Закон про утримання свійської птиці в снт

Відбувається форматування тексту!
Почекайте кілька секунд, поки завантажиться повністю.
Або перечитайте сторінку заново, якщо довго не відповідає.

Повідомити про помилку

Соціальні сервіси та закладки:

Запам’ятати

• Всі документи
• Нові надходження
• Популярні документи
• Первинні законодавчі акти
• Групи документів
• Розподіл за комітетами ВРУ
• Термінологія законодавства
• Tезаурус “EUROVOC”
• Юридична класифікація
• Календар офіційних свят в Україні
• Правила користування
• Контактна інформація

Програмно-технічна підтримка — Управління комп’ютеризованих систем

Інформаційне наповнення — Відділ баз даних нормативно-правової інформації

Деякі функції знаходяться у режимі тестової експлуатації. Якщо Ви побачили помилку в тексті, виділіть її мишкою та натисніть Ctrl-Enter. Будемо вдячні!

Весь контент доступний за ліцензією Creative Commons Attribution 4.0 International license, якщо не зазначено інше

Закон про утримання свійської птиці в снт

Про затвердження Вимог до забезпечення благополуччя тварин під час забою та умертвіння Відповідно до частини четвертої статті 42 Закону України від 04 лютого 2021 року № 1206-IX «Про ветеринарну медицину», пункту 63 Всеохоплюючої стратегії імплементації Глави IV (Санітарні та фітосанітарні заходи) Розділу IV «Торгівля і питання, пов’язані з торгівлею» Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони, схваленої розпорядженням Кабінету Міністрів України від 24 лютого 2016 року № 228-р, пункту 370 плану заходів з виконання Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 жовтня 2017 року № 1106, пункту 8 Положення про Міністерство аграрної політики та продовольства України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 лютого 2021 року № 124, НАКАЗУЮ: 1. Затвердити Вимоги до забезпечення благополуччя тварин під час забою та умертвіння, що додаються. 2. Департаменту державної політики у сфері санітарних та фітосанітарних заходів забезпечити подання цього наказу в установленому законодавством порядку на державну реєстрацію до Міністерства юстиції України. 3. Цей наказ набирає чинності з дня його офіційного опублікування та вводиться в дію одночасно з введенням в дію Закону України від 04 лютого 2021 року № 1206-IX «Про ветеринарну медицину». 4. Встановити, що до 01 січня 2027 року положення пункту 1 глави 1 розділу III Вимог застосовують лише до нових боєнь, введених в експлуатацію після набрання чинності цим наказом та введення його в дію. 5. Встановити, що з 01 січня 2027 року положення пункту 1 глави 1 розділу III Вимог застосовують до всіх боєнь, але не раніше набрання чинності цим наказом та введення його в дію. 6. Встановити, що вимоги глави 5 розділу II Вимог застосовують із 01 січня 2027 року, але не раніше набрання чинності цим наказом та введення його в дію. 7. Контроль за виконанням цього наказу покласти на заступника Міністра аграрної політики та продовольства України згідно з розподілом обов’язків.

