Яка алергічна реакція на ліки

0 Comments

Зміст:

Алергія на ліки: як виглядає, чому виникає та як уникнути

Алергія на ліки – це нестандартна реакція імунної системи на медикаменти. Будь-які ліки можуть викликати алергію. Це залежить не від токсичності препарату, а від індивідуальної чутливості організму до речовин.

Як виглядає алергія на ліки

Типові ознаки не відрізняються від будь-якої іншої алергії. Це висипання, кропив’янка, свербіж і набряк. Може з’явитися задишка, свербіж в носі та печіння в очах. Симптоми алергії можуть виникнути через кілька годин, днів або навіть тижнів після початку приймання ліків, пише 24 канал.

Найнебезпечніша алергічна реакція – анафілаксія. Це рідкісний стан, який може розвинутися миттєво або через кілька годин після попадання ліків всередину. Симптоми схожі на звичайну алергію, але розвиваються стрімко і супроводжуються небезпечними станами: набряком легенів, падінням тиску, тахікардією та болем у животі.

  • почервоніння шкіри, свербіж
  • кропив’янка та інші види шкірних реакцій
  • алергічний риніт
  • задишка
  • почервоніння очей і сльозотеча

Чому виникає алергія на ліки

Іноді імунна система сприймає хімічний склад ліків як щось шкідливе. Наприклад, як інфекцію. Тоді в крові з’являються антитіла – спеціальні білки, які визначають патоген. У відповідь ми відчуваємо реакцію, яку називаємо алергією.

Антитіла можуть з’явитися при першому контакті з ліками, але ознаки непереносності часто виникають тільки при повторному прийнятті. Наприклад, ми могли приймати антибіотики в складі м’яса, а алергію відчули відразу ж після прописаних таблеток.

Інший варіант розвитку алергії, коли ліки безпосередньо впливають на Т-лімфоцити. Ці імунні клітини викидають в кров хімічні речовини, які запускають алергію при першому контакті з ліками.

На які ліки найчастіше виникає алергія

Деякі ліки викликають непереносність частіше за інші.

  • Це антибіотики, наприклад, пеніциліни;
  • Знеболювальні (ібупрофен, аспірин);
  • Ліки проти аутоімунних захворювань, наприклад, від ревматоїдного артриту;
  • Хімієтерапія при лікуванні онкології.

В кого виникає алергія

Алергія може виникнути у кого завгодно, але ризик збільшується, якщо:

  • є алергія на харчові продукти або поліноз;
  • в родині були випадки лікарських алергій;
  • прописані високі дози ліків, багаторазовий або тривалий прийом;
  • деякі захворювання зазвичай провокують алергію на ліки, наприклад, ВІЛ або вірус Епштейна-Барра.

Як уникнути алергії на ліки

На жаль, передбачити відповідь на ліки до контакту з речовиною, неможливо. Щоб мінімізувати ризики, лікарі можуть починати з невеликих доз препарату або попросити вас після ін’єкції залишитися на пів години неподалік.

Для безпеки лікування ви можете дотримуватися кількох правил:

  1. Повідомляйте лікарям про відомі алергії, навіть якщо вам пропонують якісь інші ліки.
  2. Приймайте таблетки тільки за рекомендацією лікаря і дотримуйтесь дозування.
  3. Якщо виникли неприємні симптоми, не займайтеся самолікуванням, а зверніться за медичною допомогою.

Важливо! Цей матеріал має винятково загальноінформаційний характер і не може бути основою для встановлення діагнозу або медичних висновків. Публікації на сайті засновані на останніх актуальних і науково обґрунтованих дослідженнях у сфері медицини. Але якщо Вам потрібні встановлення діагнозу або медична консультація, обов’язково зверніться до лікаря.

Лікарська алергія – прояви, способи лікування, наслідки

Гіперчутливість до певних фармакологічних препаратів називається лікарською (або медикаментозною) алергією (ЛА). При повторному попаданні препарату в організм формується імунна відповідь. Він проявляється у вигляді ураження шкіри, дихальної системи, кровоносних судин, суглобів та інших органів.

