Як живуть перепілки у дикій природі

0 Comments

Окапі: тварина, схожа на жирафу – фото, опис, ТОП-10 цікаві факти

Окапі – рідкісна тварина Африки, що є близькою родичкою жирафи, але зовні більш схожа на якийсь гібрид коня та зебри. Подібно до останньої, цей ендемік африканської фауни має смуги на спині та ногах. Зустрічається окапі лише у тропічних лісах Конго.

Окапі – класифікація та наукова назва

Окапі – ссавець, що належить до ряду Парнокопитні, підряду Жуйні. Він є представником родини Жирафові (Giraffidae), у якій разом із жирафою становить 2 наявні нині роди.

Окапі належить до однойменного роду, латинська назва якого Okapia. Останній налічує лише 1 вид. Наукова назва цієї тварини – Okapia johnstoni.

Слово «окапі» походить з мови народу лесе, та утворене з двох слів, що означають «відрізати» та «смужки». За легендою місцевих жителів, ця тварина сама прикрашає своє тіло смугами.

Друга складова видової назви – «johnstoni» пов’язана з прізвищем британського дослідника – сера Гаррі Джонстона. Саме його експедиція першою відкрила окапі у лісах Ітурі у Конго на початку 20 ст.

Окапі нерідко звуть живою скам’янілістю. Хоча ця тварина існувала протягом багатьох геологічних періодів, вона все ще виглядає доволі примітивною.

Найдавніші відомі пращури окапі жили в Африці ще в епоху раннього міоцену, від 23 до 16 млн років тому. За генетичним дослідженням 2015 р. виявлено, що спільний пращур цих тварин та жирафів живу приблизно 11,5 млн років тому.

Цікавий факт! Окапі ще відомий як лісова чи конголезька жирафа. Також його звуть «жирафа-зебра» або «лісова зебра», через наявність смугастих плям в обох тварин, але ніякої спорідненості вони не мають.

Як виглядає окапі? Опис тварини

Окапі – одна з найдивовижніших сучасних тварин. За формою тіла вони нагадують коней, але шия у них довша. Окапі має хутро червоно-коричневого або шоколадного кольору з білими горизонтальними смугами на задній частині тіла та ногах. Проте над кожним копитом помітні білі щиколотки з темною ділянкою, що вкриті товстою шкірою.

Голова в окапі маленька, з великими вухами, а мордочка має чорно-біле забарвлення. Шия та ноги у цих тварин видовжені, але не настільки помітно, як у жирафи.

У самців на голові помітні два короткі роги, вкриті шкірою. У самиць вони зазвичай відсутні, проте у деяких особин можуть бути округлі шишки замість горбків на голові.

Довжина тіла в окапі від голови до хвоста становить приблизно 2 м, тоді як зріст сягає 1,6 м. Хвіст сягає завдовжки 40 см. Самиці окапі зазвичай трохи вищі за самців.

Поведінка та спосіб життя

Окапі ведуть денний спосіб життя. Вони активні вдень, та більшу частину часу витрачають на пошуку їжі у лісі. Ці тварини переважно поодинокі, за винятком сезону розмноження, коли самиці доглядають за дитинчатами та час від часу годують невелику групу інших окапі.

Самці зазвичай живуть на більшій території, ніж самиці. За свої територіальні угіддя вони борються зі своїми конкурентами, як і під час шлюбного періоду, використовуючи для боротьби шию.

Вважається, що окапі спілкуються за допомогою тихих низькочастотних звуків, які люди не чують. Лише комп’ютерний аналіз може виявити інфразвукові сигнали цих тварин.

Вважається, що ці звуки є прихованим методом взаємодії окапі, яким вони попереджають один одного про наявність свого головного хижака – леопарда. Також така вокалізація дозволяє самиці спілкуватися з малюком під час пошуку їжі.

Ці тварини доволі залежні від своїх слухових здібностей, коли не бачать крізь густий ліс свого середовища існування. Відведені назад вуха дозволяють легко виявляти хижаків та стежити за ними.

Де живуть окапі та яке їхнє середовище існування?

Наразі окапі збереглися лише на теренах однієї країни Африки. Ці тварини зустрічаються на півночі та сході Демократичної Республіки Конго. Раніше вони мешкали й в Уганді, але наразі цей вид там є вимерлим.

