Невибагливі і прекрасні – декоративні кущі, топ-10 (част. I)

Декоративні кущі та дерева – обов’язковий елемент завершеного ландшафтного дизайну. Без них важко уявити будь-який сад чи подвір’я. Віками прикрашали українські хати калина та бузок. Не меншою популярністю користуються вони і в сучасних ландшафтних композиціях. Вони — невіддільна частина палісадників і міксбордерів. І не дивно – бо ці декоративні кущі не тільки красиві, а й дуже невибагливі у догляді. Чого ще треба лінивим, але ласим до краси господарям? Щоб таких рослин у “лінивому” садку було якнайбільше!

Невибагливі і прекрасні – декоративні кущі, топ-10 (част. I)

«ЗЕЛЕНА САДИБА» склала свій рейтинг декоративних кущів. В цей список потрапили 10 красивих декоративних листопадних рослин, догляд за якими мінімальний. Матеріалу назбиралося багато, то ж ми поділили статтю на дві частини. В першій про:

В другій частині статті «Невибагливі і прекрасні – топ-10 декоративних кущів» читайте про:

1. Спірею;
2. Шипшину;
3. Гортензію;
4. Глід;
5. Гібіскус садовий.

Звичайно, це далеко не весь список невибагливих декоративних кущів. Бо ми зупинилися тільки на поширених в українських садах рослинах. А ще в статті – про те, як використовувати декоративні кущі у ландшафтному дизайні та про принципи їх розміщення у саду. Передивіться також нашу статтю про однорічні рослини-гіганти. Поки ваші кущі підростатимуть, з їх завданням легко впораються ці однорічники.

Декоративні кущі – використання в ландшафтному дизайні

Використання декоративних кущів на присадибній ділянці може бути дуже різноманітним. Наприклад:

• Низькорослі кущі необхідні при оформленні бордюрів, композицій з однорічними чи багаторічними квітами на міксбордерах;
• Більші чагарники можна посадити для «фіксації» кутів, поворотів доріжок, створення живих огорож;
• Найбільші кущі – чудовий матеріал для декорування парканів, стін будинків, сараїв, гаражів, альтанок;
• Особливу роль в ландшафтному дизайні саду відіграють вічнозелені хвойні кущі. Їх садять групами або як солітери;
• Ландшафтні дизайнери радять висаджувати найбільш ефектні за своїм зовнішнім виглядом декоративні кущі на найвиднішому місці ділянки, наприклад, перед фасадом будинку.

1. Калина

Ми не дарма поставили калину номером першим нашого рейтингу. Красива, цілюща, їстівна… А ще вона – один із символів нашої країни, то ж бути чи не бути калині у вашому саду – взагалі, не питання. Тільки – бути! Рід калин всього включає більш як 200 видів. Є такі, які мають не їстівні плоди, але дуже декоративне листя. Бувають навіть вічнозелені кущі калини. Але і звичайнісінька калина звичайна, вибачайте за тавтологію, – справжня прикраса будь-якого саду.

Калина звичайна “Буль де Неж” (Viburnum opulus Boule de Neige)

Її плоди – це цінна цілюща сировина, листя змінює колір з яскраво зеленого навесні до багряно червоного осінню, перетворюючи кущ калини на справжню родзинку саду в будь-яку пору року. А в зимовому саду їй просто ціни нема!

За що цінуємо: не боїться морозів, невибаглива, добре почувається в тіні, декоративна протягом всього сезону, плоди багатьох видів цілющі і їстівні.

Як використовувати в ландшафтному дизайні: в одиночних та групових посадках, в тому числі й разом з іншими декоративними кущами і деревами, хвойними рослинами.

Місце для посадки: більшість видів і сортів калини не вибагливі до умов, але віддають перевагу добре зволоженим ґрунтам без застою води.

Догляд: калина звичайна, на жаль, часто пошкоджується шкідниками. То ж від них її варто постійно захищати, обробляючи декоративний кущ спеціальними препаратами. Крім того, калину звичайну треба вчасно обрізати, видаляючи сухі, старі пагони. Бажано мульчувати пристовбурові кола, щоб зайвий раз не поливати в суху погоду. Важливі для калини весняні підживлення комплексними мінеральними добривами.

2. Бузок

Навряд чи в Україні ви знайдете багато садиб без бузку. Його ароматом навесні важко надихатися, а різноманітність видів та сортів на сьогодні дозволяють найвибагливішим господарям вибрати той самий кущ, який задовольнить всі забаганки – і пишні квіти насиченого кольору, і багате листя, і розмір рослини дозволяє посадити його навіть в маленькому саду.