  1. Причини медикаментозної алергії
  2. Симптоми алергії на ліки
  3. Ураження шкіри та слизових
  4. Анафілактичний шок
  5. Гостра гемолітична анемія
  6. Псевдоалергічна реакція
  7. Діагностика алергії на ліки
  8. Лікування лікарської алергії
  9. Невідкладна допомога
  10. Препарати
  11. Наслідки медикаментозної алергії
  12. Профілактика алергії на ліки
  13. Відео

Причини медикаментозної алергії

Побічні ефекти медикаментозної терапії та алергія на ліки – різні стани. Кожне з них має специфічні причини виникнення та симптоми. Алергічна реакція розвивається після активації імунної системи (сенсибілізації), спричиненої основною діючою речовиною медикаменту або його допоміжним компонентом. Ризик її появи підвищують фактори, що провокують, серед яких:

  • генетична схильність;
  • прояви будь-якої форми алергії в анамнезі;
  • діагностовані глистні інвазії;
  • професійний контакт із ліками;
  • перевищення рекомендованих доз препарату.

До основних причин розвитку ЛА належать:

  • вживання в їжу м’яса тварин та птахів, вирощених на кормах з гормонами, антибіотиками;
  • гострі та хронічні захворювання інфекційного характеру, збудники яких створюють передумови виникнення гіперчутливості;
  • слабкий імунітет;
  • вживання лікарських засобів без призначень лікаря;
  • недостатня поінформованість населення про небезпеку самолікування;
  • несприятлива екологічна ситуація.

Ліки певних фармакологічних груп найчастіше провокують гостру імунологічну реакцію організму. До них відносяться препарати:

  • групи пеніцилінів;
  • сульфаніламіди;
  • вітаміни;
  • імуноглобуліни;
  • вакцини та сироватки;
  • плазмозамінники;
  • місцеві анестетики;
  • нестероїдні протизапальні;
  • знеболювальні;
  • жарознижувальні;
  • спазмолітичні;
  • гормональні;
  • гіпотензивні;
  • йодовмісні;
  • рентгеноконтрастні;
  • протигрибкові;
  • наркотичні.

Симптоми алергії на ліки

ЛА відрізняє відсутність специфічних симптомів певний препарат. Одні й ті ж ліки викликають різні імунні відповіді, а медикаменти різної фармакологічної дії провокують однакову алергічну реакцію.

Усі клінічні прояви ЛА поділяються на три групи реакцій:

  1. гострого типу – виникають миттєво або протягом 60 хвилин після введення ліків. До них відносяться набряк Квінке, гемолітична анемія, анафілактичний шок, гостра кропив’янка, напад бронхіальної астми.
  2. Підгострого типу – розвиваються протягом 24 годин після надходження препарату до організму. Вони спричиняють патологічні зміни крові.
  3. Затяжного типу – виявляються за кілька діб після застосування лікарського засобу. Вони провокують розвиток сироваткової хвороби, запалення суглобів та лімфатичних вузлів, дисфункції внутрішніх органів.

Ураження шкіри та слизових

Медикаментозна алергія на шкірі та слизових оболонках відрізняється множинними зовнішніми проявами. Вони нагадують симптоми ексудативного діатезу, екземи, рожевого лишаю. Поразки мають вигляд великих червоних плям, вузликів, пухирів, пухирців. Найпоширенішими шкірними реакціями на лікарський вплив є:

  • кропив’янка;
  • набряк Квінке;
  • токсидермія;
  • синдром Лайєлла.

Кропивниця характеризується висипаннями, що нагадують укус комахи або опік кропивою. Навколо основного елемента часто формується червоний віночок. Пухирі можуть зливатися і змінювати локалізацію. Після стабілізації стану пацієнта слідів від висипу не залишається, але медикаментозна алергія такого типу може рецидивувати. Повторну реакцію викликають як ліки, а й продукти, що містять антибіотики.

Набряк Квінке частіше розвивається на обличчі. Він не супроводжується свербінням та болями. Реакція виникає раптово і розвивається у шкірі, підшкірній жировій клітковині, слизових. Небезпечні набряки гортані (приводять до задухи) та головного мозку. В останньому випадку ЛА супроводжується судомами, маренням, головним болем.

Еритема 9-го дня – один із проявів токсидермії. Патологічне стан виникає на дев’ятий день після прийому ліків. На шкірі з’являються великі почервоніння та окремі плями. Інші симптоми токсидермії:

  • дрібноточкові крововиливи;
  • лущення епідермісу;
  • пухирі;
  • вузлики.

Синдром Лайєлла – найважча форма алергічного ураження шкіри та слизових оболонок. Розвивається некроз (омертвіння) тканин, відбувається їх відторгнення, виникають болючі ерозії. Стан хворого обтяжується зневодненням, приєднанням інфекції, що викликає токсичний шок. Алергія виникає за кілька годин (тижнів). Статистика летальності складає 30-70%. Ризик смертельного результату підвищений у дітей та літніх пацієнтів.

