Історія повторюється. У чому феномен пісні «Ой, у лузі червона калина»

Сотню років тому пісню «Ой, у лузі червона калина» співали січові стрільці, і вона стала неофіційним гімном легіону УСС. Тепер, у 2022-ому, під час безжальної війни росії проти України ця пісня знову зазвучала, але з новою силою.

Після того, як у Києві зі зброєю в руках а капела пісню «Ой, у лузі червона калина» заспівав лідер українського гурту «Бумбокс» Андрій Хливнюк, її почали співати, переспівувати й інтерпретувати чи не всіма мовами. Слова «ми піднімемо тую калину», «ми відбудуємо нашу славну Україну» можна почути під час заряджання зброї, допомоги цивільним і за кермом автівки чи бронетехніки. Пісню ставлять як рингтон, накладають мелодію на власноруч створені відеоролики і роблять флешмоби. То хто ж стояв біля джерел найвідомішої стрілецької пісні, історія якої сягає понад сотню років, та в чому феномен переможного гімну, дізналося Тvoemisto.tv.

Сто років історії

У 1912 році початок цієї пісні був використаний у виставі за трагедією Василя Пачовського «Сонце руїни», яку поставили на сцені львівського театру товариства «Руська Бесіда». В 1913 році режисером театру був відомий поет Степан Чарнецький.

«Спочатку пісню «Ой, у лузі червона калина» зініціював Степан Чарнецький – «побратим під прикриттям». Драма була присвячена трагічному періоду «Руїни» в історії України другої половини XVII століття, що відзначився розпадом української державності, та постаті гетьмана Петра Дорошенка, що його Василь Пачовський потрактовує Сонцем. Наприкінці цієї постановки й звучала ця народна пісня. Але Степанові Чарнецькому вона видалася невдалою, тож він вирішив дещо поправити її», – каже докторка філологічних наук, професорка кафедри української літератури ім. ак. М. Возняка філологічного факультету Львівського національного університету ім. І. Франка Ірина Роздольська.

Про те, що на початках пісня в такому форматі, у якому ми чуємо її тепер, була іншою, розповідає і докторка філологічних наук, наукова співробітниця відділу соціальної антропології Інституту народознавства НАН України, авторка академічного збірника «Стрілецькі пісні», що вийшов у 2005 році, Оксана Кузьменко.

«Спочатку мала звучати пісня «Ой не дивуйтеся та добрії люде». Але режисер Степан Чарнецький вирішив її дещо модернізувати і дав іншу мелодію та слова. Як ця пісня насправді звучала, вже не знає ніхто. Музикознавці й дослідники стрілецьких мелодій Філарет Колесса і Василь Витвицький припускають, що в основу могла лягти родинно-побутова пісня «Ой зацвіла червона калина над криницею», – каже вона.

Популярність вистави, а відтак і пісні, була велика: їх можна було бачити і чути майже в усіх провідних містах Галичини та Буковини. Саме тоді почав формуватися легіон Українських січових стрільців.

У 1913 році в Стрию цю виставу подивився пан Іваницький, і вона йому дуже сподобалася. Наспів маршової пісні випадково почув чотар УСС Григорій Трух і, натхнений змістом її зачину, додав інші строфи – про битву з московським військом:

Марширують наші добровольці на крівавий лан,

Визволяти наших українців з московських кайдан.

А ми наших братів-українців визволимо,

А ми нашу славну Україну, гей-гей, розвеселимо!

Гей у полі ярої пшенички золотистий лан,

Розпочали стрільці українські з москалями тан.

А ми тую ярую пшеничку ізберемо,

А ми нашу славну Україну, гей-гей, розвеселимо!

Як повіє буйнесенький вітер з широких степів,

То прославить по всій Україні Січових стрільців.

А ми тую червону калину збережемо,

А ми нашу славну Україну, гей-гей, розвеселимо!

Зі слів Оксани Кузьменко, про те, що Григорій Трух додав нові рядки до пісні, він згадує у своїх спогадах, які вийшли в діаспорі – у Нью-Йорку – в 1974 році.

