Дерево

Деревина будь-якої породи має властивість жолобитися й набухати під впливом тепла й вологого повітря; деревина, як говорять, дихає. Це може відбуватися в трьох напрямках:

1. у поздовжньому напрямку (тобто уздовж стовбура) деревина дихає дуже мало, і величина деформації (усушки або набрякання) становить 0,1—0,3%, що несуттєво для роботи;
2. у радіальному напрямку — близько 5%; це помітна величина;
3. у напрямку річних кілець, тобто тангенціально (по дотичній) до них величина усушки може становити 10—12%, що дуже важливо враховувати при роботі з деревом.

Волога деревина швидко загниває, погано склеюється; виготовлені з її предмети жолобляться, розтріскуються. Тому доцільніше всього працювати з деревиною такої вологості, що вона буде мати в готовому виробі, тобто містити вологи не більше 18% від маси деревини, у той час як, наприклад, у свіжозрубаному дубі ця величина становить 50—70%. Тому для одержання деревини, придатної для столярних робіт, неї витримують на свіжому повітрі від 1 до 3 років. Висушена деревина добре обробляється, міцно склеюється, малюється, не жолобиться й не розсихається. Краще сохнуть дошки обрізні й стругані.

А тепер приведемо короткі відомості про основні властивості деревини найпоширеніших порід дерев.

• Білий бук. Це дуже тверде, важке й грузле дерево, що погано розколюється; зберігається тільки в сухій атмосфері; сильно дихає; мало еластичний. Звичайно застосовується для виготовлення інструментів, рубанків, рукояток стамесок і дерев’яних молотків.

• Береза має однорідну, середньої щільності деревину. Використовується в меблевому виробництві як виробний матеріал. Особливо коштовної є деревина карельської берези, що йде на обробку меблів.
• Вільха має світлу деревиною, що червоніє на повітрі й добре протистоїть зволоженню. Застосовується для виготовлення фанери, тари, меблів.
• Дуб. Його деревина тверда, важка, дуже міцна й грузла; стійка проти загнивання, добре гнеться; винятково довговічна, мало усихає і набухає. Добре протистоїть непогоді й мало зношується; як завгодно довго зберігається під водою. Дуб, що довго пролежав під водою, стає чорним; він називається мореним. Часто використовується для виготовлення інструмента, дерев’яних пробок, паркетних і дощатих підлог, порогів і дверей, меблів і гідротехнічних споруджень.
• Кедр. Стійкіший до загнивання, ніж сосна. Деревина жовтувата або червонувата, легка, ріжеться без зусиль; використовується як будівельний матеріал.
• Клен. Деревина щільна, тверда, добре обробляється. Галузь застосування: деталі меблів, музичних інструментів, рубанків і т. д.
• Липа. Деревина цього дерева однорідна і м’яка, легко обробляється ножем, стамескою, різаками. З неї роблять фанеру, різні вироби, дерев’яний посуд, музичні інструменти.

• Модрина. Її деревина легка, вона твердіше й багатша смолою, аніж сосна, відрізняється високою міцністю й еластичністю, легко розколюється; мало дихає. Це сама тверда й довговічна деревина із хвойних порід. Обробляється важко; гарна для будівельних робіт. Застосовується для тих же цілей, що й сосна.

• Сосна. Деревина сосни має середню щільність, досить високу міцність і стійкість проти загнивання; порівняно довговічна, помірковано гнучка й пружна; здатність до розколу помірна. Порівняно легко обробляється, це один із кращих виробних матеріалів: може застосовуватися як для внутрішніх, так і для зовнішніх конструкцій; особливо часто використовується для виготовлення дерев’яних споруджень, підлог і меблів.
• Червоний бук має тверду, важку, міцну й грузлу деревину. Вона легко розколюється, добре протистоїть деформаціям розриву й зрізу. Не дуже стійка до змінної дії вологості й сухості, погано витримує тривалі навантаження; сильно дихає. Застосовується в основному для виготовлення інструмента, дерев’яних пробок, дощатих і паркетних підлог, дверних порогів, сходових щаблів, фурнітури, фанери й для ряду столярних робіт.
• Ялина. За міцністю й стійкістю до загнивання трохи уступає сосні. Деревина легка, м’яка, біла; дуже гнучка і еластична, витримує високі навантаження, легко розколюється, має високу міцність на розрив. Через достаток сучків обробляється сутужніше й не настільки чисто, як деревина сосни. Малостійка до змін дії вологої й сухої атмосфери. Застосовується в будівництві, для різних виробів і виготовлення музичних інструментів.
• Ялиця має прямий стрункий стовбур. У неї легка й м’яка деревина, що помірковано довговічна, має високу міцність на стиск і вигин, легко розщеплюється. Через відсутність смоляних ходів, по. яким смола проникає у внутрішні шари стовбура, ялиця менш стійка до загнивання, чим ялина. Використовується так само, як і сосна, і, крім того, для виготовлення музичних інструментів.

• Ясен. Його деревина по властивостях і зовнішньому вигляді схожа на дуб: порівняно важка й тверда, дуже еластична й грузла; але, на відміну від його, недовговічна; мало дихає. Добре обробляється; застосовується для виготовлення рукояток молотків і сокирищ, спортивного інвентарю.

ВЛАСТИВОСТІ ДЕРЕВИНИ. ВИБІР МАТЕРІАЛУ ДЛЯ ВИГОТОВЛЕННЯ ВИРОБУ

Мета: ознайомити учнів з механічними та технологічними властивостями деревини, їх застосуванням, вадами деревини; формувати поняття твердість, міцність, пружність, гігроскопічність, вологість та жолоблення під час висихання; розвивати вміння вибирати матеріал відповідно до призначення виробу; виховувати почуття відповідальності щодо навколишнього середовища.

Ключові поняття: міцність, твердість, вологість, пружність.

