Росія на Донбасі де-факто від 11 травня 2014 року: рішення суду у Страсбурзі і його значення для України

–​ Європейський суд із прав людини ухвалив рішення, що ця справа в його юрисдикції. Тобто це ще не рішення по суті, але вже значний крок уперед, оскільки Євросуд визнав, що де-факто від 2014 року тимчасово окуповані території Донбасу контролювала Російська Федерація, а не сепаратисти. Що це означає?

– Є дуже важливе рішення, дуже важливий крок, на який Україна чекала майже рік, оскільки ми пам’ятаємо, що слухання були в січні 2022-го року. Сьогодні – майже рік після слухань, як Україна врешті отримала рішення. Про що це рішення?

Європейський суд із прав людини визнав частково прийнятною заяву України та Нідерландів проти Росії по ситуації, яка мала місце на сході України, в Донецьку й Луганську, починаючи з 2014-го року.

Це є потужний політичний і юридичний крок, юридичне рішення, оскільки воно забезпечить подальший розгляд індивідуальних заяв громадян та компаній , які подані до Європейського суду з прав людини, в тому числі щодо тих втрат, яких вони зазнали на сході України. Це фізичні особи і юридичні, а також – для інвестиційних позовів.

Це теж буде достатнім аргументом, що Росія здійснювала ефективний контроль, російські військові були присутніми на території Донецької і Луганської областей, починаючи з квітня-місяця 2014-го року, і ці триваючі дії були щонайменше до 26 січня 2022-го року, до дати усних слухань справи в Європейському суді з прав людини.

7 доказів присутності військових Росії на Донбасі, яких «не побачила» ОБСЄ

–​ Правильно я розумію, що до 26 січня 2022-го року контроль де-факто здійснювала Росія, тобто не до сьогоднішнього дня?

Російські військові були присутніми на території Донецької і Луганської областей

– Оскільки слухання і подача доказів тривала до 26-го січня 2022-го, суд встановив, що Росія здійснювала ефективний контроль з 11-го травня 2014-го року щонайменше до 26-го січня 2022-го року.

–​ Дата 11-го травня 2014-го –​ це дата, як ми пам’ятаємо, проведення псевдореферендумів на так званих ЛДНР-територіях. Українська сторона від початку наполягала, щоб контроль був визнаним із квітня-місяця 2014-го року. Тобто бачимо, що суд все ж визначив 11-те травня. Це глобально щось міняє?

– Ні, це не змінює. Оскільки в судовому рішенні також зазначено, що російські військові були присутні, починаючи з квітня 2014-го року.

11-те травня 2014 року вибране через юридичний факт – проведення «референдуму» на так званих «ДНР-ЛНР».

Як ви правильно зазначили, 11-те травня 2014 року виключно вибране через юридичний факт – це проведення «референдуму» на так званих «ДНР-ЛНР». Але глобально воно не впливає на рішення і не змінює ситуацію.

–​ Чи зазначено в рішенні суду, в яких кордонах тимчасово окупована територія українського Донбасу перебувала під «ефективним контролем», якщо говорити юридичною мовою, Російської Федерації?

– Суд вирішив, що Росія мала ефективний контроль над усіма районами, що були захоплені сепаратистами. На цих територіях також були присутні російські військові, тобто це райони, які з 11-го травня 2014-го року були під контролем так званих сепаратистів, а де-факто – російських військових.

–​ Ми пам’ятаємо, що російська делегація, коли вона була присутньою на старті слухань (це було рівно рік тому), наполягала на тому, що ці райони перебувають під контролем сепаратистів. Тобто намагалася внести заперечення, що вони були під контролем саме Російської Федерації. Українська ж сторона намагалася довести зворотне. Зараз ми бачимо, що суд зайняв цю позицію. Чому важливо було довести, що саме під контролем Росії, а не сепаратистів?

– Власне, тому, що вони завжди говорили, «что нас там нет», а виявилося, «мы там были».

