Де запалюються лімфовузли при лімфомі

0 Comments

Запалені лімфовузли: можливі причини

Запалені, збільшені лімфовузли (на шиї, під пахвами та інших частинах тіла) – що це значить? У більшості випадків це не говорить про серйозну загрозу здоров’ю. Так організм бореться з інфекцією , Яка в нього потрапила. Однак, лікарі рекомендують стежити за станом лімфатичних вузлів, щоб вчасно виявити порушення іншого характеру. Тому при їх запаленні все ж краще звернутися до фахівця.

Лімфатичні вузли – це невеликі кулясті освіти, іноді виявляються на шиї або в інших частинах тіла. Зазвичай це буває при запаленні, наприклад, під час застуди. Вони дуже важливі для організму, оскільки виступають в ролі фільтрів для тканинної рідини – лімфи . Нормальні лімфовузли маютьмигдалеподібну форму (менше 1 см) і розташовуються групами на шиї, в пахвових западинах, паху, грудях і животі. Якщо вони збільшуються і запалюються, панікувати не варто. Як вже було сказано, найчастіше це не означає серйозних проблем зі здоров’ям. Звичайно, завжди краще проконсультуватися у лікаря. Ми розповімо тут про функції лімфовузлів в організмі і можливі причини їх запалення.

Для чого потрібні лімфатичні вузли?

В основному лімфатичні вузли виконують такі функції:

  • відфільтровують лімфу від сторонніх субстанцій, таких, як бактерії і канцерогенні клітини, і знищують їх.
  • виробляють білі кров’яні тільця: ліфмоціти і клітини плазми, що відповідають за руйнування чужорідних субстанцій.
  • захищають імунну систему.

Читайте: Імунна система: що її послаблює і як її зміцнити?

Лімфатична система в нашому організмі структурована таким же чином, як і судинна. Вона складається з лімфатичних судин, капілярів, вузлів, стовбурів і проток. Лімфатична система відіграє важливу роль в обміні речовин і очищенні клітин і тканин. Лімфатичні вузли відрізняються за формою і розміром. Наприклад, лімфовузли, розташовані під нижньою щелепою, мають форму квасолі, їх довжина близько 1 см. Вузли на потилиці менше (приблизно 0,5 см). Пахові вузли більш витягнуті, і їх довжина – приблизно 1,5 см.

НЕ пропустіть: Лімфатична система: 4 важливих аспекти, про які потрібно знати

Чому запалюються лімфовузли?

Причини запалення лімфатичного вузла можуть бути різними. Оскільки їх першорядна функція – захищати імунну систему, вони дуже чутливі до різних змін в організмі. Як ми вже говорили, найчастіше їх запалення не представляє небезпеки для організму, але лімфовузли можуть запалюватися і в зв’язку з серйозними захворюваннями, аж до онкологічних. Отже, розглянемо причини по порядку:

  • інфекції простудного характеру (грип, ГРВІ, тонзиліт)
  • бактеріальні інфекції: сифіліс, туберкульоз, сальмонельоз
  • вовчак
  • вірусні інфекції: кір, краснуха
  • інфекції іншої патогенності: малярія, лейшманіоз
  • ревматичні захворювання
  • вплив різних медикаментів і лікарських речовин: перхлоратов, ко-тримоксазол, гідантоїну
  • стрес, безсоння, нездорове харчування, дефіцит нутрієнтів
  • лімфома – пухлинне захворювання, викликане доброякісними новоутвореннями.

Читайте також: Стрес: 9 продуктів, які допоможуть з ним впоратися

Без сумніву, варто критично оцінювати симптоми запалення лімфовузлів, щоб не залишити без уваги виникнення злоякісних пухлин.

Що важливо знати при діагностиці?

Природно, при зверненні до лікаря ми отримаємо повне обстеження і дізнаємося відповідні методи лікування запалення лімфовузлів. При цьому важливо відповісти на такі питання:

  • спостерігається в даний момент застуда або грип?
  • де розташований запалений лімфатичний вузол: на шиї, в пахвовій або підключичної западині?
  • коли з’явилися перші симптоми запалення? р озвинулося воно раптово або поступово?
  • ч и є хворобливі відчуття?
  • приймаєте ви будь-які медикаменти?
  • чи були ви останнім часом в якихось далеких країнах?
  • спостерігається зниження ваги?

Дуже важлива інформація: Лімфома, тихий вид раку, який успішно лікується при своєчасному діагнозі

Все це допоможе виявити причини запалення. У більшості випадків, як уже говорилося, воно спричинене не дуже серйозними захворюваннями. Іноді лімфовузли запалюються при прийомі певних ліків.

Корисна інформація

Існують різні групи лімфатичних вузлів. Вони розташовуються в нашому тілі особливим чином, щоб стати перепоною інфекцій і раку.

