Кровотеча з заднього проходу

Що таке кровотеча з заднього проходу ?

Рисунок 1. Wikimedia Commons

Наявність свіжої крові або згустків крові у калових масах називають кровотечею з заднього проходу. Варто розрізняти наявність свіжої крові лише на туалетному папері або у вигляді смужок на калових масах чи наявну біля калу у воді в унітазі від згустків крові чи крові, перемішаної з каловими масами. Така орієнтовна оцінка дозволяє приблизно окреслити, чи джерелом кровотечі є власне задній прохід (анус, відхідник) чи кровотеча відбулася у просвіті кишківника і тому кров має вже змінений вигляд (напр. у вигляді згустків чи смужок, перемішаних із каловими масами).

Чи кровотеча з заднього проходу є грізним симптомом?

Кровотечу з заднього проходу точно не слід ігнорувати, хоча найчастішою її причиною є геморой. Проте, з іншої сторони, кровотеча може бути симптомом раку товстого кишківника, виліковної хвороби — при умові її викриття на ранньому етапі. Злегковаження кровотечі з заднього проходу може привести до запізнілої діагностики та змарнувати шанс на одужання.

Що слід зробити при появі кровотечі з заднього проходу?

При появі кровотечі з заднього проходу необхідно звернутися до лікаря, який найімовірніше виконає обстеження товстого кишківника. Найпростішим, проте також діагностично цінним обстеженням є пальцеве ректальне обстеження (так зв. обстеження per rectum), доповнене ендоскопією за допомогою короткого апарату — аноскопу, або дещо довшого — ректоскопу. Якщо під час цього обстеження в особи віком до 40-ка років лікар із впевненістю встановить діагноз гемороїдальної хвороби, то абсолютної необхідності у продовженні діагностики немає.

Відсутність змін в анусі, невпевненість щодо зв’язку між кровотечею з заднього проходу та гемороєм, вік старше 40-ка років, обтяжений сімейний анамнез щодо раку товстого кишківника або поява інших симптомів (анемія, втрата маси тіла) схиляє до ендоскопічної оцінки усього товстого кишківника — колоноскопії.

Які причини кровотечі з заднього проходу можуть бути?

Причини кровотечі з заднього проходу та частота виявлення

• гемороїдальна хвороба: 9–12 % (дивіться: Гемороїдальна хвороба)
• тріщина ануса: 1–3 %
• поліпи та рак товстого кишківника: 3–11 %
• запальні зміни: 3–29 %
• кровотеча з дивертикулів: 5–42 %
• судинні зміни (ангіодисплазія): 1–3 %

Як слід лікувати кровотечу з заднього проходу?

Гемороїдальну хворобу лікують консервативно, за допомогою місцевих засобів. Більш тяжкі зміни можуть вимагати оперативного лікування (див. Хірургічне лікування гемороїдальних вузлів). Кровотеча із дивертикулів найчастіше є періодичною та не вимагає лікування, хоча іноді необхідною є операція, проте запальні захворювання вимагають специфічного для них фармакологічного лікування. Поліпи, найчастіше аденоми, тобто доброякісні пухлини, іноді попереджують розвиток раку і їх можна лікувати ендоскопічно, так само, як і судинні зміни. При раку товстого кишківника необхідним є хірургічне лікування.

Варто звернути увагу на використання ліків, які порушують коагуляцію (згортання крові), напр. ацетилсаліцилова кислота чи антивітамін К, які можуть впливати на інтенсивність кровотечі при кожному з наведених станів. Іноді необхідною є модифікація такого лікування до моменту опанування кровотечі.

Рідко трапляється так, що кровотечі при легких хворобах товстого кишківника призводять до анемії, яка вимагає трансфузії (переливання) крові або поповнення препаратами заліза.

Кровотеча з заднього проходу

Що таке кровотеча з заднього проходу ?

Рисунок 1. Wikimedia Commons

Наявність свіжої крові або згустків крові у калових масах називають кровотечею з заднього проходу. Варто розрізняти наявність свіжої крові лише на туалетному папері або у вигляді смужок на калових масах чи наявну біля калу у воді в унітазі від згустків крові чи крові, перемішаної з каловими масами. Така орієнтовна оцінка дозволяє приблизно окреслити, чи джерелом кровотечі є власне задній прохід (анус, відхідник) чи кровотеча відбулася у просвіті кишківника і тому кров має вже змінений вигляд (напр. у вигляді згустків чи смужок, перемішаних із каловими масами).

Чи кровотеча з заднього проходу є грізним симптомом?

Кровотечу з заднього проходу точно не слід ігнорувати, хоча найчастішою її причиною є геморой. Проте, з іншої сторони, кровотеча може бути симптомом раку товстого кишківника, виліковної хвороби — при умові її викриття на ранньому етапі. Злегковаження кровотечі з заднього проходу може привести до запізнілої діагностики та змарнувати шанс на одужання.

Що слід зробити при появі кровотечі з заднього проходу?

При появі кровотечі з заднього проходу необхідно звернутися до лікаря, який найімовірніше виконає обстеження товстого кишківника. Найпростішим, проте також діагностично цінним обстеженням є пальцеве ректальне обстеження (так зв. обстеження per rectum), доповнене ендоскопією за допомогою короткого апарату — аноскопу, або дещо довшого — ректоскопу. Якщо під час цього обстеження в особи віком до 40-ка років лікар із впевненістю встановить діагноз гемороїдальної хвороби, то абсолютної необхідності у продовженні діагностики немає.

Відсутність змін в анусі, невпевненість щодо зв’язку між кровотечею з заднього проходу та гемороєм, вік старше 40-ка років, обтяжений сімейний анамнез щодо раку товстого кишківника або поява інших симптомів (анемія, втрата маси тіла) схиляє до ендоскопічної оцінки усього товстого кишківника — колоноскопії.

Які причини кровотечі з заднього проходу можуть бути?

Причини кровотечі з заднього проходу та частота виявлення

• гемороїдальна хвороба: 9–12 % (дивіться: Гемороїдальна хвороба)
• тріщина ануса: 1–3 %
• поліпи та рак товстого кишківника: 3–11 %
• запальні зміни: 3–29 %
• кровотеча з дивертикулів: 5–42 %
• судинні зміни (ангіодисплазія): 1–3 %

Як слід лікувати кровотечу з заднього проходу?

Гемороїдальну хворобу лікують консервативно, за допомогою місцевих засобів. Більш тяжкі зміни можуть вимагати оперативного лікування (див. Хірургічне лікування гемороїдальних вузлів). Кровотеча із дивертикулів найчастіше є періодичною та не вимагає лікування, хоча іноді необхідною є операція, проте запальні захворювання вимагають специфічного для них фармакологічного лікування. Поліпи, найчастіше аденоми, тобто доброякісні пухлини, іноді попереджують розвиток раку і їх можна лікувати ендоскопічно, так само, як і судинні зміни. При раку товстого кишківника необхідним є хірургічне лікування.

Варто звернути увагу на використання ліків, які порушують коагуляцію (згортання крові), напр. ацетилсаліцилова кислота чи антивітамін К, які можуть впливати на інтенсивність кровотечі при кожному з наведених станів. Іноді необхідною є модифікація такого лікування до моменту опанування кровотечі.

Рідко трапляється так, що кровотечі при легких хворобах товстого кишківника призводять до анемії, яка вимагає трансфузії (переливання) крові або поповнення препаратами заліза.