І суд встановив, що саме завдяки військовій, політичній, фінансовій допомозі Російської Федерації, фізичній присутності військових Російської Федерації, Росія там була.

І це важливо, оскільки було довести, що Росія це планувала – захоплення України – починаючи з Криму і сходу України – починаючи з 2014-го року.

Тому це було встановлено судом, і це якраз відкриває дорогу приватним заявникам, приватним компаніям для того, щоб можна було стягувати компенсацію за збитки, нанесені Російською Федерацією, за втрачене майно, зокрема, на тих територіях, на яких, як підтвердив суд, Російська Федерація була присутня і здійснювала контроль.

– Російська влада оголосила, що всі рішення Євросуду з прав людини, винесені після 15-го березня 2022-го року, вона не виконує. Яким чином це відкриває дорогу, відповідно, заявникам? Тобто матиме ту практичну користь, яку ви згадали, якщо Росія збирається ігнорувати рішення?

– Так, Росія денонсувала Конвенцію (з прав людини – ред.), Росія вийшла з Ради Європи, і Росія хоче думати, що вона не буде нести відповідальність і виконувати рішення Європейського суду, але це не так.

Україна шукає шляхи монетизації рішень Європейського суду з прав людини і не тільки Європейського суду

Окрім того, що рішення має сильну політичну вагу, це рішення є також юридичне. І, звісно, немає наразі якихось юридичних інструментів, аби взяти це рішення і піти кудись виконати, як, наприклад, рішення інвестиційних арбітражів, але Україна матиме це рішення або для проведення переговорів з Росією, коли й з ким буде говорити і коли цей момент настане, а також – я хочу тут зазначити – Україна шукає шляхи монетизації рішень Європейського суду з прав людини і не тільки Європейського суду, а й тих рішень, які отримали приватні інвестори і в інвестиційних арбітражах по Криму, а також – рішення Міжнародного суду ООН.

Від Мілошевича до Путіна: як покарати керівництво Росії та військових за воєнні злочини в Україні

Ця концепція, яка зараз пропонується міжнародним партнерам України щодо створення компенсаційного механізму, якраз і передбачає, що рішення судів, які набрали законної сили, зокрема рішення Європейського суду з прав людини, рішення інвестиційних арбітражів, рішення Міжнародного суду ООН про компенсацію збитків, будуть монетизовуватися за допомогою цього компенсаційного механізму.

Рішення судів будуть монетизовуватися за допомогою компенсаційного механізму

А я нагадаю, що він передбачає створення компенсаційної комісії, яка розглядатиме заявки фізичних, юридичних осіб і держави України про компенсацію збитків від війни, яка почалася з 24-го лютого 2022-го року.

Також компенсаційний механізм матиме компенсаційний фонд, який, за концепцією, має наповнюватися активами Російської Федерації, конфіскованими в різних юрисдикціях, має наповнюватися грошима, золотовалютними резервами Російської Федерації, тому рішення таких судів, як Європейський суд, вочевидь, будуть також монетизовуватися з цього компенсаційного фонду.

Дуже важливо їх мати, дуже важливо довести вину Росії, адже рано чи пізно Росія захоче повернутися до цивілізованого світу, захоче ЗНОВУ стати частиною фінансової системи, захоче вступати в транзакції з іншими державами, і їй потрібно буде щось робити з тими рішеннями, які будуть винесені проти Росії.

Тобто це або вона самостійно буде виконувати, коли така ситуація настане, і коли вона буде готова до того, і її керівництво буде розуміти, що це потрібно робити, або ці рішення будуть монетизовані за рахунок російських активів.

Лауреатка «Нобеля» миру розповіла про нагороду та згадала загиблу продюсерку Радіо Свобода Віру Гирич

–​ Скільки часу може знадобитися, щоб цей компенсаційний механізм, який ви описали, втілити на практиці?

– Ми пам’ятаємо, що 14-го листопада 2022-го року була винесена резолюція Генасамблеї ООН про репарації від Російської Федерації. Відповідно до цієї резолюції було таких три основних потужних меседжі закладено в цій резолюції.

