Кропива росте на якому ґрунті за кислотністю

0 Comments

Зміст:

Кропива: вирощування, властивості, застосування

Автор і редактор: Олена Н. https://floristics.info/ua/index.php?option=com_contact&view=contact&id=21 Правки: 16 серпня 2023 Опубліковано: 23 лютого 2019 Перша редакція: 23 жовтня 2017 🕒 8 хвилин 👀 34680 разів 💬 3 коментарі

  • Посадка й догляд за кропивою
  • Рослина кропива – опис
  • Вирощування кропиви
    • Догляд за кропивою
    • Як збирати кропиву
    • Лікувальні властивості кропиви
    • Кропива – протипокази
    • Коментарі

    Кропива (лат. Urtica) – рід квіткових рослин родини Кропивні, що включає понад півсотні видів, які ростуть у районах із помірним кліматом обох півкуль. У наших широтах частіше за інші зустрічаються два види: кропива жалка (лат. Urtica urens) і кропива дводомна (лат. Urtica dioica), або жалива велика, джигуха.

    Представники обох видів є цінною харчовою і лікарською сировиною, їх використовують також для промислового виробництва хлорофілу, необхідного для парфумерної та фармацевтичної промисловості.

    Посадка й догляд за кропивою

    • Посадка: посів насіння у відкритий ґрунт – під зиму. Можна сіяти й напровесні, однак перед весняним посівом насіння має пройти місячну стратифікацію холодом.
    • Освітлення: яскраве сонячне світло або притінок.
    • Ґрунт: зволожений, родючий, бажано піщаний, очищений від кореневищних бур’янів.
    • Полив: у міру необхідності дощовою, колодязною або джерельною водою.
    • Підживлення: навесні перепрілим компостом або гноєм. Мінеральних добрив кропива не любить.
    • Розмноження: насінням і поділом кореневища.
    • Шкідники: метелики кропив’янки та їхня гусінь.
    • Хвороби: практично не уражається.
    • Властивості: багата на вітаміни та біологічно активні елементи лікарська рослина, листя якої має протизапальну, гіпоглікемічну, кровоспинну, ранозагоювальну, послаблюючу, відхаркувальну, сечогінну, загальнозміцнюючу та протисудомну дію.

    Рослина кропива – опис

    Представники роду кропива є однодомними або дводомними однорічниками або багаторічниками з супротивним, цільним, зубчастим, пильчастим або три-п’ятирозсіченим по краях листям. І стебла, і листя кропиви часто вкриті пекучими щетинками. Суцвіття у рослин помилково колосовидні, складаються з маточкових або тичинкових квіток. Плід кропиви – стислий, плоский горішок, вкритий оцвітиною.

    Жалка волосинка кропиви – велика клітка, що нагадує будовою медичну ампулу й містить сік, до складу якого входять холін, мурашина кислота і гістамін. При дотику до волосинки її верхня частина надламується, проникає під шкіру, і вплив соку відчувається як різкий опік у тому місці, яким ви торкнулися рослини. Зазвичай опіки кропиви нешкідливі, але відомо кілька тропічних видів, тактильний контакт із якими може навіть призвести до смерті.

    У нашій країні кропиву можна зустріти на пустирях, біля парканів, біля доріг, на городах, лісових вирубках, вологих луках, по берегах водойм, у ярах і канавах. Корисні властивості кропиви дводомної відомі з незапам’ятних часів, тому сьогодні цей бур’ян можна зустріти як на присадибних і дачних, так і на сільськогосподарських ділянках.

    Вирощування кропиви

    Рослина кропива непогано росте й сама собою, але все ж краще розвивається на спеціально удобреній і підготовленій ділянці. Розмножують кропиву насіннєвим і вегетативним способами (відрізками кореневищ). Спеціальної передпосівної обробки насіння кропиви не потребує, проте стратифікація впродовж місяця при температурі від 0 до 5 ºC може підвищити його прорісність на 20-30 %.

    Багаторічна рослина кропива дводомна воліє розташовані в притінку чи на сонці ділянки з добре зволоженим родючим або піщаним ґрунтом, очищеним від кореневищних бур’янів. Сіють кропиву під зиму або напровесні: сходи можуть з’явитися вже при температурі 8 ºC. Заглиблюють насіння кропиви, змішане з піском, на 1-1,5 см, міжряддя залишають завширшки 60-70 см. Після загортання насіння поверхню присипають шаром торфу або перегною завтовшки 5 мм і до появи сходів (якщо посів проводився напровесні) ґрунт на ділянці підтримують у злегка вологому стані. Сходи з’являться в квітні (при підзимовому посіві) або в травні.

