Дитячий будинок сімейного типу: як він функціонує та хто може його створити

Продовжуючи серію публікацій про різні форми влаштування дітей, які опинилися без батьківського піклування, у цьому матеріалі Таліна Кравцова, адвокатка та партнерка практики сімейного права ЮФ «Астерс», розповіла про діяльність дитячих будинків сімейного типу.

За даними моніторингу, проведеного ЮНІСЕФ у липні 2022 року, на початку війни в Україні було 67 тисяч дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування. Серед них 9 тисяч дітей виховувались у дитячих будинках сімейного типу (далі — Дитячий будинок). У лютому 2022 року в Україні діяло 1340 Дитячих будинків. У зв’язку з початком військової агресії Росії та загрозою щодо безпеки дітей, що зростає, 100 Дитячих будинків було переміщено в межах України, а 435 — евакуйовано за кордон. Таким чином, в Україні продовжує функціонувати значна кількість Дитячих будинків.

Дитячий будинок створюється за зверненням подружжя або окремої особи (яка не в шлюбі), які бажають взяти на виховання не менш як 5 дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування. Метою створення Дитячого будинку є забезпечення належних умов для виховання в сімейному оточенні.

Рішення про створення Дитячого будинку приймається органами місцевої влади на підставі заяви осіб або особи, які ініціюють його створення. При прийнятті рішення беруться до уваги результати спеціального навчання майбутніх батьків-вихователів, подання відповідного центру соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді і висновку служби у справах дітей про наявність житлово-побутових умов для створення Дитячого будинку. Якщо у сім’ї немає житла, що відповідає вимогам, сім’я може бути забезпечена таким житлом коштом держави.

Після прийняття рішення про створення Дитячого будинку між батьками-вихователями та органом, який прийняв рішення про його створення, укладається договір про організацію діяльності Дитячого будинку. При цьому діє загальне правило, що кількість дітей у Дитячому будинку не може перевищувати 10 осіб, враховуючи рідних дітей батьків-вихователів.

Важливо, що батькам-вихователям Дитячого будинку виплачується грошове забезпечення з державного бюджету. За вихованцями зберігаються пільги та державні гарантії, встановлені законодавством для дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування, зокрема, виплачується державна соціальна допомога. Місцеві органи влади мають щороку забезпечувати оздоровлення та відпочинок вихованців, а також і рідних дітей батьків-вихователів.

Батьки-вихователі вважаються законними представниками вихованців без оформлення спеціальних на те повноважень. Вони зобов’язані також сприяти забезпеченню пріоритетного права своїх вихованців на усиновлення. Створення батьками-вихователями перешкод у забезпеченні такого права є підставою для перегляду рішення про подальше функціонування Дитячого будинку.

Крім того, вихованці мають право підтримувати особисті контакти з біологічними батьками та іншими родичами, якщо це не суперечить їхнім інтересам. Форму спілкування дітей з батьками та іншими родичами визначає орган опіки та піклування за погодженням з батьками-вихователями та за участю соціального працівника, який здійснює соціальне супроводження відповідної сім`ї.

Вихованці проживають і виховуються у сім`ї батьків-вихователів до досягнення повноліття (18 років), а в разі продовження ними навчання у закладах загальної середньої, професійно-технічної або вищої освіти — до закінчення навчального закладу.

Під час дії на території України воєнного стану, до Дитячого будинку можуть влаштовувати дітей, які залишилися без батьківського піклування, на умовах тимчасового влаштування, однак, в межах передбаченої граничної чисельності дітей — до 10 осіб в одній сім`ї.

Отже, Дитячий будинок, як одна із форм виховання дітей, відіграє важливу роль у захисті їх прав та інтересів. Функціонування Дитячих будинків узгоджується з загальною державною стратегією захисту дітей та сприяє формуванню сімейних цінностей у дітей, що залишились без батьківського піклування. В умовах воєнного стану, постійних стресів та складнощів, кожна дитина потребує турботи близьких людей. Батьки-вихователі можуть стати для дитини такими людьми і надати їй батьківське тепло, увагу і турботу.

