Настільна гра Монополія: огляд, правила, рекомендації

Скільки б комп’ютерних і мобільних застосунків не пропонували розробники, але старі добрі настільні ігри не втрачають своєї популярності. Коли є бажання весело й із душею провести час у колі близьких, чимало людей згадують саме про цей тип розваг.

Феномен сталої популярності настільних ігор зумовлюють різними чинниками. Насамперед — це спосіб провести час за живим спілкуванням. Сюжет багатьох розваг захоплює і підходить для людей різного віку і статусу.

Але море приємних емоцій — не єдина перевага такого відпочинку. Настільні ігри, зокрема такі, як економічна стратегія Монополія, покращують пам’ять і когнітивні здібності, позитивно впливають на нервову систему, розвивають кмітливість, уважність, логічне мислення і швидкість реакції. Усе це — профілактика хвороби Альцгеймера та деменції. Та й навички концентрування і логічного мислення, здобуті під час таких ігор, будуть вкрай корисними в повсякденному житті.

Чи всі настілки однаково цікаві й корисні для дорослих і дітей? Звичайно, ні. Проте є такі, що пройшли випробування часом, на яких виросло не одне покоління і котрі досі залишаються в ТОПі найпопулярніших у світі. Одна з таких — легендарна гра Монополія.

Опис класичної гри Монополія

Навіть важко повірити, але вперше настільна гра Монополія з’явилася на полицях магазинів майже 90 років тому — в 1935. Практично одразу вона стала однією із найбільш популярних настільних ігор того часу. До речі, нині ситуація не надто змінилась — охочих купити Монополію онлайн чи у звичайних магазинах досі чимало.

За свою тривалу історію Монополія зазнала різних трансформацій, з’явилося чимало варіацій на тему гри, проте класична її версія досі залишається найпопулярнішою.

У наш час її випускають майже на 30 мовах світу і продають у понад 80 країнах.

Монополія — економічна гра, правила якої нагадують класичні стратегії. Настілка має вигляд грального поля, що розділено на квадрати, через які мають «пройти» всі учасники. На гральному полі є сегменти двох типів, які означають:

• активи (цінні предмети, підприємства тощо);
• події (дії).

Коли до певного гравця доходить черга здійснити хід, він кидає кубик. Цифра на кубику визначає, скільки кроків гральним полем має зробити «монополіст».

Мета гри

Гра в Монополію передбачає участь як мінімум 2, хоча частіше 6–8 гравців. На початку забави всі отримують певний стартовий капітал. Упродовж гри кожному необхідно продумано розпоряджатися своїми коштами, щоб у результаті залишитися єдиним, хто уникнув банкрутства.

Усі активи на гральному полі об’єднуються в групи за спільними економічними характеристиками, приналежністю до однієї сфери тощо. Кожна група позначається окремим кольором. Мета гравця — побудувати свою гральну стратегію так, щоб зрештою викупити всі активи одного типу і стати монополістом у певній сфері.

Що входить до комплекту гри

Оскільки крім класичної Монополії зараз продається чимало варіантів цієї карткової гри, придбаний вами комплект може дещо різнитися. До класичного набору входять такі предмети:

• гральне поле — великий квадрат із цупкого паперу, що складається;
• фігурки гравців — можуть бути з пластику чи металу (в дорожчих комплектах) у кількості від 2 до 8 штук;
• картки власників;
• статуетки на позначення активів;
• гральні кубики — залежно від комплектації їх може бути від 1 до 3;
• набір карток «Банк» і «Шанс»;
• гроші — стилізовані паперові банкноти, у дорожчих комплектах їх додатково ламінують.

Також до кожного набору гри Монополія входить інструкція з детальним описом правил.

Як грати в Монополію

Правила настільної гри Монополія доволі прості. Гравці почергово кидають кубики, після чого просуваються гральним полем на відповідну кількість клітинок. Подальші дії гравця залежать від того, що вказано в сегменті, на якому він зупинився.

Скажімо, «монополіст» опиняється на клітинці з категорії «Актив». Якщо річ, що зображена в цьому сегменті, нікому не належить, тоді гравець може її викупити. Якщо ж цей актив уже перебуває у власності іншого гравця, доведеться оплатити за його «відвідини».

Якщо «монополіст» зупиняється на сегменті з категорії «Подія», тоді йому доведеться виконати дію, що зазначена у квадратику, наприклад:

• перейти на іншу клітинку грального поля;
• отримати додатковий хід чи пропустити наступний;
• віддати частину своїх коштів у Банк чи, навпаки, одержати додаткову суму з Банку тощо.

У Монополії, як і належить стратегіям, гравцю надається можливість самостійно вирішувати, як вчинити на тому чи іншому етапі, аналізувати потенційні ризики та переваги кожного кроку. Від ухваленого рішення залежить, чи стане гравець переможцем, або практично миттєво втратить усе здобуте за попередні ходи.

Різновиди гри Монополія

Зважаючи на неймовірну популярність Монополії в різних куточках світу, не дивно, що в цієї гри з’явилося чимало різновидів. На полицях магазинів можна знайти дорогі колекційні версії, варіанти, оформлені в певному стилі, присвячені якійсь події чи регіону. Оскільки стратегія в класичній версії відносно складна й розрахована на дорослих гравців, із часом з’явилася також спрощена дитяча Монополія. Проте в усіх варіаціях основна суть розваги збереглася.

Не проігнорували цю популярну стратегію і розробники комп’ютерних ігор. Вони створили зацифровані варіанти легендарної розваги — у версіях для ігрових консолей і смартфонів. Щоправда, шанувальники класики запевняють, що комп’ютерні варіації за багатьма пунктами поступаються картковій версії гри.

Як грати в Монополію з банківськими картками

Правила гри Монополії з банківськими картками практично не відрізняються від класичної версії: гравці кидають кубики, пересуваються гральним полем, скуповують нерухомість. Головна відмінність від класики — замість паперових грошей використовуються кредитки й електронний банківський термінал, що працює на батарейках.

Як грати в Монополію Люкс

Не надто відрізняється від класики інструкція Монополії Люкс. Гравцям так само необхідно переміщатися сегментами, купуючи активи. Ось тільки в цій версії гри доведеться не просто скуповувати абстрактну нерухомість, а «відвідувати» найбільші мегаполіси світу й у них купувати компанії класу люкс — авіа-, сухопутні, залізничні, стільникового зв’язку тощо.

Футбольна Монополія: як грати

Ця версія популярної стратегії — неймовірний подарунок для всіх шанувальників футболу. Правила гри в Монополію цього різновиду пропонують учасникам ставати власниками не будинків чи іншої нерухомості, а футбольних команд. Суть стратегії — збільшити свої фінанси до таких розмірів, щоб викупити всіх футболістів команди.

Як правильно грати в Монополію для дітей

Для найменших передбачена дитяча Монополія, правила якої хоч і нагадують традиційну версію, проте сам гральний процес дещо спрощено. Призначена така Монополія для дітей у віці від 5 років. Проте, щоб малеча правильно зрозуміла суть стратегії та розібралася в усіх нюансах, на початку може знадобитися поміч дорослих.

Як вибрати гру Монополія

Вибираючи настільні ігри для компанії, варто брати до уваги різні нюанси:

• уподобання гравців — щоб гральний процес був однаково цікавим для кожного;
• кількість учасників — плануєте грати вдвох чи потрібен варіант для великої компанії;
• вік та гральний дослід «монополістів».

На OLX ви можете обрати ігри для компанії серед великої кількості оголошень.

Якщо вибираєте гральний комплект для справжнього фаната стратегій чи колекціонера, є сенс придивитися до ексклюзивних колекційних видань, а також до версій в оригінальному оформленні. Звичайно, не варто оминати увагою тематичні Монополії, такі як Люкс чи Футбол. Такі комплекти можуть стати гарним подарунком як для колекціонерів, так і для людей, що захоплюються спортом, подорожами.

Варіантів дуже багато, тож без особливих складнощів можна підібрати набір гри на будь-який смак. А якщо врахувати, що інструкція гри Монополія, незалежно від варіації, схожа, тоді можна сміливо вибирати будь-який варіант і насолоджуватися грою.

В Україні, мабуть, найширший асортимент Монополій представлено на сервісі OLX. У розділі з настільними іграми є чимало варіантів у різних оформленнях і за різними цінами.

Аналоги Монополії

Якщо ви досвідчений «монополіст» і шукаєте для своєї колекції щось новеньке в стилі улюбленої економічної стратегії, можемо порекомендувати декілька цікавих варіантів. Наприклад, це можуть бути такі настільні ігри:

Настілка в дусі Монополії. Призначена для 3–6 гравців. Підійде для дітей від 10 років та дорослих. Гравці — це колонізатори, що прибули на безлюдний острів. З використанням доступних ресурсів (дерево, зерно, руда, цегла, шерсть), необхідно створити на острові інфраструктуру.

Стратегія для 2–4 гравців віком від 12 років. Гральне поле виконано у вигляді розлінованих шестикутників, які гравцям необхідно заповнити поселеннями: будувати замки, розвивати торгівлю та промисловість свого князівства.

Економічна стратегія для дорослих і дітей у віці від 7 років. Одночасно до грального процесу може бути залучено від 2 до 5 учасників. Гравці виконують ролі проєктувальник нової цивілізації: будують міста, займаються тваринництвом, вирощують рис. Усе це роблять за допомоги грального поля, яскравих карток і кубиків.

І це ще далеко не всі економічні стратегії, що набули популярності в різних країнах світу. А який варіант Монополії чи її аналогу до душі вам? Може, ви саме вибираєте свою першу Монополію? Тоді гайда на OLX, до розділу з продажу настільних ігор. Впевнені, там ви знайдете чимало цікавих пропонувань за вигідною ціною.

Сам собі конкурент. Що таке монополія і як вона підриває ринок

Монополія — це ринок з настільки обмеженою кількістю продавців, що кожен з них може впливати на загальний обсяг пропозиції, а значить, і ціну товару або послуги. Ця здатність називається ринковою владою. Крайній приклад — коли в галузі діє лише одна фірма, що представляє собою чисту (абсолютну) монополію.

Таким монополістом може бути держкомпанія або приватна фірма, міжнародна організація. У сучасному світі частіше зустрічається ситуація, коли монополіст контролює не 100% ринку, але домінує на ньому. Наскільки такі компанії можна вважати монополіями, зазвичай законодавчо регулюється в кожній країні (про Україну — див. далі).

Важливо розуміти, що визнання або не визнання монополістом великої фірми на будь-якому ринку часто залежить від визначення меж самого ринку (або галузі). Приклад — діяльність енергохолдингу ДТЕК в межах так званого “бурштинського енергоостріва”. НКРЕКУ визнавала загрозу монополізації ринку в зазначених межах (див. Ннижче). Однак якщо оцінювати весь енергоринок України (і всі види генерації), то назвати холдинг монополістом значно складніше.

З тієї ж причини багато постачальників комунальних послуг, кабельного телебачення і навіть деякі магазини можуть бути монополістами в певному населеному пункті, але не в цілому по регіону або країні.

Як оцінюється монополія?

Для цього використовується т. зв. індекс Херфіндаля-Хіршмана. (HHI). Він відображає ступінь концентрації конкретного ринку в руках його гравців. Вираховується як сума квадратів часток продажів кожної фірми в галузі:

де Si — частка ринку i-ої фірми, n — кількість фірм на ринку.

Отже, чим більше питома вага продукції фірми в галузі, тим вище потенційні можливості для виникнення монополії.

Високим рівнем конкуренції вважається показник від нуля до 1000, середнім від 1000 — до 1800. Якщо ж він вище — то мова йде про високий рівень концентрації ринку з низькою конкуренцією і загрозою монополізації.

Повернемося до прикладу вище. HHI на “Бурштинському енергоострові”, за підрахунками НКРЕКУ, в III кварталі 2020 р. досяг пікового значення 8 855: компанія “ДТЕК Західенерго” мала 79% обсягу відпуску енергії у цій торговельній зоні, Калуська ТЕЦ — тільки 7%, ще кілька виробників ВДЕ займали менше 2% кожен.

Форми і різновиди монополії

В економічній науці описуються, хоча і досить умовно, кілька форм монополій:

Природна монополія зазвичай складається історично, коли задоволення попиту на будь-якому ринку ефективніше за відсутності конкуренції з-за технологічних особливостей виробництва, при яких витрати істотно знижуються зі збільшенням пропозиції. Товари та послуги, що виробляються суб’єктами природних монополій, як правило, не можуть бути замінені аналогами. Приклади: залізні дороги, газові та електромережі, мережа провідного телефонного зв’язку і т.д.

Адміністративна монополія в Виникає внаслідок дій державних органів та проявляється в наданні окремим господарюючим суб’єктам (зазвичай державним) виключного права на виконання певного роду діяльності.

Економічна монополія виникає в умовах ринкової конкуренції. Ринкову владу завойовують ті гравці ринку, які успішніше за інших розвивали бізнес, збільшували його масштаб, концентрували капітал і/або вивели на ринок новий продукт, розробили унікальну технологію. В останньому випадку компанія може тимчасово стати ексклюзивним постачальником. Приклади: копіювальні апарати фірми Xerox, завдяки яким ми досі називаємо “ксерокс” будь-копір; безпечна бритва зі змінним двосічним лезом Gillette, винайдений Кінг Кемп Жиллетт. Ще один шлях досягнення ринкової монополії — добровільне об’єднання підприємств або поглинання переможцями банкрутів. Дана ситуація іноді може становити загрозу ринку, тому уповноважені органи влади (типу українського АМКУ) дають або не дають дозвіл на подібні дії.