    Якщо ви віддаєте перевагу розмноженню кропиви вегетативним способом, викопайте навесні її кореневище, розділіть на відрізки завдовжки 8-10 см і розсадіть їх на відстані 60 см один від одного на глибину 8 см. При такому способі розмноження бутонізація кропиви настає на місяць раніше, ніж при насіннєвому.

    Догляд за кропивою

    Спочатку сходи виглядають слабкими, розвиваються дуже повільно, але десь за два місяці починається інтенсивний ріст кущиків: вони стають гіллястими й пишними. Доглядати за кропивою нескладно, вам потрібно просто виконувати звичні для кожного городника процедури: поливати, розпушувати, прополювати й удобрювати ґрунт.

    Поливати кропиву краще джерельною, колодязною або дощовою водою, підігрітою на сонці.

    Кропива вимоглива до вмісту в ґрунті азоту, однак мінеральні добрива на ділянку краще не вносити. Підживлюйте кропиву перепрілим компостом або гноєм.

    Що стосується хвороб і шкідників, то до них кропива стійка. Проблеми у неї можуть виникнути тільки з метеликом кропив’янкою, гусінь якого доведеться збирати в червні вручну. Полегшує роботу те, що гусениці кропив’янки живуть скупченнями, однак, збираючи їх, не забувайте про техніку безпеки: кропива дуже пекуча.

    Збір кропиви і зберігання

    Як збирати кропиву

    Лікарською сировиною є насіння, листя і кореневища кропиви. Листя кропиви дводомної збирають із червня по вересень, у період цвітіння. Можна обривати їх, надівши рукавички, а можна скосити траву, почекати, поки зів’януть не тільки листки, а й стебла, й обірвати листя голими руками. Найкращий час для збору – на світанку вівторка в першу чверть Місяця. У всякому разі, місячні календарі стверджують, що зібрана в цю пору сировина має особливо цілющу силу.

    Після збору листя сушать у затінку під навісом або на горищі, розклавши шаром завтовшки 3-5 см на папері або тканині. При сушінні на сонці листя знебарвлюється і втрачає частину лікувальних якостей. Можна сушити листя кропиви в духовці з відкритими дверцятами при температурі 50 ºC. Процес вважається завершеним, коли легко ламаються черешки і центральні жилки листя. У досить просушених листків темно-зелений колір, слабкий запах і гіркуватий смак. Вихід сухої сировини становить приблизно одну п’яту частину обсягу від зібраного. Суху сировину перебирають, відбраковуючи пожовкле, почорніле, побуріле листя й сторонні домішки. Зберігають кропиву в паперових пакетах або тканинних мішечках у сухому, добре провітрюваному місці, далеко від сонячного світла. Термін зберігання – 2 роки.

    Насіння кропиви дводомної і пекучої збирають у період його повної зрілості. Зазвичай це відбувається через три тижні після закінчення цвітіння, у вересні. Верхівки зрізають, підсушують і обмолочують.

    Кореневища кропиви дводомної викопують восени або навесні, очищають від бруду, сушать при температурі 40 ºC і зберігають упродовж 3 років при тих же умовах, що й листя.

    При заготівлі коренів і кореневищ кропиви знищується вся рослина, тому, збираючи коріння, залиште на ділянці недоторканими 10-15 % рослин для відновлення. Наступний раз заготовлювати коріння на цій ділянці можна буде тільки через три роки.

    Види і сорти кропиви

    До лікарських видів кропиви належать:

    • кропива дводомна – трав’янистий багаторічник із потужним коренем і гіллястим горизонтальним кореневищем. У висоту ця рослина сягає від 60 до 200 см. Усі наземні органи кропиви дводомної вкриті пекучими волосинками. Пагони у рослини подовжені, стебла порожнисті, висхідні або прямі. Листорозміщення навхрест супротивне. Рівностороннє просте цілісне довгочерешкове листя кропиви дводомної забарвлене в темно-зелений колір. У довжину воно сягає 17, а в ширину 8 см. Форма пластини довгаста, яйцеподібно-ланцетна або яйцеподібно-серцеподібна, іноді еліптична з глибокосерцеподібною основою. Пазушні волоті складаються з дрібних одностатевих жовтуватих квіток, тичинкових і маточкових. Плоди кропиви дводомної – двоопуклі стислі сім’янки жовтуватого або світло-коричневого кольору. Одна рослина може дати до 22 000 насінин;
    • кропива жалка – трав’янистий дводомний однорічник із прямостоячими борознистими чотиригранними стеблами заввишки від 15 до 35 см, опушеними жорсткими залозистими волосинками. Листя у рослин цього виду темно-зелене, супротивне, пилчасте, покрите пекучими волосинками, яйцеподібне або овальне, завдовжки від 2 до 6 см. Дрібні зелені пазушні квітки, одиночні або зібрані в колосоподібні суцвіття, можуть бути маточковими або тичинковими. Плід кропиви пекучої – багатонасінні коробочка або горішок.

    Властивості кропиви – шкода і користь

    Лікувальні властивості кропиви

    До складу листя кропиви входять: вітаміни A, H, C, E і K, B1, B2, B4, B5, B6, B9, ніацин, макроелементи хлор, кальцій, калій, магній, фосфор, натрій, мікроелементи мідь, барій, алюміній, молібден, залізо, цинк, селен і марганець. Аскорбінової кислоти в кропиві в 2 рази більше, ніж у лимоні, а вітаміну A більше, ніж у шпинаті, обліписі, щавлі й моркві. Містяться в кропиві також дубильні речовини, фітонциди, хлорофіл, флавоноїди й органічні кислоти – галусова і мурашина.

    Листя кропиви є протизапальним, гіпоглікемічним і кровоспинним засобом. Він підвищує тонус матки, рівень гемоглобіну й кількість еритроцитів у крові. Його застосовують при лікуванні хвороб печінки та сечового міхура, туберкульозу легень, недокрів’я, ревматизму, радикуліту й порушення обміну речовин. Ефективним виявилося лікування кропивою аденоми простати й неінфекційних хронічних простатитів.

    У арсеналі народної медицини є рецепти препаратів кропиви, які мають ранозагоювальну, послаблюючу, відхаркувальну, сечогінну, загальнозміцнюючу й протисудомну властивості. Регулярне вживання листя кропиви сприяє швидкому загоєнню невеликих виразок і ран, а настій кропиви, застосовуваний для компресів, ванночок і примочок, перешкоджає випаданню волосся. У народі кропива для волосся застосовується здавна: 2-3 ложки сухого листя заварюють склянкою окропу, настоюють упродовж години й проціджують.

    Окрім настою, для поліпшення стану волосся застосовують відвар кропиви. Як заварити кропиву? Візьміть по столовій ложці сухого листя й подрібнених сухих кореневищ рослини, залийте склянкою води, варіть півгодини, після чого дайте трохи охолонути та втирайте в шкіру голови. Змивати відвар не потрібно, просто промокніть волосся рушником.

    Із кропиви можна зробити чудове органічне добриво, яке дуже люблять томати: здорові стебла з листям збирають до появи насіння, складають їх упереміж із залишками хлібобулочних виробів у велику посудину, заповнивши її лише на ¾, потім заливають водою з розведеними в ній дріжджами, не перевищуючи наміченого рівня, і залишають на сонці на 3-5 днів для бродіння, час від часу перемішуючи склад. Застосовують готове добриво з кропиви один раз на тиждень.

    Ну і наостанок пропонуємо вам рецепт супу з кропиви. Протушкуйте впродовж 7 хвилин на сковороді в оливковій олії листя кропиви з білою цибулею. Окремо відваріть до готовності в підсоленій воді картоплю, зробіть із неї блендером пюре, утримуючи каструлю на повільному вогні й поступово додаючи в картоплю вершкове масло, вершки та молоко. У кінці повільними обертами вмішайте в суп-пюре кропиву з цибулею. Подавайте суп із кропиви зі сметаною або з тертим сиром гауда. На півтора кілограма картоплі вам знадобиться 300 мл вершків, 500 мл молока, пучок кропиви, 2 чайні ложки вершкового масла. Сіль, перець, сметану або тертий сир кладіть до смаку.

    Кропива – протипокази

    Строго протипоказана кропива і її препарати при вагітності, особливо на останніх місяцях. Шкідлива вона і тим, хто страждає тромбофлебітом.