Об’єкти практичної діяльності учнів: заготовки деревини.

Обладнання: зразки видів пиломатеріалів; плакати, таблиці, учнівські роботи з деревини.

Тип уроку: урок засвоєння нових знань.

ОЧІКУВАНІ НАВЧАЛЬНІ РЕЗУЛЬТАТИ

1. Уміння характеризувати властивості деревини.

2. Уміння обґрунтовувати вибір конструкційних матеріалів залежно від їх властивостей і призначення виробу.

3. Уміння визначати дефекти деревини та враховувати їх під час конструювання виробу.

4. Уміння вибирати відповідні матеріали для виготовлення виробу.

5. Уміння розраховувати кількість матеріалу, потрібну для виготовлення виробу.

Тема: ВЛАСТИВОСТІ ДЕРЕВИНИ. ВИБІР МАТЕРІАЛУ ДЛЯ ВИГОТОВЛЕННЯ ВИРОБУ

Мета : ознайомити учнів з механічними та технологічними властивостями деревини, їх застосуванням, вадами деревини; формувати поняття твердість, міцність, пружність, гігроскопічність, вологість та жолоблення під час висихання; розвивати вміння вибирати матеріал відповідно до призначення виробу; виховувати почуття відповідальності щодо навколишнього середовища.

Ключові поняття : міцність, твердість, вологість, пружність.

Об’єкти практичної діяльності учнів : заготовки деревини.

Обладнання : зразки видів пиломатеріалів; плакати, таблиці, учнівські роботи з деревини.

Тип уроку : урок засвоєння нових знань.

ОЧІКУВАНІ НАВЧАЛЬНІ РЕЗУЛЬТАТИ

1. Уміння характеризувати властивості деревини.

2. Уміння обґрунтовувати вибір конструкційних матеріалів залежно від їх властивостей і призначення виробу.

3. Уміння визначати дефекти деревини та враховувати їх під час конструювання виробу.

4. Уміння вибирати відповідні матеріали для виготовлення виробу.

5. Уміння розраховувати кількість матеріалу, потрібну для виготовлення виробу.

ОРІЄНТОВНИЙ ПЛАН ПРОВЕДЕННЯ УРОКУ

I. Організаційний етап.

II. Мотивація навчальної діяльності учнів.

III. Актуалізація опорних знань учнів.

IV. Вивчення нового навчального матеріалу.

1. Основні властивості деревини. Характеристика властивостей.

2. Вади та дефекти деревини. їх вплив на вибір матеріалу.

3. Застосування конструкційного матеріалу залежно від його властивостей.

4. Вибір виробу для виготовлення. Добір матеріалів для обраного виробу.

IV. Лабораторно-практична робота Визначення вологості деревини.

Вибір матеріалу для виготовлення виробу.

V. Контроль та самоконтроль засвоєння учнями знань.

VI. Підбиття підсумків, оцінювання результатів роботи.

КОМЕНТАР ДЛЯ ВЧИТЕЛЯ

Ефективність вивчення властивостей деревини значною мірою залежить від забезпечення навчальних майстерень і підготовки вчителем лабораторної роботи. Властивості конструкційних матеріалів краще вивчати дослідним шляхом.

Розпочинаючи вивчення нового матеріалу, потрібно зазначити, що для виготовлення будь-якого виробу з деревини чи іншого матеріалу потрібно знати властивості цього матеріалу. На підприємствах, які займаються виготовленням виробів, існують лабораторії, де досліджують властивості матеріалів. Дослідження виконують працівники лабораторії – лаборанти.

Ознайомлення з властивостями деревних конструкційних матеріалів доцільно розпочати із з’ясування в процесі бесіди, що для виготовлення корисних речей використовують різноманітні конструкційні матеріали: метал, пластмасу, оргскло, шовк, текстильні та інші матеріали. Узагальнюючи повідомлення, потрібно дійти висновку, що великого поширення набуло використання деревини та матеріалів з неї. Усі конструкційні матеріали мають певні властивості, які потрібно враховувати під час виготовлення виробів. Учитель повідомляє, що до них належать уже відомі учням такі властивості, як колір, запах і текстура деревини. Крім цього, потрібно також знати, чи легко обробляється певний вид деревини та матеріали з неї, який інструмент для цього потрібно використати, чи будуть утримуватися в деревині цвяхи, шурупи, інші деталі кріплення, як впливатимуть на неї вологість, зміна температури навколишнього середовища. Потрібно також передбачити, який вид деревини чи матеріалів з неї необхідно використовувати, виготовляючи вироби, що будуть експлуатуватися під впливом зовнішнього середовища, при великих навантаженнях тощо.

Учитель звертається до учнів із запитаннями:

– Які властивості деревини ви знаєте?

– Чи однакові властивості деревини вздовж і впоперек волокон?

Повторюючи будову деревини, слід детальніше зупинитися на її неоднорідності в різних напрямках, продемонструвати вплив цього чинника на її механічні (міцність, твердість, пружність) і технологічні (опір різанню, гнучкість) властивості. Учням можна запропонувати розрізати звичайним ножем або розколоти стамескою дерев’яний брусок м’якої породи вздовж і впоперек волокон. У результаті виконання такої операції семикласники повинні дійти висновку, що деревина легко розщеплюється вздовж волокон за невеликих зусиль, а розрізати деревину впоперек волокон неможливо, навіть приклавши значне зусилля.

Окремим учням можна дати кілька зразків деревини (планка, рейка, брусок тощо) твердої та м’якої порід і запропонувати зігнути, зламати їх. Провівши цей експеримент, діти повинні зробити висновок, що зразки деревини м’яких порід легко ламаються, особливо вздовж волокон, а міцність зразків твердої породи вища та стійкіша до впливу зовнішніх зусиль.

