Який діагноз у дочки Долиної

0 Comments

Дальтонізм – як бачить світ хворий і як визначити колірну сліпоту у дитини чи дорослої

Якщо людина не розрізняє кольори, це серйозна проблема зі здоров’ям, з якою потрібно звернутися до офтальмолога. Неприємність у тому, що навіть після тривалої медикаментозної терапії стійка позитивна динаміка зовсім відсутня. Ознаки дальтонізму складно не помітити, але при своєчасному зверненні до фахівця можна повернутись до повноцінного життя, швидко адаптуватися у своєму незвичному для оточуючих світосприйнятті. Це не поширюється на клінічні випадки вродженого захворювання, яке невиліковне.

  1. Що таке дальтонізм
  2. Причини
  3. Як успадковується дальтонізм
  4. Як бачать дальтоніки
  5. Види
  6. Дальтонізм у дітей
  7. Як визначити дальтонізм
  8. Лікування
  9. Управління транспортом та інші обмеження
  10. Відомі дальтоніки
  11. Відео

Що таке дальтонізм

Порушення зору, у якому очі не розрізняють чи кілька кольорів, є офіційним захворюванням під назвою дальтонізм. Існує кілька різновидів цього діагнозу, але в більшості клінічних випадків такий патологічний процес успадковується від кровних родичів. Гострота зору при цьому не страждає, загальні симптоми теж відсутні. Людина, яка не розрізняє кольори, називається дальтоніком, а друга назва діагнозу – колірна сліпота. Щоб діагностувати порушене сприйняття кольору, потрібно звернутися до офтальмолога.

Причини

Дальтонізм прогресує на тлі порушення сприйняття кольорів рецепторами центральної частини сітківки. Захворювання буває вродженим та набутим, має виражену симптоматику, несприятливий клінічний результат . В ідеалі кольорочутливий пігмент білкової природи містять три види колб, де кожен тип рецепторів відповідає за сприйняття конкретного кольору – зеленого, синього та червоного. Так формується нормальний кольоровий зір. Дальтонізм, будучи складною патологією, має різну етіологію залежно від природи захворювання:

  1. Вроджений (спадковий). Зумовлено мутацією Х-хромосоми, причому носієм дефектного гена є біологічна мати. Патогенними факторами вважаються дистрофія колб, амавроз Лебера, пігментний ретиніт, атрофія зорового нерва.
  2. Набутий. Виникає у пацієнта протягом життя, є ускладненням великих травм, доброякісних та злоякісних пухлин головного мозку, наслідком інсульту, хвороби Паркінсона, катаракти, згубного впливу ультрафіолету, отруєння, діабетичної ретинопатії, інтоксикації.

Як успадковується дальтонізм

Важливо чітко розуміти, що зазначене захворювання розвивається за різних типів поєднання дефектних і здорових генів. Можливі генетичні комбінації представлені нижче, допомагають визначити захворювання ще за планування жінкою вагітності:

  1. Мати – здорова, батько – дальтонік. Народжені доньки успадковують рецесивний ген, стають його довічними носіями, але не хворіють. Сини теж народжуються абсолютно здоровими, оскільки від хворого батька одержують лише Y-хромосому. При такому поєднанні діагноз небезпечний.
  2. Мати – носій дефектного гена, батько – цілком здоровий. Дочки на 50% стають носіями невиліковного захворювання, причому самі не хворіють. Дальтонізм у народжених хлопчиків виявляється 50% на 50%, отже у разі спрогнозувати клінічний результат дуже проблематично.
  3. Мати – носій дефектного гена, батько – хворий, є вродженим дальтоніком. Імовірність прояву характерного захворювання у народжених синів та дочок 50% на 50%, клінічний результат лікарям складно спрогнозувати. Після народження дитина спостерігається офтальмолог для своєчасного виявлення перших симптомів хвороби.
  4. Мати – хвора, батько – здоровий. Дівчатка стають пасивними носіями гена, причому самі не хворіють, тоді як народжені в такій сім’ї хлопчики однозначно стикаються з вродженим дальтонізмом. Діагноз невиліковний, чоловіки ростуть дальтоніками.
  5. Мати – дальтонік, батько – дальтонік. Дитина незалежно від статі теж має зазначене захворювання, яке є вродженим, не підлягає успішному консервативному чи хірургічному лікуванню. Про це потрібно знати біологічним батькам ще за планування вагітності.

Як бачать дальтоніки

Основний симптом – пацієнт не розрізняє тону та його відтінки. Замість зеленого, синього чи червоного кольору дальтонік бачить сірий. Якщо це маленька дитина, то про такі зорові дефекти вона не завжди повідомляє батькам, тому завдання дорослих – спостерігати за підростаючим поколінням та його світосприйняттям, своєчасно реагувати на тривожні симптоми та повідомляти про таких дитячого офтальмолога. З діагностикою дорослих пацієнтів таких серйозних проблем немає. Основні симптоми зазначеного захворювання такі, є одиночними та комплексними:

  • неконтрольовані часті коливальні рухи очей (ністагм);
  • проблема із розрізненням кольорів;
  • низька гострота зору як тимчасовий чи постійний симптом.

Види

Зазначене захворювання в галузі офтальмології зустрічається нечасто, але, у будь-якому випадку, вимагає докладної діагностики клінічними методами. Переважаючі види дальтонізму визначають за декількома критеріями оцінки. За типом спадкування:

  • уроджений (передається від хворих батьків ще у внутрішньоутробному періоді);
  • набутий (діагноз утворюється протягом життя під впливом патогенних факторів).

При порушенні сприйняття лише одного кольору (аномальна трихоматия) дальтонізм має таку умовну класифікацію, що сприяє швидкій діагностиці:

  • протаномалія, що характеризується проблемами сприйняття червоного кольору;
  • тританомалія з порушеним сприйняттям синього кольору;
  • дейтераномалія із проблемами відмінності зеленого кольору.

Захворювання, у якому має місце нездатність пацієнта розрізняти два кольори, офіційно називається дихроматом . Класифікація діагнозу така:

  • дейтеранопія, за якої проблемними є зелений колір, змішаний зі світло-рожевим;
  • тританопія, за якої спостерігаються певні складності сприйняття синьої частини спектра, відбувається випадання фіолетового відтінку;
  • протанопія, коли він спостерігається відсутність червоної частини спектра, мутація відбувається у темно-зелений чи коричневий відтінки.

Уточнити ймовірний діагноз можна лише після детальної діагностики клінічними та лабораторними методами. Основна класифікація дальтонізму за особливостями сприйняття кольору представлена таким списком:

  • ахромазія (ахроматопсія), за якої пацієнт має чорно-білий зір;
  • монохромазія, коли людина розрізняє лише один колір (частіше синій);
  • дихромазія, при якій проблемними для сприйняття є два основні тони (жовтий або оранжевий та синій);
  • аномальна тріхромазія, при якій пацієнти бачать 3 основні кольори, але один із них спотворено.

Дальтонізм у дітей

Захворювання тривалий час залишається непоміченим, оскільки діти-дальтоніки деякі тони та відтінки сприймають на слух, спрацьовує метод асоціацій. Вони розрізняють колірну гаму навколишнього світу по-своєму і усвідомлюють, що це неправильно. Випадання з колірного діапазону визначається пізніше, коли дитина починає чітко мислити, аналізувати те, що відбувається. Проблема не є глобальною, але суттєво порушує звичний життєвий ритм, позбавляє перспектив. Лікарі не виключають наявність інших неприємних симптомів:

  • ослаблення гостроти зору;
  • прогресуючий ністагм;
  • порушення сутінкового зору.