Розрізняють і види монополістичних об’єднань:

• Картель (від французького слова “союз”). Вхідні в картель компанії за договором між собою (“картельна змова”) ділять ринки збуту, встановлюють ціни, узгоджують норми (“квоти”) виробництва і збуту продукції. При цьому учасники картелю зберігають виробничу і комерційну самостійність.
• Синдикат (від грецького слова “згода”). Відрізняється від картелю тим, що компанії, які входять до нього, втрачають свою комерційну самостійність. Тобто якась єдина для всіх структура займається закупівлею сировини, збутом товарів, визначенням квот і т.д. Кожен учасник синдикату отримує від цієї єдиної структури свою частину прибутку, яка залежить від квоти виробництва та інших умов.
• Трест (від англійського слова “довіра”). Ще більш централізована монополія: учасники тресту не мають ні комерційної, ні виробничої самостійності. Керує всіма процесами правління тресту, а підприємства, що увійшли до нього, просто залишаються у власності своїх власників (акціонерів), які отримують певну частину прибутку відповідно вкладеного капіталу.
• Концерн (від англійського слова “підприємство”). В цьому випадку всі формально залишаються самостійними підприємства (часто з різних сфер бізнесу), проте їх контрольні пакети акцій належать одному власнику. Це може бути холдинг, банк або просто головне підприємство.

Приклади монополій

АТ “Укрзалізниця” — єдиний залізничний перевізник в Україні; “Енергоатом” — державне підприємство, оператор усіх діючих АЕС України; “Бєлавіа” — єдиний (і належить державі) пасажирський авіаперевізник в Білорусі; Deutsche Bahn AG — залізничний перевізник в Німеччині, Facebook — найбільша соціальна мережа в світі (не є абсолютним монополістом, але контролює левову частку ринку); операційна система Windows від корпорації Microsoft — під її управлінням працює 90% персональних комп’ютерів у світі.

У чому різниця між монополією і олігополією?

Олігополія — ситуація, коли на ринку домінує не одна компанія, а кілька великих (виробляють ідентичний товар або надають аналогічні послуги), які конкурують між собою, але не дозволяють “вирости” дрібним гравцям. Саме наявність конкуренції всередині олігополії, але повна або часткова відсутність зовнішніх конкурентів дозволяє їй виживати і розвиватися.

При цьому конкуренція всередині олігополії часто буває досить умовною. Причина в тому, що співпраця компаній-олігополістів, їх узгоджена поведінка приносять кожної з них більше вигоди, ніж повністю незалежні дії. Так що в рамках олігополії, скажімо так, не вітаються відверті “цінові війни”.

Приклади олігополій: в Україні на ринку поштових послуг — “Укрпошта” і “Нова пошта”, на ринку стільникового зв’язку: “Київстар”, Vodafone і lifeсell. У світі: на ринку великорозмірних літаків для пасажирських і вантажних перевезень домінують два виробники: Boeing і Airbus — основна конкуренція йде між ними. На ринку операційних систем для смартфонів залишилися два великих гравці: iOS і Android.

Шкода від монополій

У сучасній економіці монополії, в тому числі природні, вважаються деструктивною силою, яка руйнує ринкові механізми, а значить, і економіку в цілому. Оскільки монополії не вигідно підтримувати конкуренцію, вона починає гальмувати всі — від розвитку ринку і до технічного прогресу в своїй галузі. Замість розвитку нових технологій, зниження витрати і розширення збуту, монополія починає все більш бюрократизовуватися і встановлювати монопольно високі ціни, нав’язуючи їх споживачам.

В результаті монополії роблять економіку країни неефективною, поглинають невиправдано багато матеріальних, фінансових і людських ресурсів.

Втім, треба сказати, що у монополій є і свої плюси — це можливість бути більш ефективними за рахунок ефекту масштабу, особливо яскраво вони проявляються при відкритті будь-якою компанією нового ринку. Втім, зменшення витрат при відсутності ефективного державного контролю монополії конвертують не в зниження цін, а в надмірне збільшення своїх же прибутків.

Протидія монополії

У всіх країнах світу є антимонопольне законодавство і державні органи, які борються з монополіями. В Україні це Антимонопольний комітет (АМКУ). Український закон “Про захист економічної конкуренції” визначає монополізацію як “досягнення суб’єктом господарювання монопольного (домінуючого) становища на ринку, підтримання або посилення цього становища”.

Тобто монополіст в нашій країні — це не обов’язково єдиний гравець на конкретному ринку — досить, якщо він контролює досить високий відсоток цього ринку, щоб визнати його домінуючим. І тут треба відзначити, що сам факт появи монополії ще не вимагає відповідних дій з боку регулюючих органів до тих пір, поки не доведено, що така компанія почала зловживати своєю ринковою владою.

Завдання АМКУ — запобігання випадків зловживання монопольним становищем окремих суб’єктів господарювання на ринку, контроль за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції. Також АМКУ контролює концентрацію і узгоджені дії компаній, які вирішили об’єднатися.

Якщо монополіст починає зловживати своїм становищем, антимонопольний орган може його попередити, оштрафувати, встановити певні обмеження за цінами або навіть ініціювати примусове розділення монополіста на кілька конкуруючих один з одним суб’єктів.