§ 3 ІСТОРИКО-КУЛЬТУРНІ ЕПОХИ, або ВІД МИТІ ДО ВІЧНОСТІ

Роздивіться фотографії. Зображення на якій фотографії засвідчують період в історії, більш віддалений від сьогодення? На підставі чого ви зробили такий висновок? Як ви думаєте, чи швидко змінюється життя людей? Що ви знаєте про життя людей в історичні епохи, засвідчені пам’ятками на фотографіях? Звідки ви це знаєте?

Гарпуни, голка, наконечники списів та леза ножів.

Фрагменти експозиції Кам’янець-Подільського державного історичного музею-заповідника.

Предмети з колекції Вінницького обласного краєзнавчого музею.

Браслети з бивня мамонта з Мізинської стоянки.

1. Що називають історико-культурною епохою і навіщо історики послуговуються цим поняттям?

Як ви довідалися на попередньому уроці, щоб орієнтуватися в розмаїтті подій минулого, історики для зручності поділяють історичний час на великі відтинки — періоди, або епохи. Зауважте, що слово «період» у цьому значенні вживають для окреслення важливого етапу в історії країн і народів, для якого характерні визначні події, явища тощо.

Історико-культурною епохою називають великий проміжок часу в історії людства, що певними спільними ознаками відрізняється від інших історичних періодів, адже культура — сукупність матеріальних і духовних цінностей, тобто все, чого досягло людство у своєму розвитку.

У ту саму культурну епоху життя людей у різних частинах Європи попри деякі відмінності мало багато спільного. Наприклад, за найдавнішого періоду в історії люди, хоч би де вони жили, користувалися схожими примітивними знаряддями праці, виготовленими спершу з каменю та дерева і тільки згодом — з металу. Схожими були найдавніші людські житла, подібними були одяг і хатнє начиння. Історики припускають, що й уявлення про світобудову в тих людей, їхні знання та досвід були однаковими.

Поясніть, як ви розумієте поняття «історико-культурна епоха». Спробуйте визначити ознаки, які притаманні сучасній культурній епосі.

Поділіться припущенням, навіщо історикам поняття історико-культурних епох.

2. Які історико-культурні епохи виокремлюють в історії європейських народів?

В історії європейських народів виокремлюють кілька історико-культурних епох.

Найдавніший період історії людства від появи пралюдей до виникнення міст, держав і появи писемності називають первісністю, або первісною добою. Це найдовший період в історії людства. Первісна доба на наших землях тривала від 1 млн років до 9—8 ст. до н. е. За цієї доби, як уже йшлося, люди навчилися виготовляти найпростіші знаряддя для мисливства й збиральництва, обробітку землі. Саме тоді виникли кам’яні сокири, дерев’яні списи, лук і стріли. Пізніше люди приручили й одомашнили тварин, навчилися вирощувати рослини, ткати, виготовляти одяг, посуд, будувати житло. Поступово виникли міста, у яких розвивалися ремесло й торгівля. Люди винайшли писемність. Згодом утворюються держави.

Інша давня епоха в історії людства — античність. Назва походить від латинського слова антікос, що означає давній. Ця епоха тривала від 9—8 ст. до н. е. до кінця 5 ст. н. е. В античну епоху на теренах Європи постали перші держави. Історію античності пов’язують із Давньою Грецією і Давнім Римом. Саме греки першими створили демократичну державу, тобто таку, де громадяни користуються політичними правами, беруть участь в управлінні державою. Принципи демократії (народовладдя) та свободи людини покладено в основу всіх вільних держав сучасного світу.

В античному світі досягли розквіту всі, без винятку, сфери культури — освіта, наука, література, мистецтво.

Середні віки — наступна історична епоха. Вона тривала тисячу років — від кінця 5 до кінця 15 ст. Назву цієї епохи пояснюють так: вона охоплює період між історією Стародавнього світу та Новою історією. У Європі Середні віки — це доба панування християнської релігії. А ще це період лицарства, могутніх володарів, які силою зброї відвойовували собі нові землі. Саме тому образ цієї епохи втілено в спорудах величних храмів та неприступних фортець — замків.

Новий час — це епоха від кінця 15 до початку 20 ст. Початком її стало відкриття європейцями невідомих їм раніше земель і морських шляхів, що прийнято називати великими географічними відкриттями. Світ одразу став майже вдесятеро більшим, що зумовило незворотні зміни в господарюванні, виробництві знарядь праці та транспортних засобів. Саме в Новий час з’явилися великі механізовані виробництва, спершу фабрики, а потім і заводи. Невпізнанно змінилося життя людей. Розросталися міста, змінилися відносини між людьми, почали розвиватися наука та технології.

1. Накресліть у зошиті лінію часу і позначте на ній історико-культурні епохи в історії європейських народів, указавши хронологічні межі кожної.

2. Заповніть таблицю «Історико-культурні епохи в історії європейських народів».

Найважливіші культурні досягнення

Поміркуйте, яку епоху відображає кожна з картин. Оберіть одну з картин і підготуйте за нею розповідь про те, яким ви уявляєте життя людей у відтворену на ній історичну епоху.

Бульвар Капуцинок у Парижі. Картина Ж. Беро.

Промова Перікла на народних зборах в Афінах. Картина Ф. Фальца.

Заняття первісних людей. Худ. реконструкція З. Буріана.

Міська процесія.

Уявлення про різні історико-культурні епохи відбивають крилаті вислови чи сталі словосполучення, широко вживані в мові. Вам, очевидно, не раз доводилося чути такі вислови: печерна людина, кам’яний вік, винайти колесо, відкривати Америку тощо. Наприклад, стале словосполучення печерна людина вживають стосовно некультурної, неосвіченої, неввічливої людини, невігласа й нечеми. А вислів відкривати Америку означає «говорити чи оголошувати про те, що всім давно відоме».

3. Яке місце історії України на лінії часу?

КИЇВСЬКА ДЕРЖАВА (КИЇВСЬКА РУСЬ-УКРАЇНА. 9—13 ст.)

988 р. Запровадження християнства як державної релігії великим князем київським Володимиром Великим

Понад тисячу років тому наші предки почали творити державу із центром у Києві, яка незабаром розпросторилася на землях від гір Карпатських на заході до річки Волги на сході, від моря Чорного на півдні до Білого моря на півночі і в період розквіту була найбільшою державою тогочасної Європи. Історики називають ту державу Київською Руссю. Проіснувала вона до середини 13 ст.

КОРОЛІВСТВО РУСЬКЕ (ГАЛИЦЬКО-ВОЛИНСЬКА ДЕРЖАВА. 13 — СЕРЕДИНА 14 ст.)

1253 р. Коронація Данила Романовича

Безпосередньою спадкоємицею Київської Русі стала Галицько-Волинська держава. Утворена 1199 р. князем Романом Мстиславовичем, вона проіснувала до 1340 р.

Добу найвищого піднесення Галицько-Волинського князівства історики пов’язують з ім’ям Романового сина — князя, згодом короля Данила.

КОЗАЦЬКА ДОБА (16—18 ст.)

1648 р. Початок Національно-визвольної війни українського народу проти польського володарювання. Її очолив Богдан Хмельницький

Протягом кількох століть — від 16 до кінця 18 ст. — тривав на нашій землі період, який називають козацьким. За Дніпровими порогами козаки заснували Запорізьку Січ. Саме там сформувалися органи законодавчої та виконавчої влади, судочинства, виробилися особливі закони, за якими жили запорожці і які поступово поширилися на українських землях.

Державотворчий досвід козацтва знайшов продовження в українській козацькій державі — Війську Запорізькому яке постало внаслідок Національно-визвольної війни українського народу під проводом гетьмана Богдана Хмельницького проти Польщі. Оскільки вища влада в цій державі належала гетьману, історики називають її ще й Гетьманщиною.

ТВОРЕННЯ НОВОЇ УКРАЇНИ, ДЕРЖАВА УКРАЇНА (19—20 ст.)

24 серпня 1991 р. було ухвалено Акт проголошення незалежності України. Тому щороку в цей день відзначається свято українського народу — День Незалежності

28 червня 1996 р. було ухвалено Конституцію України — Основний Закон нашої держави

19 ст. Україна зустрічала розділеною між Російською та Австро-Угорською імперіями. Проте й за таких обставин українці, спираючись на самобутню тисячолітню культуру й такі самі давні традиції власної держави, продовжували залишатися окремим народом.

20 ст. було трагічним для українців: поразка в Українській революції 1917—1921 рр., Голодомор 1932—1933 рр., лихоліття Другої світової війни, перебування у складі Союзу Радянських Соціалістичних Республік. У цій державі Україна перебувала до 1991 року. 24 серпня 1991 р. урочисто проголошено незалежність України.

Накресліть лінію часу. Надпишіть на ній роки найважливіших подій з кожного періоду історії України. Під лінією підпишіть події. Визначте, до якого століття та якої його половини вони належать.

На лінії часу позначено періоди історії України. Роздивіться подані нижче ілюстрації і дайте відповіді на запитання. 1. Які історичні джерела використовували художники для реконструкції минулого? 2. Де, на вашу думку, треба розташувати ілюстрації на лінії часу? 3. З яким періодом історії України співвідноситься кожна ілюстрація? Поділіться своїми висновками з класом. 4. Поміркуйте, чи відрізнялося життя людей у різні часи.

Проводи на Січ. Картина О. Сластіона.

Весна. Картина Т. Яблонської.

З’їзд руських князів. Картина П. Андрусіва.

Львів. Картина В. Жмака.

Княжий Галич. Картина М. Фіголя та Олександрівська площа в Полтаві. Картина Є. Крендовського.

У який період історії України ви хотіли б потрапити, подорожуючи машиною часу? Чому?

ОЦІНІТЬ СЕБЕ

1. Складіть розповідь за планом: 1) Що таке історико-культурна епоха? 2) На які історико-культурні епохи поділяють історію Європи? 3) Чим вирізняється кожна з них?

2. Які нові слова трапилися в тексті? Витлумачте їх значення.

3. Стисло схарактеризуйте найважливіші періоди історії України. Які події та історичні діячі уособлюють кожен з них?

Проведіть гру «Плутанка».

Хто з вас швидше розплутає «історичну плутанку», з’єднавши зображені предмети з відповідними історичними епохами.

Оберіть та виконайте одне із завдань, що зацікавило вас найбільше.

1. Укладіть хронологічну таблицю подій власного життя.

2. Складіть кросворд зі словами: хронологія, літочислення (ера), епохи (періоди), століття, первісність, античність, середньовіччя.

3. Визначте слова, які уособлюють кожен з найважливіших періодів історії України. Витлумачте їх.

4. Витлумачте сталі словосполучення:

лицар сумного образу;

а все-таки вона крутиться.

Які історичні епохи в них обіграно? Про що це свідчить?

5. Розташуйте на лінії часу зображені винаходи. До якої історичної епохи належить кожен з них? (За потреби скористайтеся відповідними сайтами в Інтернеті).

§ 2. СЕРЕДНЬОВІЧЧЯ ЯК ЕПОХА РОЗВИТКУ ЛЮДСТВА

Пригадайте, коли відбулося падіння Західної Римської імперії. Чи означало це кінець античної цивілізації? Свою відповідь обґрунтуйте.

ЩО ТАКЕ СЕРЕДНЬОВІЧЧЯ. Історичну епоху, що настала після найдавніших часів і тривала з середини V ст. до кінця XV ст., називають Середньовіччям. Відлік цієї епохи розпочинається із падіння Західної Римської Імперії, що стало страшною історичною катастрофою. У 476 р. перестала існувати держава, яка протягом тисячоліття була центром політичного розвитку й осередком культури для багатьох країн і народів. Завершує хронологічні межі Середньовіччя 1492 р., коли Христофор Колумб відкрив Америку.

Середньовіччя — період в історії Європи, що тривав з середини V ст. до кінця XV ст.

Саме поняття «Середньовіччя» «подарували» світові італійські поети й філософи, і вигадали його лише тоді, коли ця епоха вже завершувалася й розпочалася нова доба, нова історія (про неї ви дізнаєтеся в наступному класі).

Вогнища інквізиції (середньовічна мініатюра)

Інквізиція, про яку ви дізнаєтеся згодом з цього підручника, спалювала на вогнищах людей, звинувачених у відступництві від віри, чаклунстві

Італійці вважали, що в історії людства між «світлими часами» і новою добою тривали «похмурі століття». Перші відзнаменувалися розквітом Стародавньої Греції та Стародавнього Риму, коли панували освіта, культура, розум. Розвиток людства, не гірший, ніж за античності, продовжився у нову добу. А століття, які відмежовують Стародавній світ і нову епоху, відзначилися виявами дикунства, забобонів та жахів, призвели до загального занепаду Європи. Так виник образ «похмурого Середньовіччя».

Недалеке минуле або сьогодення критикують завжди, натомість старі часи занадто ідеалізують. Згодом, коли Середньовіччя все далі відходило в минувшину, люди почали відзначати переваги і цієї доби порівняно з тим часом, у якому вони жили. Деякі навіть вважали, що епоха Середньовіччя була чи не найкращою в історії. Бо тоді, мовляв, повітря не було забруднене викидами із фабричних труб, людей не знищували смертоносною зброєю, створеною на основі новітніх технічних досягнень. Люди почали ідеалізувати середні віки, уявляючи, що тоді нібито справді панували шляхетність, мужність, цінувалася гідність. Ці часи сприймалися як доба рицарства, поетично зображеного в романах Вальтера Скотта та зверненнях до Прекрасної дами.

Насправді в Середньовіччі поєднувалися світлі, позитивні та похмурі, негативні події та явища. Не може бути тільки «поганою» чи «гарною» велика історична доба.

В історичних poманах рицарі є символами шляхетності та гідності (ілюстрації середньовічних книжок)

ПЕРІОДИЗАЦІЯ СЕРЕДНІХ ВІКІВ. Історики виділяють три періоди Середньовіччя: Раннє, Розвинуте, Пізнє.

У часи Раннього Середньовіччя формувалися держави на території Західної Європи, Скандинавії та на землях, заселених слов’янами і германцями.

До Розвинутого Середньовіччя вчені відносять період від XI ст. до початку XIV ст., коли зі швидким розвитком господарства з’являються міста, швидко зростає населення, виникає особливе середньовічне суспільство із притаманною йому культурою.

Пізнє Середньовіччя від початку XIV ст. і до кінця XV ст. характеризувалося сповільненням господарського розвитку, зменшенням людності, кризовими явищами в суспільстві.

Наступне століття ознаменувалося зародженням Нового часу.

Вівтар «Навчання св. Катерини». Робота художника Ганса Мемлінга

Роздивіться ілюстрацію. Спробуйте визначити особливості епохи Середньовіччя. Дізнайтеся про них більше з тексту параграфа та інших додаткових джерел інформації. Доповніть ілюстративний ряд.

ОСОБЛИВОСТІ СЕРЕДНЬОВІЧЧЯ. Отже, від занепаду доби античності розпочався новий період зі своїми особливостями, новими центрами. Середньовіччя від давніх часів відрізняється тим, що значними історичними подіями була охоплена вся Європа, а не тільки узбережжя Середземного моря, як це було в давнину. Італія на два століття втратила провідну роль. Значного розвитку досягла Візантійська держава.

У період Середньовіччя в господарстві багатьох країн світу відбулися кардинальні зміни: сформувалися нові — феодальні відносини.

Основною особливістю феодалізму є васалітет — угода між васалом і сеньйором-землевласником, за якою васал отримував від сеньйора землю, присягався йому у вірності та військовому служінні, а сеньйор мав захищати свого васала (про це буде йтися в наступних параграфах).

ЖИВА ІСТОРІЯ:

документи, особистості, цікаві подробиці

Особливості феодалізму в Європі та Україні

Деякі історики вважають, що феодалізм існував у Західній Європі, а на інших теренах виявлялися лише окремі його ознаки.

Наприклад, Київська Русь на початку свого розвитку (ІХ—Х ст.) не була феодальною державою. Її панівний стан складався не із землевласників, а з воїнів-купців, які жили за рахунок торгівлі, військової здобичі і податків (полюддя). Населення здебільшого складалося не з кріпаків, а з вільних селян, які жили племенами та родами. Існували на Русі і раби (переважно полонені), і зростаюча верства напіввільних селян-закупів — тих, які отримували позику від землевласника і ставали залежними від нього.

На Русі не було формальних договірних відносин між князем і боярином. Земельні володіння бояр були неумовними феодальними ленами*, а спадковою власністю (вотчинами).

* Лен — спадкове земельне володіння в епоху феодалізму, яке надавалося васалу за умови несення ним військової служби та виконання інших повинностей.

Великий київський, а згодом і старші удільні князі панували над молодшими удільними князями. Але всі князі належали до однієї династії Рюриковичів, тому їхні взаємовідносини були більшою мірою міжродинними, ніж феодальними, зв’язками. Решта населення була вільною.

Феодалізація в Київській Русі розпочалася в середині XI ст. з поселенням княжої дружини. Тоді ж Київська держава почала розпадатися на удільні князівства (що нагадувало роздробленість у Західній Європі). Руські князі та бояри XII—XIII ст. керувалися рицарськими чеснотами, серед яких чільне місце посідав пошук честі та слави, вірність верховному владиці, боротьба з «невірними» (степовиками) тощо.

У Великому князівстві Литовському, до якого належала більшість українських земель із середини XIV ст. до 1569 р., був розвинутий феодалізм.

Таким чином, пік розвитку феодалізму в Україні припадає на період, коли на Заході він уже зникав.

У середні віки розширилась площа оброблюваної землі. Досконалішими стали знаряддя праці хліборобів: широко використовувалися плуг і борони, водяні та вітряні млини. Поліпшився обробіток ґрунту.

Чимало сучасних міст виникло саме в епоху Середньовіччя. Це стало поштовхом для розвитку господарства й культури.

Саме з середніх віків люди користуються порцеляновим посудом, дзеркалами, виделками, милом, окулярами, ґудзиками, механічними годинниками. З’явилися доменні печі. Вирішальне значення мав винахід пороху та вогнепальної зброї для розвитку військової справи. З розвитком мореплавства удосконалилося будівництво кораблів. Сміливі мандрівники дослідили значну частину суші, морів і океанів, відкрили нові материки — Америку й Австралію.

Культура початку Середньовіччя відрізняється своїм релігійним наповненням. Релігія глибоко проникла в побут і звичаї народів і стала основою розвитку їхньої духовної культури.

Видатних успіхів досягло мистецтво. Побудовані багато століть тому фортеці, храми, ратуші дотепер прикрашають міста.

У середні віки з’явилась перша друкована книга. Про новини люди почали дізнаватися з газет. Було відкрито університети, в яких розвивалися освіта та наука. Вчені винайшли термометр і барометр, телескоп і мікроскоп. Було створено вчення про обертання планет навколо Сонця, висунуто гіпотезу про існування безлічі світів.

Перший друкарський верстат

У середні віки утворились держави, що існують і в наш час: Англія, Франція, Іспанія, Польща, Чехія та ін. Сформувалися мови багатьох народів: англійська, французька, німецька, італійська тощо.

Тобто, порівняно зі стародавніми часами, людство зробило великий крок уперед у розвитку господарства і культури. Більшість явищ сучасного життя сягають корінням у часи зародження національної культури та національного характеру багатьох народів Європи — французів, німців, італійців; східних, західних і південних слов’ян.

Французьке місто Каркасон донині зберегло ознаки доби Середньовіччя (сучасне фото)

ОСНОВНІ ДЖЕРЕЛА ІСТОРІЇ СЕРЕДНІХ ВІКІВ. Історію середніх віків учені вивчають через дослідження пам’яток матеріальної культури. Це знаряддя праці, якими в ті часи користувалися селяни та ремісники, зброя, меблі, посуд тощо. Вони зберігаються у багатьох музеях світу.

Середньовічна історія ближча до нашого часу, ніж історія Стародавнього світу. Добрими «оповідачами» тогочасного життя є історичні пам’ятки. У старовинних містах і в наші дні можна побачити квартали будинків ремісників і купців, фортеці й вежі, храми.

Історію середніх віків учені мають змогу відтворити, проаналізувавши численні писемні історичні джерела, що зберігаються в архівах. До таких документів належать описи володінь, звіти управителів маєтків, записи законів і указів правителів, вироки судів, заповіти, дарчі, купчі записи тощо.

Збереглося також чимало історичних творів-хронік (літописів) того часу. У них викладено події «від створення світу» і до періоду життя письменника-хроніста. Є й такі історичні твори, автори яких не тільки оповідали, а й прагнули систематизувати та пояснити події.

До наших днів дійшло чимало творів художньої літератури, праць учених і творів мистецтва: малюнки на книжках і килимах, картини і статуї в храмах.

Визначте, до яких джерел історії належить кожне зображення.

Ілюстрація до середньовічної поеми «Пісня про Роланда»

Як ви вважаєте, що історики можуть дізнатися з цього малюнка про облаштунки та зброю воїнів Середньовіччя, особливості битви та місце її проведення?

Для вивчення історії Середньовіччя дуже цінними є пам’ятки народної творчості: старовинні народні перекази, народні пісні, балади, казки, рицарські романи.

Учені черпають відомості про життя людей з багатьох джерел. Вони зіставляють їх, з’ясовують, наскільки правдиво в них відображено життя, а потім роблять висновки, пояснюють окремі події й цілі періоди історії.

ЗНАЮ МИНУЛЕ — ОСМИСЛЮЮ СЬОГОДЕННЯ — РОЗУМІЮ МАЙБУТНЄ:

запитання і завдання

Знаю і систематизую нову інформацію:

1. Поясніть поняття «Середньовіччя».

2. Що вивчає історія середніх віків? Яке місце посідають середні віки в загальній історії?

3. Визначте періодизацію історії середніх віків.

4. Як учені дізнаються про життя людей у часи Середньовіччя? Назвіть основні джерела історії середніх віків.

5. Розкажіть про основні досягнення у розвитку господарства в середні віки.

6. Які важливі зміни відбулися в розвитку культури за доби Середньовіччя?

Мислю творчо і самостійно:

7. Чому в історичній пам’яті європейців закріпилися межі Середньовіччя, визначені 476 та 1492 роками? Певна історична доба розпочинається раптово чи з конкретної дати?

8. Що спільного та відмінного було між Київською Руссю та феодальною Західною Європою?

Умію працювати з картою:

9. Покажіть на карті, вміщеній у вашому атласі, Західну Європу, Скандинавію; землі, що були заселені слов’янами, германцями.

Обговоріть у групі:

10. Чи було Середньовіччя добою відсталості, чи часами розквіту цивілізації?

ЦІ ДАТИ ДОПОМОЖУТЬ ВАМ ЗРОЗУМІТИ ІСТОРІЮ. ЗАПАМ’ЯТАЙТЕ ЇХ:

Середина V — кінець XV ст. • доба Середньовіччя

Історичні епохи по порядку

Історичні епохи – це певні часові періоди у розвитку людства. Подібний спосіб хронології був продуманий не так давно, всього кілька століть тому, після того, як людина змогла розглянути події через призму ретроспективи.

Що таке історичні епохи, і в якому порядку вони розташовані? За яким принципом вибудовувалася саме така хронологія? Які ознаки характерні для кожної з епох, і чому той чи інший вид мистецтва, технологій розвивався в певний проміжок часу? Сучасні історики готові дати відповіді на всі ці питання.

Що таке історична епоха

Епоха в історії – це часовий проміжок. Його тривалість визначається подіями, характерними ознаками, особливостями розвитку промисловості, мистецтва, людства в цілому.

Саме слово-визначення “епоха” має грецькі, а точніше – давньогрецькі корені, перекладається буквально як “значущий момент”. Не всі історичні періоди стали епохами. Наприклад, у той чи інший проміжок часу не відбувалося жодних значних подій, і вони залишилися в так званому безвремені.

Як приклад можна навести літературні факти. Своєрідними епохальними подіями можна назвати появу в літературі таких творів, як “Війна і мир” або “Тихий Дон”.

Критеріями періодизації історичних процесів стали суспільні формації та формації в мистецтві. На їх підставі були виділені:

• Стародавній світ,
• Середньовіччя,
• Новий час,
• Новітній час.

І якщо розглядати ці часові періоди через “призму” подій, особливості розвитку мистецтва, літератури, промисловості, то можна розібратися детально в тому, що таке історичні епохи.

Кожен з перерахованих часових проміжків розвитку людства можна розділити на додаткові епохи, для яких характерні ті чи інші події. Яскравий тому приклад – епоха стародавнього світу. Саме в цей проміжок історії людина зробила колосальний ривок в освоєнні надр землі, введенні нехай і найпростіших, але інновацій у своє життя.

Стародавній світ як епоха у розвитку людства

Епоху Стародавнього світу багато історичних джерел позиціонують, як доісторичний час, що включає в себе первісні період розвитку людства і Стародавній світ. Часовий проміжок ділять на кілька епох:

Найтриваліший етап епохи Стародавнього світу – палеоліт. Він триває з 2,5 мільйонів років до нашої ери до 10 000 років до нашої ери. Для палеоліта характерні наступні ознаки – людина жила завдяки тому, що давала природа, полював, збирав коріння, ягоди, гриби. Самостійно первісні люди нічого не виробляли, і навіть їжа не піддавалася ніякій обробці. У людей просто не було для цього ніяких знарядь, вони не мали навичок. Тільки в кінці епохи у людини з ‘явилися подоби гармат праці та полювання з каменю.

Епоха мезоліта (з 10 000 років до н. е. до 6 000 років до н. е.) відзначена не тільки досягненнями людини, але й природним явищем – закінчився останній льодовиковий період і підвищився рівень світового океану. Люди почали утворювати перші спільноти – родові громади, вдосконалили кам ‘яні знаряддя і розширили область їх використання.

Епоха неоліту в період Стародавнього світу не має чітких часових кордонів. Але саме на цьому етапі свого розвитку людина перейшла від збору до виробництва, виявила залізо, вивчила його властивості і навчилася застосовувати його в побуті, на полюванні та інших областях життя.

На останніх етапах епохи Стародавній світ у людини з ‘явилася писемність, зародилися імперії і держави, де почався поділ на вищий і нижчий сословие. На тлі освоєння нових земель розгоралися війни, що стали своєрідним поштовхом до інновацій у розвитку промисловості та військової справи.

Середньовіччя і його значення в історії людства

Середньовіччя стало першою яскравою віхою в історії розвитку людства. Для цієї епохи характерні значущі події і кардинальні зміни в мистецтві, промисловості. Історики вважають саме цей часовий період початком зародження цивілізації в Європі.

На початку епохи широко розвивалася аграрна сфера, але на основі феодалізму. Державний лад країн вже являв собою якусь систему, до якої входили

• феодальні маєтки, що задовольняють більшою мірою тільки свої потреби і потреби,
• монастирі, на базі яких зароджувалося мистецтво і література, велися літописи подій, які мали особливий вплив на хід історії вже в ті часи,
• королівський двір, який не має певної “адреси”, постійно змінює своє місце розташування, що полегшувало контроль монастирів і маєтків, збір податків і податків.

У другій половині Середньовіччя почалася прискорена еволюція людської спільноти, з ‘явилися грошові відносини і товарне виробництво, тобто утворилися мануфактури, що випускають певний вид товару.

Суспільством фактично правила релігія. Спільноти цього плану мали величезний вплив і на державний лад, і на виробництво. Почалася епоха в епосі, коли церква прагнула не просто поділити з державою сфери впливу на суспільство, а взяти всі кермо правління в свої руки. Релігія гальмувала розвиток науки, боячись, що нові знання стануть причиною, своєрідним каталізатором до її падіння.

Новий час в історії

Епоха Нового часу (з 1480 по 1790 роки нашої ери) в історії людства цікава тим, що в неї не всі народності і країни вступили одночасно. У цей період величезний вплив на весь світ в цілому надавала Європа і європейські держави. Для епохи характерне зародження громадянського суспільства, розробка законів і законодавчої бази в цілому, її прийняття суспільством.

У цей часовий період зароджується філософія, що дозволяє пояснити хронологію і принцип розвитку людства, виробництва та інших сфер з точки зору раціональності. Крім цього, починається становлення капіталістичного ладу, причому на основі цивільного права і законодавства, з ‘являються перші світові спільноти. І, як не дивно, на цьому тлі з ‘являється відчуженість між деякими державами або їх групами, заснована на принципах

В епоху нового часу світ починає ділитися на капіталістичний і соціалістичний табори, формуються військові блоки, що дестабілізують світ і відносини меду країнами.

Незважаючи на всі негативні характеристики Нового часу, саме в цю епоху стартує розвиток економіки і промисловості, відбуваються значущі зміни в мистецтві, літературі, вводяться у використання нові технології.

Епоха Новітнього часу в історії людства

Епоха Новітнього часу, згідно з більшістю історичних джерел і праць, починається 1918 року. Вона є найбільш суперечливою і найбільш переломною одночасно. Колоніальні імперії починають розпадатися, спалахують революції, відбуваються значущі зміни і в правовому, і в суспільному плані, інтеграція релігійних напрямків і спільнот.

Незважаючи на те, що в цей історичний період відбувалися і відбуваються велика кількість військових зіткнень і економічних криз, стрімко розвивається промисловість, вводяться все нові і нові інноваційні технології, а в багатьох галузях відбуваються стрімкі технологічні прориви.

Змінюється і мистецтво, з ‘являються його нові напрямки, на передній план виходить авангардизм, незвичайні музичні напрямки, в літературі з’ являються нові віяння.

Історики вважають, що для нащадків найбільш цікавою епохою буде саме Новітній час в історії людства. Наскільки довга і значуща буде ця епоха, судити будуть ті, кому випаде на долю її аналіз і підбиття підсумків зробленого.