Іриси ґрунт кислотність

0 Comments

Зміст:

Іриси

Іриси або народна назва іриси півники – багаторічні рослини, які належать до родини півникових (Iridaceae). Сама назва походить від грецького слова Iris, що в перекладі означає веселка. Цю рослину було названо на честь богині веселки Іріди.

Квіти ірисів забарвлені в різні кольори та відтінки, які просто із-зі великої кількості неможливо перелічити. Завдяки своїй незвичайній формі квіток та різноманітності забарвлення, насиченому ароматові – квіти півники є незамінною прикрасою будь-якої квіткової клумби, альпійської гірки чи саду.

Іриси є гармонійним доповненням квіткових композицій, а також є цінною сировиною для виготовлення есенцій у парфумерній промисловості. Зустрічається в природі близько 200-300 видів ірисів.

Найкращі сорти ірисів

За типом кореневої системи іриси поділяють на дві групи – кореневі та цибулькові. В залежності від форми квітки кореневі іриси бувають двох видів -бородаті та не бородаті. Розглянемо детальніше найкращі сорти ірисів.

Саме іриси бородаті найбільше полюбляють садити квітникарі, адже вони мають величезну палітру забарвлень, витончену і найбільшу форму квітки з тендітною «борідкою», приємно насичений аромат. Квітконоси бородатих ірисів виростають у висоту 120-130 см, сорти гарно перезимовують, мають тенденцію до швидкого розростання. Період цвітіння припадає на травень-червень місяць, в середньому триває близько 20 днів. Поширені сорти :Baltic Sea, Bewilderbest, Acoma, Radiant Apogee, Red Zinger і т.д.

Іриси карликові (pumila) – є низькорослими сортами ірисів. Висота рослини невелика та й розмір самої квітки значно менший в порівнянні з бородатими ірисами. Низькорослі іриси досить стійкі до сильних вітрів та дощів, невибагливі у догляді, гарно перезимовують, витримують посушливі літа. Завдяки своєму маленькому зростові карликові півники можна сміливо саджати на передній план клумби. Відомі сорти: Banbury Ruffles, Plenitude, Brassie і т.д.

Іриси сибірські виростають у висоту близько 80 см, діаметр квіток сягає 10 см і майже не має запаху. Сама рослина виглядає легко й витончено, квітконоси сибірських ірисів є достатньо тонкими, але все одно вони міцно тримають квіти. Зовсім не примхливі у вирощуванні та завжди милують своєю красою. Період цвітіння досягає 40 днів. Віддають перевагу таким сортам: Soft Blue, White Swirl, Butter and Sugar та інші.

Ірис болотний цей вид віддає перевагу вологим грунтам, квіти бувають лимонного або жовтого кольору, квітконос сягає середньої висоти. Зазвичай такі іриси використовують для декорування та прикрашення штучних водойм. Найкрасивіші сорти: Golden Queen, Flore Pleno, Umkirch.

Особливості вирощування ірисів

Серед людей існує думка, що процес вирощування ірисів досить складний, але насправді це не так. Якщо знати деякі нюанси та корисні поради щодо вирощування та особливості догляду за ірисами, то навіть садовод-початківець з легкістю зможе виростить красиві іриси.

Бажано спочатку врахувати такі факти:

1. Іриси квіти є сонцелюбними рослинами, тому варто це врахувати при виборі місця для посадки, ділянка має бути відкрита для прямого доступу сонячних променів.

2. Корені цієї рослини розростаються у горизонтальному напрямку і майже завжди оголюються над поверхнею, тому на зиму варто нагорнути кореневища рослини ґрунтом, щоб іриси не повимерзали. А от з приходом весни потрібно обережно розгорнути надлишок землі.

3. Ще одною особливістю цих квітів є те , що в процесі розростання іриси зміщуються в бік на кілька сантиметрів, тому необхідно висаджувати іриси віялом листових пластин уздовж ряду. Це допоможе створити більш рівні ряди.

4. При посадці півники неможна глибоко заглиблювати в землю, так вони не зацвітуть або взагалі загинуть.

5. Найкращим варіантом для підживлення буде використання рідких мінеральних добрив.

Коли пересаджувати іриси

Іриси досить легко переносять процес пересадки. Цибулинні сорти можуть рости на одному місці до 5 років, а вже тоді для рясного цвітіння необхідно їх пересадити. А от кореневі сорти можна пересаджувати через 5-10 років, так як коренева система зростає досить швидко. Хоча досвідчені спеціалісти рекомендують пересаджувати іриси кожні 3 роки для кращого та величнішого цвітіння.

Сибірські іриси пересаджують 1 раз на 10 років, тому що вони вироджуються, та й самі квіти розростаються і перестають цвісти, надаючи саду зовсім не привабливого вигляду. Квіти іриси можна пересаджувати як весною так і літом чи осінню. Хоча найбільш підходящий час для цієї процедури весною до настання процесу цвітіння.

Як правильно садити іриси

Процес посадки ірисів такий: викопують ямку невеликих розмірів, горизонтально розправляємо коріння, зверху засипаємо землею, щоб верхня частина кореневища залишалася над рівнем. Адже при надмірному заглибленні кореневої системи в ґрунт – може порушитися правильний процес розвитку рослини, як наслідок ми так і не дочекаємося цвітіння ірисів. В кінці посадки добре поливають водою.

Не забуваємо про властивість розростання ірисів, тому відстань між рослинами повинна бути не менше півметра.

