Скільки тривала війна із черкесами

0 Comments

Скільки тривали збройні конфлікти, що виникали після Другої світової війни

Росія, не досягнувши своїх початкових цілей повномасштабного вторгнення, ще минулого року почала готуватися до затяжного конфлікту. Водночас військово-політичне керівництво України, наприклад, Кирило Буданов, Олексій Данілов та Володимир Зеленський вважає, що закінчення війни на потрібних для нас умовах реальне вже в 2023-му. На Заході в цьому питанні налаштовані доволі стримано: у можливу перемогу України вже повірили, але вірять у тривалу війну. Зокрема, в американській розвідці, як випливає з оприлюднених секретних документів, прогнозують, що війна перейде і в 2024 рік без явної переваги будь-якої зі сторін. Загалом війна в Україні за тривалістю вже перевершила і Першу, і Другу світову. «Слово і діло» вирішило подивитися, скільки тривали збройні конфлікти, що виникали після 1945 року.

Найдовшим є конфлікт між Індією та Пакистаном через приналежність Кашміру – на сьогоднішній день він триває вже 75 років та 10 місяців, але з перервами.

У конфлікту було кілька фаз. У 1947-1949 роках за підсумками війни Індія отримала контроль над приблизно двома третинами території регіону. Крім цього було ще дві великі індо-пакистанські війни – у 1965 році та у 1971. Періодично виникають дрібніші конфлікти, останній такий був у 2019 році через теракт у Джамму та Кашмірі.

Майже стільки ж – 75 років та 6 місяців – триває ізраїльсько-палестинський конфлікт. Докладніше про нього можна дізнатися із відео «Слово і діло».

Конфлікт в Іракському Курдистані триває 61 рік та 9 місяців, у Турецькому – 38 років та 10 місяців, у Сирійському – 10 років та 10 місяців.

Курдистан – це територія, населена курдами, поділена між Туреччиною, Іраном, Іраком та Сирією. Курди борються за свою незалежність або визнання як національної автономії. Однак регіон для всіх чотирьох країн є важливим з економічної точки зору: там знаходиться близько 75% сільського господарства Іраку, 70% нафти Сирії, 60% – Ірану та 40% – Туреччини, а також проходять газопроводи. Тому відмовитись від такої території ніхто не готовий.

Понад 45 років триває війна в Афганістані. До вересня 2021 року країну залишили іноземні війська та контроль над нею перейшов до угруповання «Талібан».

Ольстерський конфлікт тривав 28 років та 9 місяців. Він розпочався у серпні 1969 року із зіткнень між ірландськими католиками та протестантами у Північній Ірландії, для придушення яких Британія ввела війська. Згодом за 30 років внаслідок терактів, нападів та збройних сутичок загинуло понад 3,2 тисячі осіб. Конфлікт було завершено 23 травня 1998 підписанням Белфастської угоди.

Війна у В’єтнамі тривала 19 років та 6 місяців.

Чеченський конфлікт тривав загалом 17 років та 10 місяців. Перша війна 1994-1996 років завершилася виведенням російських військ із регіону, друга війна 1999-2009 років завершилася взяттям Чечні під контроль росії.

Скільки військових та цивільних загинули в ході конфліктів після Другої світової війни Якими втратами серед військових та цивільних оберталися збройні конфлікти після Другої світової війни – на інфографіці. 31 жовтня 2022, 16:20

Понад 9 років тривали нині заморожені конфлікти у Косові та на Кіпрі. Війна в Україні – з початку подій на Донбасі та після початку повномасштабної російської агресії – триває вже загалом 9 років та 2 місяці.

Конфлікт у Нагірному Карабаху між вірменами та азербайджанцями триває 8 років та 11 місяців. У 1988-1994 роках була перша Карабахська війна, у 2020 році – Друга, між ними відбувалися регулярні прикордонні зіткнення.

Наразі Єреван і Баку близькі до підписання мирної угоди, за якою Нагірний Карабах буде визнано частиною Азербайджану.

8 років та 8 місяців тривала війна в Іраку, конфлікти на території Хорватії тривали 7 років та 7 місяців, заморожений конфлікт в Абхазії тривав з перервами 5 років та 8 місяців, трохи більше 3 років вирувала нині заморожена Корейська війна. Активна фаза замороженого Придністровського конфлікту тривала два роки.

Нагадаємо, з інфографіки «Слово і діло» можна дізнатися про топ збройних та політичних конфліктів у 2023 році.

Тут можна прочитати про чотири сценарії закінчення російсько-української війни та їхні наслідки для сторін.

Перша чеченська війна тривала два роки

23 листопада 1996 року президент Росії Борис Єльцин підписав указ про виведення військ міністерств внутрішніх справ і армії з території Чечні згідно з Хасав’юртською угодою, підписаною в серпні. Війна, яка тривала майже два роки, привела до загибелі близько 80 тисяч військових і понад 120 тисяч мирних жителів.

Вважається, що перша чеченська війна почалася 11 грудня 1994 року – в день, коли колони російських військ увійшли до Чечні. Однак спусковий гачок “великої війни” натиснули все ж 26 листопада 1994 року, коли танки так званої “військової опозиції” увірвалися в Грозний. Тоді підтримувана Росією опозиція до президента Ічкерії Джохара Дудаєва зазнала нищівної поразки під час захоплення міста Грозний 26 листопада 1994 року. 1 грудня російська авіація нанесла удар по військових аеродромах, знищивши всі військові чеченські літаки. 11 грудня 1994 року президент Росії Борис Єльцин підписав указ про необхідність проведення військової операції в Чеченській республіці.

Росіяни почали штурм Грозного в новорічну ніч 31 грудня. Тисячі мирних жителів загинули під час тижневої серії масованих авіабомбувань та ракетних і артилерійських обстрілів, що передували штурму Грозного. Вони стали наймасштабнішими з часів бомбардування Дрездена в роки Другої світової війни. Однак російські бронеколони були зупинені та блоковані чеченцями у різних районах Грозного. Бронетанкова атака була малоефективною в міських умовах, зазнала невдачі і до 3 січня майже російські сили були знищені, а решта здалася в полон.

Наступний штурм Грозного почався 7 січня 1995 року і тривав до 6 березня 1995 року, закінчився взяттям столиці Чечні. Загинуло близько 35 000 мирних жителів (з них близько 5 000 дітей) та 10 тисяч російських солдат (офіційна число – 2 тисячі). Під тиском Державної Думи та громадськості російське керівництво на чолі з Борисом Єльциним було змушене розглянути можливість ведення переговорів. Продовження бойових дій в Чечні могло серйозно зашкодити престижу Росії на міжнародній арені. Єльцин підписав Указ щодо нормалізації обстановки в Чечні, яким оголосив мораторій на бойові дії в Чечні з 28 квітня по 11 травня 1995 року. 31 серпня 1996 року у Хасав’юрті було укладено мирну угоду, за якою російські війська повністю повинні були бути виведені з Чеченської Республіки Ічкерії до 31 грудня 1996 року, про що відповідний указ був підписаний президент Росії Борисом Єльциним 23 листопада 1996 року.

Перша чеченська війна тривала два роки і була дуже кровопролитною. Великі втрати були не лише серед військових, а й серед цивільного населення. Втрати серед мирного населення Чечні склали за різними оцінками до 120 000 убитими та 240 000 пораненими. Втрати російських військових оцінюють від 5 до 80 тисяч убитими.

“Невже ми знову не повернемось?” Довга дорога на захід

Я швидко збираю речі, кидаючи їх у валізу без жодної логіки і водночас відповідаючи на шквал повідомлень від друзів у месенджерах.

Поруч моя 9-річна донька засипає мене питаннями: “Мам, ну скажи вже точно, на скільки ми їдемо?” “Мам, а що, шорти теж брати?” “Мам, всі мої фарби й маркери не вміщаються, що робити?”

На ці питання в мене немає жодної відповіді, так само як і на те питання, яке я не промовляю вголос. Невже ми знову не повернемось?

У липні 2014 року ми назавжди виїхали з рідного Донецька, у перший день весни 2022 – ми залишаємо Київ.

Четверта ніч, проведена на підземній парковці у сусідньому будинку, змушує нас ухвалити це рішення, попри те, що я, мій чоловік і двоє наших дітей категорично не хочуть їхати.

Коли ми завантажуємо речі у багажник, знову приходить повідомлення про повітряну тривогу. “Негайно прямуйте в укриття” спливає на екрані мого телефона, ми – негайно сідаємо в машину.

Автор фото, Getty Images

Обстріл житлового будинку в центрі української столиці

З десятка автівок, які лишилися на стоянці під домом, у чотирьох – донецькі номери. Вони не їдуть тому, що бояться менше? Навряд.

Ми виїжджаємо порожніми вулицями Києва у напрямку Південного мосту. Переїхати на правий берег можна тільки через нього, решта київських мостів через Дніпро закриті.

З обох боків проспекту Бажана примарами височіють столичні житлові масиви, Харківська, Позняки, Осокорки, в яких ще тиждень тому вирувало життя. На узбіччях шосе встановили гігантські чорні білборди зі зверненням до російських солдатів.

Ми проїжджаємо блокпост перед в’їздом на міст. Вимикаємо фари, відкриваємо вікно водія, готуємо документи. Зигзагом оминаємо великі бетонні блоки, вдивляємось у серйозні обличчя солдат, вітаємо їх змахом руки, вони кивають у відповідь.

Автор фото, Getty Images

На вулицях Києва з’явилися блокпости

Таку послідовність дій ми повторимо на десятках блокпостів, які зустрінемо попереду на міжміських трасах і маленьких сільських дорогах.

На тлі важких свинцевих хмар над пагорбами правого берега майорить величезний український прапор, похмуро височіє статуя “Батьківщина-Мати”. В останні дні багато хто пригадав, що суперечливий радянський монумент з гербом СРСР на щиті повернутий не на захід, звідки прийшла армія Гітлера, а на Москву.