Як визначити дальтонізм

При зазначеному захворюванні необхідно задіяти відразу кілька інформативних методів діагностики. Тільки після цього лікар визначає, можлива успішна корекція чи ні в конкретному клінічному випадку. Доречні такі методи клінічного обстеження за умов стаціонару:

  1. Тест Ішихара (у російському виконанні поліхроматична таблиця Рабкіна). Це спеціальні таблички, де із кольорових точок виконані певні малюнки. Люди із нормальним зором бачать одне зображення, дальтоніки – зовсім інше. За таким принципом лікарі ставлять ймовірний діагноз.
  2. FALANT тест. Завдання пацієнта – на конкретній відстані визначити, який колір випромінював маяк. У дослідженні беруть участь усі 3 основних тони – червоний, білий, зелений, які попередньо пропускають через фільтри і тим самим приглушають насиченість, контрастність.
  3. Аномалоскопія. Дальтоніку пропонують вибірковий колір з одного боку екрану, з другого — змішаний. Необхідно з’єднати 2 відтінки так, щоб вийшов третій. При дальтонізмі під час виконання зазначеного завдання виникають певні складнощі, тоді як здорова людина робить це легко.

Лікування

Якщо це генетичне захворювання, позитивна динаміка повністю відсутня, а пацієнт завжди залишається дальтоніком . З цим нічого не вдієш, доводиться жити у своєму стані та пристосовуватися до сприйняття неправильних тонів, відтінків. При діагностиці набутого дальтонізму клінічний результат більш оптимістичний, але запропоноване лікування тривале, який завжди успішне. У сучасній офтальмології компенсувати проблему сприйняття кольорів можна такими загальнодоступними методами:

  1. Лінзи. Такий оптичний пристрій забарвлюють у спеціальні тони, що дозволяють нормально бачити світ. Використання лінз не підвищує гостроти зору, мало того може спотворювати видимі об’єкти.
  2. Окуляри від дальтонізму. Зазначений оптичний пристрій має спеціальні щитки або широкі оправи з боків. Обов’язкова умова – менше яскравого світла, і відтінки сприймаються реалістичніше.
  3. Прилади Алмедис. Це інноваційна розробка квантової медицини, яка має величезну популярність. Вплив на організм та окремі його системи виробляється генетично і клітинному рівні.

Управління транспортом та інші обмеження

При вродженому захворюванні ознаки дальтонізму зберігаються та підтримуються на одному рівні. У разі хронічної патології клінічна картина може поступово погіршуватися. За будь-якого діагнозу пацієнт веде повноцінний спосіб життя, з неприємних симптомів – внутрішнє відчуття дискомфорту, комплекс неповноцінності. У разі йдеться про певні обмеження, коли дальтонік неспроможна реалізувати свою давню мрію.

При дальтонізмі заборонено керувати автомобілем, оскільки кольори світлофора сприймаються помилково. Залишається лише бути пасажиром чи пересуватися на громадських видах транспорту. Заборона поширюється на освоєння окремих професій, серед яких водії, далекобійники, моряки, військовослужбовці, льотчики. Отже, активний ген дальтонізму іноді вводить у стані депресії, особливо коли хворий не може реалізувати себе.

Дальтоніков не закликають на термінову службу до армії – це абсолютне медичне протипоказання . Що стосується водіння, повнолітні пацієнти можуть отримати посвідчення водія, але з індивідуальною позначкою «Без права роботи з найму». Використовувати автомобіль рекомендується тільки в тихій місцевості, уникаючи при цьому керування транспортними засобами в мегаполісі.

Відомі дальтоніки

У світовій культурі відомо багато відомих особистостей, які від природи були дальтоніками . Це не завадило таким геніальним людям досягти світової слави та популярності, залишити колосальний відбиток в історії як приклад майбутнім поколінням. Наприклад, добре відомий Джон Дальтон, який мав уроджене ушкодження колірного сприйняття. Він першим описав симптоми захворювання поколінням на замітку, а сталося це 1794 року. Інші відомі особи представлені таким списком:

  1. Французький художник Шарль Меріон відомий своїми графічними зображеннями, які високо цінуються у всьому світі.
  2. Художник Врубель не використовував у своїх шедеврах зелені та червоні відтінки, картини написані лише у перлово-сірій гамі.
  3. Популярний співак Джордж Майкл змалку мріяв стати льотчиком, але після діагностики виявився дальтоніком і не придатним до армії.
  4. Відомий режисер Крістофер Нолан теж досяг світової слави, при цьому будучи вродженим дальтоніком.

Дилатаційна кардіоміопатія (ДКМП)

Захворювання міокарда, що характеризується розширенням лівого або/та правого шлуночка з порушенням скоротливої функції.

Причини: мутації генів, вірусна інфекція, токсини (у т. ч. алкоголь, хіміотерапевтичні засоби, у т. ч. антрацикліни, кокаїн), імунні порушення (системні захворювання сполучної тканини), ішемічна хвороба серця (за класифікацією ESC, до кардіоміопатій не належать ураження міокарда, спричинені коронарною хворобою, артеріальною гіпертензією або вадами серця), нервово-м’язові захворювання, метаболічні порушення.

КЛІНІЧНА КАРТИНА ТА ТИПОВИЙ ПЕРЕБІГ

Найчастіше симптоми застійної серцевої недостатності різного ступеня вираженості →розд. 2.19.1. Перебіг дуже різноманітний — від довгих безсимптомних періодів до швидко прогресуючої серцевої недостатності.

Допоміжні дослідження

1. РГ грудної клітки: кардіомегалія та симптоми застою у малому колі кровообігу.

2. Ехокардіографія: зазвичай розширення лівого шлуночка, рідше — також лівого передсердя і правого шлуночка, зменшення товщини стінок, недостатність мітрального та тристулкового клапанів, ФВЛШ

3. Катетеризація серця: не обов’язкова для постановки діагнозу ДКМП; з метою виключення ішемічної хвороби серця як причини змін у міокарді (коронарографія) або з метою вимірювання внутрішньосерцевого тиску, що допомагає оцінити запущеність хвороби, ефективність лікування, а також може бути придатним у разі проведення відбору хворого до трансплантації серця.

4. Ендоміокардіальна біопсія: показання виникають рідко, в основному, з метою виключення активного міокардиту при швидко прогресуючій серцевій недостатності.

Діагностичні критерії

На основі даних анамнезу та фізикального обстеження, а також ехокардіографічної картини, після виключення інших причин дилатації лівого шлуночка.

Диференційна діагностика

Перенесений інфаркт міокарда, вади серця.

1. Етіотропне лікування: можливе, напр. при кардіоміопатії, спричиненій міокардитом →розд. 2.15; при кардіоміопатії, індукованій токсичними речовинами або ЛЗ необхідно ліквідувати етіологічний фактор.

2. Симптоматичне лікування: як при серцевій недостатності →розд. 2.19.1.

Який діагноз у дочки Долиної

Зав. кафедри, проф., д. м. н., О.І.Сміян

ПЕРЕЛІК ПИТАНЬ ДО ПІДСУМКОВОГО МОДУЛЬНОГО КОНТРОЛЮ ЗНАНЬ

Письмова робота

Перше питання: розв’язати клінічну задачу

Олена К., 6 років, захворіла гостро: підвищилась температура до 38,2оС, двічі було блювання, біль у животі. Протягом двох наступних днів болі в животі посилилися, блювання повторювалося до 3-х разів за добу. Дитина відмовляється від їжі, температура 38,5оС. При госпіталізації (на 3 добу): стан середньо-тяжкий, температура 38,5°С, шкіра бліда, на кистях і стопах – плямисто-папульозний висип (див. малюнки), язик обкладений сірим нальотом, в ротогорлі – помірна гіперемія. Тони серця послабленої гучності, пульс – 90 за хвилину.

Живіт при пальпації болючий в правій здухвинній ділянці та навколо пупка, є симптоми подразнення очеревини. Печінка не збільшена. Сеча світло-жовтого кольору. Випорожнення 3 рази за добу водянисті без патологічних домішок. Відомо, що дитина відвідує дитячий садок, де протягом останніх 5 днів зареєстровано 6 випадків схожих захворювань, а в підсобних приміщеннях є миші.