«Якби не слова «визволяти братів-українців з московських кайданів», очевидно, пісня не здобула б такої популярності», – пояснює Ірина Роздольська.

В 1915 році у Відні вийшла маленька збірка «Сім пісень для вояків», ініціатором якої був Союз визволення України. До тих семи пісень якраз і ввійшла пісня під назвою «Червона калина».

«А оскільки метою та змістом пісні була боротьба, то нею відкривали різні стрілецькі концерти, її співали по різних кутках і на зборах. Отже, можна сміливо казати, що ця пісня обійшла всю теперішню Україну – від заходу до сходу. Тривалий час співати відкрито її не можна було, а проте вона жила серед людей. Найбільше цю пісню перейняли стрільці Української повстанської армії – вона була в їхньому репертуарі однією з найулюбленіших, адже відображала завдання боротьби з московським військом і здобуття Україною незалежності», – веде далі Оксана Кузьменко.

Однак історія пісні має продовження. Наприкінці 1980 року був написаний ще один куплет. Його додали українські дисиденти Надія Світлична, учасниця руху шістдесятників, правозахисниця, публіцистка, мемуаристка, журналістка, редакторка «Вісника репресій в Україні», та композитор і диригент Леопольд Ященко. Навесні 1969 року він із однодумцями заснував Співоче поле, де відроджували давні українські обряди, народні пісні, колядки, щедрівки. Так постав хор «Гомін», який уперше виконав згадану пісню в сучасному варіанті.

Із новою силою вона зазвучала на початку 90-их років. Текст пісні знову почали друкувати в збірниках стрілецької пісенності і як назву ставили перший рядок – «Ой, у лузі червона калина». Її співали ледь не в кожному селі Галичини, центральної України, коли насипали чи відновлювали стрілецькі могили – кургани, або ж під час державних свят.

Феномен калини та визволення з кайдан

Символіка червоної калини характерна для фольклору не лише українського, а й слов’янського. Насамперед асоціюється з дівчиною, що сумує і страждає. Але, як каже Оксана Кузьменко, починаючи з 20-их років мислення і бачення почали змінюватися. Зокрема, в піснях почали додавати слова – «не ламати червону калину», а «піднімати», і дівочий образ став трансформуватися в жіночий.

«Україна – це питомо жіночий образ. Для нас це Україна-мати. Тому тепер часто звучить «калину піднімати», з «московських кайдан піднімати», «не журися, калино». Тобто все апелює до України», – вважає дослідниця.

Про символізм калини розповідає й історикиня, докторка гуманітарних наук, наукова співробітниця Центру досліджень визвольного руху та Національного музею-меморіалу «Тюрма на Лонцького» Олеся Ісаюк:

«Калина в Україні позиціонується з чимось сумним. Росте похиленою,і ягоди, що звисають, нагадують кров. Образом калини свої дії трактували й січові стрільці, мовляв, вони можуть загинути і готові до цього».

Зі її слів, історія має властивість повторюватися.

«Те, що пісня не змовкає упродовж ста років – не одиничний випадок. Я б назвала це явище «помста історії». Тепер чи не на кожному кроці з першого дня повномасштабної війни росії проти України «вилазять» різні збіги, проявляються символи, нове прочитання речей, пов’язаних із попередніми періодами та епізодами, подіями, людьми в боротьбі за волю України. Легіон УСС був сформований з інтелігентів середнього класу. Зараз те саме. Як і в 2014 році, так і в 2022-ому до війська знову ідуть хлопці з так званого середнього класу: освічені люди, інтелектуали, які готові загинути в бою за волю та незалежність своєї держави», – веде далі Олеся Ісаюк.

Про те, що історія є циклічною, наголошують Ірина Роздольська та Оксана Кузьменко.

«Як і багато років тому, так і тепер історичний ворог у нас той самий, ті ж самі завдання і виклики. Все йде по спіралі. Ми знову хочемо вирватися з московських кайданів», – каже Ірина Роздольська.