Вибір найкращого місця для посадки квітів півників

Приступивши до висаджування ірисів потрібно правильно підібрати місце для посадки. Наприклад, іриси бородаті віддають перевагу сухому ґрунту та сонцю, тому ділянка повинна бути відкрита та добре освітлювана, напівтінь не найкращий варіант. А от болотні іриси гарно будуть зростати на ділянці де переважає вологий ґрунт.

Підготовка ґрунту для ірисів

До ґрунту перед посадкою варто додати компост (чи садово-жирну суміш) та підживити калійно-фосфорними добривами, ці прості методи збагатять землю корисними речовинами необхідними для здорового росту рослини. За необхідності для знезараження ділянки можна обробити землю розчином фунгіциду.

Посадка ірисів восени

Посадка ірисів восени нічим особливо не відрізняється від посадки весною. Головне потрібно врахувати – посаджені іриси обов’язково повинні закущитися, для цього має пройти щонайменше 1 місяць. Якщо ж молодняк не встигне прижитися на новому місці, то рослина може не перезимувати.

Проте найчастіше досвідчені садівники посадку ірисів проводять саме під кінець літа. Гарні природні умови сприяють швидкому укоріненню та закладці нових цибулинних поділок. Таким чином посаджені іриси влітку зможуть вже наступної весни порадувати свого господаря першим красивим цвітіння.

Коли садити іриси у відкритий ґрунт

По незнанню досить часто весною люди затягують з висадкою півників на відкриту ділянку. Але не варто цього робити , як тільки погодні умови дозволять висаджувати рослини у відкритий ґрунт (головне, щоб земля прогрілася до 10 градусів тепла), то сміливо можна приступати до посадки ірисів.

Посадка ірисів на весні досить проста. Посадковий матеріал для початку варто детально оглянути: довге коріння підрізати, підгнилі корінці видалити і на 15 хвилин замочити у р-н марганцівки. Корисно також перед посадкою кореневища ірисів обробити стимуляторами росту (наприклад Екогель або Циркон) для швидкого укорінення.

Догляд за ірисами

Враховуючи відомі характеристики ірисів, хотілося б підкреслити, що догляд за ірисами базується на простих діях: обрізка сухих квітоносів та пагонів, підживлення добривами, захист від шкідників та хвороб, прополка, полив, підготовка та укриття на зиму.

Пропонуємо переглянути важливі рекомендації яких необхідно дотримуватися.

Головна потреба ірисів – це достатність тепла та світла. Важливо, вибирати сонячні та відкриті ділянки для зростання рослини. Так як освітлення відіграє важливу роль для рясного цвітіння квітів півників. Після посадки не забуваємо акуратно видаляти бур’яни, рихлити ґрунт, але так щоб сапкою не пошкодити кореневу систему, яка розташована надто близько до поверхні землі.

Поливають ірисів в посушливу погоду бажано кожного дня. Достатність та регулярність вологи важлива саме у фазі бутонізації. А за звичайних природніх умов два-три рази на тиждень.

Найкращий час поливу є вечір, коли вже немає палючого сонця. Осінню частоту поливу зводять до мінімуму. Не рекомендується поливати водою зверху на листя рослини, найкраще на коріння.

Догляд за ірисами восени ґрунтується на підготовці захисту рослини до приходу зими, проведення контрольної обрізки. Перед холодами оголені кореневища варто нагорнути гарним шаром ґрунту, який слугуватиме своєрідним укриттям від морозів. Якщо прогнозують надмірне зниження температури то можна окутати зверху рослину ще шаром листя.

Догляд після цвітіння

Догляд за ірисами після цвітіння також включає обрізання. Коли іриси відцвітуть потрібно провести санітарну обрізку рослини – видалити всі сухі квіти, квіткові стебла та пагони, а от листя обов’язково залишають – надавши йому привабливої округлої форми,так воно слугуватиме непоганою декоративною окрасою квіткової клумби. Коли осінь буде теплою то квіти півники зможуть дати повторне цвітіння.

Процедуру обрізки проводять продезінфікованими садовими гострими ножицями.

З часом листя рослини пожовтіє і посохне, і вже тоді можна обережно його обрізати на висоті близько 10-15 см та спалити, щоб не розповсюджувати можливі хвороби та шкідники.

Такі звичні маніпуляції з ірисами дозволяють зберегти життєві сили рослини та декоративність.

Підживлення ірисів

Доглядаючи за ірисами виконуємо обов’язкову процедуру підживлення, яку проводять в три етапи: перший ранньою весною під час початкової прополки та розпушування ґрунту; другий – перед цвітінням, під час фази бутонізації; третій по завершенню цвітіння орієнтовно в перший місяць літа. А от під час цвітіння неможна підживлювати іриси.

Для підживлення ірисів найбільше підходять фосфорно-калієві добрива.

Розмноження

Кореневі сорти ірисів найчастіше розмножують методом ділення куща. Для розмноження потрібно завжди вибирати здорові та пишні кущі.

Потрібно обережно викопати обраний кущ ірисів та розділити на поділки, біля поділок (кореневої розетки) повинно залишатися не менше ніж п’ять листків. А далі просто висадити відомим описаним способом в цій статті на відстані півметра один від одного.

Цибулинні види можна розмножувати вже на наступний рік. Розмножувати такі сорти рекомендують влітку.

Потрібно викопати цибулинне гніздо, відокремити малих та великих діток. Великі цибулинки потрібно просушити і зберігати до осені для посадки. Маленькі дітки відразу висаджують у ґрунт і вже на другий або третій рік молодняк зацвітає.

Одним з найважчих способів розмноження є насіннєвий. Насіння висівають ранньою весною у ємкість наповнену сумішшю піску та ґрунту, накривають поліетиленом створюючи парниковий ефект, а коли вже розсада підросте пікірують і пересаджують на відкритій ділянці.