Надалі учням потрібно пояснити, що будь-яке порушення цілісності деревини, правильності її будови, пошкодження, а також зміни її зовнішнього вигляду називають вадами. Учитель повинен не тільки перерахувати їх, але й дати їм коротку характеристику, показати вплив вад на механічні та технологічні властивості, декоративність деревини. Так, наприклад, нахил волокон, підвищуючи міцність деревини при розколюванні, ускладнює її механічну обробку. Жолоблення унеможливлює технологічну обробку струганням тощо.

Закріплення матеріалу вчитель проводить у ході виконання лабораторно-практичної роботи, попередньо провівши інструктаж щодо її змісту та порядку виконання.

ІНФОРМАЦІЯ ДО ВИВЧЕННЯ НОВОГО НАВЧАЛЬНОГО МАТЕРІАЛУ

Деревина з давніх часів була улюбленим і цінним матеріалом. Порода деревини – це біологічний вид дерева. Кожна порода має набір своїх унікальних властивостей.

Учитель повідомляє, що деревина як конструкційний матеріал характеризується низкою властивостей. Надалі слід перейти до ознайомлення з основними властивостями деревини, використовуючи метод демонстрації.

Розрізняють механічні, технологічні та фізичні властивості деревини.

З більшістю понять, що стосуються властивостей, учні поверхово ознайомлені з попередніх класів. Завдання вчителя полягає в їх конкретизації. Вивчення цього матеріалу можна розпочати з бесіди про механічні властивості.

До механічних властивостей належать: міцність, твердість, жорсткість, ударна в’язкість.

Міцність – здатність деревини чинити опір руйнівній дії сили, яка діє на деревину (мал. 5). Учитель може додатково пояснити, що міцність деревини поперек волокон в 30-50 разів менша від міцності вздовж волокон (залежно від породи). Крім того, міцність деревини зменшується зі зростанням вологості.

Мал. 5. Визначення міцності деревини

Що міцніша деревина, то більші навантаження вона витримує.

Твердість – здатність деревини чинити опір проникненню в неї тіла певної форми. Від твердості деревини залежить, важко чи легко можна її обробити різальним інструментом. Що твердіша деревина, то важче її обробляти.

Учитель повідомляє, що найбільш поширеним тестом для визначення твердості деревини є визначення твердості методом Янка (шкала Янка) (мал. 6). Цей метод заснований на вдавлюванні кульки в деревину. Вимірюється сила в кг/см2.

Мал. 6. Визначення твердості за Янком: а – схема (1 – експериментальний зразок; 2 – металева кулька; 3 – шток):

б – загальний вигляд

Твердість – показник терміну служби верхнього шару деревини. Що вища твердість, то повільніше йде знос. Виходячи з умов навчальних майстерень, учитель може продемонструвати цю властивість водночас на зразках твердих та м’яких порід деревини, запропонувавши учням забити цвях або металеву кульку в експериментальні бруски дуба та сосни (мал. 7) або перепиляти поперек волокон кілька підготовлених зразків (ялина, береза, дуб, бук).

Мал. 7. Демонстрація твердості

Ударна в’язкість – здатність деревини поглинати енергію без руйнування. Особливо добре можна відчути ефект поглинання енергії, ударивши молотком з дерев’яною ручкою або, для порівняння, дерев’яним та металевим прутом.

До технологічних властивостей належать: розколюваність, здатність утримувати металеві кріплення, здатність до гнуття.

Розколюваність – це здатність деревини розщеплюватися вздовж волокон. Вона має практичне значення, оскільки деякі вироби та заготовки (клепка, сірники) виготовляють розколюванням.

Здатність деревини утримувати металеві кріплення – важлива її властивість. Під час вбивання в деревину певного тіла волокна частково перерізаються чи розсуваються і, таким чином, спричиняють на бічну поверхню цвяха тиск, який називають тертям, що утримує цвях у деревині. Опір деревини витягуванню шурупів приблизно у 2 рази більший, ніж опір витягуванню цвяхів.

Здатність деревини до гнуття використовується під час виготовлення багатьох виробів (меблів, сувенірів) (мал. 8). Краще процесу вигинання піддаються дуб, ясен, бук, береза. У хвойних порід здатність до гнуття невисока. У вологої деревини ця здатність вища, ніж у сухої. Тому для згинання деревину пропарюють.

Мал. 8. Гнуття деревини: а – шаблон; б – зразки виробів

До фізичних властивостей належать: зовнішній вигляд, запах, вологість і пов’язані з нею зміни (всихання, розбухання, розтріскування, короблення), щільність.

Зовнішній вигляд деревини визначається її кольором, блиском та текстурою. У молодих дерев деревина звичайно світліша, ніж у старих. Стійкий колір мають дуб, груша, біла акація, каштан.

Запаху деревині надають смоли, ефірні олії, дубильні та інші речовини, що є в ній. Характерний запах скипидару є у хвойних порід: сосни та ялини. Дуб має запах дубильних речовин.

Пояснення поняття вологості деревини доцільно розпочати з аналізу властивостей свіжозрубаної деревини. Вона важка й сира, оскільки в ній міститься багато вологи. Ця волога була необхідна для життя і росту дерева, але коли вона залишиться в зрубаній деревині, яку використовують як конструкційний матеріал, ця деревина швидко загниє. Тому її потрібно висушувати.

Учитель пояснює, що якщо взяти шматок вологої деревини, зважити його, а потім помістити в сушильну камеру, то волога випарується. Зваживши суху деревину, можна встановити, що вона легша, а різниця мас вологої і сухої деревини покаже, скільки було вологи. Позначивши масу вологої деревини буквою МВ, а висушеної МС, можна встановити масу води (МВ – МС), що випарувалась. Деревину, яка зовсім не містить вологи, називають абсолютно сухою. Кількість вологи в деревині визначають у відсотках порівняно з масою абсолютно сухої деревини. Отже, вологість деревини К, яку називають абсолютною, визначається за формулою:

Розрізняють такі ступені вологості деревини: мокра – довгий час знаходиться у воді, вологість вища від 100 %; свіжозрубана – вологість 50-100 %; повітряно-суха (довгий час зберігалась на повітрі), вологість 15-20 % (залежно від кліматичних умов і пори року); кімнатно-суха – вологість 8-12 %; абсолютно суха – вологість близька до 0 %.

