Аґрус: історія, і користь, властивості і протипоказання до вживання

Аґрус цінують не тільки за його користь і смак, але і за те, що він швидко достигає, дає хороший урожай, добре зберігається і транспортується.

Колір ягід аґрусу буває різним: червоно-фіолетовим, білим, рожевим, зеленим і навіть чорним, інформує UkrMedia.

Зелений аґрус вважається найкориснішим: саме про нього говорять, що якщо їсти його прямо з куща, можна позбутися від впливу радіації.

Аґрус звичайний – його ще називають відхиленим і європейським, – відноситься до родини аґрусових, роду смородина, так що смородині, яку всі теж люблять за її смак і користь, він найближчий родич.

Кущі аґрусу, до речі, далекі за виглядом від виноградних лоз: вони покриті колючими шипами, іноді досить довгими, і завжди гострими, так що виростити аґрус теж не так просто.

Якщо говорити про історію аґрусу, то навряд чи вдасться знайти легенди або міфи про нього, як про інші рослини: стародавні греки і римляни про нього не знали, зате в Європі він ріс мало не з доісторичних часів – в дикому вигляді. Французи спробували його окультурити, і це їм вдалося – чи то в XIII, чи то в XVI столітті – згадки про це зустрічаються різні. Було відмічено, що незрілі ягоди аґрусу відрізняються кислим, але приємним смаком, і можуть значно покращувати смак супів і соусов- зрілі ж стають солодкими і смачними, тому їсти їх краще в свіжому вигляді. Дуже сподобався аґрус французьким жінкам, особливо вагітним, і його стали частіше розводити в садах, а потім про його властивості дізналися і англійці. Клімат в Англії вологий, і для північної країни досить теплий, так що ягоди аґрусу стали там додавати у вазі, і за 100 років стали приблизно в 4 рази важче, і до того ж англійці активно займалися його селекцією. У XVII столітті про аґрус дізналися німці й голландці, а потім і вся інша Європа. А от у нас аґрус став популярний набагато раніше, але Європа не звернула на це уваги: вже в XI столітті він ріс в монастирських садах, а на початку XVIII століття його розводили аристократи. У XIX столітті англійці вивели великий і солодкий аґрус. Сьогодні аґрус в наших садах не менш популярний, ніж смородина – мабуть, поступається він лише полуниці.

Аґрус цінують не тільки за його користь і смак, але і за те, що він швидко достигає, дає хороший урожай, добре зберігається і транспортується. Ягідних культур, які можна вживати в недозрілому і напівдозрілому вигляді, не так багато, а от для аґрусу це нормально: якщо зрілі, солодкі і більш м’які ягоди вживаються свіжими, а також додаються в кондитерські вироби, то з напівдозрілих виходить відмінне варення, а з недозрілих, пружних і міцних – смачні компоти. Звичайно ж, з аґрусу варять варення, джеми та повидла, дуже улюблені і дітьми, і дорослими – адже свіжі ягоди зберегти до зими важко, і корисні властивості при варінні частково втрачаються, проте у аґрусу їх стільки, що вони облагороджують навіть цукор. Вітаміни і мікроелементи в аґрусі все-таки залишаються, хоча і в менших кількостях – варення з нього вважається одним з кращих засобів, що допомагає уникнути зимового гіповітамінозу.

Склад аґрусу, його користь і властивості

У 100 грам ягід аґрусу всього 45 ккал, є білки, вуглеводи, прості і складні цукру, трохи жирів, органічні кислоти і харчові волокна, вітаміни, бета-каротин, РР, А, Е, С, 5 вітамінів групи В, мінерали, калій, натрій, фосфор, кальцій, сірка, магній, хлор, залізо, цинк, мідь, марганець, молібден, фтор, нікель, хром, йод. Такий склад обумовлює багато корисних властивостей аґрусу: він покращує апетит і обмін речовин, виводить з організму солі важких металів, радіонукліди і захищає нас від радіаціі, підвищує імунітет, поліпшує склад крові, виводить з тканин зайву рідину, приводить в норму роботу ШКТ, зміцнює стінки судин, запобігає і сповільнює розвиток опухолей, покращує стан шкіри і волосся.

