Як можна потрапити до Нарнії

0 Comments

Клайв Степлз Льюїс — Хроніки Нарнії — 1. Небіж чорнокнижника (скорочено)

Стислий переказ, автор переказу: Світлана Перець.

Авторські права на переказ належать Укрлібу

РОЗДІЛ 1. НЕ ТІ ДВЕРІ

Ще за часів Шерлока Холмса у Лондоні жила дівчинка на ймення Поллі Пламмер. Вона мешкала в одному з тих будинків, що приліпилися один до одного, вишикувавшись у довгий ряд. Одного ранку Поллі вийшла на подвір’я, де познайомилися з хлопчиком, який недавно з’явився у будинку сусідів – старих брата і сестри Кеттерлі. Хлопчика звали Диґорі. Досі він жив на селі, але його тато поїхав до Індії, а мама захворіла, тому мусила переїхати до сестри і брата. Диґорі вважав свого дядька Ендрю Кеттерлі божевільним, бо той мав на горищі кабінет, до якого тітка Летті забороняла заходити.

Оскільки літні канікули саме розпочалися, Поллі і Диґорі стали зустрічатися майже щодня. Того року було надзвичайно мокре та холодне літо і діти шукали розваг вдома. Поллі ще раніше відкрила для себе, що горище є спільним для усіх будинків. З комірки свого будинку дівчинка вибиралася на горище, де мала таємну схованку. Диґорі цей сховок цілком припав до смаку. Та от дівчинка не знала, де кінець довгого горища, і друзі вирішили, що можуть дослідити дах і пролізти в інші будинки, наприклад, у порожній будинок, у якому багато років ніхто не жив.

Друзі добралися до дверей, що, на їхню думку, мали вести у порожній будинок. Це були маленькі дверцята у цегляній стіні. Обом було ясно, що їхня пригода стає дуже серйозною, але ніхто не відступав. Диґорі повернув клямку, та діти здивувалися, коли опинилися в умебльованій кімнаті. Виявилося, що вони потрапили у таємничий кабінет хлопчикового дядька. Зразу увагу дівчинки привернула дерев’яна червона таця на столі, на якій парами лежали жовті і зелені кільця. Діти налякалися, коли фотель обернувся до них, а в ньому був дядько Ендрю. Він був височенним сухорлявим чолов’ягою. У нього було чисто виголене худюще обличчя з гострим носом і пронизливими світлими очима, увінчане кучмою сивого волосся. Дядько зачинив двері на коридор і ті, якими зайшли діти. Поллі і Диґорі налякалися і просили відпустити їх. Та дядько став оповідати їм, що йому саме потрібні двоє дітей, бо морські свинки не годяться для експерименту. Старий, побачивши, що Поллі сподобалися кільця, дозволив їй приміряти жовте. Поллі позбулася страху і була переконана, що старий добродій зовсім не божевільний. Та не встигла Поллі приміряти перстень, як відразу зникла, хоч Дигорі ще встиг крикнути, щоб не торкалася і не брала перстня.

РОЗДІЛ 2. ДИҐОРІ ТА ЙОГО ДЯДЬКО

Диґорі не міг закричати, бо дядько сказав, що крик може почути хлопчикова мама, а переляк може вчинити з нею щось погане. Дядько Ендрю дуже радів, що дівчинка зникла, отже, його експеримент вдався.