Для виготовлення виробів краще використовувати деревину з вологістю 8-12 %. Вологість вимірюють спеціальними приладами – вологомірами. Сучасні вологоміри є зручними в користуванні (мал. 9).

Мал. 9. Вимірювання вологості вологоміром

Деревина реагує на зміни вологості в повітрі. Тому вона може всихатися (зменшуватися в розмірах), викривлятися та тріскатися. Як наслідок, можуть випадати вставки та погіршуватися зовнішній вигляд виробу. За підвищеної вологості повітря деревина вбирає вологу і розбухає (збільшується в розмірах).

Дефекти – це вади деревини механічного походження, які виникають у ній у процесі заготовки, транспортування, сортування, штабелювання, а також механічної обробки. До дефектів належать: чужорідні елементи, обвугленість, дефекти обробки різанням, деформації тощо.

Розповідь про вади та дефекти деревини рекомендується розпочати з демонстрації заздалегідь підготовлених зразків. За їх відсутності бажано підготувати презентацію.

Вадами деревини називають особливості і відхилення від норми, які суттєво впливають на якість деревини і обмежують способи її застосування й використання. Серйозність вади деревини оцінюється залежно від її виду, розміру та призначення дерев’яного виробу. Ряд вад може якісно знижувати гідності матеріалу, але іноді, навпаки, значно покращувати їх. Наприклад, неоднорідність будови деревини може бути гідністю з декоративної точки зору, адже вона буде ознакою натуральності деревини, підкреслюючи її природну текстуру.

До вад належать: сучки, тріщини, вади форми стовбура і будови деревини, ураження грибками, червоточини тощо (мал. 10).

Мал. 10. Основні вади деревини

Жолоблення – це зміна форми пиломатеріалу, що виникає під час пиляння, сушіння або зберігання. Вона ускладнює використання пиломатеріалів і заготовок за призначенням. Висихання і зволожування деревини приводить до зміни ступеня жолоблення.

Сучки заважають виконувати обробку заготовок, затуплюють інструменти. Навколо сучків волокна деревини мають невелику завилькуватість, тому часто в цих місцях трапляються сколи деревини. Сучки бувають сухі та живі (здорові). Заготовки із сухими сучками небезпечно обробляти на верстатах.

Завилькуватість – це хвилясте або заплутане розташування волокон деревини, яке утворюється внаслідок заважання природному росту дерева. Така деревина важко обробляється різанням, часто утворюються сколи, зариви. Однак оброблена поверхня має оригінальну текстуру.

Гниль та червоточина зменшують міцність деревини та псують зовнішній вигляд виробів. Деревину з тріщинами дуже небезпечно обробляти на верстатах та ручним електрифікованим інструментом.

Вибираючи вид деревини та її якість для виготовлення виробу, варто враховувати її призначення. А також спосіб її подальшої обробки: чи буде покриватися зверху лаком, фарбою або ж використовуватися як чистова. Учням доцільно пояснити, що в матеріалу є лицьовий (видимий під час експлуатації) і нелицьовий боки. До лицьового боку висуваються великі вимоги з точки зору якості та декоративної цінності. Тому матеріал умовно класифікують.

Сорт «Екстра» (мал. 11, а) є найвищим сортом матеріалу, що виробляється з відбірної дошки. Це рівна поверхня без сучків і дефектів. Вироби цього сорту ідеально підходять для покриття прозорими складами, за яких зберігається видима структура деревини.

Мал. 11. Класифікація матеріалів: а – «Екстра»; б – «Прима»; в – «

Сорт «Прима» (мал. 11, б) схожий на сорт «Екстра», але з невеликими допущеннями. Основна відмінність у кількості видимих сучків на лицьовому боці матеріалу, що робить більш вираженим натуральний малюнок дерева. Сорт «Прима» також підходить для покриття прозорими складами і дозволяє зберегти видимою структуру деревини.

Сорт «А» (мал. 11, в), на відміну від сорту «Прима», має набагато більше сучків. Так само допускається наявність темних сучків і більша кількість дефектів. Підходить для фарбування, адже дефектів усе одно не буде видно.

Матеріал сорту «В» (мал. 11, г) може мати більшу кількість темних сучків і дефектів, на відміну від сорту «А». Вироби з нього практичні, але недостатньо привабливі. Добре підходять для облаштування підсобних і технічних приміщень.

Крім цього, вибираючи заготовки для виготовлення виробів, потрібно стежити, щоб вони не містили сколів або розтріскування волокон, тріщин у місцях сучків чи нерівних країв, оскільки такі недоліки призводять до збільшення часу на обробку заготовок та отримання значної кількості відходів під час їх виготовлення. Коли ж усе-таки виявлено незначні вади, їх можна усунути технологічно, якщо це не позначиться на якості виробу (мал. 12, 13).

Мал. 12. Усунення тріщин на заготовці: а – деревина з тріщиною; б – вставляння клинів; в – обробка поверхні

Мал. 13. Усунення сучків: а – заготовка із сучками; б – розмітка матеріалу; в – висвердлювання сучка; г, д – вкладання пробки; е – обробка поверхні

Закріплення знань завершується проведенням лабораторно-практичної роботи Визначення вологості деревини (підручник, с. 27).

Лабораторно-практичну роботу можна провести за двома варіантами. У першому варіанті вчитель заздалегідь готує два зразки однакового розміру з одного виду деревини. Один зі

зразків завчасно висушують у сушильній шафі (за наявності в навчальному кабінеті) або у звичайній електричній духовці, про що перед початком виконання лабораторних зважувань повідомляють учням. За результатами розрахунків учні мають зробити висновок про ступінь вологості деревини. Другий варіант полягає в демонстрації обох зразків деревини, один з яких протягом кількох днів був розміщений у зовнішньому середовищі, а другий – у приміщенні навчальної майстерні. На уроці учні зважують обидва зразки, після чого виконують необхідні розрахунки. Дані записують у таблицю Робочого зошита (с. 12).

Доцільно провести також лабораторно-практичну роботу Вибір матеріалу для виготовлення виробу.

Із запропонованого вчителем переліку матеріалу, враховуючи функціональне призначення майбутнього виробу, учні обирають заготовки, здійснюючи при цьому розрахунок витратних матеріалів.

Об’єктом практичної діяльності (мал. 14) для учнів можна запропонувати виготовлення простих саморобних важільних інструментів (щипці для утримання та забивання цвяхів, для розколювання горіхів, кулінарні тощо). У ході виконання завдання буде поєднано роботу з тонколистовим металом, яку вони вивчали в 6-му класі, та з деревиною.

Мал. 14. Орієнтовні об’єкти праці

Усі ці інструменти складаються з двох рукояток-важелів, з’єднаних жерстяною пластиною, яку кріплять до кожної рукоятки двома саморізами. Рукоятки виготовляють з деревини твердолистяних порід (бука, дуба, ясена тощо), жерстяну пластину вирізують з консервної банки.

Здійснивши вибір матеріалу, виготовлення виробу можна продовжити на наступних уроках.

Перевірку рівня навчальних досягнень учнів доцільно проводити з використанням контрольних запитань та тестових завдань, розміщених у Робочому зошиті (с. 9-10). Підбиваючи підсумки, учитель звертає увагу учнів на допущені помилки та методом обговорення з’ясовує особливості їх усунення.

Види дерев: характеристики та назви

Рослини в природі мають різні біологічні або життєві форми, залежно від їх зв’язку з навколишнім середовищем, це: дерева, чагарники або трави. Ця публікація має на меті, щоб ви дізналися про рослини і, зокрема, про види дерев. Дати відповіді, що таке дерево, його частини, характеристики, використання, а також приклади порід дерев.

Види дерев та їх ознаки

Почнемо з того, що з’ясуємо, що таке дерева, погоджуються деякі автори, вказуючи: що дерева — це наземні деревні рослини середньої або високої висоти, зі стовбуром і розгалуженнями висотою від 1 до 4 метрів, що тягнеться до верхньої частини, це розгалуження може бути більш-менш розвиненим. Дерева також характеризуються міцністю стовбура, шириною гілок і різною довговічністю.

Відповідно до цього визначення дерев, це, окрім великих, середніх або малих рослин, які мають вищезгадані характеристики, а також деякі види кактусів, пальм, деревоподібних папоротей і навіть деякі фрейліджони (рослини, що зустрічаються в Андських Кордильєрах).

Як зазначалося раніше, їхній зв’язок із навколишнім середовищем визначає спосіб життя рослин (дерев, кущів чи трав), тому можна сказати, що на форму дерев також впливає їх взаємозв’язок із різними факторами навколишнього середовища, такими як клімат. і ґрунт. З огляду на це, дерева відіграють першорядну роль у природі.

Залежно від цього співвідношення, дерева можуть бути дуже довговічними і жити від десятка років до навіть п’яти тисяч років, як «Bristlecone Pine», розміром 4 метри або більше 100 метрів, як евкаліпт царюючий, з яких відомі екземпляри висотою близько 140 метрів. Крім того, деякі мають тонкі стовбури та інші стовбури діаметром 30 метрів, наприклад, баобаби та ахуеуети.

Елементи дерев

Елементи дерев представлені коренем, стовбуром і кроною в поєднанні зі збалансованим зростанням цих трьох елементів під час їх розвитку з метою збереження постійної пропорції їх частин. Цей синхронізований розвиток його частин – це те, що вони називають архітектурою дерева. Ця архітектура дерева є морфологічним проявом, який був його видимим аспектом.

Коріння

Коріння є допоміжними та живильними частинами всіх рослин, оскільки їх основні функції – поглинання води та мінеральних солей, які служать зволоженням та живленням для рослин і в даному випадку дерев. Вони також є підтримкою, щоб закріпити дерево на землі та запобігти погодним умовам, таким як вітер, від їх повалення, з цієї причини дерева мають кореневу систему, яка зазвичай простягається горизонтально, проміжно та поворотно або глибоко. Його обсяг схожий на обсяг крони дерева.

Журнал

Стовбур має дерев’янисту конституцію, яка зазвичай розгалужується на певній висоті від землі, яка відома як чашка, у цій чашці формується листя (листя), розвиваються квіти та плоди. Усередині стовбура знаходиться ксилема, яка є системою, яка проводить воду від коренів до крони (гілки, листя, квіти та плоди). А також флоемою, яка є частиною судинної тканини, через яку вода та поживні речовини проходять у напрямку, протилежному до ксилеми. І ксилема, і флоема надають здерев’янілу консистенцію стеблам дерев.

Чашка (гілки і листя)

Крона дерев складається з гіллястої частини дерева, тобто гілок і листя, і знаходиться у верхній частині дерев. Листя є спеціалізованими органами рослин, у даному випадку дерев, які поглинають мінерали, що містяться в атмосфері, сонячну енергію, і перетворюють її на цукри для живлення рослини та виділення кисню в атмосферу. Пам’ятайте, що дерева є автотрофними істотами, які виробляють власну їжу. Ця рослинна їжа виробляється в результаті біохімічної реакції, яка називається фотосинтезом.

Квіти

У квіткових рослин є репродуктивні органи рослин, а отже, і дерев. Вони мають чотири частини: чашечку, віночок, тичинки і зав’язь або гінецей.