Дуже корисний аґрус при серцево-судинних захворюваннях. В 100 грам ягід міститься 260 мг калію, необхідного серцю і судинам при анемії і проникності капілярів, в аґрусі міститься і рутін, при ентероколітах і запорах, хворобах нирок і сечового міхура, печінки і жовчного міхура і т.д.

При застудах аґрус допомагає швидше вилікуватися, при запальних захворюваннях горла, фарингітах і ангінах рекомендується пити сік аґрусу з медом – по 1/3 склянки 3 рази на день до їжі, а також полоскати ним горло.

Відваром ягід лікують хронічні запори – особливо підходить цей засіб дітям, так як діє дуже м’яко. Дітям і вагітним жінкам аґрус взагалі дуже корисний: він запобігає анемії, поповнює запаси вітамінів і мінералів в організмі, допомагає уникнути набряків в жарку погоду. Для малюків краще варити компоти зі свіжих ягід, а після 3-х років можна давати дітям аґрус в сирому вигляді.

При порушеннях місячного циклу і в період менопаузи теж рекомендується пити відвар ягід аґрусу, допомагає він і літнім, ослабленим людям, особливо при нестачі вітамінів групи В, міді та фосфору.

З успіхом застосовується аґрус і зовнішньо: відваром стиглих ягід лікують опіки шкіри, викликані контактом з отруйними рослинами, а також екзему та інші шкірні захворювання.

При деяких захворюваннях шлунково-кишкового тракту відвар ягід аґрусу приймають, як жовчогінний, м’який проносний і знеболюючий засіб. 1 ст. л. ягід заливають склянкою окропу, варять 10 хвилин на малому вогні, остуджують, додають за смаком цукор або мед, поділяють на 4 порції і випивають протягом дня.

Цим же відваром лікують шкірні запалення: його проціджують, змочують у ньому серветки, прикладають до хворих місць і фіксують на кілька годин.

Приймати всередину при болях у шлунку можна не тільки відвар, але і настій аґрусу. 2 ст.л. ягід заливають у термосі окропом (3 склянки), і настоюють 5 год. Приймають по склянці 3 рази на день, додаючи цукор або мед.

Жителі Кавказу лікують настоєм листя аґрусу туберкульоз, артрити, остеохондрози і ожиріння: листя заварюють так само, як і ягоди, і приймають настій всередину.

Сирий аґрус теж успішно використовується в лікуванні захворювань: при гострих запаленнях сечового міхура і нирок треба протягом 2-3 тижнів, 3 рази на день, вживати по склянці свіжих ягід аґрусу. При ожирінні теж кілька тижнів поспіль їдять свіжий аґрус, по 800-900 г в день, максимально зменшивши кількість калорійної їжі в раціоні.

На аґрусі можна влаштовувати розвантажувальні дні: з’їдати по 1,5-2 кг свіжих ягід на день.

У домашній косметології аґрус також популярний, але це інша тема – рецептів з ним дійсно багато: наприклад, він відновлює тонус шкіри, допомагає вилікувати вугровий висип, усунути темні кола під очима і т.д.

Кулінарних рецептів з аґрусом теж безліч, і не тільки солодких, начебто варення, джемів і мармеладу: ягоди аґрусу добре поєднуються з вершками, сиром і рибними та м’ясними стравами. До м’яса можна приготувати чудовий соус, який допоможе його засвоєнню.

Протипоказання до вживання аґрусу

Аґрус дуже смачний і корисний, але є його можна не всім: не можна вживати аґрус при виразковій хворобі шлунка і 12-палої кишки, ентеритах, колітах, проносах, захворюваннях нирок у стадії загострення. Особливо часто викликають загострення захворювань шлунково-кишкового тракту кісточки і шкірка ягід аґрусу. При цукровому діабеті не рекомендується їсти зрілий аґрус солодких сортів.

Об’їдене листя агрусу: хто їсть, що робити, як боротися

Об’їдене листя аґрусу – явна ознака того, що чагарник атакував шкідники. Тому при його появі кожен садівник має уважно оглянути рослину, щоб визначити, хто її їсть. Інакше постраждає й майбутній урожай. Тільки своєчасна обробка кущів дозволить вирішити проблему і запобігатиме подальшому поширенню шкідника в саду.

Хто їсть листя аґрусу

Об’їдати листя аґрусу можуть різні шкідники. Тому, перш ніж приступити до обробки, потрібно визначити, яка саме комаха це робить. Тільки тоді можна буде швидко позбутися непроханих гостей.