ВИМОГИ
до забезпечення благополуччя тварин під час забою та умертвіння I. Загальні положення 1. Ці Вимоги встановлюють правила до забезпечення благополуччя під час забою сільськогосподарських тварин, яких розводять або утримують із метою отримання харчових продуктів тваринного походження, вовни, шкіри, хутра або інших продуктів забою, умертвіння тварин з метою депопуляції, а також правила здійснення супутніх операцій. 2. Ці Вимоги застосовують до хребетних тварин, крім: 1) плазунів та земноводних; 2) свійської птиці, кролів та зайців, яких забивають їх власники поза межами бійні з метою власного споживання. У випадку риб застосовують лише положення пункту 1 глави 1 розділу II цих Вимог. 3. Положення розділу II цих Вимог, крім пунктів 1 і 2 глави 1 розділу II, розділів III та IV цих Вимог, крім пункту 6 розділу IV цих Вимог, не застосовують у разі вимушеного умертвіння за межами бійні або у випадках, коли дотримання вимог цих розділів може становити безпосередній та високий ризик для здоров’я або безпеки людини. 4. Ці Вимоги не застосовують до безхребетних. 5. Ці Вимоги не застосовують до умертвіння тварин під час: 1) наукових досліджень, що їх проводять під наглядом компетентного органу; 2) полювання, рекреаційного рибальства; 3) культурних або спортивних заходів. 6. До забою сільськогосподарських тварин, крім свійської птиці, кролів та зайців, і супутніх операцій, здійснюваних поза межами бійні їх власником або забивачем худоби під відповідальністю та під наглядом власника з метою власного споживання, застосовують лише положення пункту 1 глави 1 розділу II, пункту 1 глави 2 розділу II та пункту 1 глави 5 розділу II цих Вимог. 7. До забою сільськогосподарських тварин, крім свійської птиці, кролів та зайців, свиней, овець та кіз, і супутніх операцій, здійснюваних поза межами бійні їх власником або забивачем худоби під відповідальністю та під наглядом власника з метою власного споживання, крім положень пункту 6 цього розділу також застосовують положення пункту 4 глави 2 розділу III цих Вимог, а також пунктів 10-13 розділу I та пункту 1 розділу III додатка 4 до цих Вимог. У разі оглушення сільськогосподарських тварин, що не призводить до їх миттєвої смерті (просте оглушення), застосовують також вимоги пункту 2 розділу III додатка 4 до цих Вимог. 8. До забою свійської птиці, кролів та зайців з метою прямого постачання виробником свіжого м’яса у малих обсягах кінцевим споживачам, у тому числі через агропродовольчі ринки, закладам громадського харчування або місцевим (локальним) закладам роздрібної торгівлі, що у свою чергу постачають таке свіже м’ясо безпосередньо кінцевим споживачам, застосовують лише вимоги пункту 1 глави 1 розділу II, пункту 1 глави 2 розділу II та пункту 1 глави 5 розділу II цих Вимог, за умови, що кількість забитої свійської птиці, кролів і зайців не перевищує кількості, встановленої в частині другій статті 34 Закону України «Про основні принципи та вимоги до безпечності та якості харчових продуктів». Якщо кількість свійської птиці, кролів та зайців, забитих з метою прямого постачання виробником свіжого м’яса у малих обсягах кінцевим споживачам, у тому числі через агропродовольчі ринки, закладам громадського харчування або місцевим (локальним) закладам роздрібної торгівлі, що у свою чергу постачають таке свіже м’ясо безпосередньо кінцевим споживачам, перевищує кількість, встановлену в частині другій статті 34 Закону України «Про основні принципи та вимоги до безпечності та якості харчових продуктів», до забою зазначених у цьому пункті тварин застосовують положення розділів II та III цих Вимог. 9. Оригінали міжнародних сертифікатів, що супроводжують вантажі зі свіжим м’ясом, що їх ввозять (пересилають) на митну територію України, мають засвідчувати дотримання вимог до забою та під час забою тварин, забезпечення їх благополуччя, щонайменше еквівалентних положенням розділів II та III цих Вимог. 10. У цих Вимогах наведені нижче терміни вживають у такому значенні: 1) бійня – потужність, на яку видано експлуатаційний дозвіл відповідно до вимог законодавства про безпечність та окремі показники якості харчових продуктів на здійснення діяльності із забою тварин, м’ясо яких призначене для споживання людиною, розбирання туш, первинної переробки, виробництва, зберігання та реалізації продуктів забою тварин; 2) вимушене умертвіння тварин – умертвіння тварин у випадку отримання ними травм, фізичних ушкоджень тощо, що завдають тваринам гострого болю або страждань, якщо подальше лікування є неефективним або економічно недоцільним, за відсутності інших практичних можливостей полегшити такий біль або страждання, що здійснюється під наглядом спеціаліста ветеринарної медицини; 3) депопуляція – процес умертвіння тварин, що його здійснюють із метою захисту здоров’я людей, здоров’я тварин, благополуччя тварин або навколишнього природного середовища під наглядом посадових осіб компетентного органу, внаслідок спалаху хвороби тварин, що підлягає повідомленню; 4) забивач худоби – найманий працівник або зареєстрована в установленому законодавством України порядку фізична особа – підприємець, яка здобула професію згідно з національним класифікатором України (ДК 003:2010), затвердженим наказом Держспоживстандарту України від 28 липня 2010 року № 327, та відповідає кваліфікаційним характеристикам професії, що містяться в Довіднику кваліфікаційним характеристикам професій працівників, випуск № 8 «М’ясна і молочна промисловість», затвердженому наказом Мінагрополітики від 15 липня 2015 року № 281; 5) забій тварин – умертвіння тварин, призначених для споживання людиною; 6) забій тварин відповідно до релігійних обрядів – послідовність дій, пов’язаних із забоєм тварин і передбачених релігією; 7) забій тварин з метою власного споживання – умертвіння тварин у домогосподарствах або особистих селянських господарствах виключно з метою споживання продуктів забою тварин особами, які спільно проживають у такому домогосподарстві або особистому селянському господарстві; 8) знерухомлення тварин – обмеження рухливості тварин у спосіб, що не завдає їм невиправданого болю, не спричиняє страху або збудження, з метою забезпечення ефективного оглушення та умертвіння; 9) культурні або спортивні заходи – заходи, пов’язані з усталеними національними культурними традиціями або спортивною діяльністю, включно з перегонами або іншими формами змагань, під час яких не передбачається виробництва м’яса або інших харчових продуктів тваринного походження, або передбачається таке виробництво в незначних порівняно з масштабом самого заходу обсягах, що не є значущими з економічної точки зору; 10) оглушення тварин – цілеспрямований процес, що спричиняє безболісне знепритомнення тварин та втрату ними чутливості, у тому числі процес, що спричиняє миттєву смерть тварини; 11) перевірка ефективності оглушення тварин – перевірка оглушених тварин на предмет відсутності прояву в таких тварин жодних ознак притомності або чутливості від моменту завершення оглушення до моменту умертвіння сільськогосподарських тварин; 12) передзабійне витримування – утримання сільськогосподарських тварин у стійлах, загонах, відокремлених приміщеннях, критих або відкритих майданчиках або площадках на території бійні перед забоєм або здійсненням супутніх операцій, впродовж визначеного часу, без корму, з метою звільнення шлунково-кишкового тракту від вмісту, але з достатньою кількістю води для напування; 13) притомність тварин – здатність тварин відчувати емоції і контролювати свої рухи; крім певних винятків, наприклад, знерухомлення за допомогою електричного струму або інший спровокований параліч, тварину можна вважати непритомною, якщо вона втрачає здатність стояти у природному положенні, не спить і не виявляє ознак позитивних або негативних емоцій, таких як страх або збудження; 14) продукти забою тварин – продукти, отримані в результаті забою тварин та призначені для харчових, кормових, фармацевтичних та промислових потреб; 15) супутні операції – операції стосовно тварин, у тому числі поводження, передзабійне витримування, знерухомлення, оглушення, знекровлення, що їх здійснюють у процесі умертвіння; 16) просте оглушення – оглушення тварин, що не призводить до їх миттєвої смерті; 17) руйнування головного та спинного мозку – розривання тканин центральної нервової системи та спинного мозку шляхом введення в черепну порожнину подовженого стрижнеподібного інструмента; 18) стандартна операційна процедура – набір письмових інструкцій, розроблених із метою забезпечення єдиного підходу до виконання певної функції, вимоги або стандарту; 19) умертвіння тварин – цілеспрямований процес, що спричиняє смерть тварин; 20) умовна голова – стандартизована одиниця вимірювання, що її використовують для групування тварин різних видів та вікових категорій з метою порівняння; 21) утримувач сільськогосподарських тварин – фізична або юридична особа, яка відповідає за утримання сільськогосподарських тварин на підставі посадових обов’язків, договору або за законом, на постійній або тимчасовій основі; 22) чутливість тварин – здатність тварин відчувати біль. Тварину вважають такою, що втратила чутливість, якщо вона не виявляє жодних рефлексів або не реагує на такі подразники, як звук, запах, світло або фізичний контакт. Інші терміни вживають у значеннях, наведених у Законах України «Про ветеринарну медицину», «Про основні принципи та вимоги до безпечності та якості харчових продуктів», «Про державний контроль за дотриманням законодавства про харчові продукти, корми, побічні продукти тваринного походження, здоров’я та благополуччя тварин», «Про безпечність та гігієну кормів», «Про рибне господарство, промислове рибальство та охорону водних біоресурсів», «Про сільськогосподарський перепис», «Про особисте селянське господарство». II. Загальні вимоги 1. Загальні вимоги до умертвіння та здійснення супутніх операцій 1. Під час забою, умертвіння та здійснення супутніх операцій тварин необхідно позбавляти невиправданого болю, страждань, стресу або виснаження. 2. Для цілей, зазначених у пункті 1 цієї глави, оператори потужностей, що здійснюють забій тварин, зобов’язані вживати всіх необхідних заходів для: 1) забезпечення фізичного комфорту та захисту тварин відповідно до вимог законодавства про ветеринарну медицину та благополуччя тварин, зокрема, шляхом їх утримання в чистоті та в належних температурних умовах, запобігання падінню та ковзанню тварин тощо; 2) захисту тварин від травмування та фізичних ушкоджень; 3) поводження із тваринами та їх утримання з урахуванням типової поведінки; 4) запобігання проявам у тварин ознак невиправданого болю, страху або нетипової поведінки; 5) запобігання стражданням тварин внаслідок тривалого позбавлення корму або води; 6) запобігання контактам з іншими тваринами, які можуть спричинити негативний вплив на їхнє благополуччя і яких можна уникнути. 3. Потужності, що їх використовують для забою та умертвіння тварин та здійснення супутніх операцій, проєктують, будують, експлуатують та обслуговують у спосіб, що забезпечує дотримання вимог пунктів 1 та 2 цієї глави. 2. Методи оглушення 1. Тварин умертвляють виключно після оглушення за допомогою методів оглушення, перелік яких наведено у додатку 1 до цих Вимог. Методи оглушення мають забезпечувати непритомність тварин та втрату ними чутливості до моменту настання смерті тварин. 2. Після простого оглушення тварин необхідно якнайшвидше здійснювати операції, що забезпечують їх умертвіння, наприклад, знекровлення, руйнування головного та спинного мозку, умертвіння за допомогою електричного струму або тривала аноксія. 3. Вимоги пунктів 1 і 2 цієї глави не застосовують у разі забою тварин відповідно до релігійних обрядів за умови, що такий забій здійснюють на бійні. 3. Перевірки ефективності оглушення тварин 1. Оператори ринку, що здійснюють забій та умертвіння тварин, зобов’язані забезпечити регулярні перевірки особами, відповідальними за оглушення тварин, або іншим призначеним персоналом ефективності оглушення тварин. Ефективність оглушення перевіряють на репрезентативній вибірці оглушених тварин. Частоту перевірок ефективності оглушення тварин визначають з урахуванням результатів здійснення попередніх перевірок та чинників, що можуть вплинути на ефективність оглушення тварин. Якщо результати перевірок ефективності оглушення тварин вказують на те, що тварина оглушена неналежним чином, відповідальна за оглушення тварин особа повинна негайно вжити відповідних заходів, зазначених у стандартних операційних процедурах, розроблених та впроваджених відповідно до вимог пункту 2 глави 4 цього розділу. 2. Якщо тварин забивають відповідно до релігійних обрядів без попереднього оглушення, відповідальні за забій особи систематично перевіряють таких тварин на предмет відсутності проявів у них жодних ознак притомності або чутливості перед вивільненням тварин із обладнання для знерухомлення, а також перевіряють умертвлених тварин на предмет відсутності в них жодних ознак життя перед білуванням (забіловуванням) або ошпарюванням туш. 3. Стандартні операційні процедури 1. Оператори потужностей зобов’язані завчасно планувати забій та умертвіння сільськогосподарських тварин, та здійснення супутніх операцій. Супутні операції здійснюють відповідно до стандартних операційних процедур. 2. Оператори потужностей, що здійснюють забій тварин, розробляють і впроваджують стандартні операційні процедури з урахуванням ризик-орієнтованого підходу та з метою забезпечення здійснення забою сільськогосподарських тварин і супутніх операцій з дотриманням положень пункту 1 глави 1 цього розділу. 3. Стандартні операційні процедури мають містити: 1) чіткі цілі, що їх потрібно досягти в результаті виконання таких стандартних операційних процедур; 2) перелік осіб, відповідальних за впровадження і дотримання стандартних операційних процедур персоналом операторів потужностей; 3) порядок дій (процедури) та його опис; 4) критерії досягнення цілей (у тому числі вимірювані критерії); 5) порядок здійснення моніторингу та вимоги щодо ведення документації. 4. Розділ стандартних операційних процедур, присвячений оглушенню тварин має: 1) враховувати рекомендації виробників обладнання для оглушення; 2) визначати для кожного використовуваного методу оглушення тварин значення основних параметрів, зазначених у частині I додатку 1 до цих Вимог, з урахуванням наявних наукових даних та особливостей обладнання для оглушення тварин, що його використовують на бійні; 3) містити перелік заходів, що їх необхідно вживати у випадках, коли результати перевірок ефективності оглушення тварин, зазначених у главі 3 цього розділу, свідчать про те, що тварин було оглушено неналежним чином та тварини, забиті відповідно до положень пункту 3 глави 2 цього розділу, проявляють ознаки життя. 5. Оператори потужностей, що здійснюють забій тварин, зобов’язані надавати стандартні операційні процедури, запроваджені на підконтрольних їм бійнях, на вимогу державного ветеринарного інспектора. 5. Вимоги до персоналу 1. З метою недопущення завдавання тваринам невиправданого болю та/або страждань, а також виснаження тварин, особи, що здійснюють забій та умертвіння тварин, крім хутрових, та супутні операції, повинні володіти необхідними знаннями щодо проведення забою, умертвіння та супутніх операцій. 2. Оператори ринку, що здійснюють умертвіння хутрових тварин, зобов’язані інформувати компетентний орган про заплановане умертвіння заздалегідь у спосіб, що підтверджує отримання такого повідомлення. 3. Оператори ринку, що здійснюють забій тварин, зобов’язані забезпечити виконання особами, зазначеними в пункті 1 цієї глави, наведених нижче операцій відповідно до цих Вимог: 1) поводження із тваринами та догляд за ними перед знерухомленням; 2) знерухомлення тварин з метою оглушення або умертвіння; 3) оглушення тварин; 4) перевірку ефективності оглушення тварин; 5) накладання путових ланцюгів або навішування живих тварин; 6) знекровлення живих тварин; 7) забій тварин відповідно до релігійних обрядів згідно з пунктом 3 глави 2 цього розділу. 6. Обладнання для знерухомлення та оглушення тварин 1. Реалізація обладнання для знерухомлення або оглушення здійснюється у супроводі експлуатаційних документів (паспорта, настанов з експлуатації або будь-якого іншого документа, що додається до обладнання), що містять настанови з експлуатації такого обладнання у спосіб, що забезпечує оптимальні умови для благополуччя тварин. 2. Виробники та/або продавці обладнання для знерухомлення або оглушення тварин зобов’язані надавати доступ до експлуатаційних документів в електронному вигляді на офіційному вебсайті або в паперовому вигляді. 3. Настанови з експлуатації обладнання для знерухомлення або оглушення тварин, крім інформації, передбаченої законодавством про захист прав споживачів, мають також містити зазначену нижче інформацію: 1) відомості про види, категорії, кількість та/або масу тварин, для яких призначене обладнання; 2) рекомендовані значення параметрів для різних умов використання, включно з основними параметрами, згідно з додатком 1 до цих Вимог; 3) метод контролю ефективності обладнання для оглушення тварин у частині дотримання цих Вимог; 4) рекомендації щодо технічного обслуговування та, за необхідності, калібрування обладнання для оглушення тварин. 4. Оператори ринку, що здійснюють діяльність із забою тварин, зобов’язані забезпечити технічне обслуговування та перевірку обладнання для знерухомлення та оглушення тварин спеціально навченими для цього особами відповідно до вимог виробника такого обладнання. Оператори ринку, що здійснюють забій тварин, зобов’язані забезпечити своєчасну заміну відповідних частин обладнання, якщо їх подальша експлуатація не забезпечує ефективного знерухомлення або оглушення тварин. Якщо обладнання для знерухомлення та оглушення тварин відповідно до вимог його виробника потребує калібрування, таке обладнання можна експлуатувати виключно після проходження калібрування. 5. Оператори ринку, що здійснюють забій тварин, зобов’язані вести облік технічного обслуговування, ремонту та калібрування обладнання для знерухомлення та оглушення в електронній та/або паперовій формі. 6. Оператори ринку, що здійснюють забій тварин, зобов’язані зберігати документацію щодо обліку технічного обслуговування, ремонту та калібрування обладнання для знерухомлення та оглушення тварин не менше трьох років і надавати їх на вимогу державного ветеринарного інспектора. 7. Оператори ринку, що здійснюють забій тварин, забезпечують наявність під час оглушення на підконтрольних їм бійнях відповідного резервного обладнання для застосування у випадку виходу з ладу основного обладнання для оглушення тварин. Метод оглушення тварин із застосуванням резервного обладнання може відрізнятися від початкового методу оглушення тварин. 8. Оператори ринку, що здійснюють забій тварин, зобов’язані забезпечити, щоб тварин не розміщували в обладнанні для знерухомлення, включаючи підголівники, допоки особа, відповідальна за оглушення або знекровлення тварин, не буде готова до їх негайного оглушення або знекровлення. III. Додаткові вимоги до боєнь 1. Планування, конструкція та обладнання боєнь 1. Оператори ринку, що здійснюють забій тварин, зобов’язані забезпечити відповідність підконтрольних їм боєнь положенням щодо планування, конструкції та обладнання, згідно з додатком 2 до цих Вимог. 2. З метою отримання експлуатаційного дозволу оператор ринку, що здійснює забій тварин, зобов’язаний, серед іншого, вказати в заяві про отримання експлуатаційного дозволу зазначену нижче інформацію: 1) проєктна потужність забою для кожної лінії, визначена як кількість тварин, яких забиватимуть за годину та за зміну; 2) категорії та маса тварин, для яких використовуватимуть наявне обладнання для знерухомлення або оглушення; 3) максимальна місткість кожної потужності для передзабійного витримування. 2. Вимоги до поводження із тваринами та їх знерухомлення 1. Оператори ринку, що здійснюють забій тварин, зобов’язані дотримуватися операційних правил для боєнь, згідно з додатком 3 до цих Вимог. 2. Оператори ринку, що здійснюють забій тварин відповідно до релігійних обрядів без попереднього оглушення, зобов’язані забезпечити знерухомлення кожної окремої тварини. Жуйних тварин знерухомлюють за допомогою механічних та/або автоматичних пристроїв. 3. Для знерухомлення великої рогатої худоби заборонено використовувати обладнання, в якому сільськогосподарських тварин перевертають або фіксують у неприродному положенні, крім випадків, коли сільськогосподарських тварин забивають відповідно до релігійних обрядів за умови, що обладнання для знерухомлення оснащене пристроями, що обмежують бічні та вертикальні рухи голови сільськогосподарських тварин, та що їх можна припасовувати залежно від розміру сільськогосподарських тварин. 4. Заборонено застосовувати для знерухомлення тварин наведені нижче методи: 1) підвішування або піднімання притомних тварин; 2) механічна фіксація або зв’язування кінцівок тварин; 3) руйнування спинного мозку тварин, наприклад, за допомогою стилету, ножа або короткого кинджалу (пунтилья); 4) застосування електричного струму для знерухомлення тварин за контрольованих обставин, якщо це не призводить до їх оглушення або умертвіння, зокрема, якщо електричний струм не вражає мозок тварин. Вимоги підпунктів 1 і 2 цього пункту не застосовують до підвісок конвеєра, що їх використовують для навішування свійської птиці. 3. Порядок здійснення моніторингу на бійнях 1. Оператори ринку, що здійснюють забій тварин, в управлінні якого перебуває бійня, зобов’язані запровадити та здійснювати моніторинг із метою забезпечення дотримання положень глави 3 розділу II цих Вимог. 2. Порядок здійснення на бійнях моніторингу, зазначеного в пункті 1 цієї глави, має описувати спосіб, в який потрібно перевіряти ефективність оглушення тварин, як зазначено у главі 3 розділу II цих Вимог, та містити, щонайменше, зазначену нижче інформацію: 1) прізвище, власне ім’я, по батькові (за наявності) особи, відповідальної за здійснення моніторингу на бійні; 2) індикатори, призначені для виявлення у тварин ознак непритомності, притомності або чутливості; 3) індикатори, призначені для виявлення відсутності ознак життя у тварин, забитих відповідно до релігійних обрядів, як зазначено в пункті 3 глави 2 розділу II цих Вимог; 4) критерії для визначення показників індикаторів, зазначених у підпунктах 2 і 3 цього пункту, задовільні; 5) обставини, що визначають необхідність здійснення моніторингу, та/або час його здійснення; 6) кількість тварин у кожній вибірці, що є об’єктом перевірки ефективності здійснення оглушення; 7) порядок перегляду операцій з оглушення або умертвіння тварин у випадку недотримання критеріїв, зазначених у підпункті 4 цього пункту, з метою виявлення причин їх недотримання. 3. Оператори ринку, що здійснюють забій тварин, зобов’язані запровадити порядок здійснення моніторингу, зазначеного в пункті 1 цієї глави, для кожної забійної лінії. 4. Періодичність здійснення перевірок ефективності оглушення тварин визначають з урахуванням основних факторів ризику, наприклад, зміна видів забійних тварин або їх розмірів, режиму роботи персоналу тощо. Періодичність здійснення перевірок ефективності оглушення тварин має забезпечувати високий рівень достовірності отриманих результатів. 4. Відповідальна особа з питань благополуччя тварин 1. Оператори ринку, що здійснюють забій тварин, призначають відповідальну особу з питань благополуччя тварин на бійнях, що мають проєктну потужність забою більш як 5000 умовних голів або більш як 2000000 голів свійської птиці або більш як 30000 кролів на рік. Для обчислення умовного поголів’я використовують наведені нижче коефіцієнти перерахунку:

