Навіщо вимочують нирки

0 Comments

Що таке ниркова недостатність, як її виявити та чому вона виникає

Всесвітній день нирки щорічно відзначається у другий четвер березня. Ниркова недостатність є останньою стадією хронічного захворювання нирок. Коли нирки відмовляють, це означає, що вони перестали працювати досить добре, аби людина змогла вижити без діалізу чи трансплантації нирки.

У більшості випадків ниркова недостатність викликана іншими проблемами зі здоров’ям, повідомляє American Kidney Found.

Коли нирки пошкоджені, вони можуть працювати не так, як повинні. Якщо стан нирок продовжує погіршуватись – у вас хронічне захворювання нирок.

Ниркова недостатність є останньою стадією хронічного захворювання нирок. Найпоширенішими причинами цього стану є діабет та високий кров’яний тиск.

Що ще може викликати ниркову недостатність:

  • Аутоімунні захворювання;
  • Генетичні захворювання, наприклад полікістоз нирок;
  • Нефротичний синдром;
  • Проблеми сечовивідних шляхів;

Іноді нирки можуть перестати працювати дуже раптово, це називається гострою нирковою недостатністю.

При правильному лікуванні з нирковою недостатністю можна прожити довге та щасливе життя / bostonkidney.com

Як зрозуміти, що стан нирок погіршується

Хронічна хвороба нирок зазвичай погіршується повільно, й симптоми можуть не проявлятися, поки нирки не будуть сильно пошкоджені. На пізніх стадіях, коли людина наближається до ниркової недостатності, вона може помітити симптоми, що викликані відходами та накопиченням зайвої рідини в організмі.

Як зрозуміти, що нирки починають відмовляти:

  • Сверблячка;
  • Судоми м’язів;
  • Нудота і блювота;
  • Відсутність апетиту;
  • Набряк в ногах і кісточках;
  • Занадто багато мочитесь або навпаки, дуже мало;
  • Проблеми з диханням;
  • Проблеми зі сном;

Симптоми гострої ниркової недостатності:

  • Болі в животі;
  • Біль у спині;
  • Пронос;
  • Лихоманка
  • Кров з носа;
  • Висип;
  • Блювота;

Якщо у вас є декілька з вищеперерахованих симптомів, негайно викликайте швидку медичну допомогу.

Лікування ниркової недостатності

Існує лише декілька варіантів лікування ниркової недостатності, враховуючи пересадку нирки та декілька видів діалізу. Саме лікар визначає, яке лікування найкраще підходить пацієнту.

Більше новин, що стосуються лікування, медицини, харчування, здорового способу життя та багато іншого – читайте у розділі Здоров’я .

Важливо! Цей матеріал має винятково загальноінформаційний характер і не може бути основою для встановлення діагнозу або медичних висновків. Публікації на сайті засновані на останніх актуальних і науково обґрунтованих дослідженнях у сфері медицини. Але якщо Вам потрібні встановлення діагнозу або медична консультація, обов’язково зверніться до лікаря.

Навіщо вимочують нирки

Нирки виводять продукти, які утворюються в результаті азотистого обміну і такі чужорідні речовини як сечова кислота, сечовина, аміак, креатинін та, звичайно, усі залишки лікарських речовин. Саме тому, концентрація сечовини та креатиніну крові свідчить про те, наскільки добре нирки працюють. Пі рівень у крові свідчить про порушення функції нирок.

Регуляція водного балансу

Нирки контролюють об’єм внутрішньоклітинної та позаклітинної рідини в організмі людини. Таке регулювання відбувається шляхом видалення надлишкової рідини з організму з сечею. Крім того, нирки регулюють сталість осмотичного тиску шляхом видалення зайвих солей і глюкози. Наприклад, у спекотних умовах нирки утворюватимуть менше сечі через видалення рідини з потом, оскільки тіло має зберігати більше рідини.

Контроль артеріального тиску

Артеріальний тиск – це сила, з якою кров долає стінку кровоносної судини. Підвищений рівень артеріального тиску свідчить про високе навантаження на судини та серце. Здорові нирки зберігають артеріальний тиск на потрібному рівні.