1 Поставте клінічний діагноз.

2 Які лабораторні дослідження слід призначити для підтвердження діагнозу?

3 Призначте лікування.

Хворий А, 9 років, поступив у клініку на 7-й день хвороби зі скаргами на жовтий колір шкіри і склер (див. малюнок), темну сечу, одноразове блювання, зниження апетиту, підвищення температури тіла до 38оС впродовж 2-х днів.

Об’єктивно: в’ялий, температура 36,8о С, шкіра та склери жовтушні, тони серця послабленої гучності, 68 за хвилину, печінка виступає з-під ребра на 3 см, чутлива при пальпації, м ‘ яко-еластична, селезінка пальпаторно не виявляється. Сеча темна. Кал ахолічний.

1 Вкажіть провідні синдроми.

2 Сформулюйте попередній діагноз.

3 Які основні лабораторні дослідження необхідно провести?

Дитині 3 місяці, хворіє 8 днів. Захворювання почалося з кашлю, температура тіла 36,5оС. Через 5 діб від початку захворювання оглянута лікарем – діагноз ГРВІ. Кашель посилювався в нічні години. Призначене лікування не ефективне. Із анамнезу відомо, що батько дитини кашляє впродовж місяця.

На 10-11 день кашель у дитини став наподоподібним до 15 разів на добу, при цьому обличчя червоніло, язик підчас кашлю був висунутий, відмічався ціаноз носогубного трикутника. Дитина приймала вимушене положення (див. малюнок). Відмічалася сльозотеча. Після приступу кашлю відходила в`язка мокрота. В один з таких нападів дитина посиніла, перестала дихати. В легенях жорстке дихання, хрипів не має. Тони серця ритмічні, тахікардія.

У хворого є брат 6 років, який відвідує дитячий садок. Вакцинований, ревакцинований. У сусідів дитина п`яти місяців.

1 Поставте хворому клінічний діагноз.

2 Призначте хворому лікування.

3 Які необхідно провести протиепідемічні заходи?

Саша М., 6 років, захворів гостро з підвищення температури тіла до 39,70 С, болю в горлі і суглобах, головного болю, двократного блювання. Наступного дня з`явився висип на шкірі. Об’єктивно: на другий день хвороби стан тяжкий, у свідомості, виражений блідий носогубний трикутник. На шкірі чола, щік, шиї, пахових ямок (див. малюнок), внизу живота, ліктьових, підколінних ямок дрібнокрапковий яскраво-рожевий висип, розташований на гіперемійованому фоні шкіри, місцями висип міліарний. У ротогорлі – відмежована яскраво-червона гіперемія, мигдалики набряклі, розрихлені, в лакунах – гній. Язик обкладений білим нальотом, підщелепні лімфовузли збільшені до 2,5 см, щільні, болючі. Тони серця ритмічні. Пульс напружений – 122 уд. за хв. На 5-й день хвороби – брадикардія, приглушеність тонів, ніжний систолічний шум на верхівці серця.

В клінічному аналізі крові: Ер. – 3,5х1012/л; Hb -110 г/л;

Л-16х109/л, е-5%, п-5%, с-67%, л-20%, м-3%, ШОЕ-20 мм/год.

1 Сформулюйте клінічний діагноз.

2 Назвіть можливі ускладнення.

3 Які профілактичні заходи необхідно провести?

Дитина 3-х років захворіла гостро з підвищення температури до 380С. Температура трималась на цьому рівні 3 дні, потім приєдналися нездужання, слизові виділення з носу, біль підчас ковтання, відсутність руху у лівій нозі. Дитина була госпіталізована на 7 день хвороби.

Об’єктивно відмічено зниження тонусу і сили м’язів лівої гомілки, сухожильних рефлексів зліва, при ходьбі тягне ліву ногу (див. малюнок). В зіві катаральні явища, на слизовій оболонці м`якого піднебіння, язичка везикули розміром 2х3 мм. На верхівці серця вислуховується систолічний шум.

Після призначення лікування стан дитини поступово поліпшувався, нормалізувалась температура. Повне відновлення м’язової сили настало на 15 день. Діагноз підтверджений серологічно.

1 Про які захворювання слід думати?

2 Які додаткові відомості повинні Вас цікавити?

3 Які лабораторні дослідження слід провести для вирішення питання діагнозу?

Дитина 6 років поступила в клініку через 18 годин від початку захворювання. Захворіла гостро, коли підвищилася температура тіла до 39,90С, з`явилися блювота, біль у животі, судоми клоніко-тонічного характеру, втратила свідомість. Швидкою допомогою дитина доставлена в клініку.

Об’єктивно: стан тяжкий. У свідомості, температура тіла 39,5С0. Шкіра бліда, язик обкладений сірим нальотом. В легенях везикулярне дихання. Тони серця послабленої гучності, ритмічні. Пульс – 110 за хвилину, ритмічний. Живіт м ‘ який, запалий. Печінка і селезінка не пальпуються. Сигмоподібна кишка спазмована, чутлива. Випорожнення рідкі зі слизом і кров`ю малими порціями.

Аналіз крові: ер.-3,7х1012/л, гемоглобін 120 г/л, лейкоцити – 7,6х109/л,

е-2%, п-16%, с-24%, л-50%, м-8%, ШОЕ-4 мм/год.

Копрограма – неперетравлена клітковина, слиз, лейкоцити – 10-15 в п/з.

1 Невідкладна терапія при судомному синдромі.

2 Ваш попередній діагноз.

3 Оцінить аналіз крові і копрограму.

Лікарем “швидкої допомоги” оглянута дитина 9 років. Скарги на сильний головний біль, блювоту підвищення температури тіла до 39,30 Ё. Хворіє четвертий день, захворювання почалося з припухлості в ділянці привушних слинних залоз (див. малюнок), болю при жуванні і розкритті рота. Не лікувалася. При огляді стан дитини тяжкий. Шкіра бліда. В привушній ділянці відмічається припухлість, шкіра над припухлістю не змінена, ригідність м ‘ язів потилиці, позитивні симптоми Керніга, Брудзинського. Частота серцевих скорочень – 120 за хвилину. При огляді ротогорла отвір Стенонової протоки гіперемійований. Живіт м ‘ який, не болючий. Випорожнення і сечовипускання без особливостей.

1 Сформулюйте попередній діагноз.

2 Яка тактика лікаря “швидкої допомоги” ?

3 Перерахуйте протиепідемічні заходи, які необхідно провести.

Дільничний лікар оглянув хвору дитину 6 років. Скарги на підвищення температури тіла до 38,20С, зниження апетиту, висипку. Хворіє протягом 3 днів. При огляді дитина квола. Шкіра бліда, на волосистій частині голови, обличчя, тулуба, кінцівок поліморфний висип: червоні плями, папули, везикули діаметром до 3-5 мм, наповнені прозорою рідиною. Везикули розташовані на неінфільтрованій основі. Інших патологічних ознак хвороби не виявлено. Дитина до захворювання відвідувала дитячий садок.

1 Сформулюйте діагноз хворій дитині.

2 Вкажіть можливі ускладнення при цій патології.

3 Які заходи необхідно здійснити з метою попередження поширення захворювання?

Хлопчик М., 1 рік 4 міс, доставлений в стаціонар каретою “швидкої допомоги” зі скаргами на підвищення температури тіла, охриплість голосу, частий “гавкаючий” кашель, задишку. Захворів гостро вночі, коли серед сну з`явився напад грубого каш;ю, охриплість голосу. Через дві години виявлено підвищення температури тіла до 380С, наросла задишка і дитина доставлена в стаціонар.

