Для чого потрібна конюшина

0 Comments

Конюшина лучна: вирощування в саду, властивості

Автор і редактор: Олена Н. https://floristics.info/ua/index.php?option=com_contact&view=contact&id=21 Правки: 15 серпня 2023 Опубліковано: 04 лютого 2019 Перша редакція: 04 жовтня 2017 🕒 8 хвилин 👀 38092 рази 💬 0 коментарів

  • Посадка й догляд за конюшиною лучною
  • Конюшина лучна – опис
  • Вирощування конюшини лучної
    • Посадка конюшини лучної
    • Догляд за конюшиною лучною
    • Лікувальні властивості конюшини лучної
    • Конюшина лучна – протипокази
    • Коментарі

    Конюшина лучна (лат. Trifolium pratense), або конюшина червона, або трилисник, або кашка, є видом роду конюшина родини Бобові, що виростають на території Європи, Західної й Середньої Азії, а також Північної Африки. Родова назва перекладається як «трилисник».

    Легенда розповідає, що покровитель Ірландії святий Патрік зумів за допомогою листка конюшини вигнати змій із країни в море. Відтоді в Ірландії немає змій, а трилисник конюшини є символом цієї країни.

    Посадка й догляд за конюшиною лучною

    • Цвітіння: у кінці травня або на початку червня майже три місяці.
    • Посадка: посів насіння в відкритий ґрунт – напровесні, щойно зійде сніг.
    • Освітлення: яскраве сонячне світло або притінок.
    • Ґрунт: чорнозем, суглинні або супіщані ґрунти з pH 6,0-6,5.
    • Полив: помірно, у середньому один раз на тиждень, уранці або ввечері. У посуху поливають частіше.
    • Підживлення: тільки рідкими калійно-фосфорними підживленнями: азот рослина самостійно засвоює з ґрунту.
    • Розмноження: насіннєве.
    • Шкідники: бульбочкові й конюшинові довгоносики.
    • Хвороби: червону конюшину вражають антракноз, аскохітоз, рак і іржа.
    • Властивості: є не тільки кормовою, а й затребуваною лікарською рослиною, що має сечогінну, потогінну, жовчогінну, антисептичну, протизапальну, відхаркувальну, кровоспинну та в’яжучу дію.

    Конюшина лучна – опис

    Конюшина лучна – дворічна або багаторічна трав’яниста рослина, що сягає у висоту від 15 до 55 см. Стебла у неї тягнуться вгору, гіллясті, листя трійчасте, з дрібнозубчастими широкояйцеподібними частками. Листочки цільні, війчасті по краях. Пухкі кулясті головчасті суцвіття сидять попарно й часто прикриті верхніми листками, їхній віночок може бути рожевим, білим або строкатим. Плід конюшини лучної – однонасінний біб яйцеподібної форми з жовтувато-червоним або фіолетовим насінням.

    Вирощування конюшини лучної

    Посадка конюшини лучної

    Сіють конюшину напровесні, відразу після того, як зійде сніг. Найкраще вона росте на сонці або в притінку на чорноземі, суглинних і супіщаних ґрунтах, де до неї росли злакові культури, картопля, кукурудза чи коренеплоди. А конюшину після конюшини можна буде сіяти тільки через п’ять років. Водневий показник на ділянці має бути в межах pH 6,0-6,5, тому кислі ґрунти доведеться вапнувати.

    Перед посівом землю на ділянці перекопують на глибину штиха лопати, очищають від бур’яну й розрівнюють, а через тиждень розкидають по поверхні комплексне мінеральне добриво. Ще через два тижні, коли ґрунт осяде, його розпушують граблями, зволожують, після чого, вибравши безвітряний день, беруться до посіву. Попередньо витримане впродовж години у воді й просушене дворічне насіння конюшини змішують із сухою землею в співвідношенні 1:5 і рівномірно розподіляють по ділянці рядами, після чого присипають зверху шаром ґрунту. Великі насінини вкривають шаром завтовшки 4-5 см, а дрібні – 1-2 см. Норма висіву – приблизно 10 г насіння на 1 м² ділянки. Полив після посіву здійснюють лійкою з душовою насадкою, щоб не вимити насіння з-під тонкого шару ґрунту. Проростає насіння конюшини через 5-10 днів.

    Догляд за конюшиною лучною

    Найважливішим пунктом догляду за конюшиною лучною є полив, оскільки затяжна посуха негативно позначається як на декоративності галявини, так і на якості лікарської сировини. Занадто часте і рясне зволоження теж погано впливає на стан рослини, хоча конюшина з білими головками до цього більш стійка, ніж рожева. Поливають конюшину помірно, в середньому один раз на тиждень, вибираючи для цього світанкові чи вечірні години.

    Оскільки конюшина лучна засвоює атмосферний азот за допомогою бульбочкових бактерій, потребує вона тільки калійно-фосфорних добрив, які вносять у рідкому вигляді. Якщо ж конюшина росте в родючому ґрунті, підживлення їй зовсім не потрібні.

    Уражається червона лучна конюшина такими захворюваннями, як антракноз, аскохітоз, рак і іржа. Щоб уникнути знищення конюшини цими інфекціями, необхідно вибирати для вирощування стійкі до захворювань сорти, обов’язково знезаражувати їх перед посівом і збирати врожай або косити культуру в момент самого початку цвітіння. Окрім того, надзвичайно важливо дотримуватися сівозміни й при ураженні посівів конюшини на рак не вирощувати культуру на цій ділянці щонайменше 7 років. Проти таких хвороб, як аскохітоз і іржа, ефективні обпилювання посівів конюшини лучної порошком сірки, а з антракнозом борються фунгіцидами. Зі шкідників конюшини лучної найвідоміші бульбочкові й конюшинові довгоносики. Конюшинові довгоносики пошкоджують листя, бутони й квітки конюшини: одна личинка комахи здатна знищити до 11 зав’язей. Щоб уникнути зниження врожаю через шкідливу діяльність конюшинових довгоносиків і їхніх личинок, потрібно скошувати посіви в період бутонізації. Бульбочкові довгоносики навесні пошкоджують у сходів точку росту, а пізніше їхні личинки виїдають заглиблення в коренях і знищують бульби конюшини. Проти цих шкідників доведеться використовувати інсектициди.

    Збір конюшини лучної

    Збирають конюшину лучну на сіно на самому початку цвітіння. Якщо запізнитися зі збиранням, якість корму погіршується, оскільки в рослині зменшується вміст протеїну.

    У якості лікарської сировини використовуються тільки квітки конюшини червоної, які також знімають на початку цвітіння. Квітки після збирання розрізають уздовж верхнього стебла і вистеляють на сушку в тінистому місці саду або в напівтемному, добре провітрюваному приміщенні, температура в якому не має підніматися вище 35 ºC. Зберігають лікарську сировину в паперових пакетах або картонних коробках у сухому, темному й прохолодному місці.

    Види і сорти конюшини лучної

    У культурі поширені два типи конюшини лучної: пізньостигла одноукісна й ранньостигла двохукісна. Ранньостигла конюшина вирізняється швидким розвитком, великою кількістю зеленої маси, сильним розгалуженням, густою облистяністю і здатністю утворювати отаву. А пізня конюшина відрізняється від ранньої морфологічно: у неї довші прилистки й більша кількість міжвузлів – від 7 до 12. Пізні сорти дають гарний урожай у першому укосі, але здатність до утворення отави у них значно нижча, ніж у ранніх. Однак зимостійкість у пізньої конюшини вища, ніж у ранньостиглої.

    • Бурштинова – середньоранній, стійкий до раку та кореневих гнилей сорт, що забезпечує за вегетаційний період 2-3 укоси;
    • Багаторічна – ранньостиглий, високоврожайний зимостійкий гібридний сорт, виведений при схрещуванні сортів Слуцький ранньостиглий і Передкарпатський 33. За вегетацію ця конюшина формує три укоси;
    • Устойліви – ранньостиглий зимостійкий сорт білоруської селекції, стійкий до перезволоження, дає два укоси за вегетацію;
    • Тернопільський 2 – високоврожайний ранньостиглий і зимостійкий сорт української селекції, який формує по 2-3 укоси за сезон;
    • Маро – середньоранній, стійкий до раку та кореневих захворювань сорт німецької селекції;
    • Ренова – посухостійкий високопродуктивний сорт, дає два укоси за сезон;
    • Працавнік – високопродуктивний посухостійкий білоруський сорт, що вирізняється підвищеною стійкістю до вилягання і дає в середньому два укоси за вегетаційний період.

    Окрім описаних, у культурі часто вирощують такі сорти конюшини червоної, як Яскрава, Долина, Мерея, Вітебчанин, Слуцький, Мінський, Демена, Цудовни, Ранній-2, Тріо, Ветеран, Алтин, Амос, Грін, Витязь, Гефест і інші.

    Властивості конюшини лучної – шкода і користь

    Лікувальні властивості конюшини лучної

    Конюшина лучна є затребуваною лікарською рослиною, оскільки має велику кількість цінних речовин. Чим корисна конюшина лучна? Її листя і суцвіття містять мінеральні речовини та вітаміни, саліцилову кислоту, каротин, флавоноїди, дубильні речовини, фітоестрогени, ефірну та жирні олії, клітковину й інші необхідні для організму людини речовини.