Хвороби та шкідники

Нажаль існує багато хвороб та шкідників які вражають іриси.

До найпоширеніших шкідників відносяться: трипси, совка, капустянка, ірисова муха, бронзівка золотиста, слимаки. Для боротьби та профілактичного захисту можна використовувати такі хімікати: карбофос, інсектицидні препарати (Актара, Актуллік, Енжіо 247, Дестрой, Каліпсо); проти ґрунтових шкідників – Антихрущ, Базагран і т.д.

Потрібно весною обробити іриси 2 рази 10% розчином карбофосу з інтервалом 7 днів, ця процедура допоможе захистити рослину від різних шкідників.

Не обходять стороною іриси і поширені хвороби: грибкові інфекції (плямистість, фузаріоз, іржа і т.д.) і бактеріальна гниль. Важливо, постійно стежити за розвитком та станом рослини на протязі всього вегетаційного періоду, так Ви зможете вчасно виявити захворювання або навіть попередити, якщо завчасно провести профілактичне оброблення рослини.

Уражену рослину фузаріозом чи іншим видом гнилі потрібно видалити і знищити, а інші “сусідні” іриси полити під корінь 2 % розчином фундазолу.

Можна використовувати такий розчин для обробки кореневища рослини перед самою посадкою, цим ми знизимо ризик зараження. Також часто використовують 1 % бордоську суміш для обприскування листя ірисів від плямистості, іржі.

Зберігання ірисів

Кореневі іриси непогано піддаються зберіганню. Оптимальні умови для зберігання це прохолодне сухе приміщення, наприклад послугують балкон чи лоджія, сухий погріб. Тому якщо вже й купили іриси восени та не встигли посадити не варто хвилюватися: загорніть кожний корінець у папір чи пересипте тирсою, акуратно складіть у ящичок і зберігайте до весни.

Відомі садівники рекомендують кращий спосіб зберігання коріння півників до весни: посадити його у вазон із землею. Для цього обрізаємо довгі корінці, замочуємо у р-н марганцівки для дезінфекції і просушуємо.

Саджаємо корінь іриса звичним способом не глибоко зануривши у землю і вже ранньою весною пророслий саджанець висаджуємо у намічену ділянку.

Лікувальні та корисні властивості

Крім декоративних характеристик іриси ще володіють і лікувальними властивостями. Корені цих квітів містять ефірні олії, які використовують в медицині, косметології, парфумерії.

Ефірні олії часто застосовують в ароматерапії, зовнішньо для знеболення, розслаблення м’язів, а також для виготовлення різних парфумів та одеколонів.

Застосовують іриси і в кулінарії для приготування смачних страв різними народами світу. Ця рослина користується великою популярністю, входить до складу приправ, есенцій для виготовлення кондитерських виробів.

Як висновок, хотілося б підкреслити, що ірис – це ароматна та ніжна квітка наділена всіма кольорами веселки. Вона дуже красива та велична. Гармонійно поєднується з різними квітами (трояндами, лавандою, гладіолусами, хризантемами, гвоздикою і т.д. ) та декоративними рослинами при облагородженні клумб.

Ще з давніх-давен прийнято вважати ірис символом дружби, довіри та надії. Варто лише поглянути на квітучі півники як відразу поринаєш у щасливу колиску мрій.

Користуйтеся вище описаними порадами даної статті та з радістю вирощуйте іриси на власній ділянці.

Як визначити pH ґрунту самостійно? Способи виміру pH ґрунту

Для того, щоб створити максимально комфортні умови для росту рослин, потрібно врахувати не тільки вимоги до освітленості, родючості, поливу та інших відомих факторів, але і до рН грунту. Так-так, цей показник впливає на життєдіяльність наших улюблених культур, і від нього залежить найважливіший для нас фактор – урожайність. Але більшість городників-любителів практично не замислюються про це, навіть не підозрюючи, що визначити та підкоригувати рівень кислотності ґрунту зовсім не складно. Це можна зробити своїми власними руками у найпростіших побутових умовах.

Що таке pH ґрунту і як він впливає на розвиток рослин?

Показник pH відображає рівень кислотності ґрунту. Від того, яке в ньому середовище – кисле, нейтральне чи лужне – залежить доступність для рослин ґрунтових елементів і, відповідно, можливість їх повноцінного розвитку. Рівень pH традиційно вимірюється в межах від 0 до 14. Хоча насправді він виходить за зазначені рамки в обидві сторони. Але це вже наукові тонкощі, які потрібні лише для загального розвитку. Кислотність ґрунтів вписується в стандартний проміжок від 0 до 14, де 0-6.0 – кисле середовище, 6.0-7.0 – нейтральне, 7.0-14 – лужне. Простіше кажучи, якщо pH нижче 6,0 – кислотність грунту підвищена, і якщо вище 7.0 – знижена, тобто. ґрунт лужний.

Оптимальним вважається нейтральний рівень pH приблизно 6.0-7.0. Насправді, повністю нейтральна середовище буває при pH 7.0. Але більшість рослин чудово почуваються саме в зазначених вище межах (у тому числі на ґрунтах з невеликим відхиленням у бік кислотності). Прийнятними ґрунтами також вважаються слабокислі (pH5.0-6.0) та слаболужні (pH 7.0-8.0). У таких умовах рослини отримують повноцінне харчування та нормально розвиваються. Щоправда, це стосується не всіх культур. Є й такі, які віддають перевагу більш кислому або лужному грунту.

