Як дізнатися чи є в мене польське коріння

0 Comments

Зміст:

Слідами таємного шляхтича. Як знайти польських предків

Практичні поради, як шукати інформацію про своє коріння.

«Мій прадід був поляком , ще моя бабуся молилася польською, цікаво було б знайти польське коріння». «Мій чоловік — нащадок польської графині, його сім’я постійно приховувала своє походження». «За кров’ю я поляк, Польща мене завжди цікавила, це поклик предків».

Коли поклик польських предків починає лунати гучно й вимогливо , виникає закономірне запитання: як довідатися про них більше? З чого почати, щоб знайти відомості про своє коріння та ще й підтвердити все документально?

Ці питання досліджує генеалогія — наука , що має свої методичні принципи і перевірені «в бою» правила.

Правило 1: щоб знайти інформацію , потрібна інформація

Це як в’язання — щоб зробити наступну петельку , повинна бути попередня. Без вихідної інформації пошук документів неможливий. Потрібно знати, як мінімум, у якому архіві, за який період і якого типу документи шукати. Відповіді на ці запитання дає ретельний аналіз інформації, що зберігається у сім’ї. Хоча багатьом початківцям здається, що відомо мало і спертися немає на що, насправді вкрай рідко буває так, що базова інформація, на яку можна «нанизати» пошук, у родині не збереглася.

Для початку треба накреслити робочу схему сім’ї , так зване генеалогічне дерево, і завести досьє на кожного родича. Потім — здійснити інвентаризацію документів, які вдалося знайти у себе вдома та в родичів, зробити їх опис і ретельно розікласти по підписаних течках. Вагому інформацію, наприклад, про дату та місце народження предка може містити навіть стара перепустка. Тому варто детально оглянути всі скриньки, конверти й течки, щоб нічого не пропустити — це важливо. Коли на столі лежатиме стосик свідоцтв про народження, дипломів, військових квитків та інших документів, починаємо заповнювати наші досьє інформацією.

Генеалогічне дерево на прикладі родоводу Острозьких. Джерело: Pinterest

Беремо окремий аркуш на кожного члена сім’ї й виписуємо на ньому все , що знаємо:

  • дати й місця народження , укладення шлюбу/шлюбів і — якщо людина вже померла — смерті;
  • професії й місця роботи з точною назвою підприємств;
  • місця , в яких ця людина мешкала, і дати переїздів;
  • військові звання і назви/номери військових частин , де вона служила;
  • що робила під час світових воєн , чи була репресована або евакуйована.

Усі дати та географічні назви звіряємо за документами. Якщо нам потрібні документи для карти поляка (документ , який підтверджує польське походження і дає великі можливості в сучасній Польщі), складаємо перелік того, що може підтвердити польське походження, і порівнюємо його з тим, що є. На цьому етапі зазвичай з’ясовується, що інформації все-таки мало і укласти повні біографії, не кажучи вже про повноцінний пакет документів для консульства, без консультації зі старшим поколінням не вдається.

Наступний крок: ще раз переглядаємо домашній архів , цього разу в пошуках листів, поштівок, похвальних грамот, старих шкільних зошитів із творами, юнацьких щоденників, блокнотиків із віршами, привітальних телеграм і, звісно ж, фотографій. Фотографії докладно підписуємо: хто, коли, де, за яких обставин. Усі знайдені документи ретельно скануємо з високою роздільною здатністю (або робимо високоякісні фотографії при доброму освітленні), розшифровуємо й переписуємо, паралельно доповнюючи біографічні довідки.

На цьому етапі зазвичай з’являються нові питання , які ми ретельно записуємо, щоб потім поставити їх старшому поколінню. Важливо створювати саме копії та електронні версії всіх матеріалів, оскільки оригінали нерідко губляться і, крім того, зношуються, якщо їх занадто часто брати до рук.

Може виникнути питання: чи дійсно нам потрібні блокноти й зошити , чи варто витрачати час на їх сканування? Не можна недооцінювати документи такого типу! Наприклад, у шкільному творі «Моя сім’я», який написала бабуся мого чоловіка, знайшлося чимало важливих деталей, а дати віршів моєї прапрабабусі допомогли чітко встановити хронологію переїзду й написати запит до архіву. При першому огляді такі «дрібниці» зазвичай непомітні, тому корисно мати під рукою копії.

Коли ви відібрали все найцікавіше й найбільш загадкове з домашнього архіву й склали остаточний список запитань , можна дзвонити до батьків, дідуся та троюрідної тітки. І лише після розмов із представниками старшого покоління є сенс звертатися з запитаннями на генеалогічні форуми в інтернеті, створювати древо на міжнародних порталах і писати до архівів.

Правило 2: не нехтуємо далекими родичами

Неможливо передбачити , де що знайдеш і що від кого дізнаєшся. Може виявитися, що саме той далекий двоюрідний брат, із яким твоя гілка родини не виходить на зв’язок уже багато років, зберігає в себе щоденники прадідуся, а його мама з юності пам’ятає сімейні плітки про прабабусю. У пошуку родичів допомагають соцмережі та регіональні форуми.

Правило 3: не ліземо поперед батька в пекло

«Це все добре , — скажете ви. — Але як же архіви та ДНК-генеалогія?»

На самому початку генеалогічного дослідження — ніяк. Без ретельної підготовки ані запит до архіву , ані генетичний тест не дадуть очікуваних результатів.

Чи не найбільш поширеною помилкою є лист англійською мовою до обраного за покликом серця польського архіву: «Чи згадується в документах прізвище Х? » Я й так можу відповісти: так , у деяких згадується. Але тóму, хто шукає, це жодним чином не допоможе! У кращому випадку архівісти проігнорують запит як такий, що не містить вихідної інформації. У гіршому — приймуть у роботу й виставлять величезний рахунок за невпорядкований пошук документів про невідомих тезок.

Запит до архіву може принести результат у тому випадку , якщо він максимально конкретний, задає чіткі часові рамки й містить багато детальної вихідної інформації. На першому етапі дослідження для грамотно складеного запиту зазвичай не вистачає даних.

