Як пишуться ранок

0 Comments

Як правильно казати: “Добрий ранок” чи “Доброго ранку”

“Доброго ранку” чи “добрий ранок” – як правильно казати, вітаючись вранці.

Добрий ранок чи доброго ранку – як правильно говорити / колаж УНІАН, фото ua.depositphotos.com, скріншот YouTube

Щодня ми вітаємо один одного, бажаючи гарного початку дня. Хтось каже “Доброго ранку!”, а хтось – “Добрий ранок!”. Насправді як правильно – добрий ранок чи доброго ранку? Чи, можливо, правильні обидва варіанти і різниці немає? Давайте розберемося.

Добрий ранок чи доброго ранку – яке вітання правильне

Про те, як правильно – доброго ранку чи добрий ранок – говорили вже чимало. Утім, й досі багато хто задумується, вітаючись вранці (або ж вдень чи ввечері), як саме треба сказати правильно.

У цьому випадку є лише один правильний варіант і його треба просто запамятати, стверджує мовознавець Олександр Авраменко. У своєму експрес-уроці на тему “Доброго ранку чи добрий ранок” Авраменко пояснює, що вітатися вранці треба лише в родовому відмінку (кого? чого?). Тож вранці треба говорити саме “Доброго ранку”, бажаючи тим самим, аби початок дня був добрим. Що ж стосується вітання вдень та ввечері, то тут єдиний правильний варіант – у називному відмінку.

Детальніше про це Олександр Авраменко розповідає у своєму уроці:

Раніше ми також розповідали про суржик “жарке” – як правильно сказати українською.

Вас також можуть зацікавити новини:

“Доброго ранку” чи “добрий ранок”: як правильно вітатися українською мовою

Українська мова різноманітна та дуже співуча. Після повномасштабного вторгнення росіії в Україну багато наших співгромадян почали переходити на неї в побуті. Проте не всі одразу можуть розібратися у тонкощах мови та не знають, як правильно треба вітатись.

Як правильно говорити українською мовою: “Доброго ранку” чи “добрий ранок”, з’ясував “Телеграф”. Усі правила вимови є на освітньому порталі.

Традиційно в українській мові прийнято вітатися: “Добрий ранок”, “Добрий день”, “Добрий вечір”.

Деякі люди вважають, що варіанти “Доброго дня”, “Доброго ранку” мають форму побажань. Тому так говорити культурніше. Але на освітньому порталі стверджується, що ця форма привітання непритаманна українській мові.

А от форми в називному відмінку наявні як у народній творчості, так і у творах письменників. Натомість форми “Доброго дня!” і “Доброго вечора!” відсутні.

В українській мові для побажання є такі вислови — “Гарного дня!”, “Вдалого дня”. Це усталені конструкції. Їх, зазвичай прийнято говорити на прощання, а не під час зустрічі. Окрім того, форми, за допомогою яких вітаються, самі по собі є побажаннями.

В інших слов’янських мовах також використовуються форми в називному відмінку.

У статті Анатолія Жилавого “Як правильно вітатися” йдеться, що стягненi форми вiтань “Добридень!” i “Добривечiр!” не мають аналогів у інших слов’янських мовах.

Раніше “Телеграф” назвав список приголомшливих українських слів, які ви могли не знати. Використовуючи їх, ви зможете здивувати оточуючих та збільшити свій словниковий запас.

Нагадаємо, що голова Державної служби якості освіти Руслан Гурак розповів в інтерв’ю “Телеграфу”, чи можлива освіта в Україні на рівні західної.

ранок

від (з) ра́нку (й (та)) до ра́нку. Протягом тривалого часу; весь час; цілодобово. Від ранку й до ранку — стук, грюк, хлюпанина (Панас Мирний); А як з ранку та до ранку стали люди обридать, Ох зробив собі землянку, Оха більше не видать (Леся Українка). до ра́ння. Скільки правди в горлі, скільки мук — не переповісти й до рання (В. Стус).

з (від) ра́нку (ра́ння) до (са́мого) ве́чора (до сме́рку, до смерка́ння, дотемна́, до но́чі). Весь день; цілими днями, протягом довгого часу. Трудно буде в кузні день у день з ранку до вечора (А. Головко); Наче й мотаєшся по району з ранку до смерку, а все ж таки не косиш, не молотиш (І. Цюпа); (Шинкарка:) Крячуть, крячуть чорні галки з рання до смеркання; Брешуть, брешуть вражі хлопці, що є в них кохання (С. Руданський); Цілими днями сіялись крізь сіре сито осінні дощі, а коли їх не було, то над полем від ранку до самого вечора бродили тумани (О. Гончар); Під вогнем бійці на переправі, і на тій — на правій стороні теж вогонь від ранку до смеркання (І. Гончаренко); Ну, а нам з весною стільки діла! Ми в труді від ранку дотемна, Щоб, як ліс, озимина шуміла, Щоб, як військо, встала ярина (П. Дорошко); Білка сумочку свою Розстебнула у гаю І від рання до смеркання В сумку зносить харчування (М. Стельмах); З ранку до ночі бачу твої очі (Пісня). з ра́ннього ра́нку до пі́зньої ні́ченьки. Рученьки терпнуть, злипаються віченьки… Боже, чи довго тягти? З раннього ранку до пізньої ніченьки Голкою денно верти (П. Грабовський).

Джерело: Фразеологічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. ранок — ра́нок іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  2. ранок — Початок дня; жм. рання, рано, д. поранок; (літературний) ранкова імпреза. Словник синонімів Караванського
  3. ранок — Досвіт, досвіток, зараннє, зарання, заранок, зарання, зоря, зоряниця, надрання, передрання, передранок, поранок, ранок-поранок, раночок, рань, розвидень, розвидня, розсвіт, розсвітання, розсвіток, світ, світання, світанок, світання, світаночок, світло. Словник синонімів Вусика
  4. ранок — [ранок] -нку, м. (на) -нку, мн. -нкие, -нк’іў Орфоепічний словник української мови
  5. ранок — -нку, ч. 1》 Частина доби після ночі, початок, перші години дня. Од (від) ранку до ночі — протягом усього дня, довгого часу. На ранок — ранком. 2》 Публічне ранкове зібрання, де виконуються літературні, музичні та інші твори. Великий тлумачний словник сучасної мови
  6. ранок — РА́НОК, нку, ч. 1. Частина доби після ночі, початок, перші години дня. Був ранок. Сонечко зійшло, Збудилось соннеє село (С. Руданський); Пароплав виходить із гавані. Ранок застає його у вільному морі (Ю. Словник української мови у 20 томах
  7. ранок — РА́НОК (частина доби після ночі), ПОРА́НОК розм., РА́ННЯ розм., ПОРА́ННЯ розм.; СВІТА́НОК, СВІТА́ННЯ, СВІТ розм., СВІТА́НЬ поет., РО́ЗСВІТ поет., РОЗСВІТА́ННЯ поет., РОЗСВІТА́НОК рідше, ПЕРЕДДЕ́НЬ рідше, ПЕРЕДДЕ́ННЯ рідше (пора доби перед сходом сонця). Словник синонімів української мови
  8. ранок — Ра́нок, -нку, -нкові; ра́нки, -ків Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  9. ранок — РА́НОК, нку, ч. 1. Частина доби після ночі, початок, перші години дня. Був ранок. Сонечко зійшло, Збудилось соннеє село (Рудан., Тв., 1956, 77); Пароплав виходить із гавані. Ранок застає його у вільному морі (Ю. Янов. Словник української мови в 11 томах