Анафілактичний шок

Повторне введення ліків, що викликало алергію, може призвести до виникнення анафілактичного шоку. У більшості пацієнтів вона розвивається вже через 1-2 хвилини після надходження препарату в організм, в окремих випадках через 15-30 хвилин. Без надання невідкладної медичної допомоги може настати смерть. Основні симптоми анафілактичного шоку:

  • різке зниження артеріального тиску (АТ);
  • почастішання пульсу;
  • порушення зорового сприйняття;
  • слабкість;
  • біль у животі, грудях;
  • поява кропив’янки, набряків на шкірі;
  • сплутаність та втрата свідомості;
  • холодний липкий піт;
  • бронхоспазм;
  • мимовільне сечовипускання, дефекація.

Гостра гемолітична анемія

Серед алергічних реакцій на медикаменти виділяються гематологічні стани (зміни складу крові, захворювання кровотворних органів). Гостра гемолітична анемія («малокровність») – один із проявів ЛА, який спричинений руйнуванням еритроцитів.

Характерні симптоми алергічного стану:

  • запаморочення;
  • слабкість;
  • пришвидшене серцебиття;
  • біль під ребрами;
  • жовтушність склер та шкіри;
  • збільшення селезінки та печінки.

Псевдоалергічна реакція

За клінічними проявами псевдоалергічна форма нагадує справжню алергію. Її відмінні риси:

  • Псевдоформа розвивається при першому введенні препарату, що не вимагає періоду сенсибілізації.
  • Патологічний стан пов’язаний із виділенням великої кількості гістаміну (тканинного гормону) при введенні ліків.
  • Комплекс антиген-антитіло не утворюється.
  • Алерготести дають негативний результат.
  • Розвиток реакції провокує швидке запровадження лікарського засобу.

Відсутність алергії в анамнезі – непряме доказ псевдоформи. Її виникненню сприяють порушення обміну речовин, хронічні інфекційні захворювання, необґрунтоване застосування лікарських засобів, хвороби печінки та нирок.

Діагностика алергії на ліки

Найчастіше алергія на таблетки діагностується з урахуванням анамнезу. В особистій бесіді з пацієнтом лікар з’ясовує наявність імунологічної реакції на лікарські засоби у найближчих родичів. Якщо ЛА не вдалося діагностувати на основі анамнезу, використовують лабораторні методи, тестування шкіри, провокаційні проби. Критеріями визначення ЛА є:

  • наявність зв’язку між виникненням клінічних проявів та прийомом препарату;
  • зникнення, полегшення алергічної реакції після відміни лікарського засобу;
  • відсутність подібності симптомів алергії та побічних ефектів ліків;
  • наявність прихованого періоду сенсибілізації при первинному застосуванні медикаменту;
  • подібність симптомів з алергічними захворюваннями.

Лабораторні методи дослідження крові:

  • радіоаллергосорбентний, імуноферментний метод для визначення специфічних імуноглобулінів;
  • реакція гальмування міграції лейкоцитів;
  • метод хемілюмінесценції;
  • алергічна альтерація лейкоцитів;
  • тест вивільнення іонів калію.

Шкірне тестування широко застосовується визначення сенсибілізації організму на пилок рослин, мікроскопічні грибки, побутові алергени. Для діагностики ЛА вона не знайшла широкого застосування. В окремих випадках поетапно проводяться краплинні, аплікаційні, скарифікаційні, внутрішньошкірні проби.

Провокаційні випробування на хворому проводяться рідко. Вони необхідні для виявлення медикаментозної алергії, коли вивчення анамнезу та лабораторні дослідження не дали результатів. Метод має протипоказання:

  • гострий період розвитку алергії;
  • перенесений анафілактичний шок;
  • дисфункції серця, печінки, нирок;
  • тяжкі ендокринні порушення;
  • вік до 6 років;
  • вагітність.

Лікування лікарської алергії

При проявах ЛА необхідно викликати невідкладну допомогу або звернутися до лікаря. Тяжкий алергічний стан вимагає приміщення хворого в стаціонар, в окремих випадках – проведення реанімаційних заходів. Терапія починається з відміни препаратів або їхньої групи. Вибір медикаментозного лікування залежить від ступеня вираженості клінічних проявів та переносимості ліків, які призначалися раніше.

