Скільки триває реабілітація після операції на кишківнику

0 Comments

Операція на кишечнику: реабілітація та наслідки

Операція на кишечнику є поширеною хірургічною процедурою. Кількість таких операцій щорічно в Росії становить 500 000. Не завжди ця маніпуляція веде до одужання хворого, однак вона здатна істотно полегшити стан людини в деяких випадках. Після операції необхідний тривалий і складний відновний період.

В якості показань до операції на кишечнику можна виділити наступні фактори:

  • злоякісна пухлина;
  • непрохідність кишечнику;
  • некроз, наприклад, в разі виникнення виразкової хвороби дванадцятипалої кишки;
  • всілякі травми та ін.

Різновиди хірургічного втручання

Операція на кишечнику може проводитися кількома різними способами, від обраного варіанта хірургічного втручання залежать можливі ускладнення, відновлення хворого після маніпуляції і багато іншого.

Однак перший із способів хірургічного втручання є прийнятним далеко не для кожного хворого. У лапароскопічної операції існують протипоказання, які виключають можливість.

За допомогою лапаротомії можливе виконання наступних операцій за показаннями:

Повернутися до змісту

Період реабілітації після втручання

На час, який буде потрібно пацієнтові для відновлення після хірургічного втручання, пряме вплив робить вид операції, а також кількість вирізаною тканини.

Для того щоб процес реабілітації став як можна більш коротким, пацієнтам прописуються наступні процедури.

Дихальні вправи. Це призначення робиться абсолютно всім пацієнтам. При цьому людина повинна здійснювати сильні вдихи і видихи, можна надувати кульки. Подібна фізкультура сприяє гарній вентиляції легенів та попередження пневмоній і бронхітів. Робити таку гімнастику краще часто, особливо це стосується випадків з тривалим постільним режимом.

Застосування знеболювальних засобів. Різновид препаратів залежить від того, наскільки виражені больові відчуття, що найчастіше залежить від типу операції.

Догляд за швами. Тут необхідні щоденний огляд і обробка з наступною зміною пов’язок. Сам хворий повинен спостерігати за швами, не мочити і не чесати їх. Якщо ж починається розбіжність рубців, необхідне медичне втручання.

Фізичні навантаження – суворо індивідуальні призначення, так як на кожному хворому потрібен особливий підхід. Чим раніше хворий встане з ліжка, тим краще, однак це має відбуватися під суворим контролем лікаря. Для того щоб уникнути таких ускладнень, як розбіжність швів, блювання, діарея, а також багатьох інших, необхідно ставитися до фізичних навантажень з обережністю. Для початку лікар призначив пацієнту завдання, що виконуються лежачи, наприклад, руху ногами і руками.

Далі в комплекс будуть додаватися вправи на зміцнення стінки живота. Коли закінчиться постільний режим, пацієнт зможе ходити по палаті і коридору. Тривалість такого ходіння буде постійно збільшуватися.

Фізіотерапевтичні процедури обов’язково призначаються хворому після хірургічних втручань на кишечнику. Серед них можна виділити магнітотерапію, електрофорез, лазеротерапію, УВЧ-терапію та ін.

Неодмінною призначенням після операції на кишечнику є дієта, яку індивідуально підбирає лікар виходячи з особливостей стану хворого. Пацієнт повинен харчуватися маленькими порціями 6-8 разів щодня. Їжа вибирається щадна, обов’язково тепла, рідка чи в змозі желе.

Повернутися до змісту

Період відновлення пацієнтів

Період відновлення безпосередньо залежить від типу хірургічного втручання, а також від обсягу видалених тканин кишечника:

Дієта №0 включає в себе теплі, рідкі та несолоні страви. Хворий може вживати:

  • м’ясний бульйон невеликий фортеці з телятини або кролика;
  • узвар з шипшини;
  • желе з фруктів;
  • рисовий відвар;
  • ягідний кисіль або чай.

Вищеперелічені продукти надають позитивний вплив на шлунково-кишковий тракт, дозволяючи уникнути ускладнень, м’яко відновлюють кишечник після оперативного втручання.