Перше – що Росія несе міжнародну відповідальність за міжнародні протиправні діяння, зокрема – повинна сплатити репарації за всю шкоду, яку вона заподіює зараз Україні й українцям.​

Росія несе міжнародну відповідальність за міжнародні протиправні діяння

Другий потужний меседж – це те, що існує необхідність створення компенсаційного механізму, оскільки на сьогодні не існує якогось юридичного форуму, який міг би повноцінно розглянути заяви громадян, бізнесу, держави та виплатити компенсації (втрат, заподіяних війною – ред.).

І третій меседж – це необхідність і рекомендація державам-членам створити міжнародний реєстр збитків. Тобто ми почали імплементацію цієї резолюції з нашими партнерами, і ми перебуваємо на стадії створення міжнародного реєстру.

Ми плануємо, що цей реєстр буде створений протягом пів року. Тобто до травня-місяця принаймні має бути зрозуміла концепція створення цього реєстру і узгоджено, в якій країні цей реєстр буде розташовуватися. Після того, як реєстр зафункціонує і він збиратиме інформацію, докази, підтвердження збитків, шкоди, нанесеної українцям та державі, – після цього має зафункціонувати компенсаційна комісія.

Як нам віднайти ту формулу для конфіскації російських активів

Наше бачення, у разі наявності політичної волі й знаходження юридичної рамки, як правильно і як у межах міжнародного права, з урахуванням верховенства права, з урахуванням доктрини захисту приватної власності, як нам віднайти ту формулу для конфіскації російських активів, і власне, зафункціонує комісія та компенсаційний фонд.

Тому Україна очікує, що така політична воля має з’явитися якомога швидше. Ми бачимо уже кроки Канади, ми бачимо заяви Євросоюзу, ми бачимо резолюцію Європарламенту нещодавню про те, що держави-члени Євросоюзу мають почати обговорювати і створювати юридичні рамки для конфіскації російських активів. Ми бачимо заяви наших балтійських партнерів, зокрема – Естонії.

Тому ми очікуємо, що держави все-таки віднайдуть юридичні конструкції, які уможливлять конфіскацію активів, і така комісія має запрацювати протягом року. До кінця 2023-го року, принаймні це – мета українського уряду, і ми це з партнерами активно обговорюємо.

«Росія є подобою ІДІЛ». Захід має визнати, що «облажався» – експрезидент Естонії Тоомас Ільвес

–​ Яким чином далі будуть відбуватися слухання у справі, яку, відповідно, уже починають розглядати по суті?

– Так, справа перейшла до розгляду по суті. Далі сторони повинні будуть надати свої «submissions», свої подання. Як ми бачимо, Росія навряд чи буде надалі присутньою в цьому процесі, тому вже процес буде продовжуватися без участі Росії.

До кінця 2023-го року ніхто не очікує отримати рішення по суті

На жаль, така практика склалася в Європейському суді з прав людини, що такі справи тривають багато років. Вони довготривалі, тому до кінця 2023-го року ніхто не очікує отримати рішення по суті.

Але, як я сказала, навіть прийнятність цієї справи є потужним політичним сигналом і юридичним підтвердженням того, що Росія таки несе відповідальність за все, що відбувалося на сході України, починаючи з 2014-го року.

–​ Ви зазначили, що це відкриває можливості для українських громадян, потерпілих на Донбасі (тих, хто втратив майно, близьких), по суті, позиватися до Росії. Скільки зараз справ проти Росії взагалі перебуває в Європейському суді з прав людини? Я маю на увазі з боку України.

– Якщо ми говоримо про міждержавні справи, то наразі є п’ять міждержавних справ, ініційованих Україною проти Росії.

Одна справа – це, власне, ця – Україна та Нідерланди проти Росії. ​

26-ть країн долучилися до нашої міждержавної справи щодо пономасштабного вторгнення Росії

Остання справа, це десята, яка стосується пономасштабного вторгнення, і тут важливо дуже зазначити, що 26-ть країн долучилися до нашої міждержавної справи, що показує важливість – наскільки розгляд цієї справи може бути прецедентом у Європейському суді з прав людини. Поки не будуть розглянуті міждержавні справи принаймні на етапі прийнятності справи, всі індивідуальні справи призупинені.