Те саме стосується ДНК-генеалогії. Звичайно ж , тест можна зробити будь-коли. Однак не варто розраховувати на те, що номер гаплогрупи або пів тисячі віддалених кузенів із бази лабораторії допоможуть пролити світло на біографію конкретного прадідуся. А от у поєднанні з інтенсивним архівно-бібліографічним дослідженням генетичний тест справді творить дива.

Правило 4: не віримо мітам

Об прив’язаність до сімейної мітології , на жаль, розбивається більшість спроб «дізнатися більше про коріння». Якщо документи розкривають геть іншу історію, ніж та, яку ми в дитинстві чули від бабці, ми часто втрачаємо зацікавлення й закидаємо дослідження. У польській генеалогії є свої характерні легенди.

Класика жанру — шляхтичі , які приховували свій шляхетський родовід. До таємних шляхтичів обов’язково додається секретний герб, опис якого передається з уст в уста від діда до внука, щоразу обростаючи новими подробицями, що вганяють геральдистів у ступор. Безумовно, польські предки цілком могли походити з гербової шляхти, чому б і ні — зрештою, в епоху розквіту Речі Посполитої шляхта складала в ній до 10% населення, що набагато більше, ніж у багатьох інших європейських країнах! Але цю версію обов’язково треба перевірити.

Релігійна приналежність польського предка також може виявитися великою несподіванкою. У сучасній Польщі понад 90 % населення вважають себе католиками. Однак у XIX сторіччі й раніше на польських землях жили люди різних конфесій. Буває , що в пам’яті нащадків залишається лише «приїхав із Польщі» — а отже, був поляком. А насправді мова про німців-лютеран чи світських асимільованих євреїв.

Сімейні легенди об’єднує одне — романтична атмосфера. Уява малює поміщицький маєток , відважного повстанця або месу під звуки органа. Документи, звісно ж, спускають із небес на землю, зате розповідають справжню історію людей, чия кров тече у ваших жилах.

Правило 5: ретельно перевіряємо легенди про шляхетський статус

Після поділів Речі Посполитої наприкінці XVIII сторіччя польські шляхетські сім’ї повинні були підтверджувати свою приналежність до шляхетського стану через державні органи країн , підданими яких вони стали. В Австрійській імперії була створена спеціальна Магнатська комісія, а згодом повноваження працювати з питаннями шляхти отримав Галицький становий сейм. У Російській імперії цим займався спеціальний департамент Сенату — Герольдія. Згадки про шляхетський статус можна зустріти і в інших документах, наприклад, формулярному списку предка або записі про його смерть.

На допомогу приходять також численні польські сайти зі схемами родоводів шляхетських сімей і довідникові видання , список яких можна переглянути, приміром, на сайті Асоціації польської шляхти або в закладці «Шляхта , лицарство» порталу Genealodzy.PL .

Якщо предки жили в Галичині , найперше, що слід зробити, — ознайомитися з довідником «Почет шляхти галицької та буковинської» , виданим у Львові 1857 року, а також зі списком поляків , які отримали шляхетський титул від австрійських монархів у період із 1773 по 1918 рік. Після цього можна братися до пошуку фамільних каталогів у великій колекції сканів на порталі FamilySearch у закладці «Львів — Nobility records» . На жаль , величезний масив документів, пов’язаних із підтвердженням шляхетського статусу, згорів під час Варшавського повстання 1944 року.

Дещо простіше шукати інформацію про шляхетськість предків , які жили в Російській імперії. Передусім необхідно звернутися до родовідних книг, що укладалися для кожної губернії Російської імперії. Причому знайти своє прізвище у алфавітному покажчику до друкованого видання книги кінця XIX століття недостатньо. Потрібно знайти скан самої книги й відшукати там повне ім’я предка.

Дуже ймовірно , що цього імені в родовідній книзі не буде. Чи означає це, що легенда про шляхетськість неправдива? Ні. Більшість шляхетських сімей із колишніх польських територій не пройшла перевірку на відповідність російським формальним критеріям дворянства і, відповідно, не потрапила до тих видань родовідних книг, які сьогодні доступні в мережі. Щоб упевнитися, що до позбавлення прав шляхетського стану предки таки називали себе шляхтою, доведеться звернутися до архівів, щоб знайти їхні імена в давніших родовідних книгах або документах діловодства, пов’язаних із підтвердженням статусу. Можна також пошукати у регіональних архівах скарги щодо неправомірного (з точки зору клопотальника) виключення зі шляхетського стану.

Якщо сімейна легенда розповідає про маєтки , незайве зазирнути до «Географічного словника Королівства Польського й інших слов’янських країн» , щоб перевірити, чи дійсно предки володіли таким маєтком.

Правило 6: ідемо вглиб сторіч , а не навпаки

Знайти «за три кліки» свого польського предка в якихось опублікованих в інтернеті документах XIX сторіччя можна , лише якщо дуже пощастить. Крім того, потрібно буде ще довести, що це саме ваш предок, а не просто людина з тим самим прізвищем. Щоб уникнути конфузу, краще рухатися послідовно, виходячи з того, що пізніші факти дають можливість знайти раніші. Наприклад, невідоме місце народження дідуся може бути вказане в документах про його військові нагороди. Ім’я прабабці може бути в анкеті, яку заповнювала за місцем роботи її донька.

Таким чином починати потрібно з пошуку додаткової інформації про ближчих із хронологічної точки зору родичів , і, відштовхуючись від отриманих відомостей, рухатися у XIX сторіччя, вже до чистокровних польських предків.

Можна користуватися й загальнодоступними інтернет-базами.

Наприклад , база Інституту національної пам’яті Польщі містить інформацію про поляків , які постраждали під час німецької окупації 1939–1945 років. Громадський проєкт «Електронна книга пам’яті України 1941–1945» та база Міністерства оборони РФ «Пам’ять народу» присвячені учасникам Другої світової війни. Бази польських поховань , наприклад, Динамічний гербовник польських сімей , також можуть дати цінну інформацію. Якщо родич був у нацистському концтаборі, передовсім треба перевірити базу в’язнів цього концтабору (наприклад, Аушвіц-Біркенау ).

Портал «Пам’яті героїв Великої війни 1914–1918» містить базу даних і документи , пов’язаних із Першою світовою. Серед них є і списки поляків, які на початку 1920 року поверталися до Польщі з евакуації.

