Скільки днів відпустки у медсестри

0 Comments

Роз’яснення щодо основної та додаткової відпустки медичним працівникам

Головний державний інспектор відділу з питань додержання законодавства про працю, застрахованих осіб, зайнятість, працевлаштування інвалідів та з питань дитячої праці у Дніпровському регіоні Світлана Мельничук надає ґрунтовні роз’яснення з питання відпусток медичним працівникам.

Основні щорічні відпустки

Медичним працівникам, як і усім працюючим в Україні, встановлено основну щорічну відпустку тривалістю не менше 24 календарних днів за відпрацьований робочий рік, який відраховується від дня укладення трудового договору. Медичним працівникам, які були заражені вірусом імунодефіциту людини або захворіли на СНІД внаслідок виконання професійних обов’язків, згідно з Законом України «Про запобігання захворюванню на синдром набутого імунодефіциту (СНІД) та соціальний захист населення» від 3 березня 1998 р. № 155/98-ВР встановлено щорічну основну відпустку тривалістю 56 календарних днів.

Законом України «Про боротьбу із захворюванням на туберкульоз» від 5 липня 2001 р. № 2586-111 передбачено право на відпустку тривалістю не менш як 36 календарних днів працівникам протитуберкульозних закладів, які надають медичну допомогу хворим на активні форми туберкульозу, працюють із живими збудниками туберкульозу чи матеріалами, що їх містять.

Керівним працівникам та викладачам медичних навчальних закладів щорічна основна відпустка надається тривалістю до 56 календарних днів у порядку, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку надання щорічної основної відпустки тривалістю до 56 календарних днів керівним працівникам навчальних закладів та установ освіти, навчальних (педагогічних) частин (підрозділів) інших установ і закладів, педагогічним, науково-педагогічним працівникам та науковим працівникам» від 14 квітня 1997 р. №346.

Додаткові щорічні відпустки

Додаткова щорічна відпустка медичним працівникам надається за особливий характер праці. Тривалість цієї відпустки встановлюється за Списком виробництв, робіт, професій і посад працівників, робота яких пов’язана з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням або виконується в особливих природних географічних і геологічних умовах та умовах підвищеного ризику для здоров’я, що дає право на щорічну додаткову відпустку за особливий характер праці (Додаток № 2 до постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Списків виробництв, робіт, цехів, професій і посад, зайнятість працівників в яких дає право на щорічні додаткові відпустки із шкідливими і важкими умовами праці та за особливий характер праці» від 17 листопада 1997 р. № 1290 (далі— Постанова № 1290).

Додаткова щорічна відпустка за особливий характер праці надається у повному передбаченому обсязі в разі, коли працівник працював у цих умовах повний робочий рік. До стажу роботи, що дає право на додаткові щорічні відпустки, зараховується: час фактичної роботи з особливим характером праці, якщо працівник зайнятий в цих умовах не менше половини тривалості робочого дня, встановленої для працівника цього виробництва, цеху, професії або посади; час щорічних основної та додаткової відпусток за роботу зі шкідливими, важкими умовами і за особливий характер праці. Для більшості категорій працівників закладів охорони здоров’я встановлено додаткову відпустку тривалістю 7 календарних днів.

Право на додаткову відпустку тривалістю 7 календарних днів мають усі молодші медичні сестри з догляду за хворими та молодші медичні сестри закладів охорони здоров’я, освіти, соціального захисту.

Право на 7 календарних днів додаткової щорічної відпустки мають також реєстратори медичні, що зайняті в архіві, та сестра-господиня психіатричних (у тому числі дитячих), психоневрологічних, наркологічних закладів охорони здоров’я.