Основне завдання терапевтичних заходів – це усунення дії лікарського алергену. Вона реалізується так:

  • відміна препарату;
  • зменшення швидкості всмоктування діючої речовини;
  • зниження чутливості організму до ліків;
  • виведення основних компонентів препарату з використанням інфузійної терапії, ентеросорбентів, шляхом клізм, промивання шлунка.

При розвитку алергії важливо дотримуватись дієтичного харчування. Раціон підбирається індивідуально і погоджується з лікарем. Дієта витримується близько тижня (до покращення стану). Наприклад, при алергії на антибіотики з меню повністю виключаються:

  • ковбасні вироби;
  • копченості;
  • прянощі;
  • консерви;
  • жирні продукти;
  • смажені страви;
  • морепродукти;
  • яйця;
  • кондитерські вироби;
  • цитрусові;
  • полуниця;
  • виноград.

В обмеженій кількості можна вживати макаронні вироби, манку, незбиране молоко, курку, буряк, моркву. З урахуванням індивідуальної переносимості дозволено такі продукти:

  • крупи;
  • кисломолочні вироби (сир, йогурт, кефір);
  • пісне м’ясо (яловичина, філе індички);
  • фрукти (яблука, груші, смородина, сливи);
  • овочі (капуста, кабачки, зелень);
  • топлене вершкове масло;
  • рафінована рослинна олія;
  • хліб із цільно-зернового борошна.

Невідкладна допомога

Стан пацієнта при набряку Квінке вимагає невідкладної допомоги та стабілізується в умовах стаціонару. Основні лікувальні заходи:

  • введення гормональних засобів (Преднізолон, Дексаметазон);
  • ін’єкції Супрастіну;
  • проведення оксигенотерапії (у разі порушення дихання).

При анафілактичному шоці пацієнт госпіталізується до відділення інтенсивної терапії. При небезпеці зупинки серця, дихання, критично низькому кров’яному тиску вводяться Атропін, Адреналін, гормональні, протиалергічні препарати. Основні реанімаційні заходи:

  • усунення алергену;
  • підвищення АТ;
  • відновлення свідомості.

Препарати

При звичайних формах ЛА лікар надає перевагу антигістамінним препаратам із мінімальною кількістю побічних ефектів. Важливо врахувати їхню переносимість у минулому. За відсутності терапевтичної дії показано застосування кортикостероїдів.

Антигістамінні препарати здебільшого призначаються у таблетованій формі, кортикостероїди – у вигляді таблеток, мазей, кремів, суспензій, крапель. Ефективні лікарські засоби:

Наслідки медикаментозної алергії

Навіть легкі випадки ЛА є потенційно небезпечними для хворого. Наслідки імунологічної відповіді організму на лікарський вплив:

  • швидкий розвиток реакції;
  • запізнення терапевтичних дій, що вживаються;
  • різке погіршення загального стану;
  • виникнення ускладнень.

Профілактика алергії на ліки

Розвиток ЛА важко передбачити. Слід відмовитися від необґрунтованого прийому медикаментів, проаналізувати інформацію про взаємодію лікарських засобів за одночасного їх застосування. Інші профілактичні заходи:

  • не приймати ліки, якщо вони коли-небудь викликали алергію;
  • дотримуватись схеми медикаментозного лікування, запропонованого лікарем;
  • виконувати інструкції з методики запровадження препарату;
  • завжди повідомляти лікаря про перенесену медикаментозну алергію;
  • звертати увагу до складу лікарського засобу;
  • отримати консультацію у алерголога-імунолога.

Алергія на ліки – які її симптоми та чого варто уникати, якщо у вас є реакція на медикаменти

Гіперчутливість до лікарських препаратів становить приблизно 25% усіх ускладнень, спричинених ними.

Що таке алергія на ліки та як вона проявляється, розповідає лікарка сімейної медицини Кристина Шевченко.

Алергія на ліки – що це таке

Суть алергії (медикаментозної сенсибілізації) полягає в неправильній реакції імунної системи, яка охороняє організм від атак різноманітних шкідливих мікроорганізмів, наприклад, бактерій, вірусів чи грибків. Однак у деяких випадках, з не зовсім зрозумілих причин, імунітет починає неадекватно реагувати на потенційно нешкідливі речовини, що містяться в препаратах, провокуючи розвиток алергічної реакції.

Характерним для медикаментозної алергічної реакції є зникнення симптомів у разі відміни препарату (хоча деякі симптоми можуть зберігатися протягом багатьох днів після закінчення лікування).