У нейтральному середовищі не тільки йде максимальне засвоєння елементів живлення, але і найбільш ефективно працюють добрива, що вносяться. А це означає, що в таких умовах потрібно менше витрат на вирощування рослин, ніж на кислих чи лужних ґрунтах. Таким чином, простежується явна економічна вигода поліпшення ґрунтів шляхом нейтралізації їхньої кислотності або лужності.

В оптимальних для рослин умовах значно легше досягти максимальної врожайності. До речі, на ґрунтах з поганим показником кислотності вона може відрізнятися в 1.5-2 рази навіть за великих витрат на догляд.

Вплив кислого середовища на розвиток рослин

На кислих ґрунтах рослини не можуть повноцінно розвиватися, що видно навіть неозброєним оком. Розглянемо докладніше, що відбувається з ними в таких умовах.

  1. Корисна ґрунтова мікрофлора та черв’яки погано почуваються в кислому середовищі. Вони не виконують своїх функцій належним чином, що негативно позначається на рослинах. Через гальмування процесів переробки органіки культури недоотримують поживні речовини.
  2. У таких умовах погано засвоюються такі елементи, як кальцій, калій, селен, бор та магній, які необхідні для повноцінного розвитку рослин. Засвоєння фосфатів та молібдену теж знижується. Значна частина мікроелементів вимивається із ґрунту через розчинення в кислому середовищі.
  3. Іони марганцю, заліза та алюмінію перебувають у незв’язаному стані (на відміну від нейтральних та лужних середовищ). Вони накопичуються у ґрунті та негативно впливають на рослини, призводячи до загальмовування росту та розвитку.
  4. У сильнокислих ґрунтах іони водню буквально отруюють рослини, перешкоджаючи засвоєнню корисних елементів. При цьому навіть деформується коріння рослин, пошкоджуючись на клітинному рівні.

Вплив лужного середовища на розвиток рослин

Лужні ґрунти мають свої недоліки, які теж негативно позначаються на розвитку різних культур.

  1. На лужних ґрунтах у рослин може виникати хлороз – явище, при якому знижується здатність до фотосинтезу та утворення хлорофілу. Ознакою цього захворювання є пожовтіння листя. Причина хлорозу – недоступність заліза, яке потрібне для фотосинтезу. У лужному середовищі цей елемент знаходиться у нерозчинній формі. Найгірше засвоюється і магній, який безпосередньо входить до складу хлорофілу. Крім того, нестача заліза позначається і на синтезі ауксинів – речовин, що стимулюють ріст рослин (фітогормонів).
  2. Фосфор стає менш доступним для рослин, що негативно впливає на обмінні процеси. За своєю цінністю цей елемент стоїть на другому місці після азоту і є незамінним для рослин.
  3. Для лужних ґрунтів характерний низький рівень родючості та пригнічення росту рослин.
  4. У сильнолужних ґрунтах коріння рослин перестає нормально засвоювати поживні речовини, пошкоджуючись на рівні клітин (як і в сильнокислому середовищі).

Типи ґрунтів та рівень кислотності

pH 3.0-4.0

Це сильнокисле середовище. Вона зустрічається на болотних, сильнопідзолистих та гірсько-лісових ґрунтах. Вони мало азоту, що з слабкою активністю грунтових мікроорганізмів, які розкладають органіку. Вони містять удосталь токсичні для рослин іони алюмінію, заліза та марганцю (у рухомій формі), які перешкоджають засвоєнню життєво необхідних елементів (натрію, бору, кальцію, калію та інших). Причина – зниження проникності клітин кореневої системи.

Як покращити такі ґрунти?

Вапнування може не дати належного результату, зруйнувавши і до того нечисленну органіку (що тільки погіршить ситуацію). Є два оптимальні рішення цього завдання:

  • просто вирощувати культури, які люблять кислі ґрунти або, як мінімум, здатні на них зростати та давати врожаї;
  • вести природне землеробство з використанням органічних (теплих грядок) та застосування ЕМ-технології – завдяки цьому можна покращити будь-який ґрунт.

pH 4.0-5.0

Цей показник говорить про середньокисле середовище. Він зустрічається на згаданих вище болотних та гірсько-лісових ґрунтах, а також на дерново-підзолистих. Це можуть бути суглинні та глинисті ґрунти, які схожі за своїми характеристиками з попередніми. Засвоєння грунтових елементів перебуває у тому рівні. Ґрунтові мікроорганізми так само малоактивні (за винятком мікроскопічних грибів), вміст органіки низький. Аерація таких ґрунтів залишає бажати кращого. Вони ущільнені та схильні до застою води.

З такими ґрунтами найкраще вчинити так само, як і з попередніми – вирощувати культури, лояльні до цих умов, або постійно удобрювати верхній шар компостом, використовуючи органічні грядки. Їх також можна покращувати шляхом внесення залужувальних речовин (детальніше про це буде далі).

pH 5.0-6.0

Такі ґрунти мають слабокисле середовище, яке вже придатне для успішного вирощування більшості рослин. Вона характерна для опідзолених чорноземів та сірих лісових ґрунтів, які злегка ущільнені. Необхідні рослинам мікро- та макроелементи тут знаходяться у доступній формі, а залізо, алюміній та марганець не токсичні. На таких ґрунтах можна спостерігати невеликий дефіцит калію, кальцію та бору. Але це компенсується гарною активністю мікроорганізмів і можливістю покращити ґрунти до ідеальних параметрів (як це зробити, ми розповімо нижче).

