Аліменти на утримання батьків: що потрібно знати

В традиційному уявленні кожного українського громадянина закладено, що родинні зв’язки — найважливіша складова нашого життя. Тому у більшості сімей, коли виникає потреба турбуватися про батьків, дорослі діти роблять це без примусу, за власною ініціативою. Тому що діти зобов’язані утримувати батьків. Проте, на жаль, так буває не завжди. Іноді батьки, котрі втратили можливість заробляти гроші на прожиття, не мають підтримки від своїх нащадків.

В такій ситуації на допомогу приходить держава та Закон. В Україні на законодавчому рівні закріплені зобов’язання дітей, котрі досягли повноліття, утримувати матеріально непрацездатних батьків. Про це свідчить стаття 52 головного закону України. Також права матері та батька на опіку нащадків закріплено у Сімейному кодексі нашої держави.

При яких обставинах реалізується права батьків на допомогу від повнолітніх дітей

Згідно першої частини СТ 172 Сімейного кодексу України, діти, котрі досягли повнолітнього віку, повинні турбуватися про своїх батьків, допомагати їм. 202 стаття кодексу вказує, що син або дочка, котрі досягли повнолітнього віку, повинні матеріально забезпечувати батьків, які втратили можливість працювати та не в змозі себе забезпечувати.

Вагомий нюанс полягає в тому, що за законом України обов’язок дітей матеріально забезпечувати батьків не зв’язаний з їх здатністю працювати та фінансовими можливостями. Призначення аліментів на утримання батьків відбувається на основі поєднання наступних факторів:

• дитина має кровне споріднення з матір’ю або батьком або ж присутні інші юридично значущі зв’язки (наприклад, усиновлення);
• батьки втратили працездатність по причині інвалідності або пенсійного віку;
• необхідність батьків в фінансовій підтримці.

Допомога в цьому контексті полягає не лише у виплаті аліментних коштів, але й покриття додаткових витрат.

Під час провадження про призначення аліментів на утримання батьків, судом враховуються усі умови, котрі засвідчують потребу у підтримці матеріального плану. Отримання батьком або матір’ю доходу, сума якого перевищує прожитковий мінімум не означає, що матеріальна допомога їм не потрібна.

Також діти зобов’язані утримувати батьків не тільки виплатою аліментних коштів, але й відшкодуванням додаткових витрат. Останні можуть бути пов’язані з дороговартісним лікуванням важкої хвороби, отриманою інвалідністю, немічним фізичним станом. Про це свідчить СТ 203 Сімейного кодексу.

А що відбувається, коли повнолітня дочка або син не піклуються про непрацездатних батьків і відмовляються матеріально підтримувати? В такому випадку діти можуть бути притягненні до відповідальності шляхом судового стягнення коштів, котрі направляються на оплату потрібного піклування третіми особами.

Випадки, коли діти звільняються від аліментів на утримання батьків

Існують випадки, коли діти мають право не виплачувати кошти своїм батькам. Законом передбачено, що дочка або син, котрі досягли повноліття, не повинні піклуватися про непрацездатних батьків, коли:

• батьки в минулому не виконували по відношенню до дітей батьківських обов’язків;
• мати або батько не сплачували аліментних виплат на дитину, що спричинило накопичення боргу, у розмірі більшому ніж сума відповідних платежів за 3 роки, і не є погашеним на дату призначення аліментів на утримання батьків.

Кожен із пунктів вимагає доказів. Суд вирішує зобов’язати виплачувати аліментів лише після ретельного вивчення матеріалів та всієї доказової бази. Документ, котрий підтверджує заборгованість батька, матері по аліментним виплатам – довідка від органу державної виконавчої служби.

Орган, котрий призначає аліменти — суд

Процедура призначення аліментів на утримання батьків проводиться виключно органами суду. Призначення розміру виплат відбувається з огляду на рівень добробуту та сімейний стан позивача та відповідача. Нарахування виплат нараховується двома способами:

1. У твердій грошовій сумі.
2. Як відсоток від доходу.

Також практикується поєднання обох методів призначення, коли аліменти нараховуються частково обома способами. Суд враховує:

• стабільність заробітку;
• місце проживання;
• отримання частини доходів у натуральній формі і т.д.

Суд розглядає не тільки прибутки дітей, як відповідачів, але й батьків, як позивачів. Отож, розглядаються довідки про пенсійні кошти, державні пільги, субсидії. Також суд враховує володіння рухомим і нерухомим майном, з допомогою якого можна отримувати заробіток. Крім перерахованого, під час прийняття рішення суд зважує можливості турботи про непрацездатних батьків іншими дітьми, до котрих не висунуто позовів.

Яка відповідальність передбачена за невиконання аліментних зобов’язань

До осіб, котрі уникають сплати коштів на забезпечення батьків, Законом України застосовується адміністративна та кримінальна відповідальність. Перший вид відповідальності настає, якщо діти, зобов’язані утримувати батьків не виконували покладені на них обов’язки, в результаті чого накопичився борг. Якщо розмір заборгованості більший за суму відрахувань за півроку, порушник буде покараний примусом до громадських робіт строком від 120 до 240 годин. Виникнення повторного боргу призведе до покарання строком від 240 до 360 годин суспільних робіт.

Злісне уникнення виплати аліментів на утримання батьків загрожує порушникам:

• накладенням штрафу еквівалентного від 100 до 200 неоподатковуваних мінімумів;
• виконанням суспільних робіт строком від 80 до 120 годин;
• виправними роботами на термін до 12 місяців;
• ув’язненням на строк до 2 років.

Крім того, повнолітня дитина, яка уже порушувала виплати фінансової допомоги непрацездатним батькам, втрачає право претендувати на спадщину. Відсторонення від права спадкування відбувається після встановлення факту злісного ухилення від виконання покладених зобов’язань в судовому порядку.

Все, що треба знати про аліменти в Україні

Дізнайтесь про порядок встановлення аліментів та відповідальність за їх несвоєчасну сплату

Аліменти на утримання дитини – це форма участі батька або матері, що проживає окремо від дитини, в її утриманні, яка сплачується в грошовій формі на періодичній основі.

Аліменти на утримання дитини сплачуються протягом всього часу, коли один з батьків проживає окремо від дитини, до досягнення дитиною повноліття (ст. 180 СК України).

Порядок встановлення аліментів на утримання дитини.

Аліменти на утримання дитини можуть сплачуватись:

• за ініціативою платника на підставі його добровільної заяви;
• на підставі договору, укладеного батьками за взаємною згодою;
• на підставі рішення суду за позовом одержувача аліментів.

Добровільна заява платника.

Особа, що бажає сплачувати аліменти у добровільному порядку, може подати заяву за місцем отримання доходу про відрахування аліментів. У такій заяві має бути зазначено розмір відрахувань, період протягом якого вони здійснюються, а також одержувач аліментів (ч. 1 ст. 187 СК України).

Перевагами такого способу є швидкість його реалізації і відсутність необхідності здійснення сторонами додаткових витрат. Однак, недоліком є те, що, з одного боку, платник аліментів може у будь-який момент відкликати таку заяву, а з іншого боку, одержувач аліментів не обмежений у праві звернення до суду із позовом про стягнення аліментів. Тобто, у довгостроковій перспективі такий стан речей може виявитись ненадійним.

Договір про сплату аліментів.

Батьки за взаємною згодою можуть укласти договір про сплату аліментів на дитину, в якому визначити порядок сплати аліментів, у тому числі їх розмір. Такий договір укладається в письмовій формі з обов’язковим нотаріальним посвідченням (ч. 1 ст. 189 СК України).

В такому випадку, у визначенні умов договору беруть участь обидва з батьків, як платник, так і одержувач, у зв’язку з чим враховуються інтереси кожного з них. Як наслідок, ймовірність того, що договір буде виконаний належним чином, а сторони не будуть ухилятись від виконання своїх зобов’язань, є більш істотною.

На договір про сплату аліментів на дитину розповсюджуються загальні положення договірного права: при його укладенні у тому числі застосовується принцип свободи договору (ч. 1 ст. 627 ЦК України). У зв’язку з цим, сторони можуть включити в договір інші умови та положення, в додаток до тих, що регулюють сплату аліментів. Наприклад, договір про сплату аліментів може містити умови про порядок зустрічей батьків з дитиною, участь батьків у додаткових витратах тощо. Разом з тим, сімейним законодавством встановлені певні обмеження принципу свободи договору при укладенні договорів про сплату аліментів на дитину – умови договору не можуть обмежувати права та гарантії дитини, встановлені законом (ч. 2 ст. 189 СК України).

