У якому віці читати Агату Крісті

0 Comments

Агата Крісті

КРІСТІ, Аґата (Christie, Agatha — 15.09.1891, Торкі — 12.01.1976, Воллінгфорд) — англійська письменниця.Її перу належить 68 романів, 17 п’єс і багато оповідань, які видавалися величезними тиражами в усіх країнах світу. Понад мільярд книг Крісті видано англійською мовою і приблизно така ж кількість перекладів її творів іншими мовами. Чимало романів Крісті екранізовано, за ними ставлять спектаклі, незмінний успіх мають її п’єси. Знаменита “Мишоловка” щоденно йде на сцені одного із лондонських театрів упродовж кількох десятиліть. У 1958 p. Крісті обрали президентом англійського Детективного клубу і вона залишалася на цьому посту до кінця своїх днів. За літературні заслуги їй було подаровано дворянський титул. Створені Крісті персонажі — детектив-професіонал Еркюль Пуаро та наділена дивовижною інтуїцією та спостережливістю Джейн Марпл із села Сент-Мері-Мід — завоювали якнайширшу популярність, посівши місце в одній шерезі з такими героями, як Шерлок Холмс англійця А. Конан Дойла та Метре француза Ж. Сіменона.

Формування поглядів та світосприйняття Крісті відбувалося на межі XIX і XX ст., і, за її власним зізнанням, їй завжди було властиве відчуття своєї належності до двох епох — вікторіанської, яка відходила в минуле, та сучасної, що наставала. Вона народилася у щасливій та дружній сім’ї Фредеріка та Клари Міллер у приморському містечку Торкі. її ранні роки проминули в атмосфері затишку батьківського дому в маєтку Ешфілд, де життя збігало мирно і спокійно відповідно до усталеного ритуалу, де її оточувало умеблювання, витримане в пізньовікторіанському стилі. У “Автобіографії” (“An Auto-biography”, видана посмертно у 1977 p.) Крісті писала: “В мене було щасливе дитинство. У мене був дім і сад, які я любила, розумна і терпляча няня, батько та мати, котрі любили одне одного й були справді щасливі у шлюбі”. Спомини про ці роки збереглися назавжди. У пам’яті залишилися танцювальні вечори, влаштовувані в Ешфілді, й бали у Лондоні, незабутня атмосфера Різдва. Чимало часу відводилося на читання. Мати читала дітям класиків (Ч. Діккенса, В. Теккерея, В. Скотта, французькою — А. Дюма), Агата захоплювалась у дитинстві чарівними казками, романами Ж. Верна, оповіданнями А. Конан Дойла, а згодом до кола її зацікавлень увійшли Д.Ґ. Лоуренс, М.Сінклер, де Квінсі. У неї були неабиякі математичні здібності, сила логічного мислення; вона була обдарована музикально, чудово грала та співала. Любила театр, особливо оперу. Буваючи у Парижі, відвідувала “Ґранд опера” та “Комічну оперу”. Вона й сама мріяла стати оперною співачкою, пройшла прослуховування у нью-йоркській “Метрополітен опера”, але недостатня сила голосу (сопрано) не дозволила їй розпочати театральну кар’єру. Крісті не шкодувала про це. Їй завжди було притаманне вміння тверезо оцінити ситуацію, і вона вважала, що свої сили слід віддавати лише тому, в чому можеш досягти цілковитого успіху. Їй були властиві оптимізм, вміння радіти життю, інтерес до людей, розмаїття їхніх характерів. “Я щаслива сказати, що можу радіти майже всьому”, — пише вона в “Автобіографії”.