Густий тропічний ліс на висоті 500-1000 м – основне середовище існування окапі. Проте зазвичай переважна більшість цих тварин знаходиться на висоті 800 м, поблизу водного джерела з повільною течією.

Популяція окапі зосереджена у вологих тропічних лісах Ітурі. Приблизно 20% цієї лісової території належать до заповідника дикої природи Окапі, який занесений до спадщини ЮНЕСКО.

Що їсть окапі?

Подібно до жирафів, окапі є травоїдними тваринами. Їхній раціон складається винятково з рослинної їжі. Проте харчування цих тварин доволі різноманітне та налічує понад 100 різновидів рослин, до яких належать навіть отруйні види.

Довгий та чіпкий язик дозволяє окапі хапати листя з гілок над головою. Довга шия також допомагає цим тваринам діставати до листя, бруньок та плодів на високих ділянках.

Окапі також споживають фрукти, ягоди, гриби, папороті. Необхідну для здоров’я сіль та життєво важливі мінерали ці тварини отримують через вживання червоної глини.

Ці тварини проводять більшу частину дня у пошуках їжі. Зазвичай вони тримаються поблизу знайомих їм місць, щоб бути впевненими у наявності шляху для втечі при зустрічі з хижаком.

Цікавий факт! Добовий раціон окапі становить 18-29 кг винятково рослинної їжі.

ТОП-10 цікаві факти про окапі

  • Цю тварину настільки рідко можна побачити, що її не класифікували як вид до 1900-х років.
  • Окапі було класифіковано як вид у 1900-1901 роках після аналізу двох частин його шкіри, які були відправлені для аналізу до Лондона.
  • Більшість цих тварин залишаються прихованими у джунглях і лише рідко їх помічають люди.
  • Лише у 2008 р. перше зображення окапі у дикій природі було зроблено камерою-пасткою, встановленою Зоологічним товариством Лондона.
  • Жирафи та окапі споріднені: вони мають однакові язики, зуби та роги, але різний зовнішній вигляд.
  • Швидкість руху окапі становить до 60 км/год.
  • Окапі має настільки довгий язик (30-35 см завдовжки), що є однією з небагатьох тварин у світі, яка здатна лизати власне вухо та очі.
  • Ці тварини можуть виявити присутність інших окапі завдяки пахучим залозам біля основи ніг та гострому нюху.
  • Смуги на ногах окапі забезпечують тварині чудовий камуфляж через добре поєднання з темними ділянками та відфільтрованим сонячним світлом у джунглях.
  • Також смуги можуть допомагати молодим окапі бачити та слідувати за матір’ю крізь зарості.

Розмноження та життєвий цикл

Самиця окапі виношує єдине дитинча приблизно до 16 місяців. Малюк протягом 30 хвилин після народження здатний вставати самостійно. Імовірно, це захисна адаптація цих тварин, оскільки дитинча окапі було б вразливим для хижаків, якщо не могло б втекти у разі загрози.

Мати та дитинча окапі проводять разом приблизно 2 місяці. Вони перебувають переважно у захисних заростях. Хоча доросла самиця охороняє та годує малюка, вважається, що між ними не розвивається такий тісний зв’язок, як в інших копитних ссавців.

Зазвичай відлучення відбувається приблизно у віці 6 місяців. Проте дитинча окапі може продовжувати харчуватися материнським молоком й понад рік. Смуги на тіло у молодих тварин з’являються у перший рік. Статевої зрілості ці тварини набувають приблизно у 3 роки.

Середня тривалість життя окапі у дикій природі напевно невідома. Проте у неволі ці тварини живуть 15-20 років, а деякі окремі особини – навіть до 30 років.

Хижаки та загрози окапі

Головним хижаком цих тварин є леопард. Окапі не може застосовувати проти нього свою основну захисну тактику за допомогою чутливого слуху. Леопард проводить час серед дерев та може спостерігати за потенційною здобиччю згори. Таким чином цей хижак може полювати на окапі із засідки.

Сервал, який також чудово лазить по деревах та має гострий слух, є ще одним хижаком цих парнокопитних. Загалом через доволі обмежений ареал розповсюдження окапі має менше хижаків, ніж чимало інших видів тварин.

Також загрозу для нього можуть становить люди. Корінне населення ДР Конго цінує м’ясо та шкіру окапі, через що й полює на цих тварин, які ще з 1933 р. охороняються законом у країні, але це не заважає браконьєрству.

Проте найбільшою загрозою для окапі становить втрати їхнього середовища існування через вирубку лісів. За оцінками, у дикій природі залишилося від 10 000 до 25 000 особин цих тварин. У зоопарках у різних куточках світу загалом мешкає приблизно 100 окапі. Ці тварини у дикій природі класифікуються як вид, що перебуває під загрозою зникнення.

Березень 2024

ПнВтСрЧтПтСбНд
123
45678910
11121314151617
18192021222324
25262728293031

Колібрі: дивовижна дрібна пташка – фото, опис, ТОП-7 цікаві факти

Колібрі – дивовижні маленькі пташки, що походять з Америки та широко розповсюджені у тропічних лісах. Вони змахують крилами до 80 разів на секунду та через різноколірне забарвлення нагадують мерехтливі райдужні плямки у повітрі.

Колібрі – класифікація та походження назви

Колібрі називають усіх маленьких пташок, що належать до родини Колібрієві або Коліброві (Trochilidae). Остання налічує 6 підродин. Типовим родом цих птахів, що належать до ряду Серпокрильцеподібні (Apodiformes), вважається Колібрі (Trochilus). До нього належать лише 2 види, які є ендеміками Ямайки.

Взагалі різноманітність пташок колібрі є просто дивовижною. Спільними рисами для них мініатюрні розміри, райдужне забарвлення та витончений довгий та тонкий дзьоб, що дозволяє харчуватися нектаром.

Назви різновидів цих маленьких пташок не менш дивовижні. У світі існують колібрі-шаблекрили, -смарагди, – діаманти, -феї, – берили, -якобіни та чимало інших, що зачаровують як своїм зовнішнім виглядом, так і найменуваннями.

Відомо про існування приблизно 350 видів цих тропічних пташок. Однак цей список оновлюється щороку в міру виявлення нових варіацій.

Взагалі наукова назва «колібрі» – Trochilus походить від давньогрецького слова, що означає «дрібний птах». Його використовував ще Аристотель, проте, скоріш за все, щодо кропив’янки, ніж до цих тропічних пташок, за якими воно закріпилося.

Слово «колібрі» походить з іспанської чи французької мови, до якої воно потрапило з мови карибів. Вважається, що його початкове значення – «блискуча поверхня» – пов’язано із блискучим оперенням пташки.

Як виглядає птах колібрі?

Колібрі – дуже маленькі пташки. Найбільший представник цих птахів – велетенський колібрі – сягає 23 см завдовжки та важить 18-24 г. Проте різні види можуть значно відрізнятися за розміром.

Залежно від різновиду довжина тіла у цих маленьких пташок може сягати від 6 до 13 см, а вага варіюється у межах 3-7 г. Найменшою вважається колібрі-бджола, яка важить лише 2 грами. Розмах крил у більшості видів варіюється у межах 7,5-12,5 см.

Цікавий факт! Приблизно 25-30% ваги колібрі припадає на широкі грудні м’язи, які відповідають переважно за політ.

Ці маленькі птахи значно відрізняються від більшості інших та зачаровують своєю дивовижною красою. Колібрі мають обтічне коротке тіло, витончені довгі дзьоб та крила. У цих пташок понад 900 пір’їн, і це є найменшою кількістю пір’я серед усіх видів птахів у світі, проте саме завдяки цьому вони здатні до легшого польоту.

Яскравий колір колібрі спричинений не пігментацію пір’я, а скоріше райдужними переливами в їх розташуванні. Рівень освітлення, вологість, кут огляду, знос та інші чинники впливають на те, наскільки яскравим та барвистим може виглядати пташка.

Цікавий факт! Мечодзьобий колібрі має найдовший дзьоб щодо загального розміру тіла. Він сягає завдовжки 10 см.

Поведінка птаха

Ці пташки мають надзвичайно крихітні ніжки, та не вміють ходити чи стрибати. Проте це й не потрібно колібрі, адже через менші ноги вони значно легші для ефективнішого польоту.

Крила у цих маленьких пташок приблизно 10-15 разів на секунду, дозволяючи зависати на місці. Проте свої коротенькі ніжки вони можуть використовувати для свербіння.

Неймовірна швидкість руху крил колібрі є лише однією з рис, що робить політ цих пташок незвичайним та захопливим. Вони є єдиними птахами у світі, які здатні літати задом наперед завдяки розмаху крил, який зазвичай перевищує їх повну довжину принаймні на 0,6 см.

Колібрі здатні майже миттєво змінювати напрямки, ніби зависаючи у повітрі. До того ж вони можуть навіть літати вниз головою.

Відомо, що колібрі – доволі агресивні пташки, які часто відганяють зловмисників. Попри свої мініатюрні габарити, вони є одними з найлютіших птахів. Колібрі не лише успішно відганяють великих птахів, але можуть нападати на інших тварин та навіть на людей.

ТОП-7 цікаві факти про колібрі

  • У стані спокою ця маленька пташка робить в середньому 250 вдихів за хвилину, але під час польоту її дихання прискорюється.
  • Середня частота серцевих скорочень колібрі перевищує 1200 ударів на хвилину.
  • Крила колібрі роблять від 50 до 200 змахів на секунду залежно від напрямку та мети польоту, а також умов навколишнього повітря.
  • Ці птахи не мають нюху, але мають дуже гострий зір.
  • Під час годування колібрі може облизуватися 10-15 разів на секунду.
  • Максимальна швидкість польоту колібрі становить 48 км/год.
  • Ці птахи можуть розвивати швидкість до 96 км/год під час занурення.

Де живе птах колібрі?

Переважна більшість колібрі у дикій природі мешкає лише на теренах Америки. Проте деякі види можна зустріти у різних частинах світу. Зазвичай колібрі населяють тропічні ліси та джунглі.

Найбільші шанси зустріти цих птахів у країнах поблизу екватора, оскільки вони полюбляють тепло. Проте деякі види зустрічаються і у Мексиці.

У світі існує понад 300 видів колібрі. Лише 17 з них регулярно розмножуються у Сполучених Штатах, і ще 9 можуть відвідувати країну.

Решта різновидів – переважно тропічні види, які не мігрують регулярно. Вони зустрічаються у Центральній та Південній Америці, а також по всьому Карибському басейну.

На теренах Сполучених Штатів ці маленькі пташки поширені переважно у таких штатах, як Каліфорнія, Техас, Аризона і Нью-Мексико. Проте північноамериканські види зазвичай мігрують на зимівлю до тепліших регіонів. Пік міграції припадає на середину липня або серпня чи на початок вересня – залежно від маршруту та конкретного виду.

Цікавий факт! Рубіновогорлий колібрі пролітає 800 км без зупинки через Мексиканську затоку під час весняної та осінньої міграції. Найдовшу міграцію серед усіх видів цих птахів має рудий колібрі, що долає понад 4800 км від Аляски чи Канади до Мексики.

Місця гніздування

Для розташування гнізда ці пташки обирають безпечні, захищені місця, де їхні пташенята будуть захищеними від сонцю, дощу, вітру та хижаків. Найчастіше за все вони гніздуються на роздвоєних гілках дерев, уздовж тонких гілочок рослин або в густих та колючих чагарниках.

До інших, доволі незвичних міст гніздування колібрі належать:

  • тонкі дроти або навіть білизняні мотузки;
  • внутрішні світильники на веранді або зовнішні світильники камер спостереження;
  • верхівки вітряних курантів, статуй або інших садових прикрас;
  • верхівки кактусів;
  • поверхня невеликих труб та інших зовнішніх конструкцій.

Вибираючи місце для гнізда, самиця колібрі може неодноразово сідати на нього, щоб упевнитися у його стійкості. Висота гнізда дуже різниться залежно від виду та наявності відповідних місць для гніздування. Зазвичай ці птахи розмішують свої гнізда на висоті 3-18 м над землею та на відстані до 800 м від бажаних джерел харчування.

До уваги! Колібрі не гніздяться у дуплах та не використовують як своє житло шпаківні.