Чашечка квітів – це те, що можна побачити неозброєним оком, і це чашолистки, які є зеленими листками, які захищають квітку. Віночок є найбільш ефектною частиною квітів, він складається з кількох квіткових листів різного кольору та кількості, які називаються пелюстками. Органами розмноження є тичинки і зав’язь або гінецей, обидва з яких розташовані в центрі квітки.

Плоди

Після запліднення квітки утворюються плоди. У плодах є насіння, плоди різняться в залежності від виду рослини. Плоди можуть бути м’ясисті або сухі. М’ясисті фрукти, наприклад, яблука, персики, апельсини. З іншого боку, горіхи це: жолуді, волоські горіхи, фундук та інші.

Види дерев за розміром

У природі налічується близько 100 тисяч видів дерев, більшість з яких росте в тропічних районах планети, пристосовуючи свою морфологію і фізіологію залежно від кліматичних і едафічних умов кожного місця. Їх можна побачити, як вони ростуть у природних місцях та в екосистемах, у яких втрутилася людина, наприклад у містах.

Залежно від його розміру можна сказати, що існує два основних способи розташування, це: парасолька або багатоосьовий тип і канделябр або одноосьовий тип. Таке розташування дерев є відповіддю на вирішення проблеми, що листя отримують якомога більше інсоляції протягом дня. Ця реакція підтримує баланс з наявністю ґрунтової води, а також з екофізіологією рослини.

Парасолька або багатоосьовий вал

У цього типу дерева гілки відокремлюються від материнської гілки на великій відстані від поверхні землі і простягаються на таку ж висоту. Такий спосіб розташування гілок дозволяє всьому листю крони дерев отримувати достатньо сонячної радіації протягом дня. Його можна побачити на деревах сімейства Бобових, наприклад: ріжковий.

Канделябри або дерево одноосьового типу

У цього типу дерева основна гілка не ділиться, а знаходиться на великій відстані від основи. Верхні гілки після того, як вони були розміщені навскіс, швидко випрямляються і встановлюються в положення, паралельне материнській або головній гілці, наприклад, дерева Burseraceae, наприклад, ладану (Босвелія сакра), можливо, дерево, з якого походить ладан, згаданий у Біблії, який волхви подарували.

Модифікацією цього типу росту гілок, типу канделябра, є види дерев, які пригнічують свої розгалуження, а швидке зростання стебла призводить до того, що кілька гілок розміщуються на верхівці крони дерева. Наприклад, деревні папороті, пальми, цикас, гуапуруву та інші.

Види листяних і вічнозелених дерев

Дерева в залежності від стійкості листя в період розвитку і пори року називають листяними або вічнозеленими. У тропічних регіонах втрата його листя відбувається через відсутність або велику кількість води і відбувається в посушливий період, через мало опадів. У країнах з помірним кліматом вони трапляються в осінньо-зимовий період року, де погодні умови несприятливі.

листяні дерева

Слово листяний є складним словом, яке утворене від латинського кореня «caducus», що означає впав, і «folium», що означає лист. Це означає, що листяне дерево або тип листяного дерева означає, що це дерево втрачає листя в кінці циклу росту, як фізіологічна реакція, яка дозволяє раціонально використовувати поглинені поживні речовини в несприятливих умовах. клімат і вода, особливо в осінній і зимовий сезони в регіонах з помірним кліматом і в сухий сезон в тропічних регіонах.

У країнах з помірним кліматом опадання листя в осінній період дуже разюче, цей процес змінюється в залежності від дощів або навіть у зимовий сезон, як це спостерігається у клена. Це скидання листя є корисним пристосуванням, оскільки види дерев, які втрачають листя, не будуть витрачати енергію протягом зими, захищаючи листя від замерзання.

У тропічних регіонах є такі місця, як листяні ліси, де дощі бувають дуже сильними протягом одного часу року, а потім настає дуже помітний сухий сезон. У цих регіонах листяні дерева скидають листя, щоб дерево зберігало якомога більше води протягом сухого сезону. Безлисті дерева під час посухи поглинають грунтові води.

У тропіках багато листяних дерев втрачають листя в посушливий період, а також може статися, що в тропічних вологих лісах, які є місцями з достатньою кількістю опадів, вологістю навколишнього середовища і наявністю підземних вод, є види дерев, які залишаються вічнозеленими.

Листяні породи дерев

Гінкго білоба: Через форму листя це дерево ще називають «віяльним деревом». Цей вид має повільний ріст, це дводомний вид, у якого крона має пірамідальну форму росту, коли це чоловічі екземпляри, а коли це особини. у самок їхні чашечки ширші. Його листя листяні і нагадують маленькі віяла.

Лагерстромія вказує на: Це невелике багатостволове дерево висотою близько 8 метрів. Кора стовбура гладка, помітного росту, сіро-рожевого кольору. Його листя темно-зеленого кольору і опадає протягом осіннього сезону. Завдяки красі білих, рожевих, малинових або лілових квіток і стебел його використовують як декоративну рослину.

castanea sativa: Це дерево заввишки від 25 до 30 метрів, з коротким прямим і товстим стовбуром близько 2 метрів в діаметрі. Колір його кори змінюється в міру дозрівання, від попелястого або коричневого до темно-коричневого. Листя із заокругленою основою, асиметричними і зубчастими краями. Його плоди їстівні і колись були важливим джерелом їжі в Південній Європі.

Альбіція юлібриссин: Зазвичай називається Константинопольською акацією, листопадне дерево висотою близько 15 метрів, широка крона, темно-зеленувато-сіра кора. Плід — бобові. Його батьківщиною є південний схід і схід азіатського континенту, з Ірану, Китаю та Кореї. Він був завезений до Європи з вісімнадцятого століття для декоративного використання.

Види вічнозелених дерев

На відміну від листяних дерев у природі можна спостерігати вічнозелені дерева, тобто вічнозелені дерева або дерева з вічнозеленим листям. У помірних регіонах ці дерева зберігають листя незалежно від пори року. Цей вид дерев безперервно оновлює листя, є два види дерев з вічнозеленим листям.

Вічнозелені широколистяні дерева: Це дерева, листя яких мають широкі листочки, які залишаються прикріпленими до гілок дерева протягом усього року. Це дуже листяні дерева, тому скрізь, де вони ростуть, створюють багато тіні. Широколистяні вічнозелені рослини зазвичай зустрічаються в тропічних і екваторіальних регіонах з високими температурами і рясними опадами.

Дерева з лусковидним листям, голчасті або голчасті, вічнозелені: Це дерева, чиє листя або листочки вузькі й подовжені. Ці види дерев, як правило, ростуть у місцях з нижчими температурами. Серед цих багаторічних дерев є хвойні, їх листя шкірясті, покриті смолою. Фахівці реєструють близько 600 видів хвойних порід, які є одними з найстаріших і найвищих дерев у природі. Деякі види дерев цього типу: сосна, кипарис і кедр та інші

Вони відрізняються від видів листяних дерев тим, що вічнозелені дерева не змінюють забарвлення свого листя і зазвичай буває, що період втрати листя дуже тривалий, а іноді навіть кожні 17 років. Відомі вічнозелені дерева, які є ендеміками тропіків і екваторіальних регіонів, а інші є ендеміками холодних регіонів континентів: Азії, Америки та Європи.

Серед вічнозелених дерев це Пінус Лонгаєва, яку вони зазвичай називають щетиною сосна або по-англійськи bristlecone pines. Він зустрічається в захищеному регіоні високих гір на південному сході США, щоб уникнути обрізки. Вважається, що вони можуть жити більше 5.000 років.

Вічнозелені породи дерев

Quercus ilex: Він відомий під загальною назвою дуб, чапарра або чапарро, це дерево середньої висоти родом із Середземномор’я. Це дерево, яке може досягати 30 метрів у висоту або кущоподібного росту через умови опадів. Ці дерева вирощують заради їх плодів, які називаються жолудями.

Магнолія велика: Дерево магнолії, родом зі Сполучених Штатів, являє собою дерево з пірамідальною верхівкою. Це дерево висотою близько 35 метрів з вічнозеленими простими яйцевидними листками, які залишаються до появи нових листків навесні. Він призначений для декоративного використання.

Arbutus unedo: Це дерево висотою 4-7 метрів. Поширений від Середземноморського регіону, Франції до України. Його вульгарно називають полуничним деревом. Його листя нагадують листя лавра, еліптичні та темно-зелені. Це автономний вид Іспанії, проте в деяких частинах цієї країни він поводиться як екзотичний загарбник. декоративне використання.

Хвойні вічнозелені голчасті листя

Хвойні – найважливіша група голонасінних рослин. Колись вони були домінуючою групою дерев майже в усіх регіонах, тепер їх витіснили покритонасінні. Їх називають хвойними, оскільки їх насіння знаходяться в спеціалізованій структурі, яка називається шишками. Для розмноження хвойні породи утворюють чоловічі та жіночі шишки на одній рослині. Хвойні датуються кам’яновугільним періодом, приблизно 300 мільйонів років. В даний час його використовують декоративно, використовують для виготовлення паперової маси та будівництва.

Abies pinsapo: Це вид ялиці з родини Соснових, це пірамідальне дерево, висотою близько 30 метрів, природне місце проживання – Піренейський півострів. Його листя гострі і жорсткі. Він виробляє ананаси, які, дозріваючи, виділяють кедрові горіхи.

Taxus baccata: Вони знають його під загальною назвою чорний тис або тис звичайний, родом із Західної Європи. Це хвойне дерево висотою близько 30 метрів, з широкою пірамідальною кроною, горизонтальними гілками, може жити близько 5.000 років. Вся рослина отруйна, за винятком вуха, що покриває плід. Через довговічність їх з давніх часів часто висаджують на кладовищах. Він призначений для декоративного використання.

Атлантичний Седрус: Це дерево-довгожитель, родом з Атлаських гір Алжиру та Марокко. Це дерево висотою близько 30 метрів. Форма його крони конічна, стовбур прямий з гладкою корою, багаторічним листям і сірувато-блакитно-зеленою хвоєю.

Sequoia sempervirens: Широко відоме як червоне дерево або каліфорнійське секвої, дуже довго живе приблизно від 2.000 до 3.000 років, воно може досягати приблизно 115 метрів у висоту і близько 7,9 метрів в діаметрі. Це інший вид від гігантської секвойї висотою 85 метрів (секвоядендрон) і метасеквойя (метасеквойя), меншої висоти, до 45 м. Назва «Секвойя», з якою вона відома в усьому світі, була поміщена в честь вождя черокі на ім’я Секвойя.

Як розмножуються дерева

У природі перші рослини, які існували, входять до Відділу Голонасінних, які є рослинами без квітів, а серед дерев, які ми знаємо і є представниками голонасінних, є хвойні, які називаються так, оскільки їх репродуктивна структура називається шишками. і гінкго, серед інших. Завдяки еволюції рослин сьогодні більшість рослин і серед них дерев, які існують на планеті, є відділом Magnopliophyta (раніше покритонасінні), які є рослинами з наявністю квітів.

Органи розмноження рослин знаходяться у квітках. У них знаходиться семязачатка або потенційне насіння в зав’язі, факт укладання в квітку, відмінності голонасінних рослин (рослини з голим насінням, тому що не мають квіток). У природі більшість рослин, у тому числі дерева, розмножуються насінням, а деякі — живцями або живцями після того, як сильний вітер розколов дерево і його молоді гілки вкорінюються в землі.