Найчастіше запалення піддаються лімфовузли, розташовані на шиї, що пов’язано з інфекціями дихальних шляхів і ротової порожнини. Необхідно контролювати розмір вузлів, щоб вони не ставали надмірно великими. Якщо розміри лімфовузла перевищують 4 см, потрібно біопсія.

Шийні лімфатичні вузли зазвичай нешкідливі навіть у запаленому стані. А ось запалення підключичних вузлів вимагає негайного обстеження. Справа в тому, що воно може бути пов’язане з розвитком онкологічного захворювання.

Як запобігти запалення і підтримувати лімфовузли здоровими?

Основною стратегією підтримки здоров’я лімфатичної системи і запобігання запалення лімфовузлів, звичайно, є зміцнення імунітету. Для цього необхідно щодня вживати в їжу продукти, багаті такими елементами:

Рекомендуємо: 8 простих способів зміцнити імунітет

Вітамін С

Він життєво важливий для імунної системи, так як допомагає їй боротися з інфекціями, вірусами і бактеріями і захищає наші клітини. Вітамін С у великих кількостях міститься в цитрусових, ківі, полуниці, манго і томатах.

вітамін E

Цей вітамін підвищує виробництво білих кров’яних тільцях, допомагаючи нам боротися з раком і бактеріями. Він міститься в більшості фруктів і овочів, сухофруктах і горіхах (фундуку, фісташках і мигдалі).

Бета-каротин

Продукти з високим вмістом бета-каротину багаті антиоксидантами, які захищають клітини організму від дії вільних радикалів. Це свіжа морква, кукурудза, кавун, капуста, буряк, гарбуз, спаржа і абрикоси.

Важливо мати на увазі: Підступний вітамін. Чим небезпечні бета-каротин і ретинол?

Селен і цинк

Селен і цинк необхідні нашому тілу для утворення нових клітин і підтримки енергії імунної системи. Які продукти містять цинк і селен? В першу чергу, це цілісні злаки, бразильський горіх, велика частина сухофруктів, морепродукти і соя.

Запалені лімфовузли: як відрізнити “поганий вузол” від “нормального”

Запалення лімфовузлів виникає як наслідок тієї чи іншої хвороби. Лімфатичні вузли неймовірно важливі для організму і виконують функцію фільтрів рідини для (лімфи) тканини. Іноді вузли можуть збільшитися внаслідок застуди, а іноді причини можуть бути серйознішими.

Лікарка-інфекціоніст Олена Луцька розповіла, які симптоми лімфаденіту. Коли збільшені лімфовузли становлять загрозу та потребують подальшої діагностики, а коли турбуватися не слід.

Лімфовузли – це утворення, розташовані уздовж лімфатичних судин по всьому тілу. Служать вони своєрідними “фільтрами”.

Тому абсолютно нормально, коли лімфовузли шиї й голови періодично збільшуються, адже їхня функція пов’язана з роботою ЛОР органів.

Однак, якщо лімфовузли збільшені, варто звернути увагу на такі моменти

Чи є симптоми інфекції верхніх дихальних шляхів, вухах, кон’юнктивіт, кашель, ураження шкіри.

Чи є лихоманка, порушення загального стану.

Чи був контакт з тваринами, особливо котами

Чи є проблеми з зубами, чи були недавно стоматологічні втручання.

Збільшений один лімфовузол, група чи декілька груп.

Характер самого лімфовузла.

При неправильному лікуванні запалення може поширитися по всьому організму

Лімфовузол вважається нормальним, якщо він:

  • розміром до 2 см
  • еластичної консистенції
  • не болить
  • рухливий, не з’єднаний з іншими тканинами
  • шкіра над ним не змінена

Якщо лімфовузол болить, шкіра над ним гаряча, почервоніла, потрібно звернутися до лікаря – може знадобитися хірургічне втручання.

Лімфовузли можуть запалюватися також під пахвами та в паху

Лімфовузол, який потребує додаткового дослідження:

  • понад 2 сантиметри, безперервно збільшується протягом понад 2 тижні й не має тенденції до зменшення протягом 4-6 тижнів;
  • особливо повинні насторожити збільшення надключичних лімфовузлів;
  • щільний лімфовузол.
  • лімфовузли нерухомі, з’єднані між собою чи з навколишніми тканинами.
  • немає ознак гострого запалення;
  • “поганий” лімфовузол, як правило, не болить;
  • шкіра над ним може покритися виразками.

Залежно від ситуації, лікар може запропонувати додаткові обстеження: загальний аналіз крові, маркери інфекцій, біопсію лімфовузла й інші.

На даний момент немає переконливих доказів користі УЗД, воно не допомагає лікареві відрізнити доброякісний лімфаденіт від злоякісного.

Більше новин, що стосуються лікування, медицини, харчування, здорового способу життя та багато іншого – читайте у розділі Здоров’я.

Важливо! Цей матеріал має винятково загальноінформаційний характер і не може бути основою для встановлення діагнозу або медичних висновків. Публікації на сайті засновані на останніх актуальних і науково обґрунтованих дослідженнях у сфері медицини. Але якщо Вам потрібні встановлення діагнозу або медична консультація, обов’язково зверніться до лікаря.

Неходжкінські лімфоми (НХЛ)

Група неопластичних захворювань, які характеризуються клональною проліферацією лімфоїдних клітин, що є відповідниками різних стадій диференціації нормальних В-лімфоцитів, рідше Т-лімфоцитів або природних кілерів(NK). Займають 6-те місце за частотою виникнення новоутворень у дорослих осіб. Етіологія більшості НХЛ невідома. Фактори, при яких доказано наявність причинно-наслідкового зв’язку із захворюванням, включають: зовнішнє середовище (експозиція до дії хімічних речовин, гербіцидів та пестицидів, бензолу, іонізуючого випромінювання), вірусні інфекції (віруси HTLV-1, ВЕБ, ВІЛ, HHV-8, HCV), бактеріальні інфекції (H. pylori), аутоімунні захворювання, імунодефіцитні стани (в т. ч. імуносупресивна терапія після органної трансплантації або ТГСК), хіміотерапія в анамнезі (особливо в комбінації з променевою терапією).

Гістологічна класифікація за ВООЗ включає >60 підтипів:

1) В- або Т-клітинний лімфобластний лейкоз/лімфома (В-/Т-ALL/LBL) → розд. 15.3;

2) новоутворення зі зрілих В-клітин:

а) лімфоми з малих В-клітин: хронічний лімфоцитарний лейкоз/лімфома з малих лімфоцитів (CLL/SLL →розд. 15.12 ), волосистоклітинний лейкоз (ВКЛ), лімфоми з клітин маргінальної зони (ЛКМЗ), фолікулярна лімфома (ФЛ), лімфоплазмоцитарна лімфома/макроглобулінемія Вальденстрема (LPL/WM), лімфома з клітин мантійної зони (МКЛ);

б) лімфоми з великих та середніх В-клітин: В-великоклітинна дифузна лімфома (DLBCL) та її варіанти, В-клітинні лімфоми з високим ступенем злоякісності (HGBL), лімфома Беркітта (ЛБ);

3) новоутворення зі зрілих Т- та NK-клітин: периферична Т-клітинна лімфома без додаткових характеристик (PTCL), лейкоз із великих гранулярних лімфоцитів (LGL), грибовидний мікоз (ГМ) та ін.

Клінічна картина та типовий перебіг

1. Загальні симптоми → лихоманка без очевидної причини, нічна пітливість або втрата маси тіла.

2. Лімфаденопатія: вузли, як правило, неболючі, шкіра над ними незмінена, діаметром зазвичай >2 см, з тенденцією до утворення пакетів; збільшуються, як правило, повільно; можуть періодично зменшуватись; велика маса збільшених лімфовузлів може стати причиною синдрому верхньої порожнистої вени та накопичення рідини в плевральних порожнинах, асциту та набряку нижніх кінцівок. Швидке збільшення лімфовузлів дозволяє запідозрити НХЛ з агресивним перебігом (напр. лімфому Беркітта).

3. Симптоми наявності екстранодальної пухлини: напр., біль живота внаслідок наростаючої сплено- або гепатомегалії; жовтяниця внаслідок інфільтрації печінки; при лімфомах, що розвиваються в ШКТ — кровотечі, симптоми непрохідності, синдром мальабсорбції; симптоми, пов’язані з інфільтрацією інших органів (у т. ч. шкіри, ЦНС).

4. Симптоми інфільтрації кісткового мозку: лейкоцитоз, рідше лейкопенія, анемія, тромбоцитопенія. Анемія може також виявитись анемією хронічних захворювань, аутоімунною гемолітичною або спричиненою кровотечею із ШКТ; цитопенії можуть виникати з гіперспленізму.

5. Клінічні стадії захворювання →табл. 15.13-1.

Стадія

Характеристика

I

один лімфовузол або одна група прилеглих лімфовузлів, або єдине екстранодальне вогнище без ураження лімфатичних вузлів

II а

≥2-х груп лімфовузлів по одну сторону діафрагми, або стадія І чи ІІ для нодальних уражень з обмеженим поширенням патологічного процесу per continuatem на екстранодальний орган

III

лімфовузли по обидві сторони діафрагми або лімфовузли вище діафрагми з одночасним ураженням селезінки

IV

ураження екстранодального органа іншим, ніж per continuatem, шляхом із ураженням лімфовузлів

Мигдалики, кільце Вальдеєра-Пирогова та селезінку вважаються лімфоїдною тканиною.