    Конюшину здавна використовували в народній та офіційній медицині, на її основі виробляли лікарські препарати, сиропи й мікстури, біологічно активні добавки. Конюшина входить до складу зборів для лікування різних захворювань. У домашніх умовах із неї готують відвари, настої та настоянки, які, як і свіжий сік рослини, використовують для примочок, лікувальних ванн і полоскань. Конюшину додають у присипки, мазі, шампуні, лосьйони, засоби для вмивання та лікування шкірних хвороб.

    Конюшина має сечогінну, потогінну, жовчогінну, антисептичну, протизапальну, відхаркувальну, кровоспинну та в’яжучу дію, тому її застосовують для лікування багатьох недуг. Наприклад, відварами конюшини лікують хвороби нирок, жовчовивідних шляхів, запалення придатків і сечового міхура, сечокам’яну хворобу, головні болі й запаморочення, астенію та анемію, туберкульоз легень, рахіт, отруєння, кровотечі та геморой. Відварами й настоями суцвіть конюшини виводять з організму зайву рідину, а використовуючи їх для полоскання, лікують гінгівіт, ангіну, стоматит.

    Оскільки конюшина має протисклеротичну дію, вона використовується при лікуванні хвороб серцево-судинної системи й атеросклерозу. Препарати конюшини сприяють зміцненню стінок судин, покращують стан вен, знижують рівень холестерину в крові, артеріальний і внутрішньочерепний тиск, підвищують гемоглобін. Уміщені в конюшині флавоноїди насичують тканини киснем, нормалізують обмін речовин, жировий обмін і захищають організм від передчасного старіння.

    Червона конюшина ефективна при лікуванні всіх видів ракових пухлин: вона очищає слиз і кров, припиняє ріст ракових клітин.

    Конюшина лучна – протипокази

    Застосування лучної конюшини протипоказане при таких захворюваннях і станах, як варикозне розширення вен, тромбофлебіт, екстрагенозалежна форма раку, діарея, індивідуальна незносність і вагітність. Не рекомендовані препарати конюшини тим, хто переніс інсульт або інфаркт.

    При тривалому вживанні препаратів конюшини може знижуватися потенція у чоловіків і виникає затримка менструації у жінок.

    Небажано застосовувати препарати конюшини для лікування дітей до двох років, але якщо ви вважаєте, що це необхідно, попередньо порадьтеся з педіатром.

    Конюшина лугова

    Конюшина лугова – багаторічна рослина, що є медоносом і цінною кормовою травою. Рослина отримала широке застосування в лікарських цілях. Її застосовують у вигляді настоїв, відварів, примочок, припарок, також суцвіття трави є компонентом для численних лікарських зборів. У конюшини червоної є характерні ознаки – трійчасті листочки, квітка рожевого або бузкового відтінку. На листках рослини часто зустрічаються білуваті плями.

    Конюшина лугова: Лікувальні властивості, опис, користь, показання, застосування в медицині

    Склад

    У складі лугової конюшини присутні ізофлавоноїди, кумарини, алкалоїди, ефірна олія, флавоноїди та їхні глікозиди (трифолін, ізотрифолін), фітоестрогени, фітостерини, пігменти, аскорбінова кислота, каротин, кумаринова і саліцилова кислота, вітаміни B і E.

    Фармакологічна дія

    Препарати конюшини лугової мають протизапальні, потогінні, сечо- і жовчогінні, кровоспинні та протисклеротичні властивості. Надають болезаспокійливий і ранозагоювальний ефект, їх застосовують в якості засобів, що прискорюють виведення з організму токсинів.

    Зміст

    • Регіони поширення
    • Конюшина лугова – загальна інформація
    • Ботанічна характеристика
    • Опис лікарської сировини
    • Заготівля і зберігання
    • Особливості збору конюшини
    • Лугова конюшина – застосування в медицині
    • Користь конюшини лугової
    • Конюшина лугова – протипоказання до застосування

    Конюшина лугова – загальна інформація

    Конюшина лугова підвищує родючість грунту за рахунок збагачення його азотом. Лікарська рослина часто вирощується в господарських цілях як корм для великої рогатої худоби. Розмножується конюшина за допомогою насіння, його висаджують на місці вирощування злакових культур. Рослина часто дає хороший урожай. Конюшина лугова містить велику кількість цінних речовин, за рахунок чого є цінним джерелом лікарської сировини.

    Ботанічна характеристика

    Конюшина лугова червона – багаторічна трав’яниста рослина, що належить до сімейства бобових. Стебло конюшини пряме, висхідне, його довжина становить до 30 см. Воно покрите черговими листям. Листя трійчасте, жорстке, черешкове. Воно має еліптичну форму, густу мережу бічних жилок. Листя складається на ніч. У рослини черешки мають довжину 4-8 см і зростаються із прилистниками.