Старий став розповідати, що був похресником пані Лефей (у її жилах текла кров феї), яка перед смертю довірила йому свою маленьку скриньку, щоб він спалив її, не відкриваючи, здійснивши при цьому певний обряд… Тієї обіцянки він не додержав… Ендрю довго не насмілювався відчинити скриньку, яка була древніша за усі народи. Скринька належала атлантам. Вона потрапила сюди із затонулого острова Атлантида. Ендрю довго вивчав магію, а коли відчинив скриньку і знайшов там дрібний, сухий пил, то зрозумів, що якщо надати йому правильної форми, то цей порошок перенесе людину назад, у те місце, звідки він прибув. Йому поталанило виготовити жовті перстені, які переносили морських свинок кудись, але тваринки не поверталися. Тут Диґорі запитав, чому ж дядько сам не перенесеться туди, а використовує тварин. Старий пояснив, що не може піддавати себе такому ризику. Диґорі був обурений, що дядько послав у інший світ беззахисну дівчинку. Дядько сказав, що він – великий учений, чорнокнижник, посвячений, який здійснює експеримент, і йому потрібні живі істоти, приречені на це. Хлопчик запитав, як можна повернути Поллі, і тоді старий сказав, що для зворотної подорожі існують зелені перстені, але Диґорі мусить вдягнути на руку жовтого персня, прихопити з собою два зелених: один – для себе, а другий – для дівчинки, і відправитися у інший світ.

Тільки тепер Диґорі усвідомив, у яку пастку потрапив. Та він мусив йти. Дядько одягнув пару рукавиць, бо перстені спрацьовували, коли їх торкнутися голою рукою. Він поклав два зелені перстені у кишеню хлопчика, а жовтий простягнув йому. Диґорі сумнівався, адже залишав тут маму, але й дівчинки він не міг не врятувати.

РОЗДІЛ 3. ЛІС ПОМІЖ СВІТАМИ

Як тільки хлопчик одягнув перстень, дядько Ендрю та його кабінет одразу зникли. Диґорі бачив зелене світло, а тоді почав видряпуватися на пологий берег невеликої калюжі, порослий густою зеленою травою. Коли хлопець звівся на рівні ноги, то зауважив, що ані не змок, ані не засапався. Одяг був цілком сухий. Диґорі стояв посеред густого лісу. Дерева росли так щільно і були такими густими, що він не зміг побачити жодного клаптика неба. Там, нагорі, мабуть, світило дуже яскраве сонце, бо це зеленаве світло було насичене і тепле. Це був найтихіший ліс, який тільки можна собі уявити. В ньому не було ні пташок, ні комашок, ні звірів, ані вітру. Та калюжка, з якої щойно вистрибнув Диґорі, не була єдиною. Де лиш сягав зір, усюди рясно виблискували десятки інших.

Диґорі наполовину забув, як потрапив сюди. У кожному разі, він зовсім не думав ні про Поллі, ні про дядька Ендрю, ані навіть про свою маму. Він не чув жодного страху, хвилювання чи зацікавлення. Та тут він помітив під деревом сонну Поллі і відразу почав згадувати все. Поллі теж згадала Диґорі і все інше. Діти побачили морську свинку, перев’язану стрічкою з жовтим перстнем.

Діти додумалися, що повернутися додому можна, стрибнувши у калюжу, коли на пальці зелений перстень. Вони уже хотіли повертатися, аде Диґорі спала гарна думка: стрибнувши у іншу калюжу, вони могли б помандрувати у інші світи, про які, напевно, навіть дядько Ендрю не здогадується. Цей ліс був чимось схожим на перехідне місце, що не належить до жодного зі світів. Але якщо ти вже опинився тут, то можеш звідси потрапити у всі інші світи. Поллі назвала його “Ліс поміж Світами”. Та дівчинка не хотіла стрибати у інші калюжі, поки не переконається, чи можуть вони повернутися додому через їхню стару калюжу. Друзі вирішили пройти хоча б частину шляху, щоб побачити, чи калюжа пустить їх.

