Мирові суди: чи потрібні вони Україні?

Експерт Центру політико-правових реформ Роман Смалюк взяв участь у публічному обговоренні запровадження в Україні мирового судочинства. Захід організувала Коаліція Реанімаційний Пакет Реформ разом із Всеукраїнською ініціативою «Активна громада». Долучилися до обговорення представники громадських організацій, професійної спільноти та активні громадяни. Метою зустрічі була презентація інституту мирових судів, обговорення та отримання пропозицій громадян щодо впровадження мирового судочинства в Україні.

Що таке мирові суди?

Роман Смалюк розповів про особливості функціонування мирових судів у світі, про спроби запровадити в Україні мирове судочинство та про сучасний стан і перспективи його впровадження. Експерт навів кілька визначень поняття мирового суду. За одним із них, мирові суди належать до нижчої ланки судової системи для розгляду дрібних кримінальних і цивільних справ, задля примирення сторін. За іншим визначенням, мировий суд є місцевим судовим або адміністративно-судовим державним органом обмеженої юрисдикції, що розглядає і вирішує малозначні справи за спрощеною процедурою.

Пан Роман зауважив, що єдиного «стандарту» мирового суду не існує. Моделі мирового судочинства в окремих державах відрізняються, що зумовлено передусім історичними передумовами формування мирової юстиції, формами державного устрою та особливостями правової системи. За словами Романа Смалюка, концептуальні відмінності є практично за всіма складовими елементами:

• порядком обрання мирових суддів (населенням на виборах, місцевими органами влади, органами виконавчої влади, органами суддівського самоврядування);
• вимогами до мирових суддів (професійні юристи чи громадяни, які користуються авторитетом серед місцевого населення);
• правовим статусом мирових судів (складова державної судової системи, окрема система, яка ближче до місцевого самоврядування);
• юрисдикцією мирових судів (розгляд лише кримінальних справ, або кримінальних та цивільних, а в деяких країнах мирові суди можуть виконувати ще й адміністративні функції);
• значенням рішень мирового судді (в деяких країнах вони можуть бути оскаржені до місцевого суду, в інших – є остаточними і не підлягають оскарженню).

Стосовно спільних рис, то практично в усіх державах мирові суди розглядають нескладні цивільні та/або кримінальні справи і тісно пов’язані з місцевою громадою. Органи місцевого самоврядування відіграють важливу роль у створенні мирових судів.

Мирові суди в Україні

Експерт також розповів про спроби запровадити мирове судочинство в Україні. Так, у жовтні 2008 року до Верховної Ради внесли проєкт закону «Про мирових суддів територіальних громад». Вони мали розглядати:

• окремі категорії адміністративних порушень (крім тих, за які передбачене стягнення у вигляді виправних робіт чи адміністративного арешту);
• майнові спори між громадянами з ціною позову не вище 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (близько 1 тис. доларів США у 2008 році);
• справи про розірвання шлюбу, де між подружжям відсутній спір про дітей;
• окремі категорії земельних (щодо меж ділянок, додержанням правил добросусідства) та трудових спорів (щодо відмови у прийнятті на роботу, порушення строків виплати заробітної плати);
• справи щодо зобов’язання громадянина вчинити/утриматися від вчинення дій, визначених нормативно-правовими актами органу місцевого самоврядування.

Залежно від категорії спору, справи мали розглядатися від 3 до 15 днів (скорочені строки), а рішення мирового судді мало виконуватися насамперед добровільно. Мировий суддя мав обиратися на 5 років місцевою радою. Серед вимог до кандидата на посаду мирового судді:

• вік від 35 років;
• вища освіта (не обов’язково юридична);
• користується повагою та авторитетом у територіальній громаді;
• проживає на території дільниці не менше 3 років;
• досвід юрисдикційної діяльності (посадова особа з розгляду заяв, скарг, звернень громадян, третейський суддя, медіатор, інше) не менше 3 років.

Проте цей законопроєкт був розкритикований і повернутий на доопрацювання, а в 2010 році остаточно знятий з розгляду. Наразі подібних законопроєктів на розгляді немає, а питання запровадження мирового судочинства з’являється в програмних документах, які визначають стратегії реформування системи правосуддя. Запровадження інституту мирових суддів передбачено у Національній економічній стратегії на період до 2030 року, а також у Плані відновлення України від наслідків війни. Теза про поетапне впровадження інституту виборних мирових суддів, які функціонуватимуть у територіальних громадах і здійснюватимуть розгляд цивільних, адміністративних, кримінальних та справ про адміністративні правопорушення незначної складності, присутня і в концепції реформування системи правосуддя, яку розробила робоча група під керівництвом Романа Смалюка в межах проєкту «Україна після перемоги: підготовка і комунікація реформ для реалізації “Бачення України — 2030”».