На сайті Польського генеалогічного товариства Genealodzy.pl у категорії Wojna (1914–1918 роки) та на форумі Geneo–Генео знайдемо тематичну добірку посилань , списки загиблих і полонених польських вояків австро-угорської армії та Польських легіонів, а також інформацію про табори військовополонених.

База учасників польського повстання 1863 року доступна в Каталозі січневих повстанців . Зі списками учасників польських повстань , починаючи з 1830 року, можна ознайомитися в розділі «Powstania (1830–1944) — Bazy» порталу Genealodzy.pl. Список польських офіцерів, які під час Листопадового повстання дали присягу вірности Ніколаю I, опублікований на сайті Головного архіву давніх актів (AGAD) .

Якщо предок був польським євреєм , потрібно перевірити величезні бази жертв Голокосту, створені музеєм Яд Вашем та Музеєм Голокосту в Нью-Йорку , а також поховання на єврейських цвинтарях Польщі та базу даних Варшавського ґетто .

Знаючи місце проживання і хоча б приблизні дати життя предків , можна шукати матеріали переписів населення конкретного населеного пункту. Завдяки громадському волонтерському проєкту Олександра Краковського з забезпечення відкритого доступу до архівного фонду України чимало документів уже зараз можна вивчати не виходячи з дому. Не можна не згадати електронні бази проєкту: Вiкiджерела – Архіви. Джерела з архівних установ ; Ревізькі казки Київської губернії ; Вiкiджерела – Єврейське містечко .

Багато цікавої генеалогічної та біографічної інформації , зокрема скани довідкових видань та архівних документів, містять регіональні краєзнавчі портали та групи в соціальних мережах, наприклад, сайт «Історія Полтави» та група «Родоводи Кременчука» .

Правило 7: шукаємо метрики

Базові генеалогічні документи , що становлять кістяк пошукового процесу, — це записи в так званих метриках: метричних книгах і виписках із них. Вважається, що ці документи правдиві за визначенням, оскільки вірогідність вписаної інформації завіряють своїми підписами відповідальні особи та свідки. Звісно ж, і в метричних книгах можуть бути помилки, але все-таки не в даті та місці. Крім того, інформацію з метричної книги з юридичної точки зору не можна просто так підважити, хіба що в судовому порядку.

Метричні книги в Польщі надзвичайно інформативні. Наприклад , із запису про укладення католицького шлюбу можна дізнатися про вік наречених, імена їхніх батьків, дівочі прізвища матерів, місце проживання й професію чоловічих членів сім’ї й навіть те, чи були живі батьки молодят у день вінчання.

Польські метрики мають свою специфіку. Тривалий час територія країни була розділена між трьома державами — Росією , Німеччиною й Австрією, кожна з яких мала своє законодавство і власні принципи ведення реєстрів населення. Залежно від часу й території метричні книги можуть бути написані російською, польською або навіть латиною.

Черговість пошуку метричних записів — також «углиб». Від батька до діда , від діда до прадіда, від прадіда до прапрадіда. Щоб пошуки потрібного запису увінчалися успіхом, потрібно знати релігійну приналежність предків. Якщо у католицьких метричних книгах запису про людину не виявилося, варто пошукати у православних, лютеранських та юдейських книгах.

У пошуках метричних книг із парафій на території сучасної Польщі може придатися Geneteka — база записів про народження , шлюби та смерті з різних християнських парафій у Польщі. Юдейські записи вносяться до бази Jewish record indexing — Poland . Обидві бази заповнюються волонтерами , тож до проєкту може приєднатися кожен.

Якщо Geneteka не допомогла , шукаємо відскановані метричні книги. Їх потрібно буде переглядати вручну. Метричні книги з території сучасної Польщі викладені на порталі Польської генеалогічної асоціації . Також можна перевірити сайти Szukaj w archiwach (Шукай в архівах) та Family Search . Електронні копії метричних книг різних конфесій , що були на колишніх територіях Речі Посполитої, доступні онлайн на сайті вже згаданого AGAD .

Відскановані метричні книги з українських архівів можна знайти на сайті проєкту «Вiкiджерела – Архіви. Джерела з архівних установ» .

Після двох світових воєн метричні книги багатьох парафій , на жаль, не збереглися або збереглися частково. Перевірити наявність метричних книг парафій, розташованих на території сучасної Польщі, можна на порталі Szukaj w archiwach . У випадку парафій , розташованих на території сучасної України, у пригоді стає віртуальний каталог «Метричні книги в архівах України» , а також багатотомне видання «Зведений каталог метричних книг, що зберігаються в державних архівах України», доступне в електронному вигляді на сайті Українського науково-дослідного інституту архівної справи та документознавства. Не всі метричні книги відскановані й викладені у вільний доступ. У цьому випадку треба звернутися до того архіву , де зберігається документ, який вас цікавить.

Архівні матеріали. Джерело: Динамічний гербовник польських сімей

Правило 8: зачіпки можуть бути в будь-яких документах

Саме тому наші досьє необхідно доповнити відомостями про професії , соціальний стан, нагороди, освіту та всілякими деталями, які зможуть скерувати пошук у новому напрямку.

Дореволюційні особові справи студентів університетів , що зберігаються в регіональних архівах, зазвичай містять багато безцінної інформації про самого студента і його батьків. Вихідною точкою в дослідженні може бути згадка імені предка у переліку студентів університету. Списки студентів деяких університетів можна знайти в інтернеті, наприклад, на порталі eScriptorium .

Якщо польський предок був пов’язаний із військом , то відомості про нього можна знайти у Галузевому державному архіві Міністерства оборони України та Польському військовому архіві в Рембертуві. Якщо він був купцем, мав власну справу — варто шукати в регіональних архівах списки купців та документи про вступ до гільдії, а також згадки про предка у дореволюційних довідкових виданнях. Якщо він був чиновником, його ім’я увіковічене на сторінках губернських пам’ятних книг, а в архівних фондах цього відомства міг зберегтися формулярний список — висловлюючись сучасною мовою, офіційне резюме. Якщо він жив на території Другої Речі Посполитої, яка після Другої світової війни ввійшла до складу СРСР, то варто ознайомитися з колекцією Бібліотеки Кресів .