    Конюшина лугова має сидячі квітки довжиною 13-16 мм, які утворюють суцвіття. Головчасті суцвіття мають бліде або темно-червоне забарвлення, іноді вони бувають ліловими, їх оточують верхівкові листки. Плодом рослини є однонасіннєвий боб яйцеподібної форми, в якому міститься невелике сплюснуте насіння, що має бурий або жовтий колір. Період цвітіння триває з травня по вересень.

    Опис лікарської сировини

    В якості лікарської сировини використовується надземна частина рослини – облиствені, квітконосні частини стебел. Готовий збір являє собою подрібнені сухі частини листя, суцвіть і стебла, які можуть пройти крізь сито з діаметром комірок 7 мм. Суха сировина має слабкий запах, при її вивченні можна побачити фрагменти листкової пластинки і суцвіть. Водний витяг препаратів рослини має солодкувато-терпкий смак.

    Заготівля і зберігання

    Заготівлю суцвіть проводять вручну або за допомогою ножа. Збір проводять з ранку до обіду. Суцвіття вільно укладають і сушать під навісом, періодично перемішуючи. У сушарці конюшину необхідно підсушувати при 60-70 ℃. При штучному сушінні важливо вчасно закінчити його, не допускаючи перегрівання сировини. Перевищення припустимої температури може негативно позначатися на лікарських властивостях рослини.

    Зберігати суху сировину необхідно в щільно закритій тарі.

    Особливості збору конюшини

    Сировину для лікувальних цілей заготовляють у період цвітіння рослини. Суцвіття зрізують разом з верхівковим листям. При заготівлі вибирають квіти з цілими пелюстками, без квітконосів. Для вибору якісної сировини вибирають суцвіття, на яких немає вологи.

    Лугова конюшина – застосування в медицині

    Застосування лугової конюшини в медицині обумовлено її протизапальними, антисептичними, потогінними, ранозагоювальними властивостями. Суцвіття має гіпертензивну функцію. Завдяки вмісту флавоноїдів препарати рослини сприяють зміцненню стінок судин. За рахунок вітаміну C у складі конюшини препарати на її основі служать загальнозміцнювальним засобом для поліпшення імунітету.

    Лугову конюшину використовують при задишці, хронічному кашлі, бронхіальній астмі. Як в’яжучий засіб препарати рослини застосовують при маткових кровотечах. Ліки з конюшини затребувані при запальних захворюваннях очей і вух. Використовуються суцвіття рослини для очищення печінки від токсичних сполук, а також при анемії.

    Користь конюшини лугової

    Препарати конюшини лугової мають сильні в’яжучі та протизапальні властивості. За рахунок сукупності всіх своїх корисних особливостей у народній медицині її використовують як засіб проти анемії, геморою, запалення легенів, запалення придатків. У конюшини червоної відзначаються онкопротекторні властивості, тому її використовують у профілактиці пухлинних захворювань грудей, лімфатичної системи, яєчників. Також рослина застосовується при рахіті. Лугова конюшина червона корисна при отруєннях і при проносі як в’яжучий засіб, здатний виводити токсини.

    За рахунок лікувальних властивостей конюшини її часто використовують при болісних менструаціях, у терапії недокрів’я. Завдяки здатності знижувати холестерин рослину застосовують у профілактиці атеросклерозу. Відвари суцвіть використовуються для лікування запальних захворювань сечового міхура. Також ними лікують опіки. У народній медицині конюшину лугову використовують для приготування ванн при рахіті у дітей. Подрібнене свіже листя рослини застосовують у лікуванні шкірних захворювань, ран, що кровоточать, а також при нагноєнні нігтьового ложа.

    Конюшина лугова – протипоказання до застосування

    Конюшина лугова протипоказана для людей з варикозним розширенням вен і тромбофлебітом, вагітних жінок і годуючих грудьми. Не можна використовувати препарати рослини тим, хто переніс інсульт або інфаркт, а також гіпертонікам при індивідуальній непереносимості. Не варто приймати їх тим, у кого діагностовано естрогенозалежний рак.

    Перед вживанням ліків з конюшини варто відвідати лікаря і не займатися самолікуванням. Дітям до 2 років давати рослину не варто – тільки при необхідності й після консультації з педіатром.

    Не підходить конюшина для лікування і в тому випадку, якщо людина часто страждає на діарею. Тривале вживання суцвіть і трави може викликати затримку менструації у жінок, а у чоловіків провокує зниження потенції. Не можна вживати препарати конюшини при низькому згортанні крові.

    Дата публікації: 28.09.2021