При огляді стан тяжкий. Температура тіла 38,80С. Шкірні покриви бліді, чисті, значний периорбітальний і периоральний ціаноз. В зіві гіперемія. Голос охриплий, кашель грубий, ”гавкаючий”. Дихання свистяче, чути на відстані, в акті дихання бере участь допоміжна мускулатура, виражене втяжіння яремної ямки. ЧД 60 за 1 хв. Перкуторно над легенями різниці легеневого звуку не визначається. Аускультативно провідні сухі хрипи з обох сторін на тлі рівномірно послабленого дихання. Тони серця послабленої гучності. ЧСС 140 за хвилину.

1 Поставте діагноз.

2 Чому подібні приступи розвиваються частіше вночі?

3 Які правила госпіталізації при цьому захворюванні?

Дитина 5,5 років, хворіє перший день. Відмічається підвищення температури тіла до 37,3С0, дрібна плямиста висипка блідо-рожевого кольору на обличчі, тулубі, розгинальних поверхнях рук (див. малюнок), пальпуються збільшені потиличні і шийні лімфатичні вузли. Слизова оболонка зіву помірно гіперемійована.

1 Який діагноз ймовірний у даному випадку?

2 Перерахуйте основні напрямки в лікуванні хворого.

3 Перерахуйте основні протиепідемічні заходи.

У дитини 4 років, яка відвідує дитячий садок, підвищилася температура тіла до 390С, з ‘ явився кашель, нежить, кон ‘ юнктивіт. Температура залишалася підвищеною три дні, катаральні явища наростали. На 4-й день хвороби при огляді відмічається кон`юнктивіт, блефароспазм, на слизовій роту енантема, плями Бельського-Філатова-Копліка. На шкірі обличчя, за вухами плямисто-папульозний висип (див. малюнок).

1 Сформулюйте розгорнутий клінічний діагноз.

2 Які обстеження слід призначити?

3 Призначте лікування та протиепідемічні заходи у дитячому садку?

Дитина 7 міс., на штучному вигодовуванні, захворіла гостро 6 днів тому назад. Підвищилась температура тіла до 38,30С, з ‘ явилося блювання. Об ‘ єктивно: спостерігається млявість, западіння великого тім ‘ ячка, риси обличчя загострені, дефіцит маси тіла біля 10%, живіт здутий, випорожнення водянисті, у великій кількості до 15 разів на добу, жовтогарячого кольору з домішками невеликої кількості прозорого слизу, без домішок крові.

Мама дитини тиждень тому мала диспептичні розлади.

1 Яке захворювання найбільш ймовірно у даному випадку?

2 Які додаткові обстеження потрібно провести для уточнення етіології захворювання?

3 Перерахуйте основні напрямки в лікуванні дитини.

Мама з дівчинкою віком 3,5 роки звернулася на прийом до дільничого педіатра зі скаргами на підвищення температури тіла до 37,20С в перший день захворювання, частий кашель, який впродовж 5 днів поступово посилювався. Напади кашлю без репризів, не мають спазматичного характеру.

Об ‘ єктивно: загальний стан не порушений, температура нормальна, над легенями вислуховується жорстке дихання, хрипи відсутні.

В дитячому садку в групі, яку відвідує дівчинка, кашляють ще четверо дітей.

1 Поставте попередній діагноз.

2 На основі яких даних Ви зможете підтвердити діагноз?

3 Чи потрібно призначати при цьому захворюванні антибактеріальну терапію?

В осередку інфекції потрібно проводити заключну дезинфекцію?

Хлопчик 10 років, захворів 2 дні тому, коли почав скаржитися на закладення носа, утруднення носового дихання без ознак нежиті, головний біль, слабкість, підвищене потовиділення, біль у горлі. Об`єктивно: стан середньої тяжкості. Температура тіла 38,70С. При пальпації симетрично збільшені підщелепні, завушні, шийні та потиличні лімфатичні вузли, не спаяні між собою та навколишніми тканинами (див. малюнок). При огляді слизова оболонка зіву гіперемійована, спостерігається набряк мигдаликів, задньої стінки глотки. На мигдаликах жовтувато – білий наліт, який легко знімається.

В аналізі крові: лейкоцити 15х109/л, еритроцити 3х1012/л, еозинофіли – 3%, паличкоядерні нейтрофіли – 2%, сегментоядерні нейтрофіли- 15%, лімфоцити – 45%, моноцити – 15%, мононуклеари – 20%, ШОЕ – 18 мм за год.

1 Сформулюйте попередній діагноз.

2 Які додаткові методи обстеження потрібно провести?

3 Які ускладнення виникають при даному захворюванні?

Дитина 6 років захворіла гостро. Температура тіла 380С, ніч провела неспокійно, скаржиться на головний біль, біль у горлі, нежить, підвищене потовиділення. На ранок при спробі сісти у дитини з ‘ явився біль у хребті, ногах, млявість. На 4-й день температура знизилася, з`явились м`язові спазми, судоми. Дитина була госпіталізована. Об ‘ єктивно: температура тіла 37,40 С, в зіві катаральні явища, тонус м’язів знижений, сухожильні рефлекси послаблені, позитивний синдром Брудзинського, ністагм, тони серця послабленої гучності, на верхівці серця систолічний шум.

В ранньому дитинстві дитині не було проведено щеплення проти дифтерії, кашлюку, правця та поліомієліту.

1 Який попередній діагноз?

2 Які дослідження слід провести для підтвердження діагнозу?

3 З якими захворюваннями потрібно проводити диференційний діагноз?

Мати хлопчика 4,5 років звернулась до дільничного лікаря зі скаргами на наявність у нього дратівливості, порушення сну, свербежу у ділянці відхідника, промежини, статевих органів.

1 Сформулюйте попередній діагноз.

2 Що необхідно зробити для підтвердження діагнозу?

3 Які медикаменти застосовуються для лікування, їх дози?

У хлопчика 7 років, що впродовж 3-х тижнів страждає на напади спазматичного кашлю з репризами, вранці після чергових нападів кашлю бабуся побачила зображене на малюнку. Дитині щеплення не проводились у зв’язку з категоричною відмовою батьків. ЗАК: лейкоцити 29х109/л, лімфоцити – 68%. Дайте відповіді на запитання:

  1. Яке найімовірніше захворювання у дитини?
  2. Опишіть зміни на обличчі дитини, зображені на малюнку.

Які ускладнення при цьому захворюванні можуть виникнути?

  1. Яка тривалість інкубаційного періоду при цьому захворюванні?

У 13-річного хлопчика, що захворів гостро, температура тіла 38,4°С, тонзиліт (див. малюнок), збільшення шийних лімфатичних вузлів, спленомегалія та помірна гепатомегалія. У ЗАК: лейкоцитів 16 х109/л, мононуклеарів – 50%.

Дайте відповіді на запитання:

  1. Яке найімовірніше захворювання у дитини?
  2. Яка етіологія цього захворювання?
  3. Яке лікування Ви призначите?

У 2-х річного хлопчика температура 39,2°С. Захворів гостро. Відмічається геморагічний несиметричний висип на шкірі (див. малюнок). В крові були знайдені грам-негативні диплококи. Наявні ознаки інтоксикації, у коагулограмі – ознаки синдрому дисемінованного внутрішньосудинного зсідання крові.

Дайте відповіді на запитання:

1.Яке найімовірніше захворювання у дитини?

2.Опишіть зміни у хворої дитини, зображені на малюнку.

3.Вкажіть інкубаційний період цього захворювання.

Дитина 10 міс захворіла гостро: фебрильна лихоманка, геморагічний висип на сідницях та стегнах (див. малюнок). На 2-й день хвороби – значний неспокій, вибухання тім’ячка, дворазова блювота, позитивні менінгеальні знаки. У зв’язку з тяжким станом люмбальна пункція не здійснена, пізніше в крові були знайдені грам-негативні диплококи.