Диґорі спробував було посперечатися, але зрештою пристав на пропозицію Поллі. Вони погодилися випробувати зелені перстені. Діти взялися за руки і стрибнули. Але як тільки їм здалося, що вони повертаються у кабінет до дядька Ендрю, то поскидали зелені перстені й натягнули жовті. Вони знову опинилися в лісі, що обступив їх звідусіль, такий же зелений, яскравий та безмовний. Диґорі уже пішов до інших калюж, коли Поллі нагадала, що треба позначити якось калюжу, що веде додому, бо всі вони однакові. Диґорі вирізав своїм складаним ножиком смужку дерну на березі калюжі. Діти пішли до невідомої калюжі, вдягли жовті перстні і стрибнули, але нічого не сталося. Тоді друзі здогадалися, що тут треба натягнути зелені перстені. І вони стрибнули.

Стислий переказ, автор переказу: Світлана Перець.

Авторські права на переказ належать Укрлібу

РОЗДІЛ 4. ДЗВІН І МОЛОТОК

Цього разу магія подіяла. Друзі опинилися у дивному місці, де світло було якимсь тьмяним, радше червонуватим, зовсім невеселим. Наші мандрівники стояли на вимощеній площі, а навколо них догори здіймалися споруди без дахів. Діти перебували у своєрідному подвір’ї. Поллі не подобалося все це. Було досить прохолодно. Все виглядало дуже старим. Диґорі хотів оглянути руїни довкола, тож вони почали переходити площі, брами, порожні зали. Ніде не було видно живих створінь. Та в одній кімнаті було багато людей, тільки вони були нерухомі і схожі на воскові фігури. Поллі зацікавили розкішні строї цих людей. Всі постаті були в мантіях та з коронами на головах. З корон і важких разків намиста холодно визирало яскраве коштовне каміння вражаючих розмірів. Всі обличчя були гарними. І чоловіки, і жінки здавалися добрими, мудрими. Найбільше зацікавлення у дітей викликала остання постать – жінка, одягнена найрозкішніше з-посеред усіх, дуже висока (хоча всі постаті в цій кімнаті були вищими, аніж люди у нашому світі) і така жорстока та пихата, що просто перехопилювало подих. Однак вона також була прекрасною. Багато років по тому Диґорі, ставши поважним чоловіком, говорив, що ніколи у своєму житті не зустрічав жінки, прекраснішої за неї.

Посеред кімнати була квадратна колона, увінчана миленькою золотою аркою. З арки звисав невеличкий золотий дзвін, а поруч лежав маленький золотий молоточок, щоб дзвонити. Дітям вдалося дещо зрозуміти з написаного. Там говорилося, що потрібно вдарити у дзвін, який розбудить “погибелі примару”. Поллі заборонила хлопцеві дзвонити, але той не втримався. Щоб Поллі не торкнулася жовтого перстня і не перенеслася у ліс, Диґорі викрутив їй руки, а тоді легенько тенькнув у золотий дзвін. Спершу дзвін озвався солодкою нотою, потім загудів сильніше. Щось загуркотіло зовсім близько. У одному кутку кімнати обвалилося майже чверть стелі. Нараз гудіння дзвону припинилося. Хмари пилу осіли. Все знову затихло. Диґорі і Поллі не здогадувалися, що їх чекає.

РОЗДІЛ 5. РУЙНІВНЕ СЛОВО

В уцілілій частині кімнати раптом ожила жінка, яка видалася Диґорі такою прекрасною. Відразу стало ясно, не так через корону та шати, як через блиск її очей та вигин вуст, що то велика королева. Вона оглянула всю кімнату, побачила ушкодження, побачила дітей, але з її обличчя неможливо було прочитати, що вона думає про все це і чи взагалі хоч трохи здивована. Королева рушила вперед сягнистим кроком. Вона запитала, хто розбудив її, хто зламав чари. “Здається, я”, – відповів Диґорі. Королева отримала пояснення, що все сталося завдяки магії хлопчикового дядька Ендрю. Раптом десь повалився мур. Королева сказала, що треба забиратися звідси, бо тут небезпечно. Міцно вхопивши обох дітей за руки, вона повела їх крізь справжній лабіринт залів, сходів, внутрішніх двориків. Знову і знову чули вони, як обвалюються частини палацу, іноді зовсім поруч.