Де шукати скани документів і довідкових видань? Передовсім на сайтах великих українських , російських та польських бібліотек. Крім уже згаданих, варто звернути увагу на Національну історичну бібліотеку України , російську Національну електронну бібліотеку та бібліотеку Варшавського університету .

Правило 9: набуваємо систематичної (само)освіти

Чарівність і складність генеалогії полягає в тому , що ця справа вимагає постійного самовдосконалення. Навіть досвідчені спеціалісти весь час дізнаються щось нове, адже неможливо знати всі нюанси історії та джерелознавства стосовно всіх регіонів і соціальних верств! Кожен наступний знайдений документ відкриває нові перспективи і ставить нові питання.

Розпочати знайомство з генеалогією можна з форуму Geneo–Генео та Українського генеалогічного форуму . Можна зазирнути на портал «Всеросійське Генеалогічне Древо» (ВГД) , зокрема до розділу «Поради генеалогам-початківцям» і добірки постів із базових тем генеалогічного пошуку. Тим , хто читає польською, корисний буде портал Genealogia Polaków та короткий підручник , опублікований на сайті AGAD .

Можна приєднатися до групи UAGenealogy у фейсбуку або до російськомовного навчального «Генеалогічного зібрання» , де я особисто опікуюся темою пошуку польського коріння. Дуже багато дають генеалогічні конференції, які завжди мають принаймні почасти навчальний характер.

Нарешті якщо ви добре знаєте польську мову й маєте можливість упродовж року один раз на місяць проводити два дні у Варшаві , можна записатися на єдину на сьогодні у Польщі післядипломну університетську програму з генеалогії в Університеті Кардинала Стефана Вишинського (UKSW). Це дасть можливість не лише здобути систематичні знання й диплом , але й познайомитися з польськими спеціалістами-практиками , які допоможуть знайти те, що ще не знайдено.

Правило 10: ділимося інформацією

Неможливо вести ефективний пошук , не ділячись одночасно знайденою інформацією. Ваші статті у блозі, пости у фейсбуку або фамільні теми на українських, російських і польських генеалогічних форумах (наприклад, на сайтах Genao–Генео , ВГД , Genealodzy.pl , Genealogia Polaków ) , можливо, колись помітять далекі родичі, яких також захопив поклик предків, або інші дослідники, і вони вийдуть на зв’язок. А це означає — з’являться невідомі фотографії, цікаві документи, нова інформація.

Озброївшись цими правилами , можна сміливо вирушати у захопливу подорож у часі. Як бажають одне одному генеалоги, вдалого пошуку!

Правило 11: готуємося бути поліглотами

Джерела інформації про польських предків можуть бути написані різноманітними мовами: українською , польською, російською, німецькою, навіть латиною! Зміст деяких документів можна зрозуміти самостійно, за допомогою тематичних генеалогічних словничків, наприклад, латинсько-польського та німецько-польського словників зворотів , що зустрічаються в документах, або російсько-польського лексикону професій .

Правило 12: шукаємо стару пресу

Уявімо , що ваш предок був активною дійовою особою події, яка широко висвітлювалася у пресі. З однієї такої газетної замітки можна дізнатися багато цікавого. Щоправда, переглядати старі газети досить складно. На порталі Libraria представлені відскановані підшивки українських газет із можливістю повнотекстового пошуку. Однак отримати повний доступ до електронних документів можуть лише читачі півсотні українських бібліотек.

Відскановані українські газети можна знайти також на порталі Цифрової бібліотеки історико-культурної спадщини , у сервісі Російської національної бібліотеки «Газети в мережі та поза нею» , у польській електронній бібліотеці Polona , а також у базі East View On Demand . Польськомовна українська преса 1920–1930-х років чекає своїх читачів на сайті проєкту Інституту польської мови Польської академії наук.

Правило 13: вивчаємо доступні описи на сайтах архівів

Якщо наш польський предок був власником маєтку , він міг вступати в майнові суперечки, а після його смерті його майно могло бути описане. Він міг стати жертвою кримінального злочину — або навіть сам міг піти під суд. Безумовно, нічого приємного для самого предка у всьому цьому не було, однак для нас документація, що залишилася після розгляду, — безцінне джерело інформації.

Щоб знайти заповітну течку , потрібно зазирнути до списків справ, які розглядалися дореволюційними судами. Знайти їх нескладно — за умови, що цей архів опублікував цю інформацію на своєму сайті. Треба знайти перелік фондів, тобто тематичних масивів документів, і вибрати ті, що стосуються судів і дворянської опіки. Документи кожного фонду організовані за допомогою так званих описів — списків справ, приписаних до цього фонду. Інколи саме читання назв справ втягує, ніби захопливий детектив.

Наприклад , у Державному архіві Житомирської області зберігаються документи Волинської палати кримінального і громадянського судів , а скани описів можна завантажити з сайту. Відкриємо інвентарний опис № 6 фонду «Волинський головний суд, м. Житомир». Це переважно майнові справи: «про здійснення купчої на продаж поміщиком Држевецьким поміщиці Якубовській поселення Топча Ровенського повіту, за 6000 руб. сріблом», «про позов поміщиці Дембінської до поміщика Ольшевського про гроші» — шість років сперечалися! Можна лише позаздрити нащадкам цих поміщиків, адже якщо вони зацікавляться своїм родоводом, цікаві документи терпляче чекають їх на полицях архівного сховища в Житомирі.

А ось справа , яка пройшла через Волинську палату кримінального суду: «Про знайдену зброю й бойові снаряди в домі поміщика Мочульського». Зважаючи на дату — 1863 рік — велика ймовірність, що нащадок поміщика Мочульського знайде там інформацію про повстанську діяльність свого пращура.

Справи житомирського повітового суду можуть дати інформацію про такі подробиці з життя предків , яких не створить і найсміливіша уява. «За звинуваченням К. Костржицького у крадіжці церковних грошей», «за звинуваченням Плотницької у носінні хреста, що відрізняється за своєю формою від звичайних хрестів», «за звинуваченням Р. Янушевського у крадіжці масла у міщанина Кашпера», «за звинуваченням В. Василевського у крадіжці шинелі в шевця Сарнацького» — про що тільки не дізнаєшся!

Інколи вже самі назви справ містять надзвичайно цінну генеалогічну інформацію: імена , ініціали, прізвища та характер споріднености, наприклад: «про затвердження поміщика М. Ф. Залеського у правах спадку на майно, що залишилося після смерті його матері Д. Ю. Залеської» (справа з опису № 3 фонду «Волинська об’єднана палата кримінального і цивільного суду м. Житомира»).

Переклав Андрій Савенець

Польське походження. Як знайти та довести польське коріння для карти поляка?

Тим, хто перебуває у Польщі та претендує на отримання ПМП, можна спробувати знайти польське походження, для отримання карти поляка. Наше сторіччя цифровізації і збереження архівів дає людям шанс знайти інформацію про своїх предків. Головне зрозуміти де шукати.

У нашій статті ми поговоримо про процес пошуку підтвердження польського походження для отримання карти поляка.

Навіщо треба підтверджувати польське походження?

У більшості випадків пошук польського походження несе суто практичний сенс. Адже підтвердження польського коріння є підставою для отримання карти поляка або статусу ПМП у Польщі.

Саме про ці практичні аспекти пошуку підтвердження польського походження ми поговоримо далі у нашій статті. Якщо ви припускаєте, що у вас може бути польське коріння, ми допоможемо вам його знайти.

Які родичі підходять для карти поляка?

Польське походження визначається законом про репатріації. Крім того, за законом карту можуть отримати іноземці, які можуть довести своє польське походження через членів сімʼї, тобто через батьків або через дідусів та бабусь. Тобто обидва закони посилаються на закон про репатріації, а факт підтвердження коренів буде однаковим для обох випадків.

Людиною польського походження, у розуміння закону, вважається той, хто заявляє, що має польську національність. Підтвердженням цього може бути наявність хоча б у одного з найближчих родичів до прабатьків польської національністі.

Що стосується національності предків, то варто звернути увагу на наступне правило. До уваги приймаються тільки вказані родичі: один з батьків, бабусі та дідусі, а також прабабусі та прадідусі. Інші родичі не можуть бути зараховані. Якщо батьків та бабусі з дідусем достатньо для підтвердження одного, то прабабусь та прадідусів повинно бути мінімум двоє.

Які документи підтверджують польське походження?

У цьому моменті необхідно знову звернутись до закону про репатріації, який регулюються всі випадки, які нам цікаві. Тож за законом доказом польського походження можуть бути документи, заявника, його батьків або дідусів та бабусь, які видані польською державою, церковною владою або владою колишнього СРСР. Мова йде про наступні документи:

  • Польські документи, які підтверджують особистість;
  • Записи громадського стану, їх копії або свідоцтва про хрещення, які підтверджують польську національність;
  • Документи, які підтверджують проходження військової служби у Війську Польському, що також містять записи про польську національність;
  • Документи, що підтверджують факт депортації або висновки, які стверджують записи про польську національність;

Доказом польського походження можуть також бути інші документи, такі як:

  • Документи про реабілітацію депортованої особи з відміткою про його польську національність;
  • Підтвердження про переслідування людини через його польську національність;

Виділені нами вище моменти підкреслюють наступне:

  • Приймаються документи, які були видані державною владою або церквою, які діяли на території Польщі у будь-які часи;
  • Документи, що були сформовані владою СРСР, також можуть бути прийняті, однак отримуватись документ міг і після припинення існування ваканої держави, і був виданий сучасними органами влади, але мав відсилання до часів СРСР.
  • В усіх вказаних у законі переліках використовується слова «зокрема», що означає використання й інших документів, які підтверджують національність.

Розглядати питання необхідно саме з підтвердженням національності. Наприклад, служба у Війську Польському, без вказання на національність, підтвердженням вважатись не буде.

На це важливо звернути увагу, адже деякий час правила були іншими, і факт служіння, хрещення чи громадянства без вказання національності могла надати право відносити себе до поляків. Однак на сьогодні прийняття відбувається лише після свідчень про національність.

Складнощі з архівами України

Наразі виникають деякі складнощі повʼязані з отриманням сучасного документу і українських архівах. Адже за нинішнім законодавством, працівники архіву можуть надавати замість копій документів офіційну виписку. В ній буде вказано все необхідне, в тому числі й польська національність, а також підпис та печать.

Проте проблема полягає в тому, що документ виданий сучасною Україною, а не СРСР, через що такі виписки у консульствах на розгляд не приймають. Проте не рідко бувають випадки, коли такі документи все ж приймають.

Напевно все залежить від попиту, коли він великий, то виписки намагаються ігнорувати, а коли людей бажаючих отримати карту поляка мало, тоді такий документ береться до уваги. Тож якщо вам з випискою один раз відмовили, є сенс спробувати ще раз через деякий час.

Карта поляка через карту батьків або бабусі чи дідуся

Після деяких суттєвих поправок у законодавстві у 2022 році, це питання стало принциповим. Відповідно до чинного законодавства претендувати на карту поляка можуть іноземці, чії батьки або бібуся чи дідусь мають або мали карту поляка.

Якщо раніше за картою батьків свої документи могли отримати тільки неповнолітні діти, то тепер ці можливості більш розширені для людей будь-якого віку. Карта поляка вказаних рідних буде підставою та підтверджуючим документом.

Як визначити польське походження за прізвищем для отримання карти поляка?

Ви можете зробити це двома перевіреними засобами: назвемо їх домашній пошук та запит до архіву. І розглянемо кожен з можливих варіантів більш детально. Кінцевий результат — це отримання документу, що підтверджує ваше коріння.

Домашній пошук польського коріння

Якщо у вас поки що немає ніяких даних, тоді цей етап буде необхідним. Знайти своє походження найпростіше саме за прізвищем, адже саме прізвище наводить на думку про наявність польських коренів. Звичайно ж саме по собі прізвище не є підтвердженням національності, але це може стати стимулом для пошуку.

