Буркун: вирощування в саду, властивості, види

Автор і редактор: Олена Н. https://floristics.info/ua/index.php?option=com_contact&view=contact&id=21 Правки: 16 серпня 2023 Опубліковано: 17 лютого 2019 Перша редакція: 17 лютого 2018 🕒 9 хвилин 👀 28988 разів 💬 3 коментарі

• Посадка й догляд за буркуном
• Трава буркун – опис
• Вирощування буркуну
  • Посадка буркуну
  • Догляд за буркуном у саду
  • Буркун білий (Melilotus albus)
  • Буркун жовтий (Melilotus officinalis)
  • Корисні властивості буркуну
  • Буркун – протипокази
  • Коментарі

  Буркун (лат. Melilotus) – рід трав’янистих малолітників родини Бобові. Це цінні кормові та сидеральні рослини, які культивують понад 2000 років. Деякі види вирощують як лікарські рослини. У побуті буркун називають також сірозіллям і солодкою конюшиною.

  Виростають представники роду на луках, пустирях і покладах в Азії і Європі й мають своєрідний аромат.

  Посадка й догляд за буркуном

  • Цвітіння: із початку червня до кінця літа.
  • Посадка: посів насіння у відкритий ґрунт – у квітні або травні після скарифікації посівного матеріалу. У районах із теплим кліматом можна сіяти буркун у ґрунт у серпні.
  • Освітлення: яскраве сонячне світло.
  • Ґрунт: будь-який, у тому числі чорноземи, солонці, слабопідзолисті й карбонатні ґрунти. Погано росте буркун на кислих і заболочених ділянках із високим заляганням ґрунтових вод.
  • Полив: не потрібен, рослині досить природних опадів.
  • Підживлення: в літній час калійними та фосфорними добривами.
  • Розмноження: насіннєве.
  • Шкідники: конюшиновий, рудий люцерновий і жовтий насіннєїд; листовий, бульбочковий і великий люцернові довгоносики; буркуновий і щетинистий бульбочкові довгоносики; паломена зелена; капустяні, ріпакові, трав’яні, люцернові й гірчичні блішки; крайовик і камптопус облямовані; червоноблішки безкрилі; стенодема колючкувата; лінійчастий, ягідний і весняний щитники.
  • Хвороби: борошниста роса, аскохітоз, пероноспороз, бактеріоз коренів, септоріоз і жовта мозаїка.
  • Властивості: рослина є чудовим медоносом, вирощується як сидерат і як лікарська рослина, що має відхаркувальну, гіпотензивну, протизапальну, антисептичну, антикоагулюючу, фібринолітичну, пом’якшувальну, потогінну, вітрогінну, протисудомну, ранозагоювальну та заспокійливу властивості.

  Трава буркун – опис

  Рослина буркун має стрижневий корінь, гіллясте стебло, що сягає у висоту від 50 см до 2 м. На його пагонах росте трійчасте, як у конюшини, листя з зубчастими листочками. Дрібні білі або жовті квітки буркуну зібрані в пухкі верхівкові подовжені суцвіття. Плоди – голі овальні боби завдовжки 3-4 см. Насіння буркуну зберігає прорісність до 14 років.

  Як сидерат буркун покращує структуру ґрунту і насичує її азотом, а вирощуваний як корм утворює насичену вітамінами поживну біомасу, що допомагає наростити жир і має молокогінний ефект.

  Застосовується трава буркун, якій властиві приємні пахощі свіжого сіна, для ароматизації тютюну й мила та для фіксації запаху в парфумерній промисловості.

  Буркун – медонос, причому один із найкращих: бурштиновий або білий мед цієї рослини пахне ваніллю.

  Вирощування буркуну

  Посадка буркуну

  У культурі вирощується не так багато видів буркуну, і частіше за інші – буркун жовтий і буркун білий. Розмножуються ці рослини переважно генеративно. До складу ґрунту буркуни особливих вимог не висувають: добре ростуть вони на солонцях, чорноземах, карбонатних і слабкопідзолистих ґрунтах, проте всі вони не зносять кислих ґрунтів і заболочених ділянок із високим заляганням ґрунтових вод. Властивості цих рослин накопичувати азот і добувати поживні речовини з важкорозчинних ґрунтових сполук дозволяє їм добре розвиватися навіть на малородючих ґрунтах. Слід знати, що з усіх бобових буркун є найбільш світлолюбною культурою.

  Перед посівом ділянку під буркун перекопують із внесенням калійних і фосфорних добрив – по 20 г калійної солі і 50 г суперфосфату на кожен м².

  Твердокам’яне насіння буркуну необхідно скарифікувати за 3-4 тижні до посіву. Для цього використовують конюшинотерки, пропускаючи через них посівний матеріал 2-3 рази, або спеціальні скарифікатори. Насіння буркуну сіють у квітні або в травні в дрібні борозенки, зроблені в вологому ґрунті на відстані 45-60 см, потім борозенки злегка присипають землею й ущільнюють поверхню.

  Посів нескарифікованого насіння здійснюють розкидом у землю або в сніг у лютому чи навіть у січні: талі води й весняні дощі розм’якшать жорстку оболонку насіння, і воно дасть паростки вже при температурі 2-4 ºC. У південних районах буркун можна сіяти в серпні.

  Догляд за буркуном у саду

  При весняному посіві сходи з’являються за два тижні. У стадії розвитку двох справжніх листочків необхідно прорідити сходи й прополоти ділянку, обережно розпушуючи ґрунт у міжряддях. В ідеалі рослини мають перебувати одна від одної в ряду на відстані 30 см, якщо тільки ви не сіяли буркун як сидерат.

  Постійного поливання рослина не потребує – вона посухостійка, однак внесення в ґрунт калійних і фосфорних добрив необхідне. У перший рік життя рослина плодів не утворює, оскільки активно розвиває кореневу систему, і її коренева шийка залишається зимувати в ґрунті, тому важливо, щоб наступної весни ділянку не затопило талими водами. А коли буркун цвіте, на нього злітаються бджоли, які збирають нектар для чудового за своїми смаковими і цілющими властивостями меду.

  Як будь-яка сільськогосподарська культура, буркун уражається хворобами й потерпає від шкідників. Із захворювань найчастішими бувають борошниста роса, аскохітоз, пероноспороз, бактеріоз коренів, септоріоз і жовта мозаїка. З грибковими хворобами, які вражають рослину в несприятливих умовах, можна боротися розчинами фунгіцидних препаратів, наприклад, бордоською сумішшю, Фундазолом, Абіга-Піком, Максимом і іншими препаратами подібної дії, а що стосується мозаїки, то ліків від неї немає, тому хворі екземпляри потрібно якнайшвидше видалити з ділянки й обов’язково спалити.

  Серед шкідників ворогами буркуну є переважно різного роду блощиці й довгоносики: конюшиновий, рудий люцерновий і жовтий насінняїд; листовий, бульбочковий і великий люцернові довгоносики; буркуновий і щетинистий бульбочкові довгоносики; паломена зелена; капустяна, ріпакова, трав’яна, люцернова і гірчична блощиці; крайовик і камптопус облямовані; червоноклоп безкрилий; стенодема колючкувата; лінійчатий, ягідний і весняний щитники. Знищують комах системними інсектицидами, наприклад, Актарою, Актелліком, Карбофосом та іншими препаратами подібної дії. Однак при дотриманні сівозміни, регулярних прополюваннях, обробці насіння і ґрунту перед посівом та профілактичних весняних і осінніх обприскуваннях ділянки інсектицидами вам навряд чи доведеться зіткнутися з цією армією шкідників.

  Збір і зберігання буркуну

  Збір лікарської сировини здійснюють під час цвітіння буркуну: секатором або ножицями зрізають верхівкові грона й бічні пагони, пов’язують їх у пучки й підвішують для сушіння до стелі в добре провітрюваному сухому приміщенні. Можна скористатися електричною сушаркою, встановивши на ній температуру 40 ºC. Щойно стебла висохнуть, буркун обмолочують і просівають отриману масу через дротове сито, щоб відокремити великі стебла. Лікарською сировиною є солонувато-гіркі на смак плоди, що пахнуть кумарином, листя, квітки й дрібні пагони буркуну.

  Зберігають буркун у закритих скляних або керамічних посудинах у сухому темному місці.

  Види і сорти буркуну

  У культурі найчастіше вирощують два види буркуну.

  Буркун білий (Melilotus albus)

  гунба, гуноба, буркун чоловічий – дворічна рослина заввишки від 30 до 150 см, силосна й пасовищна культура з пір’ястим листям, шиловидними прилистками та пазушними суцвіттями з білих квіток метеликового типу. На відміну від інших медоносів, буркун білий виробляє нектар навіть у посуху, приваблюючи бджіл запахом сіна. У природних умовах буркун білий зустрічається в ярах, на схилах і сухих пустирях, по краях доріг і полів України, Білорусі, Молдови, Казахстану, Середньої Азії, Сибіру і Кавказу. У культурі вирощують такі сорти буркуну білого:

  • Медет – скоростиглий сорт сибірського екотипу, що сягає у висоту 110-120 см. Стебла у нього грубі, середньої товщини, квітки великі, білі, утворюють вузьке довге гроно. Рослина зимостійка, посухо- і солестійка, не вражається ні хворобами, ні шкідниками;
  • Іній – сорт із гарною кущистістю і зеленими голими стеблами середньої грубості. Листя у нього трійчасте, голе, зелене, слабкозазубрене. Білі квітки утворюють багатоквіткове пухке подовжене гроно. Боби еліптичні. Сорт уражається довгоносиком, але стійкий до борошнистої роси;
  • Чермасан – скоростиглий сорт заввишки до 2 м із грубими неопушеними стеблами і середньопухкими суцвіттями завдовжки 18 см, що складаються з білих квіток. Боби еліптичні, темно-сірого кольору;
  • Степовий – скоростиглий урожайний посухостійкий сорт із прямими, грубими, короткоопушеними вгорі й голими в нижній частині стеблами заввишки від 145 до 170 см. Листя трійчасте, округле, з зазубреними краями, голе, світло-зеленого кольору зі слабким восковим нальотом. Суцвіття – пухке пазушне гроно, плід – однонасінний або двонасінний еліптичний біб солом’яно-жовтого кольору;
  • Волжанин – посухостійкий і солевитривалий урожайний сорт, що не уражується борошнистою росою і не потерпає від зворотних весняних заморозків. Це невилягаючий прямостоячий кущ із гіллястими середньої грубості стеблами заввишки 165-250 см. Боби у цього сорту темно-сірі, однонасінні або двонасінні. Насіння овальне, жовте.

  Окрім описаних, вирощують такі сорти буркуну білого, як Люцерновидний 6, Середньоволзький, Поволзький, Обський гігант, Ом, Саянський, Стрітенський, Мещерський 99, Рибінський, Немюгюнський, Булат, Діомид і інші.

  Буркун жовтий (Melilotus officinalis)

  або буркун лікарський, або буркун лікувальний, у природі дуже поширений в Україні, Білорусі, Середній Азії, Західному Сибіру й на Кавказі. Зростає він уздовж доріг і полів, серед чагарників, по ярах, на узліссях лісів, на луках і в молодих посадках. Це дворічна трав’яниста рослина зі стрижневим коренем, що має численні відгалуження, з прямим, здерев’янілим у нижній частині стеблом заввишки 1,5-2 м, черговим довгочерешковим трійчастим листям, сизувато-зелені і пилчасто-зубчасті по краю листочки якого мають довгасто-яйцеподібну форму. Жовті квіти складають багатоквіткові грона завдовжки 5-7 см. Плоди рослини, поперечно-зморшкуваті бурі боби, містять гладке, овальне, жовте або жовто-буре насіння, що дозріває в серпні-вересні. Найчастіше вирощують такі сорти буркуну жовтого:

  • Сарбас – високоврожайний холодостійкий і посухостійкий середньостиглий сорт, який інтенсивно розвивається навесні й швидко відростає після скошування. Рослина досить стійка до борошнистої роси і не пошкоджується шкідниками насіння;
  • Колдибанський – посухостійкий сорт зі слабкорозвалистим кущем, грубими стеблами, що сягають у висоту від 80 до 120 см, і дрібним насінням. Є одним із найкращих медоносів;
  • Ішимський ранній – зимостійкий, соле- і посухостійкий скоростиглий високоврожайний сорт, не пошкоджується борошнистою росою і шкідниками насіння. Це прямостоячий кущ середньої кущуватості заввишки близько 80 см;
  • Кокшетауський – зимостійкий, соле– і посухостійкий гібрид, що дає високий урожай зеленої маси і мед чудової якості;
  • Омський – скоростиглий сорт із жовтими квітками й великими двонасінними бобами.

  Властивості буркуну – шкода і користь

  Корисні властивості буркуну

  Трава буркуну лікарського містить цимарин, дубильні й жироподібні речовини, ефірну олію, флавоноїди, аскорбінову кислоту, каротин, токоферол, цукри, слиз і глікозиди, при розщепленні яких утворюється кумарин – безбарвна кристалічна речовина з запахом сіна.

  Лікувальні властивості буркуну відомі з давніх-давен: він має відхаркувальну, гіпотензивну, протизапальну, антисептичну, антикоагуліруючу, фібринолітичну, пом’якшувальну, потогінну, вітрогінну, протисудомну, ранозагоювальну і заспокійливу властивості. Застосування препаратів буркуну ефективне при лікуванні кашлю, бронхітів, водянки, гіпертонічної хвороби, атеросклерозу, закрепів, метеоризму, істерії, неврастенії, мігрені, підвищеної нервової збудливості, безсоння, дифузного токсичного зобу, подагричних і ревматоїдних артритів, а також при наривах, гнійних ранах, фурункулах і запаленнях жіночих статевих органів.

  Властивості меду буркуну роблять його незамінним засобом від безсоння, захворювань верхніх дихальних шляхів, підвищеного артеріального тиску, неврозів і головних болів, при варикозному розширенні вен і хворобах суглобів. Призначають його також для стимулювання лактації. Виправдовує себе мед із буркуну і як м’який сечогінний та послаблюючий засіб.

  Буркун – протипокази

  Протипоказаний буркун при хворих нирках і вагітності. Не забувайте, що рослина отруйна, тому слід суворо дотримуватися дозування: у великих кількостях буркун погано діє на гладку мускулатуру і пригнічує нервову систему, а при тривалому вживанні може викликати головні болі, сонливість, запаморочення, нудоту й блювоту, а в окремих випадках – ураження печінки, підшкірні внутрішні крововиливи та навіть параліч центральної нервової системи. Тому приймайте препарати буркуну тільки за призначенням лікаря і в строго обумовлених дозах.

  Буркун, як сидерат, коли сіяти і скошувати

  Буркун на дачній ділянці вирощують як дворічна рослина. Застосовують у лікувальних цілях та як сидерат. Добре росте на лужний дренованому грунті (суглинок і супіщаних), але зростає і на важкій глинистої, кам’янистій. Любить сонце і тепло, добрий медонос. Має дуже потужну кореневу систему, досягає глибини 1-1,5 м, що допомагає накопичити азот у ґрунті (властивість порівнянно з люпином). Незамінний помічник для власників солончаків.

  Буркун чудово виглядає поблизу альтанок, лавок, додає фарб в квітнику. Цвітіння в червні-липні. Ранньої весни, коли молоді пагони, їх додають при приготуванні перших страв і салатів. У липні заготовляють для лікарських цілей.

  як сидерата трава буркуна покращує структуру грунту, сприяє підвищенню повітрообміну, підвищує родючість, захищає від нематоди, дротяників та водної ерозії. А також стримує грунт на схилі і зменшує промерзання грунту.

  Як сидерат скошувати буркун потрібно, коли стебла досягнуть висоти 20 см (до початку цвітіння), але не більше 40-50 см, інакше процес розкладання буде проходити більш повільно. Більш потужні пагони розкладаються дуже повільно і як органічне зелене добриво втрачають сенс. Перед косовицею буркун поливають ЕМ-препаратами, після чого скошують плоскорізом Фокіна.

  Сіяти буркун краще ранньою весною (березень-квітень) або влітку. Проведіть скарифікацію насіння і замочіть в теплій воді на 2-3 ч. Посійте в борозенки на глибину 2-3 див. Відстань між рядами 15-20 див. В перший рік утворюється зелений покрив, а на другий рік проводиться покіс.

  Нерідко буркун може вражати борошниста роса, тоді стебла покриваються білим нальотом, і ріст рослин сповільнюється. З шкідників небезпечні совка, гусениці та клопи.

  Поливати буркун рідко, негативно реагує на надлишок вологи. Може тривалий час переносити посуху, задовольняючись ранковою росою і дощами.

  На зиму укриття не вимагає. Якщо буркун вирощувати як сидерат, то спеціально для розмноження нічого робити не потрібно, так як рослина прекрасно розмножується самосівом.

  Буркун, або медовий конюшина — відмінне органічне зелене добриво, прекрасна кормова культура і цінний медонос. Особливо його дію видно на солонцюватих грунтах, але рости він може всюди. Буркун як сидерат використовують по всій Європі і Азії, завезли в обидві Америки і в Австралії. Немає його хіба що в Антарктиді і в Арктиці.

  Це дворічна трав’яниста бобова рослина, що досягає 2 метрів у висоту, з дрібними квіточками різного кольору. Часто росте разом зі своїм близьким родичем — буркуном білим або синім. Він невимогливий до грунтів, зимостійкий, світлолюбний. Швидко сходить, і ранньою весною його молоді пагони часто використовують для приготування салатів. Надалі листя стають непридатними для цього. Збирати листочки можна ДО появи бутонів.

  Однак порівняно не так давно був виведений і однорічний сорт. Він не поступається за своїми якостями дворічна, їм засівають виснажені непридатні землі, які він швидко збагачує. Зацвітає він в перший же рік, і за своїми медоносним якостям знаходиться в числі найпродуктивніших.

  У нього безліч народних назв, його використовують як лікарська рослина при багатьох захворюваннях. Він протизапальний, відхаркувальний, потогінний. У деяких випадках буркун діє ефективніше ніж алое. Препарати з нього використовують при променевої хвороби. І ще багато цілющих якостей буркуну спонукають садити його на ділянках.

  • Незважаючи на всі свої відмінні якості, доросла рослина буркуну токсично, самостійно збирати і використовувати його в якості чаю не можна. Готувати з нього збори можуть тільки досвідчені травники.
  • Для людини з буркуну мед один з найкращих і смачних. Його вживають як звичайний мед — після переробки бджолами, токсичні речовини нейтралізуються.

  Одне з його корисних властивостей — це відмінний сидерат.
  Але як і всі інші сидерати, його треба правильно використовувати, щоб він приніс грунті максимально можливу користь, і став хорошим добривом для майбутнього врожаю.

  Під час висадки треба враховувати його біологічні особливості, і те, що в майбутньому планується висаджувати на тій ділянці, де ріс буркун. Деякі культури після нього можуть взагалі не дати врожаю.

  Дія в грунті

  Зеленої маси буркун дає дуже багато, але як сидерат велику цінність представляє його коренева система. Вона добре розгалужена, глибоко проникає в землю, розпушує її. Завдяки своїм якостям, буркун легко здобуває з повітря азот — конкурентом йому може бути в цьому відношенні тільки люцерна, і то не у всіх випадках. Така коренева система зміцнює грунт, не дає їй вимиватися, постачає її гумусом.

  Він краще за інших рослин здатний розчиняти в землі фосфати.

  Буркун, особливо однорічний, чудово росте на сильно засоленої грунті. За один-два сезони він її «рассалівает», істотно підвищує родючість.

  Крім цього він добре постачає землю органікою. Його коріння швидко перегниває, збагачують грунт органікою. Має й інші важливі якості.

  У нього дуже швидко розвивається надземна маса, вона утворює величезні зарості. Але навіть якщо не чекати її розростання, і скосити завчасно, коренева система створить грунті необхідне харчування.

  У буркуну дуже міцне коріння, тому при використанні його як сидерат не варто допускати їх проникнення в землю глибше, ніж на 50 см. Інакше буде дуже складно переорати землю, а кореневища будуть довго розкладатися.

  утримує вологу

  Сама рослина невимоглива до грунтів, проте не дуже любить кислі і нейтральні. Найкраще росте на суглинках, його часто використовують на неокультурених або збіднілих, запущених землях, щоб зробити їх більш родючими. Як «першопрохідника» буркун один з найкращих сидератів. Для цього його НЕ скошують в перший рік, залишають на землі. Він добре переносять морози, утримує сніг. Завдяки цьому навесні грунт виявляється добре зволоженою. Буркун сприяє гарному газообміну в грунті, після нього значно поліпшується її структура.

  відлякує шкідників

  У буркуну відмінні фітосанітарні властивості. Він знезаражує ґрунт, допомагає при кореневої гнилі. Його запаху бояться нематоди, він згубно діє на дротяники та інших шкідників. У грунті, де ріс буркун кілька років не відкладають яйця хрущі. При цьому поліпшується корисна мікрофлора грунту, робиться більш родючою.

  Помічено, що в перший рік після того, як на поле ріс буркун жовтий, на ньому уникають селитися миші.

  Бореться з бур’янами

  Помічено, що на тому місці, де ріс сидерат буркун, в перший рік після нього практично не зустрічається бур’яну.

  попередник

  На грунтах, де ріс буркун, згодом добре ростуть більшість городніх культур. Це не відноситься до будь-яких бобовим, так як буркун і сам є бобовим рослиною. Особливо він гарний перед посадкою пасльонових, баштанних, огірками, кабачками. На цьому грунті добре ростуть все городні культури, яким потрібно багато азоту. Так як це бобова рослина, він накопичує азот в грунті, а це покращує стан городніх культур, які будуть потім рости на цьому місці. Самому ж доннику байдуже, що вирощувалося до нього. Він відмінно зросте після будь-якої рослини, навіть після бобових — його коренева система допоможе йому добути для себе все необхідне.

  Протипоказання

  Не рекомендується висаджувати його перед квітами — айстрами, календулою, ромашками.

  посадка

  Буркун — рослина невибаглива, виростає швидко. Висаджувати його можна в будь-який час, він все одно проросте. Але для того, щоб були найкращі результати, висаджують його ранньою весною, практично відразу після сходу снігу і підсихання грунту. Його насіння не бояться заморозків, так що якщо навіть трапляться весняні заморозки, сходи буркуну все одно виживуть, а він буде добре розвиватися. В цьому випадку тала вода не створить проблем кореневища, так як грунт на такій глибині швидко просихає, коріння не встигнуть загнити.

  Його насіння життєздатною, свою схожість вони зберігають більше десяти років, так що можна не переживати з приводу «старих насіння».

  Висадка буркуну через розсаду не практикується. Насіння садять безпосередньо в землю. При будь-посадці витрата насіння однаковий — 200-250 шт на 1 кв. метр.

  Для присадибної ділянки насіння можна зібрати і дикорослого рослини. Але слід врахувати, що буркун жовтий сидерат і буркун білий або синій, є антагоністами, їх не можна сіяти разом. Хоча окремо вони виробляють на грунт однакову дію, найбільшою популярністю все ж користується саме жовтий буркун.

  Для кращої схожості треба дотримуватися деяких правил.

  підготовка ґрунту

  Перед посадкою буркуну як сидерат, необхідно підготувати землю, якого б якості вона не була. Її треба перекопати і вирівняти, видалити всі великі і зайві частки, коріння віджилих рослин, різне сміття. У неї рекомендується внести фосфорні та калійні добрива.

  Після цього землю накочують, роблять в ній борозенки, в які, власне і засівають буркун. Глибина засівання — 3 см. Земля при цьому не повинна бути дуже мокрою, грунтові води можуть залягати на глибині більше 1 метра.

  Після посіву землю знову накочують.

  Підгодовувати посадки азотними добривами не потрібно — буркун сам їх виробляє у великій кількості. Йому більше потрібен фосфор і калій.

  Висаджують буркун навесні і восени, правила посадки практично не відрізняються.

  весняна посадка

  • перед посадкою рекомендується замочити насіння на добу. Це допоможе їм швидше прорости і зміцнить їх.
  • для якнайшвидшого проростання за місяць до посадки необхідно зруйнувати їх тверду оболонку — для цього досить протерти їх дрібним наждачним папером. Тоді сходи з’являться вже через тиждень. Але можна і не робити цього.
  • якщо земля дуже суха, її потрібно зволожити
  • висаджують їх на глибину близько 2 см. Між рядами має бути відстань близько 55 см. Між рослинами — 25-30 см.
  • пророслі сходи необхідно розпушувати, поки вони не виростуть до 10-15 см.

  Дотримуватися такі відстані досить складно, у буркуну насіння дрібні. Для зручності їх змішують з піском і цю суміш сіють. Він проростає протягом двох тижнем, потім сходи необхідно проріджувати.

  При такій посадці дворічні рослини зацвітуть уже в перший рік. Але їм не вистачить часу, щоб насіння встигли дозріти. Це станеться на наступний рік. Якщо ж буркун цікавить вас тільки як сидерат, необов’язково давати йому визрівати до стиглості насіння. Ви його зріжете набагато раніше.

  Буркун можна висадити і під зиму. В цьому випадку, насіння до того, як випаде сніг вже не проросте, але вони відмінно перезимують в грунті, а навесні раніше зійдуть.

  При озимому вирощуванні насіння буркуну сіють в самому кінці вересня — середині жовтня.

  Замочувати насіння в даному випадку не слід, вони укореняться і без цього.

  Густота посадок повинна бути такою ж, як і при весняному посіві.

  Буркун легко розмножується самосівом, тому при несвоєчасній прибирання може стати проблемою і перейти в розряд бур’янів.

  догляд

  Дорослій рослині не потрібно частий полив, так як воно посухостійка. Але його необхідно підгодовувати калієм і фосфором. При догляді за дворічною буркуном ранньою весною існує небезпека затоплення коренів талими водами — від цього буркун може загинути в результаті загнивання залишилися в грунті коріння.

  У цьому полягає головна перевага однорічного буркуну — його сіють навесні, а скошують восени.

  прибирання

  Для найбільшого ефекту буркун потрібно ще й правильно прибрати. Найкраще його при цьому скосити. Але якщо скошування проводиться в пізні терміни, коли буркун вже відцвіли, це може привести до повторного засеіванія.

  Забирають його і за допомогою плоскореза Фоміна. Зрізати треба прямо під корінь, залишаючи над землею мінімальної висоти стебло.
  Скошування буркуну проводять, коли він досягне висоти 50-60 см.
  На неродючих глинистих або піщаних грунтах легко пропустити потрібний момент, буркун «переросте». У той же час на хорошій землі він до цього моменту буде ще «не готовий», і як добриво стане малоефективним.

  Тому орієнтуватися треба не стільки на його зростання, скільки на морфологічні дані. На більшій частині рослин повинні набрякнути бутони, але цвісти він ще не почав.

  Після того, як буркун скосили, його залишають лежати на поверхні грунту.
  Для кращої ферментації скошену траву поливають спеціальними добривами, в яких міститься багато ґрунтових мікроорганізмів. Це додатково збагатить ґрунт.

  Процеси розкладання йдуть тільки при наявності достатньої вологості в грунті. При посушливій погоді або жаркому кліматі скошену траву для ферментизації потрібно часто поливати.

  недоліки

  Кілька недоліків є і у такого чудесного сидерата. Вони абсолютно незначні.

  час збирання

  Якщо його пропустити, і дати розвинутися надто сильно його зеленій масі, стебла стануть занадто грубими, їх буде важко прибрати, вони довго будуть розкладатися в землі. У цьому випадку їх краще не закладати в грунт, а спалити. Зола від них також буде непоганим добривом.

  Також складно буде витягти з землі кореневища через їх занадто глибокого залягання.

  хвороби

  Серйозних захворювань у цієї рослини практично немає, особливо, якщо це не окультурений, а дикоростучий буркун. Він стійкий до багатьох хвороб і в цьому відношенні не викликає ніяких складнощів.

  Буркун схильний борошнистої роси. На пошкоджених рослинах з’являється білий наліт, вони гірше розвиваються. Але це не є перешкодою для використання його як сидерат — борошниста роса виліковується, а рослина не втрачає своїх властивостей.

  Зрідка хворіють і коріння буркуну. Це може статися, якщо буде довготривалий застій води при тривалих дощах. Щоб уникнути це захворювання, приблизно за місяць до посадки насіння буркуну необхідно обробити фентіураму.

  Також у нього є і комахи-шкідники. Це різного виду довгоносики і клопи. Дя того, щоб від них позбутися, є багато способів, при яких необов’язково використовувати агресивні хімічні сполуки.

  Шкідливий вплив на буркун надає і хлор. При поливі не можна використовувати водопровідну воду — її необхідно відстояти кілька годин.

  Ось такі ось нескладні правила вирощування буркуну.

  Оставить комментарий Отменить ответ

  Для отправки комментария вам необходимо авторизоваться.