Так, ми звикли, що бузок – дуже великий кущ. Але сучасні селекціонери вивели сорти, які не ростуть понад два метри у висоту. Саме те, що треба для маленького садка.

За що цінуємо: невимогливий, легко переносить найбільші морози, великий вибір сортів і гібридів, казково красивий і пахучий у пору цвітіння.

Як використовувати в ландшафтному дизайні: бузок найкраще виглядає в одиночній посадці, часто цю рослину висаджують біля будинку чи паркану, але і в садку він буде на своєму місці. Не дуже ефективний для озеленення в перший рік, бо не дає одразу пишного листя і цвітіння. Але цікава кора компенсує цей недолік.

Місце для посадки: віддає перевагу гарно освітленим, сонячним ділянкам з обробленим ґрунтом, хоч до його складу і родючості дуже толерантний. Єдине – не виносить болотистих місць. Коли садите бузок, залишайте для нього на майбутнє достатньо місця, щоб потім йому не було тісно. Зауважте, що більшість сортів бузку високорослі і розлогі.

Догляд: пишне цвітіння наступного року забезпечить вчасна обрізка зів’ялих суцвіть. Крім того, рекомендується обрізати кореневі молоді і зайві (занадто старі, пошкоджені, сухі) пагони.

3. Форзиція

Казкова рослина: ранньою весною її гілля густо вкривається сонячно-жовтими квітками, і лише потім, коли цвітіння скінчиться, на них з’являються молоді листочки. Форзиція, як декоративний кущ, насамперед, цінується садівниками за такий яскравий період цвітіння.

Але обов’язково врахуйте при покупці саджанця той факт, що вона дуже теплолюбива. В холодних регіонах деякі види форзиції підмерзають взимку навіть під укриттям і, як правило, не цвітуть.

За що цінуємо: цвіте дуже рано і рясно, виключно декоративна в період цвітіння, стійка до хвороб і шкідників.

Як використовувати в ландшафтному дизайні: гарно виглядає в одиночних посадках – на квітниках в оточенні тюльпанів чи нарцисів, які цвітуть одночасно з нею, або просто на зеленому газоні. Форзицію можна також поєднувати з іншими декоративними кущами в групових посадках, використовувати для живої огорожі.

Місце для посадки: любить легкі родючі ґрунти. Віддає перевагу сонячним ділянкам, захищеним від вітру. Варто виключити можливість застою вологи, бо ця рослина погано переносить надмірне зволоження.

Догляд: мульча на зиму – обов’язкова. Пагони нагинають до самої землі, щоб вони опинилися свого часу під шаром снігу.

4. Барбарис

Барбарис Тунберга (Berberis thunbergii)

За що цінуємо: декоративність збережена на протязі всього року. Навіть без листків його переплетені пагони, що змінюють забарвлення, радують око. Цвісти барбарис починає в кінці травня, закінчує – всередині червня. Незважаючи на красу дрібних жовтих квіточок, найбільше барбарис цінують за дуже декоративне яскраве листя. На протязі всього сезону воно змінює колір: весною – насиченого зеленого, влітку – темнішає, а осінню листочки барбарису стають багряно-червоними.

Як використовувати в ландшафтному дизайні: серед вітчизняних ландшафтних дизайнерів найбільш популярний барбарис Тунберга. Він красиво виглядає в живих огорожах понад доріжками, як солітер на галявині чи в поєднанні з іншими декоративними кущами, листяними чи хвойними.

Місце для посадки: на сонячному місці колір його листя буде більш насиченим, але і в напівтіні барбарис себе гарно почуває. Барбарис Тунберга не боїться холодних північних вітрів і стійкий до засухи.

Догляд: невибагливі декоративні кущі – це однозначно барбарис Тунберга. Він зовсім байдужий до рівня родючості ґрунту, стійкий до шкідників, то ж не вимагає використання ніяких хімікатів. Обрізку варто проводити і весною, і осінню, видаляючи старі пошкоджені пагони. Молоді – обрізають дуже обережно, не змінюючи природної форми куща.

5. Садовий жасмин, або Чубушник

Забути аромат його квітів практично неможливо. Коли він цвіте, хочеться просто жити в саду! Сьогодні вирощують багато видів і сортів чубушника. Вони відрізняються між собою за формою квітки, відтінками аромату, розміром куща і періодом цвітіння.

Чубушник (садовий жасмин)

За що цінуємо: рясно цвіте, дуже запашний, стійкий до морозів, рідно пошкоджується шкідниками і хворобами.

Як використовувати в ландшафтному дизайні: в одиночних і групових посадках, в композиціях з іншими декоративними кущами.

Місце для посадки: віддає перевагу сонячним місцям, але непогано почувається і в напівтіні. Бажано забезпечити чубушнику родючий ґрунт, тоді він цвістиме рясніше. Ця рослина любить вологу, але не переносить надмірного зволоження.

Догляд: обрізка (старе гілля вирізають раз на 4-5 років, пагони, які згущають кущ – щороку наприкінці літа, сухі – кожної весни), поливати цю рослину варто тільки в засушливу погоду, підкормки бажано проводити і осінню, і навесні.

Післямова

Наразі — це все про кущі декоративні. Фото, які ви побачили в статті не можуть передати всю чарівність цих рослин. То ж якщо у вашому саду ще їх нема, не роздумуючи посадіть їх. Наступного разу ми продовжимо розмову про декоративні кущі і розглянемо спірею, шипшину, гортензію, глід і гібіскус садовий.

Якщо наша стаття вас зацікавила, поділіться нею в соціальних мережах. Хай комусь ще знадобитися! Якщо хочете в своєму саду чогось екзотичного, спробуйте вирощувати бругмаксію. А ви чули про піраканту? Це вічнозелений декоративний кущ, який у нас мало ще вирощують, але його цілком можна віднести до невибагливих.

ЗЕЛЕНА САДИБА.

Вейгела — один з найкращих квітучих кущів весни

Колись давно в гостях побачив і закохався відразу і назавжди в цей кущ. Звичайно, для цього мені потрібно було побачити його у всій красі, а саме – в момент цвітіння. Ось і зараз, коли я пишу цю статтю, за вікном надихає мене рожевого кольору масивний чагарник – вейгела. Названий він на честь німецького вченого 18-19 століть. У ті далекі часи, вчений, як правило, був фахівцем відразу в багатьох галузях – і в ботаніці, і в хімії, і в фармацевтиці. Таким і був фон Вайгель. Чим же примітний декоративний чагарник, названий його ім’ям? Якого догляду від вас вимагатиме, і як його найкраще розмножити?

Вейгела — один з найкращих квітучих кущів весни

Зміст:

Короткий опис рослини

Вейгела – це листопадний чагарник, який в дикій природі зустрічається в Східній Азії. Звичайно, вчені-селекціонери давно звернули на нього увагу і вивели багато цікавих сортів. Адже, в першу чергу, вейгела – це гарно квітучий весняний чагарник.

Забарвлення квітів може варіюватися від білого, кремового, рожевого до насиченого бордового. Дзвіночки квітів великі, до 5 см, і рослина в момент цвітіння покрита ними повністю, з самого низу до верху. Мало того, при хорошому догляді і правильно підібраному місці посадки, вейгела може радувати і повторним цвітінням (тобто бути ремонтантною) в кінці літа-на початку осені.

До речі, крім своїх дуже красивих квіток, вейгели виділяються і своїм листям. Навіть після цвітіння чагарник виглядає дуже декоративно, на відміну від того ж бузку або деяких видів спиреї. А якщо врахувати, що виведені сорти з жовтим і строкатим листям, так і поготів!

Як легко розмножити вейгелу живцями

Звичайно, варто пошукати готовий саджанець в своєму місцевому садовому центрі, це найпростіший варіант отримати рослину в своєму саду. Але якщо такої можливості немає, або ви завзятий садівник, то можна вейгелу, причому – досить просто, розмножити самому.

Для цього найкращий спосіб – зрізати з «знайомого» куща кілька гілочок. Робити це рекомендують до початку висування бутонів, приблизно в перших числах травня. Але я нарізаю гілки на протязі всього вегетаційного періоду. Правда, варто враховувати, що зелені гілки і зроблені з них живці, вкорінюються швидше і краще, ніж ті, що вже одерев’яніли.

Отже, гілки гострим ножем ділимо на кілька частин з двома парами листя. З нижньої частини держака листя і черешки зрізаємо, а верхні (вони у вейгели досить великі і вологи випаровують багато) укорочуємо наполовину, а то і більше.

Тепер встромляємо низ держака в пухкий субстрат, так, щоб нижні бруньки опинилися під поверхнею субстрату, а верхні, з залишками листя – над поверхнею. Накриваємо зверху прозорою банкою і регулярно поливаємо, підтримуючи субстрат постійно у вологому стані.

Звичайно, це можна робити і в відкритому грунті, і в контейнері, але слід пам’ятати, що в процесі вкорінення сонце не повинно палити живці, краще нехай таїнство вкорінення відбувається при приглушеному світлі – в тіні.