«Метафорика пісні – пута, битва, кривавий танець – зараз дуже показова. На жаль, історія повертається. Слова «розпочали стрільці українські з москалями тан» повторюються, адже вже упродовж двох місяців у нас тривають бої – для когось криваві, для когось смертельні, а для когось як героїчний танець», – доповнює Оксана Кузьменко. – Але якщо ми не будемо так працювати, так боротися, як це робили січові стрільці, то втратимо свою незалежність!»

У різні часи пісню «Ой, у лузі червона калина» виконували:

• Етнографічний хор «Гомін» (Київ) (1990-і роки)
• вокальна група львівського театру-студії «Не журись!»
• Національна заслужена капела бандуристів України імені Георгія Майбороди
• Львівський муніципальний хор «Гомін»
• гурт «Вертеп» (2010)
• Національний заслужений академічний український народний хор України імені Григорія Верьовки
• Гурт «Гайдамаки» та Тоня Матвієнко
• Народний ансамбль пісні та танцю «Смерічка» Палацу культури Моршина під керівництвом Романа Никифоріва
• Гурт «7 Men Brass Band»
• Український гурт «Бумбокс» та лідер Андрій Хливнюк (2022)
• Гурт Pink Floyd з композицію «Hey, Hey, Rise Up!» на підтримку України в російсько-українській війні, де було використано вокал Андрія Хливнюка з першим куплетом пісні «Ой, у лузі червона калина» (2022 рік).

Ольга Шведа

Повна або часткова републікація тексту без згоди редакції заборонена та вважатиметься порушенням авторських прав.

Ліні Костенко – 91: проникливі пісні українських зірок, натхненні її поезіями

Легендарній поетесі та шістдесятниці Ліні Костенко 19 березня виповнився 91 рік! Талановита і вже культова постать української літератури своїми крилатими фразами надихнула багатьох українців. Тому пропонуємо послухати кілька пісень українських виконавців, які взяли за основу її безсмертні вірші.

За усю свою творчість Ліна Костенко написала десятки віршів, які у той чи інший час надихали українців на сміливі вчинки у часи неспокою, або ж змушували задуватись про важливе та насущне. Деякі з поезій українські артисти увіковічили у піснях, які вже встигли набути статуси хітів. Пропонуємо і вам послухати деякі з них та згадати про неповторну творчість іменинниці Костенко.

Пісні, покладені на вірші Ліни Костенко

BRUTTO, Оксана Муха – “Вечірнє сонце”

“Вечірнє сонце, дякую за день!” (2001)

Вечірнє сонце, дякую за день!
Вечірнє сонце, дякую за втому.
За тих лісів просвітлений Едем
і за волошку в житі золотому.

За твій світанок, і за твій зеніт,
і за мої обпечені зеніти.
За те, що завтра хоче зеленіть,
за те, що вчора встигло оддзвеніти.
За небо в небі, за дитячий сміх.

За те, що можу, і за те, що мушу.
Вечірнє сонце, дякую за всіх,
котрі нічим не осквернили душу.
За те, що завтра жде своїх натхнень.
Що десь у світі кров ще не пролито.
Вечірнє сонце, дякую за день,
за цю потребу слова, як молитви.

BRUTTO – Вечірнє сонце: дивитись відео онлайн

Оксана Муха – Вечірнє сонце: дивитись відео онлайн

Джамала – “Неандертальці”

“Неандертальці” (2013)

Мабуть, ще людство дуже молоде.
Бо скільки б ми не загинали пальці, –
XX вік! – а й досі де-не-де
трапляються іще неандертальці.

Подивишся: і що воно таке?
Не допоможе й двоопукла лінза.
Здається ж, люди, все у них людське,
але душа ще з дерева не злізла.

Джамала – Неандертальці: дивитись відео онлайн

Сестри Тельнюк – “І знову пролог. “

“І знову пролог” (2012)

Маю день, маю мить, маю вічність собі на остачу.
Мала щастя своє, проміняла його на біду.
Голубими дощами сто раз над тобою заплачу.
Гіацинтовим сонцем сто раз над тобою зійду.