Дайте відповіді на запитання:

1. Яке найімовірніше захворювання у дитини?

  1. Опишіть зміни на шкірі у хворої дитини, зображені на малюнку.
  2. Чи проводяться профілактичні щеплення щодо цієї хвороби за календарем?

Мати хлопчика 3-х років звернулася до лікаря через чотири дні від початку захворювання зі скаргами на підвищення температури тіла до 40°С, сухий кашель, нежить, почервоніння очей. День тому з’явилася плямисто-папульозна висипка на незміненому фоні шкіри за вухами та на обличчі. Пізніше висип поширився на шию, шкіру плечового поясу (див. малюнок). У загальному аналізі крові – лейкоцитів 2,5 х109/л

Із анамнезу відомо, що хлопчик 10 днів тому був у контакті з хворим, в якого після висипу на шкірі залишилася пігментація.

Дайте відповіді на запитання:

1. Яке найімовірніше захворювання у дитини?

2. Яка специфічна профілактика цього захворювання?

3. Принципи лікування хворого.

На 11-й день після контакту з хворим у дівчинки температура тіла підвищилася до 39,7°С, з’явилися нежить, почервоніння очей, світлобоязнь, хриплий голос, сухий кашель, через 4-5 дні від початку захворювання етапно з’явилася плямисто-папульозна висипка на незміненому фоні шкіри за вухами та на обличчі, пізніше – на шиї і тулубі, потім і на нижніх кінцівках (див. малюнок). Захворювання ускладнилося пневмонією. Дайте відповіді на запитання:

  1. Яке найімовірніше захворювання у дитини?
  2. Які патогномонічні зміни на слизовій рота характерні для цього захворювання в катаральному періоді?
  3. Опишіть зміни на слизовій роту в дитини, зображені на малюнку.

На 10-й день після контакту з хворим у дівчинки температура тіла підвищилась до 40°С, з’явився сухий кашель, нежить, почервоніння очей. Через чотири дні від початку захворювання етапно з’явилася плямисто-папульозна висипка на незміненому фоні шкіри за вухами та на обличчі, пізніше – на шиї і тулубі, потім і на кінцівках (див. малюнок). Після висипу впродовж 1,5 тиж. спостерігалася пігментація, а потім – висівкоподібне лущення.

Дайте відповіді на запитання:

1. Яке найімовірніше захворювання у дитини?

2. На який термін вводиться карантин для контактних дітей при цьому захворюванні?

3. Опишіть зміни на шкірі в дитини на 3-й день висипу, зображені на малюнку.

Мати, дитини 5,5 років, яка відвідує дитячий дошкільний заклад, скаржиться на зниження в неї апетиту, кволість, підвищення температури тіла до 37,5°С та появу на шкірі обличчя, тулуба та кінцівок макуло-папульозного висипу з утворенням впродовж годин з цих елементів везикул, окремі з яких мали пупкоподібне втиснення у центрі. Два тижні тому дитина контактувала з хворою дитиною сусідки, яка мала подібний висип. Дайте відповіді на запитання:

2. Чи здійснюється специфічна профілактика цього захворювання за календарем щеплень?

3. Опишіть висип на тулубі у хворого, зображений на малюнку.

У хлопчика 12 років під час епідемічного спалаху захворюваності у місті хвороба почалася дуже гостро: температура тіла підвищилась до 39,8°С, з’явились значні ознаки інтоксикації, інтенсивний головний біль, озноб, біль в очах при русі, ниючі болі в м’язах, суглобах, кістках. Обличчя гіперемоване, ін’єкція судин склер та кон’юнктиви, зернистість та помірна гіперемія зіву (див. малюнок). Висипу немає. Дайте відповіді на запитання:

1 Яке найімовірніше захворювання у дитини?

2 Чи здійснюється специфічна профілактика цього захворювання?

3 Принципи лікування дитини.

У дитини 8 років гостро підвищилася температура тіла до 39,6°С, з’явився інтенсивний біль у горлі, одноразове блювання, яскраво-червоний дрібнокрапковий висип на гіперемованому фоні шкіри на обличчі, тулубі, кінцівках. Висип інтенсивніший у складках шкіри. Носогубний трикутник – блідий. При огляді – яскрава гіперемія зіву, „малиновий язик”, збільшення піднебінних мигдаликів, підщелепних лімфовузлів. Дайте відповіді на запитання:

1 Яке найімовірніше захворювання у дитини?

2 Який термін спостереження за контактними при цьому захворюванні?

3 Чи існує етіотропне лікування?

У дитини 5 років гостро підвищилась температура тіла до 39,8°С, з’явився інтенсивний біль у горлі, яскраво-червоний дрібнокрапковий висип на гіперемованому фоні шкіри на обличчі, тулубі, кінцівках, висип інтенсивніший у складках шкіри Відмічається білий дермографізм (див. малюнок). Носогубний трикутник – блідий. При огляді – відмежована яскрава гіперемія мигдаликів, язичка, м’якого піднебіння, збільшення піднебінних мигдаликів, на їх поверхні – брудновато білі нашарування, які легко знімаються, збільшення підщелепних лімфовузлів.

Дайте відповіді на запитання:

1 Яке найімовірніше захворювання у дитини?

2 Коли хвора дитина зможе відвідувати дитячий колектив?

3 Який збудник викликає це захворювання?

У дитини 2,5 років гостро підвищилась температура тіла до 38,8°С, з’явилися помірна кволість, зниження апетиту, серозно-слизові виділення з носу, ін’єкція судин склер та кон’юнктиви, пізніше правобічний кон’юнктивіт (див. малюнок). Об’єктивно – помірна гіперемія зіву, задньої стінки глотки, гіперплазія мигдаликів, збільшення підщелепних та шийних лімфовузлів. З носоглоткових змивів виділено ДНК-вірус. Дайте відповіді на запитання:

1 Яке найімовірніше захворювання у дитини?

2 Які протиепідемічні заходи здійснюються при цьому захворюванні?

3 Які ви знаєте форми цього захворювання?

У хлопчика 10 років після гостювання у бабусі з’явився помірний біль у горлі, відчуття розбитості, сильний головний біль. Третій день температура тіла 38,2-38,9°С. Шкірні покриви бліді. Огляд зіву – див. малюнок. Підщелепні лімфовузли збільшені, набряк підшкірної жирової клітковини поширюється до середини шиї (див. малюнок). Незважаючи на лікування через 2 тижні в дитини розвинувся кардит.

Дайте відповіді на запитання:

  1. Яке найімовірніше захворювання у дитини?
  2. Опишіть зміни у зіві, зображені на рисунку.
  3. В якому віці розпочинають щеплення проти цього захворювання?

Дитина 8 років скаржиться на погане самопочуття, підвищення температури тіла до 38,5°С, помірний біль у горлі при ковтанні впродовж трьох останніх діб. Об’єктивно: збільшення підщелепних лімфовузлів з обох боків, огляд зіву – див. малюнок. Після зняття грубої фібринозної плівки поверхня мигдалика злегка кровить. Бактеріоскопія мазка з зіву попарно розташовані, грам-позитивні мікроорганізми з булавоподібними потовщеннями на кінцях.

Дайте відповіді на запитання:

1. Яке найімовірніше захворювання у дитини?

2. Якою має бути тактика лікаря?

3. Опишіть бактеріоскопію мазка. Яке специфічне лікування при цьому захворюванні?

Хлопчику 10 років, хворіє 6 діб. Захворювання почалось із появи припухлості в ділянці привушних залоз (див. малюнок). При огляді статевих органів було виявлено двобічний орхіт. З 4-ї доби припухлість у ділянці привушних залоз та прояви орхіту поступово зменшились, однак загальний стан дитини погіршився: з’явилися скарги на сильний головний біль, підвищення температури тіла до 39,2°С, блювання, ригідність потиличних м’язів, позитивний симптом Керніга. Дайте відповіді на запитання:

1 Яке найімовірніше захворювання у дитини?