Запитайте батьків чи родичів

Це напевно найпростіший крок. Сімʼя зможе вам дати багато корисної інформації щодо спорідненості. Звичайно точні дані ви не отримаєте, проте факт наявності польських родичів виявити цілком можливо. Також ви матимете змогу отримати від рідних документи, які дозволять вам презентувати на карту поляка.

Складіть генеалогічне дерево

Перед вами не стоїть задача розписати складні схеми та вимальовувати десятки поколінь. Все що треба, це створити простеньке генеалогічне дерево до прабатьків, та уточнити на яких етапах ваші предки були поляками, і що з цього можна довести.

Задача цього кроку — визначити ваших предків по всім лініям, яка можуть бути поляками. Також це допоможе знайти польське коріння по прізвищу, так як і більшості випадків прізвище передається по чоловічій лінії, отже пошук буде звужено.

Заведіть досьє на кожного свого родича

Відкинувши зі списку всіх родичів, які точно не мають польського коріння, на кожного хто залишився вас потрібно буде завести окрему справу. Це не складний процес, який не забере багато часу.

Для заведення досьє вам знадобиться папір або окремий файл до якого ви запишете:

  • Імʼя, прізвище та по-батькові вашого родича.
  • Факти, які поглиб підтверджуватись документально. Це може бути свідоцтво про народження, шлюб, службу, смерть та інше.
  • Місця де ці факти відбувались. Цей момент є важливим.
  • Рідні та близькі, у яких можуть бути домашні архіви чи будь-які корисні документи.

Шукайте та відцифровуйте документи

На цьому етапі вам потрібно буде здійснити пошук за домашнім архівом. Потрібно опитати всіх, у кого може бути інформація. Поспілкуйтесь з батьками та бабусями і дідусями. Будь-яка інформація буде корисною для вас.

Все що зможете знайти обовʼязково відцифруйте. Нехай будуть копії у електронному форматі. Проте якщо документи містять у собі інформацію про польську національність, тоді їх варто одразу нотаріально завірити і, за необхідності, зробити завірений переклад.

Отримайте результати

Якщо на попередніх етапах вам вдалось знайти всі необхідні документи — вітаємо, ви щаслива людина. Проте повезти може не кожному, адже не у всіх родичів зберігаються на руках документи. Але не варто розчаровуватися, краще підготуйтесь до подальших пошуків.

Документи, без яких не обійтись для підтвердження польського походження

Звичайно ж одного документа, який підтверджує, що ваш родич поляк може бути недостатньо. Необхідно довести, що мова йде саме про вашого родича, тобто повинен бути проведений документальний ланцюг від нього до вас.

Наприклад якщо ваша мати була полячкою, вам знадобляться наступні документи, щоб довести, що ви є родичами:

  • Свідоцтво про народження бабусі;
  • Дані про шлюб та зміну прізвища бабусі;
  • Свідоцтво про народження матері;
  • Дані про шлюб та зміну прізвища матері;
  • Ваше свідоцтво про народження;
  • Дані про шлюб та можливу зміну прізвища.

Це краще враховувати одразу, щоб не довелось потім доносити всі документи, яких не вистачає.

Пошуки у архівах Польщі та України

На цьому етапі все буде не так просто, як може здаватись на перший погляд. Ваша ціль знайти всі необхідні документи, які підтверджують ваше польське походження.

Обирайте архів для запиту

Якщо ви знаєте, що ваші предки проживали на території Польщі, вам потрібні документи, які б могли це підтвердити. Наприклад, якщо ви знаєте, що ваша бабуся народилась в Кракові, ваш потрібно знайти її свідоцтво про народження, де буде вказано польське місто.

Також для підтвердження коріння необхідно знайти документ з польською національністю, де саме він був виданий — неважливо. Це можуть бути навіть ті міста, які зовсім не мають відношення до Польщі.

Після того, як ви визначите місце, вам треба буде відправити запит до архіву тієї країни, регіону чи населеного пункту, де ця територія знаходиться на сьогоднішній день. Наприклад, якщо свідоцтво про шлюб чи народження було видано на Волині, в часи коли вона входила до Польщі, тоді запит потрібно відправити до українських архівів.

Виясніть можливість наявності документів

Цей крок допоміг у багатьох випадках, але не у всіх. Ваша задача визначити сам факт наявності документа — поки ще не отримали його, вам треба визначитись з тим, що саме необхідно шукати.

У багатьох сучасних архівах є онлайн-версії для пошуку, на яких ви зможете знайти назву, дату та інші параметри.

Сервіс Szukajwarchiwach

Давайте розглянемо на прикладі одного зручного сервісу пошуку по польських архівах — Szukajwarchiwach:

  • Перш за все треба перейти на сайт сервісу.
  • Далі вам треба ввести імʼя та прізвище свого родича, який може бути потенційним поляком.
  • Далі вам треба ознайомитись зі свідченнями, які відмічені на сайті. Наприклад, якщо ви знаєте, що ваш родич служив у Польській армії, тоді вам треба обрати необхідний результат.
  • Обираємо необхідний результат і відкриваємо сторінку з інформацією. Знайдені документи варто перевірити та підібрати з них той, де буде вказана національність.
  • На жаль не всім везе, проте розчаровуватись не варто — сам факт присутно у цій базі, це вже велика вдача.

Крім того, можна виявити унікальний номер запису, а також архів, де зберігаються необхідні документи. За цими параметрами й можна відправляти запит.

Сервіс reabit

Ще один сервіс для використання онлайн без даних — reabit.org.ua.

  • Перш за все вам потрібно перейти на сторінку бази даних. Введіть імʼя та прізвище свого родича, який потенційно може бути поляком і натисніть «знайти».
  • В результатах пошуку оберіть необхідну людину.
  • Натисніть на сторінку з потрібною людиною і ознайомтесь з даними.

Що ви можете знайти потрібного? Давайте розглянемо на прикладі:

  • По-перше — це національність, тобто документи з інформацією про це.
  • Місце народження, яке дає нам змогу шукати свідчення про народження та хрещення.
  • Останні місце проживання.
  • Дата реабілітації. Про це також можуть існувати документи.
  • Номер та місце зберігання архівно-слідчої справи, та інших документів, на основі яких була складена ця картка. А також унікальний номер запису. На цьому моменті ми досягли основної мети — знайшли де і що треба шукати.