Додаткова відпустка тривалістю 11 календарних днів за особливий характер роботи встановлена для таких категорій працівників будь-яких закладів охорони здоров’я: лікар-анестезіолог-реаніматолог, сестра-анестезистка медична, а також лікар та молодший спеціаліст з медичною освітою (крім лікаря-лаборанта та лаборанта) відділень (груп) анестезіології-реанімації та палат для реанімації та інтенсивної терапії; працівники, безпосередньо зайняті рентгенодіагностикою, флюорографією на ротаційній рентгенотерапевтичній установці з візуальним контролем; середній та молодший медичний персонал рентгенівських, флюорографічних кабінетів та установок, який допомагає лікареві під час виконання ним робіт з рентгенодіагностики, флюорографії, на рентгенотерапевтичній установці з візуальним контролем; працівники, безпосередньо зайняті на роботах з відкритими радіоактивними речовинами, що відповідає II класу робіт; працівники, безпосередньо зайняті на гамма-терапії та експериментальному гамма-опроміненні у палатах з обслуговування хворих з накладеними радіоактивними препаратами або з гамма-установками; медичні працівники, які працюють в інших закладах охорони здоров’я (спеціалізованих структурних підрозділах): а) лікарі, молодші спеціалісти з медичною освітою та молодші медичні сестри з догляду за хворими, молодші медичні сестри, які працюють у венерологічних стаціонарах закритого типу; б) керівники і фахівці, а також лікарі, молодші спеціалісти з медичною освітою, які безпосередньо працюють у барокамерах та кесонах; в) персонал центрів і відділень мікрохірургії, який безпосередньо виконує хірургічні операції з імплантації пальців, кісток, сегментів кінцівок, у пластичній мікрохірургії, мікросудинній хірургії; г) лікар-фтизіатр інфекційної та туберкульозної лікувальнопрофілактичної установи, який систематично виконує рентгенодіагностичні дослідження; д) лаборант (у тому числі лікар-лаборант, керівник лабораторії, а також перукар (перукар-модельєр 2-го і 1-го класу) та психолог і фізіолог, які безпосередньо та повний робочий день працюють у психіатричній (психоневрологічній), у тому числі дитячій, нейрохірургічній, наркологічній лікувально-профілактичній установі, відділенні, палаті та кабінеті або в аналогічних установах соціального захисту чи спеціалізованих закладах освіти для розумово відсталих дітей та дітей з ураженням центральної нервової системи з порушенням психіки, у дитячих будинках-інтернатах для сліпих та глухонімих дітей; є) лікар, молодші спеціалісти з медичною освітою та молодші медичні сестри з догляду за хворими, молодші медичні сестри, безпосередньо зайняті на роботах з медичними генераторами УВЧ потужністю 200 Вт та більше, протичумних установ (станцій, загонів, відділень, лабораторій, інститутів); є) лаборант (утому числі лікар-лаборант) лікувально-трудового профілакторію для примусового лікування осіб, хворих на хронічний алкоголізм.

Додаткова відпустка тривалістю 18 календарних днів установлюється для таких категорій працівників: працівники клінічного подвір’я лепрозорію та протилепрозного відділення, відділу, кабінету, пункту; лікар-керівник, його заступник-лікар (з ненормованим робочим днем), сестра медична головна психоневрологічної, наркологічної установи; лікар-керівник, його заступник-лікар (з ненормованим робочим днем) дитячої психіатричної (психоневрологічної) установи, відділення, палати, кабінету, будинку дитини для розумово відсталих дітей з ураженням центральної нервової системи з порушенням психіки, дитячі будинки-інтернати для сліпих та глухонімих дітей; лікар (утому числі керівник), молодші спеціалісти з медичною освітою та молодші медичні сестри, ентомолог, біолог, зоолог, віварник відділу особливо небезпечних інфекцій санітарно-профілактичних установ; лікар-епідеміолог, лікар-вірусолог, лікар-бактеріолог (у тому числі керівник структурного підрозділу), ентомолог, молодші спеціалісти з медичною освітою та молодші медичні сестри з догляду за хворими, віварник, які безпосередньо працюють з живими культурами (зараженими тваринами): бруцельозу, вірусного гепатиту, геморагічної гарячки, жовто гарячки, ку-гарячки та інших рикетсіозів, мелоїдозу, натуральної віспи, орнітифу, полімієліту, пситакозу, сапу, сибірки, висипного тифу, туляремії, вуличного сказу та енцефалітів, а також в осередках та ензоотичних районах з цими захворюваннями санітарно-профілактичних установ; начальник, лаборант, інструктор-дезінфектор, дезінфектор, епідеміолог та помічник ентомолога ентомологічного загону з боротьби з кліщовим енцефалітом та трансмісійними захворюваннями санітарно-профілактичних установ; працівники центрів з профілактики та боротьби зі СНІДом закладів та спеціалізованих відділень закладів охорони здоров’я, що призначені для лікування хворих на СНІД та ВІЧ-інфікованих, а також лабораторій, кабінетів, відділів, відділень та закладів охорони здоров’я, на які покладено органами охорони здоров’я обстеження населення з ВІЧ-інфекцій та дослідження крові, біологічних рідин, отриманих від хворих на СНІД та ВІЧінфікованих; автоклавник, препаратор протичумної установи; працівники, безпосередньо зайняті на роботах з відкритими радіоактивними речовинами І класу робіт; працівники, безпосередньо зайняті на гамма-терапії та експериментальному гамма-опромінюванні з гамма-препаратами у радіоманіпуляційних кабінетах та лабораторіях.

Додаткова відпустка тривалістю 25 календарних днів надається: а) у психіатричних (психоневрологічних), геріатричних, нейрохірургічних, наркологічних лікувально-профілактичних закладах та установах, відділеннях, палатах та кабінетах, а також в установах (відділеннях) соціального захисту населення психоневрологічного та геріатричного типу та в спеціалізованих будинках-інтернатах для осіб, які звільнилися з місць позбавлення волі, таким категоріям працівників: інструктор виробничого навчання робітників масових професій; інструктор з культмасової роботи, культорганізатор, баяніст; керівник музичний (працівник), керівник гуртка установ соціального забезпечення; лікар (у тому числі лікар — керівник відділення, кабінету), крім лікарялаборанта; майстер лікувально-виробничих (трудових) майстерень та підсобних сільських господарств для психічно хворих; науковий співробітник, який безпосередньо працює з хворими; молодші спеціалісти з медичною освітою (крім лаборанта); молодші медичні сестри з догляду за хворими, молодші медичні сестри та обслуговуючий персонал (буфетник, офіціант, робітники з обслуговування лазні, нянька, прибиральник виробничих приміщень); б) у дитячих психіатричних (психоневрологічних) лікувально-профілактичних закладах та установах, відділеннях, палатах та кабінетах (крім призначених для лікування дітей з ураженням центральної нервової системи без порушення психіки); в установах, відділеннях соціального захисту населення, у школах (класах), школах-інтернатах, дитячих будинках (групах), дитячих будинках-інтернатах (групах), дитячих садках (групах) та будинках дитини (групах) для розумово відсталих дітей та дітей з ураженням центральної нервової системи з порушенням психіки; у дитячих будинках-інтернатах для сліпих та глухонімих дітей таким категоріям працівників: інструктор з організаційно-масової роботи, культорганізатор, баяніст; інструктор виробничого навчання робітників масових професій; лікар (у тому числі лікар — керівник відділення, кабінету), крім лікаря-лаборанта; майстер лікувально-виробничих (трудових) майстерень; науковий співробітник, який безпосередньо працює з хворими; молодші спеціалісти з медичною освітою (крім лаборанта); молодші медичні сестри з догляду за хворими, молодші медичні сестри та обслуговуючий персонал (буфетник, офіціант, робітник з обслуговування лазні, нянька, помічник вихователя, прибиральник виробничих приміщень), сестра-господиня; в) у закладах (відділеннях) швидкої та екстреної медичної допомоги: лікар-психіатр; молодші спеціалісти з медичною освітою та молодші медичні сестри з догляду за хворими; молодші медичні сестри, які надають медичну допомогу та евакуюють психічно хворих; водій автомобіля, який одночасно виконує обов’язки санітара з евакуації психічно хворих. г) у лікувально-трудових профілакторіях для примусового лікування осіб, хворих на хронічний алкоголізм та наркоманію: лікар (у тому числі керівник відділення, кабінету), крім лікаря-лаборанта; молодші спеціалісти з медичною освітою (крім лаборанта та статистика медичного) та молодші медичні сестрам з догляду за хворими, молодші медичні сестри.

Додаткова відпустка тривалістю 32 календарні дні надається таким категоріям працівників: директор (начальник) протичумної установи та його заступник з науки, виробництва, а також завідувач (начальник) протичумної лабораторії та відділу (відділення); лікарі, зоолог, ентомолог, науковий співробітник, технічний керівник протичумної установи (станції, загону, відділення, лабораторії, інституту).

Додаткова щорічна відпустка може надаватися і за ненормований робочий день. Ненормований робочий день — це особливий режим робочого часу, який встановлюється для певної категорії працівників у разі неможливості нормування часу трудового процесу. У разі потреби ця категорія працівників виконує роботу понад нормальну тривалість робочого часу (ця робота не вважається наднормовою). Міра праці у цьому разі визначається не тільки тривалістю робочого часу, а й колом обов’язків та обсягом виконуваних робіт (навантаженням). Як компенсація за виконаний обсяг робіт, міру напруженості, складність і самостійність у роботі, необхідність періодичного виконання службових завдань понад встановлену тривалість робочого часу надається додаткова відпустка до семи календарних днів. Конкретна тривалість додаткової відпустки встановлюється колективним договором по кожному виду робіт, професій та посад чи трудовим договором.

Щорічні відпустки, порядок і умови їх надання

Головний спеціаліст
відділу з питань соціального захисту
Департаменту соціального, трудового
та гуманітарного законодавства
Міністерства юстиції України
Голєва Наталія Петрівна

%d% Щорічні відпустки, порядок і умови їх надання. %/d% Надання всім працівникам щорічної оплачуваної відпустки є реалізацією їх права на відпочинок, яке закріплене статтею 45 Конституції України. Умови, тривалість і порядок надання працівникам відпусток визначають Кодекс законів про працю України та Закон України „Про відпустки”. Право на відпустки мають громадяни України, які перебувають у трудових відносинах з підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, виду діяльності та галузевої належності, а також ті громадяни України, які працюють за трудовим договором у фізичної особи.

Надання всім працівникам щорічної оплачуваної відпустки є реалізацією їх права на відпочинок, яке закріплене статтею 45 Конституції України.

Умови, тривалість і порядок надання працівникам відпусток визначають Кодекс законів про працю України та Закон України „Про відпустки”.

Право на відпустки мають громадяни України, які перебувають у трудових відносинах з підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, виду діяльності та галузевої належності, а також ті громадяни України, які працюють за трудовим договором у фізичної особи.

Закон України „Про відпуски” нарівні з громадянами України визначив право на відпустки для іноземних громадян та осіб без громадянства, які працюють в Україні,

Щорічна відпустка є одним з важливих видів часу відпочинку працівників, протягом якого вони не виконують своїх обов’язків за трудовим договором.

Період відпустки працівник може використовувати на свій розсуд. Він лише повинен так все розрахувати, щоб до моменту закінчення відпустки повернутись на підприємство, в установу, організацію і продовжити виконання роботи відповідно до трудового договору.

Збереження за працівниками на період відпустки місця роботи (посади) і заробітної плати (допомоги) є важливою умовою для реального використання ними щорічної відпустки.

У період перебування працівників у відпустці заборонено звільнення їх з ініціативи власника або уповноваженого ним органу, крім випадку повної ліквідації підприємства, установи, організації.

Слід зазначити, що за бажанням працівника у разі його звільнення (крім звільнення за порушення трудової дисципліни) йому має бути надано невикористану відпустку з наступним звільненням.

У разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки.

Законом України “Про відпуски” встановлено, що щорічні відпустки складаються з основної та додаткових відпусток.

Основна відпустка – це така відпустка, право на яку мають всі працівники. Це є відмінністю основної відпустки від усіх інших. Для одержання інших видів відпусток необхідні спеціальні підстави для їх одержання.

Щорічна основна відпустка надається працівникам тривалістю не менш як 24 календарних дні за відпрацьований робочий рік, який відлічується з дня укладення трудового договору.

Деякі категорії працівників користуються правом на відпустку більшої тривалості.

Зокрема, до них належить передусім промислово-виробничий персонал вугільної, сланцевої, металургійної, електроенергетичної промисловості, а також персонал, зайнятий на відкритих гірничих роботах, на роботах на поверхні шахт, розрізів, кар’єрів і рудників, на будівельно-монтажних роботах у шахтному будівництві, на транспортуванні та збагаченні корисних копалин.

Зазначеним категоріям працівників щорічна основна відпустка надається тривалістю 24 календарних дні, але за кожні два відпрацьованих роки тривалість відпустки їм збільшується на 2 календарних дні, але не більше 28 календарних днів.

Керівним працівникам навчальних закладів та установ освіти, навчальних (педагогічних) частин (підрозділів) інших установ і закладів, педагогічним, науково-педагогічним працівникам та науковим працівникам щорічна основна відпустка надається тривалістю до 56 календарних днів у порядку, затверджуваному Кабінетом Міністрів України.

Інвалідам I і II груп надається щорічна основна відпустка тривалістю 30 календарних днів, а інвалідам III групи – 26 календарних днів.

Працівникам у віці до вісімнадцяти років надається щорічна основна відпустка тривалістю 31 календарний день.

Слід зазначити, що для деяких категорій працівників тривалість відпустки може бути встановлена спеціальними актами законодавства.

Проте, загальна тривалість щорічної основної відпустки в будь-якому випадку не може бути менше ніж 24 календарні дні.

Щодо надання щорічних додаткових відпусток, то слід зазначити, що такі відпуски надаються працівникам:

1) за роботу із шкідливими і важкими умовами праці та її тривалість;

2) за особливий характер праці та її тривалість;

3) в інших випадках, передбачених законодавством.

Право працівника на щорічні основну та додаткові відпустки повної тривалості у перший рік роботи настає після закінчення шести місяців безперервної роботи на даному підприємстві.