    Все про кислотність ґрунтів

    Понад 50% українського чорнозему страждає від надмірної кислотності. Такий ґрунт є згубним для більшості сільськогосподарських культур. Як розпізнавати надмірну кислотність ґрунту, як зменшити її і чи завжди це потрібно? У цій статті ми зазирнемо в землю під мікроскопом і відповімо на основні питання.

    З кожним роком в Україні більшає ґрунтів з надмірною кислотністю. Такі землі дають низьку врожайність або ж взагалі стають непридатними для вирощування більшості сільськогосподарських культур. Тож, для агробізнесу постає питання як нейтралізувати кислотність ґрунтів? Але, про все по порядку.

    Що таке кислотність ґрунту?

    Це певна його властивість зумовлена наявністю (концентратністю) водневих іонів. Вона є основою ґрунтової хімії та впливає на активність елементів живлення і їх засвоєння рослинами. Визначення кислотності ґрунту подається через pH. За рiвнем pH ґрунти поділяють на різні класи кислотності.

    Класи кислотності ( види кислотності ):

    дуже сильнокислі – pH менше 4

    сильнокислі – pH 4,1- 4,5

    слабокислі – pH 5,5

    нейтральні – pH близько 6- 7

    лужні – pH понад 7

    Також кислотність буває двох видів: актуальна та потенційна.

    Актуальна – це концентрація водневих іонів в розчині ґрунті або pH водна. Вона впливає на всі процеси росту рослини і на мікроорганізми в ґрунті. Визначають актуальну кислотність для того, щоб вибрати культуру і добрива для неї.

    Потенційна кислотність – це концентрація обмінних катіонів водню і алюмінію. Її треба знати для правильної організації вапнування.

    Чому окислюється ґрунт?

    Підкислення ґрунту – природний процес, дощ і сніг впливають на рівень pH, і найчастіше кислі ґрунти властиві територіям з високою кількістю опадів. Але процес окислення значно прискорюється дуже інтенсивним сільським господарством, коли з землі “витискають” максимум і не дають перепочинку. Зокрема надмірне використання азоту часто є причиною закислення ґрунту. В Європі, наприклад, існують державні програми з покращення родючості ґрунтів, господарства заохочують проводити такі корисні процедури, як вапнування чи гіпсування, а також робити перерву сидеральними культурами.

    Вплив кислотності на врожай

    Кислі ґрунти мають негативний, а часом і згубний вплив на стан поля. Такі елементи, як алюміній, марганець чи залізо в кислому ґрунті стають токсичними. Негативний вплив мають і на роботу мікроорганізмів, що потрібні для гною чи торфу. Рослина не може сповна поглинати мінеральне живлення з кислого ґрунту, тому стає слабкою проти шкідників та хвороб, знижується стресостійкість. Адже призупиняється процес переробки органіки в гумус. У кислому середовищі також накопичуються речовини, що псують корисну мікрофлору, загальмовується ріст кореневої системи через високий pH.

    Водночас дуже лужні ґрунти теж мають суттєві мінуси: бор, залізо, мідь, фосфор, магній та інші корисні мікроелементи стають важкодоступними для рослини і погано засвоюються рослиною. З лужного середовища випаровується сечовина, яка псує кореневу систему. Як наслідок, культури стають слабкі в протистоянні з хворобами.

    Отже, надмірно високий чи низький рівень кислотності однаково небезпечний для ґрунту. Рослини можуть “голодувати” навіть без видимих зовні ознак. Оптимальним для розвитку більшості сільськогосподарських культур є pH 6 – 6,5. В таких умовах поживні речовини доступні рослинам.

    Групи рослин за чутливістю до кислотності

    Більшість сільськогосподарських культур полюбляють ґрунти з нейтральним рівнем pH. Однак є й такі, що ростуть на кислих чи слабокислих землях. Це рослини, які мають особливу потребу в залізі та марганці. Наприклад, щавель вибирає кислі ґрунти. Слабокислі землі підходять для вирощування гарбузів, шпинату, огірків, томатів, редьки, салату, кабачків. Нейтральний ґрунт полюбляють спаржа, селера, буряк, морква, капуста та цибуля. А лужні ділянки підходять для жита, вівса.

    Нище в таблиці наведено оптимальні значення рівня кислотності для різних культур.

    Культура

    Оптимальний pH

    Як визначити кислотність ґрунту?

    Дивно це чи ні, але багато українських аграріїв часто не знають який рівень кислотності в їхньому господарстві. А дарма, бо якщо кислотність не в нормі, то рослини не здатні засвоювати елементи живлення, пригнічується їх ріст та розвиток, загалом погіршується врожайність. Точне визначення рівня кислотності ґрунту проводять в лабораторних умовах. А зразки треба брати не лише з поверхні, а й з глибини, бо так можна виявити підповерхневу кислотність.

    До речі, для клієнтів компанії «Тетра-Агро» професійний аудит поля на кислотність є безкоштовним. Все, що необхідно – це відібрати зразки ґрунту та передати їх спеціалістам. Або ж наші спеціалісти самі виїдуть на місце та візьмуть зразки.

    Крім того існують спеціальні прилади для вимірювання кислотності – аналізатори ґрунту чи pH-метри (визначають рівень кислотності землі); вологість; освітленість. Достовірність і точність даних часто залежить від вартості такого приладу.

    Як знизити кислотність грунту?

    Види кислотності ґрунту можна і потрібно коригувати. Науковці стверджують, що розкислення ґрунту хоча б на одиницю значення може збільшити урожайність навіть до 50%.

    «Нітроамофоска-М» NPK 9:18:22 – спеціально розроблене комплексне мінеральне добриво для кислих ґрунтів. Це унікальний продукт для України, якому немає аналогів. Найкращий результат використання це NPK показує на ґрунтах з рівнем pH – менше 6,5. Внесення міндобрива на кислих ґрунтах утворює ефект локального розкислення. В зоні живлення рослин спостерігатиметься реакція нейтралізації, оскільки лужне середовище «Нітроамофоски-М» нейтралізує кислотність ґрунту. В період дії добрива рівень pH в зоні живлення рослини становитиме близько – 7,0.

    Як підвищити кислотність ґрунту?

    Для початку варто зазначити, що необхідність підвищувати кислотність є вкрай рідкісним явищем. Але якщо це справді потрібно, то в ґрунт можна внести болотистий торф, фосфорну кислоту або гранульовану сірку, вони окислять землю. Наприклад, торф в природі має рівень pH в межах 3-5, тому змішавши його з лужним середовищем, виходить потрібний субстрат. І хоча є не надто багато рослин-любителів “кислинки”, втім до таких належить популярна зараз лохина. Для її вирощування краще обрати ґрунти з pH 3,5-4,5. А підкислюють землю для лохини часто гранульованою сіркою, її засипають при посадці саджанців лохини (орієнтовний розрахунок – 5 кг на 1 сотку).

    Також на кислих ґрунтах добре ростуть щавель, журавлина, брусниці, хвойні та деякі декоративні рослини.

    Як змінити кислотність ґрунту міндобривами?

    Кислотність ґрунту може змінюватися, наприклад, після внесення певного виду добрив. Правильно підібрані мінеральні добрива можуть локально розкислювати ґрунти, і загалом позитивно впливати на pH ділянки. Перед тим як вносити добрива треба дізнатися рівень pH поля. І тільки врахувавши стан ґрунту, можна обирати мінеральне живлення, яке підійде саме для конкретної ділянки. Також було б чудово дізнатися склад солей в ґрунті та які елементи живлення в дефіциті на вашій землі. Усе це має значення під час вибору добрив. Додамо, що виробництво мінеральних добрив у світі постійно розвивається та вдосконалюється. Тож, сьогодні на ринку існують універсальні добрива, що ефективно працюють на всіх типах ґрунтів. Наприклад, «Нітроамофоска-М» від українського виробника «Тетра-Агро» – це лінійка високоефективних комплексних міндобрив, які підходять під ґрунти з різним pH.

    Ці добрива чудово підходять для кислих ґрунтів, бо дають ефект локального розкислення в зоні росту культури. Завдяки pH 8,8 нейтралізується надмірна кислотність ґрунту, спрощується поглинання поживних елементів рослиною та покращується середовище для корисних мікроорганізмів. Унікальність «Нітроамофоски-М» ще й у тому, що в її складі карбонати кальцію та магнію створюють меліоративний ефект, який нейтралізує високу кислотність. Також це добриво покращує вуглецеве живлення коренів та агрофізичні властивості ґрунту.

    «Нітроамофоска-М» екологічна, це NPK немає в своєму складі шкідливих хімічних фосфатів (які закислюють ґрунти!), тому не несе згубного впливу для українських чорноземів.

    У гранульованих добривах «Нітроамофоски-М» є всі необхідні елементи для нормального розвитку і росту рослин, а саме: азот, фосфор, калій, мезоелементи: S, Ca, Mg, а також мікроелементи: Mn, Cu,Fe, Zn, B та інші.

    Крім того компанія-виробник за потреби може змінювати хімічну формулу добрив спеціально для окремих територій. Тобто створювати NPK під конкретне господарство.

    Як купити?

    Український виробник добрив «Тетра-Агро» приймає замовлення на сайті або ж телефоном +38 (066) 133 26 77. Відвантажує продукцію у біг-бегах 1 тонна або у мішках по 25 кг. Умови оплати та доставки обговорюються індивідуально з кожним партнером. Актуальні ціни у розділі «Прайс» на сайті.

    7 фактів про кислотність ґрунту, які має знати кожен аграрій. Частина 2

    Підкислення ґрунту – це природний процес, який прискорюється веденням інтенсивного сільського господарства. Основною його причиною є неефективне та надмірне використання азоту.
    Амонійний азот легко перетворюється в нітрат та іони водню. Якщо нітрати не засвоюються рослинами, вони можуть вимиватися з кореневої зони, залишаючи після себе іони водню, які в свою чергу підвищують кислотність ґрунту. І з року в рік цей процес повторюється .

    Високопродуктивні культури грають головну роль у підвищенні кислотності, оскільки потребують більшого виносу елементів живлення.

    Основною причиною підвищення кислотності є неефективне та надмірне використання азоту

    До-речі, зерно містить мінімальну кількість основних поживних речовин, тому вирощування високопродуктивних кормів, по типу кукурудзи на силос, впливає на кислотність ґрунту більше, ніж збирання на зерно.

    Факт 6. Кислотністю можна і треба управляти.

    І перше, що потрібно для цього зробити – це аналізи ґрунтів. Саме вони допоможуть зрозуміти в яких точках поля потрібно понижувати кислотність, а де вона оптимальна. В ідеалі зразки ґрунту слід відбирати, коли ґрунти «сухі» і мають мінімальну біологічну активність.

    При відборі зразків ґрунту мають враховуватись ґрунтові відміни, щоб не змішувати різні типи в одному зразку, оскільки кожен тип ґрунту має свій оптимальний діапазон рН. Для прикладу, глиняні ґрунти мають більшу здатність протистояти зміні рН (буферизації) ніж суглинки, які краще забуферені, ніж піски.

    Зразки слід відбирати на поверхні і на глибині для визначення профілю рН ґрунту. Це виявить підповерхневу кислотність, яка може лежати в основі верхнього шару ґрунту з оптимальним pH.

    Зразки мають бути прив’язані до GPS координат, щоб забезпечити подальший моніторинг. Відбір проб слід повторювати кожні 4-5 років для виявлення змін і забезпечення можливості коригування методів управління.

    Факт 7. Вапнування всьому голова!

    Вапнування, або як його ще називають «лімінг» – найбільш економічно вигідний метод поліпшення кислотності ґрунту. Необхідна доза вапна буде залежати від рівню pH, в ґрунті, типу вапна, типу ґрунту, системи землеробства і кількості опадів. Залежно від аналізу ґрунту вапнування може знадобитися для підтримки рівня pH або для відновлення pH до відповідного рівня.

    Вапно, подрібнений вапняк, крейда дефекат і доломітове борошно – основні джерела матеріалів для меліорації. Карбонат з карбонату кальцію і карбонату магнію є компонентом у цих джерелах, і саме він нейтралізує кислоту в ґрунті. Ключовими факторами якості вапна є нейтралізуюча здатність і розмір часток.

    Значення нейтралізації вапна виражається у відсотках від чистого карбонату кальцію, якому присвоюється значення 100%.

    При більш високому нейтралізуючому значенні можна використовувати менше вапна або обробити більше площі. Вапно з великою кількістю дрібних частинок буде швидше реагувати на нейтралізацію кислоти в ґрунті.

    Пам’ятайте, що як і у випадку із внесенням органічних добрив, першим і КРАЩИМ кроком до покращення рівня кислотності ґрунтів буде проведення аналізів ґрунтів та добрив. І тільки потім – безпосередньо запуск процесу внесення добрив.