Зі смертю батька матеріальний добробут родини Міллерів похитнувся, дім в Ешфілді довелося здати на винайм. На зимовий сезон Крісті разом з матір’ю поїхала у Каїр. Освіта Крісті не була систематичною; навіть на обов’язковому відвідуванні школи батьки не наполягали, віддаючи перевагу домашнім заняттям. Уже тоді, коли їй було за двадцять, Крісті закінчила курси медсестер і під час Першої світової війни працювала у шпиталі. Під час війни вона вийшла заміж за льотчика Арчібальда Крісті, молодшого офіцера королівської авіації. Весілля було скромним, відбулося у Кліфтоні, де був розташований шпиталь Червоного Хреста, в якому працювала Крісті. Під її доглядом перебували двадцять з лишком поранених, що лежали в хірургічному відділенні. Вона турботливо виходжувала їх і навчалася при цьому на курсах із фармакології та хімії, що згодом вельми знадобилося їй у письменницькій діяльності. Інформація про ліки, отрути, необхідну медичну допомогу, про симптоми хвороб — усе це вона використала в романах з великим знанням справи. Прийшла звістка про поранення чоловіка; невдовзі він повернувся в Англію й отримав посаду в Міністерстві авіації в Лондоні. Життя налагоджувалося. На світ з’явилася донька Розалінда. Був куплений будинок у передмісті Лондона, вийшов друком перший роман “Таємнича історія у Стайлзі” (“The Misterious Affair at Styles”, 1920).

Дуже важливою подією у житті Крісті стала навколосвітня подорож; вона вирушила у неї разом із чоловіком, якого запросили в якості фінансового радника супроводити Британську місію. Враження від перебування у Південній Африці, Австралії, Новій Зеландії, на Гавайських островах, а потім у Канаді були сильними та незабутньо яскравими. Повернення до буденної дійсності обернулося для Крісті цілою низкою тяжких нещасть: за смертю матері відбулося розлучення з чоловіком, обраницею котрого стала інша жінка. Довелося зазнати самотності, болю зради, холодної безжальності Арчібальда. Однак сила волі, енергія та життєлюбність допомогли подолати втрати і розчарування. Рятівними виявилися нові враження від подорожей. Спочатку разом з дочкою Крісті вирушила на Канарські острови, а потім у східному експресі відвідала Стамбул, Дамаск, перетнула пустелю і прибула у Багдад. Від того часу і на все життя подорожі стали її пристрастю. Де тільки вона не побувала! У Єгипті, Північній Африці, в Іраку та Саудівській Аравії, в Італії та Югославії, у Греції, Персії, Росії. Під час однієї з поїздок на Схід вона зазнайомилася з археологом Максом Меллоуеном, котрий став її другим чоловіком. Під час Другої світової війни Крісті працювала фармацевтом у лондонському шпиталі. У Франції був убитий чоловік її доньки Розалінди; сиротою зостався єдиний онук Крісті — Метью, що з’явився на світ восени 1943 р. “Війна нічого не вирішує, — пише Крісті в “Автобіографії”, — і виграти війну так само згубно, як і програти її. Ми повинні навчитися уникати воєн, тому що війна безглузда, вона руйнує як нас самих, так і наших суперників”. Цей тверезий висновок народжений гірким досвідом.

Успіх, який постійно супроводив письменницю, матеріальний добробут, що став плодом її багаторічної літературної діяльності, зовсім не вплинули негативним чином на суть її особистості. Скромність, такт, відданість своїй улюбленій справі, пов’язаній зі створенням дивовижних за своєю притягальною силою та цікавістю творів, неприйняття пози, нелюбов до слів, мовлених на публіку, завжди були притаманні Крісті. Ця титулована “дама-кавалер”, удостоєна ордена Британської Імперії, провадила вельми замкнуте життя, ніколи й ніде не виголошувала промов, віддаючи перед усім іншим перевагу перебуванню у колі персонажів, створених силою її творчої уяви, у світі, який їх оточує, і який, за словами одного з критиків, ми можемо назвати “справжньою Англією”. Життя, позбавлене сенсацій, буденне існування були більш за все до душі “найбільш друкованій письменниці світу”, якою оголосило Крісті на початку 70-х років ЮНЕСКО.