Хоча ми прямуємо на захід України, з Києва ми виїжджаємо у південному напрямку на Обухів. На півночі й північному заході на підходах до столиці тривають запеклі бої. Гостомель, Ворзель, Бучу, Ірпінь регулярно обстрілюють, наносять удари з повітря.

Мої батьки залишилися в Ірпені, виїхати з нього вони наразі не можуть. Ми постійно на зв’язку. На питання “Як ви?” вони відповідають або “зараз тихо, ми вдома” або “спустилися у підвал”, але завжди додають “не хвилюйся, у нас все добре”.

Автор фото, Getty Images

Напис зрозумілою для окупантів мовою

Переважна більшість машин на трасі їде з Києва. На узбіччях подекуди стоять кинуті легковушки, які потрапили в аварію. Головне питання для всіх – бензин, у нескінчених заторах він швидко витрачається, а заправитися можна далеко не всюди.

Якщо заправка працює, біля неї одразу вишикується величезна черга машин. Кількість бензину на машину обмежена 20 літрами, ціна підвищилася, але не критично. Їжі на багатьох заправках залишилося небагато.

Я встановлюю додаток з повідомленнями про повітряну тривогу, в якому можна перемикати області під час подорожі, але сирени чути й без нього. Вони волають майже у всіх містах, які ми проїжджаємо. В Обухові й Кагарлику, почувши повітряну тривогу, перехожі починають бігти в укриття.

Ми проїжджаємо історичне місто Корсунь-Шевченківське із замком, збудованим Богданом Хмельницьким, їдемо через Умань та інші мальовничі місця Наддніпрянщини.

Оминаючи гарячі точки під Києвом, ми поїхали на південь через історичні міста Корсунь-Шевченківський і Умань

Я думаю, якою класною була б ця поїздка за мирних часів, які тепер здаються дуже далеким минулим. Війна триває сьомий день, але вона вже повсюди.

Її видно й чути не лише у гарячих точках, за якими стежиш, затамувавши подих, а й на кожному кілометрі нашої подорожі на захід. Блокпости на дорогах і біля кожного селища, траншеї у полі, важка військова техніка, яка рухається на зустріч, машини гуманітарних місій.

Місцеві громади вражають своєю рішучістю чинити опір. На в’їзді до кожного селища імпровізовані оборонні споруди з мішків з піском, шин, бетонних блоків, залізних огорож.

Вказівні дорожні знаки й назви населених пунктів демонтовані або замотані непрозорим пластиком, на деяких з них презирливі звернення до росіян.

Біля блокпостів цілодобово вартують члени місцевої тероборони, чоловіки у камуфляжі з автомати чи рушницями. Вони зупиняють кожну машину, перевіряють документи, записують номер авто.

Серед них є й літні чоловіки, й зовсім хлопці. Коли вони бачать машину з дітьми, суворі обличчя теплішають, вони бажають щасливої дороги або дають поради, як краще проїхати далі.

Згуртованість і взаємодопомога українців зросли до рівня неможливого. Діставшись вже пізно ввечері до Вінниці, ми не змогли знайти житло. На сайтах booking.com та olx не було жодного варіанту. Але варто було лише написати у чат друзів, і за лічені хвилини у нас було місце для ночівлі.

Незнайомі люди прихистили нас й зустріли, як близьких родичів, нагодувавши смачним гарячим борщем і напоївши чаєм. Діти лягають спати, а дорослі продовжують стежити за тривожними новинами.

Розмова весь час одна – скільки триватиме війна і якою ціною дістанеться перемога. У тому, що ми переможемо, не сумнівається ніхто.

Автор фото, Getty Images

Близько мільйона людей виїхали з України з початку війни

Моя переважно російськомовна родина вже кілька днів спілкується виключно українською, а за годину розмови з’ясовується, що й чоловік нашої господині також нещодавно перейшов на українську.

Погоджуємось, що напад Росії, мета якого була “звільнити російськомовне населення України”, став найбільш дієвою українізацією за всі часи незалежності.

Наступного ранку під чергове завивання сирени ми вирушаємо далі.

Дорога на Тернопіль і потім на Львівщину – це суцільна багатогодинна тягучка. Люди виходять з машин на узбіччя вигуляти собак або трохи порухатися з дітьми.

Хтось підходить до сусідньої у заторі машини й просить підзарядити телефон. На під’їзді до Тернополя волонтери роздають машинам з дітьми гарячу їжу. Люди втомлені й знервовані, але ніхто не свариться.

Вже далеко за північ ми нарешті вириваємось із заторів, вервиця машин починає рухатися швидше. Ще сто кілометрів, і ми будемо у відносно безпечному місці, зможемо спати у теплому ліжку, вмикати світло, їсти свіжоприготовану їжу.

Близько мільйона людей вже покинули Україну, набагато більше залишилися.

Багато хто ніколи не зможе виїхати – літні й важко хворі люди, діти, чиї батьки потребують догляду, люди, в яких немає грошей на переїзд, ті, кому нестерпно залишити свою домівку.

Багато хто ніколи не виїде, тому що буде захищати свою землю до останнього.

Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram або Viber!

Також на цю тему