Якщо рана нагноїлась – поради лікарів

Нагноєння рани, насамперед, викликано тим, що в неї потрапив якийсь сторонній елемент, при цьому не обов’язково мікроорганізми. Причиною нагноєння можуть стати і частинки пилу і найдрібніші волосинки, які потрапляючи в рану, сприяють розвитку запального процесу. Утворення гною пов’язано з тим, що на боротьбу з чужорідним агентом імунна система відправляє велику кількість лімфоцитів. Ці клітини використовують спеціальні ферменти, які знищують і розчиняють прибульців, в результаті чого і утворюється гній.

Бігом до лікаря!

При виявленні у себе симптомів нагноєння рани потрібно обов’язково звернутися до лікаря, оскільки такий стан загрожує серйозними наслідками. Якщо все пустити на самоплив, то інфекційний процес може поширитися далі й навіть призвести до сепсису. Особливо небезпечні ситуації, при яких в ранах розвивається гнильна інфекція в результаті зараження правцем, сказом або газовою гангреною. Особливо небезпечним вважається поява симптомів загальної інтоксикації, зокрема, підвищення температури тіла. У таких випадках потрібно викликати швидку допомогу.

Як правильно обробляти рану

На жаль, при нагноєнні рани далеко не кожен з нас звертається до лікаря, а в деяких умовах до лікаря просто фізично неможливо потрапити (наприклад, у поході). У таких випадках фахівці дають цінні рекомендації по правильній обробці ран, які нагноїлися.

Видаляємо гній

Приготуйте 4 тампона або стерильний бинт, складений у кілька разів. 2 тампона потрібно змочити в 3% розчині перекису водню і обережно видаляти ними гній. Ще один тампон змочіть в слабкому розчині марганцівки, і обробіть ним область рани.

Накладаємо антисептичну мазь

Нарешті, четвертий тампон потрібно змочити в спирті, а на бік тампона, який буде стикатися з раною, нанесіть яку-небудь антисептичну мазь. Потім накладіть тампон на рану і забинтуйте. Ці процедури потрібно повторювати щодня до повного загоєння рани.

Читайте також: Комплексний підхід до лікування та профілактики циститу

Якщо нагноєння не проходить

Якщо, незважаючи на вжиті вами заходи, нагноєння не проходить, то необхідно лікування в хірургічному стаціонарі, де хворому будуть систематично промивати рану, проводити дренаж і обробляти антисептиками та антибіотиками.

Що робити при гнійному нариві?

Якщо гнійний нарив ще не дозрів, то не потрібно його розкривати, особливо в домашніх умовах. У такому випадку на нарив слід нанести мазь з іхтіолом, який витягує гній з нариву. А вже після того, як прорветься, рану потрібно періодично промивати розчином антисептика до загоєння.

“Хроніки Нарнії. Принц Каспіан »: короткий зміст

Роман «Принц Каспіан» з підзаголовком «Повернення в Нарнію» є другою опублікованою книгою знаменитого фентезійного циклу Клайва Льюїса. За внутрішньої хронології він йде четвертим, поступаючись попередникам «Племінник чародія», «Лев, Чаклунка і платтяна шафа», «Кінь і його хлопчик».

«Хроніки Нарнії» – один з найзнаменитіших фентезі-циклів, створених в ХХ столітті. Він складається з семи книг, які публікувалися в період з 1950 по 1956 роки. Величезний успіх «Льва, Чаклунки і шафи» стимулював Клайва Льюїса до написання продовження історії про чарівну країну Нарнії, де живуть говорять звірі, німфи і ельфи, добрі чарівники і злі чаклуни. Зі світу людей в Нарнію можна потрапити через платтяна шафа, що знаходиться в будинку професора Дигор Керка. Він був зроблений зі стовбура яблуні, що виросла з чарівних Нарнійська насіння.