Важливо! Об’їдають листя агрусу не дорослі особини шкідників, а їх ненажерливі личинки.

Пилувальник жовтий агрусовий

Ця шкідлива комаха досягає в довжину близько 6-8 мм. Тіло має жовтого відтінку, голова чорна, а крила прозорі. Личинки у пильщика жовтого (Nematus ribesii) ложногусениці, довжина яких 17 мм, забарвлення сіро-зелене. Кожна з них має 10 пар кінцівок, що дозволяє їм швидко пересуватися. Зимують личинки останнього покоління в коконах під аґрусом на глибині 5 см. З приходом весни там же заляльковуються, а в період бутонізації чагарника вибираються назовні.

Самки пильщика жовтого роблять яйцекладку зі зворотного боку пластин. Надалі з’являються личинки, які починають активно їсти листя, що призводить до появи дірок. У міру дорослішання їх апетит зростає, тому вони об’їдають пластини цілком, залишаючи лише голі прожилки та черешки.

Личинки розвиваються протягом двох-чотирьох тижнів. Після цього проходить їх лялькування в ґрунті, а через 14 днів з’являється друге покоління потомства жовтого пильщика. Зазвичай, це відбувається в іншій половині червня. Ці личинки найбільш численні та ненажерливі. За відсутності заходів боротьби гусениці об’їдають все листя аґрусу, залишаючи лише пагони.

Пилувальник агрусовий блідоногий

Ще один шкідник, личинки якого об’їдають пластини агрусу. Пиляльник блідоногий (Nematus pallipes Lep) – невелика комаха довжиною 5-6 мм. Забарвлення тіла в нього чорне, а кінцівки світлого відтінку. Личинки має голі, зеленого кольору. Вони зимують у ґрунті у щільному коконі темно-бурого кольору з блискучою поверхнею. З приходом ранньої весни відбувається їхнє лялькування і у квітні з’являється перше покоління шкідника. Самки блідоногого пильщика відкладають яйця по краю листя з нижнього боку і вздовж прожилок. Через 6-8 днів після цього з’являються личинки.

Вони спочатку починають об’їдати пластини аґрусу по краях, а потім повністю знищують. За відсутності заходів боротьби на кущі можуть залишитися лише пагони. Через 20-25 днів відбувається лялькування, після чого з’являються дорослі особини, які починають повторний цикл розвитку потомства. Нові личинки також об’їдають пластини чагарника, що призводить до його ослаблення та зниження врожайності.

Важливо! Масовому поширенню гусениць у саду сприяє відсутність профілактичних заходів.

Агрусова п’ядениця

Личинки цього білого метелика з чорним візерунком і двома жовтими смужками на крилах також можуть об’їдати листя агрусу. Довжина їх сягає 4 см. Вони пересуваються петлеподібно. Зимують гусениці п’ядениці в опалому листі в коконі їх павутиння. З приходом весни ненажерливі личинки спочатку пошкоджують вегетативні бруньки аґрусу, а потім об’їдають його молоде листя. В кінці періоду цвітіння вони заляльковуються і вже в липні з них з’являються дорослі особини п’ядениці (Abraxas grossulariata), які починають новий цикл відтворення потомства.

Через два тижні з’являються нові личинки, які об’їдають все листя, що зустрічається їм на шляху. З приходом осені вони перебираються вниз, ближче до землі, щоб благополучно пережити зиму.

Агрусова агрус

Виявити дорослі особини цього шкідника дуже складно, оскільки вони ведуть нічний спосіб життя, а вдень від сонячного світла ховаються тіні кущів. Вогнівка агрусова – це непоказний сіро-бурий метелик з розмахом крил 2,6-3,2 см.

Заляклі личинки цього шкідника зимують у грунті на глибині 3 см. З весняним теплом вогневки агрусу (Zophodia grossulariella) виходять назовні. Вони харчуються нектаром. Їх років продовжується 30-40 днів. Яйцекладку самки роблять усередині суцвіть агрусу, а також на зав’язі та листі. Після цього з’являються ненажерливі гусениці зеленого кольору. Вони об’їдають не тільки листя аґрусу, а й його плоди. Наприкінці сезону гусениці старшого покоління йдуть у землю на зимівлю.

