Офіційні назви кольорів

Помітно, же для анґлійської то просто * іменник як прикметник і прикметник. Також подеколи є записи через дефіс як violet-eggplant.

* переважно, бо подеколи є явне перетвореня до прикметника за допомогою наростка наприклад -ian як в Persian blue. Правда, і тут можна посперечати ся і тлумачити як іменник: блакитний персів.

Якшчо брати за найпростїшою уніфікацію, то для мене най-красшим способом буде другий. Але то суто для мене. Тож чи є десь офіційний перелік кольорів чи поради?

15.6k 3 3 gold badges 32 32 silver badges 75 75 bronze badges

2-ге і 3-тє — це, на мій погляд майже те саме, лише питання смаку й милозвучності (андроїдний зелений vs. зелений «Адроїда», Брандейсів (брандейсівський) блакитний vs. блакитний Брайдеса). Тобто, по-моєму, суттєві варіанти — це 1-й, 2-й (≈3-й) і 4-й.

Зауважу стосовно 1-го — порівняння з біологією є дещо помилковим, адже у латині іменник передує прикметнику, а в англійській навпаки. Steel blue — це сталевий синій, тобто це словосполучення радше пасує до 2-го.

Відгук про нові мітки. Це питаннє не про переклад [особїво з анґлійської]. Також не зовсїм про прикметники, але най будить.

Android Green — це колір зеленого робота Android, який є логотипом операційної системи Android від Google. Коректним перекладом буде “зелений Андроїд”. developer.android.com/distribute/marketing-tools/…

3 Answers 3

Натрапив на невеличкий — менше 100 сторінок — діяспорський словник: Англійсько-український словник назв кольорів і кольорознавства (Анатоль Вовк, редактор Богдан Струмінський), 1986 рік.

steel blue noun and adjective «сталѐвосі́рий» колір, опис: (в середньому) сіря́воси́ній [1, 4], ясноблакитний [4], сѝнюватостале́вий [П].

Лише це слово зі згаданих в запитаннї було. Втім, словник має додатки з описами і свою систему УНК — універсальне назовництво кольорів, що основана на американській Universal Color Language, тобто UCL. Раджу ознайомити ся. Там також є роздїл з назвою правопис складених назв кольорів, котрого і витягну сюди…

Правопис складених назв кольорів

У проблемі писання складених слів (сукупно чи з розділкою) «Харківський правопис» радив «оглядатися на наголос», а саме в словах з одних наголосом писати складники разом (напр. жовтогарячий), а з розділкою писати слова з двома наголосами (напр. сільсько-господарський) (Б-12, стор. 85). Цей критерій, одначе, недостатній, бо є численні випадки, де кількість наголосів неясна чи непевна.

Тому в словнику ми застосували семантичний критерій писання складених назв, як більше надійний. Згідно з ним таку назву пишемо з розділкою (дефісом), якщо обидва складники рівнорядні, але пишемо її вкупі, якщо один член назви тільки модифікує другий, тобто він йому підпорядкований, а тим самим він з ним нерівнорядний. (Пропозиція редактора словника).

До складених назв кольорів з рівнорядними складниками належать ті, що стосуються дво або більше незмішаних, суміжних кольорів (назви, що відносяться до двобарвности або різнобарвности), напр., чорно-білий, синьо-жовтий, червоно-біло-синій.

До нерівнорядних, підпорядкованих складників у назвах кольорів зараховуємо ті, що проходять від слів, які визначають ясноту кольору: блідий, ясний, помірний, темний або його інтенсивність (насиченість): сірявий, брудний, помірний, густий, яскравий, ярий.

Також нерівнорядно складеними вважаємо назви одностайних проміжних між головними, кольорів таких, як жовтозелений (к. середній між жовтим і зеленим) та жовтавозелений (зелений к. з домішкою жовтого). Тому, що це правило веде до деяких довгих назв, для допомоги в читанні даємо при таких словах головний (´) та допоміжний (`) наголоси, напр., брунатнува̀тооли́вковий, червона̀вофія́лковий.