Розмноження насінням

Завдяки втручанню людини, спостерігаючи за тим, як дерева народжуються в природі, вони зібрали їх насіння і вдосконалили метод розмноження дерев насінням, а також шляхом проб і помилок зуміли відтворити дерева іншим способом, а саме: живцюванням. або живці, повітряним відводком та культурами in vitro. Для їх розмноження насінням, залежно від виду насіння, можна застосувати один із цих способів підготовки та посіву.

Прямий посів насіння: Насіння дерев у полі або їх плоди збирають і висаджують на грядки.

Замочування насіння: Залежно від твердості насіння або видалення слизу (в’язкої текстури, схожої на гуму), насіння поміщають у ємність з водою приблизно на 24 години.

холодна стратифікація: Насіння поміщають в холодильник на два-три місяці при температурі від 4 до 6 °C, потім виймають і висаджують у розсадник. Цей спосіб приготування насіння здійснюється з деревами, які в природі ростуть в регіонах з помірним кліматом.

Гаряча стратифікація: Це спосіб підготовки насіння, при якому їх на деякий час поміщають у тепло, а потім висівають.

Метод теплового удару: У цьому випадку насіння на секунду опускають в киплячу воду, а потім пропускають насіння через ємність з водою кімнатної температури і залишають в ній на двадцять чотири години. Потім насіння відвозять для посіву в розпліднику. Метою цього методу є отримання мікронадрізів в оболонці або зовнішньому шарі насіння. Цей мікророзріз дозволить ембріону зволожитися, а насінню прорости. Застосовується до дрібних насіння, таких як Акація зр.

безстатеве розмноження

Цей тип розмноження не відбувається насінням, у природі воно відбувається шляхом розвитку і зростання нового пагона з основи або з коренів рослини, які розвиваються як самостійне дерево. У природі, коли відбувається такий спосіб розмноження, молоде дерево замінить доросле дерево, з якого вони народилися.

У природі при цьому типі розмноження оригінальне дерево позначає свою територію, оскільки дерева, які народжуються таким чином, нові дерева, ідентичні за своїми генетичними характеристиками. Такий тип розмноження гарантує генетичну безперервність, при збереженні умов середовища цей вид розмноження буде перевагою. Однак, якщо умови навколишнього середовища змінюються, ці рослини навряд чи пристосуються.

Розмноження живцями або живцями: Це відоме як нестатеве розмноження, оскільки насіння, які є статевими та репродуктивними органами рослин, не використовуються. У цьому методі з дерев зрізають молоді гілки (цей спосіб дозволяє швидше розмножити нові дерева). Обрізку гілок для отримання живців або кілків нарізають довжиною від 4 до 7 сантиметрів. Залежно від виду, для вкорінення знадобиться від двох до інших місяців.

Спосіб живцювання: У цьому випадку зрізається гілка дерева, яка стає рослиною для розмноження або розмноження, вставляється в гілку материнського дерева або шаблон прищепи.Щеп буде рости як частина рослини. Застосовується на багатьох деревах, які використовуються як плодові дерева, це дозволяє отримувати різні плоди з одного дерева або покращувати їх якість.

Користь дерев у природі

Дерева є джерелом життя в природі і є частиною автотрофних організмів, здатних перетворювати неорганічні компоненти в органічні компоненти і виробляти їм їжу, живитися і рости. Дерева утворюють вуглеводи з вуглекислого газу і води, в результаті фотосинтезу рослин і поглинання енергії сонця. Вони єдині живі істоти, які фіксують вуглекислий газ (CO₂), поглинаючи сонячну енергію, виробляє органічні речовини та виділяє кисень у повітря.

Вони беруть участь у харчовому ланцюгу як первинні виробники. У харчовому ланцюзі вона складається з первинних виробників, споживачів і розкладників; через нього протікає енергія, яка починається з використання сонячної енергії і закінчується повним розкладом органічних компонентів. Енергія тече в одному напрямку, від сонця вона поглинається первинними продуцентами, вони переходять до організмів-споживачів або гетеротрофів, а потім досягають кульмінації в організмах-розкладальниках.

Крім очищення повітря, дерева забезпечують киснем і виробляють їжу та притулок для дикої природи; захищають ґрунти від ерозії; регулюють температуру і вологість; Вони регулюють гідрологічний режим, дозволяючи найкраще використовувати дощову воду. З дерев отримують таку сировину, як: деревина, целюлоза, пробка, смола, квіти та фрукти. Крім того, дерева є джерелом їжі для своїх плодів: таких як каштани, волоські горіхи, кедрові горіхи, яблука, манго, мушмули, цитрусові та інші.

Економічне значення дерев

Дерева відігравали різні важливі ролі в житті людини, будь то в релігії, чаклунстві та промисловості. Як культурний і релігійний символ можна навести за приклад хвойні дерева, які використовуються для ялинок. А також з філософсько-культурної точки зору як дерево виду релігійний фікус, дерево мудрості.

Лісові дерева: З давніх часів людина використовувала дерева по-різному, вони використовувалися як лісові дерева для використання їхньої деревини та її похідних продуктів. Дерева є сировиною для будівництва та виробництва меблів. Целюлоза дерева для паперової промисловості.

Фруктові дерева: Інші дерева використовуються як фруктові дерева, щоб використовувати їстівні плоди в харчовій промисловості, і деякі з них вирощуються на основі цього.

Декоративні дерева: Ще один спосіб скористатися ними — з естетичної точки зору, прикрасивши вулиці, парки та сади. Їх називають декоративними видами, вони є частиною міського садівництва, в містах садять дерева на вулицях, в парках і садах, виконують функцію орнаменту та є орієнтирами для відпочинку, прохолодного мікроклімату та відпочинку громадян.

Запрошую також прочитати:

Повний шлях до статті: Postposm » Арболи » Види дерев: характеристики та назви

Будьте першим, щоб коментувати