Серед усього написаного Крісті особливо популярними є твори: “Убивство Роджера Екройда” (“The Murder of Roger Ackroyd”, 1926), “Убивство за абеткою” (“The ABC Murder”, 1936), “Десять негренят” (“Ten Little Niggers”, 1939), “Труп у бібліотеці” (“The Body in the Library”, 1942), “Кривий будиночок” (“Crooked House”, 1949), п’єси “Свідок звинувачення”(“Witness for the Prosecution”, 1954), “Зернятко в кишені” (“A Pocket Full of Rye”, 1954), “Блідий кінь” (“The Pale Horse”, 1961), “І в тріщинах дзеркальний круг” (“The Mirror Crack’d”, 1963), “Третя дівчина” (“Third Girl”, 1966, укр. пер. “Третя квартирантка”). Перерахувати все неможливо. Виходили збірки оповідань Крісті, друкувалися вірші (під псевдонімом Мері Вестмакотт), кілька повістей романтичного характеру, цікаві історії. Особлива доля у п’єси “Мишоловка” (“The Mousetrap”, 1954), створеної на основі однойменного оповідання. Вона перекладена 24 мовами, зіграна в багатьох театрах. Лише в Лондоні, де вона йде щодня вже майже сорок років, ця п’єса забезпечила касові збори, які перевищують 16 мільйонів фунтів стерлінгів.

Детективи Крісті посутньо відрізняються від стереотипів “поліцейського роману”. У її книгах відсутні описи жахів, насильства, катувань, у них немає смакування жорстокості та садизму. Критики називають її твори “інтуїтивними” детективами, у яких розкриття злочину відбувається завдяки притаманній героям психологічній проникливості. Головний акцент робиться не на дослідженні доказів, а на змісті та структурі діалогу, на спостереженнях за поведінкою персонажів, на виявленні аналогій, котрі дозволяють зробити певні висновки. Все вивірено, деталі значущі, реалії побуту достеменні та виразні, і все освітлено тонким гумором, різноманітні можливості якого Крісті майстерно використовує.

Розмірковуючи про особливості детективної белетристики, Крісті визначила ті її риси, досягнути яких вона прагнула сама. Важливого значення вона надавала обсягові твору, вважаючи, що детективна оповідь у жодному разі не повинна перевищувати 230 сторінок; стосовно ж такої форми, як “трилер”, де все ґрунтується на швидкій зміні подій та захоплюючій дії, то його обсяг ефективний тоді, коли він не більший за 110 сторінок. “Сутність хорошого детективу полягає в тому, — зауважувала Крісті, — що дія в ньому реальна, але рано чи пізно читач все ж здогадується, що вона нереальна”. Обов’язковою умовою детективу є вбивство та розслідування скоєного злочину, яке призводить до виявлення злочинця. Крісті вважає, що “злочинець не мусить бути незвичайним, а мотив злочину екстраординарним”. На її думку, в сучасних детективах “майже кожен може виявитися злочинцем, навіть сам слідчий”.

Образи детективів-слідчих у романах Крісті вельми різноманітні: це бельгієць Пуаро, котрий попоїздив по світі і чимало побачив на своєму віку, стара діва міс Марпл, наділена гострим, як бритва, розумом і разючою спостережливістю, що дозволяє їй, не виходячи за межі “свого села”, розплутувати причини та наслідки загадкових випадків, це містер Квін і Паркер Пайн, кожен з яких веде розслідування за своїм методом — один, наслідуючи в усьому приклад Шерлока Холмса, а другий — розмірковуючи про злочин у своєму улюбленому кріслі й, зрештою, це детективи-аматори Бересфорди.

Агата Крісті

(15.09.1891 – 12.01.1976)
Англійська письменниця.
Детективні романи «Пуаро розслідує», «Вбивство Роджера Екройда», «Вбивство у« Східному експресі»,« Смерть на Нілі »,« Десять негренят »,« Готель Бертдрам »та багато інших. ін .; п’єси «Мишоловка», «Чорна кава», «Павутина», «Неочікуваний гість», «Вирок» та ін.

«Королева детективів», «Королева загадок», «Королева інтриги» … Таких почесних титулів була удостоєна письменниця, відома світу під ім’ям Агати Крісті. Навіть читачі, що відносяться до детективного жанру без особливого захоплення, визнавали: Крісті – це найточніший синонім величезною літературною популярності, яка рідко випадає на долю майстра слова, тим більше, якщо цей майстер – жінка.
Надзвичайну популярність англійської письменниці відображає і статистика: за приблизними підрахунками вже видано понад півмільярда примірників творів Агати Крісті; за даними ООН вона входить в першу десятку найбільш перекладаються авторів, її книги видані на 103 мовах.
Завдяки Агаті Крісті встановлений і своєрідний світовий рекорд театрального мистецтва. Її п’єса «Мишоловка», яка увійшла в репертуар лондонського театру «Амбасадор» ще в 1952 р, стала однією з визначних пам’яток столиці Англії. Кількість подань вже перевалило за 15 тисяч.
А адже ні в дитинстві, ні в юнацькі роки Агата навіть і не думала про професії літератора, оскільки росла в буржуазній вікторіанської сім’ї, де письменство вважалося приємним проведенням часу і не більше того. І вже будучи всесвітньо відомою письменницею, Агата Крісті уникала публічних виступів, спілкування з пресою і старанно охороняла своє приватне життя від будь-яких посягань допитливих журналістів. Вона завжди залишалася респектабельної англійської дамою, стриманою, привітною і ввічливою.
Свої захоплюючі романи-головоломки Агата складала без особливих зусиль, «начебто мережива плела», не вигадуючи якогось особливого оригінального стилю і не перевантажуючи сюжет філософськими роздумами. Але вона настільки майстерно вміла зацікавити читачів, що рідко хто відкладав книжку, не дізнавшись, чим же вона закінчиться. Можливо, секрет величезної популярності Агати Крісті в тому, що її книги ніколи не бувають нудні. Вона завжди писала про людей і для людей, захоплюючи, розважаючи і ненав’язливо повчаючи.
Народилася Агата Крісті Меллоуен (у дівоцтві Мері Кларисса Агата Міллер) 15 вересня 1891 в передмісті міста Торкі (графство Девоншир) в британській сім’ї середнього класу і достатку. Мері Клариссой дівчинку назвали на честь бабусі й матері, а ім’я Агата було приєднано вже перед хрещенням, з ініціативи матері. Але для рідних і близьких вона все життя так і залишалася Агатою.
У дитинстві вона не отримала систематичної освіти. Згідно звичаям тих років з нею, вихованої вікторіанської панянкою, вчителі завжди займалися тільки вдома. Агата дуже любила читати, благо в домашній бібліотеці вся англійська класика була під рукою, із задоволенням грала на мандоліні і фортепіано, непогано співала. Музику, особливо оперу, вона любила пристрасно і цю любов пронесла через усе життя. Вже в літньому віці на запитання журналіста, ким би вона хотіла стати, якби не займалася літературною творчістю, Агата Крісті, не замислюючись, відповіла: «Оперної співачкою».
Агата росла сором’язливою, повільної, мовчазною і в якійсь мірі недорікуватою дівчинкою. Можливо тому їй було легше викладати думки на папері. Природна сором’язливість залишилася у неї на все життя.
У жовтні 1912 Агата Міллер познайомилася на одному з танцювальних вечорів з 24-річним військовим Арчібальдом Крісті. Це було кохання з першого погляду. Арчі через кілька тижнів зробив Агаті пропозицію, проте одружилися вони тільки в 1914 р До цього часу Арчибальд отримав диплом льотчика і почав службу в Королівському повітряному корпусі.
Під час Першої світової війни Агата, як і багато дівчат її кола, більше двох років безкоштовно працювала в госпіталі санітаркою, а пізніше стала ученицею фармацевта. Ученицею вона була здатною, що не раз довела згодом у своїх романах, де по ходу сюжету дія й застосування отрут описано цілком професійно.
Після закінчення війни подружжя Крісті оселилися в Ешфілд і зажили щасливим сімейним життям. У них народилася дочка Розалінда. Агата і Арчі дуже любили подорожувати, побували в багатьох країнах, а в 1922 р здійснили навколосвітню подорож.
У 1918 р несподівано для себе Агата написала свій перший детективний роман. Причиною стала суперечка між нею і старшою сестрою Медж, яка стверджувала, що написати детективну історію дуже складно, і Агаті це не під силу. Агата довела протилежне. Роман називався «Таємниче пригода в Стайлса». Шість видавництв відкинули його, і насамперед тому, що їх бентежив автор – молода, нікому не відома жінка. І все-таки в 1920 р цей роман був виданий, але серед читаючої публіки пройшов непоміченим, було продано всього 2000 примірників.