Це рішення зараз відкриває шлях до розгляду індивідуальних справ проти Росії, тому громадяни зможуть, власне, відстоювати, звісно, свої порушені права в Європейському суді. Плюс це відкриває шлях для приватних позовів в інвестиційних арбітражах. Вони можуть позиватися, як це було зроблено по втраченому майну по Криму, на підставі двосторонньої угоди про захист інвестицій між Україною і Росією. Можуть бути подані індивідуальні інвестиційні позови як громадянами України, так і приватними компаніями, так і державними компаніями, і це, я думаю, буде якраз зроблено, оскільки це рішення відкриває цьому шлях.

–​ Який вплив на розгляд справи може мати повномасштабне вторгнення — війна, яка триває вже майже рік?

– Я особисто вважаю, що якраз ця війна і прискорила суд до розгляду справи по прийнятності.

Наразі, справа України – десята, яка була подана в червні 2022-го року, – є безпрецедентною. Вона є найважливішою серед міждержавних справ, які перебувають на розгляді в Європейському суді.

Я хочу сказати, що на сьогодні перебуває всього 16-ть міждержавних справ, із яких 5-ть наших.

Одна справа – Росія проти України, але вона призупинена, оскільки Росія не надала інформацію, яку витребовував суд, для продовження розгляду цієї справи.

Тому ці справи є важливі для суду як з огляду встановлення якихось прецедентів і практики суду, і з огляду на те, що ця справа є дуже важливою для уряду України, для країни загалом, для громадян України. Звісно, що суд буде пріоритезувати цей наш останній міждержавний процес серед інших процесів.

Європейський суд з прав людини: питання і відповіді

ЧИ ІСНУЮТЬ БУДЬ-ЯКІ ПРОЦЕДУРИ НА РІВНІ НАЦІОНАЛЬНОГО СУДОЧИНСТВА, ЯКІ НЕОБХІДНО ПОПЕРЕДНЬО ПРОЙТИ?

• Так. Ви мали використати всі засоби правового захисту в державі, якої стосується заява, які могли б виправити ситуацію, про яку Ви скаржитеся до місцевого суду, апеляційної чи касаційної інстанції;
• Самого лише використання цих засобів захисту недостатньо. Необхідно, щоб при їх використанні, Ви виклали суть порушень Конвенції, про які Ви заявляєте.
• Ви маєте лише шість (з 01.08.2018 – чотири) місяців від дати прийняття остаточного рішення на національному рівні, продовж яких Ви можете подати заяву до Європейського суду з прав людини. Після закінчення цього строку Вашу заяву не може бути прийнято до розгляду Судом.

УМОВИ ПОДАННЯ ТА КРИТЕРІЇ ПРИЙНЯТНОСТІ ІНДИВІДУАЛЬНОЇ ЗАЯВИ

Які умови стосуються мене особисто?

• Вам не обов’язково бути громадянином однієї з держав, які ратифікували Конвенцію.
• Порушення прав, на яке ви скаржитеся, повинно бути вчиненим однією з таких держав в межах її «юрисдикції», що зазвичай, означає в межах її території.
• Ви можете бути фізичною або юридичною особою, наприклад, компанією або об’єднанням.
• Ви можете скаржитися лише на ті порушення прав, які були допущені безпосередньо та особисто щодо Вас.
• Ви не можете оскаржувати загалом закон чи заходи, наприклад, якщо ви вважаєте, що вони були несправедливими.
• Ви не можете скаржитися від імені інших осіб (за винятком тих випадків, коли ці особи чітко визначені та Ви є їхнім офіційним представником).

Якими є критерії прийнятності індивідуальної заяви?