Додатково при лімфомі Ходжкіна: A відсутність загальних симптомів; В наявність загальних симптомів: гарячка (>38 °С) без видимої причини, нічна пітливість або втрата >10 % м. т. за останні 6 міс.;

а II масивна стадія стадія II, як вказано вище, та масивне нодальне ураження (bulky), тобто єдине нодальне ураження розміром ≥10 см, або яке займає >1/3 поперечного розміру грудної клітки, оцінюване за допомогою КТ на кожному рівні грудного відділу хребта

на підставі: J. Clin. Oncol., 2014; 32: 3059–3067

6. Типовий перебіг: з урахуванням клінічних потреб та вибору лікування виділяють наступні форми лімфом:

1) із в’ялим протіканням (індолентні) — більшість лімфом із малих В-клітин (ФЛ, CLL/SLL, LPL/MW, ЛКМЗ) та лише деякі Т-клітинні лімфоми (ГМ, LGL). Виникають найчастіше у старших осіб, як правило, від початку захворювання протікають з генералізованою лімфаденопатією, інфільтрацією кісткового мозку та часто з ураженням печінки і селезінки; загальні симптоми виникають рідко. Індолентні лімфоми можуть трансформуватися в агресивні форми. Без лікування виживаність становить від кількох до кільканадцяти років;

2) агресивні — В-клітинні лімфоми — DLBCL та МКЛ, більшість Т-клітинних лімфом. Без лікування виживаність становить від декількох до кільканадцяти місяців;

3) дуже агресивні — ALL/LBL, ЛБ. Без лікування виживаність становить від декількох до кільканадцяти тижнів.

Допоміжні дослідження

1. Гістологічне та імуногістохімічне дослідження лімфовузла або ураженого органа (маркери пан-В: CD19, CD20, CD22, CD79a, маркери пан‑T: CD2, CD3, CD7).

2. Виявлення вузлових та позавузлових патологічних вогнищ: ПЕТ-КТ (у разі FDG-авідних НХЛ), КТ (з контрастуванням) грудної клітки, черевної порожнини і тазу (додатково у разі ФДГ-авідних НХЛ та в якості єдиного візуалізаційного дослідження при ФДГ-неавідних лімфомах [CLL/SLL, LPL/WM, ЛКМЗ]), аспіраційна біопсія та трепанобіопсія кісткового мозку (в усіх випадках, окрім DLBCL з ураженням кісткового мозку на картині ПЕТ-ТК); можуть бути необхідними ендоскопічні дослідження, аналіз спинно-мозкової рідини, МРТ голови та інші, в залежності від симптомів.

3. Лабораторні дослідження: загальний аналіз периферичної крові, біохімічні дослідження (включно з показниками функції нирок та печінки, активність ЛДГ, концентрація β 2 -мікроглобуліну), електрофорез білків сироватки крові і концентрація імуноглобулінів (при індолентних НХЛ), пряма проба Кумбса, дослідження на наявність інфікування ВІЛ, HBV, HCV, ВЕБ та ЦМВ.

4. ЕКГ, ехокардіографія: у кожного хворого, у якого планується застосування антрациклінів.

5. Цитофлюориметричні дослідження: проводяться у сумнівних щодо діагнозу випадках.

6. Цитогенетичні та молекулярні дослідження: дозволяють оцінити клональність лімфоїдних клітин та виявити генетичні аномалії, характерні для даного підтипу лімфоми (напр., MYC і BCL2 або BCL6 при HGBL).

Діагностичні критерії

На підставі гістологічного та імуногістохімічного дослідження цілого лімфатичного вузла або фрагменту ураженого органа.

Диференційна діагностика

Інші причини загальних симптомів, лімфаденопатії →розд. 1.26, спленомегалії →розд. 1.22.

Вибір методу лікування залежить від гістологічного типу, клінічної стадії лімфоми та від наявності прогностичних чинників на початку захворювання ( → табл. 15.13-2), а також від функціонального стану хворого ( → табл. 15.13-3 ) і наявності супутніх захворювань.

Міжнародний прогностичний індекс (IPI) для агресивних неходжкінських лімфом

Прогностичний фактор

Параметри диференціювання

≤60 років порівняно з >60 років

функціональний стан хворого згідно критеріїв ECOG (табл. 15.13-3)

клінічна запущеність лімфоми (табл. 15.13-1)

I/II порівняно з III/IV

кількість екстранодальних локалізацій лімфоми

≤1 порівняно з >1

активність ЛДГ у сироватці

≤норми порівняно з >норми

Групи ризику

Кількість обтяжуючих факторів