Яка партія має більшість у Державній Думі з виборів у 2011 році

0 Comments

Вибори в Росії. Що потрібно знати і як вони вплинуть на Україну

Голосування триватиме три дні – з п’ятниці по неділю. Формально – через коронавірусні обмеження, щоб не створювати тисняви на виборчих дільницях. Скептики підозрюють, що справжні мотиви влади дещо інші.

ВВС розбиралася, чим цікава саме ця виборча кампанія, хто має шанси перемогти і до чого тут Україна.

Транзитна Дума?

З одного боку, об’єктивно кажучи, Державна дума не є центральним елементом у російській системі органів влади. Так, минулого року до конституції Росії внесли поправки, які дещо посилили її роль, – наприклад, відтепер парламент отримав право затверджувати кандидатуру прем’єра, віцепрем’єрів та федеральних міністрів.

Однак Дума і далі сприймається багатьма росіянами як “шалений принтер”, який покірно затверджує будь-які законодавчі ініціативи, які виходять з адміністрації президента. Її діяльність схвалює лише близько третини росіян (опитування Левада-центру, серпень 2021 року) – це помітно менше, ніж показники уряду і тим більше президента Путіна.

Ця стаття містить контент, наданий Google YouTube. Ми питаємо про ваш дозвіл перед завантаженням, тому що сайт може використовувати файли cookie та інші технології. Ви можете ознайомитися з політикою щодо файлів cookie Google YouTube i політикою конфіденційності, перш ніж надати дозвіл. Щоб переглянути цей контент, виберіть “Прийняти та продовжити”.

Прийняти та продовжити

Кінець YouTube допису, 1

У той же час, популярним серед російських спостерігачів є підхід до нинішніх виборів до Думи не до як самостійної події, а як до частини ширшого процесу, апофеоз якого настане у 2024 році.

Саме тоді закінчиться черговий президентський термін Володимира Путіна. А щодо майбутнього російського лідера, схоже, сьогодні не визначилися навіть у самому Кремлі. Звичайно, після минулорічного “обнулення” президентських термінів він може балотуватися знову. Але не виключений варіант і його відходу від влади.

Власне, для того, аби ймовірний транзит пройшов максимально плавно, російська влада зацікавлена у максимально лояльному парламенті, який за потреби законодавчо закріпив би параметри нової реальності. Зараз правляча партія “Єдина Росія” має у Думі конституційну більшість у дві третини голосів. Ідеальним результатом виборів для Кремля було б збереження такого ж стану справ і в парламенті наступного скликання.

Заборонити і не допустити

Інша річ, що реалізувати ці плани саме зараз російській владі може бути важче, ніж у минулих кампаніях.

Рейтинг “Єдиної Росії” коливається в районі 30% (опитування ФОМ та ВЦИОМ, вересень 2021 року). Чимало росіян не пробачили партії влади голосування за підвищення пенсійного віку.

Кілька місяців тому у Росії пройшла серія протестів проти затримання найвідомішого тамтешнього опозиціонера Олексія Навального. І хоча ті протести, по суті, закінчилися безрезультатно, нинішні вибори можуть стати для противників влади гарною нагодою висловити своє ставлення до правлячої верхівки.

З іншого боку, влада теж не спить. І, наприклад, робить усе, аби до виборчих бюлетенів не потрапили представники опозиції, які могли б скласти конкуренцію її висуванцям. Так, під загрозою кримінального переслідування були змушені залишити Росію – наприклад, колишній депутат Думи Дмитро Гудков чи соратниця Навального Любов Соболь. Проти деяких політиків, які заявляли про намір балотуватися, порушували кримінальні справи.

У травні чинна поки що Держдума ухвалила закон, яким заборонила брати участь у виборах людям, які мали бодай якийсь стосунок до організацій, визнаних екстремістськими. Тобто, наприклад, до Фонду боротьби з корупцією, заснованого Олексієм Навальним. Найцікавіше, що ця заборона поширювалася й на людей, які фінансово підтримували ФБК ще до того, як суд заборонив цю організацію. Так від участі у виборах були відрізані сотні, якщо не тисячі людей, які колись перерахували Навальному бодай кілька рублів.

Автор фото, Reuters

Подейкують, що додатковою причиною для тотальної зачистки політичного поля Росії став несподіваний для Кремля розмах протестів, які торік вибухнули в Білорусі. Мовляв, якщо навіть на політичному попелищі, яке залишив після себе “бацька” Лукашенко, мало не стався Майдан, то треба підстрахуватися і у себе.

Без спостереження

Матиме вплив на результати виборів і формат їхнього проведення. У кількох регіонах Росії – включно з традиційно не надто прихильною до влади Москвою – виборці матимуть змогу голосувати в “електронному форматі”.