Як виглядає гніздо колібрі?

Гнізда колібрі – дивовижні архітектурні витвори. Будуть їх лише самиці. Вони витрачають декілька годин на день протягом тижня, збираючи матеріали для його будівництва. Зазвичай для цієї мети підходять шматочки моху та лишайників, павутиння, пух кульбаби та рогозу, бавовняні волокна, невеличкі шматочки кори або листя, пір’я, пух та хутро.

Самиця сплітає усі ці матеріали разом у щільну чашку, яку часто прикрашає мохом та лишайниками для маскування. Край чашки трохи загнутий усередину, що захищає яйця від випадання під час сильного вітру. Павутиння, яке використовується для зв’язування гнізда колібрі, надає йому еластичності, щоб збільшуватись у міру росту пташенят.

Точні розміри гнізда різняться залежно від виду колібрі та матеріалів, які для нього використовуються. Більшість з них мають діаметр 3,8 см. Після відкладання яєць гніздо колібрі має розтягнутися.

Після вилуплення пташенята швидко ростуть, тому житло має відповідати їх розміру. Крім того, самиця часто латає та ремонтує його навіть після того, як з’явилися пташенята, щоб переконатися у необхідній міцності.

Більшість гнізд колібрі вистачає лише на один виводок або на один сезон. Проте, якщо місце залишається придатним, самиця або її потомство можуть повертатися рік за роком, щоб відновити гніздо поблизу або навіть поверх залишків попереднього.

Що їсть птах колібрі?

Щоденний раціон колібрі включає споживання цукру, що становить приблизно половину ваги самої пташки. Харчуються вони приблизно 5-8 разів на годину, споживаючи нектар квітів та сік фруктів та дерев.

Також колібрі можуть шукати комах та безхребетних як поживу. Їх улюблений раціон поза нектаром складається з мурах, жуків, плодових мушок, попелиць та комарів. У крайньому разі ці пташки можуть знаходити їжу у павутинні сплетеному павуком.

Колібрі не висмоктують нектар через свій довгий дзьоб. Замість цього вони злизують його своїм роздвоєним язиком з бахромою. Капілярна дія вздовж краю їх язика допомагає втягувати нектар у горло, щоб птахи могли ковтати.

Цікавий факт! Колібрі дуже швидко перетравлюють природну сахарозу – цукор, що міститься у квітковому нектарі – з 97%-ю ефективністю для перетворення її в енергію.

Розмноження пташки

Ці маленькі птахи починають спаровуватися у віці 1 року. Самиця колібрі може вирощувати щороку до трьох виводків.

Перед спаровуванням самець повинен переконати самицю обрати саме його як партнера для майбутнього потомства. Для цього він використовує своє барвисте забарвлення. Саме тому самці колібрі зазвичай яскравіші та барвистіші, ніж самиці.

Самиця відкладає 2 яйця розміром як боби та сама висиджує їх протягом приблизно двох тижнів. Після появи на світ пташенята залишаються у гнізді поряд із матір’ю протягом чотирьох тижнів. Тривалість життя колібрі становить приблизно 3-5 років.

До уваги! Багато видів колібрі можуть розмножуватися разом, створюючи гібридні види, що робить ідентифікацію цих маленьких пташок дуже складним завданням.

Хижаки, загрози та популяція колібрі

Через свої крихітні розміри колібрі мають чимало хижаків. На них можуть полювати жаби та ропухи, змії та ящірки, вивірки, бурундуки, сизойки, ворони, яструби та багато інших агресивних птахів.

Особливої уваги потребують яйця, якими полюбляють ласувати чимало різноманітних хижаків. Гніздо з ними або пташенятами може бути атаковане сизойками, воронами, вивірками, бурундуками.

Проте найбільшу загрозу для колібрі становить людська діяльність. Через процеси урбанізації скорочуються природні середовища цих птахів. Вирубка лісів є серйозною загрозою для них.

Точна популяція цих пташок у світі невідома, але існують певні дані за окремими різновидами. Наприклад, чисельність рубіновогорлових колібрі сягає 34 млн особин.

Березень 2024

ПнВтСрЧтПтСбНд
123
45678910
11121314151617
18192021222324
25262728293031