• Із заявою до Європейського суду з прав людини можна звертатися лише після вичерпання національних засобів правового захисту.
• Скарги повинні стосуватися одного чи декількох прав, гарантованих Конвенцією.
• Із заявою слід звернутися не пізніше, ніж через шість (з 01.08.2018 – чотири) місяців після винесення остаточного рішення на національному рівні.
• Стверджуване порушення має стосуватися заявника особисто. Заяви можуть бути подані лише проти однієї чи декількох держав-учасниць Конвенції.
• Суд розглядатиме лише скарги на порушення, які сталися з моменту ратифікації державою-відповідачем Конвенції чи відповідного протоколу.

ВИМОГИ ДО ОФОРМЛЕННЯ ФОРМУЛЯРУ ЗАЯВИ ДО ЄВРОПЕЙСЬКОГО СУДУ З ПРАВ ЛЮДИНИ ТА НАЙБІЛЬШ ТИПОВІ ПОМИЛКИ ПРИ ЙОГО ЗАПОВНЕННІ

У заяві зазначається:

• ім’я, дата народження, громадянство, стать, професія та адреса фізичної особи-заявника;
• дата реєстрації, офіційний реєстраційний номер та адреса юридичної особи-заявника;
• ім’я, професія та адреса представника, якщо він є;
• держава-відповідач;
• стисле викладення фактів та стверджуваних порушень Конвенції з відповідною аргументацією;
• стисла інформація про дотримання заявником умов прийнятності;
• предмет заяви.

Найбільш типові помилки при заповненні формуляру:

• невикористання нового формуляру заяви;
• відсутність стислого викладення фактів справи на формулярі;
• відсутність підтверджуючих документів;
• відсутність документів, що показують дотримання критеріїв прийнятності;
• відсутність підпису на формулярі;
• відсутність даних про представника юридичної особи;
• незаповнення тверджень про порушення Конвенції на формулярі;
• незаповнення розділу щодо вичерпання національних засобів правового захисту;
• незазначення держави-відповідача;
• відсутність документів, посилання на які робиться в формулярі;
• повторна подача неповного формуляру заяви.

Якою мовою потрібно подавати заяву?

На початковому етапі провадження можна писати до Європейського суду з прав людини (далі – Суд) однією з офіційних мов Суду або ж офіційною мовою будь-якої з держав-членів Ради Європи: українською, англійською, тощо. Після того, як заяву буде комуніковано уряду-відповідачу, далі спілкування здійснюватиметься однією з двох мов: англійською чи французькою. Суд не надає безкоштовного перекладача для здійснення допомоги у листуванні.

Чи передбачений якийсь збір чи плата за подачу заяви до Європейського суду з прав людини?

Ні. Розгляд заяв у Суді є безкоштовним. Однак витрати заявника на кореспонденцію із Судом чи юридичне супроводження сплачуються заявником самостійно. У разі встановлення порушення Суд може при наявності подачі заявником вимоги про справедливу сатисфакцію призначити так звані «судові витрати». Їх сплачує держава-відповідач. В окремих випадках Суд може присудити заявнику так звану «правову допомогу» в рамках програми Ради Європи для часткового покриття його юридичних витрат, якщо заявник доведе, що в нього немає достатніх коштів для належного представництва у Суді.

Чи обов’язково мати юридичного представника?

Ні. На початкових етапах розгляду справи це не вимагається. Однак після повідомлення заяви державі-відповідачу заявник в переважній більшості випадків повинен бути представлений адвокатом, що має дозвіл на здійснення адвокатської діяльності в одній з Договірних сторін та проживає на території однієї із цих країн, або будь-якою іншою особою, дозвіл на представництво якої погоджено Головою Палати (наприклад, просто юристом).

Чи потрібно додавати оригінали документів до заяви?

Ні, треба надавати лише копії, адже Суд не повертає оригінали документів, тому слід зауважити, що коли заявника просять надіслати документи, мається на увазі звичайні копії (не завірені в суді або у нотаріуса).

Скільки часу Європейський суду з прав людини розглядає справи?