Найпоширенішими є ураження шкіри, як-от кропив’янка, висипання та пропасниця, хоча можуть бути й набагато серйозніші симптоми, які можуть навіть призвести до смерті людини.

Причини алергії на ліки

Досі невідомо, чому в одних людей, які приймають один і той самий препарат, розвивається алергія або інший вид підвищеної чутливості до нього, а в інших – ні. Ймовірно, головну роль у розвитку такої реакції відіграють вроджена схильність до алергії, фактори зовнішнього середовища та вживання великої кількості ліків.

До чинників, що сприяють розвитку медикаментозної алергії, належать:

  • сприйнятливість пацієнта (генетично детермінована);
  • частота і тривалість застосування препаратів з однієї групи (чим довше і частіше вводиться препарат, тим більша ймовірність сенсибілізації);
  • деякі види соматичних захворювань;
  • стать і вік (більш схильні до алергії дорослі, переважно жінки);
  • поточний стан здоров’я (алергія частіше виникає під час перебігу гострих інфекційних захворювань).

Які препарати найчастіше спричиняють алергічну реакцію

До основних груп препаратів, що викликають алергічні реакції, належать:

  • Антибіотики – найбільш алергенними є антибіотики пеніцилінового ряду.
  • Ацетилсаліцилова кислота (аспірин) та інші нестероїдні протизапальні препарати.
  • Рентгеноконтрастні речовини – їх найчастіше вводять внутрішньовенно, і практично одразу після введення вони можуть спричиняти такі реакції, як кропив’янка, анафілаксія або шкірні реакції.
  • Антигіпертензивні препарати, які застосовуються для лікування й контролю гіпертонічної хвороби.

Також варто пам’ятати, що часто причиною алергії є не основний інгредієнт препарату, а допоміжна речовина, яка використовується під час його виробництва, тож уважно читайте інструкцію та уникайте провокувального компонента.

Як проявляється алергія на ліки

У переважній більшості випадків реакції на ліки мають легкий або середньотяжкий перебіг. Вони найчастіше проявляються шкірними змінами, хоча можуть уражати всі органи й системи людини, а найтяжчі з них (анафілактичні реакції) можуть призвести до втрати свідомості і навіть закінчитися летально, що, втім, трапляється дуже рідко.

Медикаментозна алергія може виникнути в будь-який час – протягом кількох хвилин, годин або навіть днів після початку лікування. Найчастіше вона проявляється як шкірні зміни – кропив’янка, еритема, екзема. Зазвичай висипання на шкірі з’являються через кілька годин після приймання препарату, проте в деяких випадках помітити алергічну реакцію вдається лише за кілька днів. Після припинення лікування або після приймання антигістамінних ліків шкірні висипання швидко зникають.

Якщо під час застосування препарату виникають будь-які тривожні симптоми, як-от: кропив’янка, почервоніння, свербіж, треба негайно піти до свого сімейного лікаря і все йому розповісти. Найкраще записувати всі симптоми на аркуші паперу, щоб не пропустити нічого важливого.

Що робити в разі алергії на ліки

Лікування медикаментозної гіперчутливості має кілька етапів:

1. Негайна відміна препарату.

2. Лкування важких алергічних реакцій.

3. Симптоматичне лікування легких випадків алергії на ліки.

4. Специфічна імунотерапія (десенсибілізувальне лікування).

В першому випадку треба припинити приймання препарату, якщо з’явилися будь-які алергічні реакції.

В разі тяжкого перебігу (першіння в горлі, кропив’янка, набряк, задишка із хрипами в грудях, особливо нудота, діарея, блювота та непритомність) треба терміново викликати швидку допомогу або доправити хворого до найближчої лікарні.

Лікування симптоматичного типу передбачає використання препаратів для лікування прояву алергії. Це можуть бути як антигістамінні препарати, так і глюкокортикоїдні.

Що стосується специфічної імунотерапії, то проводиться таке лікування в умовах стаціонару. Ця терапія полягає у введенні в організм невеликої кількості алергенної речовини в дозах, які поступово підвищують. Мета такої терапії полягає в тому, щоб викликати стан, за якого для виникнення алергічної реакції потрібні дедалі вищі концентрації алергенного препарату. Як результат, алергічна реакція та її симптоми стають дедалі й дедалі менш серйозними.

Ніколи не займайтеся самолікуванням. А за наявності схильності до алергії на ліки уникайте приймання непотрібних рекламованих, зокрема в аптеках, пігулок.

Читайте також: