Названо найпоширеніші мікотоксини та їх вплив на зернові в Україні

Мікотоксини — найбільш поширений хімічно небезпечний фактор, токсичні з’єднання, які виробляються деякими видами цвілі (грибками). Про це в матеріалі на Latifundist.com розповів Вадим Турянчик, радник президента УЗА з кормової та харчової безпеки.

«У світі ідентифіковано кілька сотень різних мікотоксинів, але найбільш часто зустрічаються ті, що становлять небезпеку для здоров’я людини і тварин. Це Афлатоксини (продукти життєдіяльності роду Aspergillus), Охратоксин А (ОТА) (продукти життєдіяльності роду Penicillium), фумонізинів, Зеараленон (ЗЕА), Дезоксиніваленол (ДОН) (продукуються, зокрема, родом Fusarium)», — зазначив Вадим Турянський.

Мікотоксини з’являються в харчовому ланцюжку в результаті зараження цвіллю сільськогосподарських культур як до, так і після збирання врожаю.

На думку фахівця, більшість зернових, такі як кукурудза, сорго, просо, пшениця, рис, уражається грибами, які продукують мікотоксини.

Найбільш часто мікотоксини зустрічаються в кукурудзі. Згідно зі статистикою сюрвейерської компанії СЖС, найчастіше в Україні зустрічаються Афлатоксини, Дезоксиніваленол (ДОН) і Охратоксин А (ОТА), кількість яких нерідко перевищує допустимі норми, встановлені законодавством України та Європейського союзу.

«Основними причинами зараження зерна мікотоксинами після збирання врожаю є його механічні пошкодження, псування комахами, що полегшує зараження грибами-продуцентами. Час збирання врожаю, метод сушіння, способи і умови зберігання, умови обробки також вносять свою лепту в контамінацію при порушенні цих технологічних процесів. Температура, вологість і пошкодження зерна є основними факторами зростання і розвитку грибів-продуцентів мікотоксинів», — уточнив радник президента УЗА з кормової та харчової безпеки.

В цілому системний підхід з дотриманням належних практик зберігання (Good Storage Practice), належних практик виробництва (Good Manufacturing Practice) і HACCP (Hazard Analysis and Critical Control Points) має важливе значення для мінімізації можливих контамінацій мікотоксинами в зернової продукції.

Профілактика зараження сільськогосподарської продукції грибками складається з двох етапів:

• первинна профілактика — важливий і ефективний етап для зниження грибкового зараження та зростання кількості продуцентів і, як наслідок, виробництва мікотоксинів в зерні.
• вторинна профілактика — етап, коли зараження грибками відбувається на ранній стадії у зернової продукції, щоб запобігти подальшому погіршенню стану і зараженість мікотоксинами, рекомендується:

• зупинити зростання шляхом повторної сушки зерна;
• вилучення та ізолювання пошкодженого зерна;
• захист зерна, що зберігається від будь-яких умов, що сприяють продовженню зростання патогена.

У разі, якщо продукти вже сильно заражені токсичними грибами, первинна та вторинна профілактика будуть неможливі. Всі дії, зазначені вище, будуть неефективні в застосуванні і в подальшому запобіганні розвитку грибків і освіті мікотоксинів.

В такому випадку залишається лише ізолювати і утилізувати контаміноване зерно.

Дізнавайтесь першими найсвіжіші агрономічні новини України на нашій сторінці в Facebook, Telegram, а також підписуйтесь на Instagram СуперАгронома.

Засміченість кукурудзи мікотоксинами становить загрозу для птиці

Синтез мікотоксинів із моменту росту зернової культури й до згодовування зерна тваринами великою мірою залежить від стану навколишнього середовища та вологості.

Так, торік вологе літо й осінь, коли зерно кукурудзи збирали навесні цього року, створили ідеальні умови для розвитку грибів роду Fusarium. Це стало причиною забруднення зерна мікотоксинами, зокрема трихотеценами: дезоксиніваленолом (ДОН), токсином Т-2 тощо.

На цьому наголосила Оксана Брезвин, професорка ДНДКІ ветеринарних препаратів і кормових добавок, на Міжнародному практичному форумі Poultry Farming..

Гриб Fusarium graminearum широко розповсюджений, колонізує пожнивні рештки, на яких патоген і зимує. В польових умовах пік перенесення аскоспор цього гриба вітром припадає на сезон дощів і на період після них, зазначила вона.

«З усіх зразків кукурудзи, що надходили на дослідження, у 50% рівень засмічення мікотоксинами був до 500 мкг, а в 45% ще вищим, – розповіла Оксана Брезвин. – Максимальне зафіксоване забруднення становило 10000 мкг ДОНу. Якщо не враховувати це екстремальне значення, середня доза – 655 мкг, що надто загрозливо для тварин у виробничих умовах».

Забруднення такого рівня, особливо за наявності інших мікотоксинів, пригнічує імунну систему, знижує показники продуктивності, що призводить до серйозних економічних затрат у птахівництві, бо основа раціону птиці – саме зернова група кормів, підкреслила Оксана Брезвин.