посадити цю рослину.

Зелене листя бересклету Форчуна з білою чи жовтою облямівкою – його головна прикраса

Посадка бересклету Форчуна

Підготовка місця для посадки

Правильного вибору місця мало. Для того, щоб виростити по-справжньому красивий і здоровий кущ бересклету, варто подбати і про посадкову яму. Хоча бересклет Форчуна невибагливий до грунту і буде рости навіть на бідній землі, трохи уваги він заслуговує і потім віддячить.

Зробіть таку суміш: до землі додайте нейтральний торф і трохи піску. Така земля буде пухкою і добре пропускати через себе воду, не даючи їй застоюватися. Якщо ж грунт на ділянці піщаний і зовсім не тримає воду, то додайте замість піску трохи вермикуліту, матеріалу, що накопичує і утримує вологу біля коріння. Добрива, взагалі-то, для бересклета не обов’язкові, але трохи перегною або комплексних мінеральних не зашкодить (але не при осінній посадці). А ось, що точно стане в нагоді, так це півсклянки-склянка деревної золи, яка, крім того, що є фосфорно-калійним добривом, ще й нейтралізує надлишкову кислотність. А бересклет Форчуна, при всій його пластичності і невибагливості, все ж має схильність до слаболужних грунтів.

Коли садити бересклет? Час посадки саджанця на постійне місце, мабуть, залежить від регіону. Так, для північних областей України його краще садити навесні, на початку травня, і мати повну гарантію того, що саджанець до холодів зміцніє і добре вкорениться. Для південних областей з м’якими зимами, мабуть, краще висаджувати восени, у вересні-жовтні. Саджанець отримає по максимуму вологи і добре перенесе літню посуху.

Догляд за бересклетом Форчуна

Полив

Нагадаю, що бересклет Форчуна – посухостійка рослина. Але є правило: після посадки його поливають хоча б один раз в тиждень, особливо при весняній посадці. А вже дорослі кущі не зажадають зайвого клопоту, їх поливають рідко, коли земля зовсім висохне. Хоча, якщо є можливість поливати частіше, то і результат буде краще. Зате його посухостійкість дає вам можливість влітку поїхати на відпочинок і відпочивати, не переживаючи чи він переживе вашу відпустку.

Добрива і підживлення

Якщо при посадці ви створили поживну грунтову суміш і яму зробили чималу, то пару років можете не турбуватися, у рослини є все, що їй потрібно для розвитку. Потім можна робити підживлення два рази за сезон:

  • ранньою весною по снігу, що тане, комплексним мінеральним добривом з великою кількістю азоту;
  • восени – спеціальним осіннім комплексним мінеральним добривом з малою кількістю азоту, а з більшим вмістом фосфору і калію.

Як обрізати бересклет?

Бересклет Форчуна за великим рахунком обрізки не потребує, це досить компактний кущ, який і сам добре тримає форму. Але все ж на початку весни можна провести санітарну обрізку, видаляючи всі засохлі, пошкоджені і зламані гілки. Ну і якщо ви не хочете піднімати його на опори, то занадто довгі пагони, що вибиваються із загального силуету та порушують форму куща, потрібно видаляти, вони псують зовнішній вигляд.

Є у ряболистних рослин проблема: іноді вони «вистрілюють» пагонами зі звичайними зеленими листками, дає знати генетична пам’ять. Такі пагони слід негайно видаляти. Якщо цього не робити, то їх стає все більше і більше, і в результаті, ви можете отримати зовсім не ту рослину, яку спочатку садили.

Вегетативне розмноження – найпростіший спосіб розмножити бересклет Форчуна

Як зимує бересклет Форчуна?

На території всієї України багато сортів бересклету Форчуна відмінно зимують без всякого укриття. Однак з’являються нові сорти і саджанці, привезені з Європи, що вимагають більш ретельної уваги і, можливо, легкого укриття, в першу чергу, в північних регіонах України.

Хвороби і шкідники бересклету Форчуна

На жаль, картину повної невибагливості цієї рослини можуть зіпсувати хвороби і шкідники. Борошниста роса погіршує зовнішній вигляд рослини, листя покриваються білими плямами, а потім засихають. Може нападати павутинний кліщ, щитівка, попелиці або гусениці. Боротися з цими напастями можна застосовуючи сучасні фунгіциди (від борошнистої роси), акарициди (від кліщів) та інсектициди (від інших шкідників)

Розмноження бересклету Форчуна

Так як цвітіння і, відповідно, зав’язування насіння в умовах України відбувається вкрай рідко, то основним способом розмноження є вегетативний. І справляється з цим бересклет Форчуна «на ура». Можна пришпилювати пагони до землі і вони швидко вкорінюються, до речі, часто цю операцію кущ робить і без сторонньої допомоги, поширюючись в сторони. Якщо ж вам потрібно багато саджанців, то нарізають живці зі свіжих, цього року приростів і укорінюють їх за звичайною схемою.

Робити це краще після закінчення літньої спеки, у вересні-жовтні. За умови пухкого і постійно вологого грунту вкорінення живців цього куща – 100%. Не багато рослин на це здатні. Час утворення корінців приблизно 1,5 місяці.

Бересклет Форчуна приголомшливо виглядає не в одиничному екземплярі, а саме групою

Використання в ландшафтному дизайні

А для чого може знадобитися багато саджанців? Справа в тому, що бересклет Форчуна приголомшливо виглядає не в одиничному екземплярі, а саме групою. З них можна робити живоплоти, вірніше бордюри, прикрашати підніжжя чагарників і дерев, висаджуючи в пристовбурових колах, прикрашати підпірні стіни, висаджувати на передньому плані перед хвойними з темною хвоєю (туя, ялина, ялівець, тис).

Компактна форма цього бересклету добре поєднується з іншими рослинами на альпійських гірках і в рокаріях. Для тих же, хто ще не володіє таким «щастям», як присадибна ділянка, можна запропонувати вирощувати бересклет Форчуна, як кімнатно-балконну рослину. Причому, на відміну від багатьох садових рослин, які вирощуються в умовах житлового приміщення, бересклет Форчуна цілком добре зимує при температурі вище +20 градусів. Все, що йому знадобитися, це велика кількість світла і регулярні поливи, особливо взимку, адже батареї опалення встановлено, як правило, під підвіконням.

Відео про вирощування бересклету Форчуна

Дуже раджу – купіть хоча б один саджанець цієї рослини, розмножуйте і прикрашайте своє життя!

Спеціально для ЗЕЛЕНОЇ САДИБИ.

Корисний символ України: калина лікує від застуди та знижує тиск

Восени червоні грона цих ягід рясніють без перебільшення всюди. З давніх-давен українці люблять та шанують калину. Ця рослина вважається народним символом нашої держави. А ще калина – скарбниця вітамінів та мінералів. Чим та кому корисна, а також у чому полягає символізм цих ягід, дізнавалася KP.UA .

На вишивці та короваях

Хіт «Ой, у лузі червона калина..» переспівав кожен українець. Калина вже давно не лише гарний кущ з дрібними білими квітами навесні та червоними ягодами восени. Це символ патріотизму, незламності та мужності українського духу. Червоні грона – наче кров людей, які впродовж століть боролися за незалежність. Також калина – це своєрідний образ міцної родини, родова рослина. Колись кущ обов’язково саджали біля родинної хати. І вважали, що велика біда буде у родині, якщо калина пропаде, а той, хто зрубає це деревце, не матиме щастя.

А скільки вишитих сорочок та рушників з калиновим орнаментом! Майстрині часто зображали калину з птахами, як вісниками миру і злагоди. А ще деревце символізує красу та материнство: квітуча калина – це дівчина, кущ в плодах – мати, ягідки – діти. До речі, ягодами калини дотепер прикрашають весільний коровай. Узагалі калина – весільне дерево, тому що за старих часів відігравало важливу роль у таких обрядах.

Історики стверджують, що наші пращурі вважали калину також символом безперервності життя та народження Всесвіту. І назва її походить від стародавньої назви сонця – Коло, адже самі ягоди круглі як ця яскрава зірка. Також існує думка, що калина від слова «калити», тобто «загартовувати». Ось таке деревце з дрібними ягідками, а який потужний символ українського народу!

– Усього відомо близько 200 видів калини, – розказали KP.UA працівники агрофірми «Лан». – В Україні росте менше десяти. Виростити калину може кожен. Це невибаглива і морозостійка рослина. Добре росте вона на сонячному місці, любить вологий ґрунт. Може рости і без добрива, але краще підживлювати раз на рік. Калиновий кущ легко формувати, обрізаючи зайві гілки.

Окрім калини звичайної, в українських садах ростуть і крупноплідні сорти, наприклад «Гранатовий браслет» та «Марія».

Калиновим орнаментом часто прикрашають вишиті рушники та сорочки. Фото: ФБ Волинська обласна бібліотека для дітей

У 5 разів більше заліза, аніж в лимоні

Калинові грона збирають восени, найкраще після першого морозу. Тоді ягоди не будуть такими кислими та гіркими. Зате скільки користі міститься в маленькій ягідці! Калина багата на мінерали, вітаміни та антиоксиданти. Факт: ці ягоди містять у півтора рази більше вітаміну С і у п’ять разів більше заліза, аніж лимон. А ще в калині є:

  • провітамін А,
  • вітаміни Р, К, Е,
  • кальцій,
  • калій,
  • магній,
  • йод,
  • фосфор,
  • фолієва кислота,
  • марганець,
  • молібден.

Наші предки добре вивчили цілющі властивості калини і активно використовували її у лікуванні багатьох хвороб. Лікарі також радять звернути увагу на калину при застуді. Не поспішайте бігти до аптеки по всілякі чаї для підвищення імунітету. Набагато ефективнішою буде дія калинового морсу: кілька ложок ягід залити теплою водою, додати цукру або меду до смаку і пити теплим впродовж дня. Також калина допомагає:

  • знизити артеріальний тиск,
  • позбутися кашлю,
  • при гастритах з пониженою кислотністю,
  • при закрепах,
  • заспокоює нервову систему,
  • тонізує шкіру.

Ягоди калини містять велику кількість пуринів, тому вона протипоказана вагітним жінкам та людям, які мають хвороби нирок, подагру, підвищену кислотність шлунку, низький артеріальний тиск.

Як краще зберігати калину

Як ми казали вище, калина є скарбницею вітаміну С. На жаль, це найбільш нестабільний вітамін, який швидко втрачає свої корисні властивості при найменшій термічній обробці. Тому є два варіанти зберігання калини – заморожувати та висушувати. В такому вигляді ягоди можна використовувати для чаю або морсу.

Найкраще калину зберігати у сушеному та замороженому вигляді. Фото: vesilja.blogspot.com

Що приготувати з калини

На зиму – як чай або ж до оладок та сирників підійде калинове варення. Такий джем готується без термічної обробки, тому зберігаються майже всі вітаміни.

Інгредієнти:

  • калина – 500 г
  • цукор – 500 г. (можна замінити рідким медом)

Банки для варення заздалегідь простерилізувати. Калину ретельно промити, ягоди перебрати, очистити від хвостиків. Засипати цукром (або залити медом), перебити блендером або пропустити через м’ясорубку. І все! Варення розлити по банках і закрити стерилізованими кришками.

Пікантний соус до м’яса

Інгредієнти:

  • Калина – 300 г
  • Цукор – 2 столові ложки
  • Дрібка солі
  • Паприка – чайна ложка
  • Порошок імбиру – пів чайної ложки
  • Часник – 2 зубчики
  • Лимонний сік – 1 чайна ложка

Ягоди перетерти з цукром за допомогою блендера, додати лимонний сік, добре вимішати. Додати сіль, імбир, паприку, вичавити часник і знову все вимішати. В такому вигляді залишити соус на годину при кімнатній температурі, щоб настоявся. Зберігати в холодильнику не більше 2 днів.

Навесні калина цвіте дрібними білими квітами. Фото: dnipro.libr.dp.ua

Це цікаво!

П’ять фактів про калину

  1. Наші предки вважали, що для новонародженої дитини треба змайструвати люльку з калинової лози, і тоді малюк виросте талановитим і красивим.
  2. Грона калини під стріхою хати оберігають дім від нещастя.
  3. На весільних рушниках часто вишивали грона калини, тому що вважали, що це принесе молодятам щастя і багатство.
  4. На Кавказі існує такий рідкісний вид рослини, як чорна калина. Її плоди отруйні.
  5. Особливість калини – це кістка у формі серця. Жодна рослина не має такої.