Врешті нерівнорядно складеними є слова, в яких наявне порівнанна (метафора), напр. сніжнобілий (білий, як сніг), небесноблакитний (блакитний, як небеса) та полумʼяночервоний (червоний неначе полумʼя).

Тому, що в правописі складених назв кольорів наявні різниці в правописних словниках (А-11, А-13, А-27) і в правописних довідниках (Б-6, Б-12), а знову ж у термонологічних словниках «Золотої доби» української термінології (1923-1932 рр.) знаходимо численні правописні непослідовності, наша система є спробою цю ділянку правопису усистематизувати. У менше повній формі ця система вжита також в Українському правописі П. Ковалева (Б-6).

Нажаль, нічого про порядок не сказано. Але можна помітити, що зазвичай складений прикметник без дефіса або, що рїдше, прикметник + іменник кольора. Для прикладу наведу дві статтї також:

Pompeian red noun «помпейська червінь», «помпѐйськочерво́ний», опис: червоний (помі́рний або сірявий) [2]; сірий черво̀ноора́нжовий або ясний червона̀вобруна́тний [4].

Prussian blue noun and adjective «пруська синь», колір «пруськосиній», берлінський лазу́р [П, С] (колір піґменту), опис: синій (помі́рний або си́льний) або блакитний (темний або густий) [2, 3, 4]; яскра̀воси́ній або блакитний [С].

Домовленості

« » — слова в таких лапках є дослівним перекладом англійської назви, невживаним, одначе, у мововжитку

Значення кодів джерел у реєстрі словника

[1] Merriam-Webster Collegiate Dictionary (Підрозділ В. ч. 17)
[2] American Heritage Dictionary (Підрозділ В. ч. 1)
[3] Oxford Illustrated Dictionary (Підрозділ В. ч. 13)
[4] Dictionary of Color Names (Підрозділ В. ч. 10)
[П] Подвезко і Балла, Англо-український словник, (Підрозділ А. ч. 25)
[С] Словник української мови, 11 томів (Підрозділ А. ч. 5)

Джерела і література до теми

(А-11) Головащук, С. І. та ін. Орфографічний словник української мови. Київ, в-во «Наукова думка», 1975.
(А-13) Голоскевич, Г. Правописний словник. 8-ме вид. Нью-Йорк, вид. А. Білоуса, 1952.
(А-27) Рудницький, Яр. і Церкевич, К., ред. Правописний словник української мови. Нью-Йорк і Монтреаль, УММАН і НДТУМ, 1979.
(Б-6) Ковалів, П. Український правопис. 2-ге вид. Нью-Йорк, Інст. Укр. Мови, 1977.
(Б-12) Український правопис. 1-ше вид. Харків, ДВУ, 1929.

15.6k 3 3 gold badges 32 32 silver badges 75 75 bronze badges

Гм… Тобто, якщо я правильно розумію, вони радять писати «синьозелений», коли мова, наприклад, про однотонний об’єкт проміжного кольору між синім і зеленим (зелений з нотками синяви), але «синьо-зелений», коли, наприклад, об’єкт чітко двобарвний, тобто поверхня складається з окремих синіх і зелених фрагментів? Це дуже логічно, але от чи дійсно розділятимуть це люди на практиці…

Як я вже писав у коментарі, я не бачу принципової різниці між 2-м та 3-м (як на мене це питання лише смаку та милозвучності: андроїдний зелений vs. зелений «Адроїда», Брандейсів (брандейсівський) блакитний vs. блакитний Брайдеса), відповідно лишаються 1-й, 2-й (≈3-й) і 4-й.

Я не знаю щодо офіційних/стандартних назв, але, по-моєму, всі три способи мають право на існування і я не бачу причин звужувати вибір (усі три способи доречні, але частково в різних випадках).

1-й спосіб (синя сталь, рожевий персик, блакитне небо) — це формально не назви кольорів (адже сталь — це матеріал, персик — це плід тощо). Якщо контекст задано, то ці словосполучення застосовні; або ж контекст можна явно задати, додавши слово колір — «спідниця кольору синьої сталі», «автомобіль кольору рожевого персика», хоча це дещо довго/одноманітно; але поза контекстом використання такого способу може мати недолугий чи навіть неграмотний вигляд. Перевагою цього способу є те, що ми як завгодно точно означувати колір, не обмежуючи кількість слів (кольору стиглого рожевого персика, що так добре визрів під лагідними променями сонця одеського лану). Коротко: «+» — можна описувати колір як завгодно точно чи поетично; «−» — поза контекстом формально нелогічне, а явне додавання слова колір робить фрази довшими/одноманітнішими.

