Що таке кільцювання птахів

0 Comments

Кільцювання птахів

Кільцювання птахів — метод дослідження диких птахів за допомогою прикріплення невеликої металевої або пластмасової індивідуально позначеної і, зазвичай, кільцеподібної мітки до ніг або крил, таким чином, що різні аспекти життя птаха можуть досліджуватися за допомогою можливості знайти та ідентифікувати цього птаха пізніше. Метод використовується при дослідженні міграції, тривалості життя, смертності та інших популяційних досліджень, живлення та інших аспектів.

Рання версія мітки, що використовувалася Джеком Майнером для гусаків

Кільцювання пташеняти мартина звичайного (Chroicocephalus ridibundus (Linnaeus, 1766) з родини Мартинові (Laridae).

Історія

Ще в давнину люди різними способами пробували мітити тварин. Загалом об’єктами мічення були домашні та мисливські птахи. У літературі є відомості також про кільцюванні в середні віки чапель, лелек, лебедів, гусей, голубів і ластівок. Як правило, інформація про таке мічення була необхідна і тому доступна вузькому колу осіб, безпосередньо причетних до процесу кільцювання. До того ж, у ті часи у світі не існувало сучасних способів обміну інформацією, що також не дозволяло широко використовувати метод кільцювання для вивчення диких птахів.

Ханс Крістіан Корнеліус Мортенсен, вчитель з Віборга (Данія) був першим, хто почав систематично в наукових цілях кільцювати птахів. У 1899 році він позначив алюмінієвими кільцями з оригінальними номерами та адресою 165 шпаків у надії, що деякі з птахів будуть виявлені і кільце повернеться з інформацією про дату і місце знахідки. Експеримент був успішним, і вже рік потому перші його результати були опубліковані. Метод, запропонований Мортенсеном, привернув увагу вчених, і в багатьох країнах світу почали кільцювати птахів і організовувати центри кільцювання. З того часу у світі закільцьовані та помічені десятки мільйонів різних птахів.

Виникнення перших орнітологічних станцій на початку ХХ ст. було пов’язане з необхідністю масового відлову та кільцювання птахів.

EURING

Мігруючі птахи перетинають політичні кордони держав протягом своїх довгих перельотів. Щоб успішно спостерігати за їхнім життям протягом усього життя треба було створення міжнародної координаційної мережі станцій кільцювання та Національних центрів кільцювання. На нараді Національних центрів кільцювання в Парижі в 1963 р був утворений «EURING» — Європейський союз кільцювання птахів. Основна мета Союзу — організація та стандартизація наукового кільцювання птахів у Європі. Усі європейські центри кільцювання, що володіють власними кільцями для вивчення вільноживучих птахів, є членами EURING. Рада EURING складається з Президента, Віце-президента, Генерального секретаря та 5 членів, що обираються представниками центрів кільцювання на Генеральній нараді, проведеній раз на два роки.

Щоб підтримати обмін інформацією між різними європейськими центрами кільцювання в 1966 р. EURING запропонував стандартну систему кодування даних кільцювання-повернень. Ці коди зараз використовуються усіма центрами і значно полегшують передачу та аналіз даних, одержуваних з багатьох різних джерел.

У 1977 р на базі Інституту екології в Хетерні (Нідерланди) створено Банк даних EURING, куди стікаються дані про кільцюванні та поверненнях не тільки від європейських центрів, а й з усього світу. Члени EURING щорічно посилають сюди звіти, більшість центрів також передає дані про повернення. Уже в 1994 р Банк даних містив відомості про 1 млн. 225 тис. Повернень понад 400 видів птахів.

Мічення птахів в Україні

Координацію робіт щодо мічення птахів в Україні здійснює Центр кільцювання птахів. Він знаходиться в Києві, є підрозділом Інституту зоології ім. І. І. Шмальгаузена НАН України. Ним керує Анатолій Полуда. Виловлювання та кільцювання птахів здійснюють різні установи. Серед них: Азово-Чорноморська орнітологічна станція , Західно-Українська орнітологічна станція [1] , університети, заповідники тощо.

Техніка кільцювання

З метою мічення здійснюють виловлювання дорослих птахів за допомогою сіток різноманітних конструкцій, нелітних молодих птахів або нелітних особин під час линяння. Птахові надівають індивідуальну мітку, які можуть бути різної конструкції. Обов’язково надівають металеве кільце (зазвичай на цівку, рідше — на гомілку). Кільце містить інформацію про країну, представник якої здійснив кільцювання, та індивідуальний номер. Інформація про місце кільцювання, дату, вид птаха (також — вік, стать) заносять до єдиної бази даних. Для отримання відомостей про міграцію птахів потрібно отримати повідомлення про знахідку птаха з кільцем. Ефективність кільцювання металевими кільцями невелика — для птахів невеликого розміру на декілька тисяч помічених особин припадає лише одне повторне спостереження. Тому така інформація є вкрай важливою. Для підвищення ефективності мічення застосовують кольорові кільця, криломітки, шийні мітки тощо. Інформацію на таких мітках можна прочитати дистанційно, без виловлення птахів.

Рекомендації щодо дій при знахідці птаха з кільцем

Якщо до Вас потрапило кільце чи Ви прочитали (сфотографували) номер кільця чи мітки на пташці, необхідно:

  • переписати всю інформацію, що є на кільці чи мітці (якщо це кольорове кільце/мітка — вказати колір);
  • вказати вид птаха, якщо це можливо, чи до якої групи птах відноситься (качка, гуска, хижий птах тощо);
  • вказати обставини знахідки (знайдене кільце, птах застрелений, знайдений мертвим, знайдені залишки птаха, сфотографований тощо);
  • вказати дату знахідки; — вказати місце знахідки (область, район, найближчий населений пункт) чи географічні координати, якщо є можливість їх визначити;
  • надіслати чи передати телефоном цю інформацію в Центр кільцювання.