Якщо такий пошук не дав ніяких результатів, розчаровуватись не варто, адже є ще багато інших діючих способів.

Складіть запит до архіву

Запити формуються в залежності від адресата та типу запитуваного документу. Після того, як ви визначились з тим, що та де ви шукаєте — варто звʼязатись з конкретним закладом та зʼясувати прийнятий формат запису.

Головне, в запиті повинно бути вказано максимум інформації, яку вам вдалось знайти: імʼя, прізвище та по батькові, дата та подія. Варто чітко позначити, що відомо точно, а що лише припускається.

Відправте лист та очікуйте результат

Документ потрібно отримати на папері, тому краще за все запит відправити листом. Заказним листом з повідомленням. Повернення повідомлення буде означати, що кореспонденція залишена.

Точний термін відповіді не встановлено, і як правило, це не швидкий процес, який може зайняти декілька місяців. Проте чим детальніше складено запит, тим швидше і точніше буде отримано відповідь.

Отримайте результат

Це останній та найпростіший етап. Отримайте відповідь та ознайомтесь з документами. Однак морально, це може бути дуже важка частина, адже тільки зараз вам стане відомо, чи є у вас польське походження і чи не дарма це все виконано. Головне, це не засмучуватись та не здаватись. Адже іноді є можливість довести своє коріння без документів.

Як довести польське походження без документів?

Тут є два способи: отримання карти поляка без коріння і доведення своєї національності у суді.

Карта поляка без польського коріння

Для цього існує всього один варіант, який вказаний у законі про карту поляка. За законом карта поляка надається іноземцю, якщо він:

  • доводить, що він сам має польську національність, або хоча б один з його батьків, бабусь чи дідусів мали польську національність;
  • надає довідку з громадської організації, яка підтверджує його активну участь у діяльності на благо поляків, польської мови та культури;
  • надає документ, що підтверджує допомогу польській національній меншині протягом як мінімум 3 років.

Признання національності через суд

Це дуже непростий процес, проте можливий. Судове рішення буде прийматись консулами на розгляд, однак процедура має багато нюансів.

Одночасно, зовсім не маючи аргументів довести своє громадянство не вдасться, тобто одного тільки бажання недостатньо. Але в суді можуть бути визнані непрямі свідчення, що, в принципі, і робить цей спосіб іноді єдиним можливим.

Наприклад, з усіх документів, яку вдалось знайти, є лише свідчення, що полячкою була сестра вашої бабусі. Таким документ не буде прийнято у якості підтвердження польського коріння, проте суд завдяки гарній доказовій базі, може вирішити, що якщо полячкою була сестра бабусі, тоді й сама бабуся мала ту ж саму національність. Таким чином ви можете бути визнані поляком.

Поради для пошуку документів

Давайте розглянемо на що ще варто звернути увагу під час пошуку документів про польське походження:

  • Зверніть увагу, що радянські документи 1921 та 1922 років, як правило не містять свідчення про національність.
  • У радянських документах з кінця 1940 до середини 1950 років дуже рідко зустрічається така національність, як поляк. Це стосується навіть тих людей, хто справді мав таку національність. Виключенням є лише судові папери.
  • Документи часів Російської імперії, які були випущені на території Царства Польського, свідчень про національність не мали. Одночасно місцеві документи тих часів такі дані можуть мати.

Всі вищезазначені параметри варто враховувати, щоб не витрачати дарма час на пусті запити.

Сподіваємось, що у своїй статті ми змогли вам детально відповісти на всі запитання, які стосуються польського походження.

Більше корисної інформації для українців в Польщі — Гроші.pl.

Як віднайти своє коріння в польських архівах

Польща – одна з багатьох країн, які всіляко дбають про залучення в країну близьких за менталітетом співвітчизників. Керівництвом країни запущено ряд програм спрямованих на це. При цьому для участі в будь-якій з них необхідно польське походження, довести яку повинен сам учасник. Навіщо і як шукати свої коріння в польських архівах у 2024 році — актуальна тема для етнічних поляків, які живуть сьогодні в різних частинах Європи.

Навіщо шукати польські коріння

Залучення співвітчизників в країну – одне з головних напрямків сучасної демографічної політики Польщі. Трудовим мігрантам належить важлива роль в економічному зростанні Республіки Польща (РП), і тому країна зацікавлена, щоб серед них було якомога більше етнічних поляків.

Однією з найпопулярніших на пострадянському просторі програм, спрямованих на їх залучення, є Карта поляка – документ, що підтверджує приналежність до польської нації.

Відповідно до п. 3 ст. 2 Ustawа o karcie polaka, для отримання картки необхідно довести польське походження: своє чи своїх прямих родичів – батька чи матері, дідусів і бабусь, прадідусі і прабабусі.

Довести необхідно документально – представивши консула або воєводі, який проводить співбесіди на Карту поляка, відповідні обґрунтування, отримані в держустановах, польських та інших архівах, церквах та інших організаціях.

Але при цьому мало буде лише підтвердити польські коріння предків – на співбесіді необхідно продемонструвати знання мови, історії, культури й традицій польської держави.

Що може підтвердити польські коріння

Закон про карту поляка не передбачає конкретного переліку документів, які будуть прийняті в якості дійсних доказів. Законодавець виходить з того, що це можуть бути будь-які документи, в яких однозначно зазначено польське походження кандидата або його предків по прямій лінії.

Звертаємо увагу, що це можуть бути лише документи, що підтверджують польську національність: з кінця 2017 року громадянство Польщі, яким раніше володіли предки заявника, не є підставою для визнання такого заявника поляком. Тому не варто плутати національність і громадянство, у документі має бути однозначно вказано: національність – поляк/полька.

Разом з цим, існують положення Ustawа o repatriacji (Закону про репатріацію), яким законодавець також дозволяє керуватися при підтвердженні польського походження. Стаття 6 цього Закону стверджує, що доказами польської національності можуть бути документи, видані польськими держустановами та церковною владою, а також будь-які документи, видані державними органами країн-колишніх союзних республік, а саме:

  • документи, що посвідчують особу (наприклад, паспорт, в тому числі дипломатичні, документи апатридів та інші із зазначенням національності);
  • свідоцтва про громадянський статус (наприклад, свідоцтво про народження, шлюб, про смерть, про зміну імені або інший акт цивільного стану);
  • свідоцтва про хрещення, якщо в них зазначена національність;
  • документи про армійську службу, якщо в них зазначена польська національність (військові квитки, довідки);
  • документи про депортацію, засудження, тюремному ув’язненні, якщо вони містять запис про національність (постанови, вироки суду);
  • документи про переслідування, пов’язаних з польською національністю, про реабілітацію поляка;
  • будь-які інші довідки та документи, якщо в них вказано на польське походження.

Враховуючи вищесказане, доказом польського коріння можуть служити будь-які документи з зазначенням на національність, якщо вони мають ознаки офіційних: мають стандартну форму, вказівку реквізитів видавця, підпис, печатку тощо.

Безумовно, працівники консульства будуть здійснювати перевірку їх достовірності, та якщо вони виявлять ознаки фіктивності документа, то це стане підставою для відмови в Карті поляка.

Як і де знайти документи про польське коріння

Пошук необхідних свідоцтв слід почати з домашнього архіву: будь-який з них може опинитися в папці зі старими документами, що є в кожній родині та порошиться в дальньому ящику. Рекомендуємо також опитати родичів, у яких могли зберегтися старі папери, підійде навіть польське свідоцтво про народження старого зразка, видане на початку 20-х років.

Якщо таких документів не вдалося або ж в документах родичів-поляків вказана, наприклад, інша національність (можливе й таке), не варто зневірятися. Важливо продовжувати пошуки, тим більше що сьогодні є маса інструментів для цього.

Для отримання об’єктивної та достовірної інформації заявнику необхідно знати:

  • повне ім’я родича, у тому числі на момент її народження;
  • дату і місце його народження;
  • місця і періоди проживання в Польщі, особливо якщо їх було кілька.

Без уточнення цих даних надії на позитивний результат пошуку вельми туманні. Для початку рекомендуємо почати пошуки c неофіційних джерел інформації.

Наприклад, електронна база szukajwarchiwach.pl. Ця зведена база містить інформацію про всі архівні документи, які наявні у сховищах на території Польщі. Багато з них наведені у вигляді цифрових копій. У будь-якому випадку база даних дає уявлення про їх наявність та місцеперебування, також дозволяє провести пошук родичів у Польщі на ім’я та прізвище.

Схожі функції має база даних «Прадід», підконтрольна Вищому управлінню державних архівів РП. Вона дозволяє безкоштовно знайти не тільки акти громадянського стану, але і церковні документи. Однак для роботи з нею необхідно знати, що конкретно шукати: пошук здійснюється по територіях, старим назвам провінцій, обрядів, категоріями шуканих документів і так далі.

Якщо мова йде про родича, який проживав на колишніх польських територіях, які сьогодні є частиною сучасної Західної України, інформацію про нього також варто пошукати в оцифрованих парафіяльних регістрах AGAD – Варшавського центрального архіву історичних записів. Це найстаріший польський архів, і на сайті організації можна також знайти іншу інформацію щодо пошуку польських предків.

Однак використання електронних джерел лише допомагає звузити пошуки. Навіть знайшовши в них необхідний документ або дані про родича, уникнути офіційного звернення до компетентного органу все одно не вийде.

При наявності інформації про місце зберігання документа все, що необхідно – написати в цей орган запит.

Якщо знайти документи на електронних сервісах не вдалося, шукати людину необхідно виходячи з наявної інформації про його місце народження і місце проживання. Звертатися слід:

  • у польський РАЦС (USC) за відомим місцем проживання родича. У них можна знайти документи про акти громадянського стану – свідоцтва про народження, про смерть, про укладення шлюбу і так далі. Відповідно до ст. 28 Ustawa prawo o aktach stanu cywilnego (Закону про акти громадянського стану), свідоцтва про народження зберігаються в них 100 років, свідоцтва про шлюб та смерть – 80 років. Таким чином, у 2024 році в польських РАЦСах (список контактів польських РАЦСів) можна знайти документи, видані не раніше, ніж у 1918 і 1938 році відповідно.
  • польський архів. Після закінчення строків зберігання документів, із РАЦСів вони переїжджають в державні архіви. Вони організовані за територіальним принципом, тому звертатися також варто в той архів, який знаходиться у відомому населеному пункті проживання родича. Перелік державних архівів з усією необхідною інформацією про них допоможе знайти ресурс archiwa.gov.pl.

Як зробити запит

Важливо правильно зробити запит в архів про наявність польського коріння для Карти поляка. Запит в РАЦС і архів необхідно писати виключно польською мовою. При цьому подати його в РАЦС необхідно особисто або через найнятого в Польщі представника.

З архівами простіше – багато з них допускають направлення запиту дистанційно, однак дану інформацію необхідно уточнювати в кожному закладі окремо. Формуляр запиту в РАЦС на видачу копії свідоцтва про народження подається після того, як заявник з’ясує, чи справді в цьому Загсі зберігаються необхідні документи.

У запиті в архів необхідно викласти максимум наявної інформації про родича. Мінімальні дані – ім’я та прізвище, дата і місце народження. При наявності додаткової інформації обов’язково вкажіть її.

➡️ Читайте також: Навіщо потрібен номер Regon і як його отримати в Польщі

Чи можна довести польське коріння без документів

Є думка, що якщо не вдалося знайти документи, що підтверджують польське коріння, то довести їх можна через суд, оперуючи непрямими доказами походження. Але складно уявити, які саме документи можуть бути непрямими свідоцтвами і як саме польський суд буде здійснювати оцінку таких доказів.

Безумовно, предметом для звернення в суд може бути оскарження рішення про відмову у видачі Карти поляка з причини невизнання польського походження. Однак при відсутності документів, що однозначно вказують на наявність польського коріння, перспективи представляються вельми туманними.

Висновок

Якщо ви маєте намір знайти докази своєї польської національності, вас чекає тривала і копітка робота. Дещо спростить ситуацію наявність інформації про родичів: дата і місце народження родича-поляка приведуть вас необхідні державні органи або архіви.