2. Відповідальна особа з питань благополуччя тварин забезпечує дотримання на бійнях цих Вимог, у тому числі, здійснює моніторинг на бійні в цілях глави 3 цього розділу. 3. Відповідальна особа з питань благополуччя тварин є безпосередньо підпорядкованою та підзвітною оператору ринку, що здійснює забій тварин. Відповідальна особа з питань благополуччя тварин є уповноваженою вимагати від персоналу бійні вчинення коригувальних заходів, необхідних для забезпечення дотримання цих Вимог, а також перевіряти стан їх виконання. 4. Права та обов’язки відповідальної особи з питань благополуччя тварин викладають у посадовій інструкції такої особи, стандартних операційних процедурах та доводять до відома персоналу бійні. 5. Відповідальна особа з питань благополуччя тварин веде облік заходів, вжитих на відповідній бійні з метою покращення благополуччя тварин під час забою. Оператори ринку, що здійснюють забій тварин, зобов’язані зберігати документацію щодо заходів, вжитих на бійнях, що перебувають в їх управлінні, з метою покращення благополуччя тварин під час забою, не менше трьох років та надавати її на вимогу державного ветеринарного інспектора. IV. Депопуляція та вимушене умертвіння тварин 1. Компетентний орган як робочий орган Державної надзвичайної протиепізоотичної комісії при Кабінеті Міністрів України, його територіальні органи як робочі органи місцевих державних надзвичайних протиепізоотичних комісій надають на засідання відповідних державних надзвичайних протиепізоотичних комісій проект плану дій з ліквідації хвороб тварин, що підлягають повідомленню, з урахуванням цих Вимог. 2. Заходи з депопуляції затверджуються планом ліквідації хвороб тварин, що підлягають повідомленню, рішенням відповідних державних надзвичайними протиепізоотичних комісій з метою забезпечення дотримання правил, передбачених у цих Вимогах, перед початком здійснення депопуляції. Заходи з депопуляції є частиною плану ліквідації хвороб тварин, що підлягають повідомленню, передбаченого законодавством про ветеринарну медицину та благополуччя тварин. 3. Заходи з депопуляції мають, серед іншого, визначати методи оглушення та умертвіння. 4. Для цілей цього розділу, за виняткових обставин, за рішенням відповідних державних надзвичайних протиепізоотичних комісій допускається відступ від одного або декількох положень цих Вимог, якщо їх дотримання несе пряму загрозу життю і здоров’ю населення або суттєво уповільнює процес ліквідації хвороби, що підлягає повідомленню. 5. Компетентний орган зобов’язаний: 1) забезпечувати здійснення контролю за оглушенням та умертвінням тварин відповідно до плану дій з депопуляції, зазначеного в пунктах 1 і 2 цього розділу; 2) вживати всіх належних заходів з метою забезпечення благополуччя тварин під час здійснення їх депопуляції. 6. Інформація про результати проведення депопуляції надається відповідним державним надзвичайним протиепізоотичним комісіям для врахування при прийнятті рішення щодо скасування карантину або карантинних обмежень. Зазначена інформація повинна містити: 1) причини проведення депопуляції тварин; 2) кількість умертвлених тварин за видами; 3) методи оглушення та/або умертвіння, що їх використовували; 4) опис проблемних питань, що виникали під час здійснення оглушення та умертвіння, а також способи їх вирішення, що дали можливість полегшити або мінімізувати мучення тварин, підданих умертвінню; 5) інформацію про будь-які часткові відступлення від дотримання положень цих Вимог під час проведення депопуляції тварин, відповідно до вимог пункту 4 цієї глави. 7. Власники тварин зобов’язані забезпечити здійснення умертвіння тварин відповідно до плану дій з ліквідації хвороб тварин, що підлягають повідомленню. 8. У разі вимушеного умертвіння власник або утримувач тварин вживає всіх належних заходів із метою якнайшвидшого умертвіння тварин відповідно до вимог законодавства про ветеринарну медицину та благополуччя тварин.