Секреція гормонів

Нирки секретують ряд гормонів, таких як ренін та еритропоетин, а також синтезують вітамін D. Завдяки реніну організм контролює рівень артеріального тиску. Еритропоетин допомогає кістковому мозку утворювати червоні клітини крові – еритроцити. У разі порушеної функції нирок, еритропоетин утворюється у недостатній кількості та розвивається анемія. Крім того, нирки контролюють кількість фосфату крові. Підвищення фосфору призводить до порушення фосфорно-кальцієвого обміну, підвищення паратиреоїдного гормону та зменшення кальцію.

Анатомія людини

До сечової системи належать: нирки (права/ліва), сечоводи (правий/лівий), сечовий міхур і сечівник.

Нирка (мал. 169) звичайно парний орган бобоподібної форми. Розташована по обидва боки хребтового стовпа на рівні двох нижніх грудних і верхніх поперекових хребців.

Середня довжина нирки 10 — 12 см, ширина 5 — 6 см і товщина 3 — 4 см; маса 120 — 200 г. У нирці розрізняють: два кіпці (полюси) — верхпій (тупий) і нижній (загострений); передню (випуклу) і задню (сплощену) поверхні; бічний (випуклий) і присередній (увігнутий) краї. На присередньому краї містяться ниркові ворота (hilum renalis), звідки виходить сечовід і які є місцем проходження судин і нервів. Ниркові ворота переходять у велику ниркову пазуху (sinus renalis).

На лобовому розрізі нирки (мал. 170) видно ниркову кору (cortex renis) завтовшки близько 5 мм блідо-коричневого кольору і нирковий мозок (medulla renis) голубуватого кольору. Останній складається з 16 — 20 ниркових пірамід (ругатіdes renales) темнішого забарвлення, відокремлених одна від одної прошарками ниркової кори — нирковими стовпами .

Ниркові піраміди разом з нирковими стовпами, що їх оточують, в ембріональному періоді досить чітко відмежовані і називаються нирковими частками (lobi renales). У корі зберігаються певні ознаки частковості у вигляді кіркових часточок (lobubi corticales).

Основи пірамід обернені до поверхні нирки, а верхівки закінчуються нирковими сосочками (papillae renales) (деякі сосочки утворені злиттям двох, рідше трьох верхівок пірамід). На верхівці кожного сосочка відкривається 15 — 20 ледь помітних сосочкових отворів, через які виділяється сеча. Ниркові сосочки спрямовані до ниркової пазухи і занурені в малі ниркові чашечки (calyces renales minores). Кілька малих чашечок, зливаючись, утворюють велику чашечку нирки (calyx renalis major). У нирці людини є три, іноді дві великі чашечки. З’єднуючись одна з одною, великі чашечки утворюють ниркову миску.

Ниркова миска (pelvis renalis) (див. мал. 170) має вигляд сплюснутої в передньозадньому напрямку лійки, основа якої обернена до великих чашечок, а верхівка переходить у сечовід.

Стінка нирки, так само як і ниркових чашечок, складається із слизової, м’язової (з різноманітно спрямованих шарів міоцитів) і адвентиційної оболонок.

Нирка — це життєво важливий орган; його екскреторна функція, яка полягає в утворенні сечі, неподільно пов’язана із забезпеченням сталості внутрішнього середовища організму — гомеостазу.

Структурно-функціональною одиницею нирки є нефрон (nephron) (мал. 171), який складається з ниркового тільця (corpusculum renale) та системи канальців нефрона (tubuli nephroni).

Кожне ниркове тільце утворене клубочком (glomerulus) кровоносних капілярів з приносною (більшого калібру) та виносною (меншого калібру) клубочковими артеріолами (мал. 172) і двостінною капcулою клубочка (capsula glomeruli) (Шумлянського — Боумена), що є впинанням сліпого кінця ниркового канальця, внутрішня стінка якого тісно зрощена з клубочком ниркового тільця.