У разі надання працівникові зазначених щорічних відпусток до закінчення шестимісячного терміну безперервної роботи їх тривалість визначається пропорційно до відпрацьованого часу.

Проте, до настання шестимісячного терміну безперервної роботи на даному підприємстві щорічні відпустки повної тривалості за бажанням працівника надаються:

1) жінкам – перед відпусткою у зв’язку з вагітністю та пологами або після неї, а також жінкам, які мають двох і більше дітей віком до 15 років або дитину-інваліда;

3) особам віком до вісімнадцяти років;

4) чоловікам, дружини яких перебувають у відпустці у зв’язку з вагітністю та пологами;

5) особам, звільненим після проходження строкової військової або альтернативної (невійськової) служби, якщо після звільнення із служби вони були прийняті на роботу протягом трьох місяців, не враховуючи часу переїзду на постійне місце проживання;

6) сумісникам – одночасно з відпусткою за основним місцем роботи;

7) працівникам, які успішно навчаються в навчальних закладах та бажають приєднати відпустку до часу складання іспитів, заліків, написання дипломних, курсових, лабораторних та інших робіт, передбачених навчальною програмою;

8) працівникам, які не використали за попереднім місцем роботи повністю або частково щорічну основну відпустку і не одержали за неї грошової компенсації;

9) працівникам, які мають путівку (курсівку) для санаторно-курортного (амбулаторно-курортного) лікування;

10) батькам-вихователям дитячих будинків сімейного типу;

11) в інших випадках, передбачених законодавством, колективним або трудовим договором.

Після першого року роботи щорічна відпустка працівникові може бути надана в будь-який час відповідного робочого року.

Черговість надання відпусток визначається графіками, які затверджуються власником або уповноваженим ним органом за погодженням з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником) чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом, і доводиться до відома всіх працівників. При складанні графіків враховуються інтереси виробництва, особисті інтереси працівників та можливості для їх відпочинку.

Конкретний період надання щорічних відпусток у межах, установлених графіком, узгоджується між працівником і власником або уповноваженим ним органом, який зобов’язаний письмово повідомити працівника про дату початку відпустки не пізніш як за два тижні до встановленого графіком терміну.

Будь-які зміни в графіках відпусток можливі лише за взаємною домовленістю між власником або уповноваженим ним органом і відповідним працівником.

Слід зазначити, що при складанні графіків відпусток повинні враховуватись вимоги чинного законодавства.

Зокрема, Законом України „Про відпустки” визначено, що за бажанням працівника щорічні відпустки надаються в зручний для нього час:

особам віком до вісімнадцяти років;

жінкам перед відпусткою у зв’язку з вагітністю та пологами або після неї;

жінкам, які мають двох і більше дітей віком до 15 років або дитину-інваліда;

одинокій матері (батьку), які виховують дитину без батька (матері); опікунам, піклувальникам або іншим самотнім особам, які фактично виховують одного або більше дітей віком до 15 років за відсутності батьків;

дружинам (чоловікам) військовослужбовців;

ветеранам праці та особам, які мають особливі трудові заслуги перед Батьківщиною;

ветеранам війни, особам, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною, а також особам, на яких поширюється чинність Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”;

батькам-вихователям дитячих будинків сімейного типу;

в інших випадках, передбачених законодавством, колективним або трудовим договором.

Чинне законодавство встановлює право працівника на поділ щорічної відпустки.

Так, на прохання працівника щорічну відпустку може бути поділено на частини будь-якої тривалості за умови, що основна безперервна її частина становитиме не менше 14 календарних днів.

При цьому невикористана частина щорічної відпустки надається працівнику, як правило, до кінця робочого року, але не пізніше 12 місяців після закінчення робочого року, за який надається відпустка.

Також слід зазначити, що законодавством передбачена можливість відкликання працівника з щорічної відпустки.

Таке відкликання може відбутись: за згодою працівника лише для відвернення стихійного лиха, виробничої аварії або негайного усунення їх наслідків, для відвернення нещасних випадків, простою, загибелі або псування майна підприємства з додержанням вимог частини першої цієї статті та в інших випадках, передбачених законодавством. У разі відкликання працівника з відпустки його працю оплачують з урахуванням тієї суми, що була нарахована на оплату невикористаної частини відпустки.

Отже, право на відпустку – це гарантія встановлена державою.

Головний спеціаліст
відділу з питань соціального захисту
Департаменту соціального, трудового
та гуманітарного законодавства
Міністерства юстиції України
Голєва Наталія Петрівна