Колись Пітер, Сьюзен, Едмунд і Люсі Певенсі побували в Нарнії і врятували її від злої Білої Чаклунки, вони правили в країні довгих 15 років і повернулися в свій світ такими ж дітьми, якими покидали його. Але ось прийшов час знову мчати в Нарнію, чарівний ріг кличе!

1300 років тому: темні часи Нарнії

Після подій, описаних у романі «Лев, Чаклунка і платтяна шафа» пройшло 1 300 років. За цей час від старої доброї Нарнії не залишилося і сліду. Влада в країні захопили войовничі тельмарінами. Вони ненавидять диво, і тому постаралися повністю його знищити. Ті, що говорять тварини втратили дар мови, а що залишилися чарівні істоти і корінні нарнійці відтіснені в дрімучі ліси. Часи правління славних людських королів Пітера, Сьюзен, Едмонті і Люсі перейшли в розряд легенд, які не можна розповідати і поширювати.

На престолі запанував злісний лорд Мираз. Його головна мета -істребіть корінне населення Нарнії і повністю підпорядкувати собі країну, в той час як за законами Нарнії правити їй може тільки король, обраний Великим левом Асланом.

Однак у старій Нарнії ще є надія на відродження – це юний принц Каспіан, племінник Міраза. З раннього дитинства його навчав гном-полукровка доктор Корнеліус. Саме він і розповідав хлопчикові історії про стару Нарнії. Каспіан мріє відродити колишні порядки в країні, тим більше що він повноправний спадкоємець Нарнійська престолу.

Однак у Міраза і його дружини Прунапрізміі несподівано народжується син. Тепер ісутствіеКаспіана стає вкрай небажаним. Колись Мирах вбив власного брата, батька Каспіана. Навряд чи він зупиниться перед черговим вбивством. На щастя, юного принца заздалегідь попереджають про можливий замах і допомагають втекти під час бенкету, влаштованого на честь дня народження маленького сина Міраза.

Втеча КаспіанаКаспіан довго поневіряється по дрімучим Нарнійська лісах. Одного разу, захоплений зненацька грозою він втрачає коня. Змучений і наляканий, Каспіан добредает до лісової печери. У ній він зустрічає двох гномів і говорить борсука. Значить, доктор Корнеліус був прав, і чарівні тварини справді існують! Ось тільки мешканці печери не поділяють радості непроханого гостя.

Спершу вони приймають його за тельмарінами – їх заклятого ворога. Але незабаром стає ясно, що Каспіан – вигнанець, істинний спадкоємець престолу і їх єдина надія на порятунок.

Гноми знайомлять Каспіана з іншими уцілілими нарнійці, які змушені ховатися в лісових печерах. Так принц збирає повстанську армію. Повстанці розбивають військовий табір на Пагорбі Аслана, де тепер знаходяться катакомби.

Як би не були безстрашні воїни Каспіана, їх кількість поступається багатотисячної армії Міраза. Тому повстанці весь час зазнають поразок. Зневірений Каспіан вирішується на крайній випадок – він сурмить в ріг королеви Сьюзен великодушно. Бути може, королі минулого повернуться в Нарнію, щоб знову її врятувати?

Повернення чотирьох правителів

Повернення чотирьох правітелейВ той час як в Нарнії пройшло майже півтора тисячоліття, в світі людей минув лише один рік. Колишні правителі Нарнії, діти Певенсі, тепер ведуть життя звичайних англійських школярів. Вранці вони, як правило, сіли на поїзд, щоб відправитися на заняття, однак замість шкільної лави потрапили в Нарнію.

Яким же було здивування дітей, коли вони побачили, як змінилися їхні колишні володіння. Замок Кар-Паравель зруйнований, усюди панує зневіра, розруха, бідність, а магічні істоти кудись зникли. У замковому схованці Пітер, Сьюзен, Едмунд і Люсі знаходять зброю і обладунки, подаровані їм колись Отцем Різдво.