2 Якою має бути тактика лікаря “швидкої допомоги”?

3 Чи існує специфічна профілактика цього захворювання?

Трьохрічна сестра новонародженого хлопчика захворіла на кашлюк. Через два тижні у хлопчика у віці 5 тижнів вночі на фоні кашлю розвинулась зупинка дихання (див. малюнок). Об’єктивно: температура тіла 36,7°С, грудна клітка роздута, коробковий перкуторний звук. ЗАК: лейкоцити 18 х109/л, лімфоцити 73%.

Дайте відповіді на запитання:

1 Яке найімовірніше захворювання у дитини?

2 Якою має бути тактика лікаря?

3 Коли і як проводиться щеплення проти цього захворювання?

У дитини 8 міс через 8 год. після швидкого підйому температури тіла до 40°С на шкірі усієї поверхні тіла з’явилися щільнуваті на дотик петехії та екхімози неправильної форми (див. малюнок). Впродовж годин кількість висипних елементів значно зросла, у центрі окремих з’явився некроз, температура тіла продовжувала зростати, дитина втратила свідомість, з’явилась блювота „ кавової гущі ”. ЧСС 212 за хв., пульс слабкий, анурія, AT 40/10 мм рт. ст. ЗАК: лейкоцити 38х109/л, паличкоядерні – 24%, сегментоядерні – 52%, ШОЕ -35 мм/год.

Дайте відповіді на запитання:

1 Яке найімовірніше захворювання у дитини?

2 Опишіть зміни на шкірі дитини, характерні для цього захворювання.

3 Яке етіотропне лікування захворювання.

Дитина 7 років скаржиться на поганий апетит, збільшення шийних лімфатичних вузлів, швидку втомлюваність під час занять у школі. Проведена діагностична проба Манту з 2 ТО ППД-Л. Гіперемія 8 мм, папула – 0. Минулорічний результат проби Манту – гіперемія 15 мм, папула 9 мм. Дайте відповіді на запитання:

1. Оцініть пробу Манту в дитини.

2. Чи показана ревакцинація БЦЖ?

3. Яка подальша тактика?

Дівчинка 8 років захворіла 7 днів тому, коли в неї з ‘ явилися скарги на загальне нездужання, слабкість, підвищення температури тіла до 37,6-37,80 С, підвищене слиновиділення, зниження апетиту, нудоту, дисфункцію кишок, біль у різних відділах живота переймоподібного характеру.

Із анамнезу відомо, що дитина часто вживає немиті фрукти та ягоди.

Об ‘ єктивно: Дитина має знижену масу тіла. Шкірні покрови бліді. Над легенями везикулярне дихання. Живіт м ‘ який, при пальпації безболісний.

1 Який попередній діагноз?

2 Які дослідження необхідно провести, щоби підтвердити діагноз?

Як правильно зібрати фекалії для дослідження?

3 Призначте лікування.

Дитячі інфекційні хвороби

Вірні відповіді до задач

Вірні відповіді до задачі 1:

1 Ієрсиніоз, комбінована форма (псевдоапендикулярна і шлунково-кишкова), середньої тяжкості.

2 Бактеріологічне дослідження випорожнень та сечі, змивів з носоглотки на ієрсиніоз та псевдотуберкульоз. РНГА з ієрсиніозним та псевдотуберкульозним діагностикумами (парні сироватки).

3 Левоміцетін 0,2 х 4 рази на день впродовж 7 днів.

Супрастін 0,01 двічі на день протягом 7 днів.

Стимулятори фагоцитарної активності нейтрофілів (метацил) – 0,2 х 3 рази – 10-15 днів.

Вірні відповіді до задачі 2:

1 Жовтяничний та диспептичний синдроми, гепатомегалія.

2 Вірусний гепатит А , жовтянична форма, середньої тяжкості.

3 Клінічний аналіз крові, аналіз сечі на жовчні пігменти і уробілін, біохімічне дослідження крові (білірубін і його фракції, активність АлАТ, АсАТ), визначення маркерів гепатитів.

Вірні відповіді до задачі 3:

1 Кашлюк типовий, період спазматичного кашлю, тяжка форма, апное.

2 Лікування: максимальна аерація; для виведення із стану апное необхідно очистити порожнину рота від слизу, штучне дихання, масаж серця, зволожений кисень або киснева палатка, призначення нейролептиків – аміназин 0,6% по 0,2 мл 2 рази на добу перед денним і нічним сном, антибіотики – ампіцилін 0,15 х 4 рази внутрішньом`язово, антигістамінні препарати (тавегіл або фенкарол), АЦЦ.

3 За братом хворої дитини треба спостерігати 14 днів. Сусідській дитині необхідно ввести людський імуноглобулін 1,5 мл. і спостерігати протягом 14 днів (впродовж інкубаційного періоду).

Вірні відповіді до задачі 4:

1 Скарлатина типова,середньо-тяжка форма. Інфекційно-токсичний міокардит.

2 Міокардит, гломерулонефрит, сіновіїт, артрит, отит, сепсис.

3 Термінове повідомлення в СЕС.

Ізоляція хворого на 22 дні. В дитячому садку в групі де був хворий карантин на 7 днів.

Протягом усього терміну карантину щоденний огляд контактних з термометрією.

Вірні відповіді до задачі 5:

1 Поліомієліт, ентеровірусна КОКСАКІ, ЕСНО-інфекція.

2 Відомості про щеплення дитини, а саме проти поліомієліту.

3 Вірусологічне дослідження змиву з носогорла, випорожнення на поліовіруси, ентеровіруси КОКСАКІ, ЕСНО. Визначення титру специфічних антитіл в парних сироватках.

Вірні відповіді до задачі 6:

1 На догоспітальному етапі:

– реланіум 2 мл внутрішньом’язово або

літична суміш (аміназин 1мл – 2,5%, дімедрол 1 мл – 1,0%, новокаїн 4 мл – 0,5%) 0,1 мл суміші на 1 кг маси тіла (2 мл).

– дезінтоксикаційна терапія (10% глюкоза, альбумін або концентрована плазма – 10 мл/кг);

– реланіум 2 мл або натрію оксибутират 50-100 мг/кг (5-10 мл);

– осмодіуретики: маніт 1-2 г/кг маси;

– еуфілін 1мл – 2,4% на рік життя;

– фуросемід 2-3 мг/кг;

При ознаках набряку мозку преднізолон 3-5 мг/кг маси.

2 Гостра дизентерія, тяжка токсична форма.

3 У крові – анемія, паличкоядерний зсув. У копрограмі – ознаки запального процесу в товстій кишці.

Вірні відповіді до задачі 7

1 Паротитна інфекція, типова комбінована (паротит, менінгіт) тяжка форма.

2 Госпіталізація хворого до стаціонару. Подати термінове повідомлення в СЕС.

3 Ізолювати хворого, повідомити СЕС, карантин на контактних дітей в дитячому садку на 21 день зі щоденним оглядом контактних і термометрією.

Вірні відповіді до задачі 8

1 Вітряна віспа, типова, середньотяжка форма.

2 Ускладнення обумовлені вірусом вітряної віспи: пневмонія, круп, енцефаліт, мієліт, менінгіт. Ускладнення, які пов`язані з приєднанням вторинної бактеріальної флори: пустульоз, абсцеси, флегмони, отити, пневмонія.

3 Подати термінове повідомлення в СЕС. Хвору дитину ізолювати на 5 днів після появи останнього елементу висипу. Діти, які не хворіли вітряною віспою і були в контакті з хворим, підлягають карантину з 11 по 21 день з моменту ізоляції хворого (в перші 10 днів від початку контакту з хворим захворювання не можливе, тому що мінімальний інкубаційний період 11 днів).