Приблизно через місяць повинні утворитися перші корінці. Але не поспішайте, дайте юному саджанцю зміцніти два-три місяці перед посадкою його на постійне місце.

Найкраще вкорінюються зелені живці вейгели

Де посадити вейгелу в саду?

Для вейгели в саду багато садівників рекомендують добре освітлені, відкриті сонцю ділянки. Але зі свого досвіду можу сказати, що вейгела цілком добре розвивається і в розсіяній тіні під покровом, скажімо, абрикоса, і в умовах, коли півдня знаходиться в тіні будинку. Причому, в обох випадках – без шкоди для цвітіння.

А ось чого вона не любить, особливо перші пару років, так це сильного вітру. Ще тонкі і слабкі гілки легко гнуться і пошкоджуються – рослина виглядає погано, тому або саджайте під захистом будівель, або перші роки підв’язуйте саджанець до опори. Згодом кущ стає більш стійким.

Як правильно посадити вейгелу

Про підготовку посадкової ями для вейгели можна написати, що вона любить родючі грунти і вимоглива до їх складу. Але на ділі все набагато простіше. При посадці додаю відро компосту, і цього вистачає для хорошого старту на два роки. При цьому, навіть на моїх бідних і піщаних грунтах, які не тримають вологу і добрива, вейгела розвивається відмінно. Ось чого не варто допускати, так це застою води в коренях.

При посадці варто враховувати і розміри майбутнього куща. Зазвичай, вони виростають на 2 метри у висоту і на стільки ж в ширину. Тому для вейгели використовують формуючу обрізку, так кущ виглядає більш щільним і компактним.

Догляд за вейгелою

Обрізка і формування

Минулої осені я вирішив сформувати вейгелу на штамбі, але не звичайному, а переплетеному і зрощеному з трьох гілок. Експеримент проходить цілком успішно, гілки зростаються, а верхівка цвіте. Згодом сподіваюся сформувати кульку на ніжці.

Правда, як і більшість гарно квітучих чагарників на штамбі, вейгела вимагає підв’язки до рівної палиці. Найоптимальніший варіант – бамбук, і вигляд не псує, і прослужить довго.

Про обрізку ще одне важливе зауваження. Вейгела цвіте (основне цвітіння) на торішніх пагонах, а значить, щоб побачити всю її красу і обрізати її варто після закінчення цвітіння. Така обрізка стимулює пробудження нових бруньок, зростання нових пагонів і, як результат – більш рясне цвітіння в наступному сезоні (або навіть восени цього сезону). Через кілька років вейгелу рекомендується омолоджувати, повністю видаляючи старі пагони.

Читайте також нашу статтю про інші декоративні кущі, які варто обрізати після цвітіння, а не весною.

Моя вейгела на штамбі

Підживлення

Удобрювати вейгелу варто, особливо на бідних грунтах. Я роблю це тричі за сезон. Спочатку вношу комплексне мінеральне добриво багате азотом. Скажімо – нітроамофоску буквально по снігу, що розтає. А влітку і восени вношу добрива з малою кількістю азоту, але з великим вмістом фосфору, калію і мікроелементів. У червні, після цвітіння, це сприяє утворенню нових квіткових бруньок, а приблизно в жовтні – гарній зимівлі.

Поливи

Звичайно, для повноцінного і здорового розвитку куща весь вегетаційний період потрібні регулярні поливи. Зазвичай, в саму спеку, приблизно один раз в тиждень, я виливаю 10-12 л води під кожен кущ вейгели. Не завадить їй і мульчування.

З приводу морозостійкості … Наскільки мені відомо, в Україні вейгела чудово зимує без укриття.

Вейгела чудово росте не тільки на відкритому сонці

Хвороби і шкідники вейгели

На жаль, вейгелу НЕ віднесеш до рослин «лінивого» саду – трохи пропустиш момент і, замість красивого куща, побачиш пагони, обліплені попелицею, або листя, погризене гусінню. Або ще гірше – пошкоджене павутинним кліщем. Люблять вейгелу не тільки люди, а й шкідники. Так що, при перших ознаках сучасні інсектициди вам у поміч, або народні.

Та й хвороби вейгелу стороною не оминають. Зазвичай, це грибні – іржа, гнилі, плямистості – тоді запасіться фунгіцидами. Хоча при правильній агротехніці цілком ймовірно, що ці напасті вас минуть.

Не дивлячись на схильність до хвороб і шкідників, мені вейгела дуже подобається. І одним кущем тут навряд чи обійдешся. Хочу бачити її в різних куточках свого саду …