Однак діти не зрозуміють, як вони знову опинилися в Нарнії. Напевно, на це є вагома причина. Відповідь не змусила себе довго чекати. Його повідав посланник Каспіана гном по імені Трам. Він розповів колишнім правителям про тяжке становище, в якому перебуває їхня улюблена країна, про повстанську діяльності Каспіана і про невдачі, які терпить його військо.

Сварки в строю повстанців

Ні секунди не роздумуючи, Певенси відправляються в небезпечний похід до війська Каспіана. Вони йдуть через непрохідні ліси, болота, деруться по скелястих ущелинах, ледь не потрапляють у ворожу засідку, але все-таки добираються до Холма Аслана повним складом. Шлях їм вказував сам Аслан, який був у видіннях молодшої з Певенси – Люсі.

Сварки в строю повстанців

В цей час в армії повстанців накипає внутрішній конфлікт. Нарнійці також не завжди були дружні, тому не всі жителі старої Нарнії хочуть, щоб царем став Каспіан. Темні суті на чолі з гномом Нікабріка жадають відродження Білої Чаклунки Джадіс, через яку свого часу між нарнійці розгорілася кривава ворожнеча. Її вдалося припинити тільки завдяки чотирьом дітям Певенси, які прибули в Нарнію з людського світу. Однак тільки міфічні правителі з’являються в катакомбах, суперечки тут же вщухають. Пора збиратися в бій!

Вирішальна битва: відродження Нарнії

Нарнійці відважно билися у вирішальному бою з тельмарінцамі. На цей раз вони не рятувалися втечею і рішуче тримали оборону. Таким чином вони відтягували час до появи лева Аслана. Нарешті, прабатько Нарнії з’явився перед двома арміями і допоміг знищити тельмарінцев.

Образ лева Аслана

Клайв Льюїс не випадково вибрав образ лева для головного божества своєї чарівної країни. Справа в тому, що лев є символом коліна Юди, одного з Ізраїлевих племен від якого, за переказами, стався Месія. Як ревний християнин, Льюїс не міг знехтувати такою виграшною алюзією.

Більшість тельмарінцев були відправлені в світ людей, тому що саме звідти вони колись прийшли. А Каспіан волею Аслана став верховним правителем Нарнії. З принца Каспіана він став Каспіаном X, якого також називали мореплавцем, Справжнім Королем Нарнії, Лордом Кер-Параваля, Імператором Самотніх островів, Визволителем Нарнії і реставратор давніх традицій.

Повернення домойКаспіан стане центральним персонажем наступних частин ( «Підкорювач зорі» ( «Плавання на край світу»), «Срібне крісло», «Остання битва»).

А діти Певенсі змушені повернутися додому. Більш того, Аслан попереджає, що Пітер і Сьюзан прощаються з чарівним краєм назавжди, тому що вони виросли. Не встигнувши заперечити, діти опинилися на вокзальній платформі. У людському світі, як завжди, пройшло всього кілька миттєвостей.

«Принц Каспіан» в кіно

Роман «Принц Каспіан, або Повернення в Нарнію» кілька разів було екранізовано. Першу ТВ версію випустив популярний канал BBC. Британський телесеріал вийшов на екрани в 1989 році. Він включає шість 30-хвилинних епізодів. Пейзажами для Нарнії стали Англія і Уельс. Фільм срежиссировал Алекс Кірбі (т / с «Чисто англійське вбивство», «Найгірша відьма»).

Більш знаменитої, безумовно, є голлівудська версія «Принца Каспіана». Вона була випущена студією Дісней в 2008 році під керівництвом режисера Ендрю Адамсона, який зняв попередню частину «Хронік». Голлівудська Нарнія розкинулася на просторах Чехії, Польщі, Словенії і традиційної для сучасного екранного фентезі Нової Зеландії.