Водоплавні птахи

Водопла́вні птахи́ — позасистематична група птахів, що ведуть водний спосіб життя. До них належать птахи, що вміють триматися на поверхні води, а не лише полюють у водному середовищі. З погляду кладистики водоплавні птахи далеко не завжди є близькими родичами.

Самець і самиця нерозня (Anas strepera) шукають поживу при березі озера Онтаріо, Канада

До водоплавних птахів належать усі або деякі представники таких рядів:

• Гусеподібні (Anseriformes);
• Гагароподібні (Gaviiformes);
• Пірникозоподібні (Podicipitiformes);
• Пеліканоподібні (Pelecaniformes);
• Пінгвіноподібні (Sphenisciformes);
• Деякі Журавлеподібні (Gruiformes), наприклад лиска;
• Деякі Сивкоподібні (Charadriiformes), наприклад плавунці, мартини і крячки.

Хоча ці птахи і не є родичами, але схожий спосіб життя привів у багатьох з них до формування схожих рис завдяки конвергентній еволюції. Перш за все, це шкірна перетинка, натягнута між пальцями або лопаті, як у лиски. Далі — вельми щільне оперення. Оскільки саме лише пір’я не захищає від води, у водоплавних птахів вельми розвинена куприкова залоза. Вона є у більшості птахів і секрет, що виділяється нею, слугує для догляду за пір’ям. Для водоплавних птахів цей орган має особливе значення.

На одному місці можуть триматися різні види водоплавних птахів, не створюючи один одному трофічної конкуренції — кожен вид спеціалізується на своєму кормі. Звідси і різні способи добування їжі. Мартини і крячки, наприклад, хапають рибу прямо з літу, занурюючи у воду тільки дзьоб. Баклани пірнають за рибою, пікіруючи у воду. Ниркові качки теж пірнають, але з поверхні води. Інші види качок, перевернувшись, занурюють у воду верхню частину тіла, в той час як задня лишається «поплавком». Так само роблять і лебеді, довга шия яких дає їм змогу добувати корм з більшої глибини.

Див. також

Посилання

• Водоплаваючі птахи // Словник-довідник з екології : навч.-метод. посіб. / уклад. О. Г. Лановенко, О. О. Остапішина. — Херсон : ПП Вишемирський В. С., 2013. — С. 42.

ОСОБЛИВОСТІ БУДОВИ ТА СПОСОБУ ЖИТТЯ ПТАХІВ

Птахи — високорозвинена група теплокровних хребетних, пристосованих до польоту. Багато рис їхньої будови подібні до рептилій, від яких вони і походять. У птахів, як і у рептилій, шкіра суха (відсутні залози), вкрита роговими (пір’яними) утвореннями, а на цівці і пальцях нижніх кінцівок — роговими лусками. У птахів відбувається періодичне линяння пір’яного покриву. Розмножуються вони за допомогою відкладання яєць.

Однак, попри подібність до рептилій, птахи значно відрізняються від них. У птахів висока і стала температура тіла, оскільки інтенсивніше відбуваються процеси травлення, дихання і кровообігу, та більш довершений механізм терморегуляції (пір’яний покрив).

Птахи здатні пересуватися у повітряному просторі. Однак вони не втратили можливості ходити, бігати, лазити по гілках дерев, плавати, пірнати. Форма лап птахів залежить від способу утримання на стовбурах і гілках дерев та пересування по землі.

Різноманітність лап у птахів: а — перетинки між пальцями водоплавних птахів допомагають легко плавати; б — лапа дятла тримає його на вертикальному стовбурі дерева: два пальці спрямовані вперед, два — назад; в — лапа страуса африканського дозволяє йому легко бігати: наявні лише два пальці; г — лапи горобцеподібних пристосовані до обхоплювання гілок дерев: три пальці спрямовані вперед, один — назад

Живляться птахи різноманітним кормом. Серед птахів є комахоїдні, плодо-зерноїдні, нектароїдні, рибоїдні, хижі тощо. Від характеру корму та способу його добування залежать форма і розміри пташиного дзьоба.

Різноманітність дзьобів у птахів: а — долотоподібний у дятла; б — шприц у колібрі; в — щипці у шишкаря; г — пінцет у вальдшнепа; д — цідильний апарат у качки

Більшість птахів п’ють прісну воду, а в зимову пору року їдять сніг. Деякі птахи, наприклад альбатроси, буревісники, п’ють морську воду, а надлишок солей виводять за допомогою спеціальних залоз; більшість хижих птахів, деякі горобцеподібні взагалі не п’ють воду.

У птахів порівняно з плазунами досконалішим є розмноження. У них яйця захищені від висихання кількома надійними захисними оболонками. Крім того, птахи насиджують кладку та вигодовують пташенят.

Будова яйця птаха: 1 — зародковий диск (завжди повернений до верху); 2 — жовток; 3 — повітряна камера; 4 — підшкаралупна і надшкаралупна оболонки; 5 — канатики; 6 — білок

Самки більшості птахів відкладають яйця у завчасно побудовані гнізда. Гнізда певною мірою захищені від хижаків: вони видаються наростом або потовщенням сучка; підвішуються на тонких гілках; розміщуються в дуплах і норах; яйця мають захисне забарвлення тощо.

Види гнізд: а — гніздо-платформа; б — наземне гніздо; в — дупло; г — гніздо-чаша

Зародок у яйці птахів розвивається за певної температури, тому птахи насиджують яйця аж до вилуплення пташенят. У гнізді краще зберігається необхідна температура і вологість. Насиджують яйця або один із батьків, або обидва по черзі. Залежно від розвитку пташенят птахів поділяють на виводкових і нагніздних.

У виводкових птахів (див. рисунок) пташенята вилуплюються зрячі, вкриті пухом, здатні ходити та самостійно клювати корм (а). Це птахи, які переважно тримаються землі або води: кури, гуси, качки, лебеді тощо. У нагніздних птахів пташенята голі або майже голі, часто сліпі, безпорадні (б). Вони тривалий час залишаються в гнізді та вигодовуються батьками, До нагніздних птахів належать горобцеподібні, дятли. Сови і денні хижаки також належать до нагніздних птахів, але їхні пташенята вилуплюються більш розвиненими і вкриті пухом, а в денних хижаків — уже з відкритими очима (в). У птахів добре розвинені інстинкти, пов’язані із турботою про потомство.

Суттєвий вплив на поширення та життя птахів мають тривалість світлового дня та температурний чинник. Наприклад, переважна більшість птахів веде денний спосіб життя. Скорочення тривалості світлового дня призводить до зменшення можливості добувати необхідну кількість корму. Хоча птахи і теплокровні тварини, але температурний чинник в їхньому житті має дуже важливе значення. Наприклад, північна межа поширення комахоїдних птахів визначається температурою, оскільки за низьких температур комах (корму) стає мало.

Опосередкований вплив на поширення птахів має вологість. Наприклад, замерзання ґрунту і води робить неможливим (у певну пору року) існування багатьох водних і болотних птахів тощо.

Зовнішня будова птаха: 1 — голова; 2 — дзьоб; 3 — очі; 4 — шия; 5 — тулуб; 6 — крила; 7 — хвіст; 8 — цівка

Особливості будови птахів у зв’язку з пристосуванням до польоту

1. Наявність крил. Крила — видозмінені передні кінцівки. Завдяки здатності до польоту птахи заселили різноманітні місця проживання. Вони відносно легко долають перешкоди, які інші хребетні (навіть ссавці) здолати не можуть. Птахи оселяються навіть у тих місцях, де існування можливе лише декілька місяців на рік, а потім відлітають туди (інколи на дуже великі відстані), де в цей час умови для життя сприятливіші.

2. Обтічна форма тіла. Тіло птахів поділяється на голову, шию, тулуб і хвіст. Голова невелика. Шия відносно довга, тонка, рухома. Птахи здатні повертати голову на 180°, а деякі (сови, папуги) й на 270°. Тулуб компактний, округлий.

3. Пір’яний покрив. Він виконує теплоізоляційну функцію, забезпечує обтічність тіла та утворює несучі площини (крила, хвіст) при польоті. Пера бувають контурні й пухові.