pH 6.0-7.0

Це ідеальні параметри нейтрального середовища, які властиві найпопулярнішим ґрунтам – чорноземам. Вони багаті на гумус та інші корисні речовини, в них ведуть активну життєдіяльність корисні мікроорганізми та дощові черв’яки. Такі грунти мають оптимальну структуру і високу родючість, яку при правильному догляді можна легко підтримувати.

pH 7.0-8.0

Даний показник говорить про слаболужне середовище, яке зустрічається на карбонатних грунтах і південних чорноземах. Невелике відхилення в інший бік вже позначається як дані грунтів. Тут спостерігається невеликий дефіцит таких елементів, як залізо, фосфор та марганець. І якщо часто застосовувати фосфорні добрива, то такі ґрунти демонструють нестачу міді та цинку. На них може зустрічатися хлороз рослин (як уже говорилося вище, через відсутність заліза). Але на цьому недоліки закінчуються, мікробіологічна діяльність тут знаходиться на досить високому рівні (що дуже добре для рослин та якості ґрунту в цілому).

pH 8.0-9.0

Відхилення у бік лужності дедалі більше. Ґрунти з такими показниками є середньолужними. Їхня якість трохи гірша за попередні, незважаючи на те, що сюди входить частина чорноземів. Зазначений рівень pH обумовлений особливостями так званої материнської породи (основи ґрунтів). Крім чорноземів, до них відносяться каштанові ґрунти, які придатні для овочівництва та рослинництва, але вважаються не найкращими у плодівництві. Їх не дуже люблять дерева, особливо черешні та яблуні.

Для рівня pH, близького до верхньої межі, характерний дефіцит фосфору, азоту та низки мікроелементів (цинку, міді, марганцю та заліза).

pH більше 9.0

Це сильнолужні грунти, до яких відносяться солончаки та солонці. Вони відрізняються в’язкістю та липкістю у мокрому вигляді або твердістю та дуже слабкою водонепроникністю у сухому. Умови для ґрунтових мікроорганізмів тут далекі від оптимальних, через що вони перебувають у пригніченому стані. Поліпшити такі ґрунти можна шляхом внесення великої кількості гіпсу.

Як самостійно визначити pH ґрунту?

Ви напевно вже оцінили важливість показника pH і хочете терміново дізнатися, на яких ґрунтах ростуть ваші улюблені овочі. Це зовсім не складно зробити, тим більше, що в арсеналі сучасного городника є кілька перевірених способів.

  1. Найперше, що спадає на думку – це, звичайно ж, використання лакмусового паперу. Згадайте уроки хімії, на яких ви, напевно, вже випробовували її у справі. Придбати такий папір сьогодні не складно – якщо не знайдете в аптеці, Інтернет вам точно допоможе. Крім паперу, знадобиться тала, дощова або дистильована вода. Для аналізу потрібно взяти грудочку ґрунту, загорнути його в ганчірочку та опустити в банку з водою (пропорції води та ґрунту – 50% на 50%). Землю також можна кинути без ганчірочки, розмішавши і давши настоятися. Але в цьому випадку її потрібно профільтрувати. Ґрунт краще брати відразу з різних місць вашої ділянки (з декількох лунок), після чого змішати її та взяти необхідну грудочку. Можна також провести кілька проб, порівнявши pH ґрунту в різних частинах ділянки (він може відрізнятися). Потримавши землю у воді кілька годин, можна визначати рівень pH. Це дасть точніші результати. Але можливий експрес-метод, коли наполягання розчину проходить кілька хвилин (до години). Для визначення рівня pH необхідно опустити лакмусовий папір у розчин, що утворився і, як тільки він змінить колір, відразу ж витягнути. Рівень pH визначається за шкалою кольорів.
  2. Другий варіант використання лакмусового паперу вважається старим дідівським способом. Для визначення pH потрібно покласти її на змішану в пакеті грунт, змочити дистильованою водою і міцно стиснути землю в руці таким чином, щоб папір був усередині грудки. Потримавши її приблизно хвилину, можна діставати та дивитися результати pH.
  3. Якщо купити лакмусовий папір не вдалося, використовуйте підручні засоби. Визначити кислотність ґрунту можна за допомогою червонокачанної капусти. Вона містить антоціан – природний пігмент, що є індикатором кислотності. Листи капусти потрібно порізати, пом’яти і залити водою (100 г капусти на 0.5 л води), залишивши на кілька годин, щоб розчин настоявся (він стане синюватим кольором). Далі необхідно приготувати ґрунтовий розчин (так само, як у першому варіанті), до якого для визначення кислотності слід долити настій капусти. Якщо рідина стане більш синьою або блакитною – отже, грунт лужний. А якщо позеленіє, то лужна. Почервоніння індикатора буде говорити про кисле середовище (фіолетовий відтінок – про середній ступінь, а явно червоний – про сильне). Цей метод досить грубо визначає кислотність, не даючи точних цифр. Проте він дозволяє виявити закисленість або залуженість землі, показуючи ступінь відхилення в той чи інший бік.
  4. Наступний спосіб визначення pH також доступний для кожного. Потрібно взяти звичайний столовий оцет і налити на жменю взятої з городу землі, поміщену будь-яку ємність. Якщо ви побачите шипіння, значить, у ґрунті є луг. З того, наскільки сильне шипіння, можна зробити висновок про рівень залуженості. Ледве помітне буде говорити про практично нейтральне середовище, а його відсутність – швидше за все, про кисле. Якщо реакція не відбулася, можна провести перевірку на кислотність за допомогою іншої речовини, яка є на будь-якій кухні. Потрібно взяти чайну ложку харчової соди і розчинити її в половині склянки води, добре розмішавши. Після виливання цієї рідини на іншу частину землі можна побачити такий самий ефект – шипіння. Таким чином, кислий і лужний ґрунт відреагують на зазначені реагенти виникненням бульбашок (шипіння). Якщо реакція буде на соду – це кислий ґрунт, якщо на оцет – лужний. А слабке шипіння в тому чи іншому випадку говоритиме про незначну закисленість або залуженість (що цілком прийнятно для рослин).
  5. І найпростіший спосіб, що не вимагає будь-яких реагентів – це визначення рослин.
  • Про кислому грунті говорить польовий хвощ, що росте на ньому, кінський щавель, лучний волошка, іван-да-мар’я, повзучий жовтець, верес і мох. Така земля може мати білуватий відтінок.
  • На слабокислому грунті ростуть: берізка польова, мокриця і конюшина біла.
  • Про нейтральне середовище свідчить: лобода, кропива і конюшина червона.
  • Лужний грунт підходить для: дротяника, подорожника, полину, молоча, звіробою, яснотки та деревію.

