Що можна посадити у теплиці після томатів

0 Comments

Що після збирання врожаю можна посадити в теплиці

28 вересня 2019, 18:41 | Сад та город При достатній вправності і знаннях теплиця дозволить виростити на грядках ще один урожай.

  • злакові (овес, ячмінь, просо, тимофіївка, райграс, костриця, пирій);
  • хрестоцвіті (гірчиця, ріпак, суріпиця, редька олійна);
  • бобові (люпин, горох, люцерна, квасоля, конюшина);
  • бурачникові (фацелія);
  • айстрові (нігтики) і т. д.

Які з них підходять для осінньої посадки в теплиці? Практично всі — на початку осені в якості сидератів висівають бобові, гречку, ріпак, гірчицю, редьку, суріпицю; під саму зиму можна сіяти редьку, гірчицю, рапс, фацелію, люпин, конюшину, озимі злаки.

Тільки перш ніж засіяти порожню грядку сидератами, потрібно визначитися, які рослини ви будете на ній вирощувати в наступному сезоні, оскільки основна культура і попередник-сидерат не повинні бути представниками одного сімейства.

Що посадити після томатів у теплиці: секрети сівозміни в обмеженому просторі

Що посадити після томатів у теплиці: секрети сівозміни в обмеженому просторі
Чергування культур у теплиці – хвора тема дачників. Теплиця, зазвичай, одна. І вирощуються в ній ті самі культури з року в рік.

Найчастіше це томати – рослини, схильні до різноманітних захворювань, починаючи від фітофтори і закінчуючи фузаріозним в’яненням, при якому плоди накопичують токсини і стають шкідливими для людського організму.

Профілактика захворювань та появи шкідників – це грамотна сівозміна. Але як його організувати в обмеженому просторі?

Правило перше: чергуйте тепличні культури
Як правило, у теплиці вирощують помідори, перці та огірки. Чергувати помідори та перці марно, оскільки ці рослини з одного сімейства.

А ось міняти місцями щороку помідори та огірки необхідно.

Правило друге: осінній посів сидератів
Поміняти місцями огірки та помідори недостатньо. Це лише краще ніж нічого. Якщо висаджувати дві культури на одному місці рік у рік, це призведе до накопичення патогенів та шкідників, а також до виснаження ґрунту.

Тому обов’язковим є осінній посів сидератів. Не треба чекати, поки томати заберуться з грядки. Сіяти їх можна у серпні та на початку вересня. До цього часу вони вже не завадять томатам, зате наростять більше зеленої маси, а їхня коренева система глибше проникне в ґрунт.

Правило третє: весняний посів сидератів
До висадки розсади в ґрунт достатньо часу, щоб виростити ще одну партію холодостійких сидератів.

Деякі дачники люблять сіяти гірчицю або олійну редьку, висаджувати в них розсаду томатів. Через деякий час зелену масу зрізають та мульчують нею помідори.

Правило четверте: не обмежуватись однією рослиною
Багато дачників використовують один сидерат рік у рік, що значно знижує ефективність цього агроприйому. Кожна рослина має певні властивості і збагачує ґрунт певними мікроелементами. Наприклад, бобові відлякують дротяника збагачують ґрунт азотом. Гірчиця пригнічує розвиток фітофторозу. Овес підвищує вміст калію у ґрунті.

Використовуйте різні сидерати – фацелію, злакові, бобові, хрестоцвіті. Відмінним рішенням стане посів чорнобривців, нігтиків, космеї. Ці квіти оздоровлюють ґрунт, відлякують шкідників.

Раз на 3-4 роки все ж таки слід зробити повноцінну сівозміну, «виселивши» томати з теплиці на весь сезон. Для оздоровлення ґрунту можна засіяти грядки сидератами. А можна виростити та інші культури. Наприклад, навесні посадити ранню капусту, а в середині літа посіяти горох. Так вийде і подвійна сівозміна дотриматися, і подвійний урожай отримати.

Підживлення томатів після пересадки в теплицю

Щоб рослина з насіння виросла сильною і здоровою, сформувала рясні зав’язі і великі плоди, їй необхідна достатня кількість мінеральних елементів. Помідор є вимогливою культурою, тому після перенесення розсади в закритий ґрунт їй потрібне додаткове харчування. Залежно від стадії розвитку це будуть добрива для зростання міцної зеленої маси, рясного цвітіння та формування гарної зав’язі, плодоношення.

Схема підживлення томатів у теплиці

  • Поливом під кущ (кореневий метод).
  • Обробкою листя (листовий чи позакореневий метод).

Етапи обробки

Для гарного вкорінення, активації росту зеленої маси та отримання сильних нових пагонів необхідні азотні або азотно-кальцієві підживлення. Вносити їх слід за тиждень після висадки розсади. З цією метою можна використовувати аміачну або кальцієву селітру, сечовину, коров’як, пташиний послід.
Комбінація азоту, калію та фосфору. Комплексний склад вноситься під корінь через 7-14 днів після попереднього етапу. Його завдання – насичення ґрунту для потужного генеративного поштовху. Співвідношення компонентів – 1,2:1:1. Можна скористатися готовим складом, наприклад, Нітроамофоскою.
Обробка листя бором. Проводиться в період цвітіння Потреба в такому харчуванні ще більше зростає при несприятливій кліматичній обстановці. Ефективними засобами є Бофоска, Бороплюс, Борна кислота.
Для формування зав’язі підійдуть Пекацид, Каліймонофосфат, склад із аміачної селітри (30 г), суперфосфату (80 г), сульфату калію (25 г). Для приготування розчину слід розвести ці компоненти у відрі води. З азотом на цьому етапі важливо не перестаратися, оскільки зелена маса не особливо важлива.
Для гарного наливу та швидкого дозрівання необхідний калій. На цьому етапі проливайте землю калієвою селітрою, калімагнезією, деревною золою.
Якщо внесення підживлення не приносить очікуваного результату, можливе застосування стимуляторів та регуляторів росту рослин.

Коли потрібне підживлення томатів

  • Азота – стовбур прагне вгору, бадилля помітно дрібніє і обсипається. Більш раннє листя спочатку світлішає, а потім жовтіє. Прожилки зі зворотного боку набувають блакитно-червоного відтінку. Головний пагін стоншується, стає м’яким.
  • Калію – листя згортається всередину і сохне вздовж краю. Першим настає потемніння краю листової пластини, потім утворюються руді з коричневим відтінком плями, які зливаються в суху облямівку.
  • Магнію – листя вигинається краями вгору, прожилки стають жовтими.
  • Фосфору – відтінок бадилля стає синюшним. Центральний пагін тендітний і легко ламається. Листя завертаються і прагне до стебла.
  • Цинку – поряд із закручуванням листя з’являються різні за розміром плями сіро-бурого кольору. Старе листя поступово сохне і опадає, а на його місці формується дуже дрібна зелень (буває з жовтими крапками).
  • Заліза – листя лимонного, жовтого та зелено-жовтого відтінків. Жовтіє навіть верхівка. Прожилки зберігають природний колір.
  • Бора – верхнє листя світлішає і скручується донизу, через час опадає. Прожилки стають темнішими. Вертикальне зростання зупиняється, активізуються бічні пагони. Цвітіння опадає до формування зав’язі.
  • Сірки – ознаки схожі з азотним голодуванням, але страждає насамперед молода зелень. Деревніє центральний пагон, стаючи при цьому ламким.
  • Кальція – старе бадилля змінює забарвлення на насичено зелене. А по краях молодої зелені все більше блідо-жовтих плям. Якщо вже сформувалися плоди, їхня верхівка стає чорною і сохне.
  • Молібдена – бадилля стає світлим і трохи жовтим, закручується догори. Між жилками з’являються жовті вкраплення. Колір прожилок зберігається зелений.
  • Міді – листя скручується в трубочку при цьому біліючи на кінцях. Молода зелень стає дрібною, має синюшній відтінок. Кущ скидає колір.