Фізична реабілітація після операційного втручання

При сколіозі 4-го ступеня, коли кут викривлення становить 40 градусів і більше, найефективнішим методом лікування вважають вирівнювання хребта хірургічним шляхом. Упродовж першої або другої доби після операції пацієнти починають рухатися. Повний період реабілітації після операції триває від 6 до 12 міс

Передопераційний період

Фізичний терапевт навчає пацієнта техніці правильного виконання фізичних вправ і формуванню навичок, які будуть важливими в перші дні після операції. Це, зокрема, дихальні вправи, вправи на розтягнення, вміння утримувати правильне положення тулуба, виконувати безпечні переміщення в ліжку, переходити у положення сидячи, безпечно вставати з ліжка/крісла тощо.

У передопераційний період для пацієнта буде корисним виконання аеробних вправ. До прикладу, D.O.S. Santos та співавт. досліджували вплив передопераційної програми тривалістю 4 міс, спрямованої на аеробні тренування та покращання якості життя пацієнтів. Виявлено, що результати відновлення були кращими у пацієнтів, які проходили навчання з аеробним навантаженням, водночас особи, які їх не виконували, залишалися без змін. Післяопераційне відновлення, яке оцінювали за допомогою 6-хвилинного тесту ходьби, було значно кращим у тих, хто проходив передопераційний курс тренування з аеробним навантаженням.

Післяопераційний період

1-й день — 6 тиж (перший етап)

Мета — контроль болю і мобілізація (збільшення рухливості) пацієнта.

  • навчити пацієнта правильній поставі;
  • пояснити принципи мобілізації без навантаження на хребет.

Зазвичай пацієнту дозволяють вставати з ліжка та починати ходити у перший або другий день після операції. Впродовж цього часу він виконує вправи і дотримується рекомендацій, які були йому надані в передопераційний період.

Поступово зростає частота і збільшується тривалість ходьби, що, своєю чергою, сприяє підвищенню рівня загальної витривалості.

На даному етапі (з урахуванням толерантності пацієнта) слід починати виконання вправ з метою розтягнення м’язів нижніх кінцівок та нервової мобілізації.

На 4–7-й день після операції пацієнта виписують з лікарні додому. Впродовж перших 6 тиж реабілітації після операції йому слід бути дуже обережним щодо своєї фізичної активності. Усі домашні справи необхідно виконувати плавно, повільно, щоб не спричинити різкого болю.

У цей період формується кісткова система хребта, тому пацієнту належить уникати:

  • піднімання предметів масою понад 5 кг;
  • нахилів тулуба (можна здійснювати згинання в колінних і кульшових суглобах);
  • ротації хребта (навіть попри те, що багато рутинних заходів передбачають цей рух);
  • керування автомобілем (через сонливість, знижену координацію, а також побічні ефекти знеболювальних засобів).

Через 4–6 тиж після хірургічного втручання на поперековому відділі хребта більшість пацієнтів можуть повернутися до школи або на роботу, яка не передбачає фізичної праці.

Особливості фізичної терапії пацієнта на першому етапі (до 6 тиж)

Ходьба

  1. Частота і тривалість ходьби залежать від рекомендацій, наданих хірургом.
  2. Доцільно здійснювати часті прогулянки на коротку дистанцію.
  3. Пацієнт повинен припиняти ходьбу, якщо виникає гострий біль.
  4. Швидкість ходьби не має спричиняти задишки; пацієнт повинен мати змогу вільно спілкуватися.
  5. Слід починати з 5 хв прогулянки з поступовим збільшенням тривалості ходьби.
  6. Частота прогулянок має бути не менше 3–4 разів на тиждень, а довжина дистанції становити близько 3 км.
  7. Для максимального ефекту слід зберігати правильний стереотип ходьби, а також:
  • Положення голови і плечей. Утримувати пряме положення голови (відносно серединної лінії тіла), погляд спрямований вперед на горизонт. Плечовий пояс розслаблений, але без округлювання плечей і сутулості.
  • Положення тулуба і робота м’язів живота. Утримувати вертикальне положення тулуба без надмірного його нахилу вперед в момент ходьби. Важливо активно задіювати в роботу м’язи живота, щоб зменшити навантаження на поперекову ділянку хребта. Для цього слід утримувати живіт дещо втягнутим.
  • Робота ніг. Кожен крок має бути природним (не надто довгим чи коротким). При кожному кроці перший контакт стопи із поверхнею повинен бути м’яким та робитися ділянкою п’яти із плавним перекатом на середню частину стопи. Контакт стопи із поверхнею необхідно завершувати в ділянці великого пальця стопи.
  • Робота рук. Руки мають бути розташованими близько до тіла, розслабленими і дещо зігнутими в ліктях. У момент ходьби руки повинні рухатися маятникоподібно в ритмі руху протилежної ноги.