Одною із істотних переваг договору про сплату аліментів на дитину є спеціальний механізм позасудового стягнення у примусовому порядку заборгованості зі сплати аліментів шляхом вчинення виконавчого напису нотаріуса (ч. 2 ст. 189 СК України), що має силу виконавчого документа (ч. 1 ст. 3 ЗУ «Про виконавче провадження»). Для вчинення виконавчого напису нотаріуса одержувач аліментів повинен надати оригінал договору про сплату аліментів на дитину, а також документи, що підтверджують безспірність заборгованості та факт прострочення зобов’язання (ч. 1 ст. 88 ЗУ «Про нотаріат»). Такими документами, в залежності від змісту конкретного договору, можуть бути виписка з банківського рахунку, вимога про сплату заборгованості з аліментів тощо.

За нотаріальне посвідчення договору про сплату аліментів на дитину сторонам доведеться сплатити державне мито у розмірі 1% від ціни договору (але не менше одного неоподатковуваного мінімуму доходів громадян), якщо договір посвідчується державним нотаріусом (ст. 3 Декрету КМУ «Про державне мито»). У випадку посвідчення договору приватним нотаріусом останньому сплачується винагорода (ч. 1 ст. 31 ЗУ «Про нотаріат»), що на практиці є не меншою за державне мито.

Рішення суду про стягнення аліментів.

Якщо батьки не дійшли згоди щодо виплати аліментів, зацікавлена особа може звернутись до суду за їх стягненням (ч. 3 ст. 181 СК України).

Як правило, справи у спорах про стягнення аліментів належать до малозначної категорії справ (ч. 6 ст. 19 ЦПК України) і розглядаються в спрощеному провадженні (ч. 4 ст. 19 ЦПК України).

Для присудження аліментів зацікавлена особа має звернутись до місцевого загального суду із позовною заявою, що має відповідати вимогам закону (ст.ст. 175-177 ЦПК України). Стягувач аліментів має право вибору суду за місцем проживання платника або за місцем проживання самого стягувача (ч. 1 ст. 28 ЦПК України).

За вибором одержувача, аліменти можуть також стягуватися на підставі судового наказу, але лише за умови, що заявлена вимога про стягнення аліментів у розмірі 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку або чверті доходів на одну дитину, третини – на дві дитини, половини – на трьох і більше дітей, але на кожну дитину не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку (ч. 1 ст. 161 ЦПК України). Такі вимоги вважаються безспірними і підлягають автоматичному задоволенню. В такому випадку, одержувачу замість позовної заяви необхідно подати до суду заяву про видачу судового наказу (ч. 2 ст. 160 ЦПК України).

В усіх випадках звернення до суду за стягненням аліментів, відповідні заявники звільняються від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях (ч. 1 ст. 5 ЗУ «Про судовий збір»).

Спрогнозуйте результат рішення суду з Verdictum PRO . ЛІГА:ЗАКОН презентує першу систему аналізу судових рішень із передбаченням вірогідності перемоги в суді за допомогою штучного інтелекту. Функціонал прогнозування на підставі аналізу тексту позовної заяви створено для попередньої оцінки ризиків та економії часу адвоката протягом підготовки до судових засідань. Детальніше за посиланням .

Розмір аліментів на утримання дитини.

За вибором стягувача, аліменти можуть утримуватись як у фіксованому розмірі, так і вигляді частки від доходу платника (ч.ч. 1 і 3 ст. 181 СК України).

Визначення розміру аліментів на утримання дитини судом.

Суд при визначенні розміру аліментів враховує (ч. 1 ст. 182 СК України):

• стан здоров’я та матеріальне становище дитини;
• стан здоров’я та матеріальне становище платника, у тому числі наявність в нього майна та майнових прав;
• наявність інших осіб, що перебувають на утриманні платника;
• витрати платника на придбання майна, за умови якщо їх сума перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, а джерело походження коштів не встановлено.

Мінімальний розмір аліментів на утримання дитини.

Мінімальний гарантований фіксований розмір аліментів на дитину – 50% прожиткового мінімуму, встановленого для дитини відповідного віку (ч. 2 ст. 182 СК України). Наразі мінімальний розмір аліментів на дитину віком до 6 років становить 929,5 грн, на дитину віком від 6 до 18 років – 1159 грн.

Мінімальний рекомендований фіксований розмір аліментів на дитину – 1 розмір прожиткового мінімуму, встановленого для дитини відповідного віку (ч. 2 ст. 182 СК України), що наразі становить для дітей віком до 6 років 1859 грн, а для дітей віком від 6 до 18 років – 2318 грн.

Виконання рішення суду про стягнення аліментів.

Одержувач аліментів має право на примусове виконання рішення суду про стягнення аліментів не залежно від того, чи виконує платник дане рішення.

З цією метою одержувачу аліментів необхідно спочатку отримати виконавчий лист звернувшись до місцевого суду, який розглядав справу, із заявою про видачу виконавчого листа (ч. 1 ст. 431 ЦПК України).