Будова контурного пера: 1 — стрижень; 2 — колодочка (очин); 3 — опахало; 4 — борідки першого порядку; 5 — борідки другого порядку; 6 — борідки третього порядку

Контурні пера крил називають маховими. Вони прикріплюються до кисті, ліктьової, плечової кісток та створюють підйомну силу птаха. Контурні пера хвоста називаються рульовими. Вони слугують для керування напрямком польоту. Пухові пера не мають борідок другого порядку. Пір’яний покрив регулярно замінюється. У багатьох птахів упродовж року буває не одне, а два або й три линяння.

4. Шкіра тонка, суха,, майже позбавлена залоз. Єдина шкірна залоза — куприкова. Її жировий секрет змащує пір’я. Це особливо важливо для водоплавних птахів. У страусів, дрохв, що живуть у посушливих умовах, куприкова залоза відсутня. На дзьобі шкіра утворює рогові чохли, на нижніх кінцівках — рогові луски, на пальцях — кігті.

5. Наявність кіля. Кіль — виріст грудної кістки (грудини) у хребетних тварин. Він слугує для додаткового прикріплення дуже розвинених грудних м’язів. У птахів до кіля прикріплюються м’язи, що піднімають і опускають крила.

6. Наявність повітряних мішків. Основна їхня функція — участь у диханні особливо під час польоту. Крім того, вони захищають внутрішні органи від перегріву та зменшують тертя між ними, коли птах летить, тощо.

7. Зменшення маси тіла. Відбувається завдяки:

• пневматичності більшості кісток (порожнини трубчастих кісток частково заповнені повітрям);

• швидкому всмоктуванню в кишечнику перетравленого корму;

• короткому задньому відділу кишечнику, Що призводить до частого його випорожнення;

• наявності повітряних мішків. Великі розгалуження бронхів пронизують легені і за їх межами розширюються у тонкостінні повітряні мішки. Вони займають простір між внутрішніми органами, проникають у порожнини кісток, проходять між м’язами під шкіру;

• неодночасному дозріванню яєць. Статева система самок, за невеликими винятками, утворена лівим яєчником і лівим яйцепроводом. Яйце рухається по яйцепроводу 1-2 доби.

Сезонні явища у житті птахів

У птахів, що живуть у помірному кліматі, спостерігаються річні цикли.

Гніздування птахів. Навесні птахи вибирають гніздові ділянки, будують або ремонтують гнізда. Самки відкладають у них яйця, які потім насиджують один або обоє батьків. Є птахи, які не будують гнізд. Наприклад, зозулі підкидають свої яйця у гнізда інших птахів.

Найчастіше птахи гніздяться окремими парами й охороняють вибрану територію. Деякі птахи (ластівки берегові, граки, мартини звичайні) гніздяться колоніями.

Післягніздовий період. Після розмноження відбувається линяння. У птахів линяють пера, а також рогові утворення на ногах і дзьобі. Зазвичай у птаха випадають не всі пера одночасно, тому він може літати. У гусей, качок, лебедів замінюється відразу все оперення, тому в цей час вони літати не можуть.

У післягніздовий період птахи збираються невеликими зграями та кочують у пошуках корму. Наприкінці літа і восени післягніздове кочування підсилюється та поступово переходить в осіннє та зимове кочування або в осінній переліт. Залежно від розвитку сезонних пересувань птахів поділяють на осілих, кочових та перелітних.

Повзик (осілий птах)

Жайворонок (перелітний птах)

Омелюх (кочовий птах)

Осілі й кочові птахи. Осілі птахи (горобці, галки, сороки, тетеруки, глухарі) не полишають своїх територій, а лише переходять з одного виду корму на інший. Влітку, наприклад, глухарі живляться комахами та їхніми личинками, зеленими частинами рослин, бруньками; зимою — хвоєю, молодими шишками. Кочові птахи (сойки, дятли, снігурі) постійних місць зимівель не мають. Вони мігрують, іноді на значні відстані, у пошуках корму. До кінця зими кочові птахи повертаються до колишніх місць гніздування.

Перелітні птахи. Це вивільги, ластівки, качки, журавлі тощо. Восени вони відлітають із холодних і помірних областей у теплі країни, де проводять зиму. Сигналом для перельотів, очевидно, є зменшення тривалості світлового дня.

Зимою птахи гинуть переважно не від холоду, а від голоду. Нагодований птах не загине навіть у лютий мороз. Не забувайте допомагати птахам у цей важкий для них період життя. Із 10 синичок, що залишаються на зимівлю, до весни доживає тільки 2.