Детективні історії Агаті складати сподобалося. До того ж у неї були всі задатки літератора – багата уява, невичерпна фантазія, легкий склад. Завзятість починаючої письменниці принесло свої плоди. У 1926 р до неї прийшов справжній успіх. Після публікації роману «Вбивство Роджера Екройда» Агата Крісті стає відомою і визнаною романісткою.
Однак 1926 приніс їй не тільки літературну славу, а й важкі особисті переживання. Її улюблений Арчі захопився іншою жінкою. Справа дійшла до розлучення, Агата злягла з нервовим розладом, що виявилися в короткочасній втраті пам’яті.
До повнокровного життя її повернуло все те ж завзятість і бажання писати. З кінця 20-х років вона майже щорічно публікує свої нові романи і в той же час багато подорожує. В одному з таких подорожей по Сходу в 1930 р в стародавньому місті Ур Агата познайомилася з археологом Максом Меллоуеном. Молодий чоловік настільки захопився Агатою, що тут же зробив їй пропозицію. Після довгих сумнівів, а вони були досить обгрунтованими (Макс був молодший Агати на п’ятнадцять років, до того ж у них було різне віросповідання), вона погодилася вийти за нього заміж. Вже у зрілому віці Агата, пояснюючи своє рішення пов’язати життя з людиною набагато молодше її, з чисто англійським гумором говорила: «Я вийшла заміж за нього тому, що чим більше я буду старіти, тим більше він буде мною цікавитися, адже він археолог».
Цей шлюб виявився на рідкість щасливим. Агата і Макс прожили разом більше сорока років в любові та злагоді. Кожен рік, не рахуючи періоду Другої світової війни, подружжя їздили за кордон. В основному це були південно-східні країни, де Макс брав участь в археологічних розкопках. Комфорту Агата значення не надавала і була однаково щаслива і в наметі в пустелі, і в дорогому готелі. Адже писати вона могла скрізь. Їй не треба було ні письмового стола, ні кабінету. Під рукописи йшли і старі зошити дочки, і всілякі рахунки, і старі рецепти.
За визнанням самої письменниці, задуми майбутніх книг найчастіше приходили до неї у ванній, де вона розслаблялася в теплій воді. Для продуктивної роботи вона запасалася яблуками, так як вважала їх ще одним стимулом своєї творчості. Працювала Агата дуже плідно, випускаючи за романом (а то й два) на рік, приурочивши їх вихід, як правило, до Різдва. І за своє довге, більш ніж півстолітню творче життя вона написала близько 70 детективних романів, більше сотні оповідань. Дванадцять її п’єс поставлено на різних театральних сценах Європи. Вона пробувала писати і в інших жанрах. Під псевдонімом Мері Уестмекотт вона видала збірку віршів, кілька побутових романів, історичну драму про фараона Ехнатона.
Цікаво, що Агата Крісті, склав безліч кримінальних сюжетів, ніколи не вивчала і не збирала матеріали для своїх творів. Вона не мала справи з поліцією, не цікавилася злочинцями, які не вивчала юридичні документи, пов’язані з правопорушеннями. Невичерпна фантазія і уява підказували їй самі вигадливі й заплутані детективні ситуації, які з блиском розплутували два основних персонажа майже всіх її романів – досвідчений приватний детектив-інтелектуал Еркюль Пуаро і спостережлива, що володіє гострим аналітичним розумом провінційна літня дама міс Джейн Марпл. Завдяки таланту Агати Крісті ці герої приваблюють читачів не тільки своїм умінням розкрити саме заплутаний злочин, але і чисто людськими якостями. Непримиренні до лиходіїв і співчувати безневинним, вони ніби уособлюють собою одвічні моральні цінності, сенс яких полягає в тому, що добро має неминуче восторжествувати, а зло неминуче буде покаране.
Свого піку слави Агата Крісті досягла в 1971 р, в рік свого вісімдесятиріччя. День народження письменниці було урочисто відзначено в рідному Девоншире, в старому Торки, з пишним сімейною вечерею і величезним тортом з вісімдесятьма запаленими свічками. У цьому ж році вона була зведена в лицарське достоїнство, ставши кавалером ордена II ступеня Британської імперії з нагородженням відповідним Хрестом. В лицарі Агату Крісті присвячувала сама королева Єлизавета II.
Агата Крісті померла 12 січня 1976 у віці вось-сімдесяти шести років. Практично всі інформаційні агентства світу повідомили цю сумну звістку.
У книзі «Терра детектива», де йдеться, зокрема, і про майстрів детективного жанру, є слова, які цілком могли стати некрологом неперевершеною «королеві детектива»: «Смерть не щадить нікого! Але якщо є загробне життя і рай в нагороду за радість, подаровану мільйонам, то саме в раю гідних з нас очікує Агата Крісті з новими незвичайними пригодами ».

Агата Крісті – життя як детектив (До 130-річчя від дня народження)

Шанувальникам детективного жанру та поціновувачам творчості А. Крісті відділ попереднього замовлення, МБА та видачі літератури ОУНБ ім. К. А. Тімірязєва підготував книжкову виставку та віртуальний бібліографічний список «Агата Крісті – життя як детектив».

Запрошуємо всіх охочих ознайомитися з матеріалами експозиції, розташованої у вікні відділу на першому поверсі (вул. Соборна, 73).

Агата Крісті – життя як детектив

(До 130-річчя від дня народження)

Агату Крісті знають у всьому світі! «Королева детективу» – одна з найвідоміших письменниць усіх часів і народів, справжня літературна рекордсменка, чиї твори перекладені 100 іноземними мовами накладом понад 2 мільярди примірників (третє місце після Біблії та доробку У. Шекспіра), екранізовані більш ніж 100 разів, а п’єса «Мишоловка» за 65 років безперервних постановок продемонстрована понад 25 тисяч разів! Агата Крісті – один із символів Великої Британії, нагороджена званням Кавалер-дама (жіночий еквівалент звання Лицар), улюблена письменниця не одного покоління читачів, «мати» безсмертних образів детективів – міс Марпл та Еркюля Пуаро.

Перший роман Агати Крісті – «Таємнича пригода в Стайлзі» – написаний наприкінці Першої світової війни, в якій письменниця брала участь, перебуваючи у волонтерському медичному загоні. У цьому романі вона створила образ Еркюля Пуаро – маленького бельгійського детектива, якому судилося стати найпопулярнішим героєм у літературі детективного жанру після Шерлока Холмса. Цей роман був опублікований видавництвом «Бодлі-Гед» у 1920 році.

Після цього Агата Крісті щороку видавала по книжці, а в 1926 році написала свій шедевр – «Убивство Роджера Екройда». То була її перша книжка, опублікована видавництвом «Колінз», що започаткувала плідну й ефективну співпрацю автора з видавництвом, яка тривала 50 років і спонукала до створення 70 книжок. «Убивство Роджера Екройда» стало також першою книжкою Агати Крісті, яка була інсценована – під назвою «Алібі» – й успішно поставлена на сцені одного з лондонських театрів Вест-Енду. «Пастка на мишей» – найславетніша п’єса письменниці – була вперше поставлена в 1952 р. і не сходить зі сцени протягом найтривалішого часу в історії театральних вистав.

Найуспішніший бестселер письменниці «Сонне вбивство» з’явився друком у 1976 р., коли славетної письменниці вже не стало, після чого вийшли її автобіографія та збірка оповідань «Останні справи міс Марпл», «Пригода в затоці Поленза» й «Поки триває світло». У 1998 р. «Чорна кава» стала першою з п’єс Агати Крісті, на сюжеті якої інший автор, Чарльз Осборн, побудував свій роман.

Приклад життя Агати Крісті дає змогу за уславленим класиком світової літератури побачити звичайну жінку, часом слабку, часом надзвичайно сильну; жінку, яка мріяла стати оперною співачкою, кохала бідного льотчика, вміло керувала автомобілем, любила займатися серфінгом, погано куховарила, подорожувала одна на Східному експресі та фотографувала для чоловіка знайдену на розкопках кераміку; жінку, яка забувши про всі умовності свого аристократичного середовища, вивчала медицину і впродовж двох світових воєн, не лякаючись жодних труднощів, працювала в лікарнях та аптеках і перенесла цей досвід у свої безсмертні твори.

Ешфілд. Рідний будинок Агати Крісті

Художня спадщина Агати Крісті

Крісті, А. Вбивство у «Східному експресі» : роман / Агата Крісті ; пер. з англ. Н. Хаєцької. – Харків : Клуб Сімейного Дозвілля, 2018. – 288 с.

Крісті, А. Випробування невинуватістю : роман / Агата Крісті ; пер. з англ. Н. Хаєцької. – Харків : Клуб Сімейного Дозвілля, 2018. – 288 с. – (Класика англійського детективу).

Крісті, А. Дельфійський оракул : детект. оповідання, повість: пер. з англ. / Агата Крісті. – Київ : Всесвіт, 1992. – 224 с. – (Майстри зарубіжного детективу; вип. 4).

Крісті, А. Інспектор Пуаро : повісті: пер. з англ. / Агата Крісті. – Донецьк : Донбас, 1991. – 448 с.

Крісті, А. І не лишилось жодного : роман / Агата Крісті ; пер. з англ. Н. Хаєцької. – Харків : Клуб Сімейного Дозвілля, 2018. – 288 с. – (Класика англійського детективу).

Крісті, А. Карибська таємниця : роман / Агата Крісті ; пер. з англ. В. Шовкуна. – Харків : Клуб Сімейного Дозвілля, 2017. – 256 с. – (Класика англійського детективу).

Крісті, А. Кишеня, повна жита : роман / Агата Крісті ; пер. з англ. В. Шовкуна. – Харків : Клуб Сімейного Дозвілля, 2017. – 228 с. – (Класика англійського детективу).

Крісті, А. На кого вкаже палець : повісті: пер. з англ. / Агата Крісті. – Київ : Знання України, 1992.

Крісті, А. Оголошено вбивство : роман / Агата Крісті ; пер. з англ. В. Шовкуна. – Харків : Клуб Сімейного Дозвілля, 2018. – 304 с. – (Класика англійського детективу).

Кристи, А. Пальцы чешутся, к чему бы? : Роман / А. Кристи. – Москва : Книги «Искателя», 2003. – 319 с.

Крісті, А. Поїзд о 4:50 з Педдінгтона : роман / Агата Крісті ; пер. з англ. В. Шовкуна. – Харків : Клуб Сімейного Дозвілля, 2017. – 288 с. – (Класика англійського детективу).

Крісті, А. Свідок обвинувачення та інші історії : роман / Агата Крісті ; пер. з англ. Н. Хаєцької. – Харків : Клуб Сімейного Дозвілля, 2018. – 288 с. – (Класика англійського детективу).

Крісті, А. Таємнича пригода в Стайлзі : роман / Агата Крісті ; пер. з англ. Н. Хаєцької. – Харків : Клуб Сімейного Дозвілля, 2018. – 288 с. – (Класика англійського детективу).

Крісті, А. Тріснуло дзеркало : роман / Агата Крісті ; пер. з англ. В. Шовкуна. – Харків : Клуб Сімейного Дозвілля, 2018. – 288 с. – (Класика англійського детективу).

Крісті, А. Убивства за абеткою : роман / Агата Крісті ; пер. з англ. Н. Хаєцької. – Харків : Клуб Сімейного Дозвілля, 2018. – 288 с. – (Класика англійського детективу).

Крісті, А. Убивство в будинку вікарія : роман / Агата Крісті ; пер. з англ. В. Шовкуна. – Харків : Клуб Сімейного Дозвілля, 2017. – 288 с. – (Класика англійського детективу).

Крісті, А. Убивство Роджера Екройда : роман / Агата Крісті ; пер. з англ. Н. Хаєцької. – Харків : Клуб Сімейного Дозвілля, 2018. – 288 с.

Кристи, А. Произведения разных лет : пер. с англ. / А. Кристи ; отв. ред. Б. А. Коршунов ; сост. В. И. Нестьев. – Москва : Сов. ассоц. детектив. и полит. романа, 1991. – 317 с.

Кристи, А. Смерть приходит в конце / А. Кристи. – Кишинев : Logos, 1993. – 319 с.

Життя та художні особливості творчості письменниці

Величко, Ф. Життя Агати Крісті, або сюжет для детектива / Ф. Величко // Чумацький шлях. – 2016. – № 1. – С. 24–27.

Козак, Х. Загадка королеви детективів : 3 грудня 1926 року, о 21.45, Агата Крісті поцілувала свою сплячу дочку Розалінду, погладила тер’єра Пітера і. зникла / Х. Козак // Історія +. – 2016. – Грудень, № 12. – С. 14–15.

Кристи, А. Автобиография / Агата Кристи ; пер. с англ. В. Чемберджи. – Москва : Эксмо, 2008. – 800 с.

Клевалина, Н. Агата Кристи: Леди, Детектив / Н. Клевалина // GEO. – 2003. – № 4. – С. 72–84.

Морган, Дж. Агата Кристи / Дженет Морган.-Смоленск : Русич, 1999. – 512 с.

Россинская, С. В. Жена археолога. Так называла себя «королева детективов» Агата Кристи / С. В. Россинская // Мир библиографии. – 2012. – № 6. – С. 67–71.

Синчук, А. Герои литературных романов Агаты Кларисы Кристи Эркюль Пуаро и Мисс Марпл / А. Синчук // Вісн. Київ. ін.-ту бізнесу та технологій. – 2005. – № 1. – С. 136–138.

Тищенко, О. Сестра Міллер: Цікаві факти з біографії Агати Крісті / О. Тищенко // Зарубіжна літ. в школах України. – 2017. – № 7/8. – С. 91–96.

Фурманская, Э. Ответ знает Агата Кристи / Э. Фурманская // Личности. – 2010. – № 6. – С. 49–69.

Серфинг с Агатой // GEO : Ежемесяч. журн. – 2014. – № 10. – С. 111–117.

Хорошун, Л. Жанрові особливості романів Агати Крісті / Л. Хорошун // Мова твору в контексті проблем вивчення художньої літератури : матеріали ІІ Всеукр. конф. / Бар. гуманітарно-педагог. коледж ім. Михайла Грушевського, Глухів. нац. педагог. ун-т ім. Олександра Довженка, Вінниц. соціально-економіч. ін.-т Ун-ту «Україна». – Бар, 2015. – С.118–120.

Підготувала бібліотекар І категорії відділу попереднього замовлення, МБА та видачі літератури