Дитячі будинки сімейного типу: актуальні запитання та відповіді

Дитячий будинок сімейного типу здатен забезпечити комплексність виховного впливу на формування особистості дитини-сироти чи дитини, позбавленої батьківського піклування. Тут вона набуває навичок та вмінь міжособистісних стосунків, засвоює позитивні зразки поведінки дорослих, розвиває прагнення до самовдосконалення. У місті Хмельницькому функціонує дитячий будинок сімейного типу Венгловської Олени Йосипівни, яка виховує 10 дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування.

Матері-вихователю надається всебічна допомога, здійснюється контроль за призначенням та виплатою матеріального забезпечення, надавалась матеріальна допомога вихованцям від міської влади до різноманітних свят.

Дитячий будинок сімейного типу — це окрема сім’я, що створюється за бажанням подружжя або окремої особи, яка не перебуває у шлюбі, які беруть на виховання та спільне проживання не менш як 5 дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування.

Загальна кількість дітей у дитячому будинку сімейного типу не повинна перевищувати 10 осіб, враховуючи рідних дітей. Порядок створення дитячих будинків сімейного типу та влаштування в них дітей регулюється Постановою Кабінету Міністрів України № 564 від 26 квітня 2002 року «Про затвердження Положення про дитячий будинок сімейного типу».

Яким чином створюються дитячі будинки сімейного типу?

Рішення про створення дитячого будинку сімейного типу приймається місцевими держадміністраціями, виконавчими комітетами міських рад на підставі заяви осіб або особи, які виявили бажання створити такий будинок, з урахуванням результатів навчання, подання відповідного центру соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді і висновку служби у справах дітей про наявність умов для його створення.

Які діти можуть бути влаштовані до дитячого будинку сімейного типу?

До дитячого будинку сімейного типу влаштовуються діти, які мають визначений статус дитини-сироти або дитини, позбавленої батьківського піклування. В першу чергу до дитячого будинку сімейного типу влаштовуються діти, які перебувають між собою у родинних стосунках, за винятком випадків, коли за медичними показаннями або з інших причин вони не можуть виховуватися разом.
Дитячий будинок сімейного типу комплектується дітьми протягом дванадцяти місяців з дня створення. Контроль за його комплектуванням здійснює місцева служба у справах дітей.

Хто може бути батьками-вихователями?

Батьками-вихователями можуть бути повнолітні та працездатні особи. Особи, які виявили бажання стати батьками-вихователями, в обов’язковому порядку мають пройти навчання, організоване центром соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді із залученням спеціалістів з питань психології, педагогіки, медицини тощо, за спеціальною програмою.

Слід враховувати, що коли хоча б один із кандидатів у батьки-вихователі не пройшов курс підготовки, визнаний в установленому порядку недієздатною або обмежено дієздатним, позбавлений батьківських прав, то отриминня дозволу на створення дитячого будинку сімейного типу неможливе.

Чи є обмеження для кандидатів у батьки-вихователі?

Не можуть бути прийомними батьками особи, які були засуджені за злочини проти життя і здоров’я, волі, честі та гідності, статевої свободи та статевої недоторканості особи, проти громадської безпеки, громадського порядку та моральності, у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів, а також за інші кримінальні правопорушення.

Влаштування дітей у дитячий будинок сімейного типу проводиться з урахуванням віку батьків-вихователів та дітей, щоб на час досягнення обома батьками-вихователями пенсійного віку всі вихованці досягли віку вибуття з дитячого будинку сімейного типу (18 років).

Влаштування дітей у дитячий будинок сімейного типу розраховано таким чином, щоб до досягнення батьками пенсійного віку дитина могла стати повнолітньою. У разі досягнення пенсійного віку одним з батьків час перебування дітей визначається за віком молодшого з батьків. Також на заваді створенню дитячого будинку сімейного типу можуть стати вади фізичного чи психічного здоров’я потенційних батьків-вихователів.

Чи втрачає дитина, яка виховується в дитячому будинку сімейного типу, статус дитини-сироти або дитини, позбавленої батьківського піклування?

За вихованцями дитячих будинків сімейного типу зберігаються пільги та державні гарантії, встановлені законодавством для дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування.

Як і ким забезпечується функціонування дитячого будинку сімейного типу?

Різні питання матеріального та фінансового забезпечення дитячого будинку сімейного типу вирішуються органом, який прийняв рішення про його створення. Орган, що ухвалив рішення про створення дитячого будинку сімейного типу, позачергово надає батькам-вихователям індивідуальний житловий будинок або багатокімнатну квартиру, у разі наявності.

Надане в користування житлове приміщення повинне бути обладнане необхідними меблями, побутовою технікою та іншими предметами тривалого вжитку, перелік яких визначається органом, який прийняв рішення про створення дитячого будинку сімейного типу.

Дитячому будинку сімейного типу може надаватися у користування земельна ділянка для ведення садівництва та городництва поблизу, де розташований будинок, а також транспортний засіб.

За рахунок яких коштів утримуються вихованці дитячого будинку сімейного типу?

Фінансування дитячого будинку сімейного типу відбувається з державного бюджету. Розмір державної соціальної допомоги на дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, становить два прожиткових мінімуми для дітей відповідного віку.

За вихованцями зберігаються раніше призначені аліменти, пенсія, інші види державної допомоги. У разі, коли дитині виплачується пенсія, аліменти, стипендія, інші державні допомоги, розмір допомоги визначається як різниця між двома прожитковими мінімумами та розміром інших виплат.

Суми коштів, що належать вихованцям як пенсія, аліменти чи інші види державної допомоги, переходять у розпорядження батьків-вихователів і витрачаються на утримання вихованців.
Чи зберігаються виплати, якщо дитина досягла 18 років?

Діти-вихованці перебувають у дитячому будинку сімейного типу до досягнення ними повноліття (18 років), а в разі продовження навчання – до 23 років або до закінчення ними відповідного навчального закладу. Виплата державної соціальної допомоги здійснюється впродовж всього періоду проживання дитини в дитячому будинку сімейного типу.

Яке грошове і матеріальне забезпечення отримують батьки-вихователі?

Законодавством передбачено відрахування страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування за непрацюючих батьків-вихователів на суми їх грошового забезпечення. Батькам-вихователям дитячих будинків сімейного типу виплачується грошове забезпечення, яке визначено у розмірі 35% від соціальної допомоги на кожну дитину-вихованця, але не більше п’яти прожиткових мінімумів для працездатної особи.

При цьому грошове забезпечення може отримувати один із батьків-вихователів або за їх спільною згодою сума грошового забезпечення розподіляється між ними рівними частинами. У разі затвердження нового рівня прожиткового мінімуму розмір соціальної допомоги та грошового забезпечення перераховується без додаткового звернення батьків-вихователів.

Заощаджені протягом року бюджетні кошти вилученню не підлягають і використовуються батьками-вихователями для задоволення потреб вихованців у наступному році.

Хто здійснює контроль за умовами проживання вихованців?

Контроль за умовами проживання вихованців здійснюють органи опіки та піклування і служби у справах дітей місцевих держадміністрацій, виконавчих комітетів міських рад.

Раз на рік служба у справах дітей за місцем знаходження дитячого будинку сімейного типу готує звіт про стан виховання, утримання і розвитку дітей в дитячому будинку сімейного типу на основі інформації, що надається соціальним працівником, який здійснює соціальне супроводження родини, вихователем дошкільного навчального закладу або класним керівником загальноосвітнього навчального закладу, де навчається дитина, дільничним лікарем-педіатром і дільничним інспектором місцевого відділку міліції.

Батьки-вихователі обов’язково ознайомлюються зі складеним звітом, який затверджується начальником служби у справах дітей.