Що відноситься до точних наук

0 Comments

Точні науки – які вони

Що таке точні науки? Чи можна дати якісь чіткі визначення їм, якщо будь-які знання мають свою структуру і характерні особливості, свої теорії, закони і базові поняття. Разом з цим, точними науками зараз називають ті області, в контексті яких вивчаються точні закономірності (в кількісному сенсі), при цьому використовуються суворі і встановлені методи, які перевіряють гіпотези. Вони ґрунтуються на логічних міркуваннях, які потім відтворюються в експериментах. Чи варто говорити про те, що наука і технології взаємопов’язані між собою настільки, що одне без іншого практично не існує. І причиною цього є те, що даний вид науки передбачає більш чіткі вимірювання, які і сприяють руху технологічного прогресу.

Які точні науки існують?

З цим питанням найчастіше зустрічаються школярі, які стоять на порозі дорослого життя. Для них вкрай важливо врахувати всі свої індивідуально-психологічні особливості, щоб правильно вибрати професію. Але до роботи за фахом ще далеко, адже спочатку важливо отримати спеціальну освіту. Саме тому якщо ви відчуваєте, що це ваше, і вам це подобається – ви можете вивчати точні науки, список яких не такий вже й великий. Отже, до точних наук прийнято відносити наступні:

1. Математика – в її контексті враховуються і всі її умовні розділи (геометрія, тригонометрія та інші). Звичайно, та наука, яку ми вивчаємо в школі, зовсім відрізняється від тієї, яку доводиться осягати у ВНЗ. Про точність її багато хто веде дискусії, оскільки саме математика лежить в основі всіх інших наук.

2. До точних наук також стали відносити інформатику та програмування. Чи варто говорити, що тут і сперечатися нічого. Ніяких абстрактних понять, все очевидно і точно в стилі «якщо – то». І програмування зараз використовується в багатьох сферах життєдіяльності людини.

3. Не так давно в цей список включили і психологію. Багато хто щиро противиться тому, що ця дисципліна увійшла до категорії «точні науки». Але насправді, якщо вникнути в теоретико-методологічні особливості даного наукового знання, можна зрозуміти, що ця наука просто ще дуже молода, але, по суті, її основні поняття, теорії і закони завжди точні.

До точних наук відносять і природничі:

1. Фізика – ця наука вивчає фундаментальні та загальні закономірності, які визначають структуру матеріального та раціонального світу. Всі її закони лежать в основі природознавства, яке, в свою чергу, спирається на математику. Але фізику теж можна назвати досить умовною точною наукою, якщо «причепитися» до того, що всі дослідження в категорії цих знань були проведені і сформульовані в ідеальних умовах.

2. Хімія – це найбільш велика область, що вивчає речовини, їх основні властивості, будову і перетворення, які відбуваються в результаті різноманітних хімічних реакцій. Так само, як і будь-які інші точні науки, хімія ґрунтується на фундаментальних законах, яким підпорядковуються всі дослідження.

3. Біологія – точна наука, що вивчає живі істоти і особливості їх взаємодії із зовнішнім світом. Все це підпорядковується законам хімії та фізики, але основна область для вивчення – це безпосередньо ті аспекти життя, які включають в себе еволюцію, зростання, структуру і функціонування тих чи інших біологічних істот.

На противагу до точних ставлять гуманітарні наукові знання. І до цієї категорії з кожним роком відносять все більше і більше теоретично обґрунтованих дисциплін. Тому будь-які існуючі класифікації досить умовні, і як точні науки, так і гуманітарні тісно взаємопов’язані і навряд чи можуть існувати один без одного.

Класифікація наук

Класифікація наук являє собою складну, але дуже важливу проблему. Існує дуже багато підходів щодо вибору критеріїв дослідження, що розрізняються по об’єкту, предмету, методу, ступеню фундаментальності, сфері застосування і т.д. Така складна і розгалужена система факторів практично унеможливлює створення єдиної і універсальної класифікації. А в пропонованих різними джерелами способах класифікації дуже бракує системності, розділи і підрозділи часто не є пропорційними по об’єму та деталізації і не завжди забезпечують чітке розмежування.

Однак, озброївшись підходом, який використовує соціоніка щодо поділу інформації на полярні підкласи, ми можемо в значній мірі спростити вибір оптимальних критеріїв для класифікації. Давайте спробуємо розібратися з найпоширенішими способами поділу наук. У найзагальнішому вигляді прийнято виділяти два великі розділи: сферу точних (природничих) дисциплін та сферу соціально-гуманітарних дисциплін. Далі різні джерела пропонують найрізноманітніші варіанти їх поділу на підрозділи, але я тут розгляну спосіб, що є на мою думку найдоцільнішим.

Гуманітарні науки. Якщо описувати простою мовою, то вони вивчають людину з точки зору її духовної, культурної, моральної, громадської та розумової діяльності. Часто гуманітарні науки ототожнюються або перетинаються з соціальними науками на підставі критеріїв об’єкту, предмету і методології вивчення. І при цьому ж протиставляються природничим (точним) наукам на підставі критеріїв предмету і методу. Якщо в інших науках важлива конкретність, то в гуманітарних, хоч і можлива деяка точність (наприклад, при описі історичної події), але важливішим є подання у всій можливій багатогранності та інтерпретації, щоб кожна людина могла знайти в цьому щось своє.

Соціальні (суспільні) науки. Тут є певні подібні риси і перетини з такими гуманітарними предметами, як історія, педагогіка, психологія, але предмет вивчення подається з дещо іншої позиції. У цій групі академічних дисциплін важливо вивчати аспекти буття людини в проекції на її громадську діяльність, на відміну від гуманітарних, де частіше переслідуються абстрактні цілі і розглядаються абстрактні поняття. Наприклад, не просто в такому-то році відбулися такі-то події, а як саме те, що сталося, вплинуло на життя людини, а людина – на події; що відбулося в світогляді, які були зрушення, висновки та подальші дії. Також у соціальних науках є практичні інструменти, які орієнтовані на вивчення суспільства і людини, а гуманітарних частіше це не потрібно.

Природничі науки. Це розділ науки, що відповідає за вивчення зовнішніх по відношенню до людини природних явищ. Як відгалуження природничих можна розглядати підклас технічних наук, які вивчають різні форми та напрями розвитку техніки. Походження природничих наук пов’язане із застосуванням філософського натуралізму до наукових досліджень. Принципи натуралізму вимагають вивчати і використовувати закони природи без внесення в них законів, введених людиною, тобто відмежовуючи те, що може довільно інтерпретуватись. Своєю конкретикою і об’єктивністю природничі науки дуже відрізняються від дисциплін гуманітарної та соціальної сфери.

Формальні науки. Математику об’єднують з логікою в комплекс формальних наук, і розглядають окремо від природничих наук, оскільки їх методологія істотно відрізняється. На противагу природничим і соціальним формальні науки методологічно незалежні від емпіричних методів, а підхід до досліджуваних об’єктів у них абстрактний. Разом з тим одержувані в них результати знаходять застосування при вивченні всіх областей реальності.

Підсумовуючи відмінності наведених вище основних розділів науки, можна виділити всього два системні критерії, пов’язані з поділом досліджуваної інформації за походженням. Вони чітко корелюють з двома відомими соціонічними дихотоміями (способами поділу на два полярні підтипи):

  1. Дослідження базується на об’єктивному (логіка) чи суб’єктивному (етика) способі судження.
  2. Дослідження базується на абстрактному (інтуїція) чи конкретному (сенсорика) способі сприймання.

Такий підхід дає можливість отримати дуже структурований і зручний варіант класифікації, в якому наявні чотири базові рівноцінні розділи. Хоча, звичайно ж, він не вирішує проблеми з наявністю в деяких дисциплінах різної за походженням інформації, через що віднесення їх до певного розділу можна здійснити лише умовно – за переважаючим типом інформації. Однак, додатковою і дуже важливою перевагою тут можна виділити зручне використання у профорієнтації. Дана класифікація тісно пов’язана з поняттям «соціонічного клубу», який використовується для об’єднання соціонічних типів відповідно до їх сильних сторін (здібностей). Тобто вміння краще працювати з певними типами інформації.

  • Гуманітарні науки відповідають соціонічному клубу гуманітаріїв. Основні дисципліни: Лінгвістика, Філологія, Літературознавство, Культурологія, Педагогіка, Психологія, Історія, Мистецтвознавство, Етика, Естетика
  • Соціальні науки відповідають соціонічному клубу соціалів. Основні дисципліни: Соціологія, Соціальна психологія, Право, Політологія, Політична економія, Демографія, Соціальна статистика, Соціальна гігієна
  • Природничі науки відповідають соцінічному клубу управлінців. Основні дисципліни: Фізика, Хімія, Біологія, Астрономія, Географія, Геологія, Технічні науки
  • Формальні науки відповідають соціонічному клубу дослідників. Основні дисципліни: Математика, Логіка, Кібернетика, Статистика (теорія ймовірностей), Теоретична інформатика, Теорія інформації

Покращення навчання точних наук в Україні: інновації за зразком інших країн

У сучасному світі, де технології та наука стали основними двигунами розвитку, важливо забезпечити якісне навчання точних наук у школах. На жаль, в Україні є певні виклики, пов’язані з навчанням предметів, таких як математика, фізика та хімія. Однак існують приклади успішних стратегій з інших країн, які можуть бути використані для покращення становища української системи освіти.

1. Зміна навчальних програм

По-перше, важливо оновити навчальні програми відповідно до сучасних вимог і реалій. Спираючись на приклади країн, де це вже вдалося зробити, Україна може переглянути зміст навчання в точних науках, забезпечивши більше актуальних інформаційних матеріалів і важливих практичних навичок. Приклад: Країни, такі як Фінляндія та Сінгапур, вже успішно переглянули свої навчальні програми у фізиці та математиці. Вони акцентують увагу на розвитку критичного мислення та практичних навичок, надаючи учням можливість застосовувати теоретичні знання в реальних ситуаціях.

2. Професійний розвиток вчителів

  1. Збільшення зарплат вчителів: Підвищення заробітної плати вчителів може бути одним із способів стимулювання їхнього професійного розвитку і підвищення мотивації. Це може залежати від досвіду, кваліфікації та результатів роботи.
  2. Система стимулювання: Введення системи бонусів або премій за досягнення вчителями певних результатів в навчанні, участь у професійних розвиткових програмах, або публікації наукових статей.
  3. Менторство та навчання на робочому місці: Забезпечення можливостей для вчителів працювати зі старшими та досвідченими колегами, а також надавати їм доступ до програм професійного навчання.
  4. Доступ до ресурсів: Забезпечення вчителів сучасними навчальними матеріалами, технологіями та ресурсами для підвищення їхньої ефективності у навчанні.
  5. Оцінка та зворотний зв’язок: Система об’єктивної оцінки роботи вчителів, яка може включати у себе відгуки від учнів, батьків, та адміністрації школи.
  6. Професійні об’єднання: Сприяння участі вчителів у професійних об’єднаннях і обміні досвідом з колегами на національному та міжнародному рівні.

Залучення вчителів у процес планування та вдосконалення освітніх програм також може позитивно вплинути на їхню мотивацію та віру в важливість їхньої роботи.

Важливо, щоб реформи в системі освіти були комплексними та структурованими, і щоб вони не лише підвищували фінансову мотивацію, але й створювали умови для професійного та особистісного зростання вчителів.

Приклад: Фінляндія визнана світовим лідером у сфері освіти, і однією з її секретних складових є високий рівень підготовки вчителів. Учителі у Фінляндії мають велику автономію у виборі методів навчання та отримують постійну підтримку у вигляді навчання та менторства.

3. Використання сучасних технологій

Сучасні технології можуть зробити навчання точних наук більш ефективним та захопливим. В Україні слід взяти на озброєння приклади країн, де інтеграція технологій вже вдалося покращити якість освіти.

Приклад: Ізраїль використовує інтерактивні навчальні програми та платформи для навчання точних наук. Учні мають доступ до онлайн-ресурсів, де вони можуть вивчати матеріали вдома та виконувати вправи, що спрощує процес навчання.

4. Створення стимулюючого середовища

Для покращення навчання точних наук важливо створити стимулююче середовище для учнів. Україна може взяти на озброєння приклади країн, де вже діють наукові гуртки та олімпіади.

Приклад: Сполучені Штати мають розвинену систему наукових олімпіад для школярів, що стимулює інтерес до точних наук та надає учням можливість продемонструвати свої знання та навички.

5. Залучення батьків та громадськості

Партнерство між школами, батьками та громадськістю грає важливу роль у покращенні навчання точних наук. Україна може навчитися від країн, де батьки та громадські організації активно сприяють освіті.

Приклад: У США батьки активно долучаються до роботи шкільних рад та організують фонди для підтримки освіти. Вони беруть участь у прийнятті рішень про навчальні програми та розвиток шкіл.

В завершення, Україна має багато можливостей для покращення навчання точних наук у школах. Навчальні програми, професійний розвиток вчителів, використання технологій, створення стимулюючого середовища та залучення батьків та громадськості – це лише деякі із стратегій, які можна використовувати на основі досвіду інших країн. Подолання цих викликів допоможе створити сильний освітній фундамент для майбутнього розвитку України та формування конкурентоспроможних фахівців у сфері точних наук.