Після цього, одержувач аліментів може, за власним вибором, самостійно звернутись із заявою про відрахування аліментів за місцем отримання доходу боржником (ч. 4 ст. 187 СК України), або звернутись за примусовим виконанням рішення до державного виконавця із відповідною заявою (ч. 1 ст. 26 ЗУ «Про виконавче провадження»).

Особливості стягнення аліментів у виді частки з доходу боржника.

Перелік видів доходів платника, які враховуються при визначенні розміру аліментів, затверджений Постановою КМУ від 26 лютого 1993 року № 146. До таких видів доходів, у тому числі належать заробітна плата, пенсія, стипендія.

Разом з тим, у певних випадках, аліменти можуть бути стягнені і з інших видів доходів платника, не передбачених Порядком, наприклад – з доходів, отриманих платником від продажу власного майна (постанова ВП Верховного Суду від 31 липня 2020 року по справі № 234/15413/17).

Якщо у платника аліментів у формі частки від доходу відсутній офіційний дохід або його неможливо визначити, то в цілях утримання аліментів суми стягнення можуть визначатись виходячи із середньої заробітної плати працівника для даної місцевості (ч. 2 ст. 195 СК України).

Ознайомлюйтесь із усіма судовими рішеннями, необхідними у вашій роботі, використовуючи систему

Відповідальність за несвоєчасну сплату аліментів.

Якщо заборгованість зі сплати аліментів утворилась з вини платника, то одержувач має право вимагати сплати пені у розмірі 1% суми несплачених аліментів за кожен день прострочення, однак розмір пені не може перевищувати розмір основної заборгованості (ч. 1 ст. 196 СК України). При цьому, якщо до платника будуть застосовані штрафи в межах виконавчого провадження, то граничний розмір пені, яка підлягає стягнено, зменшується на суму штрафних санкцій.

При виникненні заборгованості зі сплати аліментів в межах виконавчого провадження, інформація про боржника вноситься до Єдиного реєстру боржників. Наявність інформації про особу в Єдиному реєстрі боржників обмежує вчинення боржником майнових правочинів та є обов’язковою підставою для відмови нотаріусом у посвідченні правочинів щодо відчуження майна боржника (ч. 1 ст. 49 ЗУ «Про нотаріат»).

Якщо ж протягом примусового виконання рішення про стягнення аліментів виникла заборгованість, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за 4 місяці, до боржника застосовуються наступні обмеження (ч. 9 ст. 71 ЗУ «Про виконавче провадження»):

• у виїзді за межі України;
• у користуванні транспортними засобами;
• у користуванні зброєю;
• у полюванні.

Додатково, дитина може бути вивезена одержувачем аліментів без згоди боржника за кордон, за умови надання відповідної довідки про наявність заборгованості (п. 4 Постанови КМУ від 27 січня 1995 року № 57).

Виконавець може накласти на платника наступні штрафи (ч. 14 ст. 71 ЗУ «Про виконавче провадження»):

• у розмірі 20% від суми заборгованості, якщо її сукупний розмір перевищує суму належних платежів за 1 рік;
• у розмірі 30% від суми заборгованості, якщо її сукупний розмір перевищує суму належних платежів за 2 роки;
• у розмірі 50% від суми заборгованості, якщо її сукупний розмір перевищує суму належних платежів за 3 роки.

Суми вищенаведених штрафів після їх стягнення перераховуються одержувачу аліментів.

До боржників, у яких виникла заборгованість зі сплати аліментів, що перевищує суму відповідних платежів за 6 місяців з дня пред’явлення виконавчого документа до примусового виконання, може бути застосоване стягнення у вигляді від 120 до 240 годин суспільно корисних робіт (ст. 183-1 КУпАП).

Якщо боржник злісно ухиляється від сплати аліментів на утримання дітей, встановлених судовим рішенням, він може бути притягнутий до кримінальної відповідальності із застосуванням покарання у вигляді громадських робіт на строк від 80 до 120 годин або арешту на строк до 3 місяців, або обмеження волі на строк до 2 років (ст. 164 КК України).

Заключне слово.

Наостанок слід зазначити, що одержувач аліментів наділений чинним законодавством України широким арсеналом засобів та гарантій стягнення аліментів, який з часом лише зростає. У таких реаліях необхідним є добре розуміння особливостей використання наявних можливостей, а вміння обирати найбільш оптимальний за певних обставин порядок дій може стати вирішальним для дійсного отримання аліментів.