Переваги та недоліки мирових судів

У запровадженні мирових судів Роман Смалюк бачить як переваги, так і недоліки, а сама ідея серед експертів має прихильників та опонентів. Перші вважають, що інститут мирових судів має низку переваг:

• передання на розгляд мирових судів нескладних цивільних та кримінальних справ, а також окремих справ про адміністративні правопорушення розвантажить систему місцевих судів;
• мирове судочинство покращить доступність правосуддя для населення, особливо у віддалених від обласних/районних центрів регіонах;
• спрощений порядок розгляду справ мировими суддями та менші збори також поліпшать доступність правосуддя;
• мирові суди забезпечать якісну підготовку кадрів для місцевих судів.

Опоненти ж впевнені, що всі ці проблеми можна вирішити іншими шляхами, аніж створенням нової ланки судової влади. Зокрема, розвантажити систему місцевих судів можна удосконаливши її, доукомплектувавши та розвинувши альтернативні методи вирішення спорів (третейські суди, медіація). Також вважається, що допомогти в розвантаженні місцевих судів може діджиталізація розгляду нескладних справ.

На завершення пан Роман зауважив, що, оскільки наразі немає законопроєктів або конкретних концепцій та пропозицій щодо запровадження мирових судів в Україні, неможливо дати детальні відповіді стосовно всіх аспектів функціонування мирового судочинства в нашій державі. Однак подібні публічні та експертні обговорення допоможуть зрозуміти чи потрібен цей інститут в Україні та яка його модель буде доцільнішою для українського правосуддя.

Учасники заходу активно обговорювали різні аспекти та проблематику запровадження і функціонування мирового суду в Україні, ставили питання експерту, висловлювали свої пропозиції. Це свідчить про зацікавленість громадськості у створенні мирових судів для вирішення нескладних справ. Обговорення цієї теми допоможе узгодити пропозиції громадян та сформувати спільну позицію стосовно функціонування мирових судів в Україні.

Вам може бути цікаво

Правовий статус Лукашенка в Республіці Білорусь

Немає потреби переказувати, як Лукашенко став першим і єдиним на сьогодні Президентом Республіки Білорусь. Цікавіше, які ж у нього повноваження? На відміну від України чи Росії, які в 1990-х рр. запозичили французьку змішану форму республіки, Білорусь і, зокрема, Казахстан взяли для себе американську президентську республіку. Однак, “чомусь” на пострадянському просторі тоді з’явилося багато суперпрезидентських держав. […]

Наказ про розміщення військовополонених: про що йдеться?

Україна, як будь-яка цивілізована країна, дотримується міжнародного гуманітарного права. В рамках цього Міноборони та Мін’юст видали спільний наказ № 85/1117/5.

Гаазький суд розслідує воєнні злочини в Україні. Але чи зможе він за них судити Путіна?

Україна розслідує понад 16 тисяч кримінальних справ щодо воєнних злочинів, у яких підозрюють російських військових. Лише мала частина цих справ дійде до Міжнародного кримінального суду (МКС). Розслідуванню на найвищому рівні заважають обмежені можливості МКС та недостатнє фінансування. Попри це, суд намагатиметься знайти найвищих російських високопосадовців, яких підозрюють у воєнних злочинах. Можливо, серед них виявиться і президент Володимир Путін.

Місце злочину – Україна

Російські посадовці постійно повторюють, що армія завдає точкових ударів по військових об’єктах України, не зачіпаючи цивільну інфраструктуру. За три з половиною місяці війни по всій території України зруйновані житлові будинки, лікарні, пам’ятники, школи, приміщення поліції, водогони та системи електропостачання. Найсерйознішими воєнними злочинами для судів стануть випадки масового вбивства цивільних.

Зараз і українські, і міжнародні слідчі працюють у Бучі та інших українських містах. Попри спроби російського військового командування звинуватити у цьому українську сторону, супутникові знімки свідчать про протилежне: мертві тіла цивільних з’явилися на вулицях міста тоді, коли Буча була під контролем російських військ.

Саме Буча, на думку експертів, з якими поговорила ВВС, перебуває у центрі уваги прокурора Міжнародного кримінального суду. Карім Хан, який відвідав Бучу в середині квітня, заявив, що вся територія України – це місце злочину.