Вірні відповіді до задачі 9

1 ГРВІ, стенозуючий ларинготрахеїт 11 ст. (субкомпенсований).

2 В горизонтальному положенні погіршується дренаж, підсилюється набряк підскладкового простору, відсутнє відкашлювання слизу, а це в свою чергу призводить до рефлекторного ларингоспазму. Велике значення надається також підвищеному впливу блукаючого нерва в нічний час.

3 Госпіталізація до інфекційного відділення. Ізоляція хворих в боксах або напівбоксах, в крайньому випадку, в маленьких палатах.

Вірні відповіді до задачі 10

2 Симптоматична терапія: жарознижуючі препарати при підвищенні температури тіла, пиття у великій кількості, тощо.

3 Термінове повідомлення в СЕС. Ізоляція хворого на 5 днів з часу появи висипу. Для дітей, які були в контакті з хворим, ізоляція не потрібна, але на групу дитячого закладу накладається карантин на 21 день.

Вірні відповіді до задачі 11

1 Кір, типова середньотяжка форма.

2 Аналіз крові, сечі, РПГА з коровим антигеном, визначення АТ класу М методом ІФА.

3 Симптоматична терапія: закапувати в очі 20% – альбуцид, мікстура від кашлю, десенсибілізуюча терапія, вітамінотерапія.

Діти, які не хворіли на кір і не щеплені, за одноразового контакту перші 7 днів можуть відвідувати дитячі заклади, а потім підлягають карантину до 17 -го дня, а ті, хто отримав імуноглобулін, – до 21-го дня. В осередку інфекції щодня проводять профілактичний огляд і термометрію, регулярне провітрювання приміщення. Контактним дітям, які не були раніше щеплені у зв`язку з протипоказаннями, проводять термінову вакцинацію проти кору.

Вірні відповіді до задачі 12

1 Можна запідозрити гостру кишкову інфекцію

2 Посів випорожнень з метою виділення збудника.

3 Антибактеріальна, дезінтоксикаційна (парентеральна і оральна дезінтоксикація, включаючи ентеросорбенти), регідратаційна і замісна терапія, бактерійні препарати.

Вірні відповіді до задачі 13

2 Для підтвердження діагнозу необхідно виділення збудника в посівах зі слизу носогорла та ріст титру специфічних антитіл у парних сироватках крові.

3 Ні. Проводити заключну дезінфекцію не потрібно. Збудник швидко гине в навколишньому середовищі.

Вірні відповіді до задачі 14

1 Інфекційний мононуклеоз, типова середньотяжка форма.

2 Реакції Пауля-Бунеля-Давідсона, Хоффа-Бауера, Томчика, Ловріка-Вольнера (реакції гетерогемаглютинації) та специфічні серологічні тести на антитіла до вірусу Епштейна-Барра (антитіла класу М чи G до вірусного капсидного антигену).

3 Гематологічні: автоімунна гемолітична анемія, тромбоцитопенічна пурпура, розрив селезінки.

Ускладнення з боку нервової системи: бульбарні енцефаліти.

Гнійні ускладнення: пневмонія. паратонзиліти, отити, синусити. Гостра печінкова недостатність.

Вірні відповіді до задачі 15

1 Поліомієліт, паралітична форма.

2 Дослідження носогорлових змивів, випорожнень, крові та спинномозкової рідини на поліо- та ентеровіруси. Серологічний метод дослідження – парні сироватки.

3 Мієліт, полірадикулоневрит, природжена міотонія.

Вірні відповіді до задачі 16

2 Для підтвердження діагнозу потрібно взяти дерев`яним шпателем матеріал з перианальної ділянки до ранкового туалету з подальшою мікроскопією.

3 Вермокс – 2,5 – 3 мг/кг одноразово до або після вживання їжі; комбантрин (пірантель) одноразово у дозі 10 мг/кг маси тіла під час їди або через 30 хв. після неї.

Вірні відповіді до задачі 17:

Ускладнення: крововиливи в шкіру, кон’юнктиву, пневмонія, пневмоторакс, емфізема.

Вірні відповіді до задачі 18.

  1. Інфекційний мононуклеоз.
  2. Вірус Епштейна-Барра з родини вірусів герпесу.
  3. Симптоматичне.

Вірні відповіді до задачі 19

  1. Менінгококова інфекція, менінгококцемія.
  2. Геморагічна неправильної форми (зірчаста) висипка на тулубі та кінцівках на блідому фоні шкіри.
  3. 2- 10 днів.

Вірні відповіді до задачі 20

1 . Менінгококова інфекція, менінгококцемія, менінгококовий менінгіт.

  1. На рисунку геморагічна несиметрична неправильної форми (зірчаста) висипка на стегнах та сідницях на блідому фоні шкіри.
  2. Ні.

Вірні відповіді до задачі 21

3. Симптоматична терапія.

Вірні відповіді до задачі 22

2 Плями Бєльського-Філатова-Копліка на гіперемованій слизовій рота напроти II корінного зуба, пізніше – корова енантема у зіві та білісуваті нашарування на деснах.

3 Корова енантема (розпушеність слизової роту, цяткові крововиливи на піднебінні).

Вірні відповіді до задачі 23

2 Карантин – з 9 по 17 день контакту, за умови введення гама глобуліну – подовжується до 21 дня.

3 Плямисто-папульозний висип на незміненому фоні на шкірі обличчя і тулуба.

Вірні відповіді до задачі 24

  1. Вітряна віспа.
  2. Ні.
  1. Папули, везикули на злегка інфільтрованій основі, підсихаючі пухирці (несправжній поліморфізм).

Вірні відповіді до задачі 25

2 Так, у передепідемічний період.

3 Противірусна терапія (арбідол або ремантадин, таміфлю), симптоматична терапія.

Вірні відповіді до задачі 26

Вірні відповіді до задачі 27

2 Через 21 -22 дні від початку захворювання.

3 Бета-гемолітичний стрептокок групи А.

Вірні відповіді до задачі 28

1 Аденовірусна інфекція.

2 Ізоляція хворого, провітрювання приміщення, вологе прибирання, масковий режим, УФО.

3 Катар верхніх дихальних шляхів, ринофарингокон’юнктивальна гарячка, кон’юнктивіт, кератокон’юнктивіт, плівчастий кон’юнктивіт, мезаденіт, пневмонія.

Вірні відповіді до задачі 29

  1. Токсична дифтерія ротогорла.
  2. Гіперемія, набряклість язичка та зіву, сіро-біла груба фібринозна плівка, що тяжко знімається.
  3. В 3 міс.

Вірні відповіді до задачі 30

  1. Плівчаста форма локалізованої дифтерії зіву.
  2. Негайна госпіталізація дитини в інфекційне відділення. Термінове повідомлення в СЕС.
  3. Введення протидифтерійної сироватки.

Вірні відповіді до задачі 31

  1. Паротитна інфекція, типова комбінована (паротит, орхіт, менінгіт) тяжка форма.
  2. Госпіталізувати дитину в інфекційне відділення.
  3. Так, ЖПВ.

Вірні відповіді до задачі 32

1 Кашлюк, типова тяжка форма, апное.

2 Госпіталізувати дитину в реанімаційне відділення.

3 АКДП з 3 міс, тричі з інтервалом в ЗО днів.

Вірні відповіді до задачі 33

1 Менінгококова інфекція, менінгококцемія, синдром Уотерхауса-Фрідеріксена.

2 Петехії та екхімози неправильної “зірчастої” форми, окремі – з некрозом в центрі.

Вірні відповіді до задачі 34

Вірні відповіді до задачі 35

2 Дослідження фекалій на личинки, яйця чи дорослі гельмінти; клінічний аналіз крові. Для дослідження збирають 30-50 г фекалій після випорожнення з різних місць у скляний чи пластмасовий посуд.