У цілому з моменту отримання Судом заяви до моменту винесення ним рішення по суті проходить три-п’ять років, однак цей строк може бути як меншим (мінімальний строк розгляду справи в Європейському суді з прав людини може складати близько півтори роки), так і набагато більше (десять років і більше). Усе залежить від терміновості або пріоритетності заяви. Так, окремі заяви Суд може визнати терміновими і розглянути їх у пріоритетному порядку, зокрема у випадку, якщо життя чи здоров’я заявника знаходиться під загрозою. Інші, менш термінові заяви (наприклад, щодо захисту права власності), Суд розглядатиме, як правило, довше.

З працівниками Демидівської сільської ради Березівського району говорили про відповідальність за несплату аліментів

Європейський суд з прав людини

Європейський суд з прав людини — одна з інституцій Ради Європи, створена 21 січня 1959 року для контролю за дотриманням прав і свобод людини та громадянина, закріплених в Європейській конвенції з прав людини, ратифікованої 1953 року. Розташований у Страсбурзі (Франція).

На конференції Віденського саміту глав держав і урядів держав-членів Ради Європи у жовтні 1993 року було ухвалене рішення про створення нового Європейського суду з прав людини, який замінить колишню двоступеневу систему захисту прав та свобод. Реформований Суд як орган Ради Європи почав свою роботу 1 листопада 1998 року.

Склад Суду

У статті 20 Конвенції визначається кількість суддів Суду, яка відповідає кількості Високих Договірних Сторін Конвенції.

Судді повинні мати високі моральні якості, а також мати кваліфікацію, необхідну для призначення на високу судову посаду, чи бути юристами з визнаним авторитетом.

Упродовж строку своїх повноважень судді не можуть займатися ніякою діяльністю, що є «несумісною з їхньою незалежністю, безсторонністю або вимогами виконання посадових обов’язків на постійній основі».

Парламентська асамблея Ради Європи обирає суддів до Європейського суду строком на дев’ять років. Судді не можуть бути переобрані. Суддя може бути звільнений з посади, якщо рішення про його невідповідність встановленим вимогам буде ухвалене іншими суддями більшістю у дві третини голосів (стаття 24).

З квітня 2010 року суддею Європейського суду з прав людини є Ганна Юдківська.

Структура і юрисдикція Суду

Стаття 27 Конвенції передбачає створення в межах Суду трьох різних типів органів: комісій, палат і Великої палати.

Комісія, до складу якої входить три судді, може визнати неприйнятною або вилучити з реєстру справ індивідуальну заяву, якщо така ухвала може бути винесена без додаткового вивчення. Кожна така ухвала є остаточною і особа, що звернулась із заявою, не може вимагати її перегляду.

В палатах, на другому рівні організаційної структури Суду, здійснюється більша частина його роботи. До складу палат входять сім суддів, включаючи й члена палати за посадою — суддю, якого було обрано від зацікавленої держави-учасниці, або особу, яка призначається для участі в засіданнях в разі відсутності такого судді.

Окрім створення комісій, палата приймає ухвали щодо прийнятності та суті міждержавних і індивідуальних заяв, які не були визнані неприйнятними у комісіях. Як правило, палата приймає рішення щодо прийнятності окремо від рішення по суті.

Велика палата — третій рівень, на якому здійснюється робота Суду. До складу Великої палати входять сімнадцять суддів. Окрім члена Великої палати за посадою, до складу Великої палати входять Голова Суду, заступники Голови, голови палат та інші судді, які визначаються відповідно до регламенту Суду.

Велика палата вповноважена розглядати лише ті справи, які були передані до неї і лише в трьох випадках,відповідно до статті 30, палата може відмовитись від своєї юрисдикції на користь Великої палати за таких обставин:

якщо справа, яку розглядає палата, порушує серйозне питання щодо тлумачення Конвенції чи протоколів до неї, якщо вирішення питання, яке вона розглядає, може призвести до результату, несумісного з рішенням, постановленим Судом раніше, якщо жодна зі сторін у справі не заперечує проти цього.