Крім цього, індикатором кислотності грунту може служити бадилля столового буряка – про це розповість його колір:

  • коли листя червоне – ґрунт, швидше за все, кислий;
  • на зеленому листі червоні прожилки – отже, у землі слабокисле середовище;
  • якщо листя повністю зелене, а червоне лише їх черешки – це нейтральний pH.

Як змінити pH ґрунту?

Поліпшення кислих ґрунтів

Для нейтралізації кислого середовища у ґрунт можна вносити різні речовини. Розглянемо найвідоміші варіанти.

  1. Негашене вапно (0.2 -0.5 кг на кв. м). Її кількість залежить від ступеня закисленості.
  2. Доломітове борошно (0.3-0.5 кг на м. кв.). Крім допомоги у розкисленні, вона ще й позитивно впливає на родючість.
  3. Перемелений крейда (0.1-0.7 кг на м. кв.). Це також ефективний варіант зниження кислотності грунтів.
  4. Зола (0.2-0.3 кг на кв. м). Її краще використовувати на торфовищах і піщаних ґрунтах. Крім розкислення, зола збагачує землю мікроелементами.

Зазвичай такі заходи проводять восени під перекопування/орання. Можна також закладати перелічені речовини в ґрунт шляхом ручного розпушування або дискування.

  • після внесення вищеперелічених речовин небажано сіяти/саджати такі культури: бобові, гарбузові, морква, петрушку та томати (вони погано зростатимуть, можна розміщувати їх лише через рік);
  • вапнування неприпустимо проводити разом із внесенням гною – це не дасть потрібного результату, оскільки в такому поєднанні утворюються нерозчинні сполуки, які недоступні для рослин.

Сильнокислі ґрунти нейтралізують не за один раз, вносячи відповідні речовини хоча б 2 роки поспіль. Але при цьому головне – не переборщити, щоби не погіршити якість землі.

Поліпшити pH ґрунту можна також внесенням компосту, який, як правило, має нейтральне середовище. Крім коригування кислотності, це підвищить родючість і сприятиме кращій аерації, створивши оптимальні умови для життєдіяльності ґрунтових мікроорганізмів та росту рослин.

Поліпшення лужних ґрунтів

Для нейтралізації вапняних ґрунтів, що зустрічаються рідше, ніж закислені, вносять:

  • гіпс – його внесення називається гіпсуванням, яке покращує родючість та інші властивості ґрунтів (витрата – від 0.3 до 1.5 кг на м. кв);
  • сірку або сульфат алюмінію – ці речовини продаються в садових магазинах, на їх упаковках вказані необхідні дози залежно від pH (сульфат алюмінію не вноситься під лохину, оскільки токсичний для неї);
  • верховий торф – він здатний добре нейтралізувати вапняні ґрунти, покращуючи структуру та удобрюючи їх;
  • хвою – вона не лише додає кисле середовище, а й покращує структуру ґрунту;
  • дубове листя або компост з них – теж хороші закислювачі, які паралельно покращують родючість і структуру грунту.

Тепер ви знаєте, як визначити кислотність ґрунтів та успішно відкоригувати її. Вирощуючи різні культури (у тому числі декоративні), поцікавтеся їх вимогами до pH ґрунтового середовища. Можливо, для одних культур вам не доведеться міняти ґрунт, навіть якщо він далекий від ідеалу. А для інших – знадобиться підкислити або зробити більш лужною оптимальну для більшості рослин землю. Підійшовши до цього питання з належною увагою, ви зможете створити для своїх рослин найкращі умови зростання, за що вони віддячать вам великими врожаями або високою декоративністю. І все це при менших витратах праці, грошей і часу.

Квітка ірису: види, сорти, фото, вирощування і догляд

Іриси поширені скрізь, де здатні рости, так як відрізняються невибагливістю і користуються особливим становищем у більшості любителів квітів. Квітка ірису згадується в багатьох легендах, переказах, міфах і прикмети. Він є символом довіри і надії, міцних дружніх зв’язків і розташування. Про характеристику різновиди, особливості посадки, розвитку рослини піде мова нижче в статті.

Опис легендарного квітки

Квітка ірису названий на честь грецької богині веселки Іріди. Причиною такого порівняння є те, що ці рослини бувають найрізноманітніших забарвлень. В одній квітці може поєднуватися багато відтінків одного або кількох кольорів, що створює гармонійну і завжди унікальну картину.

Цікаво! Ірис також іменують Голубчик або Півник. З вигляду це рослина трохи нагадує орхідею, у нього дуже ніжні, красиві бутони, що зачаровують різноманітністю забарвлень.