3 Вермокс (мебендазол) 2,5 – 5 мг/кг через 1 годину після вживання їжі. Курс – 2 дні.

Друге питання

  1. Класифікація і критерії тяжкості скарлатини.
  2. Класифікація і критерії тяжкості псевдотуберкульозу.
  3. Класифікація і критерії тяжкості дифтерії ротоглотки.
  4. Класифікація і критерії тяжкості дифтерії гортані.
  5. Класифікація і критерії тяжкості інфекційного мононуклеозу.
  6. Класифікація і критерії тяжкості менінгококової інфекції.
  7. Класифікація і критерії тяжкості кашлюку.
  8. Класифікація і критерії тяжкості грипу.
  9. Класифікація і критерії тяжкості аденовірусної інфекції.
  10. Класифікація і критерії тяжкості діарей.
  11. Класифікація і критерії тяжкості сальмонельозу.
  12. Класифікація і критерії тяжкості ешерихіозу.
  13. Класифікація і критерії тяжкості шигельозу.
  14. Класифікація і критерії тяжкості ексикозу (ступінь, тип).
  15. Класифікація і критерії тяжкості вірусних гепатитів.
  16. Класифікація і критерії тяжкості поліомієліту.
  17. Класифікація і критерії тяжкості ентеровірусної інфекції.
  18. Класифікація і критерії тяжкості вітряної віспи.
  19. Класифікація і критерії тяжкості герпетичної інфекції.
  20. Класифікація і критерії тяжкості паротитної інфекції.
  21. Класифікація і критерії тяжкості кору.
  22. Класифікація і критерії тяжкості краснухи.
  23. Класифікація і критерії тяжкості ангін.
  24. Класифікація і критерії тяжкості ВІЛ-інфекції.

Третє питання

  1. Протиепідемічні заходи при скарлатині.
  2. Протиепідемічні заходи при псевдотуберкульозі.
  3. Терміни щеплення, шляхи введення вакцини при кору. Протиепідемічні заходи.
  4. Терміни щеплення, шляхи введення вакцини при краснусі. Протиепідемічні заходи.
  5. Протиепідемічні заходи при вітряній віспі.
  6. Протиепідемічні заходи при менінгококовій інфекції.
  7. Терміни щеплення, шляхи введення вакцини при дифтерії. Протиепідемічні заходи.
  8. Протиепідемічні заходи при інфекційному мононуклеозі.
  9. Терміни щеплення, шляхи введення вакцини при грипі. Протиепідемічні заходи.
  10. Терміни щеплення, шляхи введення вакцини при кашлюку. Протиепідемічні заходи.
  11. Терміни щеплення, шляхи введення вакцини при паротитній інфекції. Протиепідемічні заходи.
  12. Терміни щеплення, шляхи введення вакцини при вірусному гепатиті А. Протиепідемічні заходи.
  13. Терміни щеплення, шляхи введення вакцини при вірусному гепатиті В. Протиепідемічні заходи.
  14. Терміни щеплення, шляхи введення вакцини при поліомієліті. Протиепідемічні заходи.
  15. Протиепідемічні заходи при ГКІ.
  16. Протиепідемічні заходи при ентеровірусній інфекції.

Четверте питання

  1. Діагностичні клініко-лабораторні критерії скарлатини.
  2. Діагностичні клініко-лабораторні критерії фолікулярної ангіни.
  3. Діагностичні клініко-лабораторні критерії лакунарної ангіни.
  4. Діагностичні клініко-лабораторні критерії ангіни Симановського Плаута-Венсана.
  5. Діагностичні клініко-лабораторні критерії псевдотуберкульозу.
  6. Діагностичні клініко-лабораторні критерії вітряної віспи.
  7. Діагностичні клініко-лабораторні критерії енцефаліту при вітряній віспі.
  8. Діагностичні клініко-лабораторні критерії герпетичної інфекції.
  9. Діагностичні клініко-лабораторні критерії оперізувального герпесу.
  10. Діагностичні клініко-лабораторні критерії кору.
  11. Діагностичні клініко-лабораторні критерії кору в катаральному періоді.
  12. Діагностичні клініко-лабораторні критерії краснухи.
  13. Діагностичні клініко-лабораторні критерії грипу.
  14. Діагностичні клініко-лабораторні критерії респіраторно-енцитіальної інфекції.
  15. Діагностичні клініко-лабораторні критерії риновірусної інфекції.
  16. Діагностичні клініко-лабораторні критерії аденовірусної інфекції.
  17. Діагностичні клініко-лабораторні критерії парагрипу і синдрому крупу.
  18. Діагностичні клініко-лабораторні критерії паротиту.
  19. Діагностичні клініко-лабораторні критерії паротитного менінгіту.
  20. Діагностичні клініко-лабораторні критерії кашлюку в катаральному періоді.
  21. Діагностичні клініко-лабораторні критерії кашлюку в спазматичному періоді.
  22. Діагностичні клініко-лабораторні критерії менінгококового назофарингіту.
  23. Діагностичні клініко-лабораторні критерії менінгококцемії.
  24. Діагностичні клініко-лабораторні критерії менінгококового менінгіту.
  25. Діагностичні клініко-лабораторні критерії інфекційного мононуклеозу.
  26. Діагностичні клініко-лабораторні критерії дифтерії ротоглотки.
  27. Діагностичні клініко-лабораторні критерії дифтерії гортані.
  28. Діагностичні клініко-лабораторні критерії вірусного гепатиту А.
  29. Діагностичні клініко-лабораторні критерії вірусного гепатиту В.
  30. Діагностичні клініко-лабораторні критерії шигельозу.
  31. Діагностичні клініко-лабораторні критерії ентеропатогенного ешерихіозу.
  32. Діагностичні клініко-лабораторні критерії ентероінвазивного ешеришіозу.
  33. Діагностичні клініко-лабораторні критерії сальмонельозу.
  34. Діагностичні клініко-лабораторні критерії ротавірусної інфекції.
  35. Діагностичні клініко-лабораторні критерії кишкового ієрсиніозу.
  36. Діагностичні клініко-лабораторні критерії ступенів ексикозу.
  37. Діагностичні клініко-лабораторні критерії вододефіцитного ексикозу.
  38. Діагностичні клініко-лабораторні критерії соледефіцитного ексикозу.
  39. Діагностичні клініко-лабораторні критерії поліомієліту паралітичного.
  40. Діагностичні клініко-лабораторні критерії герпангіни.
  41. Діагностичні клініко-лабораторні критерії Віл-інфекції.

П’яте питання

  1. Лікування скарлатини.
  2. Лікування тонзиліту (фолікулярної, лакунарної).
  3. Лікування псевдотуберкульозу.
  4. Лікування кору.
  5. Лікування краснухи.
  6. Лікування дифтерії.
  7. Лікування вітряної віспи.
  8. Лікування герпетичної інфекції.
  9. Лікування інфекційного мононуклеозу.
  10. Лікування паротитного орхіту.
  11. Лікування ГРВІ (противірусне лікування).
  12. Лікування парагрипу (с-му крупу).
  13. Лікування грипу.
  14. Лікування лихоманки.
  15. Лікування судом.
  16. Лікування менінгококового назофарингіту.
  17. Лікування менінгококового менінгіту.
  18. Лікування: невідкладна допомога при менінгококцемії.
  19. Лікування кашлюку.
  20. Лікування кашлюку в катаральному періоді
  21. Лікування кашлюку в спазматичному періоді.
  22. Лікування: харчування при діареї.
  23. Оральна регідратація при кишкових інфекціях.
  24. Лікування:антибактеріальна терапія при ГКІ.
  25. Лікування ГКІ: корекція калію.
  26. Лікування вірусного гепатиту А.
  27. Лікування вірусного гепатиту В.

Шосте питання: