Огірок плід як називається

0 Comments

Огірок насправді овоч або фрукт, а можливо, ягода

  1. Вперше почали вирощувати огірки в горах Гімалаях.
  2. Перша згадка про цю ягоду була знайдена в письменах стародавніх єгиптян.
  3. Ця культура — найближчий родич сучасної дині.
  4. В Еміратах селекціонери створили сорт огірків квадратної форми.
  5. Колючки на огірках служать для того, щоб позбавлятися від зайвої вологи.
  6. Вік сучасного огірка в його звичному вигляді — шість тисяч років.
  7. В одному місті існує пам’ятник огірку.
  8. Перші теплиці для вирощування цієї культури були побудовані в Стародавньому Римі за наказом імператора Тиберія.
  9. У теплих країнах, особливо в Еквадорі, розмір огірків досягає розміру середнього кабачка.

Походження назви

Своєю назвою огірки зобов’язані древнім грекам, які називали культуру «агурос», що в перекладі означає недозрілий або незрілий. Ця культура, одна з небагатьох, плоди якої вживаються в недозрілому вигляді. Огірки на 95% складаються з води та відрізняються низькою калорійністю, тому їх завжди включають в дієтичні страви. Крім того, огірки містять багато корисних компонентів, які цілюще впливають на організм, ось чому ягода активно застосовується в народній медицині.

Огірка: опис рослини, особливості вирощування та догляду

Огірка – продукт сучасної селекції, результат роботи над поєднанням огірка та ранньостиглих сортів дині. Належить до роду Гарбузових.

Особливості огірка та дині добре виявляються протягом усього процесу дозрівання цього екзотичного овоча-фрукта. Селекціонери вивели вже багато сортів огірків. Кожен з них може відрізнятися за формою, забарвленням та смаком плода. Ще незрілі плоди на смак схожі на огірок, але мають аромат баштанної культури. У процесі дозрівання плід наповнюється смаком дині.

Огірка: загальна характеристика

Стебло огірди стелиться по землі на довжину 5 метрів. Листя, вкрите дрібними ворсистими волосками, мають дрібні зубчики по краю, і розкриваються на 5-7 лопатей. Форма та колір плодів еліпсоїдна, куляста або овальна, білого, жовтого або зеленого кольору, у смужку.

Усередині дозріла м’якоть має жовтий, білий або оранжевий колір. Вага плід досягає від 1 до 2,5 кг. Такий екзотичний продукт має відмінні смакові особливості та високу поживну цінність. Розібравши плід за хімічними елементами, можна знайти вітаміни A, С, Е, групи В такі мінерали, як магній, натрій, кальцій, калій, залізо.

Як вирощується огірок

Огірку можна вирощувати розсадним способом або насінням у відкритий ґрунт. Перший спосіб використовують у разі захисту рослини від весняних заморозків з метою отримати ранній урожай або для того, щоб розсада вже зміцніла перед висаджуванням на відкритій ділянці. Якщо немає можливості або необхідності скористатися таким способом, можна садити насіння у відкритий ґрунт наприкінці травня, дочекавшись весняного потепління.

Зверніть увагу на ґрунт, який використовується для вирощування огірдину. Найбільш підходящим варіантом будуть піщані та супіщані ґрунти, або легкі, суглинні чорноземи. Вони сприяють гарному розвитку кореневої системи плоду та легкому проникненню коренів у глибші кулі землі. Рослина набагато краще і швидше розвивається, якщо освітлюється сонячним промінням, тому вибирайте ділянку для посадки на південній або південно-західній стороні. Оптимальна температура для зростання та розвитку – 25-30 градусів. Важливу роль вирощуванні культури грають рослини, які раніше росли цьому місці. Огірка добре розвивається після цибулі, коренеплідних та багаторічних трав.

Забезпечивши огіркові гарне місце та умови, вже за тиждень можна побачити перші сходи. Саме в цей період рослина потребує частого поливу, оскільки коріння ще на поверхні і не зайшли глибоко в землю, щоб сповна насититься вологою. Побачивши перші плоди, полив потрібно зменшити, щоб не зробити їх рідкими та несолодкими.

Допоможіть рослині дати більше плодів. Для цього потрібно його правильно сформувати: головне стебло прищипують над п’ятим листом, а бічні пагони – за сьомим чи восьмим. Деякі селекціонери роблять схожу процедуру після появи 3-4 плодів. Такий спосіб стимулює рослину пускати бічні пагони, у яких з’являються нові зав’язі.

Вирощувати огірок можна вільним способом плетіння по землі, як диню. А можна використовувати канат для підв’язування як роблять з огірками. Тільки врахуйте, що стиглі плоди досягають масою близько 2 кг, і стебло найчастіше не витримує їх, тому не уникнути падіння огірки на землю і, можливо, її ушкодження.

Внесення добрив

Як і всі культури з роду Гарбузових, огірка має ризик захворювання на різні хвороби. Перше, що рекомендують робити, щоб попередити цей процес — щороку міняти ґрунт для вирощування культури. Деякі селекціонери говорять про повторне використання ділянки лише за 7 років. Щоб ідеально розподілити дозу внесення мінеральних та органічних добрив, перед початком сезону необхідно здати ґрунт на хімічний аналіз складу поживних речовин. Якщо у вас невелика ділянка, орієнтуйтеся на застосування 0,5 відра гною, 25 г суперфосфату (Fertasol, ЕкоПлант та інші), 15 г аміачної селітри, 12 г сульфату калію.

Використовуйте полив як спосіб внести добрива разом із водою. Це відбувається у три етапи. На початковому етапі після появи 3-4 листків або висадження розсади вносять фосфорні добрива. Це допомагає розвинути кореневу систему плоду. На другому етапі застосовують мінеральні добрива N18: P18: K18 для інтенсивного зростання. З появою перших плодів вносять добрива N10: P10: K40 збагачення калієм.

Сорти огірдинів

Селекціонери постійно працюють над поповненням різновиду сортів екзотичного овочів-фруктів. В наявності їх вже близько 15. Сьогодні можна визначити ряд перевірених видів огірдині, що відрізняються відмінним смаком, врожайністю та простотою у вирощуванні. Серед них Карамель, Цукеркова, які відрізняються нудотним смаком. Сорти Нектарин та Мандурія мають потужний кущ з великими круглими плодами, вагою до 3 кг. Вони відрізняються свіжішим, не надто солодким смаком.

Найбільш незвичайними формою є сорти Таро, Меланфлехуозус Сахіо. Їхня довжина досягає 90 см, а форма спіралеподібна. Огірка Бананова, Ананасова, Фіза та Лартон відрізняються великим розміром і витягнутою формою.

Використання в кулінарії

Шеф-кухарі навчилися використовувати огірок у своїх рецептах, не обмежуючись лише приготуванням джемів, варення, цукатів та компотів. Сучасна кулінарія дозволяє створювати рецептури, де екзотичний продукт виступає гарніром до головної страви, входить до складу соусів та готується різними способами та техніками.

Особливістю цього овоче-фрукта є факт, що його можна використовувати в початковому етапі дозрівання, коли він на смак, як огірок. Такий продукт дасть свіжість і соковитість будь-якому салату чи закусці, відмінно підійде для консервування. Якщо вам потрібен більш солодкий продукт, дочекайтеся його повного дозрівання, і ви зможете запікати огірок, карамелізувати, пюрувати, готувати на грилі та багато іншого.

Огірок

Огіро́к, -рка, м. 1) Огурецъ, cucumis salibus. 2) Родъ игры, въ которой дѣвушки берутся за руки, составляютъ цѣпь, вьющуюся на подобіе стеблей огурцовъ, и поютъ пѣсни. Чуб. III. 79. 3) мн. Родъ писанки. КС. 1891. VI. 376. 4) мн. Родъ вышивки. Чуб. VII. 427. Ум. Огіро́чок. Ув. Огірчи́ще.

Зміст

Сучасні словники

Тлумачення слова у сучасних словниках Огірок Огіркові плоди, листя та цвіт Огіркові плоди, листя та цвіт Біологічна класифікація Домен: Ядерні (Eukaryota) Царство: Зелені рослини (Viridiplantae) Відділ: Streptophyta — Судинні (Tracheophyta) — Насінні (Spermatophyta) — Покритонасінні (Magnoliophyta) — Еудікоти Підклас: Розиди (Rosids) Порядок: Гарбузоцвіті (Cucurbitales) Родина: Гарбузові Рід: Огірок (Cucumis) Вид: Огірок звичайний Біноміальна назва Cucumis sativus L., 1753

Огірок звичайний (Cucumis sativus) — вид одомашнених овочів з родини гарбузових. Огірок є об’єктом тепличного сільського господарства.

Огірок з’явився в культурі понад 6 тис. років тому. Батьківщина цього виду — тропічні і субтропічні райони Індії і Китаю, де він досі росте в природних умовах. Згадані в Біблії як овоч Єгипту (Числа 11:5).

Відомо, що у 200 році до н. е. огірки були завезені з Персії до Китаю.

Плоди диких огірків дрібні і неїстівні через вміст гірких речовин — кукурбітацинів.

Етимологія Слов’янська назва рослини (укр. огірок, біл. агурок, рос. огурец, пол. ogórek, чеськ. okurka) походить від грец. άγωρος. Через посередництво слов’янських мов це слово запозичене до балтійських (лит. agurkas, латис. gurķis) і германських мов (нім. Gurke, англ. gherkin і нід. augurk («маленький огірок»), дан. agurk, швед. gurka)[1].

Латинська назва cucumis, очевидно, має неіндоєвропейське, субстратне походження: його розглядають як «слово-вандерворт» з якоїсь невідомої середземноморської мови[2].

Історія вирощування Огірки відомі як овочева рослина близько шести тисяч років, батьківщина огірка — північно-західна Індія.

Плід огірка Плід огірка, як і гарбуза, — гарбузина. В Індії дикі огірки ростуть у лісі, обвиваючи дерева, як ліани. Огірками обплетені паркани в селах. При густій посадці батогакультурних огірків піднімаються нагору, чіпляючись за підставлені для них підпірки.

Огірок зображений на фресках Давнього Єгипту та у грецьких храмах, що дозволяє судити про досить поважний його вік.

Деякі факти Crystal Clear app kedit.svg Цю статтю потрібно повністю переписати аби привести до стандартів Вікіпедії. Будь ласка, допоможіть привести цю статтю до бажаного вигляду. Можливо, сторінка обговорення містить обговорення потрібних змін. (грудень 2016) У Китаї і Японії землевласники знімають урожай цих овочів три рази на рік. Вони спочатку вирощують огірки в ящиках на дахах, а потім висаджують на добре удобрену землю городу й підв’язують до палиць. Зі шпалер звисають величезні плоди огірків довжиною 1,5 м. Цей сорт китайських огірків культивують тепер у Європі в теплицях.

Віддавна огірки були улюбленою овочевою рослиною і в Росії. У розповсюдженому в XVIII столітті посібнику із землеробства читаємо: «Понеже в Росії… огірки краще інших європейських місць ростуть, то тут про них багато й описувати не потрібне».

Петро I видав указ про створення спеціального господарства з вирощування огірків. Було це в XVII столітті, але на столах простих людей огірок уже не був екзотичним продуктом. Мандрівники із Західної Європи відзначали, що огірки на Русі розводяться в неймовірній кількості й не могли зрозуміти, чому вони ростуть у нас краще, ніж у Європі.

Доведено, що регулярне вживання в їжу цього чудо-продукту швидко відновлює сили після різних стресів.

Ось, що писали про огірки у «Лікарському пораднику» триста років тому: «Вода, у якій огірки варені, якщо її прийняти, спрагу гасить, а якщо до того додаєш мазь, складену із соку свороборинного цвіту (шипшини або троянди) із цукром за всіма правилами, тоді цей засіб прохід рухає (підсилює роботу кишечника)».

Огіркові рекорди занесені навіть у книгу Гіннеса. Так найдовший огірок — 1,83 м вирощений в Угорщині й належить до китайського різновиду огірків. У приміщенні вдалося виростити огірок вагою більше 6 кг, а на повітрі ненабагато менше — 3,7 кг.

У часи, коли огірки були великою рідкістю, турецький султан Магомет ІІ, жорстокий і жадібний, одного разу наказав розрізати животи своїм семи підлеглим, щоб довідатися, хто з них з’їв один із присланих йому в подарунок огірків.

Що незвичайно, він єдиний з овочів, плоди якого ми їмо в зеленому виді, недозрілому.

Огірок найдієтичніший з усіх дієтичних продуктів. Він на 95-98 % складається з води, отже, містить мінімум калорій. Але і відсотки, що залишилися, недаремні — огірок є джерелом цінних лужних солей, які здатні уповільнювати процеси старіння і утворення каменів в нирках і печінці. За це огірок називають санітаром організму.

Огірки, всупереч поширеній думці, збуджують апетит і збільшують кислотність шлункового соку — тому ними не можна захоплюватися людям, які страждають гастритом з підвищеною кислотністю, а також виразковою хворобою. У огірках містяться корисні і легкозасвоювані сполуки йоду: учені вважають, що регулярне вживання огірків в їжу покращує роботу щитовидної залози, серця і судин. Огірки містять багато клітковини — тому відмінно покращують перистальтику кишківника, а також очищають від зайвого холестерину стінки судин. Огірок містить цукор, білок, вітаміни В1 і В2, вітамін С, каротин, хлорофіл, фолієву кислоту, калій, фосфор, залізо, натрій, магній, хлор, марганець, цинк, мідь, хром і навіть срібло. Завдяки великому вмісту калію огірки відмінно «ганяють» зайву рідину, знімають набряки, знижують артеріальний тиск, мають легкий послаблюючий ефект. Сік огірка попереджає перехід вуглеводів в жири і зупиняє відкладення солей. Завдяки низькій калорійності, огірок використовується в різноманітних дієтах для схуднення Пам’ятники Огірку були встановлені пам’ятники в кількох країнах. У Ніжині, відомому своїми консервованими огірочками, у 2005 році встановлено пам’ятник огірку.