Ірга ольхолістная: фото і опис сортів, посадка і догляд, відгуки

Ірга ольхолістная порадує великим, смачним і корисним урожаєм

Морозостійкий розлогий кущ, всипаний дрібними білими квіточками, на місці яких згодом дозрівають великі сині ягідки … Це ірга ольхолістная, один з поки не дуже поширених чагарників. Родом з Північної Америки, в природних умовах у нас її можна зустріти на Кавказі і в Криму. Сортові ж рослини вирощують в основному любителі. Мабуть, іншим садівникам також не заважає придивитися до цієї культури. Висока врожайність, відмінна зимостійкість і мінімум півсотні років життя, — хіба зрівняється з іргой ще яку рослину?

Ірга ольхолістная — опис вигляду

Як представник сімейства розоцвітих, ірга налічує не так вже і багато різновидів. Всіх разом їх не більше 25 штук, але для культурного вирощування більше підходить саме ольхолістная ірга. Це величний і красивий чагарник висотою до 4 м з прямими пагонами, покритими темно-сірою корою. У нього розвинена коренева система, здатна заглиблюватися в грунт до 2 м. Навесні гілки покриваються зеленим листям овальної форми з зазубреним краєм. Вони матові, з добре помітними світлими прожилками.

У травні місяці з’являється розсип білих квіточок без запаху. Самі вони дрібні, діаметром всього 3 см, але зібрані в густі суцвіття до 20 бутонів. Ближче до осені дозрівають плоди — великі ягоди діаметром до 1,5 см. Вони овальні, синього, майже чорного, кольору, і містять багато корисних речовин. Примітно, що дрібні кісточки в ягідки майже не відчуваються, а м’якоть солодка, з легкою кислинкою. Якщо розчавити ягідку, сік забарвить руки.

З переваг виду варто відзначити високу врожайність, самоопиляемость і швидке зростання. Крім того, ірга на одному місці може рости до 70 років, причому навіть в тіні давати ягоди. А ще у неї мало кореневої порослі, що полегшує догляд.

До грунту ірга не особливо вимоглива, але краще росте на суглинках і супесчаніках. Ідеальне місце — півтінь, адже чагарник вимогливий до вологи, а на сонці земля швидко висихає.

Популярні сорти

Ольхолістная ірга представлена ​​кількома сортами, серед яких є і більш компактні рослини:

  1. Зоряна ніч. Відрізняється великими ягодами вагою до 2 г кожна, при цьому у них більш щільна шкірка і м’якоть слаще. Урожай дозріває майже одночасно. Висота куща 3 м.
  2. Красноярська. Ще один великоплідний сорт з рясним плодоношенням. Висота куща 4 м. Завдяки підвищеній зимостійкості може рости навіть в Південній Скандинавії.
  3. Обеліск. Характерна особливість сорту — вузька вертикальна крона.
  4. Смоукі. Володіє підвищеною морозо- — і посухостійкістю, дає великі солодкі ягоди. Пагони спочатку вертикальні, але з часом злегка никнуть.
  5. Нортлайн. Ранньостиглий сорт висотою до 4 м, не особливо вимогливий до поливу. Середнього розміру витягнуті ягоди достигають вже на початку літа.

Відео — огляд ірги ольхолістная Смоукі

ірга ольхолістная

Ірга ольхолістная, фото і опис сортів якій наведено в цій статті, є одним з найбільш недооцінених садових рослин. Але ж цей багаторічний чагарник здатний стати справжньою окрасою присадибної ділянки.

Він не тільки красивий в період цвітіння, але ще і здатний щедро обдарувати садівника урожаєм смачних і корисних ягід.

Відмінні характеристики виду

Ірга ольхолістная є багаторічним чагарником сімейства розоцвітих. Родина його — Північна Америка. У дикому вигляді, крім споконвічних місць зростання, зустрічається в Криму та на Кавказі. Основні дані по цій рослині представлені в таблиці.

Потужна, добре розвинена, глибина проникнення в грунт до 2 метрів

Прямі, рівні, темно-сірі, висотою до 6 метрів

Зелені, матові, овальні або майже круглі, до 5 см завдовжки, край має характерну зазубренность, прожилки явно читаються, світлі

Білі, 2-3 см діаметром, зібрані у великі суцвіття до 20 штук на кисті

Великі (до 1,5 см в діаметрі), овальні, синяво-чорного кольору

У порівнянні з іншими видами ірга ольхолістная має як переваги, так і недоліки. Вона менш морозостійка, більш вимоглива до поливу. Позитивними якостями її є:

  • більш висока врожайність;
  • відсутність неконтрольованої кореневої порослі;
  • довгий термін життя (до 70 років);
  • висока тіньовитривалість;
  • висока швидкість росту пагонів.

Як і інші види, ольхолістная ірга невимоглива до типу грунту. Плоди її настільки ж смачні, а вміст у них вітамінів і мікроелементів нітрохи не менше.

У ягодах ірги містяться:

  • цукристі речовини;
  • пектини;
  • каротин;
  • вітаміни групи В, аскорбінова кислота;
  • дубильні речовини.

Фото ольхолістная ірги в період цвітіння — на фото нижче.

Чагарник є прекрасним медоносом. Недарма на її батьківщині, в Північній Америці, цей вид рослин називається Саскатун або амеланч, що в перекладі означає «приносить мед».

Які сорти відносяться до виду ірги ольхолістная

Під загальною назвою «ірга ольхолістная» об’єднані кілька сортів, які мають подібні видові ознаки. До них відносяться:

Короткий опис і характеристики кожного з сортів представлені нижче.

Красноярська

Опис сорту ірги Красноярська можна починати з його ягід, оскільки це — урожайний сверхкрупноплодний сорт. Плодоношення його дійсно рясне і регулярне. Ягоди масою до 2 г, темно-сині, з характерною серпанком. Смак плодів — солодкий, з приємною кислинкою. Доросле дерево може досягати 4 м в висоту. Опис ірги Красноярської було б неповним без згадки про його приголомшливою зимостійкості. Завдяки цій здатності ірга ольхолістная Красноярська може вирощуватися на території Уралу і Південного Скандинавії.

Слейт

Ірга Слейт (Sleyt) — урожайний сорт з великими чорними ягодами масою до 1,1 г, що володіють підвищеним вмістом цукрів. Є поліпшеним сортом ірги канадської. Чагарник середньої висоти, 1,5-2 м. Пагони злегка зігнуті, крона щільна. Зимостійкий. Вимагає обов’язкового захисту врожаю від птахів. Восени крона забарвлюється в яскраво-червоний колір, чагарник може виконувати ще й декоративні функції.

Зоряна ніч

Перший і єдиний сорт української селекції, включений до Держреєстру в 2016 році. Великоплідний врожайний сорт з масою ягід до 2 м Відмінною особливістю є дозрівання ягід в кисті майже одночасно, завдяки чому плодоношення НЕ розтягнуто в часі. Шкірочка плодів щільніша, транспортабельність поліпшена. Стійкий до хвороб і шкідників.

Смоукі

Ірга ольхолістная Смоукі виведена в Канаді. Відрізняється потужними вертикальними пагонами, у міру зростання кущ стає розлогим. Дає численну прикореневу поросль. Великоплідний, врожайність висока і стабільна. Ягоди темно-сині, з сизим нальотом, 12-15 мм діаметром. Смак яскравий, солодкий. Вимагає обов’язкового захисту від птахів. Стійкий як до посухи, так і до морозів. Не схильний до захворювань.

Форестбург

Ще один сорт канадської селекції. Як і Смоукі, має потужні вертикальні пагони, але на відміну від останнього утворює значно менше прикореневої порослі. Зимостійкість дуже висока, посухостійкість підвищена. Захворювань і шкідників не відзначалося. Плоди великі, 12-17 мм в діаметрі, зібрані в щільні кисті. Смак приємний, солодкий. Ягоди підходять для вживання як в свіжому вигляді, так і в переробленому.

обеліск

Ірга ольхолістная обеліск (Obelisk) — це чагарник з оригінальною вузької вертикальної кроною. Опис ірги Обеліск можна зустріти в книгах з ландшафтного дизайну, оскільки чагарник широко застосовується як декоративний, завдяки яскравій зеленому забарвленню влітку і яскраво-помаранчевій з червоним восени. Він зимостійкий, не уражується хворобами і шкідниками. Прекрасно росте в міських умовах. Плодоносить щорічно і рясно, ягоди темно-сині з сизим нальотом, солодкі на смак. Відгуки про ірге Обеліск в основному позитивні.

Квітуча ірга сорти Обеліск — на фото.

Розмноження ірги ольхолістная

Для розмноження ірги ольхолістная придатні всі ті ж методи, що і для ягідних кущів. Це можна зробити:

  • насінням;
  • живцями;
  • відводами;
  • прикореневими відростками;
  • діленням куща.

Насіння потрібно витягти з стиглих плодів, висадити в живильний грунт і вкрити плівкою. Проростають вони досить швидко, забезпечуючи річний приріст близько 15 см. Живці відрізують від молодих сильних пагонів, витримують зріз в стимуляторе кореневого зростання і висаджують в грунт під плівку. Відведення отримують, пригинаючи бічні пагони до землі і засипаючи їх грунтом. Регулярне зволоження грунту в цих місцях призводить до вкорінення і зростання пагонів. Пророслі саджанці потім відділяють від материнського куща і розсаджують.

Прикореневі відростки, утворені кореневою системою чагарнику, є найкращими саджанцями. В цьому випадку їх просто відокремлюють від кореня разом з грудкою землі і пересаджують на нове місце. Розсаджування діленням куща можна застосовувати при пересадці чагарнику на нове місце. Для цього кущ повністю викопується із землі і ділиться на частини разом з корінням.

Посадка ірги ольхолістная

Посадка ірги ольхолістная може здійснюватися як для декоративних цілей, так і для отримання ягід.

Вибір і підготовка ділянки

При виборі місця посадки ірги ольхолістная потрібно враховувати ряд чинників. Основне, що слід взяти до уваги:

  1. Щоб чагарник відчував себе добре, рівень грунтових вод на місці посадки не повинен підніматися вище 2 метрів.
  2. Для отримання хорошого врожаю краще вибрати місце з гарним сонячним освітленням.
  3. Чагарник буде рослим, розлогим і створить велику тінь.
  4. Пересадити дорослий кущ можна до досягнення нею віку 7 років.
  5. Дорослий кущ може дожити до 60-70 років.
  6. Сильно розвинена коренева система буде давати пагони навіть після повного видалення куща з ділянки, тому повністю позбутися від ірги навряд чи вийде.
  7. Ягоди залучать багато птахів на ділянку.
  8. Падалиця сильно фарбується, тому не варто висаджувати іргу поруч з доріжками з білого каменю, світлими дерев’яними альтанками і т.п.

Якщо рішення про посадку прийнято, потрібно заздалегідь подбати про посадочних ямах. Краще викопати їх за півтора-два місяці до планованої посадки. Глибина їх має бути не менше півметра. Відстань між сусідніми кущами має бути не менше 2,5 м, при висадці в ряд його можна скоротити до 1,5 м.

Нижче — відео про посадку і розмноженні ірги:

Коли садити ольхолістная іргу: навесні або восени

Ірга ольхолістная має відмінну приживання, тому висаджувати її можна як навесні, до появи перших листків, так і восени, після закінчення листопада.

Як вибирати саджанці

Як правило, іргу ольхолістная висаджують саджанцями другого року життя. До цього часу вони повинні бути не менше 30-35 см завдовжки і мати добре розвинені коріння.

процедура посадки

У готові посадочні ями засипають суміш дернової землі і перегною в співвідношенні 1: 1. В якості підгодівлі доцільно буде додати до суміші 1 ст. ложку сульфату калію і 2 ст. ложки суперфосфату.

Саджанці поміщають в яму вертикально і засипають коріння дернової землею, заглиблений при цьому кореневу шийку на 5-6 см. Пристовбурне коло злегка утрамбовують, виробляють полив з розрахунку 30 л на один кущ, після чого мульчують грунт торфом, перегноєм або тирсою.

Догляд за ольхолістная іргой

Ніяких спеціальних заходів по догляду за ольхолістная іргой не потрібно. Кущі потрібно періодично обрізати як в санітарних, так і в декоративних цілях. Для отримання хорошого врожаю ягід потрібно робити регулярний полив і вносити підживлення.

полив

Ірга ольхолістная любить воду і добре відгукується на полив. Особливо це необхідно в період зав’язування і дозрівання ягід. Якщо атмосферних опадів випадає досить, від поливу можна відмовитися зовсім.

Прополка і розпушування грунту

Розпушування і прополювання можна виробляти періодично, очищаючи пристовбурні кола від бур’янів. Повністю пристовбурні кола зазвичай перекопують восени, одночасно вносячи добрива.

Підживлення ольхолістная ірги протягом сезону

Ольхолістная ірга добре відгукується на внесення органічних добрив: торфу, перегною. Крім цього, її можна підгодовувати протягом сезону.

Весна, до початку розпускання листя

Нітрофоска або інше азотне добриво — 50 г на 10 л води, вноситься поливом пристовбурного кола

Настій курячого посліду або гною 0,5 л або сечовина 30-40 г на 10 л води, вноситься в прикореневу зону

Восени, після листопаду

Суперфосфат 40 г, калій сульфат 20 г на 1 кв. м одночасно з перекопуванням грунту

обрізка

Ольхолістная іргу обрізають в санітарних цілях, для омолодження посадок і для формування крони. Санітарна обрізка проводиться восени після опадання листя і навесні до набрякання бруньок. Вирізаються, перш за все, зламані, сухі і загущающие крону гілки. Після третього року життя зазвичай залишають по три вертикальних щорічних втечі, інші вирізають під корінь. Всього ж кущ формують з 10-15 гілок різного віку.

Підготовка ірги ольхолістная до зими

Зимостійкість ірги ольхолістная достатня, щоб пережити морози -40 градусів і нижче. Ніяких спеціальних захисних заходів вживати не потрібно.

Які захворювання і шкідники можуть загрожувати культурі

Ольхолістная ірга дуже стійка до захворювань. Незважаючи на це, іноді на кущах можна помітити як сліди хвороб, так і шкідників. Ось їх невеликий перелік.

Лікування і профілактика

На опалому листі помітні характерні бурі плями

Уражену листя знищують, кущі обробляють бордоською рідиною

Сіра цвіль на ягодах і листі

Скорочення поливу; обробка бордоською сумішшю

Листя і кінчики гілок темніють і засихають

Уражені ділянки куща вирізати і спалити. Навесні кущі обробити мідним купоросом.

Гусениці молі виділяють речовини, що руйнують пластину листа

Личинка семяєд поїдає насіння в ягоді

висновок

Ірга ольхолістная, фото і опис сортів якій дано в цій статті — справжня знахідка для садівника. Догляд за нею на рідкість простий, а велика кількість ягід може порадувати навіть в неврожайні роки. Квітуча ірга дуже красива, а з її плодів можна приготувати безліч солодких страв.

Садова ірга — вирощування і догляд, види, сорти з фото, розмноження

Серед багатьох видів фруктових дерев і чагарників на особливу увагу заслуговує садові ірга (Amelanchier) або корінка, яка поєднує в собі декоративні та плодові якості, а в догляді славиться своєю невибагливістю, винятковою зимостійкістю і стійкістю до шкідників і хвороб.

Рід культури налічує близько 25 видів великих чагарників або невисоких листяних дерев, велика частина яких походить з Північної Америки. У природі рослина легко гібрідізіруют, а представники роду зовні дуже схожі один на одного.

Культура належить сімейству Розоцвітих і є близьким родичем яблука, груші і глоду. Латинська назва походить від французького «амеланш», що означає «маленьке яблуко».

В Європі та Америці коринку називають червневої ягодою. Як декоративно-плодових рослин в садовій культурі набули поширення кілька видів.

Опис ірги з фото

Деякі види — маленькі дерева, інші — багатостовбурні високі чагарники переважно з зонтичної кроною. Кора сіра або коричнева, гладка.

Крім смачних ягід ірга цінується садівниками за красивий осінній забарвлення листя і чудове цвітіння навесні. Листя ранньою весною сріблясто-опушені, мідно-червоні або зеленувато-рожеві, в залежності від виду.

У сезон листя стає зеленою або оливковою з легким рожевим відтінком. З приходом осені ірга забарвлюється в оранжево-жовті, пурпурні або вогненно-червоні кольори, стаючи яскравим акцентом саду і чим холодніше, тим яскравіше будуть горіти фарби на тлі пожухлу, увядающего саду.

Навесні корінка оповита ніжною білою або рожевою серпанком з численних зірчастих квітів, зібраних в суцвіття-кисті. Після відцвітання зав’язуються невеликі плоди, які дозрівають влітку, поступово змінюючи колір із зелено-червоного на темно-синій або майже чорний. Останнім часом можна зустріти сортову новинку ірги з білими ягодами (сорт Altaglow).

Плоди м’які і солодкі, за смаком трохи нагадують чорницю, але по живильній цінності вони значно багатшими багатьма корисними речовинами. Ягоди є цінним джерелом вітамінів групи В, магнію, калію, кальцію і заліза.

Містять значну кількість флавоноїдів і антоціанів, які є потужними антиоксидантами, вітамін C, пектин, органічні кислоти і каротин. Користь ягід ірги для здоров’я неоціненна. Плоди зав’язуються на дворічних і старих пагонах.

Сорти і види ірги з фото

Популярний в культурі вид — ірга канадська (Amelanchier canadensis) . Це низька дерево, яке досягає максимум 4 метрів у висоту, але в садах його часто можна зустріти в чагарникової формі.

Сорт канадської ірги «Балерина», вирощений в Нідерландах. Плоди поступово змінюють колір з рожевого на фіолетовий. Вони мають діаметр близько 15 мм і дуже смачні.

Квітуча ірга «Балерина»

Кущ досягає висоти близько 4 метрів. Завдяки численним великим квітам і прекрасним осіннім фарбам вважається одним з найбільш декоративних сортів.

Сорт «Rainbow Pillar» висотою від 3 до 5 м і шириною 2 м з вертикальною, вузькою кроною. Листя дрібнозубчасті, темно-зелені, восени блискучі оранжево-червоні, квіти білі. Плоди мають високі смакові якості. Сорт підходить для створення живоплотів.

«Принц Вільям» — красиве маленьке дерево / кущ з рясним весняним цвітінням, смачними кисло-солодкими плодами і барвистою осіннім листям.

Ірга Ламарка (Amelanchier lamarckii син. A x grandiflora) . Імовірно гібрид родом з Канади, іноді його помилково вважають сортом виду Amelanchier canadensis.

На перший погляд важко розрізнити ці два чагарнику, так як вони дуже схожі один на одного, але ірга Ламарка більша і може досягати висоти 7 метрів. Молоді листочки навесні покриті густими білими волосками, які зникають на зрілих листках.

Плоди мають яблучно-солодкий смак. Широко культивується як декоративна рослина, за що отримала визнання Королівського садівницького товариства

Сорт даного виду «Принцеса Діана» — привабливий чагарник або невелике дерево з вертикальною кроною, яка навесні усипана безліччю білих квітів. Молоде листя блідо-бронзова, зелена влітку. Восени вона забарвлюється в вогненні відтінки малинового і оранжевого.

Ірга ольхолістная (Amelanchier alnifolia) — чагарник або дерево, яке найчастіше виростає до 4 метрів, а карликова форма куща тільки 1 — 1,20 метра. Плоди дозрівають в середині літа, вони солодкі і соковиті, в смаку присутня відтінок яблука.

«Обеліск» — невелике стовпчасті деревце з молодими червоними листками, які влітку стають зеленими. Білі зірчасті квіти з’являються в середині весни.

Крупноплодная ірга «Смоукі» — сорт даного виду висотою до 4 м. З віком зонтична крона чагарнику розростається до 6 м в ширину. Доросла рослина дає близько 8 кг великих ягід, які зібрані в грона по 10 штук. Дозрівають нерівномірно з середини червня. Вони соковиті, смачні і дуже солодкі.

Ягоди ірги «Смоукі»

Ірга колосиста (Amelanchier spicata) — низькорослий кущ, який утворює густі зарості з безлічі пагонів і кореневої порослі, з-за чого вид часто використовують для створення живоплоту. Ягоди солодкі з кислинкою, чорно-фіолетові.

Посадка ірги на ділянці

Саджанці зазвичай продаються в контейнерах, завдяки цьому коренева система рослини добре розвинена і при посадці немає ризику її пошкодження. Кращий час для посадки — весна або осінь, але, як і більшість рослин в контейнерах, саджанці можна висаджувати протягом усього вегетаційного періоду.

Культура адаптується до більшості типів садових субстратів з нейтральною або слабокислою реакцією, за винятком погано дренованих або важких глинистих ґрунтів, в яких відсутня органічна речовина. На вологих, холодних і затоплених грунтах, дуже лужних або кислих рослини погано ростуть і часто хворіють.

Ірга колосиста восени

Так як коренева система коринки глибока і потужна, то необхідно уникати місць з високим заляганням грунтових вод. Для рясного цвітіння і хорошого розвитку краще висаджувати культуру в родючі суглинки або супіщані грунти, молодим саджанців необхідно забезпечити хороші грунтові умови для вкорінення і зростання.

Перед посадкою ірги потрібно добре підготувати місце. Якщо земля важка і волога, то змішайте її з піском. Для малородючих ґрунтів рекомендується перед посадкою внесення однієї частини компосту або перегною з додаванням багатокомпонентних підгодівлі на основі фосфату і калію.

Добрива змішують в листової землею, взятою з посадкової ями в співвідношенні 1: 3. На дні насипають дренажний шар з дрібного щебеню або битої цегли.

Місце для вирощування ірги на ділянці вибирайте сонячне або злегка затінене, так як велика кількість світла необхідні для гарного плодоносіння і дозрівання плодів. У тіні кущ зазвичай приймає більш густу форму, сильно розгалужується і росте в сторони, але його плодоношення зменшується, а самі плоди не такі солодкі.

Висаджують рослина так, щоб місце щеплення знаходилося трохи вище рівня землі. Щільні посадки виключаються, так як саджанці з часом розростаються.

Краще дотримуватися шахового порядку з відстанню від півтора до 4 метрів, в залежності від розростання сорти. Якщо завдання полягає в створенні живоплоту з ірги, то висаджують 1-2 річні кущі на відстані 30-50 см одна від одної.

Посадка ірги для живоплоту

Після посадки грунт навколо рослини необхідно ретельно утрамбувати, а потім рясно полити, щоб земля просіла і заповнила порожнечі. Після просідання землю досипають.

Для зменшення випаровування вологи саджанці ірги після посадки мульчують торфом або подрібненої корою по периметру крони, але відступивши від стовбура на 10-15 см.

Догляд за іргой на ділянці

У догляді ірга невибаглива і не вимагає постійної уваги. Так як культура вважається посухостійкою, то поливають тільки в періоди посухи, однак при цьому слід враховувати тип грунту — піщані ґрунти висихають швидше, ніж суглинки і потребують поливу частіше. Проте, зрошення саджанців в перший рік вегетації проводять регулярно, не допускаючи пересихання грунту.

Вирощування ірги ольхолістная: посадка і догляд в саду

Ірга ольхолістная — рослина, яке проростає в садах багатьох дачників в якості декоративних кущів. Але мало хто знає, що плоди ірги надзвичайно корисні для здоров’я людини. Вони можуть допомогти не тільки під час сезонного авітамінозу, але і можуть бути використані в якості профілактики раку. Чагарник досить невибагливий в догляді. Можливо, саме тому садівники зазвичай не приділяють багато уваги цій рослині.

опис виду

Ірга — це чагарник, який може вирости до чотирьох метрів у висоту. Листя насиченого зеленого кольору, овальної форми. Ірга ольхолістная, на відміну від інших сортів, дозволяє зібрати багатий урожай солодких і корисних плодів. Ягоди фіолетового кольору з червоним відтінком, досить великого розміру (в діаметрі можуть досягти 15 мм). Квітка цього чагарнику запаху не має.

Підготовка ґрунту і вибір місця для чагарнику

Не дивлячись на те, що ірга є некапризним рослиною, все ж потрібно правильно вибрати місце для її посадки. Рослина зможе рости майже де завгодно, але якщо умови будуть недостатньо комфортними для нього, зібрати багатий і смачний урожай не вийде.

Слід пам’ятати, що цей чагарник не любить вогкості і болотистих низин. Також потрібно уникати посадки в місцях, де присутні грунтові води, адже в таких умовах коренева система перестане розвиватися і може навіть загинути. Потрібно підібрати місце з суглинистим і супіщаним грунтом.

Що стосується освітлення, то ідеально підходить для ірги ольхолістная легка півтінь, наприклад, поруч з парканом. Прямих сонячних променів краще уникати.

Одному куща для хорошого розвитку потрібна вільна площа, близько 3-4 квадратних метрів. Якщо висаджувати планується кілька кущів, то краще розмістити їх в шаховому порядку. Справа в тому, що ірга — це рослина-довгожитель. Рости воно може більше 65 років, з віком стаючи все більш міцніше і знаходячи схожість з деревом.

Підготовка ґрунту перед посадкою проводиться за тим же принципом, що і під час висадки інших чагарників. Спочатку потрібно прополоти посадочний майданчик, позбавляючись від бур’янів, потім її ретельно перекопати і додати в грунт фосфорні добрива. Після цих маніпуляцій можна переходити до посадки чагарнику.

Як правильно посадити іргу

Іргу ольхолістная садять як восени, так і навесні. За словами садівників, більш відповідним вважається все ж осінній період.

  • В першу чергу потрібно викопати в грунті лунку діаметром близько 75-80 см і в глибину не більше 2 багнетів лопати.
  • Грунт, який був викопаний, слід перемішати з піском і компостом у співвідношенні 3: 1.
  • На дно ями викладається перегній і невелика кількість фосфатно-калійного добрива.
  • Потім в лунку встановлюється саджанець і покривається раніше підготовленою сумішшю грунту і компосту.
  • Земля навколо куща дуже добре поливається водою.
  • Коли вода вбереться, землю навколо саджанця потрібно втоптати і добре розрівняти. Також рекомендується для захисту покрити її шаром листя і деревної тирси.

Забезпечення правильного догляду

Ірга ольхолістная зростає дуже швидко, якщо надати їй самий мінімальний, але вельми важливий догляд. Знадобиться час від часу поливати рослину, позбавлятися від бур’янів навколо нього, кілька разів внести добрива і проводити обрізку куща. Якщо всього цього не робити, рослина буде продовжувати рости, але отримати хороший урожай дачник в такому разі не зможе.

Правила поливу

Ірга ольхолістная стійка до сухому грунті, тому полив проводити слід тільки в разі тривалої відсутності дощів. Робити це потрібно за допомогою шланга з розсіювачем, щоб під час поливу також змити бруд і пил з листя куща. Полив здійснюється ближче до вечора, коли денна спека спаде.

особливості підживлення

Протягом першого року після того як рослина було посаджено, підгодівлю можна провести торфом або перегноєм. Сумішшю потрібно вкрити наземну частину куща. Через рік в грунт можна внести близько 50 г селітри. З року в рік рекомендується чергувати внесення хімічних і органічних добрив.

Як обрізати іргу

Рослина час від часу вимагатиме обрізки. Робити це потрібно для того, щоб чагарник не втрачав своїх декоративних властивостей, добре виглядав і прикрашав дачну ділянку своєю присутністю.

Особливості догляду в перші роки життя

У перші роки життя ірги на ділянці потрібно рясно її поливати. Особливо якщо погода балує високою температурою і відсутністю опадів.

Також потрібно підгодовувати молоді кущі, щоб допомогти їм швидко рости і розвиватися.

Якщо не забувати про своєчасну обрізку, то зовсім скоро рослина розростеться і сформує гарний кущ, який стане гордістю дачної ділянки.

Обрізка і формування дорослого куща

Іргу формують у вигляді куща з декількома стовбурами, які утворюються з міцних прикореневих пагонів. Слабкі паростки потрібно зрізати. Спочатку потрібно залишати все сильні нові пагони, але починаючи з третього року після посадки, досить буде 2-3 нових паростків. В результаті кущ повинен включати в себе близько 12-15 гілок різного віку.

Після цього обрізка буде полягати в тому, щоб видалити зайві прикореневі пагони, хворі і слабкі паростки, зламані гілки. Також обрізка допомагає коригувати висоту рослини, що сприяє зручності збору врожаю.

Трохи про розмноженні рослини

Іргу ольхолістная розмножують кількома способами:

  • Отводками . Найбільш простий спосіб. Підходить для кущів у віці від двох років. Скопував верхній шар почвогрунта, додаються добрива. Нижній втечу відводиться і фіксується в землі. Потім, після появи перших паростків, їх засипають наполовину перегноєм. На наступний рік, восени, відведення можна пересаджувати на місце постійного перебування.
  • Живцюванням . Спосіб для більш досвідчених садівників, які мають досвід в діянні щеплень. Взимку живці зберігаються в піску, а навесні прищеплюються до підщепи, в ролі якої виступає дворічна горобина.
  • Насінням . Спосіб, який займає найбільшу кількість часу. Насіння можна зібрати з ягід ірги або придбати в спеціалізованому магазині. Висіваються вони в парнику або на звичайну грядку в осінній період. У другому випадку землю обов’язково потрібно вкрити. А навесні вже повинні з’явитися перші сходи, які до того ж ще і загартується під час зимових холодів.

Корисні властивості ольхолістная ірги

Плоди ольхолістная ірги мають безліч корисних властивостей. За кількістю вітаміну С в своєму складі вони обганяють виноград. Також вони багаті на каротин, пектинами, клітковиною. Допомагають зміцнити кишечник, і поліпшити травлення. Разом з цим, добре працюють при захворюваннях в серцево-судинному напрямку. Вітамін Р, який є в складі ягід, допоможе зміцнити судини, попередити варикозне розширення вен і навіть інфаркт. Сік з плодів ірги допоможе пролікувати хворе горло при ангіні, також може використовуватися як дієтичний засіб.

Квіти чагарнику можуть бути використані для приготування настою, який буде боротися зі слабкістю серця і нормалізує тиск. Ще такий настій покращує сон.

Настої листя вирішать проблему панкреатиту, прискорять процес загоєння ран.

Відвар кори ірги ольхолістная пролікує ангіну, опіки, рани. Також використовується при хворобах шлунково-кишкового тракту.

У вас ще не росте ірга? Посадіть обов’язково!

У моєму саду це дерево оселилося вже давно, але до цих пір я дякую себе за те, що посадила іргу. Її плоди — просто джерело найцінніших вітамінів, а перелік їх благотворного впливу на організм можна продовжувати практично нескінченно! Кору і листя теж можна використовувати в лікувальних цілях.

Ірга невимоглива до складу грунту, не вимагає складного догляду, легко розмножується і в пору цвітіння є відмінним медоносом. Рослина легко переносить зимівлю без укриття навіть при малосніжних зимах з температурою нижче 40 ° С! Крім того, навіть затяжні весняні заморозки не зможуть залишити вас без врожаю, ірга легко і без втрат перенесе їх. І, зрозуміло, не варто скидати з рахунків її чудовий зовнішній вигляд, який прикрасить сад в будь-який час року. Навесні ірга пестить погляд рясним цвітінням, влітку — гронами яскравих різнокольорових ягід, восени — вишуканою пурпурової кольоровою гамою в’янучої листя.

посадка ірги

Як я вже говорила, ірга невимоглива до складу і кислотності грунту. У мене прекрасно росте, плодоносить і розмножується на родючому чорноземі. У подруги аналогічно поводиться на супіщаних. Однак рослина не любить місця, де постійно дуже високо до поверхні грунту підходять грунтові води (заболочені). Її коренева система розташована 3-4 м углиб землі. Це, з одного боку, добре: допомагає без втрат пережити холодні зими. А з іншого боку, погано: якщо коріння будуть знаходиться в пласті з ґрунтовою водою — високих врожаїв не чекайте. Точно сорт свого рослини назвати не зможу, так як брала саджанець у знайомих, але візуально схожа на іргу круглолістной ( Amelanchier ovalis ).

Висаджувала я його восени, в висоту саджанець був приблизно 70 см, коренева система добре розвинена, головний корінь був завдовжки близько 30-35 см. Ямку вирила 50х50 см і в глибину стільки ж. Вийнятий грунт змішала з піском і готового компосту (3: 1: 1) і їм засипала коріння, трохи ущільнила і добре полила. Верхівку обрізала приблизно на 15-20 см. Навесні (на другий рік життя!) На моїй дитині вже красувалася одна квіткова кисть, але я її акуратно видалила. Куди поспішати? Нехай зміцніє, встигну поласувати її плодами.

А смак у ягід ірги відмінний! Не скажу, що дуже солодке, або занадто ароматна, або занадто соковита, але відірватися від об’їдання куща неможливо! Подобається і те, що ягідки на кисті дозрівають поступово. Можна до одного кущика неодноразово ходити і збирати тільки самі спілі, а решта залишати дозрівати. У нас на півдні ірга дозріває в серпні-вересні. Якщо не встигаємо все з’їсти, я закладаю залишок в морозильну камеру. До речі, якщо навіть самі спілі і солодкі плоди (полуниця, абрикос), після розморожування дають деяку частку кислинки в смаку, то з іргой це виключено. Щиро рекомендую до заморожування!

розмноження ірги

Вона легко розмножується усіма способами: насінням, живцями, кореневими відростками. Детальніше інформацію про ці способи можна знайти на сайті.

Догляд за іргой

На щастя, ірга стійка до захворювань. На своєму рослині я жодного разу ніяких ознак захворювання не виявила. Так як всі плодові і овочеві культури я удобрюють виключно органікою, то по осені перекопують землю на 30 см. В радіусі 1-1,5 м. Навколо куща і закладаю туди будь-які сидерати, найчастіше це бадилля гороху або квасолі. Подруга ж до цього питання ставиться зовсім по-іншому і користується мінеральними добривами. Навесні, як тільки ірга зацвіте і до моменту, коли буде зірвана остання ягідка, вона вносить азотні добрива 1 раз в 2 тижні. Після збору настає пора внесення калійних і фосфорних. Чесно скажу, ягоди у неї більший і врожайність вище, але я її іргой вважаю за краще не пригощатися.

Полив . Ірга добре переносить посушливі періоди, в принципі, її можна не поливати, глибоко залягають коріння забезпечать кроні і плодам достатньо вологи. Але я люблю поливати своє дерево з шланга з розсіювачем. В основному, щоб змити пил з листя і ягід, адже всім відомо, що самі смачні ягоди — прямо з куща!

Обрізка . А ось це буде потрібно обов’язково, інакше ірга вимахає на таку висоту, що для збору врожаю доведеться підніматися на драбину. А якщо не регулювати кількість стовбурів в кущі, то досить швидко гра загустіть і про високі врожаї доведеться забути. Перші роки зростання залишайте найсильніші нульові пагони, а решта безжально видаляйте. Проводьте обмежує обрізку по висоті. Коли набереться потрібна кількість стовбурів для вашого куща, щороку видаляйте 2-3 найстаріших і залишайте замість 2-3 нових. Так ви будете постійно омолоджувати рослину і отримувати гідний урожай.

Види і сорти ірги

Основні види ірги, які широко поширені і використовуються в садівництві, це ірга ольхолістная , ірга криваво-червона і ірга канадська , вона ж відома як ірга Ламарка . Особливо багато варіацій у останньої: в Канаді приділяють чимале значення селекції і вивели безліч смачних і врожайних сортів. У цього виду самі великі, соковиті і солодкі ягоди.

Ірга канадська (ірга Ламарка) «Циганочка»

Ірга канадська «Смоукі»

Як декоративні часто використовуються ірга колосиста і ірга круглолиста , хоча їх плоди теж їстівні і смачні.

ірга колосиста

ірга круглолиста

ірга звичайна

Ірга звичайна — самий «дикий» і невибагливий вид ірги, його ягоди дрібні і не дуже солодкі, але не менш багаті корисними речовинами, ніж інші.

(Фотографії сортів і видів ірги взяті з інтернетів і належать їх авторам)

Leave a Comment Отменить ответ

Для отправки комментария вам необходимо авторизоваться.