Який може бути сад

0 Comments

Ландшафтний дизайн: робимо «розумні» сади без газонів

Мати ідеальний сад удома чи на дачі – мрія багатьох любителів природи. Такий, щоб повна гармонія, душа відпочивала, а життя одразу налагоджувалось, як поглянеш. І ставок, і млинок, і вишневенький садок, – таким ідеальне середовище свого життя змальовували українці у народних піснях.

У наших традиціях насамперед треба було мати квітник перед порогом, буяння квітів і зелені, у якому потопала хата. І вже потім – садок і город.

Авторка концепції сучасних українських садів, засновниця ландшафтної компанії й дизайнерка із більші як 20-річним стажем Тетяна Чекалюк каже, що споконвічні традиції дещо відкоригувала сучасність. Якщо українець має свій двір, він, на відміну від західноєвропейців, обов’язково хоче окреслити його межі, захистити від сторонніх поглядів, хоче мати свій приватний простір, який відповідає його естетичним запитам. А решту диктують стрімкі кліматичні зміни, які треба враховувати, аби сад був життєздатним, функціональним і не вимагав великих затрат на догляд.

ЯКЩО САД, ТО РОЗУМНИЙ

Який обрати стиль і що наразі актуальне? Саджати чорнобривці з яблунями чи магнолії зі спіреями? Тетяна Чекалюк каже, що, насамперед, сад має бути розумним, тобто продуманим. «Дерева, квіти – все має бути доцільним, відповідати природному середовищу, навколишній ситуації, розмірам ділянки й архітектурі будинку. А головне, потребам родини, яка там живе», – говорить дизайнерка. Поміркувати, наприклад, чи потрібно передбачити стійкий газон для активних дитячих ігор? Чи хочуть господарі вирощувати власні овочі? І навіть, чи немає на подвір’ї протягів, які можуть зашкодити теплолюбним рослинам, пояснює Тетяна.

Варто висаджувати дорослі, сформовані дерева, а не «хвостики», які загинуть під час першого ж спекотного періоду. Нехай це будуть рослини здорові, сильні, готові жити у сучасному середовищі з дуже сильним антропогенним впливом, технічним навантаженням і протистояти негативним кліматичним змінам. Так, за європейськими стандартами у міському середовищі не може бути висаджене дерево, окружність стовбура в якого менша за 20-25 см. У приватній садибі цей досвід варто враховувати – він продиктований вимогами часу, каже дизайнерка.

Важливо, аби рослини були походженням з кліматичної зони, в якій розташована садиба. У трендах садівництва – природність посадок і відхід від штучного поливу. Тож формувати посадки сьогодні намагаються в такий спосіб, щоб рослини обходилися без додаткового зрошення.

Але й екзоти – актуальний тренд, відмовлятися від них садоводи не готові.

Питання у тому, що вважати екзотикою. Декоративні форми, створені зі знайомого усім граба (піраміди, або вистрижені з нього зелені «скульптури») – не екзоти, а садовий ексклюзив. Сформований із сосни, яка у нас є типовою рослиною, садовий бонсай (спеціально формовані дерева) – теж. Тут конфлікту інтересів природи і людини немає.

А ось мода на павловнію не дуже виправдана, вважає Чекалюк. «Це рослина чужа для нашого рослинного світу і клімату. Так, вона за рік «виганяється» на кілька метрів, а потім у наших умовах до пенька обмерзає», – пояснює вона.

У МОДІ ЗДОРОВ’Я ТА ШРАБИ

Купуючи посадковий матеріал, майбутні власники садів часто вагаються, не знаючи, чи виживуть придбані рослини. Експертка радить придивитись, що добре росте навколо вашої ділянки.

«З’ясуйте, що це за рослина, і вводьте у свій сад її декоративні форми. Наприклад, якщо живете неподалік від грабового лісу – сміливо висаджуйте з граба живі огорожі, арки, куліси. Якщо поруч розкішні берези – будь-які різновиди цього дерева добре почуватимуться у вас на подвір’ї», – пояснює дизайнерка. Якщо ділянка розташована на березі річки, то варто подумати про верби, вільхи і клени. Тобто, добре приживуться рослини, яким імпонує перезволоження, а не блакитні ялини, які його не витримують, хворіють і вмирають. «Буде рослина здорова – значить, буде красива», – каже Чекалюк.