Результати

Найстарішим закільцьованим птахом є самка темноспинного альбатроса, на ім’я Віздом. Станом на січень 2018 року її вік становить 67 років. [2]

Див. також

Кільцювання птахів

перельоти птахів давно вивчалися, але багато питань залишалися неясними. Куди летять на зимівлю птахи, що гніздяться у нас? Звідки прилітають вони навесні? чи повертаються птиці в той же місце, де вони вивелися або гніздилися в минулому році? За якими шляхами летять перелітні птахи? На багато питань точну відповідь була отримана після того, як в різних країнах світу (на місце гніздування і на зимівниках) стали кільцювати птахів, т. Е. Відзначати їх за допомогою надягнутого на ногу легкого кільця з номером і позначенням установи, яка видала Мітчики кільце. Існують і інші способи мічення, які принципово не відрізняються від кільцювання і переслідують ті ж наукові цілі.

Відео: Кільцювання птахів – Куршська коса

У нашій країні кільцюванням птахів стали займатися з 1892 р, але в більших масштабах тільки після Великої Жовтневої соціалістичної революції. Тепер у нас щорічно кільцюють 170- 200 тис. Птахів. кільцювання птахів проводять наукові установи, заповідники, організації мисливців і окремі особи. Всю цю роботу об`єднано кільцювання, він же видає кільця. Адреса Центру: Москва, вул. Кравченко, д. 12.

Кільця зроблені з алюмінію і мають напис «Москва», а також літерне позначення серії та порядковий номер. Серії відповідають розмірам кільця. Наприклад, кільцями серії А мітять найбільших птахів – орлів, лебедів, журавлів, пеліканів, аістов- серія В призначена для гусей, глухарів і ін. Всі відомості про здобуті птахів з кільцями слід направляти в Центр кільцювання. Обов`язково треба вказати серію (букву) і номер-найкраще при цьому послати і зняте з птиці кільце. У Центрі кільцювання ці дані збирають і реєструють, а потім використовують для наукової роботи.

Кільцюють всяких птахів (як пташенят, так і дорослих). Головну увагу при кільцюванні треба звертати на тих птахів, які мають не тільки наукове, а й практичне значення, як, наприклад, мисливські та корисні в сільському господарстві комахоїдні птахи.

Кільцювання птахів вимагає знання і практичні навички. Мітчик повинен вміти точно визначити, яку птицю він кільцює. Без цього його праці можуть виявитися марними. Він повинен вміти ловити птахів. При кільцюванні необхідно вести точні записи, вказуючи номер і серію кільця, назва птиці (по можливості наукове, латинське), час кільцювання (число, місяць і рік) і місце, де була окільцьована птах.

Розміри кільця залежать від величини птахів, яких кільцюють. Внизу – розгорнуте кільце.

Бажано вказати вік (пташеня, доросла) я підлогу птаха. Всі ці відомості повинні бути своєчасно направлені до Центру кільцювання. Спійману для кільцювання птахів треба якомога швидше випустити. Хворих, підранених, а тим більше що містилися в клітках птахів кільцювати не слід. Жодним чином не можна одне і те ж кільце вживати два рази: це призведе до плутанини.

Відео: Летять перелітні птахи – Спіймати, окольцевать, відпустити ..

Немає необхідності стріляти птахів, щоб взяти надіті на них кільця (хоча іноді і в цьому буває потреба). Набагато краще ловити окільцьованих птахів і швидко випускати їх на волю, при цьому треба негайно записати серію і номер кільця, назва птиці, місце і час її затримання.

Важливо, щоб кільцювання і вилов птахів по можливості систематично відбувалися в одному і тому ж місці. Така ж спадкоємність повинна дотримуватися мітчиками і при виборі видів птахів, кольцуемих в тій чи іншій місцевості. Прагнути окольцевать якомога більше видів птаства не следует- але чим більше особин одного виду буде відзначено, тим краще.

Юні натуралісти можуть з великою користю брати участь в кільцюванні птахів, але тільки під безпосереднім керівництвом знаючих цю справу старших. Треба пам`ятати: птиці – друзі людини. Кільцювання проводиться для вивчення птахів і не повинно приносити їм шкоди. Тому при кільцюванні треба дбайливо і вміло поводитися з спійманими птахами.

Масове кільцювання необхідно тому, що кількість видобутих з кільцями птахів по відношенню до загальної кількості окільцьованих невелика. У Європі та Північній Америці воно коливається від 2 до 4%, але кільцювання по мисливським видам птахів і по гнездящимся великими скупченнями, як, наприклад, на північних пташиних базарах, досягає 10%. У СРСР найбільше число знахідок окільцьованих птахів відноситься до качка, м (з окільцьованих крижнів було видобуто близько 7%, в окремих районах – до 17%), найменше – до гороб`ячих (ластівок – 0,5%. Шпаків – близько 1%).

КІЛЬЦЮВАННЯ ПТАХІВ

КІЛЬЦЮВАННЯ ПТАХІВ – один із методів вивчення біології диких птахів, шляхів і термінів їх перельоту тощо. На лапці спійманого птаха закріплюють марковане, стійке проти окиснення (алюмінієве, пластмасове тощо) кільце, на якому звичайно зазначають номер, країну, установу К. п.). З 1962 р. діє Міжнародний комітет з К. п. (EURING). В Україні Нац. центр К. п. було створено у 1992 р. на базі Інституту зоології НАН України (Київ, 01030, Ін-т зоології, Центр кільцювання).