Смородинова склянка

Гусениці цього шкідника не лише об’їдають молоді нирки та листя аґрусу, а й роблять ходи всередині пагонів. Лялечки склянки (Sesiidae) наприкінці весни та на початку літа перетворюються на метеликів, які відкладають яйця у тріщинах кори та біля основи нирок. Надалі їх з’являється нове покоління личинок жовто-білого чи рожевого відтінку. Гусениці склянки активно об’їдають нирки з молодим листям і пробираються всередину пагонів аґрусу, виїдаючи їхнє серцевину. Саме у таких укриттях вони й зимують.

В’язовий листогриз

Цей жук також здатний завдати аґрусу серйозної шкоди. Довжина комахи не більше 4-6 мм. Забарвлення тіла – чорне, але кінцівки та вуса жовті. В’язовий листогриз (Luperus xanthopoda Schrank) об’їдає листя, не ушкоджуючи прожилки. Виявити ці ознаки на чагарнику можна навесні та влітку.

Як боротися і що робити, якщо об’їдене листя аґрусу

Позбутися гусениць на аґрусі можна за допомогою обробки чагарника спеціальними засобами, а саме хімічними та народними. Які їх використовувати залежить від стадії розвитку чагарника і чисельності шкідників.

Народні засоби для боротьби з гусеницями на агрусі

Цей метод боротьби можна використовувати, якщо зелені або інші гусениці на аґрусі об’їли листя незначно. Це означає, що шкідник ще не зміг розмножитися, тому можна не вдаватися до хімічних препаратів. Принцип їх дії заснований на відлякуванні гусениць, що об’їдають листя, що змушує їх залишати насиджене місце у пошуках більш сприятливих умов. Обробити аґрус від гусениць народними засобами можна навіть під час дозрівання плодів, що не вплине на якість урожаю.

Дійсні народні засоби:

1. Тютюн. Для приготування розчину потрібно 1 кг порошку залити 10 л теплої води, настояти добу.
2. Томатне бадилля. Залити 1 кг листя помідорів 3 л води, витримати 24 години. Після закінчення та терміну очікування об’єм рідини долити до 10 л.
3. Червоний гострий перець. Нарізати стручки і проварити 5 хвилин|мінути| в невеликій кількості води. Після остигання процідити та довести загальний об’єм рідини до 10 л.
4. Дерев’яна зола. Обприскати кущ агрусу водою. А потім опудрити його деревною золою, щоб вона рівномірно покривала все листя.

Важливо! Більшість шкідників, які об’їдають листя аґрусу, вражають і смородину.

Хімічні препарати

Якщо у аґрусу з’їдено все листя, то робити обробку потрібно вже хімічними засобами. Вони спричиняють порушення нервових імпульсів у шкідників. Внаслідок цього настає їхній параліч, а надалі і загибель. При використанні хімічних засобів потрібно дотримуватись правил особистої безпеки та термінів очікування до збирання врожаю.

Ефективні препарати від гусениць, що об’їдають листя:

1. Фуфанон.
2. Кінмікс.
3. Іскра.
4. Арріво.
5. Інта-Вір.
6. Карате.
7. Децис Профі.

Важливо! При повторних обробках хімічні засоби необхідно чергувати, оскільки здатні викликати звикання.

Профілактичні заходи та рекомендації

Щоб гусениці не з’їли листя аґрусу, необхідно дотримуватися нескладних правил профілактики. Вони не можуть повністю виключити поразку чагарника гусеницями, але зводять цю ймовірність до мінімуму.

• своєчасне підживлення чагарника;
• не допускати загущеності посадок;
• не садити поруч смородину та аґрус;
• періодично обсипати кущ тютюновим пилом та деревною золою;
• застилати на зиму прикореневе коло чорною щільною плівкою, щоб шкідники, що зимують, не змогли вибратися навесні;
• збирати і спалювати опале листя;
• вчасно видаляти бур’яни та розпушувати ґрунт.

Висновок

Об’їдене листя аґрусу не повинно залишатися поза увагою садівника. Навіть при незначних ушкодженнях необхідно вживати термінових заходів, які допоможуть зберегти імунітет рослини та майбутній урожай. Тільки своєчасно проведена обробка при появі об’їденого листя допоможе мінімізувати шкоду, яку завдають шкідники аґрусу.