Ми з тобою такі безборонні одне перед одним.
Ця любов не схожа на таїнство перших причасть.
Кожен ранок був ніччю. Кожна ніч була передоднем.
Кожен день був жагучим чуттям передщасть.

А тепер… Що тепер? Моє серце навіки стерпне.
На пожежаї печалі я пам’ять свою обпалю.
Якби ти знав, як солодко, нестерпно,
і як спочатку я тебе люблю!

Сестри Тельнюк – І знову пролог: дивитись відео онлайн

Фіолет – “Спини мене”

“Спини мене”

Спини мене отямся і отям
така любов буває раз в ніколи
вона ж промчить над зламаним життям
за нею ж будуть бігти видноколи
вона ж порве нам спокій до струни
вона ж слова поспалює вустами
спини мене спини і схамени
ще поки можу думати востаннє
ще поки можу але вже не можу
настала черга й на мою зорю
чи біля тебе душу відморожу
чи біля тебе полум’ям згорю

Фіолет – Спини мене: дивитись відео онлайн

Віталій Козловський – Небачене побачено

“Небачене побачено”

І все на світі треба пережити,
І кожен фініш – це, по суті, старт,
І наперед не треба ворожити,
І за минулим плакати не варт.

Тож веселімось, людоньки, на людях,
Хай меле млин свою одвічну дерть.
Застряло серце, мов осколок в грудях,
Нічого, все це вилікує смерть.

Хай буде все небачене побачено,
Хай буде все пробачене пробачено,
Хай буде вік прожито, як належить,
На жаль, від нас нічого не залежить.

А треба жити. Якось треба жити.
Це зветься досвід, витримка і гарт.
І наперед не треба ворожити,
І за минулим плакати не варт.

Отак як є. А може бути й гірше,
А може бути зовсім, зовсім зле.
А поки розум од біди не згірк ще, –
Не будь рабом і смійся як Рабле!

Тож веселімось, людоньки, на людях,
Хай меле млин свою одвічну дерть.
Застряло серце, мов осколок в грудях,
Нічого, все це вилікує смерть.

Хай буде все небачене побачено,
Хай буде все пробачене пробачено.
Єдине, що від нас іще залежить, –
Принаймні вік прожити як належить.

Віталій Козловський – Небачене побачено: дивитись відео онлайн

Ilchy, Ptakha – “Крила”

“Крила” (1958)

А й правда, крилатим ґрунту не треба.
Землі немає, то буде небо.
Немає поля, то буде воля.
Немає пари, то будуть хмари.
В цьому, напевно, правда пташина…
А як же людина? А що ж людина?
Живе на землі. Сама не літає.
А крила має. А крила має!
Вони, ті крила, не з пуху-пір’я,
А з правди, чесноти і довір’я.
У кого – з вірності у коханні.
У кого – з вічного поривання.
У кого – з щирості до роботи.
У кого – з щедрості на турботи.
У кого – з пісні, або з надії,
Або з поезії, або з мрії.
Людина нібито не літає…
А крила має. А крила має!

Ilchy – Крила: дивитись відео онлайн

Ptakha – Крила: дивитись відео онлайн

Ольга Богомолець – “Напитись голосу твого”

“Напитись голосу твого…” (1989)

Напитись голосу твого,
того закоханого струму,
тієї радості і суму,
чаклунства дивного того.

Завмерти, слухати, не дихать,
зненацька думку перервать.
Тієї паузи безвихідь
красивим жартом рятувать.

Слова натягувать, як луки,
щоб вчасно збити на льоту
нерозшифрованої муки
невідворотну німоту.

Триматись вільно й незалежно,
перемовчати: хто кого.
І так беззахисно й безмежно
чекати голосу твого!

Ольга Богомолець – Напитись голосу твого: дивитись відео онлайн

День народження Ліни Костенко: дивіться відео 24 каналу