Скільки разів ходив старий до моря з наказами та проханнями старої
КАЗКА ПРО РИБАЛКУ ТА РИБКУ – ОЛЕКСАНДР ПУШКІН – КАЗКИ НАРОДІВ СВІТУ
Олександр Пушкін написав «Казку про рибалку та рибку» в Болдіно 1833 р. на підставі розповідей Орини Родіонівни, які ретельно записував. У російському фольклорі широко побутує казка «Жадібна баба». Однак разом з тим поштовхом для написання «Казки про рибалку та рибку» стало також знайомство поета зі збіркою «Казки для дітей і родини» братів Я. і В. Ґрімм, де було вміщено казку «Про рибалку та його дружину» (нім. «Vom Fischer und seiner Frau»). У німецькій казці з’являється риба-камбала, яка насправді є зачарованою
Н. Ращектаєв. Ілюстрація до «Казки про рибалку та рибку». 1957 р.
королівною. Вона виконує всі бажаніш, які передає бідний рибалка від своєї дружини (нова хата, кам’яний палац, жінка стає королевою, потім імператрицею і Римським Папою — це найвища посада в католицькій церкві). Проте останнє бажання (жінка захотіла стати Богом) риба-камбала не виконала й повернула рибалку та його дружину до їхнього первісного стану, коли вони були бідними. Отже, історія про надмірну жадібність є поширеною темою народних казок різних народів світу.
Робота з текстом
1. Скільки разів ходив старий рибалка до моря?
2. Скільки бажань виконала золота рибка?
3. Як ви думаєте, з якими відчуттями звертався старий до рибки (сором, провина, повага, переляк та ін.)?
4. Чому старий нічого не попросив для себе в золотої рибки?
5. Кому ви співчували, читаючи казку? Чому? У який момент казки це відчуття було найсильнішим?
6. Про які риси характеру людей ідеться в казці?
7. Кому співчуває автор твору й кого засуджує? Як ви про це здогадалися? Знайдіть відповідні цитати.
8. Як змінюється образ старої баби?
9. Чому в кінці казки вона залишилася з розколотими ночвами?
1. Порівняйте, як звертаються герої казки один до одного: старий до рибки, рибка до рибалки, стара баба до свого чоловіка.
2. Визначте подібність і відмінність «Казки про рибалку та рибку» з народною казкою.
3. Які бажання старої баби збігаються в збірці братів Я. і В. Ґрімм і в казці О. Пушкіна? А в чому воли відрізняються?
Знайдіть і виразно прочитайте описи моря в «Казці про рибалку та рибку». Зверніть увагу на постійні зміни кольору та стану моря від синього й спокійного до чорного й буремного. Як ви думаєте, чому змінюється морс? Що підкреслюють ці зміни?
Поясніть зміст прислів’я Не у свої сани не сідай. Поміркуйте, кого з героїв казки воно стосується. Доберіть інші прислів’я до вчинків персонажів і подій казки.
Віртуальна читальня Зарубіжної літератури для студентів, вчителів, учнів та батьків.
Наш сайт не претендує на авторство розміщених матеріалів. Ми тільки конвертуємо у зручний формат матеріали з мережі Інтернет які знаходяться у відкритому доступі та надіслані нашими відвідувачами.
Якщо ви являєтесь володарем авторського права на будь-який розміщений у нас матеріал і маєте намір видалити його зверніться для узгодження до адміністратора сайту.
Дозволяється копіювати матеріали з обов’язковим гіпертекстовим посиланням на сайт, будьте вдячними ми приклали багато зусиль щоб привести інформацію у зручний вигляд.
КАЗКА ПРО РИБАКА ТА РИБКУ – ОЛЕКСАНДР ПУШКІН – КАЗКИ ЗАРУБІЖНИХ ПИСЬМЕННИКІВ – З ЛІТЕРАТУРНОЇ СКАРБНИЦІ
Поезія Олександра Сергійовича Пушкіна стала гордістю й окрасою російської літератури. Серед численних шанувальників таланту митця чимало й дітей. Адже він — автор чудових віршованих казок, пройнятих любов’ю до усної народної творчості. Відчуття краси й сили народного слова Пушкіну прищепила няня, з якою в нього склалися теплі, дружні стосунки. Орина Родіонівна знала безліч російських прислів’їв і приказок, пісень і казок. Цими скарбами вона щедро ділилася зі своїм вихованцем.
КАЗКА ПРО РИБАКА ТА РИБКУ
Жив старий із своєю старою
Біля самого синього моря.
Жили вони в ветхій землянці
Рівно тридцять літ і три роки.
Дід ловив неводом рибу,
А баба куделила пряжу.
Якось в море закинув він невід, —
Прийшов невід з самим баговинням.
Він удруге закинув невід, —
Прийшов невід з травою морською.
Як утретє закинув він невід, —
Витяг невід однісіньку рибку,
Золотую рибку, не просту.
Почала тая рибка благати,
Людським голосом промовляти:
„Відпусти мене, діду, до моря,
Дорогий дам за себе я відкуп:
Відкуплюся, чим тільки ти схочеш!“
Здивувався старий, налякався:
Він рибалив тридцять літ і три роки
Та не чув він, щоб риба говорила.
Відпустив він рибку золотую
Ще й сказав їй привітливе слово:
„Бог з тобою, рибко золотая!
Мені твого відкупу не треба,
Іди собі, рибко, в синє море,
Гуляй там собі на просторі!“
Повернувся дід до старої,
Розповів їй про диво велике:
„Я піймав був сьогодні рибинку,
Золоту рибинку, не просту,
По-нашому рибка говорила,
В синє море додому просилась.
Дорогою ціною відкуплялась,
Відкуплялась, чим тільки я схочу.
Не посмів я взять відкуп з рибки,
Відпустив її так в синє море“.
Почала баба лаяти діда:
„Ой, дурило ж ти, недотепа!
Не зумів взяти відкупу з рибки!
Було взяти від неї хоч ночви1,
Адже наші, бач, зовсім побиті!“
От пішов дід до синього моря,
Бачить: море злегенька заграло.
Став він кликати рибку золотую.
Припливла з моря рибка, спитала:
„Чого тобі треба, дідусю?“
Тут старий уклонився та й каже:
Бач, стара моя все докоряє,
1 Ночви — довгаста посудина для прання білизни, купання, виготовлення тіста.
Не дає мені, старому, спокою:
Їй потрібні новісінькі ночви,
Бо наші, бач, зовсім побиті!“
Відказала рибка золотая:
„Не журися, іди собі з Богом,
Будуть вам новісінькі ночви“.
Повернувся старий до старої, —
А у баби новісінькі ночви!
Та ще дужче стара докоряє:
„Ой, дурило ж ти, недотепа!
Випросив, телепню, ночви!
А яка ж із ночов отих користь?!
Повертайся, дурню, до рибки,
Уклонися їй, випроси хату!“
От пішов дід до синього моря, —
Скаламутилось синєє море.
Став він кликати рибку золотую.
Припливла до нього рибка, спитала:
„Чого тобі треба, дідусю?“
Тут старий уклонився та й каже:
Іще дужче стара мене лає,
Не дає мені, старому, спокою:
Хату просить баба сварлива!“
Відказала рибка золотая:
„Не журися, іди собі з Богом.
Нехай так уже: буде вам хата!“
Пішов дід до своєї землянки,
А землянки нема вже й сліду!
Перед ним стоїть хата з світлицею1,
З димарем мурованим, білим,
Ще й дубові, тесові ворота.
А стара сидить під віконцем
1 Світлиця — світла парадна кімната.
Та чимдуж чоловіка картає:
„Ой, дурило ж ти, недотепа!
Випросив, телепню, хату!
Повертайся, вклонися рибці:
Вже не хочу я бути селянкою,
Хочу буть стовбовою дворянкою!“
Знов пішов дід до синього моря, —
Неспокійне синєє море!
Золоту став він кликати рибку.
Припливла з моря рибка, спитала:
„Чого тобі треба, дідусю?“
Уклонився він рибці та й каже:
Бач, стара моя зовсім здуріла,
Не дає мені, старому, спокою:
Вже не хоче буть вона селянкою,
Хоче буть стовбовою дворянкою“.
Відказала рибка золотая:
„Не журися, іди собі з Богом!“
Повернувся старий до старої,
Що ж він бачить? — Високі хороми,
А на ґанку стоїть його баба,
В соболевій вона тілогрійці,
Грезетова на маківці кичка1,
Ще й перлове намисто на шиї,
На руках самоцвітні каблучки,
На ногах — чобітки червоні.
Перед нею дбайливі слуги,
Вона б’є їх, за чуба тягає.
Каже дід до своєї старої:
„Здрастуй, пані-добродійко дворянко!
Чи теперечки ти вдовольнилась?“
1 Грезетова кичка — давній головний убір заміжньої жінки з тканини із візерунком того самого кольору.
А стара на старого як гримне
Та на стайню до коней послала.
От і тиждень, і другий минає,
Іще дужче тут баба здуріла,
Знов до рибки старого посилає.
„Повертайся, вклонися рибці:
Вже не хочу я бути дворянкою,
Хочу вільною бути царицею!“
Дід злякався, почав благати:
„Що ти, бабо, чи ти сказилась?
Ні ступити, ні мовить не вмієш,
То й смішитимеш ціле царство!“
Розгнівалась баба ще дужче,
Як ударить діда в обличчя.
„Як ти смів сперечатись зі мною,
Зі мною, дворянкою стовбовою?!
Йди до моря, кажу тобі честю,
А не схочеш — неволею підеш!“
Почвалав старенький до моря, —
Почорніло синєє море.
Золоту став він кликати рибку.
Припливла до нього рибка, спитала:
„Чого тобі треба, дідусю?“
Уклонився старий та й каже:
Знову моя баба вередує:
Вже не хоче бути дворянкою,
Хоче бути вільною царицею!“
Відказала рибка золотая:
„Не журися, іди собі з Богом.
Добре, буде царицею баба!“
До старої дідусь повернувся,
Бачить: царський палац препишний,
У палаці стару свою бачить, —
За столом сидить вона — цариця,
Служать їй бояри та дворяни,
Наливають їй вина заморські,
А на закуску — медяники солодкі.
Навкруги стоїть грізна сторожа,
За плечима — списи та сокири.
Як побачив дідусь, налякався,
В ноги він старій уклонився,
Мовив: „Здрастуй, грізна царице!
Чи ж теперечки ти вдовольнилась?“
І не глянула баба на нього,
Тільки гнати з очей його звеліла.
Тут підбігли пани та бояри,
Старого у шию заштовхали.
А на дверях сторожа надбігла
Та сокирами ледь не зарубала.
Ще й народ глузував із нього:
„Так і треба тобі, старий нечемо!
Це тобі, нечемо, наука,
Щоб не ліз не в свої сани!“
Ось і тиждень, і другий минає, —
Іще дужче баба здуріла,
Царедворців по діда посилає.
Розшукали старого, приводять.
Чоловікові й каже баба:
„Повертайся, вклонися рибці, —
Вже не хочу я бути царицею,
Хочу бути морською володаркою,
Хочу жити в окіяні-морі,
Щоб служила мені рибка золотая
І в мене була на побігеньках“.
Не насмілився дід сперечатись,
Не наважився всупереч казати.
От іде він до синього моря,
Бачить — море сердито бушує,
Надимає розгнівані хвилі,
Ходять хвилі, і стогнуть, і виють.
Став він кликати рибку золотую.
Припливла з моря рибка, спитала:
„Чого тобі треба, дідусю?“
Уклонився старий та й каже:
Що робити з клятою бабою?
Вже не хоче вона буть царицею,
Хоче буть володаркою морською,
Щоб їй жити в окіяні-морі,
І щоб ти сама їй служила
І в неї була на побігеньках!“
Не сказала нічого рибка,
Лиш хвостом по воді майнула
І сховалась в глибокому морі.
Довго ждав старий біля моря,
Не діждався, пішов він додому.
Глянув — аж перед ним землянка,
На порозі сидить його баба,
Перед нею — розколоті ночви.
Переклад Наталі Забіли
✵ Назви головних героїв прочитаної казки. Розкажи про них, використовуючи слова добрий, терплячий, ввічливий; лиха, сварлива, ненаситна.
✵ Скільки разів старий звертався до рибки з проханнями? Які слова допомагають уявити море кожного разу, коли це відбувалося? Чому змінювався стан моря?
✵ Поділи казку на частини й придумай для них назви. Усно опиши малюнки, які б передавали зміст кожної частини. Які слова з казки допомогли тобі створити уявні малюнки?
Віртуальна читальня Української літератури для студентів, вчителів, учнів та батьків.
Наш сайт не претендує на авторство розміщених матеріалів. Ми тільки конвертуємо у зручний формат матеріали з мережі Інтернет які знаходяться у відкритому доступі та надіслані нашими відвідувачами.
Якщо ви являєтесь володарем авторського права на будь-який розміщений у нас матеріал і маєте намір видалити його зверніться для узгодження до адміністратора сайту.
Дозволяється копіювати матеріали з обов’язковим гіпертекстовим посиланням на сайт, будьте вдячними ми приклали багато зусиль щоб привести інформацію у зручний вигляд.
© 2007-2024 Всі права на дизайн сайту належать С.Є.А.