У ниркових тільцях відбувається екскреція сечі з крові. З просвіту капсули клубочка сечовий екскрет потрапляє до канальців нефрона: проксимальні звивистий і прямий канальці, низхідна й далі висхідна частини тонкого канальця (петлі нефрона), дистальні прямий і звивистий канальці і збірна трубочка, до якої надходить сеча з кількох нефронів. Збірні ниркові трубочки впадають у прямі трубочки, які переходять у сосочкові протоки (18 — 20), що відкриваються на верхівці сосочка ниркової піраміди.

Ниркові тільця і звивисті частини канальців містяться в нрірковій корі і ниркових стовпах, прямі канальці петлі нефрона і збирні трубочки — у межах ниркового мозку, ниркових пірамід.

Нирку вкривають три капсули: волокниста (capsula fibrosa), що прилягає безпосередньо до нирки і в здоровому стані легко відділяється, жирова (capsula adiposa), яка обгортає нирку з усіх боків і завжди має достатню масу (особливо ззаду), і ниркова фасція (fascia renalis) — (від поперекової фасції). У вертикальному положенні людини фіксації нирки сприяють її великі кровоносні судини, жирова капсула, ниркова фасція та внутрішньочеревний тиск.

Топографічна анатомія. Нирки розташовані в заочеревинному просторі в ніші, утвореній mm. quadratus lumborum et psoas major таким чином, що прямі лінії, проведені через обидва кінці кожного м’яза, сходяться догори і перехрещуються на рівні тіл TIV — TVII хребців. Права нирка лежить нижче на 1 — 1,5 см від лівої (ТХІ —LII). До верхніх кінців нирок прилягають надниркові залози.

Передня поверхня правої нирки через пристінкову очеревину стикається з вісце-ральною поверхнею правої частки печінки, правим згином ободової і частково з низхідною частиною дванадцятипалої кишок. Передня поверхня лівої нирки прилягає до шлунка (відмежована від нього пристінковою очеревиною і чепцевою сумкою), підшлункової залози, лівого згину ободової кишки і її низхідної частини.

Проекція нирок на передню стінку живота: більша частина правої нирки з правим сечоводом проектується на праву бічну ділянку і лише верхній край правої нирки частково проектується на праву підреброву ділянку; більша частина лівої нирки з лівим сечоводом проектується на ліву бічну ділянку, а її верхній край — на ліву підреброву ділянку.

Кровопостачання нирки здійснюється однойменними (парними) артеріями, що відходять від черевної частини аорти. У воротах нирки ниркова артерія ділиться звичайно на три гілки: до верхнього та нижнього кінців і до центральної частини органа. У паренхімі нирки від цих гілок відходять міжчасткові артерії, які на ділянках основ пірамід називаються дугоподібними артеріями. Від останніх у товщу ниркових кори й мозку відходять численні артерії. У межах кори — це променеві кіркові (міжчасточкові) артерії, від яких крім дрібних гілок до кожного ниркового тільця відходить приносна клубочкова артеріола (arteriola glomerularis afferens), яка переходить у клубочкові кровоносні капіляри. Звідси виходить також виносна клубочкова артеріола (arteriola glomerularis efferens), що розгалужується на капіляри, зв’язані з венозною системою. У мозкову речовину дугоподібні артерії посилають велику кількість прямих артеріол, які йдуть за ходом прямих канальців нефронів і переходять через капілярну сітку у венозне русло.

Таким чином, артеріальна кров у нирковій корі двічі проходить через капілярне русло. Перший раз це відбувається у нирковому тільці, де артеріальна кров, заповнивши капіляри клубочка, сповільнює свою течію, що й забезпечує належну екскрецію сечі.

Відтік венозної крові починається в нирковій корі зірчастими венулами, які добре видно на розрізі нирки, у мозковій речовині — прямими венулами. Далі ниркові вени повторюють хід артерій.

Лімфатичних капілярів усередині ниркових часток і ниркових тілець немає, вони проходять тільки в міжчасточковій сполучній тканині. Відвідні лімфатичні судини йдуть до вузлів заочеревинного простору.