Попри те, що Володимир Путін у своєму передвиборчому зверненні заявив, що “сучасні технології гарантують безпеку та надійність електронного голосування”, критики мають до нього чимало зауважень.

Олексій Навальний жорстко критикував її ще після першого використання на позаминулорічних місцевих виборах: його аналіз показав, що на округах, де вона застосовувалася, за представників партії влади віддавалося набагато більше “електронних голосів”, ніж реальних бюлетенів. Зрештою, якби хтось захотів перевірити результати електронного голосування на предмет фальсифікації, то зробити це було б неможливо – тут ані бюлетені не перерахуєш, ані відеозаписи з камер на дільницях не переглянеш, ані навіть явку не проконтролюєш.

Фактом є те, що влада усіляко заохочує виборців голосувати саме у такий спосіб: приміром, серед учасників електронного голосування розігруватимуться автомобілі та квартири. Є повідомлення і про те, що працівників бюджетної сфери у відповідних регіонах змушують до голосування саме в електронному форматі.

Чимало закидів на свою адресу зібрало і рішення влади провести голосування у триденному форматі. Воно, на думку скептиків, повністю позбавляє сенсу “офлайнове” спостереження за виборами: спостерігачі апріорі не зможуть контролювати урни та бюлетені протягом трьох діб, удень і вночі.

Зрештою, з міжнародними спостерігачами на цьогорічних виборах в Росії теж не склалося. За повідомленням Deutsche Welle, Бюро з демократичних інститутів та прав людини ОБСЄ подало заявку на направлення до Росії місії численністю в 500 людей – рівно стільки ж, як на минулих виборах до Думи у 2016 році.

Однак Москва, пославшись на епідемію коронавірусу, зменшила квоту спостерігачів до 50 людей. У цих обставинах ОБСЄ заявила, що такої кількості моніторів буде недостатньо для ефективного спостереження за виборами, і таким чином вперше за останні три десятки років не спостерігатиме за російськими виборами.

Автор фото, Getty Images

Утім, каже глава російського ЦВК Елла Памфілова, знайшлися і міжнародні організації, які з розумінням поставилися до карантинних обмежень: наприклад, Співдружність незалежних держав чи Шанхайська організація співробітництва. Загалом станом на початок цього тижня підтвердили свою участь у виборах 249 міжнародних спостерігачів з 49 країн.

Проте в ухваленій цього тижня резолюції Європарламент заявив, що репресії, що їх застосовує Кремль проти своїх політичних опонентів та зловживання процедурами реєстрації “унеможливлюють розмову про чесні парламентські вибори у вересні 2021 року”.

“ЄС має бути готовим не визнати парламент Росії”, – йдеться у резолюції.

Окремо в цьому документі йдеться про те, що Євросоюз має засудити проведення Росією виборів у “окупованому Криму” та не визнавати їхні результати. Раніше з подібною заявою виступила Верховна Рада.

Хто пройде?

У таких обставинах шанси подолати п’ятивідсотковий виборчий бар’єр мають кілька партій з-поміж 14 учасниць кампанії.

Переможцем виборів напевно стане партія влади “Єдина Росія”, головний актив якої – це підтримка президента Володимира Путіна. На чолі її списку перебувають популярні в Росії члени уряду – міністр оборони Сергій Шойгу та глава МЗС Сергій Лавров. На третьому місці – лікар найвідомішої “коронавірусної” лікарні Росії Денис Проценко, який за лічені дні до з’їзду, на якому його висунули в депутати, заявляв, що нікуди балотуватися не збирається.

Друге місце найпевніше посяде Комуністична партія Російської Федерації на чолі з незмінним лідером Геннадієм Зюгановим.

Після того, як комуністи виступили проти ініційованої владою пенсійної реформи та не підтримали винесені на минулорічний референдум конституційні зміни, вони стали претендувати на звання найопозиційнішої з представлених у російському парламенті фракцій.

Передвиборчі позиції КПРФ дещо підкосило зняття з виборів її кандидата на минулих президентських виборах (там він набрав майже 12% голосів) підприємця Павла Грудініна. Колишня дружина політика повідомила в генпрокуратуру про певні закордонні активи, які той не вніс до декларації. Показники вересневих соцопитувань показували, що комуністи можуть набрати близько 15% голосів виборців.

Автор фото, Getty Images

Російські комуністи претендують на статус головної “опозиційної” сили

Третє місце з результатом у понад 10% прогнозують Ліберально-демократичній партії Росії Володимира Жириновського.

На межі прохідного бар’єра балансує “Справедлива Росія – За правду”, яку утворили, злившись, партія-сателіт влади “Справедлива Росія” Сергія Миронова та “За правду” письменника та учасника воєнних дій на Донбасі на стороні проросійських сепаратистів Захара Прилепіна.

Останні передвиборчі соцопитування показували, що трохи недотягує до виборчого бар’єра партія “Нові люди”, яку очолює власник косметичної компанії Faberlic Олексій Нечаєв. Ця створена минулого року правоцентристська партія заявляє про прагнення захищати інтереси малого бізнесу, однак критики називають її “спойлером”, що фінансується близькими до Кремля бізнесменами.

Чи спрацює УГ?

Вважається, що російська партія влади, яка останнім часом підупала на народній підтримці, планує компенсувати не надто приємні для себе результати пропорційної частини виборів на “мажоритарці”.

Традиційно частина прихильних до “Єдиної Росії” кандидатів йдуть на вибори як безпартійні самовисуванці, однак користуються при цьому неприхованою прихильністю влади. До таких можна віднести колишнього одесита, зірку гри “Що? Де? Коли?” Анатолія Вассермана чи фігуранта бази “Миротворець”, актора Дмитра Певцова.

Прагнення зробити результат “Єдиної Росії” якомога меншим – головна мета проєкта “Розумне голосування” (“Умное голосование” або ж УГ), ініційованого в 2018 році Олексієм Навальним.

Його штаби аналізують списки кандидатів у депутати на кожному окрузі, а тоді, як правило, за кілька днів до виборів, коли зняти кандидата з виборів неможливо за законом, публікують свої прогнози щодо того, хто саме з учасників виборів має найбільші шанси перемогти “єдинороса”. У такому разі виборці, неприхильні до влади, проголосувавши за вказаного штабами Навального кандидата, уникають розпорошення голосів поміж кількома опозиціонерами, які йдуть на вибори по цьому окрузі одночасно.

Автор фото, Getty Images

У віддалених регіонах Росії, таких як Ханти-Мансійський округ, вже відбулося раннє голосування

Технологія УГ була вперше застосована на виборах до Московської міської думи у 2019 році.

Про її ефективність досі точаться суперечки, однак, схоже, російська влада докладає неабияких зусиль для того, аби мінімізувати її вплив на уми виборців. Нещодавно зареєстрована у Дагестані фірма з продажу овечої шерсті, яка зареєструвала словосполучення “Умное голосование” як власний бренд через суд заборонила пошуковим системам Google та “Яндекс” видавати у пошуку посилання на сайт “справжнього” УГ.

Утім, деякі експерти вважають, що активна боротьба влади проти цієї технології лише зіграла опозиціонерам на користь, максимально розповсюдивши інформацію про неї.

Український слід

Ще одна характерна риса цих виборів – те, що в ній досить мало уваги приділяється Україні.

Взагалі нинішня кампанія концентрується радше на соціальних та економічних питаннях, обходячи увагою проблеми зовнішньої політики.

Виборчі програми “Єдиної Росії” та “Нових людей” не містять жодних згадок про Україну – втім, партія влади обіцяє “послідовно відстоювати інтереси російськомовних громадян у інших країнах і наших співвітчизників за кордоном”, що цілком можна вважати “привітом” офіційному Києву.

ЛДПР Жириновського хоче “повернути (слід розуміти, Росії – Ред.) всі колишні території СРСР, тільки через референдуми, мирно, без війн”.

ЛДПР хоче повернути Росії всі колишні території СРСР, але наголошує, що планує це зробити без війн

А КПРФ та “Справедлива Росія – За правду” виступають за визнання Росією самопроголошених “республік” Донбасу.

Це все не означає, що Україну припинили обговорювати на російських політичних ток-шоу, – це не так. Але частота і градус таких дискусій не відрізняються від того, що спостерігалося у міжвиборний період.

Зачіпають Україну російські вибори по-іншому. Цього року тисячі мешканців не контрольованих Києвом частин Донецької та Луганської області, які раніше скористалися можливістю отримати паспорти з двоголовим орлом, зможуть взяти участь у виборах Державної думи.

Для того, аби доправити новоспечених росіян до сусідньої Ростовської області, тамтешня “влада” використає десятки безплатних автобусів.

А поки офіційний Київ висловлює протест з приводу таких дій Росії, чинний депутат Держдуми від “Єдиної Росії” Дмитро Саблін висловлює сподівання на те, що вже на наступній парламентській кампанії в Донецьку та Луганську створять кілька одномандатних округів для виборів депутатів Державної думи.

За участю Іллі Барабанова

Хочете отримувати найважливіші новини в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram або Viber!

У чому різниця виборів до Держдуми 2011-х і 2016 років

Результати виборів до російського парламенту викликають відчуття дежавю. Але спосіб досягнення цих результатів дещо інший

У Державній думі Росії, обраній у неділю, 18 вересня, буде представлено ті самі партійні фракції, що й протягом останніх п’яти років. Законодавча влада в країні продовжує «День бабака». Але є і відмінності. «Єдина Росія», всупереч низці прогнозів, значно посилила свої позиції в новому парламенті. І це не єдиний важливий нюанс.

Явка впала

Станом на ранок понеділка, 19 вересня, з урахуванням 90 відсотків опрацьованих бюлетенів, явка на виборчих дільницях Росії 18 вересня 2016 року становила 47,84%. Це набагато менше, ніж на виборах 2011 року. Тоді офіційна статистика показала більше 60 відсотків явки. Особливо разючий контраст помітний у Москві та Санкт-Петербурзі. У столиці РФ явка порівняно з 2011 роком знизилася – з 50 до 28 відсотків, а в Санкт-Петербурзі – з 55 до 26 відсотків. Примітно, що в 2016 році дані щодо явки збільшувалися зі зростанням кількості оброблених бюлетенів.

Партії ті самі, позиції різні

«Єдина Росія» на чолі з прем’єром Дмитром Медведєвим, Комуністична партія (КПРФ) Геннадія Зюганова, Ліберально-демократична партія (ЛДПР) Володимира Жириновського та «Справедлива Росія» під керівництвом Сергія Миронова, як і 2011 року, подолали п’ятивідсотковий бар’єр для проходження партії до Держдуми.

Але на відміну від 2011 року, «Єдина Росія» сьогодні претендує не лише на парламентську, а й на конституційну більшість. Партія влади отримала більшість депутатських мандатів як за партійними списками, так і в одномандатних округах.

Інші парламентські партії зробили рокіровку: боротьба за друге місце триває між ЛДПР і КПРФ, «Справедлива Росія» помітно відстала. За цю партію, за наявними даними, проголосувало трохи більше шести відсотків виборців. У 2011 році «Справедлива Росія» на хвилі протестного голосування набрала понад 13%.

Більше учасників, більше переможених

У 2016 році на виборах до Держдуми за федеральним списками брали участь 14 партій, які мають представництво в регіональних парламентах. Це вдвічі більше, ніж у 2011 році. Тоді за місця в Держдумі змагалося сім партій, але «Яблуко», «Патріоти Росії» і «Правое дело» до Думи не пройшли. Цього разу перелік «невдах» відповідно став довшим.

Він виглядає таким чином: «Яблуко», «Патріоти Росії», «Родина», «Комуністи Росії», Російська партія пенсіонерів за справедливість, «Зелені», «Громадянська платформа», «Партія росту», «Громадянська сила» і ПАРНАС.

Заповітні три і п’ять відсотків

Ці партії не подолали п’ятивідсотковий бар’єр, який необхідно взяти, щоб отримати мандати у парламенті. На момент публікації статті було незрозуміло, чи буде в опозиційної партії «Яблуко» бодай два відсотки голосів. Утім, щоб претендувати на державне фінансування, яким «Яблуко» користувалося після виборів до Держдуми в 2011 році, необхідно отримати мінімум три відсотки.

Фальсифікацій менше, як і спостерігачів

За даними «Газети.ру», на 0 годин 10 хвилин 5 грудня 2011 року офіційні результати «Єдиної Росії» у Москві майже вдвічі перевищували дані екзит-полів (опитувань виборців на виході з виборчих дільниць): 46,2% проти 27,6%.

Фальсифікації тоді були грубими і кричущими: за численними свідченнями, члени виборчих комісій просто ігнорували бюлетені і вносили в протоколи свої дані. А тодішній голова Центрвиборчкому Володимир Чуров усі повідомлення про порушення називав «нісенітницею».

Цьогоріч опитування приблизно відповідали офіційним даними ЦВК. Хіба що «Єдина Росія» знову «відзначилася». За офіційними даними Всеросійського центру опитування громадської думки (рос. – ВЦИОМ), провладна партія за партійними списками здобула 44% голосів. Натомість за офіційними підрахунками цей результат «Єдина Росія» знову значно перевершила.

Асоціація «Голос», яка веде спостереження за виборами, повідомила про «вкидання» бюлетенів і «каруселі», але далеко не в таких масштабах, як раніше. Утім, спостерігачів «Голосу» у цьому році було вдвічі менше, аніж у 2011-му – лише чотири тисячі по всій Росії. Зате з ними поводилися краще – майже ніде не виганяли з виборчих дільниць, давали можливість вести фото- і відеозйомку. Усі повідомлення про порушення «Голос» відправляє до Центрвиборчкому, там обіцяють розібратися. У 2011-му про це можна було хіба що мріяти.

Одномандатні ілюзії

Здавалося б, інша важлива відмінність нинішніх виборів від попередніх – поява одномандатних округів, переможці в яких отримають половину, тобто 225 місць, у Держдумі. Теоретично це давало виборцям можливість провести до парламенту окремих опозиційних політиків. На практиці ж кандидати від «Єдиної Росії», судячи з усього, можуть святкувати перемогу в більш ніж двохстах округах.