Нехтувати трендами, якщо вже плануєте все як слід, не треба. Наразі дизайнери рекомендують висаджування дерев листяних порід, щоб вони забезпечували мінливість під час зміни сезонів, – зеленіли, жовтіли, червоніли, квітували, щоб опадало листя.

«А ще вони забезпечують найбільше виділення кисню і притінення у спеку. У хвойних теж є свої переваги, – статичність, здатність тримати композицію узимку. Тому найкращий результат виникає у їх поєднанні, – розмірковує експертка. – Також дуже поширеним став уведений голландцями тренд застосування шрабів – високих кущів, у яких формують багато очищених стовбурів і шапку зелені зверху». Шраби роблять із чого завгодно: з кленів, магнолій, ірги, навіть із берези, дерену і тюльпанового дерева. Це виглядає красиво, стильно і дуже актуально. Вони невеликі й за рахунок того, що є пишна крона і багато стовбурів, стійких до вітрів, гарно наростають і можуть використовуватися навіть на невеликих ділянках.

ДОДАМО КВІТІВ: ТРОЯНДИ ПОВЕРТАЮТЬСЯ

З декоративних трав варто придивитися до пінісетумів, міскантусів, ковили. Щоправда, не в кожній частині країни це доречно. Так, в умовах центральної України вони декоративні досить короткий період часу. Починають проростати тільки наприкінці травня, а найкращого вигляду (колосіння) набирають аж у серпні. У вересні-жовтні виглядають іще непогано, а ось пізня осінь, зима і майже уся весна за нашої вологості – період не найкращий. Вони намокають і їх доводиться підчищати. Тому висаджувати їх треба фоново, не на передньому плані.

«Знову повертаються кущі троянд у саду. Зараз їх садять частіше – стали доступні нові сорти, стійкі до захворювань троянди сучасної селекції, – розповідає пані Тетяна. – Їх вже не потрібно безкінечно хімічно обробляти, щоб до кінця літа не стояли «лисими» і нещасними». Дуже гарно виглядають в саду троянди-флорібунди, кущові форми – найкращий вибір саме для ландшафту. Вони довго цвітуть, аж до морозів. Головне – не лінуватися зрізати зів’ялі квіти. До речі, дуже актуальним вважається вводити троянди у мікси з недорогими багаторічниками. Бо вони люблять рости так, щоб голівка була на сонці, а коріння – у тіні. Саме таке ідеальне поєднання й рекомендує ландшафтниця. Також вона радить обирати для посадок рослини із закритою кореневою системою (продаються у горщиках в землі), позаяк забезпечити виживання викопаних рослин зможе лише фахівець.

«Невідомо, наскільки добросовісним є їх виробник і продавець. Має значення, коли рослина була викопана, як зберігалася тощо. Восени можна садити рослини й з відкритим коренем (стосується в основному плодової групи), а взагалі – надійніше, коли він закритий», – пояснює фахівчиня.

Не кожен дасть раду декоративним рослинам (крім кущів та декоративно-листяних), що продавалися з відкритою кореневою системою. Хіба що людина фахівець і знає, як забезпечити їх виживання. «А якщо йдеться про хвойні дерева – категорично не рекомендую купувати їх з «голим» коренем. Така рослина на 90% приречена на загибель, бо хвойні не можуть швидко відтворити кореневу систему, яка пошкоджується при викопуванні, – говорить Тетяна. – Або з грудкою землі, або вкорінена у контейнері».

ЗАМІСТЬ ГАЗОНІВ – СУНИЧНІ ГАЛЯВИНИ

Сучасні фахівці рекомендують зменшувати у садах площі газонів. Мовляв, раніше люди не дуже розумілись на тому, який має бути сад. Тому багато років працювала така схема: садили рядок туй, у кращому випадку – садили ще трохи барбарисів і спірей – і вже вважали, що це красиво. Все навколо засівали газоном. А з нього стирчали дерева, «по шию» затягнуті трав’янистим покривом, з порушеним режимом дихання, зволоження і живлення. «Своїм замовникам ми завжди пояснювали, що так робити не можна, і що газонне покриття – це найбільш затратний елемент саду», – розвінчує садовий міф Тетяна.

Якісний газон – це насправді розкіш. Його потрібно постійно косити, підживлювати і підсівати, щоб він мав вигляд, поливати. «Окрім того, українці до своїх газонів ставляться із завищеними вимогами. У Європі, наприклад, власники садів спокійно дивляться на підсихання чи сезонне вигоряння. Ми ж цього не любимо, хочемо ідеального зеленого килимка. А це дуже дорого коштує», – каже Тетяна.

А ще з усіх посадок газонна травичка у дворі продукує найменше кисню. От і виходить, що сьогодні газонне покриття ландшафтники зводять для мінімуму, залишають його хіба що на майданчиках для активного відпочинку чи як декоративний, партерний. Натомість, на решті площ він замінюється стійкими багаторічниками, міксами із декоративних трав.

«Гарно себе зарекомендували вероніки, шавлії й гравілати, дуже гарні різновиди декоративного деревію, манжетки й анемони, багаторічні айстри. Можна використовувати бадани, дзвоники, волошки і каріопсиси, гвоздики і дельфініуми, – перелічує Тетяна. – І дуже часто тепер висаджуємо цілі плантації суниці, адже вона не лише плодоносить, а й створює дуже гарний покрив. Тобто, є дуже багато рослин, які ефект газону можуть відтворити і користь принести».

Попри все, актуальними залишаються мавританські газони.

«Відтворення природного лугу (а це його суть) – річ дуже крута. Це біоценоз зі стійкими травами, квітами, що дуже позитивно впливає на дренаж ґрунту, життя мікроорганізмів, комах і тварин. Це набагато краще, ніж газон, який постійно треба косити – лужок косять раз чи два на сезон, після основної маси квітування», – пояснює нюанси дизайнерка. Хоча його створення – дуже складна справа: дуже рідко навіть у фахівців вдається таким гарним, як на картинці.

НАВІЩО КРОПИТИ І ЖИВИТИ

Садок постійно треба захищати від хвороб та шкідників. Дизайнерка каже, що через зміни клімату застосування таких препаратів уникнути неможливо.

«Підвищення температури дуже серйозно стимулює еволюцію шкідників, які шкодять рослинам. Скажімо короїд, який знищує хвойні, раніше за сезон давав одне покоління, а тепер – кілька. Це стосується й розвитку хвороботворних грибків і вірусів. Тому боротьба з ними має бути дуже скрупульозною, – констатує вона. – Скажімо, як інакше боротися із метеликом вогнівкою, гусінь якої з’їдає самшит за день?» Особливо враховуючи, що більшість сучасних препаратів, зокрема, біологічних, екологічно обґрунтовані й дозволені до використання в розвинутих цивілізованих країнах. Бо не шкодять: бджола запилює після них рослину і не помирає.

Утім, якщо сад правильно закладений, він особливо «хімії» не потребує. Це можливо, коли у ньому немає конфліктів між рослинами і достатньо місця для їхнього розвитку.

А підживлення залежить від густоти посадок. «Їх потребують мікси, в яких одночасно ростуть і дерева, й кущі, і квіти, а поруч – щільний килим газону, – пояснює Чекалюк. – А на додачу ми визбируємо кожен сухий листочок і травинку! В природі все це залишалося б на місці, перегнивало і живило рослини». Тому трохи добрив цій компанії не завадить. До слова, зараз модно залишати опале листя в саду на місці. Тяжіння до псевдо-парадності потроху минає, і «просунуті» люди дуже спокійно ставляться до неідеальності у саду, зауважує Тетяна.

ДОРІЖКИ – З ГРАВІЮ, СТАВОК – З ЦИРКУЛЯЦІЄЮ

Не існує формули ідеального співвідношення зелених і замощених ділянок. Аби його визначити, треба зважати на спосіб життя людини і функціональність території.

«Доріжки мають розташовуватись там, де вони справді потрібні. Бо сад може розцінюватись господарем не як якийсь функціонал, а як картинка для споглядання. І якщо людина більшість часу бачить його з тераси будинку, навіщо їй доріжки?», – розкладає все поличками Тетяна.

Будь-яке мощення не повинно нагріватись, воно має бути зручним, насамперед, широким. Доріжка шириною 60 см – не вихід: по ній мають вільно іти і спілкуватися дві людини. Тобто, закладаємо мінімум 100 см, а в ідеалі – 140-160 см.

Важлива природність матеріалів. Хороша доріжка повинна бути водопроникною, не варто заливати її бетоном. Знову в тренді те, що було сотні років тому, як у старих англійських парках, – доріжки, засипані гравієм, розповідає експертка.

Іноді в саду використовується відсипка з декоративного каміння. Її доцільно використовувати у зонах із легкими й добре дренованими ґрунтами, бідними на глину і чорнозем. Вона дуже спресовує ґрунт, замикає рослини у щільній газовій камері й може бути використана, як окреме ландшафтне рішення. Наприклад, як імітація струмка, чи декор якоїсь площини там, де це потрібно господарю чи дизайнеру. Але не як мульча під деревами, кущами чи квітами.

Якщо площа і гаманець дозволяють, можна доповнити свій «парковий ансамбль» декоративною водоймою. Завдяки їй на ділянці помітно покращиться мікроклімат. Сьогодні надають перевагу озерам з природним балансом регенерації (це коли вода очищується природним шляхом у так званих біоплато). Це велика площа водойми, зазвичай, мілка, де висаджена велика кількість водних рослин і ними циркулює вода.

Наразі існує тенденція до спрощення водойм, щоб вони вимагали якомога менше витрат. Тому все частіше люди замість великої декоративної водойми на середній ділянці обирають басейн для плавання. А сад прикрашають невеликими фонтанчиками чи, скажімо, декоративними поїлками для пташок.

Антоніна Мніх.

Фото з архіву Тетяни Чекалюк

Створення японського саду на вашій ділянці

Сади в японському стилі ґрунтуються на трьох китах. Вони поєднують в собі гармонію каменю та води, які є символом чоловіки та жінки. Кам’яні брили гармонійно вписуються у дизайн, розчиняючись в природі рослин. У такому саду ви відчуєте єдність з собою та природою. У нашій статті ми познайомимо вас ближче з даним стилем саду, розповімо, в яких випадках він може інтерпретуватися, а також про те, які головні елементи в нього повинні бути включені.

Особливості японського саду

Японський сад може оформлятися у чотирьох різновидах, кожен з яких має свої переваги та недоліки та відрізняється від інших.

  • Цубо. Вперше з’явився в часи активного розвитку міських будівель Середньовіччя. Цей вид має на увазі невелику ділянку зі сформованою на ній дизайнерською композицією. Цубо перекладається як невелика площа 3,3 метра квадратних. Сади такого стилю розміщують на маленьких дворових ділянках або ж всередині будинків. Він розбивається таким чином, щоб розбавити міський колорит природою. Рослини, які висаджують на ньому підбирають відповідно до сторін світу. Наприклад, у південній частині садять в основному сукуленти та жаростійкі рослини, а на північній – мохи та папороть. Більшу частину площі декорують каменями. Рослинні насадження займають лише невелику її частину. По центру Цубо розміщують композицію з декількох рослин. Неодмінним атрибутом саду Цубо є ліхтар цукубаі та кам’янисті доріжки тобіісі, які органічно доповнюються невеликою кількістю рослин. Щоб сад виглядав світлішим, на ньому встановлюють лампи, ліхтарі або дзеркала, які висвітлюють стіни та рослини.
  • Сад каміння. Являє собою відкриту територію, на якій знаходяться композиції з каменів при мінімальній кількості рослин. Стиль відрізняється простотою у формуванні та не високою декоративністю. Сад каменів є тлумаченням архаїчного мотиву й зображенням у старих легендах про пошуки місць, безсмертя. Кам’яні сади не являються частим втіленням дизайнерів у нашому регіоні. Проте, грамотно сформований сад, не може не привертати до себе увагу та не дивувати своїх відвідувачів. Територія розбивається на кілька зон, а камені на них розміщуються за певним принципом:
  1. Самотній камінь в центрі ставка є символом вершини гори Хорай;
  2. Поєднання трьох каменів, які містяться в середині водойми або на якійсь височині, символізують гору Сюмі;
  3. В одній із частин саду застосовується спосіб розставляння каменів, який базується на традиціях буддизму. Даний метод має назву «Три коштовності»;
  4. Острів черепахи та журавля – це зона, яка інтерпретує в саду японські народні казки та легенди.

До вибору каменів слід підходити дуже ретельно, оскільки кожен з них при використанні в групі або сольно повинен гармонійно вписуватися у загальну картину саду та окрему композицію. Перевага віддається круглому камінню, що поросло мохом. В Японії воно є символом гармонії та спокою.

Розставляючи камені на свої місця, слід дотримуватися певної схеми. Головне, правильно розмістити великий камінь, який органічно поєднує весь дизайн. Решта предметів доповнюють його, з них створюють маленькі композиції, які є символами гірських ланцюгів або островів. При викладанні каменів слід дотримуватися асиметрії, оскільки японці в розташуванні елементів прагнуть досягти природності. Також не поєднують між собою каміння різного походження та довкілля: морські, річкові або гірські. Для додання валунам стійкості, їх закопують у землю. Для маскування недоліків біля композицій з каменів, їх прикрашають низькорослими чагарниками або трав’янистими рослинами.

  • Сад дерев. Характерною особливістю такого саду є максимальне застосування рослин та природних форм і дотримання сезонів року. Такий вид японського саду є простішим для сприйняття в європейських країнах. Він поєднує у собі водні елементи, безліч рослин та відкритий простір. Загальний ландшафт саду створюється таким чином, щоб досягти чергування періодів цвітіння рослин в залежності від пори року. У північних, північно-західних місцях ділянки висаджують вічнозелені або тіньовитривалі листяні дерева. Композицію з дерев доповнюють формованими кущами кизильнику, самшиту або рододендрона. Вони також є маскуванням для сміттєвих баків, стін споруд або компостних ям. Чимале значення в японському саду дерев мають такі предмети як: огорожі, ворота, мости або ліхтарі. Саму внутрішню огорожу виготовляють з легких матеріалів типу паркану, плетених гілок або бамбука. А зовнішню огорожу роблять ґрунтовною. Вона може бути кам’яною з декором із черепиці.
  • Чайний сад. Відрізняється поєднанням зелених посадок з різним пейзажем, а також наявністю павільйону-вабі, який призначений для проведення чайних церемоній – тяною. Головним завданням такого саду є створення атмосфери умиротворення, в якій можна розслабитися та насолодитися життям. Він формується на невеликих територіях та являють собою копію частини місцевості, в якій жили східні мудреці. Тясицу – хатину, в якій проводять чайну церемонію, розміщують у дальньому кутку саду. Вона являє собою простенький будиночок аскетичного вигляду. Зовнішнє та внутрішнє оздоблення тясицу дуже коротке. Японці вважають, що саме лаконічністю в матеріальному житті домагається справжня гармонія з Всесвітом та спрощується налаштування на споглядання.

Сад уособлює собою місце, в якому поєднується фізичний та духовний світ. Весь дизайн ділянки формується таким чином, щоб він виглядав максимально природним без надмірностей. Всі елементи всередині саду розміщують у хаотичній послідовності, створюючи вигляд природності. Для цього використовують ліхтарі та декоративні садові світильники. У японському саду такого виду встановлюють тільки один кам’яний ліхтар, вибираючи для нього таке місце, з якого він може висвітлювати весь сад.

Використовується слабке освітлення, яке лише злегка освітлює шлях.

Ще одним поширеним елементом японського саду вважаються мости, які служать не стільки для ходьби, як для прикраси ландшафту. Дуже красивим мостом вважається яцухасі, який складається з широких дощок і каменів та містить вісім елементів. Деталі моста викладають зигзагоподібно, що надає деякої складності при ходінні по ньому. Однак яцухасі дуже гармонійно вписуються в загальну картину саду, і їх досить часто встановлюють над газоном, штучними ставками або западинами в землі.

При створенні японського саду слід враховувати характер мешканців цієї країни та доповнити його рисами характеру господаря саду. Органічність створюється при поєднанні світла, каменів, рослин та води. Такий ландшафт є простим й складним одночасно, має свою виняткову філософію та допомагає своєму господареві отримати внутрішню гармонію і душевний спокій. Головне при формуванні саду – дотримуватися почуття міри та втілювати в життя свої особисті ідеї та фантазії. Кожен елемент саду має певний сенс. Використовуючи камінь, рослини та декоративні предмети, увага звертається не так на зовнішні їх якості, як на внутрішній зміст.

Японський сад можна сформувати на території будь-якого розміру, проте найкращим розміром вважається територія від 1 до 8 соток. Рівність рельєфу так само не грає особливої ​​ролі.

Японія більшою мірою носить характер загадковості та духовності. Вона багатогранна та ексклюзивна. З деяких пір на нашій території все більшої популярності набирають японські сади, в яких намагаються досягти повторення колоритності японських гірських пейзажів та місць, в яких відпочивали філософи та мислителі. Такий сад відрізняється лаконічністю та практичністю, не вимагає особливого догляду та досить цілюще впливає на свого господаря.

Головні елементи та нюанси при оформленні японського саду

Головними елементами при виконанні саду у японському стилі є рослини, вода та каміння. Важливо використовувати елементи, які поширені на території, де знаходиться сад. При формуванні саду дотримуються асиметрії, вона стосується розміру текстури, кольору предметів. Слід уникати повторень.

  • Поширеним елементом в саду є сухий струмок та водні об’єкти, такі як фонтан, ставок, струмок або кам’яна чаша з водою.
  • Садові доріжки роблять з великих кам’яних плит, простір між якими наповнюється гравієм. У саду не повинно бути багато предметів, проте вони повинні формувати окремі композиції, які носять загальну тенденцію на загальному тлі ландшафту.
  • При виборі кольору перевага віддається м’яким півтонам та застосуванню різних відтінків одного кольору. Найчастіше це сірий, білий, зелений або коричневий колір.
  • Невіддільними елементами в японському саду є містки. Їх встановлюють над сухими або водними струмками. Вони можуть мати вигнутий або прямий вид, бути з поручнями або без. У якості містка можуть бути кілька великих каменів, які розміщені в воді або поверх гравію.
  • У зоні відпочинку розташовують лавки, які роблять з каменю або дерева. Вони можуть мати просту форму, наприклад: дошка покладена на два камені або велика кам’яна брила прямокутної форми.

Також сад декорують кам’яними ліхтарями, садовими ширмами, різноманітними альтанками та городом невеликого розміру. Популярним матеріалом в оформленні саду вважається бамбук.

Рослини

У саду такого стилю рослин можна побачити не дуже багато. З вічнозелених дерев перевагу віддають хвойним : сосні, ялині, ялівцю, туї. З листопадних: вишні, яблуні, клену, кипарису, зливі.

Вибираючи чагарники, зверніть увагу на чорну вільху, яка має велику схожість з бамбуком, на японську спірею, рододендрон японський чи канадський або Смирнова, японську айву, аронію чорноплідну, форзицію, дівочий виноград.

Окремими посадками висаджують однорічні та багаторічні квіти та трави такі як: папороть, всі сорти хости, ревінь, Бруннер, Роджерс, астильбу, злакові трави, лілійник, іриси, комірник, півонії, гірські клематиси, хризантеми, язичник, тюльпани, нарциси, крокуси, конвалії, проліски, черемшу та інші.

Деякі поради при оформленні японського саду

  1. Уникайте використання у саду великої кількості елементів. Це створює відчуття неохайності та перевантажує сад.
  2. Якщо ви хочете зробити лавку з одного цільного каменю, зверху на нього слід встановити дерев’яні накладки.
  3. При формуванні водойми потрібно обмежитись глибиною до півтора метра.
  4. Не використовуйте в саду пластикові японські ліхтарі. З огляду на те, що кам’яні ліхтарі досить дорогі, їх альтернативою можуть стати мобільні керамічні ліхтарі, які прибираються на зиму в приміщення.
  5. Не ставте в саду такого стилю альтанки у вигляді шатра.

Активно використовуйте бамбук. Їм можна прикрасити фонтани та паркан, а також виготовити садову фігуру або просто зв’язати кілька стовбурів та встановити на окремій ділянці.