ПЕРЕЛІК
методів оглушення тварин I. Методи оглушення тварин та їх основні параметри

II. Спеціальні вимоги до окремих методів оглушення тварин 1. Оглушення тварин із використанням пневматичного пістолету з висувним ударним стрижнем (без проникнення в черепну порожнину) 1. Під час застосування цього методу оператори ринку, що здійснюють забій сільськогосподарських тварин, мають уникати руйнування лобної кістки. 2. Цей метод застосовують лише для жуйних тварин живою масою менш як 10 кг. 2. Мацерація Цей метод передбачає миттєве перемелювання (дроблення) та негайне умертвіння тварин. Пристрій для мацерації має бути обладнаний ножами або виступами з пінополістиролу, що обертаються на великій швидкості за допомогою механічного приводу. Потужність пристрою має бути достатньою для миттєвого умертвіння великої кількості тварин. 3. Зміщення шийних хребців та потужний удар у голову 1. Зміщення шийних хребців та потужний удар у голову не є стандартними методами оглушення. Їх застосовують лише за відсутності інших методів оглушення. 2. Зміщення шийних хребців та потужний удар у голову застосовують на бійнях лише як резервні методи оглушення. 3. Кожен працівник забійного цеху має право умертвляти вручну методом зміщення шийних хребців або потужного удару в голову не більш як 70 тварин на день. 4. Заборонено використовувати зміщення шийних хребців вручну як метод оглушення для тварин живою масою більш як 3 кг. 4. Оглушення тварин електричним струмом у голову 1. У разі оглушення електричним струмом у голову електроди накладають на потиличну частину голови тварини та припасовують за розміром. 2. Оглушення електричним струмом у голову здійснюють з урахуванням мінімальних значень сили електричного струму, зазначених у таблиці. Мінімальні значення сили електричного струму для оглушення тварин електричним струмом у голову

5. Оглушення тварин електричним струмом у голову та тулуб 1. Мінімальна сила струму в разі оглушення овець, кіз та свиней електричним струмом у голову та тулуб становить 1 А для овець і кіз та 1,30 А для свиней. 2. У разі оглушення лисиць мінімальна сила електричного струму, що його подають впродовж не менш як 3 с на електроди, розташовані в роті та у прямій кишці, становить 0,3 А, а мінімальна напруга – 110 В. 3. У разі оглушення шиншил мінімальна сила електричного струму, що його подають впродовж не менш як 60 с на електроди, розташовані від вуха до хвосту, становить 0,57 А. 6. Оглушення свійської птиці електричним струмом у ванні з водою 1. Свійську птицю не навішують, якщо вона замала для оглушення електричним струмом у ванні з водою або якщо її навішування може спричинити біль або посилити його (у разі, коли свійська птиця має видимі травми). У таких випадках умертвіння свійської птиці здійснюють із використанням альтернативних методів. 2. Підвіски конвеєра мають бути вологими перед навішуванням живої свійської птиці та її оглушенням за допомогою електричного струму. Свійську птицю навішують за обидві ноги. 3. Оглушення свійської птиці, зазначеної в таблиці в цьому пункті, за допомогою електричного струму у ванні з водою здійснюють із дотриманням зазначених у цій таблиці середніх мінімальних значень сили електричного струму, що його подають впродовж не менш як 4 с. Мінімальні значення сили електричного струму для оглушення електричним струмом у ванні з водою (середні значення для однієї тварини)

7. Оглушення тварин із використанням діоксиду вуглецю (вуглекислого газу) високої концентрації У разі оглушення свиней, мустелових (куницевих) та шиншил мінімальна концентрація діоксиду вуглецю має становити 80 %. 8. Оглушення тварин із використанням діоксиду вуглецю (вуглекислого газу), інертних газів або комбінацій таких сумішей газів За жодних обставин гази не мають потрапляти в камеру або місце запланованого оглушення та умертвіння тварин у спосіб, що може спричинити опіки або хвилювання тварин внаслідок зниження температури або недостатньої вологості. 9. Оглушення тварин із використанням монооксиду вуглецю (чадного газу, чистого або в суміші з іншими газами) 1. Тварини повинні перебувати під постійним візуальним наглядом. 2. Тварин поміщають до камери по черзі. Перш ніж помістити до камери наступну тварину необхідно пересвідчитись, що попередня тварина є непритомною або мертвою. 3. Тварини повинні залишатися в камері до остаточного умертвіння. 4. Вироблений генератором монооксид вуглецю, спеціально пристосований для умертвіння тварин, можна використовувати за умови, що особа, відповідальна за умертвіння тварин, заздалегідь перевірила, що використовуваний газ: 1) було належним чином охолоджено; 2) було достатньо відфільтровано; 3) не містить подразнюючих речовин або газів. 5. Роботу генератора монооксиду вуглецю необхідно випробовувати щороку. 6.) Заборонено поміщати тварин до камери до досягнення чадним газом мінімальної концентрації. 10. Оглушення тварин низьким атмосферним тиском 1. Під час першого етапу швидкість декомпресії не має перевищувати швидкості зниження тиску зі стандартного атмосферного тиску 760 мм. рт. ст. на рівні моря до 250 мм. рт. ст. впродовж не менш як 50 секунд. 2. Під час другого етапу мінімальний стандартний атмосферний тиск у 160 мм. рт. ст. на рівні моря має бути досягнутий впродовж наступних 210 с. 3. Співвідношення показників тиску та тривалості оглушення (криву «тиск-час») необхідно відрегулювати таким чином, щоб забезпечити незворотне оглушення всієї свійської птиці протягом циклу. 4. Перед початком кожного робочого циклу та не рідше одного разу на добу необхідно перевіряти камеру на герметичність та калібрувати манометри. 6. Журнал із записами значень абсолютного вакуумного тиску, тривалості оглушення, температури та вологості зберігають не менше трьох років.

ПЛАНУВАННЯ, КОНСТРУКЦІЯ ТА ОБЛАДНАННЯ БОЄНЬ I. Усі потужності для передзабійного витримування 1. Вентиляційні системи проєктують, споруджують та обслуговують у спосіб, що на постійній основі забезпечує благополуччя сільськогосподарських тварин з урахуванням прогнозованих погодних умов. 2. У разі використання механічної вентиляції забезпечують наявність системи аварійної сигналізації та резервного аварійного обладнання на випадок виходу з ладу основної системи примусової вентиляції. 3. Потужності для передзабійного витримування мають бути спроєктовані та сконструйовані у спосіб, що мінімізує ризик травмування сільськогосподарських тварин та запобігає виникненню раптових шумів. 4. Потужності для передзабійного витримування мають бути спроєктовані та сконструйовані у спосіб, що сприяє здійсненню огляду сільськогосподарських тварин. З метою сприяння здійсненню ретельного огляду сільськогосподарських тварин у будь-який час забезпечують наявність належного освітлення (стаціонарного або переносного). II. Потужності для передзабійного витримування сільськогосподарських тварин, яких не перевозять у контейнерах 1. Загони, прогони та розколи мають бути спроєктовані та побудовані у спосіб, що: 1) забезпечує вільний рух сільськогосподарських тварин з урахуванням їх типової поведінки та відсутність відволікаючих факторів; 2) забезпечує рух свиней або овець поруч одна з одною, крім випадків, коли розколи ведуть до обладнання для їх знерухомлення; 3) мінімізує використання засобів підгону. 2. Пандуси, рампи та містки обладнують боковими захисними конструкціями для запобігання падінню сільськогосподарських тварин. 3. Схема, конструкція та технічне обслуговування системи постачання води до загонів або стійл мають забезпечувати сільськогосподарським тваринам постійний доступ до чистої води без ризику травмування та обмеження їхніх рухів. 4. Конструкція потужностей для передзабійного витримування сільськогосподарських тварин має передбачати рівну підлогу та суцільні бокові перегородки між загонами та розколами, що ведуть до місця оглушення. Планування потужностей для передзабійного витримування має враховувати типові особливості поведінки сільськогосподарських тварин та запобігати потраплянню сільськогосподарських тварин у пастку (блокуванню) або затоптуванню. 5. Конструкція підлоги та її технічне обслуговування мають мінімізувати ризик ковзання, падіння сільськогосподарських тварин та травмування їхніх кінцівок. 6. У разі використання для передзабійного витримування відкритих майданчиків або площадок без природного укриття або затінку передбачають належний захист сільськогосподарських тварин від несприятливих погодних умов. У разі відсутності такого захисту використання відкритих майданчиків або площадок для передзабійного витримування сільськогосподарських тварин за несприятливих погодних умов заборонено. 7. За відсутності природного джерела води забезпечують водопостачання та наявність обладнання для напування сільськогосподарських тварин. III. Обладнання та приміщення для знерухомлення сільськогосподарських тварин 1. Обладнання та приміщення для знерухомлення сільськогосподарських тварин проєктують, конструюють та обслуговують у спосіб, що: 1) оптимізує застосування методів оглушення або умертвіння сільськогосподарських тварин; 2) запобігає травмуванню або контузії сільськогосподарських тварин; 3) мінімізує супротив та ревіння (вищання) сільськогосподарських тварин під час їх знерухомлення; 4) мінімізує час знерухомлення сільськогосподарських тварин. 2. Бокси для знерухомлення великої рогатої худоби, в яких її оглушують за допомогою пневматичного пістолету з висувним ударним стрижнем, обладнують пристроями, що обмежують бокові та вертикальні рухи голови сільськогосподарських тварин. IV. Обладнання для оглушення сільськогосподарських тварин за допомогою електричного струму (крім обладнання для оглушення сільськогосподарських тварин електричним струмом у ванні з водою) 1. Обладнання для оглушення сільськогосподарських тварин за допомогою електричного струму має бути оснащене пристроями, що відображають та записують показники основних параметрів електричного струму для кожної сільськогосподарської тварини, яку оглушують. Такі пристрої встановлюють у добре видимих для персоналу місцях. Пристрої мають давати добре видимі та чітко чутні попереджувальні сигнали в разі недостатньої тривалості оглушення сільськогосподарської тварини за допомогою електричного струму. Строк зберігання записів показників основних параметрів електричного струму становить не менше трьох років. 2. Автоматичне обладнання для оглушення сільськогосподарських тварин за допомогою електричного струму, приєднане до обладнання для знерухомлення, має подавати постійний електричний струм. V. Обладнання для оглушення сільськогосподарських тварин за допомогою електричного струму у ванні з водою. 1. Підвісний конвеєр проєктують та розміщують таким чином, щоб забезпечити відсутність перешкод для руху навішеної на ньому свійської птиці та звести до мінімуму її хвилювання. 2. Підвісний конвеєр проєктують у такий спосіб, щоб навішена на ньому свійська птиця не залишалася підвішеною у притомному стані довше однієї хвилини, крім качок, гусей та індиків, які не повинні залишатися підвішеними у притомному стані довше двох хвилин. 3. Необхідно забезпечити легкий доступ до всієї протяжності підвісного конвеєра аж до самої точки занурення свійської птиці у шпарильний чан у разі виникнення необхідності прибрати сільськогосподарську тварину з лінії забою. 4. Розмір і форма металевих підвісок конвеєра мають відповідати розміру і формі ніг свійської птиці, яку забивають, та забезпечувати належний електричний контакт не завдаючи болю свійській птиці. 5. Обладнання для оглушення у ванні з водою за допомогою електричного струму оснащують електроізольованою вхідною рампою (пандусом), з якої свійська птиця потрапляє у ванну з водою. Конструкція обладнання та його технічне обслуговування мають запобігати переливанню води в місці занурення свійської птиці у ванну з водою. 6. Водяна ванна має бути сконструйована у спосіб, що дає можливість легко регулювати рівень занурення свійської птиці. 7. Електроди обладнання для оглушення за допомогою електричного струму у ванні з водою мають простягатися на всю довжину ванни. Конструкція ванни та її технічне обслуговування мають забезпечувати постійний контакт між підвісками конвеєра та заземленою контактною направляючою під час проходження підвісок конвеєра над водою. 8. На етапах оглушення свійської птиці за допомогою електричного струму у ванні з водою, починаючи від її навішування до занурення у ванну з водою, встановлюють захисні екрани (направляючі), що контактують із грудками свійської птиці, із метою її заспокоєння. 9. Необхідно забезпечити доступ до обладнання для оглушення за допомогою електричного струму у ванні з водою з метою забезпечення знекровлення оглушеної свійської птиці, яка залишається у ванні з водою через несправність або затримку підвісного конвеєра. 10. Обладнання для оглушення за допомогою електричного струму у ванні з водою обладнують пристроями, що відображають та записують показники основних параметрів електричного струму. Строк зберігання записів показників основних параметрів електричного струму становить не менше трьох років. VI. Обладнання для оглушення свиней та свійської птиці газом 1. Обладнання для оглушення газом, включно зі стрічковими конвеєрами, має бути спроєктоване та сконструйоване у спосіб, що: 1) оптимізує застосування методу оглушення за допомогою газу; 2) запобігає травмуванню та контузіям сільськогосподарських тварин; 3) мінімізує супротив та волання сільськогосподарських тварин під час їх знерухомлення. 2. Обладнання для оглушення за допомогою газу має бути обладнане пристроями, що: 1) здійснюють безперервне вимірювання, відображають та записують показники концентрації газу, тривалості оглушення; 2) дають добре видимі та чітко чутні попереджувальні сигнали у випадку падіння концентрації газу нижче необхідного рівня. Такі пристрої встановлюють у добре видимих для персоналу місцях. Строк зберігання записів таких пристроїв становить не менше трьох років. 3. Конструкція обладнання для оглушення за допомогою газу має давати можливість тваринам лежати, уникаючи нагромадження, навіть за максимальної дозволеної пропускної здатності. VII. Оглушення низьким атмосферним тиском 1. Конструкція обладнання для оглушення низьким атмосферним тиском має забезпечувати можливість підтримувати вакуум у камері, здійснювати повільну поступову декомпресію шляхом зменшення обсягу наявного кисню та підтримувати тиск на мінімальному рівні. 2. Обладнання для оглушення низьким атмосферним тиском має бути обладнане пристроями, що: 1) здійснюють безперервне вимірювання, відображають та записують показники абсолютного вакуумного тиску, тривалості оглушення, температури та вологості; 2) дають добре видимі та чітко чутні попереджувальні сигнали у випадку відхилення тиску від необхідних рівнів. Такі пристрої встановлюють у добре видимих для персоналу місцях.

ОПЕРАЦІЙНІ ПРАВИЛА ДЛЯ БОЄНЬ I. Доставлення сільськогосподарських тварин на бійню, переміщення сільськогосподарських тварин у межах бійні та поводження з ними 1. Відповідальна особа з питань благополуччя сільськогосподарських тварин або безпосередньо підзвітна їй особа оцінює стан благополуччя кожної партії сільськогосподарських тварин, яких доставляють на бійню, з метою виявлення забійних тварин, які мають особливі потреби з точки зору їх благополуччя, а також визначення відповідних заходів, що їх потрібно вжити по відношенню до таких сільськогосподарських тварин. 2. Сільськогосподарських тварин вивантажують якнайшвидше після доставлення на бійню та забивають без необґрунтованих і невиправданих затримок. 3. Ссавців, крім кролів і зайців, яких після доставлення на бійню не переміщують одразу до забійного цеху, розміщують на потужностях для передзабійного витримування. 4. Сільськогосподарських тварин, яких не забили впродовж 12 годин від моменту їх доставлення на бійню, годують, а в подальшому дають помірну кількість корму з належною періодичністю. У таких випадках забійних тварин забезпечують належною кількістю підстилки або аналогічного матеріалу, що: 1) гарантує належний рівень комфорту залежно від виду та кількості тварин; 2) забезпечує ефективний дренаж або абсорбцію сечі та фекалій. 5. Засоби перевезення сільськогосподарських тварин: 1) утримують в належному стані та здійснюють поводження з ними обережно, особливо якщо дно в таких засобах перевезення має отвори або є гнучким; 2) заборонено кидати, ронити або перевертати; 3) завантажують та вивантажують горизонтально за допомогою механічних пристроїв. За можливості кожну сільськогосподарську тварину вивантажують окремо. 6. Якщо засоби перевезення сільськогосподарських тварин розташовують один поверх іншого, вживають наведених нижче запобіжних заходів: 1) обмежують потрапляння сечі та фекалій на сільськогосподарських тварин, розміщених внизу; 2) забезпечують стійкість контейнерів; 3) забезпечують безперешкодну вентиляцію. 7. Невідлучених сільськогосподарських тварин, лактуючих сільськогосподарських тварин, самок, які народили під час перевезення, або доставлених у контейнерах сільськогосподарських тварин забивають у першу чергу. Якщо це неможливо, вживають заходів з метою позбавлення їх страждань, зокрема шляхом: 1) доїння тварин молочних порід з інтервалом не більше 12 годин; 2) створення належних умов для вигодовування та забезпечення благополуччя новонароджених сільськогосподарських тварин; 3) забезпечення водою сільськогосподарських тварин, яких доставляють у контейнерах. 8. Ссавцям, крім кролів і зайців, яких не переміщують до забійного цеху одразу після вивантажування, забезпечують постійний доступ до питної води за допомогою обладнання для напування. 9. Сільськогосподарських тварин потрібно переміщувати на потужності для оглушення та умертвіння рівномірно, уникаючи ситуацій, коли скотарі поспіхом виганяють забійних тварин із потужностей для передзабійного витримування. 10. Заборонено: 1) штовхати або бити сільськогосподарських тварин; 2) тиснути на будь-які особливо чутливі частини тіла сільськогосподарських тварин у спосіб, що заподіює їм зайвий біль або страждання; 3) піднімати або тягнути сільськогосподарських тварин за голову, вуха, роги, ноги, хвіст або вовну або поводитися з ними у спосіб, що спричиняє біль або страждання, що їх можна було уникнути. Заборона піднімати сільськогосподарських тварин за ноги не розповсюджується на свійську птицю, кролів і зайців. 4) використовувати поганячі або інші гострокінцеві засоби підгону тварин; 5) скручувати, стискати або ламати хвости сільськогосподарським тваринам або тиснути їм на очі. 11. Електрошокові пристрої застосовують лише до дорослої великої рогатої худоби та дорослих свиней, які відмовляються рухатися, за умови наявності попереду них достатнього вільного простору. Удари електричного струму тривалістю не більше однієї секунди застосовують лише до м’язів задньої частини тулуба сільськогосподарських тварин, на достатній відстані один від одного. Якщо сільськогосподарські тварини не реагують на удари електричного струму, повторне застосування електрошокових пристроїв заборонено. 12. Для прив’язування сільськогосподарських тварин використовують мотузки, недоуздки або інші засоби, що: 1) є достатньо міцними, щоб не порватися; 2) дають сільськогосподарським тваринам можливість лягати, їсти та пити; 3) сконструйовані у спосіб, що запобігає удушенню або травмуванню сільськогосподарських тварин, а також забезпечують швидке вивільнення сільськогосподарських тварин. Заборонено прив’язувати сільськогосподарських тварин за роги, панти або кільця в носі, зв’язувати разом їхні кінцівки. 13. Сільськогосподарських тварин, які не здатні рухатися самостійно, заборонено тягти до місця забою. Їх умертвляють на місці. II. Додаткові правила для ссавців, які знаходяться на потужностях для передзабійного витримування (крім кролів і зайців) 1. Для кожної сільськогосподарської тварини забезпечують достатньо місця, щоб стояти, лежати та, крім великої рогатої худоби, утримуваної індивідуально, розвертатися. 2. Сільськогосподарських тварин утримують на потужностях для передзабійного витримування в безпечних умовах. Вживають всіх заходів, щоб попередити втечу сільськогосподарських тварин та захистити їх від хижаків. 3. На кожному загоні за допомогою добре видимих символів чітко зазначають дату та час доставлення сільськогосподарських тварин на бійню, а також, крім великої рогатої худоби, утримуваної індивідуально, максимальну місткість відповідного загону. 4. Перед доставленням сільськогосподарських тварин на бійні готують та тримають напоготові для негайного використання окремі загони для ізоляції сільськогосподарських тварин, які потребують спеціального догляду. 5. Відповідальна особа з питань благополуччя сільськогосподарських тварин або особа, яка має відповідну компетенцію, регулярно перевіряє умови утримання сільськогосподарських тварин на потужностях для передзабійного витримування, стан їх здоров’я та благополуччя. III. Знекровлення сільськогосподарських тварин 1. Якщо одна особа відповідає за здійснення оглушення, накладання путових ланцюгів або навішування на підвіски конвеєра, підвішування та знекровлення сільськогосподарських тварин, така особа повинна здійснювати всі зазначені операції послідовно з однією сільськогосподарською твариною перш ніж здійснювати будь-яку із зазначених у цьому пункті операцій з іншою твариною. 2. У разі простого оглушення або забою сільськогосподарських тварин відповідно до релігійних обрядів перерізають обидві сонні артерії або судини, з яких вони виходять. Стимуляцію електричним струмом здійснюють лише після підтвердження непритомності сільськогосподарських тварин. Подальше розбирання туш або їх ошпарювання здійснюють лише після підтвердження відсутності ознак життя у сільськогосподарських тварин. 3. Забій свійської птиці за допомогою автоматичного обладнання для перерізання шиї дозволено здійснювати лише у випадках, коли можна встановити факт перерізання обох кровоносних судин. Якщо автоматичне обладнання для перерізання шиї виявилося неефективним, свійську птицю негайно забивають.

Про затвердження деяких нормативно-правових актів щодо карантинування тварин та центрів збору тварин

Про затвердження деяких нормативно-правових актів щодо карантинування тварин та центрів збору тварин Відповідно до частини першої статті 28, частини третьої статті 46 Закону України від 04 лютого 2021 року № 1206-IХ «Про ветеринарну медицину», Положення про Міністерство аграрної політики та продовольства України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 лютого 2021 року № 124, та з метою приведення нормативно-правових актів у відповідність із законодавством України, НАКАЗУЮ: 1. Затвердити такі, що додаються: 1) Вимоги до карантинування тварин; 2) Вимоги до центрів збору тварин. 2. Департаменту державної політики у сфері санітарних та фітосанітарних заходів забезпечити в установленому порядку подання цього наказу на державну реєстрацію до Міністерства юстиції України. 3. Цей наказ набирає чинності з дня його офіційного опублікування та вводиться в дію одночасно із Законом України від 04 лютого 2021 року № 1206-IX «Про ветеринарну медицину». 4. Контроль за виконанням цього наказу покласти на заступника Міністра аграрної політики та продовольства України згідно з розподілом обов’язків.

Заступник Міністра цифрової
трансформації України

Т.в.о. Голови Державної служби України
з питань безпечності харчових продуктів
та захисту споживачів

ВИМОГИ
до карантинування тварин I. Загальні положення 1. Ці Вимоги поширюються на відносини між операторами потужностей, державними ветеринарними інспекторами, офіційними ветеринарними лікарями та ліцензованими ветеринарними лікарями, відповідальними за організацію та проведення профілактичного карантину тварин, що їх переміщують з однієї потужності на іншу. 2. У цих Вимогах терміни вживаються у таких значеннях: племінна свійська птиця – свійська птиця віком від 72 годин, призначена для виробництва інкубаційних яєць; продуктивна свійська птиця – свійська птиця віком від 72 годин, яку вирощують для виробництва м’яса та/або яєць, призначених для споживання людиною, та/або для виробництва інших продуктів та/або для поповнення поголів’я пернатої дичини; спортивні коні – коні, які мають міжнародний або український спортивний паспорт коня. Інші терміни вживаються у значеннях, наведених у Законах України «Про ветеринарну медицину», «Про державний контроль за дотриманням законодавства про харчові продукти, корми, побічні продукти тваринного походження, здоров’я та благополуччя тварин», «Про побічні продукти тваринного походження, не призначені для споживання людиною». 3. Тварини, яких переміщують з однієї потужності на іншу, підлягають обов’язковому профілактичному карантину протягом періодів, визначених у главі 1 розділу II цих Вимог. 4. Під час проведення профілактичного карантину тварин утримують окремо (без контакту з іншими тваринами) у спеціально відведених ізольованих місцях (далі – карантинні пункти) або у випадку, визначеному в підпункті 3 пункту 5 цього розділу,- на карантинній станції. Карантинні пункти мають відповідати вимогам, встановленим у главах 2-4 розділу ІІ цих Вимог. Карантинні станції мають відповідати вимогам, встановленим Законом України «Про державний контроль за дотриманням законодавства про харчові продукти, корми, побічні продукти тваринного походження, здоров’я та благополуччя тварин». 5. Профілактичний карантин проводять у таких місцях: 1) на потужності за місцем призначення тварин – у разі переміщення тварин між територіями (зонами, регіонами або компартментами) з однаковим ветеринарно-санітарним статусом у межах території України; 2) на потужностях за місцем відправлення та за місцем призначення тварин – у разі переміщення тварин між територіями (зонами, регіонами або компартментами) із різним ветеринарно-санітарним статусом у межах території України; 3) на карантинній станції, визначеній відправником тварин, на території України – у разі переміщення тварин за межі території України. Якщо потужність, з якої переміщують тварин, і карантинна станція мають однаковий ветеринарно-санітарний статус, профілактичний карантин тварин на потужностях за місцем відправлення тварин не проводять. 6. Профілактичний карантин не проводять у разі переміщення тварин з однієї потужності на іншу, якщо такі потужності мають однаковий ветеринарно-санітарний статус, розташовані в межах території (зони), що має один ветеринарно-санітарний статус, і перебувають в управлінні однієї фізичної або юридичної особи. 7. Тварин, призначених для ввезення на митну територію України, утримують на карантині у спеціально підготовлених для цього приміщеннях під контролем (наглядом) державного ветеринарного інспектора країни-експортера / країни походження відповідно до Вимог щодо ввезення на митну територію України живих тварин та їхнього репродуктивного матеріалу, затверджених наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 16 листопада 2018 року № 553, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 04 квітня 2019 року за № 346/33317. 8. Під час проведення профілактичного карантину тварин піддають лабораторним та іншим діагностичним дослідженням (випробовуванням), вакцинаціям та профілактичним обробкам відповідно до вимог глави 3 розділу III цих Вимог. Лабораторні та інші діагностичні дослідження (випробовування) проводять уповноважені лабораторії, що мають відповідну акредитацію. 9. Профілактичний карантин проводять з урахуванням вимог законодавства щодо забезпечення благополуччя тварин. 10. У разі проведення профілактичного карантину тварин перед їх переміщенням за межі території України також враховують вимоги країни призначення таких тварин. II. Вимоги до тривалості та місця проведення профілактичного карантину тварин 1. Вимоги до тривалості проведення профілактичного карантину 1. Профілактичний карантин тварин проводять протягом таких періодів: 1) для копитних тварин – протягом не менш як 30 днів від дня розміщення копитних тварин у карантинному пункті / карантинній станції; 2) для племінної та продуктивної свійської птиці (крім свійської птиці, призначеної для поповнення поголів’я пернатої дичини), а також добового молодняка: протягом шести тижнів від дня розміщення в карантинному пункті / карантинній станції (за рішенням головного державного ветеринарного інспектора відповідної території, на якій свійську птицю/ добовий молодняк поміщують на профілактичний карантин; цей період може бути скорочений до трьох тижнів за умови отримання сприятливих (негативних) результатів лабораторних та інших діагностичних досліджень (випробувань) зразків, відібраних від такої свійської птиці / добового молодняка); до дати забою (якщо свійську птицю / добовий молодняк забивають перед завершенням зазначеного в цьому підпункті шеститижневого періоду); 3) для тварин аквакультури – протягом не менш як 90 днів від дня розміщення аквакультури в карантинному пункті / карантинній станції; 4) для приматів, що походять із навколишнього середовища, непідконтрольного компетентним органом,- протягом не менш як 12 тижнів від дня розміщення приматів у карантинному пункті/карантинній станції; 5) для інших тварин – протягом не менш як 30 днів від дня розміщення тварин у карантинному пункті / карантинній станції. 2. Відлік періоду профілактичного карантину розпочинають з дня розміщення в карантинному пункті / карантинній станції останньої тварини, що складає партію, вантаж або групу. 3. У разі проведення профілактичного карантину тварин перед їх переміщенням за межі території України періоди, зазначені в пункті 1 цієї глави, змінюються з урахуванням вимог країни призначення таких тварин. 4. У випадку відкладення відправки тварин із потужності після завершення профілактичного карантину періоди профілактичного карантину, зазначені в пункті 1 цієї глави для відповідних видів тварин, продовжуються, але не більш як на 30 днів, на підставі письмового звернення оператора потужностей до територіального органу компетентного органу за місцем розташування карантинного пункту / карантинної станції. 2. Вимоги до карантинних пунктів, призначених для утримання свійських наземних тварин 1. Карантинні пункти, призначені для утримання свійських наземних тварин, мають відповідати таким вимогам: 1) бути окремо розташованою будівлею на достатній відстані від інших потужностей, що на них утримують тварин; 2) забезпечувати доступ до карантинного пункту людей під постійним контролем оператора потужностей, відповідального за карантинний пункт з дотриманням вимог біобезпеки; 3) карантинний пункт має бути сконструйований у спосіб, що забезпечує легке очищення, миття та дезінфекцію стін, підлоги, інших матеріалів та обладнання, здійснення ветеринарно-санітарного обстеження та необхідних оброблень, а також щільно закриватися з метою запобігання доступу до нього сторонніх тварин, комах та шкідників; 4) карантинний пункт підлягає очищенню, миттю та дезінфекції одразу після завершення кожного карантинного періоду та виведення з нього останньої тварини, яка складає партію/вантаж/групу, за принципом «все зайнято – все пусто»; 5) протягом не менш як семи днів від дати завершення кожного карантинного періоду та виведення з нього останньої тварини, яка складає партію/вантаж/групу, карантинний пункт необхідно утримувати без тварин; 6) карантинний пункт необхідно забезпечити засобами для відлову, утримання та, у разі необхідності, ізоляції тварин, а також обладнанням та засобами для очищення та дезінфекції. 2. Після завершення кожного карантинного періоду та виведення з нього останньої тварини, яка складає партію/вантаж/групу, із карантинного пункту необхідно видалити всю підстилку. Нову (свіжу) підстилку забезпечують у карантинному пункті після проведення очищення та дезінфекції, зазначених в підпункті 4 пункту 1 цієї глави. 3. Вимоги цієї глави не застосовують до карантинних пунктів, призначених для утримання приматів. 3. Вимоги до карантинних пунктів, призначених для утримання тварин аквакультури 1. Карантинні пункти (карантинні рибогосподарські ізолятори), призначені для утримання тварин аквакультури, мають відповідати вимогам підпунктів 4-6 пункту 1 глави 2 цього розділу, а також таким вимогам: 1) карантинні пункти необхідно розташовувати на достатній відстані від інших карантинних пунктів, потужностей аквакультури та груп потужностей аквакультури; 2) карантинні пункти мають бути окремо стоячими будівлями, доступ до яких тварин та людей має контролювати оператор потужностей, відповідальний за зазначені карантинні пункти з дотриманням вимог біобезпеки, та мають бути сконструйовані у спосіб, що забезпечує легке очищення, миття та дезинфекцію, здійснення ветеринарно-санітарного обстеження та необхідних оброблень, а також щільно закриватися з метою запобігання доступу до них сторонніх тварин, комах та шкідників; 3) вода, що її постачають до карантинних пунктів, має бути вільною від збудників хвороб тварин аквакультури, що підлягають повідомленню; 4) стічні води, що утворюються в карантинних пунктах, перед їх скиданням необхідно піддавати обробленню, що забезпечує знищення збудників хвороб тварин аквакультури, що підлягають повідомленню; 5) систему очищення стічних вод необхідно обладнати резервною установкою на випадок припинення її роботи. 2. Умови навколишнього середовища, що сприяють клінічному виявленню відповідної хвороби тварин аквакультури, що підлягає повідомленню, необхідно підтримувати в карантинному пункті протягом усього періоду карантину. 4. Вимоги до карантинних пунктів, призначених для утримання приматів 1. Карантинні пункти, призначені для утримання приматів, мають відповідати таким вимогам: 1) карантинні пункти мають бути окремо стоячими будівлями, доступ до яких тварин та людей має контролювати оператор потужностей, відповідальний за зазначені карантинні пункти з дотриманням вимог біобезпеки, та мають бути сконструйовані у спосіб, що забезпечує легке очищення, миття та дезинфекцію, здійснення ветеринарно-санітарного обстеження та необхідних оброблень, а також щільно закриватися з метою запобігання доступу до них сторонніх тварин, комах та шкідників; 2) на вході до карантинного пункту необхідно розмістити: знак, що попереджує про небезпеку зараження інфекційними та паразитарними хворобами під час карантинування; контактні дані (власне ім’я та прізвище, номер телефону) осіб, відповідальних за проведення профілактичного карантину; перелік вимог для входу до карантинного пункту; 3) на карантинному пункті необхідно забезпечити заходи із профілактики та боротьби з гризунами, дикими тваринами та комахами; 4) карантинний пункт має бути сконструйований у спосіб, що запобігає контакту між приматами, які належать до різних вантажів/партій/груп; 5) поверхні стін, стелі, перегородок та підлоги карантинного пункту мають бути виготовлені із водостійких матеріалів, що дають можливість здійснювати прибирання та дезінфекцію; 6) отвори на поверхнях стін, стелі, перегородок та підлоги карантинного пункту мають бути загерметизовані або мати можливість герметизації; 7) вхідні двері карантинного пункту мають відкриватися всередину та, під час утримання тварин у карантинному пункті, бути закритими; 8) вікна карантинного пункту мають бути закриті та запечатані (під час утримання тварин у карантинному пункті), крім випадків, коли карантинний пункт є достатньо відмежованим від інших потужностей (за допомогою огорож, належної дистанції та/або інших засобів відмежування); 9) у приміщенні карантинного пункту необхідно забезпечити наявність засобів природної або механічної вентиляції для циркуляції повітря та гарантування достатнього провітрювання, щоб забезпечити благополуччя та здоров’я тварин; 10) системи вентиляції, опалювання та кондиціювання мають бути спроектовані у спосіб, що забезпечує продовження їх роботи при зменшеній потужності у разі виходу з ладу електричної або іншої системи; 11) якщо карантинний пункт складається із двох або більше приміщень, що в них яких утримують тварин, для кожного такого приміщення необхідно використовувати окреме обладнання та інвентар, призначені для прибирання та поводження із тваринами. Усі клітки та одноразове обладнання після їх вилучення з карантинного пункту знезаражують. 2. Робочі поверхні карантинного пункту знезаражують після кожного їх використання або в разі забруднення. Заборонено зберігати робоче обладнання та інвентар на підлозі. III. Вимоги до організації та порядку проведення профілактичного карантину тварин 1. Організаційні умови проведення профілактичного карантину 1. Для проведення профілактичного карантину допускають клінічно здорових тварин, які: 1) походять із потужностей, країн, їх окремих територій (зона, регіон або компартмент), щодо яких компетентним органом не встановлено заборон або обмежень щодо переміщення відповідно до вимог законодавства про ветеринарну медицину та благополуччя тварин; 2) походять із затверджених або зареєстрованих тваринницьких потужностей, обов’язковість затвердження або державної реєстрації яких встановлена законодавством про ветеринарну медицину та благополуччя тварин; 3) відповідають вимогам законодавства про ідентифікацію та реєстрацію тварин; 4) при переміщенні супроводжуються ветеринарними та ідентифікаційними документами в паперовій або електронній формі відповідно до вимог законодавства про ветеринарну медицину та благополуччя тварин. 2. Перед початком проведення профілактичного карантину оператор потужностей зобов’язаний забезпечити виконання таких заходів: 1) у приміщеннях карантинних пунктів / карантинних станцій проводять обов’язкову дезінфекцію (із відповідними лабораторними дослідженнями для контролю якості дезінфекції), дезінсекцію (у сезон льоту комах) та дератизацію; 2) проведення дезінфекції, лабораторних досліджень на якість дезінфекції, дезінсекції та дератизації обов’язково документують; 3) за тваринами, які підлягають карантинуванню, закріплюють окремий персонал, обладнання та інвентар, а також транспортні засоби. 3. Не пізніше п’яти робочих днів перед запланованою датою проведення профілактичного карантину оператор потужностей подає до територіального органу компетентного органу за місцем розташування карантинного пункту / карантинної станції звернення в довільній формі про проведення інспектування з метою оцінювання відповідності запроваджених оператором потужності заходів із карантинування тварин (далі – звернення). Підписане оператором потужностей або уповноваженою ним особою звернення подають у паперовій або електронній формі. Подання звернення в електронній формі здійснюється відповідно до вимог законодавства у сферах електронних довірчих послуг та електронної ідентифікації. Територіальний орган компетентного органу реєструє звернення в день його надходження, а ті, що надійшли в неробочий день та час – наступного робочого дня. 4. Звернення має містити відомості про: найменування або прізвище, власне ім’я, по батькові (за наявності) оператора потужностей; для оператора ринку – юридичної особи – ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України; для фізичних осіб – підприємців – реєстраційний номер облікової картки платника податків або серію (за наявності) та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті); місцезнаходження та/або місце проживання оператора потужностей; місце розташування карантинного пункту / карантинної станції; інформацію щодо тварин, які мають піддаватись карантинуванню (вид, кількість, кличка (за наявності), вік (якщо відомо)). 5. Інспектування карантинного пункту / карантинної станції здійснюється відповідно до вимог Законів України «Про державний контроль за дотриманням законодавства про харчові продукти, корми, побічні продукти тваринного походження, здоров’я та благополуччя тварин», «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності». 6. За результатами інспектування карантинного пункту / карантинної станції державним ветеринарним інспектором складають акт, в якому визначають наявність відповідних умов для проведення профілактичного карантину тварин. Акт про результати інспектування карантинного пункту / карантинної станції складають у двох примірниках, один з яких надається оператору потужностей. 7. Державний ветеринарний інспектор та оператор ринку (або уповноважена ним особа) у день розміщення тварин на профілактичний карантин складає акт розміщення тварин на профілактичний карантин, що має містити такі відомості: відомості, зазначені в пункті 4 цієї глави; дата розміщення тварин на профілактичний карантин та очікувана дата завершення профілактичного карантину; ідентифікаційні дані тварин, якщо обов’язковість їх ідентифікації встановлена законодавством; назва та номер ветеринарних та ідентифікаційних документів, що супроводжують тварин при переміщенні; перелік лабораторних та інших діагностичних досліджень (випробовувань), профілактичних обробок та вакцинацій, яким піддаватимуть тварин відповідно до вимог глави 3 цього розділу. Акт розміщення тварин на профілактичний карантин складають у двох примірниках, один з яких надають оператору потужностей. 2. Вимоги до порядку проведення профілактичного карантину тварин 1. Тварин, які підлягають карантинуванню, після їх вивантаження із транспортного засобу одразу направляють до карантинного пункту / карантинної станції. 2. Транспортні засоби, що їх використовували для перевезення тварин до карантинного пункту/карантинної станції, перед їх наступним використанням очищують та дезінфікують. 3. Під час проведення профілактичного карантину тварин утримують під наглядом державного ветеринарного інспектора, офіційного ветеринарного лікаря або ліцензованого ветеринарного лікаря та піддають ветеринарно-санітарному обстеженню, що передбачає здійснення щоденного клінічного огляду тварин із вибірковою термометрією та обов’язковим занесенням результатів такого ветеринарно-санітарного обстеження до відповідного журналу. 4. Вхід до карантинного пункту / карантинної станції без відповідного спецодягу та спецвзуття заборонено. Спецодяг замінюють щодня або в міру його забруднення. Прання спецодягу та чищення спецвзуття здійснюють у спеціально призначених приміщеннях або централізовано. Персоналу карантинного пункту / карантинної станції та іншим особам заборонено виходити за межі карантинного пункту / карантинної станції у спецодязі та спецвзутті, а також виносити їх. 5. Побічні продукти тваринного походження, не призначені для споживання людиною, що утворюються у карантинному пункті / карантинній станції, збирають та обробляють відповідно до вимог законодавства про побічні продукти тваринного походження. 6. Тварин, загиблих під час проведення профілактичного карантину, негайно вилучають із карантинного пункту / карантинної станції та піддають ветеринарно-санітарному обстеженню державним ветеринарним інспектором, офіційним ветеринарним лікарем або ліцензованим ветеринарним лікарем. Приматів, які загинули під час карантину, досліджують лабораторно та патологоанатомічно на інфекційні хвороби. Причину захворювання або смерті приматів необхідно виявляти перед виведенням із карантину групи тварин, до якої належали загиблі примати. 7. Оператор потужностей, відповідальний за карантинний пункт / карантинну станцію, зобов’язаний повідомити компетентний орган про виявлення або підозру щодо наявності хвороб тварин, що підлягають повідомленню, у тому числі хвороб тварин, що їх раніше не реєстрували на території України, у встановленому законодавством про ветеринарну медицину та благополуччя тварин порядку. Відбір зразків від підозрілих на захворювання тварин та проведення лабораторних та інших діагностичних досліджень (випробовувань) здійснюється в порядку, встановленому інструкціями з профілактики та боротьби з хворобами тварин, що підлягають повідомленню, з емерджентними та іншими хворобами тварин, затвердженими відповідно до вимог законодавства про ветеринарну медицину та благополуччя тварин, а в разі їх відсутності – відповідно до настанов Всесвітньої організації охорони здоров’я тварин. 3. Вимоги до протиепізоотичних заходів під час проведення профілактичного карантину тварин 1. Тварин, ввезених на митну територію України, під час проведення профілактичного карантину піддають лабораторним та іншим діагностичним дослідженням (випробовуванням) відповідно до Вимог щодо ввезення на митну територію України живих тварин та їхнього репродуктивного матеріалу, затверджених наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 16 листопада 2018 року № 553, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 04 квітня 2019 року за № 346/33317. 2. Тварин, крім зазначених у пункті 1 цієї глави, піддають таким лабораторним та іншим діагностичним дослідженням (випробовуванням) та профілактичним обробкам: 1) ВРХ – лабораторні та інші діагностичні дослідження (випробовування) на туберкульоз, лейкоз, бруцельоз, лептоспіроз, хламідіоз, профілактична дегельмінтизація та обробка проти ектопаразитів; 2) вівці та кози – лабораторні та інші діагностичні дослідження (випробовування) на туберкульоз, бруцельоз, лептоспіроз, інфекційний епідидиміт, профілактична дегельмінтизація та обробка проти ектопаразитів; 3) свині – лабораторні та інші діагностичні дослідження (випробовування) на африканську чуму свиней (АЧС), хворобу Ауєскі, бруцельоз, лептоспіроз. Лабораторні та інші діагностичні дослідження (випробовування) на АЧС проводять на репрезентативній вибірці, розмір якої становить не менше 10 % від поголів’я тварин, яких відправляють із потужності. Якщо лабораторні та інші діагностичні дослідження (випробовування) на АЧС були проведені протягом трьох останніх місяців в рамках виконання плану моніторингу хвороб тварин, що підлягають повідомленню, зоонозів та інших хвороб тварин, лабораторні та інші діагностичні дослідження (випробовування) на АЧС під час профілактичного карантину не проводять, профілактична дегельмінтизація та обробка проти ектопаразитів; 4) коні (крім спортивних коней) – лабораторні та інші діагностичні дослідження (випробовування) на інфекційну анемію коней, грип коней (для коней, не вакцинованих проти грипу), сап, лептоспіроз, парувальну хворобу, профілактична дегельмінтизація та обробка проти ектопаразитів; 5) спортивні коні – лабораторні та інші діагностичні дослідження (випробовування) один раз на рік на сап, інфекційну анемію коней, парувальну хворобу, лептоспіроз; 6) племінна та продуктивна свійська птиця (крім племінної та продуктивної свійської птиці ряду безкільових (страусоподібних) (Ratitae)) та добовий молодняк (крім добового молодняка ряду безкільових (страусоподібних) (Ratitae)) – вірусологічні дослідження на хворобу Ньюкасла та високопатогенний грип птиці. Між сьомим та п’ятнадцятим днем профілактичного карантину відбирають мазки із клоаки на рівні, що забезпечує 95 % достовірності виявлення інфекції при її поширенні на рівні 5 %. Один об’єднаний зразок може складатися із не більш як п’яти точкових зразків, відібраних від кожного окремого птаха; 7) племінна та продуктивна свійська птиця ряду безкільових (страусоподібних) (Ratitae) та добовий молодняк ряду безкільових (страусоподібних) (Ratitae) – якщо птиця та добовий молодняк походять із території країни, зони, регіону або компартмента, не визнаних вільними від хвороби Ньюкасла, зазначену птицю та добовий молодняк піддають лабораторному та іншому діагностичному дослідженню (випробовуванню) на виявлення збудника хвороби Ньюкасла. Лабораторні та інші діагностичні дослідження (випробовування) проводяться на мазках із клоаки або зразках фекалій, відібраних від кожного окремого птаха; 8) птахи, що їх утримують в умовах неволі,- вірусологічні дослідження на хворобу Ньюкасла та високопатогенний грип птиці. Для проведення вірусологічних досліджень протягом перших 7-15 днів профілактичного карантину від птахів відбирають мазки із трахеї, ротоглотки або клоаки, зразки фекалій. Мазки та зразки відбирають від не менш як 60 птахів, поміщених на профілактичний карантин (якщо кількість зазначених птахів становить менш як 60 голів, зразки відбирають від усіх птахів), та від птахів із клінічними ознаками хвороб. Для проведення вірусологічних досліджень птахів, загиблих під час профілактичного карантину, зразки вмісту кишечника, мозку, трахеї, легенів, печінки, селезінки, нирок та інших уражених органів відбирають якнайскоріше після смерті тварин. Зразки відбирають від усіх загиблих птахів. У випадку високого рівня смертності великої кількості малих птахів, зразки відбирають від не менш як 10 % загиблих птахів; 9) тварини аквакультури – лабораторні та інші діагностичні дослідження (випробовування) на епізоотичний некроз гематопоетичної тканини (EHN), вірусну геморагічну септицемію риб, інфекційний гематопоетичний некроз риб, інфекційну анемію лососевих, вірус герпесу Коі (KHVD), інфекцію Mikrocytos mackini, Perkinsus marinus, Bonamia ostreae, Bonamia exitiosa, Marteilia refringens, синдром Таура, жовтоголове захворювання, захворювання білих плям (WSD). Для проведення зазначених у цьому підпункті лабораторних та інших діагностичних досліджень (випробовувань) зразки відбирають від кількості сприйнятливих видів аквакультури, що забезпечує 95 % достовірності виявлення інфекції при поширенні інфекції на рівні 2 %; 10) примати, які походять із середовища, непідконтрольного компетентному органу – ектопаразити та ендопаразити – щонайменше два лабораторні та інші діагностичні дослідження (випробовування), що їх проводять на початку та після завершення карантинного періоду, туберкульоз (комплекс Mycobacterium tuberculosis) – для ігрунок та тамаринів: два лабораторні та інші діагностичні дослідження (випробовування), що їх проводять з інтервалом від двох до чотирьох тижнів; для напівмавп, мавп Нового світу, мавп Старого світу, гібонів та гомінідів – не менш як три лабораторні та інші діагностичні дослідження (випробовування), що їх проводять з інтервалом від двох до чотирьох тижнів, бактеріологічні збудники (Salmonella, Shigella, Yersinia та ін.) – щоденні лабораторні та інші діагностичні дослідження (випробовування) протягом трьох днів після постановки тварин на профілактичний карантин та не менш як одне або два лабораторних та інших діагностичних дослідження (випропобування) з інтервалом від двох до чотирьох тижнів, вірус гепатиту В (виключно для гібонів та гомінідів) – два лабораторні та інші діагностичні дослідження (випробовування), перше з яких проводять протягом першого тижня, а друге – через три-чотири тижні; 11) ігрунки та тамарини, що походять з розплідників – бактеріологічні збудники (Salmonella, Shigella, Yersinia та ін.) – щоденні лабораторні та інші діагностичні дослідження (випробовування) протягом трьох днів після постановки тварин на профілактичний карантин, ектопаразити та ендопаразити – не менш як два лабораторні та інші діагностичні дослідження (випробовування), що їх проводять на початку та після завершення карантинного періоду; 12) інші примати, які походять із розплідників – туберкульоз (комплекс Mycobacterium tuberculosis) – одне лабораторне та інше діагностичне дослідження (випробовування), бактеріологічні збудники (Salmonella, Shigella, Yersinia та ін.) – щоденні лабораторні та інші діагностичні дослідження (випробовування) протягом трьох днів після постановки тварин на профілактичний карантин та одне лабораторне та інше діагностичне дослідження (випробовування), що їх проводять не менш як через один тиждень, ектопаразити та ендопаразити – не менш як два лабораторні та інші діагностичні дослідження (випробовування), що їх проводять на початку та після завершення карантинного періоду; 13) хутрові тварини, кролі – лабораторні та інші діагностичні дослідження (випробовування) на кокцидіоз (для кролів), алуетську хворобу (для норок); 14) бджоли – лабораторні та інші діагностичні дослідження (випробовування) на американський гнилець, європейський гнилець, вароатоз, нозематоз, акарапідоз. 3. На додаток до вимог, встановлених у пункті 2 цієї глави, тварин піддають іншим лабораторним та іншим діагностичним дослідженням (випробовуванням) та обробленням, якщо обов’язковість щодо їх проведення встановлена законодавством про ветеринарну медицину та благополуччя тварин. 4. У разі проведення профілактичного карантину тварин перед їх переміщенням за межі території України проводять лабораторні та інші діагностичні дослідження (випробування)/вакцинацію/профілактичні оброблення відповідно до вимог країни призначення таких тварин. 5. Лабораторні та інші діагностичні дослідження (випробування), зазначені в пунктах 1-4 цієї глави, проводять відповідно до методів, встановлених законодавством про ветеринарну медицину та благополуччя тварин та/або методів, що їх використовують відповідні уповноважені лабораторії, зазначені в пункті 8 розділу I цих Вимог. 6. Під час проведення профілактичного карантину тварин піддають вакцинації, передбаченій законодавством про ветеринарну медицину та благополуччя тварин. 7. Лабораторні та інші діагностичні дослідження (випробування), лікувально-профілактичні обробки під час карантинування та надання інших послуг спеціалістами компетентного органу проводиться за рахунок власника тварин, відповідно до діючих розмірів вартості зазначених послуг (затверджених в установленому законодавством порядку). 8. Оплата за надані послуги здійснюється на підставі відповідного договору, укладеного між сторонами. 4. Закінчення профілактичного карантину 1. Державний ветеринарний інспектор / офіційний ветеринарний лікар та оператор потужностей або уповноважена ним особа складають акт зняття тварин із профілактичного карантину станом на дату завершення профілактичного карантину. 2. Акт зняття тварин із профілактичного карантину має містити відомості про проведені під час профілактичного карантину: профілактичні оброблення тварин, лабораторні та інші діагностичні дослідження (випробовування) (із зазначенням результатів кожного лабораторного та іншого діагностичного дослідження (випробовування)), вакцинацію. Акт зняття тварин із профілактичного карантину підписують державний ветеринарний інспектор/офіційний ветеринарний лікар та оператор ринку або уповноважена ним особа. Акт зняття тварин із профілактичного карантину складають у двох примірниках, один з яких надають оператору потужностей. 3. Тварин допускають у стадо тільки після завершення профілактичного карантину на підставі письмового дозволу державного ветеринарного інспектора або офіційного ветеринарного лікаря. Копію дозволу на допуск тварин у стадо надають (надсилають) оператору потужностей в паперовій або електронній формі не пізніше наступного робочого дня після його письмового оформлення. 4. Підставами для відмови у видачі письмового дозволу, зазначеного в пункті 3 цієї глави, є: 1) позитивні результати лабораторних та інших діагностичних досліджень (випробовувань), зазначених у главі 3 цього розділу; 2) підозра щодо наявності хвороб тварин, що підлягають повідомленню, у тому числі хвороб тварин, що їх раніше не реєстрували на території України; 3) нездійснення щодо тварин протиепізоотичних заходів, визначених главою 3 цього розділу.