Ірис – багаторічна культура. Коренева система розташована у верхньому ґрунтовому шарі землі. Стебла гіллясті або прості. Вони можуть рости пучками або поодиноко – залежно від сорту. Листочки мечоподібні, плоскі, збираються біля основи стебла. Бутони можуть бути в суцвіттях по кілька штук або розташовуватися по одному. Оцвітина венчиковидный, у формі трубки з шестираздельным вигином. Пелюстки у підстави зібрані в трубку, де і розташовується нектар.

Період цвітіння цих кольорів залежить від місця розташування. Наприклад, в середній смузі Росії вони розпускаються з кінця травня по липень. Ареал поширення охоплює практично всі континенти. Не ростуть вони лише там, де дуже холодно або стоїть нестерпна посуха.

Фото квітучих ірисів

Види і сорти ірисів

Сімейство ірисових або касатиков включає понад 800 видів. В науці ці рослини мають досить складну структуру, але в світі простих любителів квітів розрізняються по більшій частині колірною гамою і деякими іншими параметрами. Розрізняють столові, низькорослі (до 35 см), середньорослі (36-70 см), високорослі (більше 70 см), арилоподобне, дрібноквіткові, бородаті і не бородаті півники. Нижче для прикладу наведені деякі популярні сорти.

  • «Baltic Sea» – німецький сорт. Квітка поділений на секції по забарвленню. Борідка яскраво-синя, а пелюстки небесно-блакитні.
  • «Draculas Kiss» або «Поцілунок Дракули» – сорт американської селекції, зареєстрований в 2009 році. Висота стебла 91 см в середньому, колір бутона темно-фіолетовий.
  • «Show Queen» – результат роботи сибірських селекціонерів. Квіти ніжно-білі, дуже красиві, їх легко розрізнити серед ірисів інших видів. У підстави суцвіття є жовта горловина.

Фото сортів півоній Baltic Sea, Поцілунок Дракули, Show Queen

  • «Wink» – карликовий сорт з ніжним квіткою білого кольору, обрамленим фіолетово-блакитними пелюстками. На кожному квітконосі дозріває за 2 бутона.
  • «Imperial Opal» – безбородий квітка ірису родом з Сибіру. Має дуже великий квітка (до 10 см) верхні та нижні пелюстки лавандово-рожеві, светлеющие до країв, з невеликим більш темним крапом і жилками. Сам високий квітконіс, виростає близько 80 див.
  • «Delavayi» – сибірська сорт з цікавою формою пелюсток. Вони довгасті і вже, ніж у інших ірисів. Колір синьо-фіолетовий зі світлими смужками. Квітконіс заввишки 60 див.

Фото ірисів Imperial Opal, Delavayi

Як правильно посадити іриси?

Як садити іриси у відкритий ґрунт? Перед тим як приступити безпосередньо до посадки, потрібно переконатися, що місце їм підходить. Це дуже світлолюбна культура. Їй потрібно багато світла, тому місце під посадку повинно знаходитися на відкритій місцевості, без постійної природної або штучної тіні.

Що до вологості грунту, то тут все залежить від сорту. «Кемпфера», «Щетинистый» та «Жовтий» квітка ірису вирощуються в болотистій місцевості, а «Сибірському» необхідна помірна вологість. Більшість же бородатих ірисів воліють дренування ї грунт. Так що цей момент потрібно уточнювати в кожному окремому випадку.

Важливо! Іриси не можна назвати вибагливими квітами, інакше б вони не були настільки поширені по світу. Але рівняти їх все під один теж не варто. Різні сорти можуть мати свої особливі переваги до кількості вологи, типом грунту та іншим моментам по догляду та посадці.

Посадка рослини проводиться восени або навесні. Перед процедурою потрібно удобрити землю (перегноєм, фосфором, калієм і азотом, або компостом), видалити всі бур’яни і їх корінці або обробити землю гербіцидами, щоб бур’яни не росли на ділянці. Якщо земля надто важка, чи легка, її потрібно збалансувати – в глинисту додається торф і пісок, а в пісок – глинистий грунт. Також потрібно врегулювати кислотність – квітка ірису воліє грунт середньої кислотності.

Цікаво! Гербіциди, проти яких активно «воюють» городники, дуже популярні при вирощуванні квітів. Адже квіти в їжу не вживаються і тому на клумбі подібна хімія шкоди не принесе.

Для посадки ірисів потрібно зробити ямки або траншею, на подвійну висоту корінця. Потім зволожити грунт і посадити корінці. Після цього їх присипають землею, німого ущільнюють грунт і залишають проростати. Якщо наземна частина дуже висока, її потрібно обрізати наполовину відразу після посадки.

Розділені корінці садять завжди поверхово. Зверху їх повинен покривати лише тонкий шар грунту. Якщо посадка здійснювалася восени, посадки потрібно вкрити на зиму лапником і мульчування тирсою або яким-небудь подібним сировиною.

Як доглядати за ірисами?

Догляд в домашніх умовах за кімнатними рослинами і за ірисами, які вирощуються в умовах відкритого ґрунту – дві різні речі. Головне, що потрібно зрозуміти – контролювати кімнатні умови набагато простіше, ніж вирощувати квіти на клумбах і присадибної території. Різкі зміни погоди, надмірні опади можуть повністю знищити рослину, тому потрібно забезпечити максимально комфортні умови для росту, щоб культура зростала сильною і стійкою.

  • Поливи здійснюють по мірі необхідності. Не варто забувати, що верхній шар грунту не повинен пересихати. Особливо важливо простежити за своєчасними поливами під час цвітіння. Проводиться полив теплою водою, нагрітою на сонці у вечірні або ранкові години.
  • Щоб рослина пишно росло і розвивалося, потрібно простежити, щоб серед ірисів не росли бур’яни. Їх потрібно вчасно видаляти, як тільки вони з’являються. У міру видалення бур’янів потрібно також рихлити землю.
  • Раз у 3-4 роки іриси бажано пересаджувати. Тільки так можна добитися від них пишного цвітіння. Якщо не пересаджувати іриси більше 5-6 років поспіль, земля сильно виснажується і рослина може взагалі перестати цвісти.

Важливо! На відміну від всіх інших видів, «Сибірські» іриси пересідає раз в 10 років, не частіше!

  • Підгодовують квітка ірису калійно-фосфорними добривами 2-3 рази за весь сезон: на початку росту, на початку бутонізації, і через 10-15 днів після цвітіння.
  • З настанням морозів потрібно зрізати верхню бадилля наполовину. Під зиму посадки варто вкрити торфом або тирсою на 10 см, щоб коріння не вимерзли, а по весні мульча обов’язково прибирається!

Фото кольорів квітів ірисів

Хвороби і шкідники

На жаль, іриси люблять не тільки люди, але і шкідники. Правда вони ними не милуються, а поїдають і знищують. Щоб ці унікальні рослини не страждали від шкідників і хвороб, потрібно знати, як захистити квітка ірису і попередити будь-яку хворобу.

  • Трипси особливо небезпечні в період посухи. Вони псують зовнішній вигляд рослини, порушують процеси фотосинтезу в листочках, з-за чого останні беруться коричневими плямами і висихають. Для боротьби з цим шкідником можна використовувати «Карбофос» або зробити домашній настій. На 400 г махорки береться 40 грам тертого господарського мила. Все це заливається водою і настояти 10 діб. Після того, як настій готовий, його проціджують і використовують для обприскування.
  • Совка поїдає підстава квітконоса, призводить до пожовтіння рослини і його повільного відмирання. Для боротьби з ними найчастіше використовується «Карбофос». Рослина їм обробляють 2 рази за сезон (в період перед і після цвітіння).

Важливо! Щоб хвороби і шкідники не атакували іриси, варто кілька разів за сезон обприскувати їх комплексними інсектицидами та фунгіцидами.

  • Гусениця точильщица призводить до усихання бутонів. Проти неї можна використовувати 20% розчин «Конфилдора» – поширеного інсектициду.
  • Аскохітоз і церкоспориоз призводять до скручування і відмирання листків. Як правило, дана проблема спостерігається в період активного розвитку. Це не дуже небезпечно, так як листочки потім знову відростає, але проблема є великим стресом для рослини, тому бутони, яке дає переболевшее рослина зазвичай менші за розміром і не такі пишні. Боротися з хворобами цього типу потрібно розчином хлороокису міді. На 10 літрів води береться 30 г окису.

Як розмножують іриси?

Квітка ірису розмножується методом поділу кореневищ. Раз на 4-5 років, після закінчення цвітіння (липень – початок серпня) від материнського кореня відділяється шматочок 1-2-річного віку з ниркою відновлення і пучочком листя. Але до того як відокремлювати нирку, потрібно прогріти материнський корінь на сонці протягом 5-6 днів.

Після поділу, деленко потрібно продезінфікувати 30 хвилин у розчині «Хома», щоб вбити всі хвороботворні бактерії. Після цього молоді корінці просушують 2-3 дні на сонці, посипають всі зрізи товченим вугіллям, і лише потім використовують для посадки.

Легенди і оповіді про ирисах

Ирисам приписується особлива енергія. Їх не тільки зводять у ранг символів, але і наділяють магічними властивостями. Це одна з причин, по якій півник так часто згадується в легендах і міфології різних культур.

  • Згідно однієї з легенд, перший квітка ірису зацвів на землі більше 1 мільйона років тому. В ті часи на його красу зібралися милуватися звірі, птахи, комахи, а також вітер і вода. Вони так сильно полюбили квітка, що рознесли його по всій землі, а коли квіти зацвіли, то полюбилися і людям.

Цікаво! Догляд в домашніх умовах за ірисами, які були зрізані з городу, досить простий. Їх потрібно просто помістити у вазу з відстояною водою (кімнатної температури) і поставити на світле місце. Іноді у вазу кидають пару таблеток аспірину або чайну ложку цукру, щоб квіти довго стояли.

  • Інша легенда свідчить, що давним-давно небо осяяла красива веселка. Але вона не розчинилася як всі інші, а розсипалася на дрібні частинки, які попадали на землю. Через деякий час на місцях, куди впали частини веселки, виросли квіти, які і були названі ірисами.
  • Саме древні греки вперше порівняли це рослина з величчю богині Іріди. З давньогрецької мови слово «Ірис» перекладається як веселка. Вважається, що ім’я квітка отримав завдяки Гіппократу, який його і назвав.

Цікаво! У фен-шуй квітка ірису символізує життя, вічну молодість, надію і віру. Тому його рекомендує ставити у вітальні або будь-який інший кімнаті, де збирається вся сім’я.

  • В Японії слово «ірис» і «військовий дух» пишуться одним і тим же ієрогліфом. У цій країні іриси порівнюють зі сміливістю і відвагою воїнів. У день хлопчиків (японський свято), японці люблять приходити в ирисовые сади і милуватися цими квітами. Такий звичай існує вже дуже давно і неухильно підтримується з року в рік.
  • У християнстві іриси асоціюють зі стражданнями Христа. З цієї причини ці квіти вже багато століть культивуються в монастирях і при храмах.