Дотримання цих правил рекомендовано пацієнтам під час ходьби на біговій доріжці. Поручні бігової доріжки слід використовувати тільки для підтримки рівноваги тіла.

Розтягнення м’язів

Розтягнення м’язів слід виконувати повільно із затримкою 30–0 с. Кількість повторів — 3–4 рази двічі на день.

Під час виконання вправ має бути відчуття розтягнення. У разі появи болю чи печіння виконання вправ слід припинити.

М’язи задньої поверхні стегна

Вихідне положення

Сидячи на краю стільця, ногу розігнути в коліні, стопу розташувати на незначному підвищенні. Спина має бути рівною.

Рух

Нахил рівного тулуба вперед, животом до стегна до відчуття розтягнення м’язів по задній поверхні стегна.

М’язи передньої поверхні стегна

Вихідне положення

Лежачи на животі, ноги прямі (розігнуті у колінних суглобах).

Рух

Зігнути ногу в колінному суглобі в напрямку п’ятою до сідниць.

Мобілізація нервів

Вихідне положення

Лежачи на спині, ногу зігнути в кульшовому суглобі, максимально розігнути — в колінному. Дане положення ноги підтримувати за допомогою рук.

Рух

Плавне виконання рухів стопою (від себе/на себе).

Вправи для стабілізації та покращання постурального положення тіла

Ці вправи передбачають переважно утримання статичного (нерухомого) положення тулуба при одночасному виконанні рухів нижніми/верхніми кінцівками.

Залежно від виду вправи тривалість напруження може бути різною (в середньому до 10 с).

Кількість повторень — 7–10 разів 1–2 рази на день.

Стабільність поперекового відділу хребта

Вихідне положення

Лежачи на спині, ноги зігнути в колінних суглобах, стопи розташувати на підлозі, попереком торкатися поверхні.

Рух

Напруживши м’язи живота, втиснутися ділянкою попереку об поверхню.

Активізація м’язів черевного пресу 1

Вихідне положення

Лежачи на спині, ноги зігнути в колінних суглобах, стопи розташувати на підлозі, попереком торкатися поверхні.

Рух

Утримуючи напруження м’язів живота, почергово відривати стопи над поверхнею на висоту декількох сантиметрів. При цьому положення таза має бути нерухомим, а ділянка попереку повинна залишатись притиснутою до поверхні.

Активізація м’язів черевного пресу 2

Вихідне положення

Лежачи на спині, ноги зігнути в колінних і кульшових суглобах та розташувати на підвищенні (стільчик/фітбол).

Рух

Утримуючи напруження м’язів живота, підняти зігнуті ноги з опори та утримувати таке положення впродовж декількох секунд. При цьому положення таза має бути нерухомим, а ділянка попереку повинна залишатись притиснутою до поверхні.

Зміцнення великого сідничного м’яза та м’язів задньої поверхні стегна

Вихідне положення

Лежачи на спині, ноги зігнути в колінних суглобах, стопи розташувати на підлозі, попереком торкатися поверхні.

Рух

Утримуючи напруження м’язів живота і нейтральне положення попереку, підняти таз вгору і утримувати таке положення 10–15 с.

Зміцнення розгиначів стегна та м’язів спини

Вихідне положення

Рух

Утримуючи напруження м’язів живота і нейтральне положення тулуба, почергово піднімати ноги вгору.

Пізніше цю вправу можна ускладнити, піднімаючи водночас руку і ногу з протилежних боків.

Денис Дмитрів, головний фізичний терапевт,
Оксана Дуб, фізичний терапевт,
Юрій Гаргас, фізичний терапевт ЦФР «Формула руху»,
Катерина Тимрук-Скоропад, доцент кафедри ФТ та ЕТ, ЛДУФК

“Фармацевт Практик” #6′ 2020