Автор фото, International Criminal Court

Прокурор МКС у Бучі

Міжнародному кримінальному суду в липні виповниться 20 років. Суд розслідує найсерйозніші злочини у світі – геноцид, злочини проти людства, воєнні злочини та злочини агресії. До появи МКС для розслідування воєнних злочинів створювали трибунали при ООН. Трибунали мали безліч мінусів, серед яких – складність організації та кількість витрачених на це грошей. Необхідність у постійному суді, який міг би притягати до відповідальності винних у воєнних злочинах, невпинно зростала.

У 1998 році був заснований Міжнародний кримінальний суд. Римський статут – документ, який ліг в основу цього органу, ратифікували 123 країни, серед яких немає ані Росії, ані України.

Але Україна кілька років тому визнала юрисдикцію МКС щодо злочинів, скоєних на її території. Плюс – 42 країни-учасниці МКС звернулися до прокурора Хана з проханням провести розслідування. Цього достатньо, щоб злочини, скоєні під час російського вторгнення, належали до компетенції суду.

Одним з найсильніших інструментів МКС є можливість виносити постанови про арешт, зокрема й непублічні. Така постанова діє безстроково і може стосуватися будь-якої людини, керівника держави, зокрема. Так було, наприклад, з колишнім лідером Лівії Муаммаром Каддафі та експрезидентом Судану Омаром аль-Баширом. Неважко припустити, що у разі такої ухвали переміщення обвинувачених світом будуть дуже обмежені.

Автор фото, Getty Images

Поліція ексгумує тіла загиблих для розслідування воєнних злочинів

“У таких кримінальних справах ми часто говоримо, що суд має достатньо терпіння. І що терміну давності такі злочини не мають. І якщо лідери найвищого рівня, наприклад, Путін, можуть втратити владу, якщо зміняться політичні вітри, в майбутньому, можливо, його можна буде передати до суду. Ми вже бачили, що це відбувалося зі світовими лідерами”, – каже запрошений експерт МКС Ханна Гері.

Якщо розслідувати роль Путіна

Найочевиднішою справою, що легко доводиться, могло б стати розслідування МКС фактів агресії. Агресія – це застосування збройної сили проти суверенітету, цілісності чи незалежності іншої держави. Росія зайшла на територію України та окупувала її частину. Але у 2017 році затвердили правило, за яким розслідування агресії можна розпочати лише у тому випадку, якщо обидві сторони є членами МКС.

Обійти це правило можна через Раду Безпеки ООН, але Росія має там право вето, тому на таку можливість ніхто не розраховує.

Перший прокурор МКС Луїс Морено Окампо в розмові з ВВС сказав, що, попри це, суд має можливість розслідувати роль вищого керівництва Росії, зокрема президента.

Автор фото, NurPhoto via Getty Images

Це саме той випадок, коли сама Україна або будь-яка інша країна, що зголосилася допомагати у розслідуванні, не може довести справу до суду, оскільки керівники держав мають імунітет у національних судах. Але в МКС імунітету президенти не мають.

“Якби МКС хотів розслідувати роль Путіна, їм довелося б довести його персональну провину. Складно залучити Путіна до вбивства конкретного цивільного чи навіть обстрілу лікарні, тому що складно довести, що він мав безпосередній стосунок до цього. Тому найпростіший кейс у цій ситуації – це злочин проти людства. А саме – вимушене переміщення людей. Мільйони людей були змушені втекти через те, що Росія вторглася в Україну та окупувала частину території”, – каже Морено Окампо.

За останніми даними ООН, лише у Європі щонайменше 4,8 млн вихідців з України стали біженцями через війну. Число внутрішніх переселенців оцінюють у близько 8 млн людей.

Експерт з міжнародного гуманітарного права Вейн Джордаш вважає, що МКС також міг би звинуватити Путіна у підбурюванні до геноциду: “Це видається доволі очевидним, якщо дивитися на те, що кажуть він та його державні пропагандисти”.

У Європі майже 5 млн українських біженців

Нинішній прокурор МКС Карім Хан, відповідаючи на запитання, чи можливе провадження проти Путіна, в деталі вдаватися не став: “Побачимо, чи є індивідуальна кримінальна відповідальність. І якщо є, ми вживемо необхідних заходів”.

Допомога у публічності

Україна повідомляє про тисячі випадків воєнних злочинів з боку Росії, але Міжнародний кримінальний суд зможе розглянути лише крихітну частину цих справ.

Експерт з міжнародного права Ханна Гері звертає увагу на те, що далеко не всі воєнні злочини, скоєні в Україні, буде розслідувати прокурор МКС. Традиційно, каже Гері, на стіл прокурора потрапляють справи, які найскладніше довести, проти найвищих військових чинів чи посадовців. Експрокурор Луїс Морено Окампо додає, що з пропозиціями про те, яку справу взяти в роботу, зазвичай виступають юристи, але фінальне рішення затверджує прокурор.

Автор фото, Christopher Furlong/Getty Images

Більшість справ розглянуть національні суди. В Україні вже винесли довічний вирок росіянину Вадиму Шишимаріну за вбивство цивільного

У середині травня в Україну з Нідерландів прилетіла група з 42 слідчих та експертів МКС. Вони працювали два тижні, а потім повернулися до Гааги для обробки зібраних матеріалів.

“Вони [слідчі МКС] ще навіть не почали готувати справи. Вони лише почали готуватися до підготовки справ”, – критикує їх британський юрист Вейн Джордаш. У минулому він працював над справою Сербії проти Хорватії у Міжнародному суді ООН, а зараз допомагає українським прокурорам розслідувати воєнні злочини.

“Я вважаю, що вони працюють дуже повільно. І це проблема МКС та спільних слідчих груп. Вони мають безліч бюрократичних перешкод”, – каже Джордаш.

Він вважає, що роль слідчих МКС в Україні значно менша, ніж здається на перший погляд, а основний масив роботи з розслідування більшості воєнних злочинів все ж таки ляже на плечі українських прокурорів.

“Тут багато пилу в очі. Якщо почитати новини у ЗМІ, може скластися враження, що МКС має багато слідчих [в Україні] і що вони розслідують багато всього. Це не так. Кілька слідчих приїхали сюди лише на кілька тижнів від початку конфлікту. [МКС] не має реального плану тримати тут слідчих тривалий час. Тож, правду кажучи, допомога, яку вони можуть надати Україні, – це значною мірою публічність”, – вважає Джордаш.

Україна й МКС не дублюють роботу одне одного, вони розуміють необхідність у взаємодії, не погоджується Валері Оостервельд, канадська експертка з міжнародного права з досвідом роботи у справах, які розглядав МКС.

Автор фото, Christopher Furlong/Getty Images

Могили жертв війни в Ірпені та Бучі

“Як я це бачу, Міжнародний кримінальний суд зараз вирішує, на яких саме випадках або територіях зосередитися, оскільки МКС може порушити відносно невелику кількість справ. Збоку виглядає так, що вони збирають інформацію про райони, що зазнали атак, де сталися масові злочини. Але потім їм потрібно повернутися до Гааги, щоб проаналізувати всю інформацію, зібрати доказову базу і вирішити, які звинувачення і проти кого вони висувають. Для цього не потрібно постійно перебувати на землі, але потрібно бути в контакті з українською владою, щоби координувати свої дії”, – каже вона.

Експрокурор МКС Луїс Морено Окампо згадує, як його команда хотіла їхати до Лівії та проводити там місяці, розслідуючи кожен воєнний злочин. Сам Морено Окампо був проти й вирішив зосередитись особисто на Муаммарі Каддафі.

Будинкові чати та відео у соцмережах

Одна з головних відмінностей у розслідуванні воєнних злочинів, скоєних в Україні, у порівнянні з іншими конфліктами – це повне сприяння української влади міжнародному правосуддю та надання доступу до місць злочинів, кажуть експерти, опитані ВВС.

“Немає сторони конфлікту, яка б намагалася перешкоджати [розслідуванню], як, наприклад, це відбувається в Палестині, де ізраїльський уряд намагається максимально втручатися, забороняючи неурядові організації, що збирають докази, або відмовляючи їм у доступі до територій”, – пояснює Вейн Джордаш.

Друга особливість – наявність величезної кількості даних з відкритих джерел про скоєні воєнні злочини. Це відео та фото, зроблені очевидцями на телефони, будинкові чати у месенджерах, публікації російських військових у соцмережах.

Автор фото, Pavlo_Bagmut/ Ukrinform/Future Publishing

Пошкоджені житлові будинки у місті Ірпінь під Києвом

Валері Оостервельд пояснює, що з одного боку, це добре для розслідування, але з іншого – ускладнює ситуацію, тому що слідчі повинні додатково верифікувати ці відеозаписи, а для цього потрібні експерти та гроші.

Відкриті дані про воєнні злочини виявляли й раніше, наприклад, у сирійській війні. Але у тій самій Сирії більша частина фото та відео не були належним чином оброблені та заархівовані, щоб їх могли використати як докази у розслідуваннях МКС. У випадку з Україною ці помилки врахували.

“Це перший конфлікт, всебічно задокументований у відкритих джерелах у такий спосіб, що забезпечує реальну можливість того, що вони стануть корисними доказами”, – вважає Вейн Джордаш.

Не “забруднити” слідство

До збору та обробки цих даних залучили не лише прокурорів, а й безліч неурядових груп та громадських організацій. І тому ймовірність, що ця інформація може опинитися у міжнародному суді, як ніколи висока, вважає Джордаш.

Одна з таких організацій – Truth Hounds. Вона з 2014 року збирає докази скоєних в Україні воєнних злочинів та передає їх до Міжнародного кримінального суду.

За словами юриста Truth Hounds, викладача Києво-Могилянської академії Дмитра Коваля, експерти організації працюють у трьох напрямках: збирання доказів за відкритими джерелами, навчання українських прокурорів особливостям роботи з воєнними злочинами та огляд місць злочинів з опитуваннями свідків.

Їздити на місця злочинів юристи та волонтери Truth Hounds розпочали на початку квітня, після відходу російських військ з частини українських територій. Наразі їхні операції охоплюють Київську, Чернігівську, Сумську, Харківську та Миколаївську області.

Юристи Truth Hounds пройшли тренінги від МКС та знають, яку інформацію потрібно збирати, щоб, по-перше, міжнародні прокурори прийняли її в роботу, а по-друге, не зашкодити слідству та прокурорам.

Автор фото, Marco Cordone/SOPA Images/LightRocket

Школа у Вільхівці, яку зруйнував артилерійський снаряд

“[Ми] розуміємо, чим відрізняється опитування [свідків] у журналістських цілях та опитування для судового кейсу”, – пояснює Коваль. Це означає, що правозахисники ведуть ретельне опитування свідків, уникаючи зайвої деталізації.

“Людина рідко може повторити одні й ті самі свідчення однаково. Часто [свідок] додає інформацію або щось плутає. І якщо ця інформація в різному вигляді буде зафіксована різними стейкхолдерами (учасниками процесу. – Ред.), цим можуть пізніше скористатися адвокати [захисту] і заплутати слідство. Наше завдання – не докопуватися до деталей, а робити своєрідний скринінг, щоб в майбутньому не забруднити слідство”, – пояснює юрист Truth Hounds.

Зібрану інформацію правозахисники передають у вигляді багатосторінкового документа до МКС. Він складається з двох частин – юридичного обґрунтування та доказової бази.

“Ми хочемо продемонструвати, що, на жаль, Росія скоїла [в Україні] практично 80% з того переліку воєнних злочинів, що є в Римському статуті, – каже Коваль і перераховує, – вбивства цивільних; обстріл цивільних об’єктів; навмисні обстріли, обстріли, що завдають особливих збитків довкіллю, обстріли особливо захищених об’єктів – культурних цінностей, релігійних об’єктів, шкіл, віроломність, використання живих щитів, тортури, злочини на основі статевої приналежності, жорстоке поводження, викрадення; обстріл “швидких”. Це все те, що, на жаль, реально відбувалося і що ми задокументували”.

Слідчі МКС можуть взяти в роботу ці матеріали та продовжити збирати докази щодо них для вибудовування судової справи.

Автор фото, GENYA SAVILOV/AFP

Жителі Харківської області розмовляють із членом команди прокурора з розслідування воєнних злочинів

Водночас залучення громадських активістів до розслідування воєнних злочинів в Україні має великі ризики. Волонтери, які хоч і з добрими намірами, але без належного досвіду поспішають опитати свідків воєнних злочинів, ризикують заплутати слідство та видати важливі докази захисту, каже юрист Вейн Джордаш. А таких, за його словами, більшість.

“Наприклад, якщо я опитуватиму свідків, я дуже швидко зрозумію, як [їхні відповіді] розігруватимуться в залі суду. Я зможу поставити запитання з таким рівнем деталізації, який захистить свідка від подальших звинувачень у брехні. Я можу опитати свідка так, щоб він не зазнав ретравматизації. Більшість громадських організацій в Україні не мають таких технічних навичок просто тому, що їм не вистачає досвіду”, – каже Джордаш.

Саме через брак досвіду Truth Hounds не працюють з розслідуванням злочинів сексуального характеру. За словами Коваля, це одні з найскладніших і найбільш травмувальних кейсів.

Неефективна система?

За весь час існування МКС розглянув чи продовжує розглядати 31 справу, більша частина з яких – воєнні злочини чи злочини проти людства. Реальний вирок отримали лише дев’ять осіб, ще вісім чекають на вирок.

Багато країн критикують Міжнародний кримінальний суд за неефективність. Японія, Німеччина, Франція та Британія неодноразово стверджували, що суд неефективно витрачає кошти. Але лунали ці заяви після світової кризи 2008 року, коли МКС вимагав додаткового фінансування, а грошей та бажання витрачати їх на це країни не мали.

Багато правозахисників, зокрема Human Rights Watch, виступали на боці МКС, стверджуючи, що структура дійсно не отримує достатнього фінансування, щоб розслідувати справи такої складності та на необхідному рівні. Основний принцип таких розслідувань – щоб звинувачення довело провину beyond reasonable doubt – тобто поза розумним сумнівом. Цей принцип заважає звинуватити у всіх потенційних воєнних злочинах особисто Володимира Путіна, попри те, що саме він наказав розпочати “спецоперацію”. МКС мав би довести пряму причетність президента Росії до конкретного злочину.

Автор фото, Netherlands Ministry of Defence

Група слідчих та експертів МКС, які розслідують воєнні злочини в Україні

Брак доказів – ще одна проблема МКС. Багато країн готові допомагати під час розслідування злочинів, скоєних в Україні, але дані розвідки – не найкращі докази, оскільки розкривати свої джерела та пояснювати, звідки вони мають інформацію, розвідки країн не готові.

Окрема проблема – це правило винесення лише очних вироків. Обвинувачений має бути затриманий та присутній на процесі. Неважко припустити, що Росія не видасть своїх громадян суду, а окремої поліції, яка б могла здійснювати арешти за кордоном, у МКС немає.

На думку експерта Валері Оостервельд, бюджет Міжнародного суду – одна з важливих проблем, що впливають на розслідування справ.

“Бюджет МКС може видатись більшим, якщо розглядати його абстрактно. Але насправді це досить обмежений бюджет з урахуванням того, що вимагають від МКС, а саме – створення системи правосуддя. І цей бюджет диктує, скільки розслідувань прокурор може відкрити протягом року. З огляду на нинішній бюджет, – це близько шести справ”, – пояснює вона.

У 2020 році бюджет МКС становив 144,67 млн євро. Ця цифра зростала, але дуже повільно з моменту заснування суду. На 2022 рік бюджет закладався багато в чому виходячи з розслідувань, що вже існували. У будь-якому разі витрати, необхідні для розслідування подій в Україні, вочевидь перевищують річний бюджет.

За словами Вейна Джордаша, через наявні проблеми прокурор МКС дуже зацікавлений у тому, щоб справи, які він візьме в роботу, були виграшними.

Автор фото, FADEL SENNA/AFP

Прокурор Карім Хан вивчає масові поховання людей у Бучі

“На рахунку МКС небагато успіхів, за останні 20 років їм вдалося засудити лише кілька людей. А це означає – якомога ефективніший судовий розгляд якнайшвидше. Я сподіваюся, що прокурор МКС зосередиться на вищих політичних і військових діячах. Але я також підозрюю, що прокурор МКС спробує сфокусуватися на людях нижчого рангу, до яких він зможе “дотягнутися”. Йому потрібна легка перемога”, – розмірковує Вейн Джордаш.

Експрокурор МКС Луїс Морено Окампо вважає, що мета суду значно більша, ніж просто карати людей, винних у злочинах. За його словами, суспільству настав час замислитися над тим, як запобігати цим злочинам.

“Війна в Україні вже має жахливі наслідки. Країни-сусіди озброюються. Але якщо ми покладаємось на силу зброї, ми не створимо комфортне суспільство для наших дітей. Тож одного МКС недостатньо. Як нам створити айфон 5, 7, 10? Як нам покращити цю систему? Ми про це не думаємо зараз. МКС – це початок. Це айфон 1”, – визнає він.

Хочете отримувати головні новини в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram або Viber!

Також на цю тему

• Україна
• Злочини в Україні
• Правосуддя
• Міжнародний кримінальний суд
• Росія
• Буча
• Російсько-українська війна