2-й (3-й) спосіб (Брандейсів блакитний або блакитний Брандейса) — це вже зазначення кольору (на «персиковий рожевий» уже неможливо заперечити, мовляв, персик — це плід, а не колір). Але ми все ще не завжди можемо використовувати такі означення в реченні без слова колір (а іноді навіть і з ним не можемо): у словосполученні «доларовий зелений светр» обидва прикметника (і доларовий, і зелений) стосуватимуться іменника (тобто виходитиме доларовий светр, а не доларовий зелений). Також цей спосіб дає дещо менші засоби для уточнення, ніж попередній. Отже: «±» — формально коректне, але використовувати в реченні без слова колір все ще не завжди можливо; «±» — порівняно високі можливості для вточнювання, але граматично ми все-таки обмеженіші, ніж у 1-му способі.

4-й спосіб з погляду граматики, наскільки я знаю (виправте мене, будь ласка, якщо я помиляюся), накладає жорткі обмеження. Річ у тім, що дефіс у, наприклад, «жовто-зелений стіл» позначає, що стіл і жовтий, і зелений (а не те, що слово жовтий є просто вточненням до слова зелений). Відповідно ми не можемо написати, наприклад, брандейсівсько-блакитний чи брандейсово-блакитний, бо формально це означатиме брандейсів(ський) і блакитний (а не по-брандейсівському блакитний, як нам би хотілося). Хоча це не може виступати аргументом проти інших варіантів написання (якщо не через дефіс, а окремо чи разом: брандейсівсько блакитний, брандейсовоблакитний), але я не знаю, чи використовуються вони десь; також, можливо, такий спосіб застосовний, коли перша частина хоча б частково має семантику кольору (золотисто-жовтий) або вся пара широковживана. Зате, коли такий спосіб можна застосувати, воно відмінюватиметься як повноцінний прикметник. Отже: «−» — не завжди можна так складати пару; «+» — якщо можна, то результат добре інтегрується будь-куди без додавання слова колір.

Список декоративних кольорів

Як користуватися Колом кольорів онлайн?

Все дуже просто, вам навіть не потрібно знати всі тонкощі теорії кольору! Для початку оберіть основний (базовий) колір на Колі кольорів, або введіть шістнадцятковий код кольору (hex) в форматі #rrggbb . Далі оберіть тип комбінації кольорів з розкривного списку. Кольори для даної комбінації будуть підібрані автоматично, на основі базового кольору. От і все! Тепер ви можете оцінити поєднання кольорів, легко скопіювати HEX-код вподобаного кольору і використовувати дану колірну палітру в своєму веб-проекті. Не бійтеся обирати різні типи комбінацій кольорів, експериментувати зі світленістю (яскравістю) і насиченістю кольору та при необхідності попрацювати над тонким налаштуванням свого кольору до найдрібніших деталей. Пориньте в захоплюючий світ кольору!

Теоретична частина про колір і Коло кольорів знаходиться за наступною адресою: Теорія кольору – поради для натхнення веб-дизайнерам

Садові рослини

Садівництво – це вирощування декоративних садових рослин, а також обробіток багаторічних плодових і ягідних культур. Садівництво є галуззю рослинництва.

Садовими називають рослини, які вирощують у саду. Представлені вони такими категоріями:

• декоративні – дерева, чагарники, чагарнички, багаторічні й однорічні трав’янисті рослини;
• плодові дерева;
• плодові чагарники.

Декоративні рослини поділяються своєю чергою на красивоквітучі та декоративно-листяні. Частину садових рослин можна водночас віднести до обох груп: у період цвітіння вони привабливі за рахунок квіток і суцвіть, а до і після цвітіння – завдяки декоративному листю. А є садові рослини, які водночас є і декоративними, і плодовими.

У садовій культурі вирощується безліч видів, сортів і гібридів садових рослин, і у кожного з них своя тривалість вегетації й особливості її перебігу. До садових рослин належать вишні, яблуні, малина, смородина, полуниця, жоржини, троянди, проліски, лілії, барбарис, бузок, чорнобривці, ломикамені, очитки, лілії, тюльпани, аквілегія, клематиси, туя, ялівець, ялини, сосни, клени та ще дуже багато культурних рослин.

Агератум

Якщо ви хочете прикрасити балкон або терасу невибагливою, але гарною і довго квітучою рослиною, радимо звернути увагу на агератум. Кущики з милими пухнастими квіточками, забарвленими в ніжні, але гарні кольори, вас не розчарують: цвісти вони будуть з початку літа до настання холодів.

Використовують агератум як для обрамлення садових доріжок, так і для оформлення міксбордерів і рабаток.

В саду агератум не зимує, але якщо ви хочете його зберегти, пересадіть рослину восени в горщик і продовжуйте милуватися ним вдома. А як доглядати за довгим цвітінням, ви дізнаєтеся, прочитавши цю статтю.

Азаріна

Азаріна (лат. Asarina), або маурандія (лат. Maurandia) – кучерява багаторічна квіткова рослина родини Подорожникові, але деякі джерела відносять азаріну до родини Ранникові. У роду близько 15 видів. Походить рослина з Мексики, Каліфорнії й середньої частини США, проте, починаючи з XVII століття, популярність азаріни зросла настільки, що вона поширилася по всіх континентах.

Айва японська

Хеномелес японський (лат. Chaenomeles japonica), або айва японська – вид квіткових дводольних рослин роду Хеномелес родини Розові. Батьківщиною виду є Японія, хоча рослина широко вирощується також у Китаї та Європі. Родова назва дослівно перекладається з грецької як «розколоти яблуко».

Айстри

На сьогоднішній день виведено майже 4 000 сортів айстри і з кожним роком ця цифра зростає. Адже знайома нам з дитинства квітка не втрачає своєї популярності як у професійних квітникарів, так і у дачників, які не уявляють свою ділянку без цих різнокольорових пухнастих зірок.

Що потрібно знати, висаджуючи айстри на городі? Чому у айстр розвиваються неповні суцвіття? Навіщо досвідчені квітникарі радять спалювати айстри після цвітіння? Чи справді можна сіяти айстри прямо в сніг?

Відповіді на ці питання ви знайдете в нашій статті.

Алісум

Алиссум, бурячок, лобулярія морська – в цієї рослини так само багато назв, як і різновидів. Серед різноманіття видів можна знайти як однорічні рослини, так і багаторічники. До роду алісума належить і така популярна садова рослина, як лобулярія, або алісум морський.

Зацвісти алісум може вже в середині квітня, а якщо за ним правильно доглядати, то можна добитися і повторного цвітіння.

Алісум декоративний, холодостійкий і в цілому невибагливий, але в нього є певні вимоги, і щоб домогтися від рослини максимальної привабливості, слід ці вимоги вивчити. Ви зможете це зробити, ознайомившись зі статтею, розміщеній на нашому сайті.

Альстремерія

Альстремерія (лат. Alstroemeria), або альстромерія – рід кореневищних бульбових південноамериканських трав’янистих рослин родини Альстремерієві, що вирізняються дуже гарними квітками, званих також перуанськими ліліями або ліліями інків. І рід, і родина отримали назву на честь учня Карла Ліннея, барона Класа Альстрема – шведського ботаніка, мецената та промисловця вісімнадцятого століття, який привіз Ліннею насіння двох видів альстремерії.

Амарант

Рослина амарант (лат. Amaranthus), або щириця належить до роду родини Амарантові, у дикій природі дуже поширеного в Америці, Індії та Китаї. Родом амарант із Південної Америки, там досі в дикій природі зростає велика частина його видів, яких сьогодні налічується близько сотні. Вісім тисяч років тому амарант став, поряд із кукурудзою та бобами, однією з основних зернових культур народів, що населяли територію сучасної Мексики і Південної Америки – інків та ацтеків.

Амариліс

Цибулинні багаторічники – одні з найкрасивіших квітів. Багато з них можна вирощувати як в кімнатній культурі, так і в квітниках. Є серед цибулинних такі чудові рослини, як амариліс та гіпеаструм. Ці близькі родичі дуже схожі один на одного, та й догляд за ними мало чим відрізняється. Однак гіпеаструми цвітуть взимку або ближче до весни, а на амарилісах квітки розпускаються восени.

Як посадити амариліс або гіппеаструм в горщик? Як і коли висаджувати ці рослини у відкритий грунт? В якому порядку і в які терміни здійснюється вигонка амариліса і гіпеаструма? Якими способами розмножуються гіпеаструм і амариліс?

Відповіді на ці та інші питання ви знайдете у нашій статті.

Амброзія

Амброзія (лат. Ambrosia) – рід багаторічних і однорічних трав’янистих рослин родини Айстрові, що включає 50 видів, які ростуть здебільшого в Північній Америці. В Євразії квітка амброзія з’явилася наприкінці XVIII століття: в 1873 році його завезли з Америки разом із насінням конюшини. У 1914 році амброзію культурно вирощували в Україні в станиці Кудашівка як замінник хіни, а після революції її на колесах студебеккерів рознесли по всій країні. Рослина амброзія є карантинним бур’яном.

Ампельні рослини

Кожна людина має своє уявлення про те, яким повинен бути сад. Бували випадки, коли замовники відкидали прекрасні проекти найдорожчих ландшафтних дизайнерів заради простого пейзажу з буйно розрослими кущами і ніби безладно зростаючими квітами. Інші люблять ідеальний порядок і строгість форм, треті колекціонують усілякі види і забарвлення. Сьогодні існує така кількість однорічних садових рослин, що визначитися з вибором іноді важко навіть досвідченим садівникам. Окреме, привілейоване місце серед цього розмаїття займають ампельні рослини – еліта садового квітництва.

Анемони

Не важливо, як почалася ваша любов до анемон – з подарованого букета або ж милування сусідської клумбою – ця квітка вміє закохувати в себе з першого погляду на неї!

Щоб ваше захоплення яскравою красунею не обернулася зайвими клопотами, обов’язково ознайомтеся з вимогами цієї квіткової пестунки до догляду, поливу, ґрунту, освітлення та ласощів. ще не перехотіли? Тоді ловіть перший лайфхак по анемонах: примхливість цієї квітки залежить. від сорту! Якщо ви поки не готові приділяти рослині багато уваги, просто виберіть більш «зговірливу» анемону.

Як не загубитися в захоплюючому, але такому величезному (на сьогоднішній день налічується близько 160 видів!) асортименті анемона? Як вибрати невибагливу або ж навпаки «найскладнішу» анемону? Як не переплутати літню анемону з осінньою, та ще й поменше возитися з обов’язковим щорічним проморожуванням насіння – розповімо прямо зараз.

Арабіс

Рослина арабіс, або різуха (лат. Arabis), належить до роду трав’янистих багаторічників родини Капустяні, або Хрестоцвіті, який налічує понад 100 видів. У природі квітка арабіс зустрічається в горах тропічної Африки й у районах із помірним кліматом північної півкулі. Походження латинської назви арабіса достеменно не відомо, а різухою арабіс називають через жорсткі волосинки опушення, якими можна поранити руки. У культурі рослина вже понад двісті років.

Аралія

Аралія (лат. Aralia) – рід квіткових рослин родини Аралієвих, ареал яких охоплює субтропіки, тропіки та частково райони з помірним кліматом Азії, Австралії, Північної та Центральної Америки. Рід налічує близько 70 видів, але в культурі вирощується переважно декоративна, лікарська й медоносна рослина аралія маньчжурська.

Арктотіс

Арктотіс (лат. Arctotis) – рід квіткових рослин родини Айстрові, в який входить близько 70 видів. Зо три десятки 30 із них виростає на африканському континенті на південь від Зімбабве й Анголи, певна кількість видів є ендеміками Капської області, а деякі зустрічаються і в Південній Америці. З грецької мови назву роду можна перекласти як «ведмеже вухо»: рослина вирізняється густим опушенням. Історія культурних видів налічує понад 100 років.

Армерія

Армерия належить до небагатьох рослин, суцвіття яких прекрасні як у свіжому вигляді, так і в складі зимових букетів.

Цвіте армерія з весни до осінніх заморозків, доставляючи квітникарям мінімум клопоту. Низькорослими сортами рослини можна оформити бордюри навколо квітників або уздовж садових доріжок, а якщо у вас на ділянці є водойма, її береги може облагородити армерія приморська.

Армерия – багаторічна рослина, і якщо ви добре вкриєте її на зиму, то в наступному році знову зможете милуватися її пухнастими суцвіттями.

У статті, розміщеній на нашому сайті, ви знайдете всю інформацію, необхідну для вирощування армерії в саду.

Астільба

Незважаючи на той факт, що в Європу астільба була завезена мисливцями за рідкісними рослинами, догляд за цим інтродукованих екзотом зовсім не складний. Багато профільних енциклопедій називають астільбу ідеальною рослиною для квітникарів-початківців.

Гостя з далекої Японії дійсно дуже невибаглива та витривала. Але чому тоді у одних квітникарів тіньолюбна астільба без проблем цвіте навіть на сонячній ділянці, а у інших капризує в ідеальній для неї ажурній тіні біля водойми?

Пропонуємо вам розібратися у всіх тонкощах та хитрощах вирощування астільби разом.

Астранція

Садова квітка астранція (лат. Astrantia) належить до роду трав’янистих рослин родини Зонтичні, представники якого зустрічаються переважно в Південній, Східній, Центральній Європі та на Кавказі. Достеменно походження назви роду невідоме, але існує думка, що основою є слова astron, що означає зірка, чим натякає на форму квітки, і antion – протилежні (мабуть, мається на увазі покривне листя астранції). Відомо близько десятка видів рослини.

Ацидантера

Ацидантера (лат. Acidanthera) – рід трав’янистих багаторічників родини Ірисові. Назва роду походить від двох грецьких слів, які перекладаються як «гострий» і «квітка» й описують загострені частки оцвітини ацидантери. У роду близько 40 видів, що виростають у тропіках африканського континенту. У культурі ж вирощується переважно ацидантера двоцвітна, або ацидантера Мюріел, або гладіолус Мюріел, або гладіолус гарноквітковий, або гладіолус запашний – популярна садова рослина, уведена в культуру в 1886 році.

Бадан

Трава бадан, або бергенія (лат. Bergenia), утворює рід багаторічних рослин родини Ломикаменевих. Виростають ці багаторічні трави в помірному поясі від Кореї і Китаю до країн Середньої Азії, оселяючись у тріщинах скель або на кам’янистому ґрунті. У культуру бадан введено в середині XVIII століття як «каменеломку товстолисту», проте потім його вивели в окремий рід і дали латинську назву на честь німецького ботаніка Карла Августа фон Бергена. Науковцям відомо 10 видів бадану, деякі з них вирощують у культурі. Окрім того, селекціонери вивели десятки сортів і гібридів бадану.

Бакопа

Рослина бакопа (лат. Bacopa) належить до роду родини Подорожникові, який охоплює понад 100 видів водних, водолюбних, сукулентних сланких кореневищних багаторічників. Родом бакопа з Південної Америки і з Канарських островів. У природі бакопа зростає на болотистих берегах водойм у тропіках і субтропіках Азії, Австралії, Америки й Африки. Друга назва бакопи – Сутера. У культурі квітка бакопа з 1993 року. Вирощують її і в помірному кліматі, використовуючи як ампель і як ґрунтопокривну рослину.

Бамбук

Бамбук (лат. Bambusa) – рід вічнозелених багаторічників підродини Бамбукові родини Злаки, або Тонконогові. У садовій культурі вирощують рослини, які належать не тільки до роду Бамбук, а й до інших родів підродини Бамбукові, проте для простоти всі ці рослини називають бамбуками. І ми в своїй розповіді називатимемо їх саме так, проте в розділі про види й сорти бамбука ви зможете дізнатися, до якого саме виду й роду належить та чи інша вирощувана в культурі рослина.

Барбарис

Рослина барбарис (лат. Berberis) належить до численного роду чагарників і дерев родини Барбарисові. Назва роду походить від арабського «beiberi», що означає «має форму мушлі». Ростуть барбариси переважно в гірських місцевостях Північної півкулі і налічують близько 170 видів, частину з яких введено в культуру.

Барвінок

Рослина барвінок (лат. Vinca) представляє рід вічнозелених і листопадних сланких напівчагарникових або багаторічних трав’янистих рослин родини Барвінкові, що зростають в Азії, Північній Африці та Європі. З латини vinca перекладається як «обвивати», і це характеризує здатність барвінку стелитися по землі і виживати в суворих умовах, через що трава барвінок стала символом життєвої сили і живучості.

Берізка

Садова берізка, або повійка, належить до роду Берізка (лат. Convolvulus) родини Берізкових. У цьому роду понад 250 видів рослин, головною об’єднуючою рисою яких є форма квіток. Зростають представники роду в районах із помірним і субтропічним кліматом. Наукова назва роду походить від латинського дієслова, що означає «згортатися», і пояснює потребу багатьох видів обвиватися стеблами навколо інших рослин, використовуючи їх як опору.

Бирючина

Рослина бирючина (лат. Ligustrum) – рід вічнозелених, напіввічнозелених і листопадних чагарників і невеликих дерев родини Маслинові, що налічує близько 50 видів, поширених у природі Європи, Азії, Австралії та Північної Африки. Найрізноманітніше представлена бирючина у флорі Китаю, Японії, Гімалаїв і Тайваню. Латинська назва рослини – похідна від дієслова «ligare», що в перекладі означає «зв’язувати», і пояснює в’яжучі властивості кори бирючини.

Білоцвіт

Білоцвіт (лат. Leucojum) – рід родини Амарилісові, який об’єднує близько десятка видів, що походять із Середземномор’я, Туреччини, Ірану, Середньої Європи й Північної Африки. З грецької назва роду перекладається як «біла фіалка».

Болиголов

Болиголов (лат. Conium) рід трав’янистих дворічників родини Зонтичні. Наукова назва роду походить від грецького слова, яке перекладається як «дзиґа». Поширені болиголови в Малій Азії, Європі та Північній Африці, де вони ростуть на узліссях, вапнякових схилах, луках, а також як бур’яни біля людського житла. Рід представлений усього чотирма видами. Найбільше в культурі відомий болиголов плямистий.

Борщівник

Борщівник (лат. Heracleum) – рід родини Зонтичні, що налічує за різними джерелами від 40 до 70 видів рослин, поширених у районах із помірним кліматом Східної півкулі. Деякі види борщівника вирощують як силосні або харчові рослини, є види, що мають лікарські властивості, а деякі представники роду вирощуються як декоративні рослини. Але один борщівник становить серйозну небезпеку.

Брахікома

Брахікома (лат. Brachycome) – рід однорічних і багаторічних трав’янистих квіткових рослин родини Складноцвіті, що налічує понад 50 видів, які в природі можна зустріти в Новій Зеландії, Тасманії й Австралії. До Європи насіння цих рослин привіз з Австралії в кінці XVII століття англійський авантюрист, пірат і натураліст Вільям Дампір, а в XIX столітті брахікома вже поширилася по всій Європі й англійських колоніях. Сьогодні рослина знову популярна, тому з брахікомою проводять активні селекційні експерименти.

Бругмансія

Чи відомо вам, що бругмансію, яка належить до родини Пасльонові, часто плутають з дурманом? І не дарма: в місцях природного існування настій з цієї рослини використовувався шаманами індіанських племен для ритуального входження в транс. У такому стані вони спілкувалися з духами і передбачали майбутнє.

Зараз ареал бругмансії в природі сильно скоротився через вирубку лісів, проте рослина цілком комфортно почуває себе в культурі, тому зникнення їй не загрожує.

Про те, якими видами представлена бругмансія, як влаштувати цю красуню з комфортом, як доглядати за нею, як розмножувати і як захистити від різного роду неприємностей, ви дізнаєтеся з нашої статті.